Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волги.
12/22/2003 | Майдан-ІНФОРМ
В середу , 24 грудня на сайті “Майдан” відбудеться інтернет –конференція голови Всеукраїнського громадського об’єднання “Громадський Контроль” Василя Волги.
Тема інтернет-конференції -:
- чому недоцільно проводити конституційну реформу .
- чи можливо не підвищувати, а навпаки зменшити тарифи на теплову енергіюдля населення.
- шо треба зробити , аби земельна реформа в Україні повернулася до коституційного русла.
Інтернет –конференція розпочнеться на Вільному Форумі сайту “Майдан” о 12.00.
Реєстрація та попередній запис не потрібні. Питання можете задавати вже зараз у відповідній темі на Вільному Форумі.
Тема інтернет-конференції -:
- чому недоцільно проводити конституційну реформу .
- чи можливо не підвищувати, а навпаки зменшити тарифи на теплову енергіюдля населення.
- шо треба зробити , аби земельна реформа в Україні повернулася до коституційного русла.
Інтернет –конференція розпочнеться на Вільному Форумі сайту “Майдан” о 12.00.
Реєстрація та попередній запис не потрібні. Питання можете задавати вже зараз у відповідній темі на Вільному Форумі.
Відповіді
2003.12.23 | Андрій
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Прошу детальніше розказати про діяльність громадської організації "Громадський контроль".Суть земельної реформи з точки зору Вашої організації і в чому її переваги, як ви відноситеся до мораторію на продаж землі
2003.12.24 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Всеукраїнська громадська організація «Громадський контроль» зареєстрована Міністерством юстиції України 12 квітня 2000 року.
На 01 листопада 2003 року чисельність організації складає понад 140 тисяч членів. Членство в організації – фіксоване.
Головною метою створення організації є об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх конституційних, законних, соціальних, економічних, житлових, творчих, вікових, національно-культурних, освітних, екологічних, спортивних, самоврядних, виборчих і інших прав і спільних інтересів, а також сприяння розвитку демократії, підвищенню добробуту громадян і верховенству права в Україні.
Організація ставить перед собою основні задачі:
сприяння захисту членів Організації від свавілля бюрократії, егоїзму окремих груп населення, що намагаються досягти монопольної, безконтрольної політичної й економічної влади;
правова підтримка членів Організації, шляхом роз'яснення законів і нормативних документів діючого законодавства України, представництво їхніх інтересів в органах державної, законодавчої, виконавчої і судової влади, органах місцевого самоврядування;
контроль за діями органів державної влади й органів місцевого самоврядування і спонукання їх посадових і службових осіб, депутатів усіх рівнів до виконання ними своїх головних обов'язків щодо утвердження і забезпечення прав людини і громадянина;
спонукання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, депутатів усіх рівнів у здійсненні своєї діяльності тільки на підставі, у межах повноважень і способами, що передбачені Конституцією і Законами України.
Політична партія «Громадский контроль» є політичним інструментом Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль».
Партія зареєстрована Міністерством юстиції 25 вересня 2001 року.
На 01 листопада 2003 року нараховує близько 45 тисяч членів. Зареєстровано понад 600 районних і міських організацій партії.
Метою створення Партії є побудова в Україні громадянського суспільства через громадський контроль».
2003.12.26 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Владою усіх рівнів блокується перегляд земельної реформи, яка від початку пішла неконституційним шляхом. Це, до речі, особливе питання, яке вимагає окремої розмови, але, якщо у двох словах спробувати пояснити ситуацію, то відбувається приблизно наступне: відповідно до Конституції земля належить усім громадянам України, наші ж законотворці віддали привілей на володіння землею лише селянам – тим семи з половиною мільйонам найбільш незахищених і зраджених тією ж державою громадян, що у більшості своїй живуть просто у злиднях; зараз відбувається масова скупка у селян їх прав на володіння земельними частками (паями) за мізерні гроші – одна-дві тисячі гривень за гектар, і люди йдуть на це, бо для села це неймовірні суми; проте, за інформацією іноземних експертів у 2005 році, коли українська земля набуде всіх ознак товару – один гектар її буде коштувати від 14 тисяч доларів. Надання права на володіння землею селянам це лише спосіб найбільш безпроблемно її скупити з метою подальшої глобальної спекуляції. Наведу такий приклад: у Донецькій області 73% земель, що підлягали розпаюванню вже не належать своїм початковим власникам, працівникам сільського господарства, вони просто продали свої права на неї. Це лише один приклад, та за нашими даними подібна ж ситуація складається практично у всіх регіонах. Саме тому ми виступаємо за мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення допоки не знято штучні обмеження на ціну продукції агропрому, не створено відповідної інфраструктури, яка б забезпечувала цивілізований товарообіг землі і кредитування сільгоспвиробника (в тому числі, працездатної системи іпотеки), запровадження ефективних механізмів боротьби із монополістами на ринку товарів і послуг для сільгоспвиробника та ринку готової продукції аграрного сектору.2003.12.26 | Боровик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Василь Волга пише:> Владою усіх рівнів блокується перегляд земельної реформи, яка від початку пішла неконституційним шляхом. Це, до речі, особливе питання, яке вимагає окремої розмови, але, якщо у двох словах спробувати пояснити ситуацію, то відбувається приблизно наступне: відповідно до Конституції земля належить усім громадянам України, наші ж законотворці віддали привілей на володіння землею лише селянам – тим семи з половиною мільйонам найбільш незахищених і зраджених тією ж державою громадян, що у більшості своїй живуть просто у злиднях; зараз відбувається масова скупка у селян їх прав на володіння земельними частками (паями) за мізерні гроші – одна-дві тисячі гривень за гектар, і люди йдуть на це, бо для села це неймовірні суми; проте, за інформацією іноземних експертів у 2005 році, коли українська земля набуде всіх ознак товару – один гектар її буде коштувати від 14 тисяч доларів.
Не знаю де ви відшукали таких експертів.
Якщо порівняти найпродуктивніші південні регіони України з Америкою, то по кліматичній зоні це буде центральний Ілінойс-Айова-Індіана.
Є одна різниця - в Україні клімат сухий і ризиковий, тобто ви ніколи на 90% не вгадаєте степінь засухи. Тобто СГ-виробники змушені або сильно ризикувати або мати систему орошення землі.
Друга велика різниця - в Америці напевно найвищі СГ технологі, що дозволяють збирвти врожай в 5-10 разів вищий ніж це можливо на півдні України.
Також важливим є те, що Україна є ризиковою країною в плані ведення бізнесу.
Повертаюсь джо вартості на землю - в Центральному Ілінойсі вартість землі виросла на кілька процентів (%4.00) за останній рік і досягла 5280.00 доларів за гектар. (!!!!!!!!) Ця земля дає біля 1000 доларів прибутку з одного гектара.
У такому випалдку, у мене є дуже серйозне питання до Вас, звідки ви взяли прогнозовані 14,000 доларів за гектар української землі?
Чи не черпаєте ви інформацію по інших питаннях з таких же сумнівних джерел?
Чи не читали ви таку оптимістичну інформацію про те, що в найкращому випадку поливна земля вздовж річок та канлів півдня України може досягти порядка 1200 доларів і тільки в тому випадку, якщо в Україні буде узаконено високі технології вирощування генетично модифікованих рослин (трансгенів) і при обов*язковій лібералізазії зовнішньоекономічної діяльності????
Також подам цифр:
5 тон соняшнику з гектара є дуже добрим врожаєм.
Вартість тони соняшнику в Україні вкрай низька - 135 долярів за тону.
Тобто весь соняшник можна продати за 675 долярів при прибутку трохи менше 100 доларів. За вашими прогнозами вартості землі інвестиція в землю повертатиме витрати на протязі 140 років.
Чи знаєєте ви хоч когось, хто може робити такі "інвестиції"?
Інформацію про землю в США дивіться на
http://usda.mannlib.cornell.edu/reports/nassr/other/plr-bb/land0802.txt
... ми виступаємо за мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення допоки не знято штучні обмеження на ціну продукції агропрому,
Чи знаєте ви, що вартість СГ продукції і так перевищує на 10-20% вартість аналогічної продукції низки країн при тому, що рентабельність СГ просто не дозволяє сильно грати з ціною?
не створено відповідної інфраструктури, яка б забезпечувала цивілізований товарообіг землі і кредитування сільгоспвиробника (в тому числі, працездатної системи іпотеки), запровадження ефективних механізмів боротьби із монополістами на ринку товарів і послуг для сільгоспвиробника та ринку готової продукції аграрного сектору.
А звідки ви взяли, що сільгоспвиробник потребує кроедитування?
