Розсекречена біографія Стаханова : 14 річна дружина та бомжатський побут(\)
08/18/2011 | stryjko_bojko
Розсекречена біографія Стаханова : 14 річна дружина та бомжатський побут
Сергій Пустовойтов | 4 серпня 2011
http://maidan.org.ua/2011/08/rozsekrechena-biohrafiya-stahanova-14-richna-druzhyna-ta-bomzhatskyj-pobut/
68 років тому шахтар Олексій Стаханов поклав початок руху імені себе, вирубав вугілля в чотирнадцять разів більше норми. На колишнього жебрака підпаска, який мав за спиною лише 3 класи сільської школи, відразу звалилися всі блага радянської цивілізації: прихильність Сталіна, розкішна квартира в Москві, персональні машини, прийоми в Кремлі, статті в підручниках історії.
І хоча про знаменитого шахтаря вже сказано достатньо, все ж вдалося дізнатися про нові факти з життя Олексія Стаханова.
Перша дружина втекла з циганським табором
Олексій Стаханов працював в Кадіївці на рядовий шахті «Центральна-Ірміно», яка ніколи не славилася показниками у видобутку вугілля. Але парторгу Костянтину Петрову не давала спокою думка про лідерство. Була продумана схема: забійник тільки рубає вугілля, а кріплять забій ті хто йдуть слідом (до тих пір шахтар сам і рубав, і кріпив вироблений простір, через що втрачав багато часу). Виконавцем рекорду був обраний Олексій Стаханов.
- У батька кулак був розміром з голову дитини, – згадує дочка Стаханова Віолетта Олексіївна. – Бувало, на спір підлазив під коня і піднімав його. Тому не дивно, що на рекорд відправили саме його. Правда, несподівано проти виступила Євдокія, циганка, з якою він тоді жив. З нею він зійшовся в 1929 році. Жили, не розписуючись. Євдокія народила йому дітей Клавдію і Віктора. Умовляли Євдокію парторг шахти Петров і начальник ділянки, на якій працював батько, Микола Машуров. І вона здалася.
У ніч з 30 на 31 серпня Стаханов видав на-гора 102 тонни вугілля. Почин шахтаря благополучно прижився в народі, про Стаханові дізналися не лише в Радянському Союзі, а й за його межами.
- Зрозуміло, батько став більше заробляти, – каже Віолетта Олексіївна. – Йому дали більш простору квартиру, в клубі за ним постійно було закріплено два місця. Загалом, життя стало налагоджуватися. Але тут несподівано з циганським табором втекла Євдокія. Дітей вона залишила батькові.
У листопаді 1936 року Стаханов приїхав до Москви, його обрали делегатом VIII Всесоюзного з’їзду Рад. Народного героя атакували журналісти. Задавали йому, крім протокольних, і питання про особисте життя, яких Стаханов всіляко намагався уникати. Він не хотів розповідати про свій новий шлюб – з харківською школяркою Галиною, різниця у віці з якою у них становила 17 років.
- Батько побачив маму в одній зі шкіл, куди його запросили виступити, – розповідає Віолетта Олексіївна. – Мама співала в хорі. Вона виглядала старше своїх 14 років і відразу сподобалася батькові. Про заміжжя й не думала, але їй просто не залишили вибору. Для того щоб видати маму заміж, їй приписали два роки.
Так 14-річна Галина відразу стала «матір’ю» двох дітей – Клави і Віктора Стаханова.
У 1937 році молода сім’я переїхала до Москви. Олексія Стаханова направили на навчання в Промислову академію, де підвищували грамотність багато стахановці, що мали за спиною лише два-три класи сільської школи. Потім у них з’явилися і свої діти. У 40-му народилася Віолетта, через три роки – Алла. Двоє дітей, син Володя і дочка Емма, померли зовсім крихтами, не доживши до року.
Погрожував убити Берію
Стаханови жили в шикарній квартирі в Будинку уряду. У їх розпорядженні були дві службові машини. На вечорах у Кремлі за руку зі Стахановим вітався Сталін. Але життя зі знаменитим шахтарем не було цукром.
Стаханов моторошно ревнував свою красуню-дружину буквально до кожного стовпа.
- Батько називав маму «козеня», – говорить Віолетта Олексіївна. – Він шалено любив її, але любов ця була якоюсь садистською: батько міг вдарити маму тільки тому, що на неї хтось захоплено подивився. І якби вона раптом закрутила роман на стороні, він би просто убив її.
Приваблива зовнішність зіграла з Галиною Стахановою злий жарт. Одного разу в ГУМі серед білого дня якісь люди на очах водія запхали Галину в машину і помчали у невідомому напрямку.
