Відповіді

• 2010.01.31 | stryjko_bojko

  Сьгодні 145років створення класичної горілки{\}

  31.01.2010 05:54
  Исполнилось 145 лет со дня создания классической водки
  http://news.liga.net/news/N1002931.html
  
  Сегодня исполняется 145 лет со дня создания водки. 31 января 1865 года великий ученый Дмитрий Менделеев защитил докторскую диссертацию "О соединении спирта с водою".
  
  Как передает "Русская служба новостей", сегодня коллеги Д.Менделеева считают, что именно эта работа стала основой для классического 40-градусного напитка.
  
  При этом, по мнению главного нарколога Минздравсоцразвития РФ Евгения Брюна, сам Д.Менделеев вряд ли предполагал, что его изобретение станет таким популярным. Ученый почти не пил.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2010.01.31 | stryjko_bojko

    ДСТУ 3297-95

    Горі́лка — розчин етилового спирту у воді, зазвичай у межах 30-50 % (об'ємних одиниць).
    http://uk.wikipedia.org/wiki/Горілка
    
    Виготовляється з якісних злакових спиртів високого очищення.
    
    За межами України зазвичай саме горілку з перцем (як на малюнку) або «перцівку» й називають просто горілка.
    
    Про походження цієї назви
    
    Слово, безумовно, пов'язане зі словом горіти. Вважається що саме ця назва є утвореною за зразком пол. gorzałka. Можливо, основою для виникнення слова стало скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (порівняйте із старим горѢлое вино або *горіла(я) вода (порівняйте з чеським старим paléna voda «горілка», звідки чеське pálenka «горілка»). Припущення про можливість виникнення пол. gorzałka, отже й українського горілка внаслідок калькування раннього нвн. der brannte Wein (пізніше нім. der gebrannte Wein, нововерхньонімецька Branntwein) «горілка» не досить обґрунтоване. Малоймовірна думка про утворення рос. [горе́лка] за зразком пол. gorzałka, природніше вважати його наслідком українського впливу.
    
    Горілку, яку виготовляють у домашніх умовах, найчастіше називають самогонка.
    
    При виготовленні горілки — чи то домашньої, чи то т.з. «казенної» — одним з критеріїв достатньості спирту у розчині є контроль підпалюванням пробної порції. Якщо вміст спирту достатній, рідина займається синюватим або іноді трохи зеленкуватим (коли є присутність гідроокису міді) полум'ям, а якщо % C2H5OH ж замалий — горіння не відбувається взагалі.
    
    Цілком ймовірно, що саме з-за цього чимало вище згаданих назв пов'язано з горінням, а індіанці навіть усю цю групу міцних акогольних напоїв нарікли «вогняною водою»...
    [ред.] Історія
    
    Прототип горілки виготовив в XI столітті перський лікар Ар-Разі, який першим виділив етанол шляхом перегонки. Рідина використовувалася виключно в медичних цілях, так як Коран забороняє вживання алкоголю. У Європі перша перегонка спиртової рідини була зроблена італійським ченцем-алхіміком Валентіусом.
    [ред.] Стандарти напою
    
    Згідно з ДСТУ 3297:95. Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять горілка — це алкогольний напій міцністю від 37,5 до 56,0% , виготовлений обробленням водно-спиртової суміші спеціальними сорбентами з внесенням нелетких інґредієнтів або без них.
    
    Наразі стандартним вважається вміст спирту у 40% (об'ємних одиниць). Вважається, що цей стандарт був запропонований свого часу російським хіміком Д. І. Менделєєвим для виробництва водки (російський аналог горілки), як водно-спиртової суміші, що має найменший парціальний тиск парів спирту і тому є оптимальною для отримання очікуваного фізіологічного ефекту. Проте, за даними І. С. Дмітрієва, директора музею-архіву Д. І. Менделєєва при ЛГУ, Менделєєв взагалі не цікавився концентраціями спиртних розчинів, характерних для горілки, і не намагався визначити оптимальну міцність горілки. Дані про цей діапазон концентрацій в його дисертації були узяті з ранішої роботи англійського хіміка Дж. Гильпіна. Сам же Менделєєв вивчав розчини вищих концентрацій. Також він не виявив жодних особливих фізико-хімічних властивостей в розчинів етанолу з цією концентрацією і ніяк їх окремо не виділяв. Більш того, Менделєєв горілку не пив, а віддавав перевагу сухому вину.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2010.01.31 | stryjko_bojko