Хіба всі інші проблеми що ідуть перед кредитуванням вирішені?
***
2003.12.27 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Переше. Ми говоримо про середню ціну за гектар. Вже зараз земля продається за ціною від 500 дол. до 1000 дол. за гектар. Вартиість одного гектара землі в Криму, вже зараз, сягає 120 000 дол.США. Виводьте середнє арифметичне.Друге. Ми не хочемо розгорнути економічну полєміку щодо можливої вартості украінської землі. Ми говоримо про несправедливий та неконституційний шлях земельної реформи.
З повагою...
2003.12.27 | Боровик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Василь ВОЛГА пише:> Переше. Ми говоримо про середню ціну за гектар. Вже зараз земля продається за ціною від 500 дол. до 1000 дол. за гектар. Вартиість одного гектара землі в Криму, вже зараз, сягає 120 000 дол.США. Виводьте середнє арифметичне.
Я теж про середню ціну за гектар землі сільськогосподарського призначення. Не може така земля коштувати в Криму 120,000 тому, що така земля ніколи не окупиться. Навіть вирощування винограду в Криму на поливних землях не є рентабельнішим за 15-30%, а врожайність винограду така, що з гектару можна заробити всього кілька сотень гривень. Щоб повернути 120,000 треба буде чекати біля тисячі років при тому, що успішними є тільки ті бізнес-проекти, в яких повернення інвестицій не перебільшує шести років.
І я писав в минулому дописі про найдорожчу поливну землю вздовж каналів та річок і така земля при найоптимістичніших розрахунках коштуватиме біля тисячі доларів.
Ваша позиція в питанні землі мене просто лякає, бо навіть зараз ця земля мало кому потрібна і то при тому що впроваджені податкові канікули до 2008-го року.
Зараз в деяких регіонах землю можна отримати не те що за символічну плату, а безкоштовно і то в деяких регіонах біля третини землі вже кілька років поростає бур*янами і я вже бачив поля на яких на зміну бур*янам приходять кущі і скоро будуть дерева...
> Друге. Ми не хочемо розгорнути економічну полєміку щодо можливої вартості украінської землі. Ми говоримо про несправедливий та неконституційний шлях земельної реформи.
> З повагою...
А чого це ви не хочете розгортати економічну полеміку? Якщо не хочете, то не пишіть про вартість і таке інше.
Дивно, бо зараз найактуальніші питання для народу лежать саме в економічній площині.
2003.12.27 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Шановний пане Баровик!Я не зможу Вам пояснити того, чого Ви не бажаєте почути. Я сам продавав та покупав землю с/г призначення в США і платили за неї від 4500 дол.США до 43000 дол.США. Це перше. Друге, в десятикилометровій зоні від моря в Криму земля дійсно коштує від 50 000 до 120 0000 дол.США.
Зробіть спробу вслухатись. Відповідно до Конституції України "Земля є обїєктом власності українського народу". Відповідно до тієїж Конституції не може бути обмежень, чи привілеїв за ознаками раси, кольору шкіри, релегійних та інших переконань, соціального статусу, роду занять та місця проживання. Т.т. в незалежності від того, де ви проживаете - в селі чи в місті, працюєте на заводі чи в КСП ви маєте однакові права на об"єкти права власності українського народу.
Я стверджую, що порушені мої права, як громадянина України. Приватизація землі відбувається без мене, хоч я є часткою українського народу. Разом зі мною в цю когорту потрапило ще 42 000 000 громадян України.
Якщо дивитись на приватизацію землі, як потужний економічний поштовх, то не можна стверджувати, що цей процес відбувається справедливо. Відповідно, в ньому закладена міна уповільненної дії, яка з роками може призвести до економічних та соціальних катаклізмів.
2003.12.29 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Пан Боровик:>…я писав в минулому дописі про найдорожчу поливну землю вздовж каналів та річок і така земля при найоптимістичніших розрахунках коштуватиме біля тисячі доларів.
Відповідаю:
1. Земля вже і зараз має вищу нормативну вартість. «Мовою Держкомзему ця цифра — у середньому по Україні вона складає 9 тисяч гривень за гектар — нормативна оцінка землі. Зараз її використовують для визначення розміру земельного податку, під час компенсації витрат виробництва, для економічного стимулювання охорони земель, ну й коли нараховують орендну плату за землю.” (“Почому земелька?”, “Україна молода” N143 (1949), 7 серпня 2002.)
2. Зрошення може здійснюватися не тільки за рахунок води з каналів і річок, а й за рахунок води з артезіанських свердловин, які є продуктивними практично на всій території України і ще за “колгоспних часів” широко використовувалися, в тому числі і у Київській області.
3. Потенційні іноземні інвестори, які серйозно готуються до “години” “Х” – 1 січня 2005 року (згідно Земельного Кодексу земля в Україні стає товаром) – враховують і свої можливості щодо мізерно потрібного (з точки зору світової практики) інвестування у с/г виробництво в Україні, щоб зробити його по обсягах, якості і собівартості продукції конкурентоспроможним на світовому ринку, і власні можливості легкого подолання штучно організованого монополізму поставників і споживачів продукції нашого села.
Пан Боровик далі:
> Зараз в деяких регіонах землю можна отримати не те що за символічну плату, а безкоштовно і то в деяких регіонах біля третини землі вже кілька років поростає бур’янами і я вже бачив поля на яких на зміну бур’янам приходять кущі і скоро будуть дерева...
На це скажу:
Вона тому і непотрібна, що наш сьогоднішній с/г виробник у своїй масі є обплутаний павутинням монополістів, мета яких змусити власника продати свою землю за безцінь саме сьогодні (а після 1.01.2005 перепродати її за справжньою ринковою ціною).
2004.01.05 | Боровик
Нема слів (-)
2004.01.13 | Василь ВОЛГА
Re: Нема слів (-)
Шановний пане Боровик! Ось, прошу, до Вашої уваги свіжа інформація на цю тему.
"Согласно денежной оценке земли, 1 га сельскохозяйственных угодий в Украине оценивается в 7 тыс. 773 грн., средний размер земельного пая составляет 4,2 га, а его цена - около 30 тыс. грн." (“Украина взялась за землю” 14:40/10.01.2004, ProUA)
2004.01.13 | Боровик
Re: Нема слів (-)
От бачите, пане Василю, все таки корисний майдан. Не пройшло і місяця, як ви вже спустилися з ціни 14.000 долярів за гектар до 1440.00 доларів (7773 гривні). У вас цифри і ціни скачуть як зайці. Різниця в 10 разів дуже відчутна, але нові ціни майже реальні.Я тільки хочу добавити, що і ці дані завищені на даний час. Якщо пам*яьаєте, я писав, що тільки при найоптимістичних прогнозах ціна на землю може піднятись до 1200 долярів.
Спробую пояснити некоректність ствердження про землю 7,773.00 гр/Га.
По перше, на сьогодні ніхто не віддасть за паї такої суми. А не віддасть тому, що оренда землі набагато дешевша, а віддача землі така, що вкладання таких великих грошей в землю буде найнеефективнішим способом їх фактичного "закопування".
По друге, всі би продавли свої паї. Оскільки земля зараз дає дуже малий прибуток, і більшість селян це добре знають, вони знають, що легше заробити на заробітках ніж на землі, то вони просто попродали б свої паї. Більш-менш підприємливі селяни використали б виручку на побудову магазинів, чи чого завгодно, але відмінного вкладення від СГ. Якщо б таку суму віддавали, я би вже давно продав СВОЮ землю.
Пане Василю, Ви знаєте вартість грошей? Ви знаєте, що коли обмінюють товар на гроші, то як товар можна оцінити грішми, так і гроші можна оцінити товаром? 30,000.00 гривень є досить великою сумою. І віддати таку суму за якихось 4 з чимось гектари? Вибачте, це вандалізм над фінансами.
Василь ВОЛГА пише:
>
> Шановний пане Боровик! Ось, прошу, до Вашої уваги свіжа інформація на цю тему.
