Відповіді

• 2007.09.13 | Галина

  Каким ты был, таким остался ...

  ГІМН ГОЛОВІ,
  або ВІДКРИТИЙ ЛИСТ О.О.МОРОЗУ
  («Час/Time», 30червня 1995 р., №46).
  
  Дорогенький наш Голово!
  Найнижчий уклін і моє Вам пошануваннячко! Мушу відразу застерегти: над Вашою мудрою головою нависла велика загроза. А Вам усе ніколи навіть угору глянути, щоб розгледіти її, бо не шкодуєте себе, тільки те й робите, що постійно піклуєтесь про свій народ, щомиті ризикуючи своїм дорогоцінним для нас життям. Невдячні маси не помічають того і не варті такої великої жертви. Будьте обачливі — бо важкий і небезпеч¬ний тягар минулого завис над Вашою незамінною головою.
  Уважно придивіться до цього фото /На фото: герб колишньої УССР, якого не витримав фасад.../. Розгледіли справжню причину руйнації будинку Головпоштамту на Хрещатику? Саме так, не витримала велична споруда і її численні підпори надмірної ваги герба УССР і завалилась, бо той тягар нікому не по плечу, навіть атлантам з «більшості» з їх широкими спинами. Та й наука ще не винайшла надміцних матеріалів, здатних протистояти його страшній руйнівній силі:
  Мені один віщун сказав по дуже великому секрету (не хоче втручатись в закономірні процеси), що невдовзі те ж має статись з будівлею Верховної Ради. Бо величезний ідейний вантаж і тиск того серпасто-молоткастого витвору не здатні стримати ніякі соцреалістичні підмурки, і він кожної миті може гепнути молотом по головах своїх творців, і в першу чергу хрясне по тих, хто продовжує на нього молитись. Що ж ми будемо тоді робити, коли Вас придушить? Хто ж нам вкаже «єдінствєнно вєрний путь» до світлого минулого, хто очолить червонопрапорні вєлікооктябрьскіє» колони, хто буде говорити про соціальну рівність і справедливість, хто покладе квіточки «вєчно живому Іллічу», хто захистить велико¬мученика Боженара?
  Ви, великий наш керманич і будівничий комуно-есенґевської України, так необачно розпоряджаєтесь нашим найбільшим за останні роки національним надбанням — Вашим міцним здоров'ячком. Ще й сидите на найбільш вразливому і високому місці навіть без захисного шолома, який згідно з правилами техніки безпеки, повинен мати на голові кожен будівельник. О ці кляті підступ¬ні рухівці! Це вони хочуть звести Вас зі світу і тому навмисно підняли так високо, щоб першою підставити Вашу ясну незахищену голівоньку і поховати світлі ідеї під кам'яними брилами. Тут і в мене закрався сумнів: чи зможе навіть така надійна і міцна голова протистояти тому диявольському ударові.
  Дибом волосся стає, коли подумаю, що може статися з нашим соколом сизокрилим і його найближчим вірним соратником Ткаченком, який поки що сидить поруч, хоча уже давно заслужив сидіти десь інше. Дуже добре, що Ви вже встигли залишити слід на землі у вигляді вузькоколійки — вибачте, залізниці — до Таращі. Буде про що згадувати добрим словом, буде на чому дровенят до столиці підвезти, та й місце для бронепоїзда на запасних коліях знайдеться. А як хитромудро Ви пошиваєте в дурні рухівців: вони, національно — і не тільки — обмежені, стрімголов кидаються на червоний колір прапорців, а тим часом Ваш надійний заступник і однодумець Ткаченко, звичайно заради народного добробуту, засіває колгоспні ниви кукурудзою, обробляє її спецгербіцидами і вирощує небувалий врожай фордів, мерседесів, валютних рахунків. Правда, для всіх з «більшості» того врожаю відразу не вистачить, але «товаріщі, коториє смєло і в ногу» з майстром дивних врожаїв, невдовзі сподіваються знову жити при комунізмі навіть при капіталізмі.
  Ви вмієте цінувати відданість народній справі, тому правильно робите, що не даєте чудодія Ткаченка на поталу всіляким Танюкам та Омельченкам. Бо з ким же Ви тоді залишитесь?
  За все це я Вас дуже поважаю та ціную і тому заклинаю: пошкодуйте нас, не осиротіть України, побережіть свою вразливу голову. Бо вона не просто якась так собі, аби для фасону, а голова Голови Верховної Ради, та ще й водночас соцпартії, та ще й цілої міжнародної партії, тобто потрійна голова. Як кажуть, одна голова — добре, а дві — краще, а три — то вже дар Божий. Правда, на одному тулубі буває й дев'ять голів, але то частіше трапляється в казках на всіляких монстрах, а в дійсності може бути лише результатом мутації.
  Моя дружня порада: поки, не скоїлось з Вами лиха, посадіть на свої місця отих навіжених рухівців, а самі представляйте державу за кордоном, тільки не забувайте і не соромтесь за кожного її громадянина брати «представницькі», і обов'язково в твердій валюті.
  Та знаю, Ви, стріляний і досвідчений боєць передового загону, просто так не зрадите розпочату справу ї не поступитесь насидженим місцем. Я також навіть не пропоную, здавалося б, найпростішого виходу — зняти той руйнівний символ колоніальної залежності, бо вірю у Ваші тверді переконання.
  Залишається одне, про що й молю: поки не РУХнуло і не прибило, прихопіть усю свою «більшість» і в «єдіном пориве» зі співом Інтернаціоналу якомога хутчіш і чимдуж тікайте світ за очі, рятуйтесь, видибайте, врешті-решт, з того передаварійного залу!.. Заради всіх нас, заради майбутнього України!
  