      Радянський алкоголь. Горілка

      Радянський алкоголь. Горілка
      bezlik
      http://bezlik.kultor.com.ua/2009/04/25/radyanskyj-alkohol-horilka/
      
      
      
      Наркомпищепром СССР
      
      
      
      Петров-Водкин Кузьма Сергеевич. Бокал и лимон. 1922
      
      
      
      
      В попередньому дописі я вже згадував особливості радянського пива, тому одразу без вступу перейду до спиртової суміші, яка за часів Катерини ІІ вважалася найелітарнішим напоєм в світі. Отож, її велич горілка, водяра, шмурдяк, спирт.
      Вперше я випив приблизно в десятому класі. Цікаво, де в той момент знаходилися загадкові люди, які не продають алкоголь неповнолітнім? У знайомого був день народження і він сказав, що виставиться, але це буде не Мартіні, шампанське, пиво, ба навіть не коньяк, а виключно горілка. Бажання іменинника – закон.
      А далі все, як в одному розділі геніальної псевдо-автобіографічної постмодерністської поеми Вєнєчки Єрофєєва «Москва – Петушки», я дозволю процитувати собі цей розділ повністю, бо знаю його напам’ять (хто ще здатен таким похвалитися).
      Розділ «Серп и молот – Карачарово»:
      
      И немедленно выпил…
      
      Перше враження від горілки – вона до огидного несмачна, як люди взагалі п’ють цю гидоту літрами? Особливо на масових гуляннях, поминках та весіллях, при цьому ще мазохічно примовляючи «Гірко!». Враження чимось схоже на перше вживання пива, яке чомусь зовсім не схоже на ситро. Але з пивом хоч зрозуміло, до нього бонусом йде таранька, а тут жодних заохочень.
      Однак я не особистими враженнями зібрався ділитися, а майже історичною довідкою.
      
      Столовая водка
      
      Як ви вважаєте, за рахунок чого існувала радянська роздрібна торгівля, коли в магазинах не можна було нічого купити? В якості відповіді хочеться згадати Олександра Солженіцина, його Письмо вождям Советского Союза (1973 рік):
      
      Но еще разрушительнее – водка. Тоже знаете вы хорошо, вот и указ ваш был – а что он изменил? Пока водка – важная статья государственного дохода, ничего не изменится, так и будем ради барыша прожигать народную внутренность (я когда-то в ссылке работал в потребкооперации и четко помню, что водка составляла 60-70% нашего оборота.)
      
      Я навіть уявляю собі картину. Біжить пролетарій з роботи до магазину, там усі полиці пусті. Він питається:
      
      - У вас ковбаса є? (зауважте, не конкретний сорт ковбаси, а просто ковбаса)
      - Ні, в четвер обіцяли підвезти
      - А сир є?
      - Немає.
      - Добре, дайте тоді пляшку «Столичної» і пачку маргарину. (маргарин був антидефіцитним товаром)
      
      Жили ж люди! Враховуючи, що 100 грамів горілки містить 275 ккал (енергетична цінність спирту 7 ккал/г, горілка = 40% спирт), то нею спокійно можна було харчуватися увесь радянський період. Це приблизно стільки ж, як яловичина і набагато калорійніше за переважну більшість овочів та фруктів (лише фініки містять 281 ккал на 100 грам).
      Кузьма Петров-Водкін. Бокал і лимон
      
      Кузьма Петров-Водкін. Бакол і лимон
      
      У зв’язку з яскравим дефіцитом або якимись вищими комуністичними ідеями, усі в тій країні напам’ять знали ціни на горілку. Однак, знайти точних цифр мені не вдалося. Одна ціна неявно була задокументована у картині «Бриллиантовая рука»(1968) в автомобільному номерному знаці 28-70 ОГО (28 рублів 70 копійок). Після деномінації ціна пляшки відповідно склала 2 рублі 87 копійок. Провідні радянські інженери швидко угледіли в новій ціні свідоцтво масонської змови партійних функціонерів. Справа в тому, що вартість чекушки (1 р. 49 коп.) зведена в ступінь півлітри (2 р. 87 коп.), дає значення числа Пі з точністю до третього знаку.
      
