10/07/2010 | Felicidada

може хтось ще не читав...

[i]Жартівник із політичними амбіціями[/i]
[b]Сергій ПРИТУЛА: «Україномовний гумор – конкурентоспроможний»[/b]
Галина ГУЗЬО

Популярний телеведучий Сергій Притула - одне з найяскравіших облич Нового каналу («Файна Юкрайна», «Підйом», «Зроби мені смішно», «Україна сльозам не вірить») – в останні місяці активно зайнявся гумористичним шоу «Вар’яти».

Зібрав довкола себе талановитих жартівників і тепер із ними гастролює клубами Західної та Центральної України. «Родзинка» «Вар’ятів» - виключно україномовні жарти.

- За останні «-надцять» років ніша україномовного гумору в Україні так і залишилася вільною, - розповідав Сергій Притула кореспонденту «ВЗ». - Люблю своїх колег по цеху Comedy Club та «Квартал-95» й те, що вони роблять. Але ж жартують вони російською. А україномовного гумору у нашій державі не вистачає. Назвіть мені імена сучасних україномовних гумористів, які вийшли на загальнонаціональний рівень, окрім Молочного та Притули. Їх немає... А отже, їх потрібно культивувати. Тому й взявся за «Вар’ятів». Вирішив створити шоу, яке довело б, що і над україномовним гумором можна сміятися, що такий гумор – конкурентоспроможний.

- Переїхавши п’ять років тому з Тернополя до Києва, через свою україномовність почувалися у столиці білою вороною?

- Та ні. Ніколи з цього приводу не комплексував. І жодних утисків не відчував. Це не більше, аніж стереотип. Мовні непорозуміння виникали, коли бував у Криму. Через це останні п’ять років на півострів відпочивати не їжджу. Хіба що по роботі. А щодо Києва... Радість розпирає, коли бачу, як людина у кадрі чи у радіоефірі працює українською, а в побуті спілкується російською. Феноменальний приклад – Саша Педан. У роботі він так легко послуговується українською, що й не скажеш, що насправді російськомовний.

- За яких умов Сергій Притула переходить на російську?

- На корпоративних заходах часто працюю російською. Не бачу в цьому жодної проблеми. Якщо замовник просить працювати російською – не відмовляти ж йому. А ще у мене багато друзів у Росії. Інколи вони приїжджають в Україну. З ними, зрозуміло, спілкуюся російською. А то скажеш щось українською, а потім ще кілька хвилин пояснюй, що саме мав на увазі. Не розумію мовних «проблем». Серед моїх російськомовних друзів є більші патріоти України, аніж деякі брати-галичани... Ідеальна формула – скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Тому, коли в мене є нагода попрактикувати мову, чому б не скористатися нею? Російську мені перестали викладати у 1991 році – з проголошенням незалежності України. Тоді я був, здається, у п’ятому класі. Не мав би нічого проти, якби російську залишили факультативною. Адже з людьми приємно спілкуватися грамотно, а не ставлячи через слово неправильний наголос чи кажучи замість «луны» - «месяц».

- Під час телемарафону після останніх президентських виборів канал ТВі запросив вас у студію як експерта. Розбираєтеся у політиці?

- З 1997 року перебуваю у різних молодіжних організаціях – громадських і політичних. Для кількох партій організовував масові заходи. Під час парламентських виборів співпрацював, зокрема, з партією «Реформи і порядок». А два роки тому за списками Української народної партії балотувався у Київраду – під номером п’ять.

- Хочете в публічну політику?

- Хочу. Мав намір іти цьогоріч в депутати Тернопільської міської ради. Маю кілька соціальних проектів, зокрема щодо будівництва дитячих будинків сімейного типу і популяризації Тернополя як міста вихідного дня. Та наразі я – пас: у депутати поки що не йду. За чотири-п’ять років політика від мене нікуди не дінеться. Мені ж лише 29 років. Треба набути трохи досвіду і ваги у суспільстві. Бо не впевнений, що нині потенційний виборець сприйме мене так, як того хотів би я. Наразі ж можу бути більш корисним в іншій сфері.

- Завдяки публічним заходам і «корпоративам», мабуть, знайомі з багатьма українськими політиками...

- Знайомий і з політиками, і з бізнесменами. Прізвищ не називатиму, бо це було б некоректно. Скажу лише, що серед них – багато адекватних і толкових людей. А дехто навіть намагається щось робити. Інша справа – Верховна Рада – велика клоака. Через ту кругову поруку, яка існує в нашому парламенті, багато хто ламається. А дехто чинить так, як Славко Вакарчук, – пише заяву – і просто йде звідти.

- Серед розмаїття гумористичних образів у шоу «Файна Юкрайна», у яких ролях почуваєтеся найкомфортніше?

- Не граю те, що мені не комфортно. Усі образи мені до вподоби. Інша справа – у деяких ролях маю змогу показати те, що насправді було у моєму житті. Наприклад, в образі Іннокентія Беста. Цей дурнуватий журналіст – прямий прототип Сергійка Притули у 1999 році. Тоді мені було 18 років і я брав інтерв’ю в Андрія Шевченка і у тодішнього капітана збірної Франції з футболу Лорана Блана. У мене, пригадую, була просто істерика. Уявіть собі: пацан з пов’язкою «Україна» на голові та виряченими очима кричить англійською до знаного француза: «Що ви можете сказати мені про цей матч? Яка команда була сильнішою?». На що у відповідь почув: «Вибачте, але я не розмовляю англійською». От таке було інтерв’ю...

Довідка «ВЗ»

Сергій Притула народився 22 червня 1981 р. у містечку Збараж Тернопільської обл. Навчався у Тернопільській академії народного господарства. У студентські роки вів активну громадську діяльність та грав у КВН. Працював радіоведучим (з тих часів – творче псевдо «Сірий»). У 2000-2001 рр. навчався у Лондоні. Після повернення в Україну закінчив академію і продовжив кар’єру радіоведучого. З 2004-го почав завойовувати столицю: працював на радіостанції «Music-радіо», був резидентом Comedy Club UA... З 2008 р. разом з Олександром Педаном та Ольгою Фреймут веде ранковий ефір Нового каналу – телешоу «Підйом». Водночас Притула став актором, автором і співпродюсером скетч-шоу «Файна Юкрайна» (його творчий побратим – Андрій Молочний). Одружений, має сина.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=86596