Гріхи та страхи Чорноморського флоту
10/13/2009 | Сергій Сальніков, Інститут Національних Інтересів
Про проблеми Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі говорилося неодноразово. Дискусії навколо ЧФ не припиняються ані на кухнях, ані на вищих щаблях влади з подальшим їх оприлюдненням через ЗМІ. То пан Медведєв у листуванні з Ющенком зачепить хворобливе місце, то в черговий раз кандидати використають у передвиборчих баталіях багату на електоральних врожай тему ЧФ. І попри маніпулятивний характер питання, тут є, про що вести розмову. І йдеться не тільки про постійні конфлікти російської сторони з українськими контрольними службами, а й про внутрішню нестабільність та незадоволення військовослужбовців рішенням керівних органів. Але все по черзі.
Хай якою незначущою серед інших не здавалася проблема екології в питанні перебування ЧФ в українських водах, на неї варто звертати увагу. Принаймні тому, що ігнорування норм екологічної безпеки – одне з серйозних порушень Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 (далі — Угода).
На сьогодні документи щодо викидів забруднюючих речовин до атмосфери, заповнені на 80 % (83 з 104), щодо спеціального використання у частині забору води — 75 % (6 з 8), щодо скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти — на 50 % (7 з 14). До цього часу не виконані вимоги Угоди щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію необхідної кількості плавучих та стаціонарних об’єктів очищення стічних вод з кораблів ЧФ. Останній строк виконання цієї умови визначався 2005 роком. Більше того, жодного плану та проектної документації з цього питання українській стороні передано не було. А інформація про випадки про забруднення території російськими кораблями надходить регулярно. Так, наприклад великий сторожовий корабель «Сметливый» 7 серпня цього року забруднив 12 тис. кв. м акваторії у центрі міста, ракетний корабель «Самум» 31 липня — 417 тис. кв. м. акваторії в районі причалу № 17 та в бухті «Докова». Відповідати за це та ліквідувати забруднення змушена Україна. Юридично Росія нікому нічого не винна, оскільки Угода цього не передбачає. Про моральні сторони цього питання краще не згадувати — суспільство розуміє лише обов’язки, зафіксовані в документах.
Крім того, функціонування окремих техногенно-небезпечних об’єктів флоту, так як 17-й флотський арсенал (мінно-торпедне озброєння) та 1584-а ракетно-технічна база (артснаряди, крилаті та зенітні ракети) та нафтобаза створює реальну небезпеку настання вагомих наслідків екологічного характеру. Наприклад, нещодавно, а саме 7 вересня, на флагмані ЧФ ракетному крейсері «Москва» відбулося загорання допоміжного котла носового машинного відділення. Пожежу було погашено внаслідок трьохразового застосування екіпажем корабельної системи об’ємного хімічного гасіння. Основними версіями виникнення пожежі є порушення особовим складом техніки безпеки при запуску котла та халатність обслуговуючого персоналу. За попередніми даними, під палубним металевим настилом машинного відділення бойового корабля знаходилась лляльні води з високим відсотком пально-мастильних матеріалів, які могли загорітися при попаданні іскри від котла. Коментарі тут ввижаються зайвими.
В цьому аспекті вельми підозрілими ввижаються випадки свідомого блокування роботи представників органів екологічного контролю України шляхом недопущення їх на територію військових частин ЧФ РФ для проведення перевірок або припинення фактів порушення природоохоронного законодавства. Для уникнення фактів порушення негативного впливу Чорноморського флоту на екологічну ситуацію в регіоні та стимулювання виконання російською стороною вимог екологічного законодавства України відповідні органи навіть запропонували кілька варіантів виходу з ситуації:
— вимагати відповідні план-графіки обов’язкового обладнання морських суден і кораблів ЧФ РФ засобами очищення фанових вод до 2012 року та передбачити дієві правові наслідки за невиконання цих вимог;
— поставити питання про невиконання домовленостей з умов перебування ЧФ РФ на території України та необхідність їх ревізії;
— повідомити російську сторону щодо прийнятого рішення про проведення на окремих екологічно небезпечних об'єктах флоту екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», перелік яких визначити із залученням фахівців Мінприроди України та відповідних органів екологічного контролю в місцях базування (АРК та Севастополь);
— враховуючи існування сталої тенденції повторення порушень екологічного законодавства з боку окремих підрозділів та плаводиниць ЧФ вимагати від російської сторони створення сучасної ефективної системи самоконтролю для обмеження і мінімізації викидів і попередження аварій на промислових підприємствах і військових об'єктах, про що проінформувати відповідні органи України.