>
> "Согласно денежной оценке земли, 1 га сельскохозяйственных угодий в Украине оценивается в 7 тыс. 773 грн., средний размер земельного пая составляет 4,2 га, а его цена - около 30 тыс. грн." (“Украина взялась за землю” 14:40/10.01.2004, ProUA)
2004.01.15 | Василь ВОЛГА
Re: Нема слів (-)
Шановний пане Боровик! Ми сперечаємося за різні речі! Останню інформацію щодо ціни 1 га сільгоспугідь в Україні я запропонував Вам минулого разу лише на підтвердження тенденції до зростання навіть нормативних цін на землю с\г призначення. Взагалі ж я стою на позиції не менше $14 тис. за га звичайно не на сьогоднішньому "ринку" прав власності на землю, коли все робиться Парламентом і Урядом задля доведення землевласника (простого селянина)до банкрутства (той самий механізм ефективно використовувався і для перерозподілу власності у промисловості. Я весь час кажу про ситуацію на ринку землі, яка дуже швидко, повірте мені, складеться вже найближчими роками, коли у нових власників близьких сьогодні до влади зникне потреба цілеспрямовано грати на пониження ціни і, навпаки, виникне бажання якнайшвидше вийти на рівень нормальних цін (на який впливають у тому числі і елементарні прогностичні розрахунки серйозних, професійних і багатих сільгоспвиробників України і зарубіжжя, а не тих спекулянтів, які роблять цінову політику сьогодні).2003.12.29 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Пан Боровик стверджує:> Якщо порівняти найпродуктивніші південні регіони України з Америкою, то по кліматичній зоні це буде центральний Ілінойс-Айова-Індіана.
Є одна різниця - в Україні клімат сухий і ризиковий, тобто ви ніколи на 90% не вгадаєте степінь засухи. Тобто СГ-виробники змушені або сильно ризикувати або мати систему орошення землі.
Відповідаю:
Якщо в Україні клімат сухий і ризикований, тоді в аналогічній, за Вашими словами, кліматичній зоні США “Ілінойс-Айова-Індіана” він є таким самим.
Далі пан Боровик:
> Друга велика різниця - в Америці напевно найвищі СГ технології, що дозволяють збирати врожай в 5-10 разів вищий ніж це можливо на півдні України.
Відповідаю:
Я кажу не про теперішні, а про потенційні врожаї на наших землях.
Пан Боровик питає:
> У такому випадку, у мене є дуже серйозне питання до Вас, звідки ви взяли прогнозовані 14,000 доларів за гектар української землі?
Відповідаю:
Будь-ласка, точка зору безумовно відомих Вам фахівців.
Скорих Михайлина, “Почому земелька?”, Україна молода N143 (1949), 7 серпня 2002
“...«Якби наш гектар землі перенести в економічні умови Франції, він би коштував 56-60 тисяч доларів», — каже перший заступник голови Держкомзему Володимир Кулинич.
Але наша бідність диктує інше: за підрахунками науковців, нині гектар родючих чорноземів реально коштує приблизно 1,5 тисячі доларів.”
І далі: “А ще земельники втішають селян тим, що зі зростанням виробництва та економіки як України, так і кожного окремого регіону ціна на сільськогосподарську землю збільшуватиметься. Вона уже виросла. Адже ще в 1995 році гектар ріллі в середньому оцінювався в 300 доларів — за сім років маємо зростання у п’ять разів. І це ще тільки початок...”!
Олександр Мороз (розмовляли Людмила КОХАНЕЦЬ і Сергій ЛАВРЕНЮК), “Справа не в прізвищах, а в системі влади”, "Голос України" 2002.03.29
“У світі середня ціна за гектар становить 12 тисяч доларів. А я знаю випадки, коли на Херсонщині, наприклад, за гектар родючої зрошуваної землі заплатили 120 гривень.”
І О.Мороз говорить тут про середню ціну 1га сільгоспугідь у світі, як середню ціну чорноземів, суглинків, піщаників тощо!
Пан Боровик питає далі:
> Чи не читали ви таку оптимістичну інформацію про те, що в найкращому випадку поливна земля вздовж річок та каналів півдня України може досягти порядка 1200 доларів і тільки в тому випадку, якщо в Україні буде узаконено високі технології вирощування генетично модифікованих рослин (трансгенів) і при обов*язковій лібералізазії зовнішньоекономічної діяльності????
Відповідаю:
Зразу ж за трансгени. Думаю, у нас сьогодні є унікальна можливість опанувати інший шлях: не тільки без трансгенів (допоки недоведено їхні можливі впливи на здоров’я і спадковість споживачів), але й без хімічних добрив і хімічних захисників рослин. Після більш як десяти років дефіциту, а подекуди й повної відсутності хімічних засобів, ми сьогодні можемо сертифікувати величезні площі, як такі, що придатні виробляти екологічну чисту продукцію. А це новий, дуже ємний і такий, що динамічно зростає, сегмент світового ринку сільгоспродукції.
Далі запитання від пана Боровика:
> Чи знаєте ви, що вартість СГ продукції і так перевищує на 10-20% вартість аналогічної продукції низки країн при тому, що рентабельність СГ просто не дозволяє сильно грати з ціною?
Відповідаю:
Порівнювати треба не з вартістю продукції окремої країни, а з ціною світового ринку. Обсяги виробництва і її вартість в окремій країні чи на окремій ділянці можуть бути абсолютно не відчутними для потреб і ціни світового ринку.
Питання пана Боровика:
> А звідки ви взяли, що сільгоспвиробник потребує кредитування?
Відповідаю:
Саме для того, щоб запровадити новітні технології і тим самим використати наш природний гандикап: якість землі!
2003.12.23 | Боровик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
1. Цікавить Ваше бачення ролі держави в сільському господарстві.2. Яка Ваша позиція відносно генетично модифікованих сільськогосподарських культур?
3. Які позитивні і негативні моменти ви б виділили в ситуації з землею за останні 4 роки?
4. Останні роки було багато дискусій відносно "вартості землі". Хотілось би почути Вашу оцінку.
2003.12.23 | Мінор
Скільки це коштує для Волги? Обнародуйте прайс-лист Майдану (-)
2003.12.24 | Майдан-ІНФОРМ
Re: Всім бажаючим задавати подібні дурні питання
ми пропонуємо перед тим поставити на цей форум прайс-лист, наприклад, Радіо Свобода, коли вони запрошують в ефір Шуфрича чи Гавриша.Якщо комусь ще незрозуміло, то пояснюємо на пальцях: Майдан не бере гроші за інтернет-конференції, і Волзі це коштуватиме, як і всім іншим, "на шару".
2003.12.24 | Мінор
Можливо. Однак побачимо, як багато буде тих, хто захоче задати
питання Волзі.Останній ПіК вмістив класичну рекламну статтю про Волгу. А от тепер і Майдан начебто ні сіло ні впало починає інтернет-конференцію цього кандидата у президенти. Виникає враження цілком спланованої кампанії Волги.
Тим часом інтернет-конференція Тараса Стецьківа на Майдані так і не відбулася. Під питанням вибори президента взагалі, а нам уже пропонують познайомитись з кандидатом
2003.12.24 | Василь ВОЛГА
Re: Можливо. Однак побачимо, як багато буде тих, хто захоче задати
Чому не відбулася конференція Стецьківа - це питання не до мене, а до Майдану.Щодо початку виборчої компанії.
Ми просто знайомимо вас з нашими поглядами на основні процеси, що відбуваються в суспільстві. Президетська кампанія - це основний суспільний процес наступного року. Я є головою найбільшого в Україні громадського об"єднання, що реально працює захищаючи інтереси громадян. Відповідно ми не можемо лишитись осторонь цих процесів.
2003.12.24 | Мінор
Я поки-що не маю запитань до вас Василю, а звертаюсь
до адмінгрупи Майдану.Я впевнений, що цього дня є багато цікавіших тем, аніж інтернет-конференція з кандидатом у президенти на вибори, які можуть бути скасовані саме сьогодні.
2003.12.25 | Майдан
Re: Я поки-що не маю запитань до вас Василю, а звертаюсь
Інтернет-конфернція була запланованао вже давно , до того як появився порядок денний Верховної Ради. Проте з огляду на напруженість подій у вівторок її таки перенесли на середу.Стецьків не зміг провести конфернцію оскільки сидів безвилазно у Верховній раді, але обіцяв провести її пізніше.
Також зворушує Ваша зацікавленість темою "скільки ми взяли". Ми таки не взяли нічого, ( хоча ми звичайно не такі відомі безсерібники як Ви), але якщо ви знаєте розцінки то (на майбутнє) можете нам сюди їх поставити.
Тим більше, що у світлі останніх технічних проблем гроші нам таки будуть потрібні.
