09/11/2001 | Кучмугеть!

До класика

Коли вгорі так сумно сонечко сіяє,
Коли внизу мені так сумно чогось є,
І дев"ятнадцятий сумніше ще минає, -
Єдине щастя, що ягнятко не блює

Над вухами, об"ївшись бур"янами,
Що проростають прямо за селом,
І не крадеться з негативним наміром
Буцнути рогами кудись за Барселону.

Велике щастя, як нема ягнятка,
Якщо ж воно існує - все дарма...
Я не додумався собі ягня впіймати,
Шевченко ж отаку проблему мав.

Тарасе, я твій недостойний учень!
В оточенні ягнят, у бур"янах,
Своїми муками ти шмат паперу мучив,
А я - з комп"ютером, блокнотом і в штанах...

Тобі тоді було лише тринадцять,
А снилося таке, що годі нам:
Якби ж мені наснився "батько нації"...
Як Крюгерів* мочити, знаю й сам.

Скажи, невже вся сила - у ягнятах?
Чи в правді, як казав Даніла-брат?
Чи, може, треба ще сто грам прийняти,
Аби москальський здех патріархат?

Та ні, тобі ж тринадцятий минало,
І хоч козак, ти пив не так, як ми
Сьогодні в день, коли чорнющим налом
Отримали пакунок із грішми.

У чому ж сила, в чому сенс, Тарасе?
Побільше спати? - Вибори проспиш.
Світе - й не соловейко, ангел гласності, -
Зустріне сонечко
адмінресурсний спис.

Тоді, авжеж, край неба запалає
Й тому подібний твій Армагеддон...
...Вгорі так сумно сонечко сіяє
І швидко мчить на західний кордон...


*Крюгер (Фредді) - відомий герой підліткових стурбованих снів, про якого нам знову нагадує "Студія 1+ 1"