Курортна історія
08/29/2009 | stryjko_bojko
Курортна історія
Леонід Богодухов (приблизно 50років), інвалід 1гр. по зору(з 5-ти років),в липні 2009р. лікувався в санаторію "Кристал" в Трускавці.Його супроводжувала 23-літня Оксана, також інвалід, його сусідка.
Оксана закінчила спецінтернат, і її взяли в сім"ю, де є хлопець інвалід, для того, щоб інваліди могли допомагати один одному.
Після повернення в своє містечко(Східна Україна)опікун Оксани підійшов до Леоніда і сказав:
- Оксана розказала, що ти приставав до неї в Трускавці...
- Чоловіче ти що з глузду з"їхав? Та спитай сам Оксану.
Прийшла Оксана і каже:
- Так, дядьку Леоніде, Ви до мене приставали.
Опікун:
- Леоніде, давай 100 000грн і цю справу ми "замнемо".
Леoніда кинуло в холодний піт.Оба-на.Він жонатий, дружина також інвалід 1 гр. по зору, ходить до церкви, має добрий авторитет у містечку.
...
Невдовзі до Леоніда зателефонувала Оксана по стільниковому телефону:
- Дядьку Леоніде, я це говорила про Вас під тиском опікуна.Своєї хати у мене нема, і де я буду жити, як він мене викине на вулицю?
Вибачте мене.
- Оксано, напиши це на папері.
...
- Оксана написала, що ніякого приставання до неї з мого боку не було і передала мені цей папір.
Після цього опікун кожний день знижував "ставку відкупу" і дойшов до 1000грн.
Звичайно, і цієї суми Леонід не дав йому.
Леонід продовжує:
- Містечко невелике, історія дістала розголос.Більшість людей зрозуміла, що до чого.Але мені хотілось би, щоб якась газета чи ТБ освітили би цю історію, щоб народ містечка взнав всю правду про цю історію, і хто такий мій сусід, опікун.
А я незрячий, і писати в редацію самому мені дуже проблематично.
http://gazeta.ua/forum/viewtopic.php?f=31&t=668&p=13678&sid=eb139772b66101ab1b7034a22656bae4#p13678
Леонід Богодухов (приблизно 50років), інвалід 1гр. по зору(з 5-ти років),в липні 2009р. лікувався в санаторію "Кристал" в Трускавці.Його супроводжувала 23-літня Оксана, також інвалід, його сусідка.
Оксана закінчила спецінтернат, і її взяли в сім"ю, де є хлопець інвалід, для того, щоб інваліди могли допомагати один одному.
Після повернення в своє містечко(Східна Україна)опікун Оксани підійшов до Леоніда і сказав:
- Оксана розказала, що ти приставав до неї в Трускавці...
- Чоловіче ти що з глузду з"їхав? Та спитай сам Оксану.
Прийшла Оксана і каже:
- Так, дядьку Леоніде, Ви до мене приставали.
Опікун:
- Леоніде, давай 100 000грн і цю справу ми "замнемо".
Леoніда кинуло в холодний піт.Оба-на.Він жонатий, дружина також інвалід 1 гр. по зору, ходить до церкви, має добрий авторитет у містечку.
...
Невдовзі до Леоніда зателефонувала Оксана по стільниковому телефону:
- Дядьку Леоніде, я це говорила про Вас під тиском опікуна.Своєї хати у мене нема, і де я буду жити, як він мене викине на вулицю?
Вибачте мене.
- Оксано, напиши це на папері.
...
- Оксана написала, що ніякого приставання до неї з мого боку не було і передала мені цей папір.
Після цього опікун кожний день знижував "ставку відкупу" і дойшов до 1000грн.
Звичайно, і цієї суми Леонід не дав йому.
Леонід продовжує:
- Містечко невелике, історія дістала розголос.Більшість людей зрозуміла, що до чого.Але мені хотілось би, щоб якась газета чи ТБ освітили би цю історію, щоб народ містечка взнав всю правду про цю історію, і хто такий мій сусід, опікун.
А я незрячий, і писати в редацію самому мені дуже проблематично.
http://gazeta.ua/forum/viewtopic.php?f=31&t=668&p=13678&sid=eb139772b66101ab1b7034a22656bae4#p13678