06/08/2004 | Скажений Студік

Рудий тарган – ворог студента
сержантові Миколі Жмелі присвячується...

Дійові особи.

Леонід Данилович – рудий тарган. Наслідок жахливого впливу радіації на довкілля північної Чернігівщини. Габарити: 1,5Х1,5.

Вася – український студент.

Вова і Джордж – студенти-іноземці, що прибули за програмою обміну.

Дія відбувається у Києві, у гуртожитку Студмістечка КНУ (на Виставці) у 2004 році.

Дія перша.

Темрява. Кроки рипучою підлогою. Тремтячий голос: “Хто тут?”. Противний голос: “Це я, тảскаць...” Приглушений стогін.

Завіса.

Дія друга.

Кімната гуртожитка. За столом сидить Вова. На столі – пляшка горілки і тарілка салату. Обличчям у салаті лежить Джордж. Входе Вася.

Вася: Драсті.

Вова: Здраствуйтє. Скажитє, а чьто ета за странниє звукі я слишал вчєра ночью?

Вася: А, це Леонід Данилович. Тарган мєсний...

Завіса.

Дія третя.

Темрява. Ритмічне рипіння пружин ліжка. Тремтячий голос Васі “Може, не треба?” Противний голос Леоніда Даниловича (з короткого монологу можна розібрати лише щось на кшталт “...за яйця підвісиць...”)

Завіса.

Дія четверта.

Коридор. Біля вікна курять Вася і Вова. Вася – у майці з емблемою “Динамо-Київ” і порваних ззаду спортивних штанях, Вова – у кімоно. Під очима у Васі – мішки від недосипання.

Вова: А аткуда фзялся етат Даніличь?

Вася (спльовуючи): Жив тут один аспірант з Чернігівщини, Данилко його фамілія. Так от йому цього...(пошепки: гада) разом із мішком картоплі передали. Спочатку він невеликий був – мені десь по пояс. Данилко його підгодовував, говорить навчив. А цей... його потім... тойво...

Вова: чьто?

Вася (тремтячим голосом): зжер...

Вова: а тєбя он не питаєца с’єсть?

Вася: нє, тількі кожну ніч... тойво... (тримаєтся за сідниці і кривиться від болю).

Вова розуміюче киває головою.

Завіса.

Дія п’ята.

Темрява. Скрегіт пружин. Якісь голоси, однак слів розібрати неможливо. Так враження, що це диктофонний запис поганої якості.

Завіса.

Дія шоста.

Коридор. Біля вікна курять Вася і Вова. Вася – у майці з емблемою “Динамо-Київ” і порваних ззаду спортивних штанях, Вова – у кімоно.

Вова: я вот тє чьо скажу, Вась... Ти ґлавнає Даніличя нє убівай...

Вася (перелякано): Ти чого?!

Вова: да так ф ґолаву прішло... Ґаварю тєбє: прівик – тєрпі. Удавольствіє палучяй. А то вєдь хуже бить может...

Вася задумується.

Завіса.

Дія сьома.

Темрява. Огидне хропіння. Кроки рипучою підлогою. Моторошний гучний хрускіт – хропіння припиняється.

Завіса.

Дія восьма.

Кімната гуртожитка. За столом сидить Вова. На столі – пляшка горілки і тарілка салату. Обличчям у салаті лежить Джордж. Входе Вася. Його руки у чомусь брудно-коричнивому, що за кольором, запахом і смаком нагадує низькоякісне лайно. Вигляд – засмучений.

Вова: чьто случілась?

Вася: та от... Заходжу в кімнату, а він посеред ліжка хропе... Ну я не витримав і тойво його...

Вова: ну і чьто же (з підтекстом: я же прідупрєждал...)?

Вася (роздратовано): а нічьо! З усього Студмістечка таргани на похорон зібрались!

З-за дверей чути інтенсивне шарудіння.

Джордж рвучко піднімає фейс із салату
Джордж (весело): Вай ду ю край Біллі?

Завіса.
(тут могла б бути реклама вашого® засобу від тарганів)



Увага! Усі персонажі вигадані. Будь-які асоціації, що виникають при прочитанні, є проблемою тих, у кого вони виникють.