- Батько відразу зрозумів, що це витівки Берії, – розповідає Віолетта Олексіївна. – Він знав, що за його наказом в Москві викрадають красивих жінок, в люті кричав, що вб’є «цього гада». Почав дзвонити Сталіну. Не знаю, розмовляв він особисто з ним або з його помічниками, але мама незабаром повернулася додому. Потім вже розповіла, що в приймальні Берії попередила, що вона дружина Стаханова. Але там тільки усміхнулися: «Всі ви дружини Стаханова». Потім, звичайно, вибачилися, мовляв, помилилися.
Через захоплення спиртним прозвали Стакановим.
Смерть Сталіна Стаханов сприйняв як особисту трагедію. А в 1957 році Хрущов вислав шахтаря в донбаський місто Торез.
Сім’я Стаханова залишилася в столиці.
- Маму багато дорікали за те, що вона не поїхала слідом за батьком, – розповідає донька Стаханова. – Але ж вона не декабристки. Я закінчувала школу, сестра збиралася вступати до театрального. Що б нас чекало в Донбасі? До того ж і мама, і ми постійно їздили до батька.
У Торезі Олексія Стаханова призначили на посаду помічника головного інженера шахтоуправління. Він любив розповідати про здоровий дух суперництва на шахті, ратував за соцзмагання, не раз вручав його переможцям премії та цінні подарунки.
Знаменитий шахтар все частіше став прикладатися до пляшки. Пив через образу на те, що його вигнали з Москви, і на те, що його заслуги перед країною так і не були визнані належним чином.
Приїхавши зі столиці в Торез, Стаханов спочатку знімав кут. Після він кілька років прожив на п’ятому, останньому поверсі гуртожитку. Лише за Брежнєва йому виділили на околиці міста невелику двокімнатну квартирку в одноповерховому цегляному будиночку, розрахованому на дві сім’ї.
- Ми постійно звали батька з собою до Москви, – каже Віолетта Стаханова. – Але він ні в яку не погоджувався. Твердив тільки, що у нього там все відібрали і його там не чекають.
Звання Героя Соціалістичної Праці Олексію Стаханову було присвоєно лише у жовтні 1970 року – на десятки років пізніше, ніж тим людям, з якими він колись починав «згортати гори».
- Ця нагорода, яку Стаханов чекав довгі роки, підкосила його, у нього стався напад, – розповідає Володимир Петров, син парторга шахти, на якій був встановлений рекорд. – І хоча він тримався, випивка поступово добивала його.
Через надмірне захоплення алкоголем Стаханова стали називати Стаканов.
- Від мужиків, які працювали разом з батьком, я часто чула: «Стаканов вчора знову напився», – каже Наталя Галкіна, яка провела своє дитинство в Торезі, де тоді працював Стаханов. – Буян. Одного разу обстріляв стелю в ресторані «Шахтар» в центрі міста. Так але ж його навіть не могли забрати до міліції – все-таки знаменитість. Батько був народним дружинником. Не раз йому доводилося втихомирювати Стаханова. Зв’яжуть по руках-ногах, кинуть у коляску мотоцикла і везуть додому. І пістолет, подарунок Сталіна, завжди йому повертали.”
Жив у бомжацкой обстановці .
23 вересня 1975 у Колонній залі відкрилася Всесоюзна науково-практична конференція, присвячена сорокаріччю стаханівського руху. Самого Стаханова в Москві не було. Присутнім повідомили, що Олексій Григорович не зміг приїхати через хворобу, і побажали йому швидкого одужання.
- Незадовго до сорокової річниці стаханівського руху ми з батьком приїжджали до Олексія Григоровича в Торез, – згадує Володимир Петров. – Батько тоді працював в Кадіївці заступником керуючого тресту «Шахтобуд». Я хотів попросити Стаханова підписати лист-звернення до радянських студентів. Двері нам ніхто не відкрив, хоча ми стукали так, що й мертвий би прокинувся. Мені довелося влазити у вікно. Від побаченого я жахнувся. Голі стіни, майже ніяких меблів. Цілком бомжацкая обстановка, як сказали б сьогодні. Сам Стаханов, одягнений, спав на незастланному ліжку. Про нього просто всі забули.
Алкоголь зробив свою справу: у Героя Соцпраці почав прогресувати склероз. Олексій Стаханов висихав буквально на очах. Своє життя він закінчив у психіатричній лікарні, куди потрапив після перенесеного інсульту. Перестав упізнавати навіть рідних. Свою доньку Аллу плутав з сином Віктором.
Він помер в листопаді 1977 року. Лежачи в «одиночці», Стаханов сумував по людях і постійно заходив до мужиків в сусідню палату. Лікарі виділили йому там «іменне» ліжко, як колись місця в клубі в Кадіївці, воно завжди було вільною. Але один з таких візитів став фатальним. Стаханов, послизнувшись у чайній калюжі, вдарився головою об ліжко. Для змученого організму цей удар виявився фатальним.
