Отаман Орлик повернувся
12/30/2009 | MV
Отаман Орлик повернувся
У видавництві “Стікс” у серії “Отаманщина ХХ століття” вийшла нова книга Романа Коваля “Отаман Орлик”. У ній розповідається про збройну боротьбу проти “московсько-жидівської комуни” на Київщині та Поліссі в 1920 – 1922 роках, а саме: про отамана Орлика (полковника Армії УНР Федора Артеменка), отаманів Феодосія Богатиренка, Івана Гайового-Грисюка, Івана Галая-Голокопитенка, Панаса Голубенка, Олександра Грудницького, Іллю Ґонту-Унятовського, Юліана Мордалевича, Антона Рибку, Якова Смутника-Смутненка, Ілька Струка, генерала-хорунжого Володимира Галкіна, членів Цупкому Капітона Бендрика-Ґанжу, Юрка Гриня, Спиридона Орла, Федора Наконечного, Івана Чепілка, Грицька Чупринку, галицьких старшин Івана Андруха-“Авраменка”, Дениса Бернадського, Івана Бойка, Осипа Даньківського, Михайла Залужного, Петра Кухту-“Турянського”, Василя Мирона, Антона Решетуху, які 1921 року творили в Києві збройне підпілля, та про багатьох інших діячів збройного опору російським окупантам.
В основу книжки лягли кримінальні та слідчі справи з Галузевого державного архіву СБУ та Центрального державного архіву громадських об’єднань України, а саме: чотири томи справи на отамана Орлика (Федора Артеменка), а також справи на отаманів Панаса Голубенка (2 томи), Івана Галая-Голопитенка, Феодосія Богатиренка, генерала-хорунжого Володимира Галкіна (2 томи), 2 – 5 та 11 – 13 томи справи Центрального українського повстанського комітету, а також документи з Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України.
У книжці опубліковано величезну кількість фотографій, у тому числі оригінальних, які вперше вводяться в обіг, а також кольоровий фотододаток документів ГДА СБУ, а ще малюнки Богдана Піргача та Едварда Козака.
На форзацах книжки вміщено три кольорові мапи, а саме: мапа “Повстансько-партизанська боротьба в Україні від січня до жовтня 1921 р.”, мапа “Листопадовий рейд УПА Юрка Тютюнника 1921 р.”, мапа “Партизанська діяльність отамана Орлика у 1920 – 1922 рр.” (автор Сергій Коваленко).
Обкладинка книги тверда, повнокольорова.
Подаємо зміст книги, передмову і післямову автора, розділ “Останній бій отамана Смутненка”, післямову Андрія Коваля та список документів, опублікованих у додатках, та текст трьох із них. Звертаємо увагу, що у книзі оприлюднено низку доповідей сексотів.
Зміст
“Смерть ворогам нашої неньки України!” (передмова автора).
Криваве Різдво 1922 року.
За Росію.
“Готуєшся до миру? Буде війна!”
Яків Смутник-Смутненко.
“Геть з України катів – жидів та комуністів!”
“Зрадникам України – смерть!”
Перше засідання Цупкому.
“Орієнтуйтесь на власні сили”.
Партизанська мобілізація 1921 року.
Українська місія російського офіцера.
Мандат Петлюри має силу.
“На Україні не повинно бути ні одного жида, кацапа і ляха”.
Мордалевич зраджує “з чистою совістю”.
Віртуоз провокації “Олекса” Маслов.
“Товариш Орлик…”
“Допоможіть знайти”.
“Я партизан і повстанець своєї неньки України”.
Похмурий лісовик Ілько Струк.
Отаман Ґонта.
Романтик-чорнороб Антон Рибка.
“Я – Орлик. Крапка”.
“Залізничні бригади”.
Ларик “Плисака”.
Другий зимовий похід.
Шкурський рятує шкуру.
Хоч і зима вже була…
Крах отамана Голубенка.
Зустріч зі Струком.
Трагедія на хуторі Таборище.
Свідчення лікаря.
Останній бій отамана Смутненка.
“Самостійник протиурядової партії” Іван Голокопитенко.
Невтомний Бабарик.
“Петлюрівський емісар”.
Уповноважений Наг старається.
“Ми боремося за національне визволення”.
Їх арештували “за Орлика”.
Федір Нога.
“Ми хотіли Самостійної України”.
“Як побачать неукраїнця, то і вбивають”.
Голубенко жебрає.
“Як не дужий, неси гніт”.
Смерть конем не об’їдеш.
Хто, чому і доки судитиме нас на нашій землі?
Долі героїв та антигероїв.
Джерела.
Міста, села, хутори та залізничні станції, що згадуються у книжці.