      Якщо ви сумніваєтеся, що людина здатна більше двадцяти років пам’ятати ціну на горілчаний виріб, раджу прослухати наступний запис, який я робив до одного з наших подкастів.
      
      Скачати
      
      vodka_label
      
      Сортів горілки в Радянському Союзі було багацько: «Московская особая», «Русская», «Столичная», «Пшеничная», «Лимонная». Наскільки я зрозумів існували ще суто національні сорти: «Горилка»,«Перцовка» (українькі), «Зубровка» (польська, білоруська), «Посольская». Крім того горілка відрізнялася за видом відпочинку під час якого відбувався її прийом: «Золотое кольцо» – для туристів, «Охотничья» – мисливцям.
      Ще існували більш концентровані рідини – «Сибирская», «Юбилейная» і «Крепкая» – для тих, кому 40° замало.
      Ну і як же ж тут не згадати Д. І. Менделєєва. В народні розповсюджена думка, що найбільшим внеском видатного російського хіміка в світову науку є не періодична таблиця хімічних елементів, а відкриття шляхом виснажливих фізичних експериментів оптимального співвідношення води і спирту в горілці, а саме 40%. Прихильники цієї думки спираються на докторську дисертацію Менделєєва «О соединении спирта с водою» (1865), присвячену теорії розчинів. Однак, в самій дисертації Менделєєв досліджував більш міцні розчини, та й горілкою, як подейкують, не надто захоплювався.
      Як би там не було, але у 1894 році марка сорокаградусної горілки «Московская особенная» була запатентована урядом Росії. Виявляється і таке можна патентувати.
      Ну і ще трохи цифр. Раніше, за царя Панька усю горілку продавали відрами на вагу. Так, літр горілки в 40° повинен важити рівно 953 грами. При вазі 951 грам кріпость буде вже 41°, а при 954 – 39°.
      Те, що горілка має бути лише 40% – це міф. Принаймні в державі Україна. Згідно з ДСТУ 3297:95. Горілка — це алкогольний напій міцністю від 37,5 до 56,0% , виготовлений обробленням водно-спиртової суміші спеціальними сорбентами з внесенням нелетких інгредієнтів або без них.
      
      З 1 вересня 1941 року на фронті до денного пайку входило 100 грамів горілки на військовослужбовця. Чотири роки не минулося, а ми перемогли у Другій світовій. Значить домоглося.
      
      Про різні настоянки, самогон і одеколони напишу вже іншим разом.

• 2010.01.31 | stryjko_bojko

  Радянський алкоголь. Пиво

  Радянський алкоголь. Пиво
  11 Квітень 2009 bezlik
  http://bezlik.kultor.com.ua/2009/04/11/radyanskyj-alkohol-pyvo/
  
  У світлі позавчорашніх проводів Meesix до Польщі вирішив я зачепити алкогольну тематику. Хоч Meesix поїхав лишень сьогодні, але на актуальність обраної теми цей факт жодним чином не впливає.
  Мій тато не є великим фанатом Наутілуса Помпіліуса (він більше Висоцьким спеціалізується), проте цитату з однієї їх пісеньки вживає доволі часто:
  
  Ален Делон, Ален Делон не пьет одеколон.
  
  Ален Делон, Ален Делон пьет двойной бурбон.
  Ален Делон говорит по французски.
  
  Пісня не така вже кумедна, як воно може здатися на перший погляд. Це характерна риса раннього Нау – приспіви для публіки, куплети – для тих, хто прислухається. Так от, пісня «Взгляд с экрана» окрім основної лінії про дівчину-підлітка, що народилася у світлій країні волоцюг, пройнята ще важким духом алкогольного перегару. Тут не лише потрійний або який інший одеколон (я ніколи не дегустував їх смакові якості, знаю лише, що шматок ватки в ньому змочений дуже класно горить), а і наприклад, рядок «Отец, приходя, не находит дверей», що до дверей має доволі непрямий стосунок.
  