2003.12.25 | Мінор
:-) Гаразд. Не ображайтесь. Але Волгу таки піарять інші
Пропоную витерти мої провокаційні постинги, бо я їх не можу витерти сам (як бачите зайшов без паролю)2003.12.23 | oleksander
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Всеукраїнська конференція "ГК", яка відбулася у Луганську 12.11.03, рекомендувала наступному З'їзду "ГК" висунути Вас претендентом на кандидата у Президенти України. В чому унікальність Вашої політичної позиції, яка дає підстави Вам позіціонуватися як носієві ідей, принципово відмінних від ідей тих кандидатів, які на сьогодні є лідерами багаточисельних соціологічних опитувань?2003.12.26 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
„Громадський контроль” є носієм і активним впроваджувачем принципово відмінної від інших політичних сил ідеології демократичної держави. Наше бачення суті процесів, що відбуваються в українському суспільстві сьогодні, і ідеалу, до якого ми мусимо прямувати, якщо справді хочемо розбудувати демократію в Україні, є абсолютно невластивим як для провладного, так само і для опозиційного політикуму. Якщо коротко, узагальнено означити ці розбіжності, скажу таке. Виходимо із того що:
1. Вищим рівнем розвитку демократії є такий устрій, де механізми державного управління і функціонування громадянського суспільства зливаються між собою. Тобто, там, де суспільство є самоврядним, як це було у античних державах-містах.
2. Державний лад, який сьогодні існує в абсолютно усіх державах розвиненої демократії; є по суті сумішшю двох режимів: демократії і бюрократії. При цьому бюрократію ми визначаємо як ВЛАДУ чиновництва, яку останнє узурповує у свого суверена - народу.
3. Існуючий державний лад, який сьогодні існує в Україні (за всієї демократичної привабливості нашої Конституції) є режимом не до кінця ще структурованої (на відміну від Росії) бюрократії.
4. Форсована розбудова чиновництвом власних політичних партій (раніше НДП, зараз ПРУ) є свідченням того, що воно вже усвідомило себе як суспільну групу із власними політичними інтересами і активно включилося у процес боротьби за владу, вірніше – за збереження і легітимізацію своєї влади. Саме сили такого ґатунку складають ядро провладного політикуму.
5. Політичні сили, які сьогодні складають ядро опозиції, коли їм вдавалося свого часу прориватися до влади в центрі чи регіонах, йшли тим самим шляхом насильницької політичної організації чиновництва („Громада” – „Батьківщина” на Дніпропетровщині, РУХ у західних областях, ЛПУ на Донеччині). Ті відомі політики, які сьогодні є в опозиції, ще вчора силоміць нав’язували суспільству НДП (А. Матвієнко – кращий приклад). У комуністів також ідея „Демократичного централізму” є одним із наріжних каменів ідеології.
6. Про наше бачення шляхів демонтажу режиму бюрократії я казав, відповідаючи на запитання в рамках цієї конференції дописувачу, який назвався Олександром. Додам лише до сказаного, що проект Закону України „Про громадський контроль”, підготовлений нашими фахівцями, ще у минулому скликанні ВРУ пройшов експертизу і доопрацювання у профільних комітетах, але не знаходить політичної підтримки ані представників правлячих сил, ані в опозиції. Носіям бюрократичної влади цей закон і громадянська активність, розв’язувана ним, є просто небезпечними!
Очевидно, що, коли навіть крок, який ми вважаємо за найперший на шляху до розбудови в Україні демократичного відкритого суспільства, не знаходить підтримки серед основних конкурентів у боротьбі за владу, нам не залишається нічого іншого як втрутитися самим.
Аналогічні принципові розбіжності є у нас із згаданими силами і щодо необхідності і шляхів відновлення конституційної справедливості у процесі аграрної реформи, реформи у житлово-комунальному господарстві тощо.
Зважаючи на вище сказане, вважаю для себе неприпустимим зрадити сподіванням більше 150 тис. прихильників нашої політичної позиції – членів “Громадського контролю” і усунутися від боротьби за посаду в державі, яка відкриває реальні перспективи практичного втілення наших ідей.
2003.12.23 | скептик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Оцінка Вами земельної реформи в Ураїні і пропоновані шляхи відновлення конституційної справедливості дуже нагадують позицію Народної партії РФ (Райкова) щодо персональних рахунків громадян Росії, на які кожному має перераховуватися частка ренти за використання природних ресурсів, як загальнонародної власності. Чи не списали Ви ідею?2003.12.24 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Партія Геннадія Райкова з"явилася у Російській Федерації, наскільки я знаю, лише напередодні останніх виборів до Держдуми. Наша організація існує майже чотири роки. Отже, подібні сумніви скоріше треба адресувати пану Райкову. Хоча для політики натяки чи звинувачення у плагіаті, на відміну від науки, є безпредметними. Більше того, розумний і відповідальний політик просто зобов"язаний знати і використовувати світовий досвід, а не займатися "винаходами велосипеда".Наскільки мені відомо, позиція Народної партії РФ щодо особистих рахунків громадян, на яких мають акумулюватися належні кожному часткі рентних платежів, торкається не використання податку на землю, а розподілу ренти за використання природних запасів нафти, газу тощо.
Це є пряма аналогія успішного досвіду таких країн як Кувейт і Лівія.
І використання цього досвіду Райковим і його партією є цілком грамотним і відповідальним кроком.
"Громадський контроль" вже кілька років намагається запровадити цей досвід в Україні, розповсюдивши його однак і на використання найбільшого національного багатства України - землі!
2003.12.26 | Боровик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Василь ВОЛГА пише:> Партія Геннадія Райкова з"явилася у Російській Федерації, наскільки я знаю, лише напередодні останніх виборів до Держдуми. Наша організація існує майже чотири роки. Отже, подібні сумніви скоріше треба адресувати пану Райкову. Хоча для політики натяки чи звинувачення у плагіаті, на відміну від науки, є безпредметними. Більше того, розумний і відповідальний політик просто зобов"язаний знати і використовувати світовий досвід, а не займатися "винаходами велосипеда".
> Наскільки мені відомо, позиція Народної партії РФ щодо особистих рахунків громадян, на яких мають акумулюватися належні кожному часткі рентних платежів, торкається не використання податку на землю, а розподілу ренти за використання природних запасів нафти, газу тощо.
> Це є пряма аналогія успішного досвіду таких країн як Кувейт і Лівія.
> І використання цього досвіду Райковим і його партією є цілком грамотним і відповідальним кроком.
> "Громадський контроль" вже кілька років намагається запровадити цей досвід в Україні, розповсюдивши його однак і на використання найбільшого національного багатства України - землі!
Оскільки селяни залишились без найласовішого та найліквіднішого кусочка колишньої держвласності - квартир жителів міста, то чи не вважаєте ви за доцільне запровадити такий цінний досвід на квартири?
Як ви вважаєте, чи є доцільним включати в цей список глиняні (цегляні, але з дуже неякісної цегли) халупи наших селян? Чи може включити тільки ті 0.5% хатів що мають санвузли?
Оскільки зараз земля коштує всього кілька сотень гривень за гектар, то чи вважаєте ви справедливим і це забрати в селянина?
Оскільки ви знову поставили питання забирати і ділити (я про землю), то чи не варто піти вже до кінця і використовувати особисті рахунки з наповненням не тьільки від надр і землі, а також використовувати наповнення від заводів, фабрик, яток, швейних майстерень, віличних музик і всіх і вся?
Мої питання серйозні і я дуже хотів би почитати вашу відповідь.
2003.12.29 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Шановний пане Боровик, щоб між нами у спілкуванні не було зайвих непорозумінь, прошу ознайомитися з коротким викладенням ставлення “Громадського контролю” до того, що відбулося у сфері приватизації України. Отже:
У 1990-1991 роках напередодні епохальних соціально-економічних перетворень Україна мала унікальний історичний шанс обрати стратегію цілеспрямованого формування у межах нашої держави суспільства власників. А далі, спираючись на масову підтримку представників середнього класу (до складу якого у цьому разі автоматично потрапляло практично все доросле населення країни), швидко й безболісно здійснити всі суспільно-політичні та соціально-економічні перетворення, необхідні й достатні для розбудови в Україні суспільства передової демократії.
Однією із складових такої стратегії мала стати справедлива, справді народна (без жодної іронії), приватизація державної власності. Можливим варіантом при цьому могла б бути приватизація виключно за приватизаційні сертифікати всіх об’єктів державної власності (включаючи землю і житло), які підлягали приватизації, на рівних умовах для всіх громадян України. Тим більш, що такий варіант відповідав у повній мірі тому, що треба було здійснити: персоніфікувати права на власність, яка була до того часу загальнонародною, тобто належала на рівних правах всім громадянам України.
Відповідні механізми було запропоновано вченими ще влітку 1991 році на Науково-практичній конференції, організованій Народним Рухом України і Гарвардським Університетом (США). Хоча на той час частина державної власності в рамках ще законодавства СРСР була передана в оренду із правом викупу і таким чином потенційно виводилася із кола об’єктів, які могли б приватизуватися в рамках сертифікатної приватизації, та частка орендованих об’єктів на той час була порівняно незначна. До того ж, в разі спрямування коштів, отриманих державою від викупу орендарями таких об’єктів, до спеціального загальнодержавного фонду з подальшим рівним розподілом його коштів між всіма громадянами України, цілком органічно вмонтовувало б і цей шлях приватизації у русло ідеології народної приватизації.