Варто звернути увагу й ще не одну слушну вимогу. Йдеться про чергову пропозицію російській стороні переглянути питання підвищення розмірів орендної плати до світового рівня з метою забезпечення ефективного контролю за екологічним станом українськими представниками. В разі відмови вимагати від Російської Федерації належне страхування місць базування від екологічних, терористичних та інших загроз, які виникають внаслідок виробничої, повсякденної, шкідливої для екології діяльності та участі підрозділів ЧФ у збройних конфліктах на території іноземних держав. Для цього Україні варто розробити та затвердити відповідний Закон «Про обов’язкове страхування ризиків щодо діяльності об’єктів та військових підрозділів ЧФ РФ, які тимчасово дислокуються на території України», виконання якого вимагати від російської сторони. І вимагати жорстко, без звичної для України лояльності.
Оренда об’єктів, що використовуються ЧФ РФ, загалом досить цікаве питання. На сьогодні право користування земельними ділянками під об’єктами базування Чорноморського флоту визначається Угодою та додатковими документами. У той же час, через незавершеність інвентаризаційного процесу, не укладено жодного договору оренди на об’єкти та земельні ділянки. Представники ЧФ РФ затягують погодження результатів проведених протягом 2004-2007 років інвентаризацій орендованих земельних ділянок та не погоджуються з межами 170 із загальної кількості перевірених ділянок у Севастопольському регіоні.
За результатами інвентаризацій встановлено, що ЧФ РФ фактично використовує 18 земельних ділянок (загальна площа понад 23 га) на території міст Феодосія, Ялта, Євпаторія, Саки та Чорноморського району, які не увійшли до переліку визначених орендованих земель. За даними Головного управління земельних ресурсів Держкомзему у м. Севастополь, Управління морської акваторії Севастопольської міської державної адміністрації та дирекції Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт», російська сторона без правових підстав експлуатує у Севастополі 121 земельну ділянку (загальна площа близько 37 га) з розташованими на них понад 160 об'єктами нерухомості, 10 причалами та 42 берегоукріплюючими спорудами завдовжки 6,2 тис. погонних метрів. І наша держава продовжує закривати очі на таке порушення.
За інформацією органів місцевого самоврядування, продовжується практика самовільного захоплення додаткових земельних ділянок з боку ЧФ РФ. Так, з 2007 року територія спеціалізованої виробничо-технічної бази «Полум'я» перебуває під охороною військовослужбовців 115-ої комендатури ЧФ РФ (м. Севастополь). На підставі матеріалів СБ України Військовою прокуратурою ВМС ЗС України проведено перевірку викладених фактів та направлено позовну заяву до Господарського суду м. Севастополь стосовно незаконного володіння ЧФ РФ.
Згідно з міжнародно-правовими нормами, відповідальність за безпеку мореплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній морській економічній зоні України покладається на нашу державу, а система навігаційного дотримання безпеки мореплавства не може перебувати під управлінням або контролем будь-якої іноземної структури, зокрема ЧФ РФ. Відповідно до Конвенції ООН з морського права (1982 р.) та Конвенції про Міжнародну морську організацію (1982 р.), російська сторона відмовилась від своїх прав на засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення і зняла із себе відповідальність за забезпечення безпеки мореплавства у територіальних водах України. Проте, на сьогодні на території України російською стороною утримується значна частина цих об'єктів у Чорному та Азовському морях. Росія, знімаючи з себе відповідальність за власні дії, поклала її на плечі українській стороні.
