01/05/2004 | Дід Монька

Міністр освіти Кремінь розіслав підлеглим настанову провести виховну роботу черед школярів і пояснити їм на уроках класного керівника роль Соціал Демократичної партії України(о) в розбудові щасливого майбутнього України.
В Ужгородській гімназії №1 слухняна вчителька, член СДПУ(о), дружина директора школи, теж члена СДПУ(о) з радістю приступила до виконання цього завдання. Тим більше, що так вже склалось, на потреби гімназії держава виділяла немалі кошти і в гімназію переважно, здебільшого поза конкурсом і без оплати, попадають діти місцевих начальників і всіх тих, хто ділить пиріг, хто їсть з корита...
Марія Іванівна розказала про важку працю на благо держави депутатів-членів фракції СДПУ(о), міністрів-членів партії СДПУ(о), голів обладміністрацій-членів партії СДПУ(о), голів райадміністрацій-членів партії СДПУ(о), мерів міст та голів виконкомів сіл-членів партії СДПУ(о), прибічників та прихильників нечленів партії СДПУ(о), які працюють за квотою від імені партії в уряді та інших відповідальних місцях. Ну і, звичайно, не забула згадати Медведчука, що мало не життя поклав на користь України.
Потім вчителька ненароком спитала дітей хто із них вважає Соціал Демократичну партію України(о) запорукою благополуччя всіх українців. І тут майже всі руки крім Тарасової потягнулись вверх. Вчителька була задоволена собою, але Тарас її трохи засмутив і вона спитала Тараса:
- Тарасику, а чому ти не піднімаєш руки?
- Вибачте, але мої батьки вважають себе прихильниками Нашої України, оскільки ці політичні рухи дуже різні, а я солідаризуюсь з батьками, то я не можу підняти руку за СДПУ(о).
- Тарасе, але ти не мусиш робити все так як твої батьки! Невже ти підтримував би своїх батьків, якби вони були злодіями, злочинцями і обкрадали б нашу державу?
- Марія Іванівно, в такому випадку, вони були б членами СДПУ(о), - вілдповів Тарас.