У принципі Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, схвалена Верховною Радою України 31 жовтня 1991 року, в значній мірі, хоча і далеко не повністю, відповідала вимогам зазначеної ідеології.
Нижче наведено ключові моменти Концепції.
“1.4. Кожному громадянину України створюється можливість володіти засобами виробництва, житлом та землею за допомогою відповідних іменних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, купонних чеків та бонів), що засвідчують право на безоплатне придбання більшої частини державного майна, що підлягає приватизації.
1.5. Трудовим колективам та окремим громадянам України надаються пріоритетне право та додаткові пільги для придбання підприємства, житла та земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва, якими вони користуються.
1.6. Придбання державного майна здійснюється на платній основі за особисті кошти громадян та їх господарських об'єднань, кредитні ресурси та приватизаційні цінні папери. Громадянам надається право вільного вибору об'єкту і способу приватизації, фінансового посередника.
1.7. Приватизаційні цінні папери випускаються в обіг послідовно, при створенні умов для приватизації у тій чи іншій сфері (підприємства, житло, земля).
Громадянам України створюються можливості для необмеженого вибору сфер приватизації, надання їм права застосовувати приватизаційні цінні папери одного виду у різних сферах приватизації, тобто забезпечення їх взаємної конвертації.
1.12. Роздержавлення та приватизація здійснюється під громадським контролем, з широким інформуванням населення про всі дії щодо приватизації.
5.2. В умовах відсутності ринку нерухомого майна та цінних паперів визначення реальної вартості об'єктів, що підлягають приватизації, повинно ґрунтуватися на проведенні конкурсів, аукціонів шляхом відкритої передплати на акції, їх продаж на фондовій біржі.
При цьому початкова ціна об'єкту приватизації повинна встановлюватися на базі його відновної вартості за вирахуванням зношення. Для окремих підприємств можливо врахування їх потенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.
6.1. Членам трудового колективу, що вклали свою працю у розвиток підприємства, яке підлягає приватизації, надаються пільги по придбанню акцій своїх підприємств за номінальною вартістю у межах, що встановлюються законодавством про приватизацію та конкретизуються у Державній програмі приватизації.
7.1. Роздержавлення та приватизація житла здійснюється за допомогою купонних чеків, які надають право громадянам України на безоплатне придбання частки державного, комунального, відомчого житла в межах установленого середнього розміру загальної площі. Встановлюється також шкала вартості викупу кожного метра загальної площі житла, що перевищує середній показник, та шкала грошової компенсації державою кожного метра загальної площі житла, що не вистачає до середнього рівня.
7.3. Житлові купонні чеки отримують всі громадяни України.
7.5. Громадяни, які мають індивідуальне житло, або перебувають у черзі на придбання безкоштовного комунального житла, можуть використовувати житлові купонні чеки на розширення, ремонт, підвищення благоустрою житла, а також оплату орендованого житла.
8.2. Для сільськогосподарського використання земельні ділянки встановленого розміру на повнолітнього члена сім'ї надаються громадянам безоплатно. Ці розміри диференціюються по територіях з урахуванням якості землі, місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безоплатна приватизація здійснюється за допомогою земельних бонів. Придбання земельних ділянок, розміри чи якість землі яких перевищують вказані у земельних бонах, у частині перевищення встановлених показників здійснюється за окремими умовами за власні кошти громадян.
8.5. Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для сільськогосподарського використання мають селяни, що їх орендують, або ними користуються, а земель колгоспів і радгоспів - колгоспники та працівники відповідних господарств.
8.6. При приватизації землі колгоспів чи радгоспів у випадках, коли господарства продовжують функціонувати, частки землі, що приватизуються, складають земельний фонд господарства. Частина земельного фонду господарства, що передається у власність селян безоплатно, виходячи з поданих ними земельних бонів, складає спільний земельний фонд безоплатної приватизації. Інша частина землі, яка використовується колгоспом чи радгоспом, підлягає викупу за встановлену плату. Вона також підлягає розподілу між колгоспниками чи працівниками радгоспів. Якщо ця частина землі не викуповується колгоспом чи радгоспом, то вона може бути ним орендована або надійти у фонд приватизації земельних ділянок для селян, що не працюють у колгоспі чи радгоспі, або іншим громадянам України.”
Відхилення від ідеології справедливої приватизації, закладені у Концепції, полягали у тому, що:
1. від самого початку передбачалася лише часткова приватизація за приватизаційні папери (точніше – виводилася за рамки безоплатної приватизації певна частина державного майна, яке підлягало приватизації). (п.1.4. Кожному громадянину України створюється можливість володіти засобами виробництва, житлом та землею за допомогою відповідних іменних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, купонних чеків та бонів), що засвідчують право на безоплатне придбання більшої частини державного майна, що підлягає приватизації);
2. надавалися пільги працівникам конкретного об’єкту (промислового чи сільськогосподарського), який підлягав приватизації, в порівнянні з іншими громадянами України – такими самими рівноправними співвласниками загальнонародної власності (пільги користувачам житла державного житлового фонду щодо їхнього пріоритетного права на приватизацію житлової площі свого помешкання, навряд чи може викликати якісь заперечення).
(1.5. Трудовим колективам та окремим громадянам України надаються пріоритетне право та додаткові пільги для придбання підприємства, житла та земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва, якими вони користуються.
4.2. Формами приватизації є:...викуп майна трудовим колективом, безоплатна передача окремих підприємств, частини їх майна, надання інших пільг..
6.1. Членам трудового колективу, що вклали свою працю у розвиток підприємства, яке підлягає приватизації, надаються пільги по придбанню акцій своїх підприємств за номінальною вартістю у межах, що встановлюються законодавством про приватизацію та конкретизуються у Державній програмі приватизації.
6.2. Члени трудового колективу підприємства, що приватизується, можуть придбати своє підприємство... Членам трудового колективу, які стали власниками свого підприємства, надаються такі пільги:
§ здійснення оплати платежу в розстрочку протягом 3-х років з початковим внеском не менше 35 процентів;
§ безоплатне одержання в колективну власність об'єктів соціально-культурного і побутового призначення за умови збереження рівня обслуговування та покриття витрат на їх утримання (за окремим рішенням Кабінету міністрів).
8.5. Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для сільськогосподарського використання мають селяни, що їх орендують, або ними користуються, а земель колгоспів і радгоспів - колгоспники та працівники відповідних господарств.
8.6. ...Частина земельного фонду господарства, що передається у власність селян безоплатно, виходячи з поданих ними земельних бонів, складає спільний земельний фонд безоплатної приватизації. Інша частина землі, яка використовується колгоспом чи радгоспом, підлягає викупу за встановлену плату. Вона також підлягає розподілу між колгоспниками чи працівниками радгоспів...);
3. закладалася абсолютно нічим не обґрунтована зрівнялівка у приватизаційній вартості 1 кв. м. житла: вартість 1 кв. м. житла на Липках (престижний мікрорайон Печерського району м. Києва), який сьогодні у середньому коштує біля $700, прирівнювалася до вартості 1 кв. м. житла у “хрущобах” десь біля коксохімзаводу у м. Запоріжжі (на сьогодні приблизна ціна - біля $120).
Окрім того, у Концепції нечітко було сформульоване право кожного громадянина України на рівну частку державного майна, земельного і житлового фонду. З одного боку, це начебто малося на увазі (п.1.4. Кожному громадянину України створюється можливість володіти засобами виробництва, житлом та землею за допомогою відповідних іменних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, купонних чеків та бонів), що засвідчують право на безоплатне придбання більшої частини державного майна, що підлягає приватизації.
1.7. ...Громадянам України створюються можливості для необмеженого вибору сфер приватизації, надання їм права застосовувати приватизаційні цінні папери одного виду у різних сферах приватизації, тобто забезпечення їх взаємної конвертації.), але, з іншого боку, рівність прав громадян однозначно із наведених формулювань не випливала, а передбачувана система пільг працівникам об’єктів, які підлягали приватизації, потенційно робила неможливою участь у приватизації абсолютно всіх таких об’єктів для тих мільйонів громадян, які працювали на об’єктах, що взагалі не підлягали приватизації, або ж на безнадійно збиткових й тому непривабливих.
