02/04/2004 | Кучмугеть

Кучма став Верховним товаришем!

Довгоочікувана реформа армії, яка врешті покладе край "дідівщині", розкраданню бронетехники на запчастини для прапорщицьких "запорожців", вибухам ракет у найнесподіваніших куточках нашої Батьківщини та іншим проявам армійського духу, нарешті дійшла свого логічного кінця. Верховна Рада внесла зміни до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.

Цими змінами, наприклад, визначається, яку бюрократію доведеться розвести в окремо взятій військовій частині і скільки паперу доведеться витратити, якщо якийсь доблесний вояк зі свого автомата когось раптом підстрелить або переїде танком. Але це - дрібниці.

Головний же пункт закону полягає в іншому: українська армія, аби на неї більше не зазіхали всілякі провідники стандартів НАТО, повертається до своїх ментальних радянських витоків. Слово "пане", яке за визначенням важко вжити, споглядаючи червону вузькочолу пику прапорщика Петренка, більше не ганьбитиме честь і почуття захисників української вітчизни. І для кожного "діда" й "салабона" командир знову стане "товаришем" - а отже, другом і братом.

Слід зазначити, що українці - не перші, хто намагається в такий радикальний спосіб повернути екс-радянській армії її роздовбайську міць. Російська Дума під егідою Путіна ще в 2000-му році повернула Збройним силам старий радянський червоний прапор - хай, мовляв, американці хоч рефлекторно боятимуться! Американці, може, й бояться, а от у Чечні "непереможна" російська армія краще воювати не стала...

Цікаво, як тепер підлеглі верховного головнокомандувача Леоніда Кучми повинні звертатися до свого патрона: "товаришу" чи "пане"? І чи зможе віднині "прозахідний" міністр оборони товариш Марчук так само впевнено заходити в кабінети НАТО? В усякому разі, лівій опозиції доведеться бути дуже-дуже обережною - відтепер влада матиме достатні для українського суду підстави розігнати Компартію і Соцпартію як незаконні воєнізовані формування...


Хто на люстру - в чергу!

Якби в Верховній Раді було проведено люстрацію - опис та оцінку наявного майна - найдорожчим предметом виявилася б навіть не колекція есдеківських депутатських карток Нестора Шуфрича і не система електронного голосування "Рада" (зрештою, обходяться і без неї, та ще й легко ламається), а.. звичайна люстра. Півтора місяці парламентських баталій навколо політреформи засвідчили, що це - найнеобхідніший предмет для подолання кризи в законодавчому органі. У грудні, коли опозиція намагалася заблокувати антинародне голосування більшості, депутат від "Нашої України" Євген Червоненко пообіцяв: "Нам відступати вже нема куди. Треба буде, я залізу на люстру". Тоді освітлювальному приладу вдалося уникнути сумної долі (депутат Червоненко - досить дебелий чоловік, і, хоч "світила" в раді теж не маленькі, хтозна, на голову якого з есдеків могли б упасти люстра з законодавцем). Але, як з"ясувалося, електрикам та членам СДПУ(о) радіти зарано.

Нинішнього тижня, щойно більшості з лівими вдалося легалізувати грудневе "ручне голосування" за політреформу, на люстру від радощів захотів залізти спікер парламенту Володимир Литвин. "Якщо треба, я залізу навіть на люстру, щоб забезпечити проведення засідання", - поділився планами спікер. В Литвина перспективи на люстрі значно світліші: колишній історик та сторож важить значно менше, ніж бізнесмен-автогонщик Червоненко. Тож Володимир Михайлович, швидше за все, на парламентському світильнику триматиметься добре. Але для того, щоб проводити засідання, голові ВР потрібен керівний пульт - а важить він ще більше, ніж Євген Альфредович. Відтак, пане Литвин, доведеться обирати - або люстра, або головування!