Сергій Пустовойтов
Прес-служба БФ” Підтримки Українських ініціатив”
Сергій Пустовойтов | 4 серпня 2011
http://maidan.org.ua/2011/08/rozsekrechena-biohrafiya-stahanova-14-richna-druzhyna-ta-bomzhatskyj-pobut/
68 років тому шахтар Олексій Стаханов поклав початок руху імені себе, вирубав вугілля в чотирнадцять разів більше норми. На колишнього жебрака підпаска, який мав за спиною лише 3 класи сільської школи, відразу звалилися всі блага радянської цивілізації: прихильність Сталіна, розкішна квартира в Москві, персональні машини, прийоми в Кремлі, статті в підручниках історії.
І хоча про знаменитого шахтаря вже сказано достатньо, все ж вдалося дізнатися про нові факти з життя Олексія Стаханова.
Перша дружина втекла з циганським табором
Олексій Стаханов працював в Кадіївці на рядовий шахті «Центральна-Ірміно», яка ніколи не славилася показниками у видобутку вугілля. Але парторгу Костянтину Петрову не давала спокою думка про лідерство. Була продумана схема: забійник тільки рубає вугілля, а кріплять забій ті хто йдуть слідом (до тих пір шахтар сам і рубав, і кріпив вироблений простір, через що втрачав багато часу). Виконавцем рекорду був обраний Олексій Стаханов.
- У батька кулак був розміром з голову дитини, – згадує дочка Стаханова Віолетта Олексіївна. – Бувало, на спір підлазив під коня і піднімав його. Тому не дивно, що на рекорд відправили саме його. Правда, несподівано проти виступила Євдокія, циганка, з якою він тоді жив. З нею він зійшовся в 1929 році. Жили, не розписуючись. Євдокія народила йому дітей Клавдію і Віктора. Умовляли Євдокію парторг шахти Петров і начальник ділянки, на якій працював батько, Микола Машуров. І вона здалася.
У ніч з 30 на 31 серпня Стаханов видав на-гора 102 тонни вугілля. Почин шахтаря благополучно прижився в народі, про Стаханові дізналися не лише в Радянському Союзі, а й за його межами.
- Зрозуміло, батько став більше заробляти, – каже Віолетта Олексіївна. – Йому дали більш простору квартиру, в клубі за ним постійно було закріплено два місця. Загалом, життя стало налагоджуватися. Але тут несподівано з циганським табором втекла Євдокія. Дітей вона залишила батькові.
У листопаді 1936 року Стаханов приїхав до Москви, його обрали делегатом VIII Всесоюзного з’їзду Рад. Народного героя атакували журналісти. Задавали йому, крім протокольних, і питання про особисте життя, яких Стаханов всіляко намагався уникати. Він не хотів розповідати про свій новий шлюб – з харківською школяркою Галиною, різниця у віці з якою у них становила 17 років.
- Батько побачив маму в одній зі шкіл, куди його запросили виступити, – розповідає Віолетта Олексіївна. – Мама співала в хорі. Вона виглядала старше своїх 14 років і відразу сподобалася батькові. Про заміжжя й не думала, але їй просто не залишили вибору. Для того щоб видати маму заміж, їй приписали два роки.
Так 14-річна Галина відразу стала «матір’ю» двох дітей – Клави і Віктора Стаханова.
У 1937 році молода сім’я переїхала до Москви. Олексія Стаханова направили на навчання в Промислову академію, де підвищували грамотність багато стахановці, що мали за спиною лише два-три класи сільської школи. Потім у них з’явилися і свої діти. У 40-му народилася Віолетта, через три роки – Алла. Двоє дітей, син Володя і дочка Емма, померли зовсім крихтами, не доживши до року.
Погрожував убити Берію
Стаханови жили в шикарній квартирі в Будинку уряду. У їх розпорядженні були дві службові машини. На вечорах у Кремлі за руку зі Стахановим вітався Сталін. Але життя зі знаменитим шахтарем не було цукром.
Стаханов моторошно ревнував свою красуню-дружину буквально до кожного стовпа.
- Батько називав маму «козеня», – говорить Віолетта Олексіївна. – Він шалено любив її, але любов ця була якоюсь садистською: батько міг вдарити маму тільки тому, що на неї хтось захоплено подивився. І якби вона раптом закрутила роман на стороні, він би просто убив її.
Приваблива зовнішність зіграла з Галиною Стахановою злий жарт. Одного разу в ГУМі серед білого дня якісь люди на очах водія запхали Галину в машину і помчали у невідомому напрямку.