Постійні порушення митного та прикордонного контролю не підсилює довіри української сторони до дій ЧФ РФ. Забагато прикладів для того, аби не реагувати на халатність особового складу. Минулого року у ході митного контролю на допоміжному судні «КІЛ-25» ЧФ РФ, яке прибуло з м. Новоросійськ, було виявлено незадекларований вантаж, а великим десантним кораблем «Саратов» незаконно переміщувались через державний кордон громадяни Російської Федерації та України. Представникам ДПС України регулярно відмовляють у проведенні поіменного паспортного контролю екіпажу ракетного крейсеру «Москва», сторожового корабля «Ладний», великих десантних кораблів «Ямал», «Азов», «Новочеркаск», «Цезар Кунников», «Миколай Фельченков», малих десантних кораблів «Суздалец», «Александровец», морського тральщика «Турбинист». Крім того, заявки на вихід цих суден надаються менше, ніж за 72 години, що становить порушення відповідних документів. Здається, це має викликати, як мінімум, деякі підозри щодо прозорості роботи Чорономорського флоту.
Траплявся випадок, коли на морському полігоні бойової підготовки кораблями ЧФ РФ проводились випробування авіаційної протичовнової ракети, яку в ході виконання зазначених заходів було втрачено. Внаслідок перевірки МО України заявок ЧФ РФ на використання зазначеного морського полігону для проведення пусків, стрільб та використання засобів бойової підготовки, встановлено, що на адресу командування ВМС ЗС України від ЧФ РФ відповідних документів не надходило. Вказану ракету виявлено прикордонним нарядом ДПС України на береговій смузі поблизу мису Башений. Додатково з’ясовано, що цей тип боєприпасів не значився в обліках під час розподілу і передачі майна Чорноморського флоту колишнього СРСР. На підставі цього зроблено припущення, що російська сторона доставила на територію України новий зразок озброєння, що не передбачено українсько-російськими угодами. А якби ця ракета не загубилась, певно українські військові так і не дізнались про існування нової зброї на території нашої держави. Зазначу, що інформації про перевірку озброєння так і не надійшло.
Можливо, і не варто було звертати окремої уваги на поведінку військовослужбовців Чорноморського флоту, однак деякі випадки викликали неабиякий резонанс. Так, наприклад, минулого року Ленінським районним судом м. Севастополь військовослужбовцям ЧФ РФ, які проходили службу за контрактом, винесено умовне покарання за нанесення тілесних ушкоджень громадянину України. Широковідомим правопорушенням стало також пошкодження військовослужбовцями ЧФ з малого протичовнового корабля «Суздалець» кабінок почесної варти біля меморіалу оборони Севастополя 1941-1942 років. Не хочеться вірити, що ці приклади демонструють не просто невихованість особового складу, а ще й неповагу до української державності та її історії.
Трапляться випадки відвертих злочинних дій з боку військових ЧФ РФ. Так, правоохоронними органами Севастополя за підозрою в пограбунку затримано 5 моряків Чорноморського флоту Російської Федерації, які проходили службу на малому протичовновому кораблі «Муромец». Військовослужбовці заволоділи телефоном громадянина України вартістю 1300 грн, який був виявлений при обшуку підозрюваних.
Тепер повернемось до проблем, що назрівають в середині особового складу Чорноморського флоту РФ і пов’язані із стосунками керівного складу з підлеглими.
У період 2008-2009 р.р. низка військовослужбовців ЧФ РФ та осіб із числа цивільного персоналу російського флоту, що раніше отримали службове житло у м. Севастополь, під час проведення організаційно-штатних змін на Чорноморському флоті і звільненні із лав ЗС Росії, намагалися реалізувати свої права і отримати квартири у власність. Але здійснити це можливо тільки через судову процедуру, за якою військовослужбовці ЧФ РФ оскаржували до Новоросійського військового суду відмови командування російського військового контингенту надати їм у власність службові квартири. Суд у таких випадках приймав законні рішення на користь позивачів і командувач ЧФ РФ і давав згоду на передачу військовослужбовцям житла у власність.