Неповний список козаків і старшин отамана Орлика…
Члени Цупкому та Української військової організації, засуджені до розстрілу.
Біографії чільних представників каральних органів УССР…
Документи зі справ “Цупком”, “Петлюрівські отамани. 1922 – 1923 рр.” та ін.
Оповіді про отамана Орлика та орликівців.
Семен Михайлюк, Смерть на майдані.
Наталка Морозова, “Крім нас, ніхто в родині не ворушив минуле”.
Словничок незрозумілих слів, скорочень та висловів.
Андрій Коваль, “Війна триває”.
Список старих оригінальних фотографій, розміщених на форзацах
Примітки до мап, розміщених на форзацах
Документи з ГДА СБУ.
Географічний покажчик.
Іменний покажчик.
“Смерть ворогам нашої неньки України!”
Читаючи в дитинстві роман Миколи Островського “Як гартувалася сталь”, я переживав, коли жорстокий Орлик зі своїми підручними несподівано виринав з лісової імли та обстрілював комсомольців, які прокладали вузькоколійку в Боярському лісі, щоб врятувати киян від холоду. Комсомольці хотіли забезпечити киян дровами, а бандити не давали їм цього зробити!
Напевно, не один піонер зненавидів помічника Орлика, який безжально кинув: “Ось ми їм холоду наженемо. Батько сказав, щоб цієї саранчі тут завтра не було, бо вже видно, що до дров сволочна мастеровщина добереться”. А яким болем у дитячому серці відлунювали постріли “бандитських обрізів”?! Хотілося захистити відважних комсомольців і кинутися в бій проти тих, хто по-варварському пробив кулями “скло привезених Панкратовим вікон”.
Так, Орлик, напустив і холоду, і жару на окупантів та їхніх лакуз – він безжально рубав, стріляв і вішав, брав у заручники! Руйнував залізницю, пускав під укіс потяги, перешкоджав господарській діяльності завойовників, мобілізував селян, творив партизанські загони, роззброював і роздягав червоноармійців, робив усе можливе, щоб захистити рідну землю від російських орд, від кривавої “московсько-жидівської комуни”. А як же з насильниками розмовляти!
Терор на терор! Жовто-блакитний терор проти червоного терору!
Військова рада УССР визнавала відділ Орлика найактивнішим серед повстансько-партизанських “банд” Правобережжя наприкінці 1921 р., а самого отамана – “крупною фігурою повстанства”. Визнавав ворог і політичний характер загону Орлика. Чекісти стверджували, що орликівці “намагались терористичними актами скинути владу робітників і селян. Щоби встановити в Україні УНР, вони так багато вбили червоноармійців, совпрацівників, комуністів, що навіть неможливо з’ясувати їхню точну кількість”.
Скажемо прямо: вони вбивали кожного, хто говорив російською, бо ця мова була прямою ознакою окупанта.
У зверненні “До населення” 1 лютого 1921 р. отаман Орлик закликав: “Селяни та Робітники України! Ми, партізане 1-го Партізанського Загону ім. С. В. Петлюри, високо підняли прапор України і пішли на велике – святе діло, на боротьбу проти тих гнобителів, котрі привели наш великий рідний край до такої Руїни, як було 250 років тому назад… Хто надав право Московським катам – жидивським наймитам окупіровать УКРАЇНУ? Яке мають право? Де підстави? На багнетах Кітайців та Латишів несуть свободу народу? Де вона? Хто її бачить? Кров’ю умилась УКРАЇНА, своєю, не чужою…
Смерть ворогам нашої неньки УКРАЇНИ! Смерть зрадникам, котри запродують і запродались нашим ворогам. Помста! Страшна помста над всіми ворогами нашої УКРАЇНИ, котрі кують для нас тяжкі кайдани”.
Ось такий мотив боротьби Орлика та його козацтва.
А національну ідею полковник Орлик сформулював лаконічно: Українська держава, слава борцям за неї, смерть усім, хто проти неї!
Ця книжка – про святих і страшних, про месників нашої розтерзаної Батьківщини.
Читайте, хвилюйтесь, стискайте кулаки, розпрямляйте хребти!
І плачте, що таких хлопців сьогодні нема!
Книгу “Отаман Орлик”, можна придбати, попередньо переказавши через пошту кошти на ім’я автора. 03049, Київ-03049, вул. Курська. 20, кв. 14, Роману Миколайовичу Ковалю. Вартість книги, враховуючи пересилку, 60 грн.
Телефон для довідок, 242-47-38.
Придбати книги можна і в книгарнях Києва, зокрема “Науковій думці” та “Сяйво”. Невдовзі книгу можна буде придбати і в інших книжкових магазинах столиці.