- Батько відразу зрозумів, що це витівки Берії, – розповідає Віолетта Олексіївна. – Він знав, що за його наказом в Москві викрадають красивих жінок, в люті кричав, що вб’є «цього гада». Почав дзвонити Сталіну. Не знаю, розмовляв він особисто з ним або з його помічниками, але мама незабаром повернулася додому. Потім вже розповіла, що в приймальні Берії попередила, що вона дружина Стаханова. Але там тільки усміхнулися: «Всі ви дружини Стаханова». Потім, звичайно, вибачилися, мовляв, помилилися.
Через захоплення спиртним прозвали Стакановим.
Смерть Сталіна Стаханов сприйняв як особисту трагедію. А в 1957 році Хрущов вислав шахтаря в донбаський місто Торез.
Сім’я Стаханова залишилася в столиці.
- Маму багато дорікали за те, що вона не поїхала слідом за батьком, – розповідає донька Стаханова. – Але ж вона не декабристки. Я закінчувала школу, сестра збиралася вступати до театрального. Що б нас чекало в Донбасі? До того ж і мама, і ми постійно їздили до батька.
У Торезі Олексія Стаханова призначили на посаду помічника головного інженера шахтоуправління. Він любив розповідати про здоровий дух суперництва на шахті, ратував за соцзмагання, не раз вручав його переможцям премії та цінні подарунки.
Знаменитий шахтар все частіше став прикладатися до пляшки. Пив через образу на те, що його вигнали з Москви, і на те, що його заслуги перед країною так і не були визнані належним чином.
Приїхавши зі столиці в Торез, Стаханов спочатку знімав кут. Після він кілька років прожив на п’ятому, останньому поверсі гуртожитку. Лише за Брежнєва йому виділили на околиці міста невелику двокімнатну квартирку в одноповерховому цегляному будиночку, розрахованому на дві сім’ї.
- Ми постійно звали батька з собою до Москви, – каже Віолетта Стаханова. – Але він ні в яку не погоджувався. Твердив тільки, що у нього там все відібрали і його там не чекають.
Звання Героя Соціалістичної Праці Олексію Стаханову було присвоєно лише у жовтні 1970 року – на десятки років пізніше, ніж тим людям, з якими він колись починав «згортати гори».
- Ця нагорода, яку Стаханов чекав довгі роки, підкосила його, у нього стався напад, – розповідає Володимир Петров, син парторга шахти, на якій був встановлений рекорд. – І хоча він тримався, випивка поступово добивала його.
Через надмірне захоплення алкоголем Стаханова стали називати Стаканов.
- Від мужиків, які працювали разом з батьком, я часто чула: «Стаканов вчора знову напився», – каже Наталя Галкіна, яка провела своє дитинство в Торезі, де тоді працював Стаханов. – Буян. Одного разу обстріляв стелю в ресторані «Шахтар» в центрі міста. Так але ж його навіть не могли забрати до міліції – все-таки знаменитість. Батько був народним дружинником. Не раз йому доводилося втихомирювати Стаханова. Зв’яжуть по руках-ногах, кинуть у коляску мотоцикла і везуть додому. І пістолет, подарунок Сталіна, завжди йому повертали.”
Жив у бомжацкой обстановці .
23 вересня 1975 у Колонній залі відкрилася Всесоюзна науково-практична конференція, присвячена сорокаріччю стаханівського руху. Самого Стаханова в Москві не було. Присутнім повідомили, що Олексій Григорович не зміг приїхати через хворобу, і побажали йому швидкого одужання.
- Незадовго до сорокової річниці стаханівського руху ми з батьком приїжджали до Олексія Григоровича в Торез, – згадує Володимир Петров. – Батько тоді працював в Кадіївці заступником керуючого тресту «Шахтобуд». Я хотів попросити Стаханова підписати лист-звернення до радянських студентів. Двері нам ніхто не відкрив, хоча ми стукали так, що й мертвий би прокинувся. Мені довелося влазити у вікно. Від побаченого я жахнувся. Голі стіни, майже ніяких меблів. Цілком бомжацкая обстановка, як сказали б сьогодні. Сам Стаханов, одягнений, спав на незастланному ліжку. Про нього просто всі забули.
Алкоголь зробив свою справу: у Героя Соцпраці почав прогресувати склероз. Олексій Стаханов висихав буквально на очах. Своє життя він закінчив у психіатричній лікарні, куди потрапив після перенесеного інсульту. Перестав упізнавати навіть рідних. Свою доньку Аллу плутав з сином Віктором.
Він помер в листопаді 1977 року. Лежачи в «одиночці», Стаханов сумував по людях і постійно заходив до мужиків в сусідню палату. Лікарі виділили йому там «іменне» ліжко, як колись місця в клубі в Кадіївці, воно завжди було вільною. Але один з таких візитів став фатальним. Стаханов, послизнувшись у чайній калюжі, вдарився головою об ліжко. Для змученого організму цей удар виявився фатальним.
Сергій Пустовойтов
Прес-служба БФ” Підтримки Українських ініціатив”