Але вказана процедура можлива тільки тоді, коли військовослужбовець ЧФ РФ чи цивільна особа займає квартиру, збудовану за рахунок Федерального бюджету Росії. У той самий час, у м. Севастополь є 937 квартир, збудованих за рахунок мерії м. Москви і не переданих до Федерального бюджету Росії. Вони були збудовані декілька років тому і заселення у них військовослужбовців ЧФ РФ активно рекламувалося у місцевих і російських ЗМІ як шефська благодійна допомога мера Москви морякам-чорноморцям. Сьогодні ці помешкання знаходяться у власності мерії Москви, а її керівник Ю. Лужков на неодноразові звернення про передачу квартир у Федеральний бюджет відповідає відмовою. На думку мера і його підлеглих чиновників, підстав для передачі зазначених квартир звільненим військовослужбовцям, які вирішили залишитися на постійне проживання в Україні, немає.
Після проведення виїзної колегії ЗС РФ у Севастополі ще більше заростає напруга у військових колективах Чорноморського флоту. Командири військових частин ЧФ РФ використовують практики залучення особового складу до виконання їх обов’язків у вихідні. Крім того, для виконання організаційно-штатних заходів з реорганізації ЗС РФ необхідно понад 250 млн рублів, а в наявності у оборони відомства РФ є лише 25. тому у сфері соціального захисту особового складу передбачається ліквідувати додаткові виплати військовослужбовцям. Не дивно, що на Інтернет-порталах з’являються незадоволені висловлювання офіцерів: «Такого хамства мы еще не видели».
Здавалося б, ми занадто прискіпливо розглядаємо проблему, пов’язану з діями керівництва та особового складу Чорноморського флоту РФ. Однак, серед незначних порушень Угоди пор статус та умови перебування ЧФ РФ на території України та етичних законів з’являються серйозні питання щодо загрози екології та безпеці наших громадян. І хай якою б спекулятивною не виглядала тема ЧФ, нею варто займатися, не відступаючи від міжнародних стандартів контролю.
Сергій Сальніков
Директор Програм Інституту Національних Інтересів
Хай якою незначущою серед інших не здавалася проблема екології в питанні перебування ЧФ в українських водах, на неї варто звертати увагу. Принаймні тому, що ігнорування норм екологічної безпеки – одне з серйозних порушень Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 (далі — Угода).
На сьогодні документи щодо викидів забруднюючих речовин до атмосфери, заповнені на 80 % (83 з 104), щодо спеціального використання у частині забору води — 75 % (6 з 8), щодо скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти — на 50 % (7 з 14). До цього часу не виконані вимоги Угоди щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію необхідної кількості плавучих та стаціонарних об’єктів очищення стічних вод з кораблів ЧФ. Останній строк виконання цієї умови визначався 2005 роком. Більше того, жодного плану та проектної документації з цього питання українській стороні передано не було. А інформація про випадки про забруднення території російськими кораблями надходить регулярно. Так, наприклад великий сторожовий корабель «Сметливый» 7 серпня цього року забруднив 12 тис. кв. м акваторії у центрі міста, ракетний корабель «Самум» 31 липня — 417 тис. кв. м. акваторії в районі причалу № 17 та в бухті «Докова». Відповідати за це та ліквідувати забруднення змушена Україна. Юридично Росія нікому нічого не винна, оскільки Угода цього не передбачає. Про моральні сторони цього питання краще не згадувати — суспільство розуміє лише обов’язки, зафіксовані в документах.
Крім того, функціонування окремих техногенно-небезпечних об’єктів флоту, так як 17-й флотський арсенал (мінно-торпедне озброєння) та 1584-а ракетно-технічна база (артснаряди, крилаті та зенітні ракети) та нафтобаза створює реальну небезпеку настання вагомих наслідків екологічного характеру. Наприклад, нещодавно, а саме 7 вересня, на флагмані ЧФ ракетному крейсері «Москва» відбулося загорання допоміжного котла носового машинного відділення. Пожежу було погашено внаслідок трьохразового застосування екіпажем корабельної системи об’ємного хімічного гасіння. Основними версіями виникнення пожежі є порушення особовим складом техніки безпеки при запуску котла та халатність обслуговуючого персоналу. За попередніми даними, під палубним металевим настилом машинного відділення бойового корабля знаходилась лляльні води з високим відсотком пально-мастильних матеріалів, які могли загорітися при попаданні іскри від котла. Коментарі тут ввижаються зайвими.