  beer_advertising
  
  Але розповідати я зібрався не про алкоголізм, а про асортимент продукції, завдяки якій нескладно було його в собі виховати.
  З чим мені довелося зіткнутися з самого раннього дитинства – так це з культом алкоголю на теренах Радянського Союзу. І хоч зіткнення було не безпосереднє, бо вік не дозволяв, а тому не фатальне, і встояти я зміг, але вплив його спиртового єства моя молода особистість відчути встигла.
  В Радянському Союзі майже не було реклами, проте існувало кіно і прихована пропаганда. Ви гадаєте «Храните деньги в сберегательных кассах» та «Кто возьмёт билетов пачку» це все на що була здатна кіноіндустрія?
  Для прикладу наведу невеличкий перелік фільмів Леоніда Гайдая:
  
  Самогонщики
  Операция «Ы» и другие приключения Шурика
  Кавказская пленница, или Новые приключения Шурика
  Бриллиантовая рука
  Иван Васильевич меняет профессию
  
  Ви бачили, щоб хоча б одному з цих фільмів не пили? Так, можливо місцями пиятика висміювалася, однак розпивання на очах всього чесного трудящого люду пива зі словами «Жить – хорошо, а хорошо жить – еще лучше!» розцінювати як заклик до здорового способу життя я не наважуюся. Що я тут мелю? Я ж не проти пива, а навіть дуже за.
  
  beer_ad
  
  Отож, сортів пива в майбутній країні світлого майбутнього було вісім: 4 світлих та 4 темних. Схоже, що цифра була узята випадково і, якби до ювілею чергового генсеку потрібно було випусти новий сорт пива, то за цим діло б не забарилося. Це якщо вірити одному з джерел.
  Коли починаєш таке фундаментальне дослідження, яке я затіявся сьогодні, то натрапляєш на купу суперечностей у різних джерелах. Щодо кількості сортів, то тут одна з них. Стаття Вікіпедії згадує наступні розповсюджені сорти світлого пива: Жигулівське, Московське, Ленінградське, Слов’янське, Ячмінний колос та Рижське, темного — Останкінське, Українське, Оксамитове, Мартовське, Портер.
  beerНайпопулярнішим серед них було Жигулівське – пиво, яке попри свою приналежність до міста Самара, варили на 755 заводах країни.
  Окрім перелічених існувала ще купа регіонального пива, наприклад, Донецьке, Тернопільське та інші.
  Тепер про пляшки. З самого малечку система залучала у свої ряди нових активістів, якщо не виріс пити – здавай пляшки. Зазвичай пиво в СРСР розливали в поворотну тару. За секретною інформацією Держкомстату, у 1987 році з торгівлі на заводи поверталися до 95% пляшок. Відповідно одна пивна пляшка мала 12-14-разовий оборот, а в літній період 20-30-кратний, хоча оптимальним вважається 3-4-разовий.
  Спеціально до Московської Олімпіади 1980 року в СРСР вкотре відбулася спроба переназдогнати Захід, на цей раз було випущено пиво у бляшаних банках, однак молоді радянські інженери щось намудрували, досвід не вдався і цей факт широкого розголосу не набув.
  
  Якщо ви все ж гадаєте, що я тут про тотальну алкоголізацію в Радянському Союзі жартики жартую, то це ваше право. Я ж наведу статистику. На початку 1960-х років на душу населення припадало лишень 13 літрів пива, але при цьому 7,5 літрів горілки. Для боротьби з горілкою було вирішено стимулювати виробництво пива шляхом штучного заниження цін на пиво. Все розумні були радянські керівники, де тепер таких знайдеш? Вийшло щось схоже на анекдот про онучку декабриста: «А чого вони хочуть?» – «Щоб не було багатих» – «Дивно, а дідусь хотів, щоб не було бідних…». Такі дії істотно підвищили попит на пиво у 70-80 роках. В перерахуванні на 1 г алкоголю це було найдешевше спиртне: за 1 копійку можна було придбати 1,2-1,4 г пивного алкоголю і лише близько 0, 5 г горілчаного. З 1970 по 1980 року продаж пива досяг 24 літрів на душу населення. При цьому продаж горілки збільшився у 1,3 рази. Цифри такі, що не дуже і полякаєш, особливо у порівнянні зі сьогоднішніми показниками, але я хоч спробував.
  
  Про сухий закон, горілку і інші шмурдячки розповім вже наступного разу. Не спивайтеся!