Навесні1992 року Верховна Рада України прийняла цілий пакет приватизаційних законів: “Про приватизацію державного майна” (4.03.92), “Про приватизаційні папери” (6.03.92), “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (6.03.92), зміст яких ще більше у порівнянні з Концепцією віддалив характер приватизації від того, який міг би вважатися справедливим. Зокрема, Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” із відкритої сертифікатної приватизації практично повністю вилучалася величезна кількість невеликих (але потенційно далеко не збиткових) підприємств (т.зв. група “А”), оскільки об’єкти цієї групи приватизувалися або шляхом викупу товариством покупців, створеним працівниками (в першу чергу), або шляхом аукціону чи конкурсу (але лише у разі відмови працівників викуповувати цей об’єкт), а Законом України “Про приватизацію державного майна” без вагомих підстав із процесу приватизації виключалося (як виявилося пізніше, виключалося лише із процесу безоплатної сертифікатної приватизації) багато об’єктів, а саме: “...майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості; автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств; майнові комплекси підприємств, які здійснюють виробництво основної залізничної техніки (електровози, тепловози, дизель-поїзди, вагони); майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою; метрополітен, міський електротранспорт; майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України"; майнові комплекси підприємств соляної промисловості; майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби”.
Група Г:
підприємства, приватизація яких здійснюється з залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України, незалежно від їх вартості;
Прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (10.04.92) (згодом перейменований на Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) поклав край подальшому укладенню договорів щодо оренди державного майна з правом викупу, але не відновив справедливість у частині забезпечення законних прав кожного громадянина України на рівну частку доходів від викупу орендарями державного майна за угодами, укладеними до 10.04.92.
Натомість безумовним позитивом пакету приватизаційних законів весни 1992 року слід визнати чітке законодавче визначення рівноправності всіх громадян України як співвласників об’єктів державної власності у Законі України “Про приватизаційні папери”, що набрав чинності 6.03.92.
Пункт1 статті 1 цього Закону визначав, що “Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду…”, пункт 5 статті 2, що “Кожен громадянин України має рівне право на одержання приватизаційних паперів однакової номінальної вартості для приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду”, а пункт 1 статті 6, що “Громадянам України створюється можливість для необмеженого вибору сфер приватизації, надання їм права застосовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування”. Державні гарантії власникам приватизаційних паперів надавалися статтею 8, у пункті 2 якої зазначалося, що “Приватизаційні папери, одержані громадянами України, а також платежі, здійснені з приватизаційних депозитних рахунків, приймаються відповідними органами держави у сплату за частку майна державних підприємств, інших об'єктів, державного житлового фонду, земельного фонду, які приватизуються.
(Окремо слід наголосити на тому, що Закон України “Про приватизаційні папери” на сьогодні є чинним і визначальним щодо правових рамок безоплатної приватизації всіх без виключення об’єктів державної власності, які підлягають такій приватизації!)
Постановою Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України
"Про приватизаційні папери" доручалося:
§ Кабінету Міністрів України, Національному банку України до15 квітня 1992 року: подати Верховній Раді України пропозиції про внесення до чинних законодавчих актів України змін і доповнень, що випливають із Закону України "Про приватизаційні папери"; розробити та затвердити порядок видачі громадянам України приватизаційних паперів.
§ Кабінету Міністрів України до 1 травня 1992 року визначити на період приватизації порядок конвертування різних видів приватизаційних паперів, розробити коефіцієнти конверсії різних видів приватизаційних паперів і подати на затвердження Верховній Раді України.
§ Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України і Ощадному банку України забезпечити до 1 червня 1992 року місцеві відділення Ощадного банку України бланками приватизаційних паперів.
§ Місцевим Радам народних депутатів, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству закордонних справ України до 1 квітня 1992 року забезпечити складання та перевірку списків громадян України, які мають право на одержання приватизаційних паперів відповідно до цього Закону і Закону України "Про громадянство України"
У відповідності із Концепцією у червні 1992 році було прийнято Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду”, пункт 1 статті 4 якого визначав, що “Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду”, а пункт 3 статті 5 наступним чином врегульовував використання для приватизації житла приватизаційних паперів інших видів: “Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.”
(На початок 2002 року приватизовано приблизно 180 млн. кв. м – 64% від загальної площі державного житлового фонду 1992 року, який підлягав приватизації. Ринкова вартість приватизованого за цей час житла у цінах 2002 року за грубими оцінками становить приблизно $18 млрд. Повна ринкова вартість у цінах 2002 року загального державного житлового фонду 1992 року становить приблизно $28 млрд.)
Так само, як і Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, як і Закони України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизаційні папери”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” також є на сьогодні чинним!
Коротко квінтесенцію всього пакету приватизаційних законів, прийнятих Верховною Радою України навесні-влітку 1992 року можна висловити вже наведеними вище пунктом 5 статті 2 Закону України “Про приватизаційні папери”, де йдеться про те, що “Кожен громадянин України має рівне право на одержання приватизаційних паперів однакової номінальної вартості для приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду” та пунктом 1 статті 6 цього ж закону, яким стверджується, що “Громадянам України створюється можливість для необмеженого вибору сфер приватизації, надання їм права застосовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування”.
Це виглядало дуже привабливо, хоча, враховуючи пільги для працівників об’єктів, що підлягали приватизації, від початку набувало присмаку певної декларативності. До того ж у всьому пакеті не було передбачено механізмів компенсації громадянам, які не змогли реалізувати своє право на частку державної власності з причин, пов’язаних із закритістю доступу для них у приватизації певних об’єктів, а далі і цілих сфер приватизації (землі сільськогосподарського призначення для непрацівників сільгосппідприємств).
Протягом наступних майже двох із половиною років інтенсивно розбудовувалась нормативно-правова-база всіх складових механізму приватизації державного майна, створювалася необхідна для цього інфраструктура, розгорталися реальні процеси приватизації житла і державного майна в інших сферах, окрім приватизації земель сільськогосподарського призначення.
В АПК процеси приватизації гальмувалися в першу чергу внаслідок шаленого спротиву основної маси керівників сільгосппідприємств (“червоних баронів”) і їхнього політичного лоббі у Парламенті (СелПУ, КПУ, СПУ).
Перший реальний крок до зміни форм власності на землю було зроблено з прийняттям Указу Президента України від 10 листопада 1994 року N 666/94 “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”. На жаль цей крок було зроблено у хибному напрямку. Обраний шлях приватизації земель сільськогосподарського призначення не можна розцінювати інакше як протизаконний і несправедливий по відношенню до більш як двох третин громадянства України.
Щодо протизаконності, то тут не йдеться про його невідповідність чинній на той час Конституції чи чинному тоді Земельному Кодексу. В рамках цих законодавчих актів взагалі будь-яка приватизація державної власності в тому числі і землі була незаконною.
Зокрема у Конституції (Основному Законі) України 1978 року аж до припинення її дії у зв’язку із прийняттям нової Конституції України 28 червня 1996 року зазначалося:
“Стаття 10. Основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності...
Стаття 11. Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси.
Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Стаття 12. Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування...
Стаття 13. Основу особистої власності громадян України становлять трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження...
У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються в установленому законом порядку для ведення підсобного господарства (включаючи тримання худоби і птиці), садівництва та городництва, а також для індивідуального житлового будівництва...”
Протизаконним цей Указ був по відношенню до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду та до Закону України “Про приватизаційні папери”. По суті він підміняв ідеологію приватизації, за якою вона здійснювалася протягом попередніх років.
Тому посилання у преамбулі Указу на п. 7-4 статті 114-5 Конституції (Президент України “...ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів...”) є абсолютно некоректним, оскільки цілком очевидно, що Указ не просто врегульовував неврегульовані на той час правовідносини, а суттєво міняв всю правову основу процесу приватизації, спотворював саму її ідеологію.
Цим Указом земля із загальнонародної власності враз переводилася у колективну власність працівників сільгосппідприємств. Така зміна приватизаційних “правил гри” на користь в першу чергу “червоних баронів” повністю закривала доступ до цієї сфери приватизації для всіх, хто не був працівниками сільгосппідприємств. При цьому слід враховувати, що багато городян, зважаючи на всі штучні обмеження, щодо рівноправної участі у приватизації економічно привабливих промислових об’єктів, зберігали свої приватизаційні сертифікати саме для конвертування їх у приватизаційні цінні папери земельної приватизації.
Окрім того, і користувачі с/г угідь, які стали їхніми колективними власниками, опинилися абсолютно в нерівних умовах щодо кількості і якості земель, переданих їм у власність.
Ключовий принцип Указу: “земля повинна належати тим, хто її обробляє”(п.1), - заперечувався подальшим його змістом.
Так, зокрема, П.4 (“...Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства і організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.”) узаконював можливість відділення права власності на землю від права її використання для безпосереднього сільськогосподарського виробництва.