У видавництві “Стікс” у серії “Отаманщина ХХ століття” вийшла нова книга Романа Коваля “Отаман Орлик”. У ній розповідається про збройну боротьбу проти “московсько-жидівської комуни” на Київщині та Поліссі в 1920 – 1922 роках, а саме: про отамана Орлика (полковника Армії УНР Федора Артеменка), отаманів Феодосія Богатиренка, Івана Гайового-Грисюка, Івана Галая-Голокопитенка, Панаса Голубенка, Олександра Грудницького, Іллю Ґонту-Унятовського, Юліана Мордалевича, Антона Рибку, Якова Смутника-Смутненка, Ілька Струка, генерала-хорунжого Володимира Галкіна, членів Цупкому Капітона Бендрика-Ґанжу, Юрка Гриня, Спиридона Орла, Федора Наконечного, Івана Чепілка, Грицька Чупринку, галицьких старшин Івана Андруха-“Авраменка”, Дениса Бернадського, Івана Бойка, Осипа Даньківського, Михайла Залужного, Петра Кухту-“Турянського”, Василя Мирона, Антона Решетуху, які 1921 року творили в Києві збройне підпілля, та про багатьох інших діячів збройного опору російським окупантам.
В основу книжки лягли кримінальні та слідчі справи з Галузевого державного архіву СБУ та Центрального державного архіву громадських об’єднань України, а саме: чотири томи справи на отамана Орлика (Федора Артеменка), а також справи на отаманів Панаса Голубенка (2 томи), Івана Галая-Голопитенка, Феодосія Богатиренка, генерала-хорунжого Володимира Галкіна (2 томи), 2 – 5 та 11 – 13 томи справи Центрального українського повстанського комітету, а також документи з Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України.
У книжці опубліковано величезну кількість фотографій, у тому числі оригінальних, які вперше вводяться в обіг, а також кольоровий фотододаток документів ГДА СБУ, а ще малюнки Богдана Піргача та Едварда Козака.
На форзацах книжки вміщено три кольорові мапи, а саме: мапа “Повстансько-партизанська боротьба в Україні від січня до жовтня 1921 р.”, мапа “Листопадовий рейд УПА Юрка Тютюнника 1921 р.”, мапа “Партизанська діяльність отамана Орлика у 1920 – 1922 рр.” (автор Сергій Коваленко).
Обкладинка книги тверда, повнокольорова.
Подаємо зміст книги, передмову і післямову автора, розділ “Останній бій отамана Смутненка”, післямову Андрія Коваля та список документів, опублікованих у додатках, та текст трьох із них. Звертаємо увагу, що у книзі оприлюднено низку доповідей сексотів.
Зміст
“Смерть ворогам нашої неньки України!” (передмова автора).
Криваве Різдво 1922 року.
За Росію.
“Готуєшся до миру? Буде війна!”
Яків Смутник-Смутненко.
“Геть з України катів – жидів та комуністів!”
“Зрадникам України – смерть!”
Перше засідання Цупкому.
“Орієнтуйтесь на власні сили”.
Партизанська мобілізація 1921 року.
Українська місія російського офіцера.
Мандат Петлюри має силу.
“На Україні не повинно бути ні одного жида, кацапа і ляха”.
Мордалевич зраджує “з чистою совістю”.
Віртуоз провокації “Олекса” Маслов.
“Товариш Орлик…”
“Допоможіть знайти”.
“Я партизан і повстанець своєї неньки України”.
Похмурий лісовик Ілько Струк.
Отаман Ґонта.
Романтик-чорнороб Антон Рибка.
“Я – Орлик. Крапка”.
“Залізничні бригади”.
Ларик “Плисака”.
Другий зимовий похід.
Шкурський рятує шкуру.
Хоч і зима вже була…
Крах отамана Голубенка.
Зустріч зі Струком.
Трагедія на хуторі Таборище.
Свідчення лікаря.
Останній бій отамана Смутненка.
“Самостійник протиурядової партії” Іван Голокопитенко.
Невтомний Бабарик.
“Петлюрівський емісар”.
Уповноважений Наг старається.
“Ми боремося за національне визволення”.
Їх арештували “за Орлика”.
Федір Нога.
“Ми хотіли Самостійної України”.
“Як побачать неукраїнця, то і вбивають”.
Голубенко жебрає.
“Як не дужий, неси гніт”.
Смерть конем не об’їдеш.
Хто, чому і доки судитиме нас на нашій землі?
Долі героїв та антигероїв.
Джерела.
Міста, села, хутори та залізничні станції, що згадуються у книжці.