  З надією на Ваше спасіння писано на Запоріжжі
  Павлом Білошицьким

• 2007.09.18 | Ярослав

  Re: «Воспоминание о будущем» для екс-спікера - В. Литвина

  «Воспоминание о будущем» для екс-спікера - В. Литвина
  
  Пригадуєте, як ви, добившись кучмівської ЗА-ЕДУчої більшості,
  радісно декламували нам вірші?:
  
  Мы долго молча отступали,
  Досадно было, боя ждали,
  Ворчали старики…
  
  Фрагмент из оперетты «Шуфр-херезада»
  (Исполняется на мотив “Бородино”)
  
  Мы долго молча покупали,
  Досадно - деньги отдавали,
  Ворчали паханы:
  «Что ж мы? На сухари и нары?
  Не могут, что ли, коммунары,
  Орлята кравченко, корсары,
  Бля, наши жирные котяры,
  Б.., братаны, б.., янычары,
  Порвать, б.., эти шаровары,
  Б.., юбки, б.., штаны?»
  
  Наш царь был циником и хватом,
  Слуга Москве, злодеям - братом.
  Не жаль его, сражённый златом,
  Дрожит он, проклятый страной.
  И молвил он, сверкнув зубами:
  «Братаны, не Москва ль за нами,
  Отмоемся Москвой!»
  
  Ну ж был денек!
  Сквозь дым ЕДУчий
  Братаны*** двинулись, как тучи,
  Стеною ломят, лезут, прут.
  Вся свита прыгала, орала:
  «Зачем страна, чтоб проклинала?»
  Рука ”бойцов” давать устала,
  Всем доставалось тут.
  
  Гарцуют едуны в Верховной -
  Есть разгуляться где на воле -
  Воруют, делят, жрут.
  У НАШИХ ушки на макушке,
  Чуть утро осветило пушки
  И лишь пригрелись брюшки, чушки -
  Стреляют точно только с БЮТ.
  
  
  (Исполняется на мотив “Белеет парус одинокий”).
  
  
  *** Там кучма шуфрич симоненко,
  Азаров билоконь стоян,
  Козак попков кравчук цибенко,
  Затулин кужель боделян.
  
  Кивалов гавриш лавринович
  Сивкович гмыря кушнарев,
  Пиховшек клюев янукович,
  И медведчук и свистунов.
  
  И щербань бойко потебенько,
  Тарасик чорновил кобзон,
  И добкин базив яковенко,
  Засуха льовочкин патон.
  
  Шурма деркач бакай ткаченко,
  Васильєв суслов и лужков,
  И богословськая витренко,
  И соломатин киселев.
  
  Богатырёва цвиль корчинский,
  Колесников нечипорук,
  И кириченко и звягильский,
  Ризак ефремов базелюк.
  
  Табачник скорик жириновский,
  Грач волков гапочка масол,
  Тигипко чечетов павловский -
  Не перечесть всех наших зол…
  
  ...А вы, безликие потомки,
  Неужто в рабстве сладко спать?
  И Лермонтовы, и Шевченки
  Уже устали к вам взывать...
  
  ПОРАвський
  
  (Із «Помаранчевої книги», 2004 р..)
  
  
  …А тим часом перевертні
  Нехай підростають,
  Та поможуть москалеві
  Господарювати,
  Та з матері полатану
  Сорочку знімати…
  
  Т.Г. Шевченко

• 2007.09.25 | Святослав

  Re: «Дивлюсь на біґморди та й думку гадаю…»

  Прошу внести доповнення до партитури оперети із циклу «Воспоминание о будущем» для екс-спікера - В. Литвина:
  "Бородіно" - виконує соліст В. Литвин;
  "Братани" (куплети 2004 р. слід суттєво розширити)- виконує зведений хор МВД, Прокуратури, СБУ під управлінням Свободи О. Тягнибока.