Не відповідала передача землі у колективну власність с/г підприємств цьому принципу ще й тому, що протягом багатьох десятиліть перед цим для виконання найбільш трудомістких сільськогосподарських робіт постійно залучалися мільйони і мільйони городян.
Без перебільшення можна казати, що цей Указ започаткував процес незаконного позбавлення права співвласництва на землі сільськогосподарського призначення десятки мільйонів громадян України. Він остаточно перекреслив первинну ідею української приватизації: рівність всіх громадян України у цьому процесі (символічно, що номер цього Указу є саме 666!).
Прийняті у подальшому правові акти у сфері приватизації земель сільськогосподарського призначення: Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року N 1529/99 і на його виконання: “Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства” від 24.01.2000 № 118 ( 118-2000-п ), “Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)” від 24.01.2000 № 119 ( 119- 2000-п ), “Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)” від 17.01.2000 № 5 ( z0101-00 ), “Про затвердження Методичних рекомендацій визначення орендної плати за земельну ділянку та земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення” від 24.12.1999 № 125 ( v0125219-99 ) та інші й нарешті новий Земельний Кодекс України, - лише деталізували правові механізми в рамках підміненої цим Указом ідеології приватизації.
Та парадоксальність ситуації щодо правочинності всього цього пакету нормативно-правових актів полягає у тому, що вони прямо суперечать новій Конституції України, прийнятій Парламентом у червні 1996 року, де чітко зафіксовано:
“Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону...
Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками...”
2003.12.24 | Людмила Волошина
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Пане Василю, якщо Ви знаєте, як зменшити тарифи на теплову енергію для населення, чому Ви досі не оприлюднили цього?З повагою, Людмила.
2003.12.27 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Насправді, ми прикладаємо максимум зусиль, за для того, щоб ознайомити громадян України з нашим баченням комунальної реформи. Але нажаль жодні центральні ЗМІ не зацікавленні в тому. Ані провладні, ані опозиційні. Справа в тому, що и влада и опозиція харчуються з одного джерела. В данному випадку - це газ. І влада і опозиція в цьому злочині - підняття цін на комунальні послуги - є одностайними.Тому ми були змушені випустити відеокасети, яки бескоштовно розповсюджуються по Україні. Касети можна отримати за адресою м.Київ бул.Шевченка,10, або в будь якому регіональному відділенні ВГО "ГК".
2004.01.02 | Василь ВОЛГА
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Українська влада пояснює суспільству: щоб відремонтувати тепломережі, розрахуватися за спожитий російський газ і забезпечити опалення нашого житла, іншого виходу, як тільки підвищити тарифи, немає. Середня собівартість опалення 1 кв.м. житла в Україні складає 1 грн. 04 коп. З населення у середньому береться 72 коп. разом з ПДВ. Задля проведення комунальної реформи і ремонту тепломереж, за підрахунками Кабміну, потрібно 35 млрд. грн. До того ж, необхідно погасити борги, закупити за передоплатою газ. То чи є вихід?Вважаю, що є і дуже простий. У минулому році Україна закупила в Росії 28 процентів від всіх власних внутрішніх потреб на газ по 44 долари за 1000 кубів. І у минулому ж році ми одночасно мали 34 проценти власного газу, що видобувається у Полтавській, Харківській областях, АР Крим. Собівартість цього газу становила 6-8 доларів. Якщо до неї додати 20 процентів рентабельності, то ціна його для споживача виходить приблизно 10 доларів за 1000 кубів. У собівартості російського газу, що “заводиться” на теплокомуненерго, 90 процентів складає вартість енергоносіїв. Проаналізувавши цю просту арифметику, легко підрахувати, що цілком реально знизити ціни і на опалення, і на комунальні послуги.
Питання не вирішується тому, що майже весь український газ реалізовується Укрзакордоннафтогазом за ціною 103 долари за 1000 кубів (!) до Європи. Рівень надприбутку – зрозумілий. І це контролюють провладні структури.
Серед оточення найбільш відомих опозиційних лідерів – достатня кількість газотрейдерів, які зацікавлені у закупівлі російського газу і реалізації його на українському ринку. Тому і опозиція цю тему (особливо напередодні президентських виборів) не підніматиме.
Переконаний, що, зважаючи на унікальність соціально-економічної ситуації в Україні в умовах глибокої трансформації і те, що, згідно Статті 13 Конституції України: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу...”, цілком виправданим на сьогодні був би перехід на цьому сегменті ринку на тимчасову схему, яка б передбачала використання газу власного видобутку (і за ціною не вище 10 доларів за 1000 кубів!) виключно для потреб житлово-комунального господарства. До того ж навіть одна з найбагатших на енергоносії країн світу – Росія досі дотує витрати на енергоносії не тільки комунальної сфери, а всієї сфери виробництва!
2003.12.24 | Сем
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Свистовичу: це перший і останній козачок від влади,який тобі заплатить за користування сайтом.запитання Валзі: п.Василю,Ви вважаєте,що ведете самостійно політичну діяльність, чи все-таки (на 100%)будете черговими КОПами,Жінками за майбутнє, Рухом за єдність- а в принципі памперсом між народом і вашими хазяїнами.Якщо дурите себе,то не дуріть народ.
2003.12.26 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Форма запитання є трохи образливою і з претензією на риторичність, тим не менше скажу таке:Шановний добродію, пригадайте хоча б одну із політичних сил, які сьогодні декларують себе як опозиційні, у якої б лише за останні два роки застрелено заступника Голови організації (Р.Синявський – заступник Голови ВГО “Громадський контроль”); насмерть забито адвоката міської організації (С.Нечитайло – адвокат Київської міської організації); сталевими палицями покалічено Голову районної організації (О.Варко – Голова Василівської районної Запорізької області організації “Громадський контроль”, якого люди обрали мером міста Василівки в той час, коли він перебував у реанімації після бандитського побиття). До речі жодна із кримінальних справ досі не розслідувана!
Я не кажу вже про такі “дрібниці” як спалення (із наступним роз’ясненням і попередженнями на майбутнє у підкинутій записці) машини Голови Луганської організації “Громадський контроль”, постійні анонімні дзвінки і листи з погрозами мені особисто та активістам “Громадського контролю”, застосування проти мене всієї потуги адмінресурсу на виборчому окрузі, де я балотувався минулого року до Верховної Ради.
Почитайте, нарешті, газету “Громадський контроль”, матеріали регіональних ЗМІ про діяльність наших структур, публікації В.Бойка (голови приймальні “Громадського контролю” у місті Донецьку) на сайті “Україна кримінальна”, у донецькій газеті “Острів”, інших виданнях і Вам, якщо Ви справді шукаєте об’эктивноъ оцынки, стане зрозумілим WHO IS ХТО!
2003.12.25 | Oleksander
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Як, на Вашу думку, можна практичним змістом наповнити дуже важливу і багатообіцяючу для української демократії 5-у статтю Конституції (про народ як єдине джерело влади в Україні)?2003.12.26 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Перешкоди на цьому шляху постійно мурує пануюча у нашому суспільстві бюрократія. “Громадський контроль” взагалі визначає режим влади у сьогоднішній Україні, як режим бюрократії, тобто влади чиновництва, яке цю владу узурпувало і позбавило тим самим її (тобто влади) законного суверена – народ України.Коротко про моє бачення шляхів розв’язання проблеми.
1. Боротьба за свободу слова і вільний доступ до інформації для всіх громадян.
2. Забезпечення невідворотності покарання винних у обмеженні виборчих прав громадян і незаконному впливові на їхнє волевиявлення.
3. Боротьба з будь-якими перешкодами на шляху до політичної структуризації суспільства.
4. Звуження там, де це є тільки можливим, сфери державного регулювання.
5. Цілеспрямований відхід від “ідеалу” єдиної вертикалі виконавчої влади (кільковіковий досвід США засвідчує можливість і доцільність принципово іншого підходу до формування системи структур виконавчої влади – обрання прямим голосуванням громадян керівників незалежних одна від одної структур виконавчих органів).
6. Розширення кола виборних посадових осіб в структурах виконавчої влади (які б до того ж обиралися б в режимі прямих виборів).
7. Розширення загалом сфери застосування механізмів прямої демократії.
Першим кроком у цьому напрямку, без якого все інше буде неефективним чи неплідним, має стати запровадження надійних механізмів громадського контролю, контролю суверена – народу України за діяльністю своїх найманих працівників – чиновництва. Саме це є основною передумовою запровадження реального народовладдя , задекларованого у статті 5 нашої Конституції. При цьому почати треба з прийняття закону “Про громадський контроль”, проект якого вже три роки “маринується” Верховною Радою.