Неповний список козаків і старшин отамана Орлика…
Члени Цупкому та Української військової організації, засуджені до розстрілу.
Біографії чільних представників каральних органів УССР…
Документи зі справ “Цупком”, “Петлюрівські отамани. 1922 – 1923 рр.” та ін.
Оповіді про отамана Орлика та орликівців.
Семен Михайлюк, Смерть на майдані.
Наталка Морозова, “Крім нас, ніхто в родині не ворушив минуле”.
Словничок незрозумілих слів, скорочень та висловів.
Андрій Коваль, “Війна триває”.
Список старих оригінальних фотографій, розміщених на форзацах
Примітки до мап, розміщених на форзацах
Документи з ГДА СБУ.
Географічний покажчик.
Іменний покажчик.
“Смерть ворогам нашої неньки України!”
Читаючи в дитинстві роман Миколи Островського “Як гартувалася сталь”, я переживав, коли жорстокий Орлик зі своїми підручними несподівано виринав з лісової імли та обстрілював комсомольців, які прокладали вузькоколійку в Боярському лісі, щоб врятувати киян від холоду. Комсомольці хотіли забезпечити киян дровами, а бандити не давали їм цього зробити!
Напевно, не один піонер зненавидів помічника Орлика, який безжально кинув: “Ось ми їм холоду наженемо. Батько сказав, щоб цієї саранчі тут завтра не було, бо вже видно, що до дров сволочна мастеровщина добереться”. А яким болем у дитячому серці відлунювали постріли “бандитських обрізів”?! Хотілося захистити відважних комсомольців і кинутися в бій проти тих, хто по-варварському пробив кулями “скло привезених Панкратовим вікон”.
Так, Орлик, напустив і холоду, і жару на окупантів та їхніх лакуз – він безжально рубав, стріляв і вішав, брав у заручники! Руйнував залізницю, пускав під укіс потяги, перешкоджав господарській діяльності завойовників, мобілізував селян, творив партизанські загони, роззброював і роздягав червоноармійців, робив усе можливе, щоб захистити рідну землю від російських орд, від кривавої “московсько-жидівської комуни”. А як же з насильниками розмовляти!
Терор на терор! Жовто-блакитний терор проти червоного терору!
Військова рада УССР визнавала відділ Орлика найактивнішим серед повстансько-партизанських “банд” Правобережжя наприкінці 1921 р., а самого отамана – “крупною фігурою повстанства”. Визнавав ворог і політичний характер загону Орлика. Чекісти стверджували, що орликівці “намагались терористичними актами скинути владу робітників і селян. Щоби встановити в Україні УНР, вони так багато вбили червоноармійців, совпрацівників, комуністів, що навіть неможливо з’ясувати їхню точну кількість”.
Скажемо прямо: вони вбивали кожного, хто говорив російською, бо ця мова була прямою ознакою окупанта.
У зверненні “До населення” 1 лютого 1921 р. отаман Орлик закликав: “Селяни та Робітники України! Ми, партізане 1-го Партізанського Загону ім. С. В. Петлюри, високо підняли прапор України і пішли на велике – святе діло, на боротьбу проти тих гнобителів, котрі привели наш великий рідний край до такої Руїни, як було 250 років тому назад… Хто надав право Московським катам – жидивським наймитам окупіровать УКРАЇНУ? Яке мають право? Де підстави? На багнетах Кітайців та Латишів несуть свободу народу? Де вона? Хто її бачить? Кров’ю умилась УКРАЇНА, своєю, не чужою…
Смерть ворогам нашої неньки УКРАЇНИ! Смерть зрадникам, котри запродують і запродались нашим ворогам. Помста! Страшна помста над всіми ворогами нашої УКРАЇНИ, котрі кують для нас тяжкі кайдани”.
Ось такий мотив боротьби Орлика та його козацтва.
А національну ідею полковник Орлик сформулював лаконічно: Українська держава, слава борцям за неї, смерть усім, хто проти неї!
Ця книжка – про святих і страшних, про месників нашої розтерзаної Батьківщини.
Читайте, хвилюйтесь, стискайте кулаки, розпрямляйте хребти!
І плачте, що таких хлопців сьогодні нема!
Книгу “Отаман Орлик”, можна придбати, попередньо переказавши через пошту кошти на ім’я автора. 03049, Київ-03049, вул. Курська. 20, кв. 14, Роману Миколайовичу Ковалю. Вартість книги, враховуючи пересилку, 60 грн.
Телефон для довідок, 242-47-38.
Придбати книги можна і в книгарнях Києва, зокрема “Науковій думці” та “Сяйво”. Невдовзі книгу можна буде придбати і в інших книжкових магазинах столиці.