На виконання Указу Президента про подальше і поглиблене вивчення історії УНР, ЗУНР, визвольного руху та об'єктивного вивчення проблем другої Світової війни взагалі,

сайт Майдан розпочинає новий проект:

Дивізія "Галичина"

в запитаннях і відповідях

Запрошуємо відвідувачів та дописувачів нашого сайту до участі у роботі над книгою, яку буде видано за матеріалами цього проекту. Відповідати на ваші запитання будуть ветерани Дивізії "Галичина", які мешкають в Україні та за її межами. Нагадуємо, що вже здійснено 2 подібних проекти на нашому сайті: "УПА у відповідях Василя Кука" та ""Нахтіґаль" у відповідях Мирослава Кальби". Розповсюджувач цих книг тут: knigi@lviv.farlep.net

Щоб Ваше запитання потрапило в потрібну гілку, задавайте його за цим лінком:

http://www2.maidanua.org/news/post.php3?bn=maidan_pressk&key=1233566160&site=maidan&trs=-1

Відповіді

• 2009.02.02 | Историк

  А где призывной пункт? (меня тут спрашивают)

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2009.02.04 | stryjko_bojko

    У ігорка на оборі, і у мене на Коблевській

    02-02-2009 16:58, Историк
    А где призывной пункт? (меня тут спрашивают)

  • 2009.02.05 | keymaster

    Re: призывной пункт тут (л)

    Щоб Ваше запитання потрапило в потрібну гілку, задавайте його за цим лінком:
    
    http://www2.maidanua.org/news/post.php3?bn=maidan_pressk&key=1233566160&site=maidan&trs=-1

• 2009.03.15 | Navuxodonosor

  Честь вояка

  Це було 6 червня 1964 року. У західному світі відзначалося 20-ліття "дня Д" - початок висадки союзних військ у Нормандії. У Радянському Союзі все ще продовжувалася хрущовська "відлига" і газети досить багато писали про цю подію. Мене, тоді ще молодого хлопця, вразило, що колишні вороги відзначали це день разом і пили чарку у казематах, які одні колись відчайдушно боронили, а інші не менш відчайдушно штурмували. При цьому вояки відшукували саме "свої" бетонні бункери, згадували деталі боїв і поминали полеглих камерадів. І не було між ними ворожнечі, ала лише розуміння того, що кожен з них виконував свій військовий обов'язок. Тоді я зрозумів, що там на заході зовсім інакші люди, люди інакшої моралі. Пізніше я вже чув від німців, що серед льотчиків був звичай потискати руку того, хто збив його літак. Навіть у радянській пресі згадувалося, що якийсь німець хотів потиснути руку радянському льотчику, який його збив, але той відмовися подати руку "фашисту". Так ми були виховані і поведінка європейців була для нас незрозумілою.
  Усе це я згадую, коли заходить мова про дивізію СС "Галичина". І я думаю, нам ще дуже далеко до Європи, бо європейскький, а не азійський дух має бути в душі. Кожна людина має свої принципи і треба ставитися до них якщо не з повагою, то хоча б з розуміння. І кожна людина робить в житті помилки і ці помилки треба вміти прощати, це християнський принцип. Головним у нашому життя є чесно і добросовісно виконувати свої обов'язки, у тому числи і дану присягу. На цьому стоїть західна цивілізація. Неписані правила ведення війни у Європі вироблялися століттями і базуються вони на певному кодексі честі вояка. Порушнням честі є удавати з себе вбитого, а потім стріляти у спину противника, або піднявши руки вгору дати наблизитися до себе ворогам і підірвати їх і себе гранатою. Таке було у Красній Армії, і досі в кінофільмах така поведінка трактується як "військова хитристть". Але вона обурювала німців і про це можна прочитати навіть в українських львівських газетах воєнної пори. У мене особисто нема жодної зневаги до колишнії вояків дивізії СС "Галичина", бо це "СС" було СС Зброї (Waffen SS), тобто це були добровольці, які взяли зброю відповідно до своїх принципів.
  Єдине, що мене не подобається, так це те, що, виправдовуючи дивізію, її захисники говорять, що українці йшли в дивізію, щоб отримавши зброю, повернути її проти самих німців. По-перше, я в це не вірю, а по-друге треба поважно ставитися до воїнської присяги. Звичайно, бувають випадки, коли її можна поламати, але це робиться лише за наказом командування, а не самовільно. Якщо ми вже хочемо йти до Європи, то мусимо засвоювати європейський досвід і виховувати вояків української армії на принципах європейських армій. У цьому відношенні дивізія СС "Галичина" як регулярна військова одиниця стоїть вище від УПА, бо партизанська війна ведеться без дотримання законів і звичаїв ведення війни. Командування УПА, правда, намагалося створити її за зразком регулярного війська, але виконати це завдання в силу різних причин було неможливо.
  Одним словом. ставлення до дивізіїї є мірилом зрілості нашого суспільства. Охоче би подискутував на цю тему, але боюся, що опонети будить лише бризкати слиною і користуватися залайоженими ідеологічними штампами.