2003.12.25 | скептик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Яке Ваше ставлення до конституційної реформи?2003.12.26 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Вкрай негативно. Ще у травні 2003 року Конференція Політичної партії “Громадський контроль” прийняла відповідну Заяву. Підстави для саме такої нашої позиції є наступними.1. Конституція України найавторитетнішими фахівцями Європи і світу визнана на сьогодні однією з кращих у Європі і загалом у всьому демократичному світі. Ярлик “скороспілості” (прийнята Парламентом протягом однієї ночі під загрозою Референдуму) є нещирими. Всі ми добре пам’ятаємо що її проект розроблявся і шліфувався безперервно протягом чотирьох років, що передували прийняттю. Причому робилося це в умовах повної прозорості, широкого обговорення фахівцями і політиками, за участю всіх політичних сил, які пропонували свої варіанти.
2. На жаль за роки після прийняття ані законодавча гілка влади, ані виконавча, ані Президент до цього часу не спромоглися виконати свого прямого обов’язку: забезпечити розробку і прийняття цілої низки ключових конституційних законів (“Про Кабінет міністрів”, “Про Адміністрацію Президента”, “Про Регламент Верховної Ради” тощо), без яких Конституція все ще залишається лише красивою декларацією.
(Ми ще жодного дня не жили за нашою Конституцією! Починати знову все практично “з нуля” є верхом політичної безвідповідальності. До того ж жоден з активних прихильників конституційних змін не сформулював кінцеву мету свого конституційного проекту – що ж ми хочемо збудувати врешті-решт в Україні, до якого режиму влади прямуємо? Жонглювання абстракціями на кшталт “президентсько-парламентська” та “парламентсько-президентська” є, як на мене, ознакою, м’яко кажучи, елементарної поверховості.)
3. В цьому одна із причин того, що чинна Конституція демонструє свою незадовільну працездатність.
Інша причина – і чи не головна – в тому, що її вимоги навіть там, де вони є цілком достатніми як правові норми прямої дії, просто нехтуються чиновниками всіх рівнів. Отже, коли відсутня елементарна правова культура навіть у найвищих посадових осіб і органів влади в державі, будь-які маніпуляції з текстами законів і Конституції в тому числі є просто марнуванням часу.
2003.12.26 | Майдан
УВАГА
Інтернет-конференція Василя Волги не була закінчена у звязку з технічними проблемами "Майдану" , які були у середу.Ви можете задавати Ваші запитання , а Василь Волга обіцяв відповідати на них по мірі можливості.
2004.01.04 | Oleksander
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
"Громадський контроль" часом гостро протистоїть меру Києва Олександру Омельченку, Уповноваженому ВРУ з прав людини Ніні Карпачовій - діячам, які користуються широкою підтримкою демократичних сил. Чи не виконуєте Ви і очолювана Вами організація чиєсь замовлення?2004.01.05 | Михайло Труфан "молодь за свої права" Івано-Франківськ
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" (-)
Стосовно уповноваженого з прав людини у ВР, то досить сумнівно, що Ніна Карпачова сама не виконує замовлення "Банкової", оскільки стають "легалізованими" та "відомими" лише ті порушення прав людини які вже "самі очі виїдають" і про які знають геть усі, і які зомовчувати уже неможливо.Справжній омбудсмен повинен вимагати від держави припинення порушення прав людини ще задовго до їх масового поширення.Лікувати причину соціальної хвороби, а не наслідок.Зараз практично вплинути на ситуацію уже неможливо, порушене питання (скажімо бізнес на жінках та причетність до нього високопоставлених посадових осіб) уже само собою вирішене, - ТИХ ОСІБ УЖЕ НЕ ЗНАЙДУТЬ, навіть якщо і будуть шукати.
Тому немає нічого дивного в позиції "Громадського контролю" щодо діяльності Карпачової.
2004.01.06 | Василь Волга
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Користуючись нагодою, хочу поздоровити всіх учасників і організаторів цієї інтернетконференції, а також багаточисельну аудиторію сайту “Майдан” із Новим Роком і Різдвом Христовим! Нових успіхів, наснаги, перемоги!Тепер до запитання Oleksandera.
“Чи не виконуєте Ви і очолювана Вами організація чиєсь замовлення?”. Це стосовно О.Омельченка (мер Києва) і Н.Карпачової (Уповноважена з прав людини ВРУ).
Так, виконуємо! І не замовлення, а вимоги! І не абстрактного КОГОСЬ, а ЗАКОНУ!
Погоджуюся з оцінкою пана Михайла Труфана з Івано-Франківська щодо деяких аспектів діяльності нашого обмудсмена і у площині його аргументації додам лише таке: активізувалася пані Карпачова, “вийшла на люди” практично лише за рік до закінчення терміну своєї каденції. До цього часу в Україні її практично не було видно й чути. Та й за рік цієї “активності” вона справді залучилася лише до справ, які були на слуху вже в усієї Європи й світу (тортури у закладах пенітенціарної системи України, як чи не основний засіб “розкриття” справ; справжня індустрія торгівлі “живим товаром” тощо). Проте за позитивні результати цієї “активності” ніхто й досі ще нічого не чув.
Та минулорічні судові справи проти Н.Карпачової, порушені за поданням членів “Громадського контролю”і виграні ними у суді, пов’язані із більш “приземленими” проблемами: пані Н.Карпачова (Уповноважений із прав людини Верховної Ради!!) брутально нехтує вимогами законів України “Про звернення громадян”, “Про інформацію”, а отже і Конституції України, систематично відмовляючись надавати відповіді на запити і звернення громадян по суті і у терміни, передбачені законом. Таке її ставлення до вимог зазначених вище законів має всі ознаки корупційної діяльності згідно Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Не реагувати на зухвале порушення громадянських прав та ще й з боку Уповноваженого з прав людини “Громадський контроль” просто не має права!
Тепер щодо пана Омельченка. На кожному кроці ми стикаємося з порушеннями прав членів територіальної громади міста Києва їхніми найманими працівниками – чиновниками міської адміністрації, очолюваної О.Омельченком. Це:і ігнорування (так само як це має місце у випадку з пані Уповноваженою з прав людини) вимог закону щодо звернень громадян; і нескінчені спроби залізти до кишені киян необґрунтованими планами щодо підвищення цін і тарифів на проїзд у комунальному транспорті (в минулому році члени “Громадського контролю” запобігли цьому лише шляхом організації багато чисельного пікетування міськради з перекриттям проїжджої частини Хрещатика!); і щодо підвищення тарифів на послуги житлово-комунальної сфери (тут пан Омельченко незаконно запровадив кишенькову монопольку у особі комерційної (не комунальної!) структури – “Київенерго”); і вкрай дивна з точки зору здорового глузду і елементарного смаку архітектурно-будівельна гарячковість команди Мера (яка до того ж в абсолютній більшості випадків є незаконною з точки зори вимог до порядку підготовки, обґрунтування, експертизи і затвердження будівельних проектів); і максимально можливе “затемнення” процесу прийняття і виконання міського бюджету (на четвертому році ХХІ століття столиця Києва з величезним науковим потенціалом, в тому числі в галузі кібернетики і інформатизації, на відміну від Санки-Петербурга, не кажучи вже про Кам’янець-Подільський Хмельницької області, чомусь досі не спромоглася створити на сайті своєї мерії системи оприлюднення міського бюджету у повному обсязі і процесу його виконання протягом року?!); і т.і. Порушень – море! І заплющувати очі на це “Громадський контроль” не буде ніколи.
Є звичайно й певні здобутки, але, враховуючи обсяги бюджету міста Києва і відповідно бюджетних витрат за часи мерства пана Омельченка, не можна не звернути увагу на те, що коефіцієнт ефективності витрат за рахунок бюджету міста (саме для міста, а не для купки чиновників міської адміністрації) близький до ZERO!
А щодо закидів на нашу адресу про те, що ми свою діяльністю сприяємо конкурентам пана Омельченка у боротьбі за крісло мера, можу сказати: такі закиди - це той самий гачок “червоної загрози” (в нашому випадку – “червоно-трояндової”), на якому влада тримає виборця вже багато років. Переконаний, що міцних прорабів - кандидатів на посаду мера Києва, окрім пана Омельченка, у нашому місті є ще чи не з десяток тисяч подібних до нього, не кажучи вже за фахівців принципово іншого рівня і кваліфікації!
2004.01.16 | скептик
Re: Інтернет-конференція голови ВГО "Громадський контроль" Василя Волг
Якими будуть Ваші дії у випадку, якщо конституційна реформа відбудеться, причому у найкрутішому варіанті – з обранням Кучми у парламенті вже в цьому році?