В цьому аспекті вельми підозрілими ввижаються випадки свідомого блокування роботи представників органів екологічного контролю України шляхом недопущення їх на територію військових частин ЧФ РФ для проведення перевірок або припинення фактів порушення природоохоронного законодавства. Для уникнення фактів порушення негативного впливу Чорноморського флоту на екологічну ситуацію в регіоні та стимулювання виконання російською стороною вимог екологічного законодавства України відповідні органи навіть запропонували кілька варіантів виходу з ситуації:
— вимагати відповідні план-графіки обов’язкового обладнання морських суден і кораблів ЧФ РФ засобами очищення фанових вод до 2012 року та передбачити дієві правові наслідки за невиконання цих вимог;
— поставити питання про невиконання домовленостей з умов перебування ЧФ РФ на території України та необхідність їх ревізії;
— повідомити російську сторону щодо прийнятого рішення про проведення на окремих екологічно небезпечних об'єктах флоту екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», перелік яких визначити із залученням фахівців Мінприроди України та відповідних органів екологічного контролю в місцях базування (АРК та Севастополь);
— враховуючи існування сталої тенденції повторення порушень екологічного законодавства з боку окремих підрозділів та плаводиниць ЧФ вимагати від російської сторони створення сучасної ефективної системи самоконтролю для обмеження і мінімізації викидів і попередження аварій на промислових підприємствах і військових об'єктах, про що проінформувати відповідні органи України.
Варто звернути увагу й ще не одну слушну вимогу. Йдеться про чергову пропозицію російській стороні переглянути питання підвищення розмірів орендної плати до світового рівня з метою забезпечення ефективного контролю за екологічним станом українськими представниками. В разі відмови вимагати від Російської Федерації належне страхування місць базування від екологічних, терористичних та інших загроз, які виникають внаслідок виробничої, повсякденної, шкідливої для екології діяльності та участі підрозділів ЧФ у збройних конфліктах на території іноземних держав. Для цього Україні варто розробити та затвердити відповідний Закон «Про обов’язкове страхування ризиків щодо діяльності об’єктів та військових підрозділів ЧФ РФ, які тимчасово дислокуються на території України», виконання якого вимагати від російської сторони. І вимагати жорстко, без звичної для України лояльності.
Оренда об’єктів, що використовуються ЧФ РФ, загалом досить цікаве питання. На сьогодні право користування земельними ділянками під об’єктами базування Чорноморського флоту визначається Угодою та додатковими документами. У той же час, через незавершеність інвентаризаційного процесу, не укладено жодного договору оренди на об’єкти та земельні ділянки. Представники ЧФ РФ затягують погодження результатів проведених протягом 2004-2007 років інвентаризацій орендованих земельних ділянок та не погоджуються з межами 170 із загальної кількості перевірених ділянок у Севастопольському регіоні.
За результатами інвентаризацій встановлено, що ЧФ РФ фактично використовує 18 земельних ділянок (загальна площа понад 23 га) на території міст Феодосія, Ялта, Євпаторія, Саки та Чорноморського району, які не увійшли до переліку визначених орендованих земель. За даними Головного управління земельних ресурсів Держкомзему у м. Севастополь, Управління морської акваторії Севастопольської міської державної адміністрації та дирекції Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт», російська сторона без правових підстав експлуатує у Севастополі 121 земельну ділянку (загальна площа близько 37 га) з розташованими на них понад 160 об'єктами нерухомості, 10 причалами та 42 берегоукріплюючими спорудами завдовжки 6,2 тис. погонних метрів. І наша держава продовжує закривати очі на таке порушення.
За інформацією органів місцевого самоврядування, продовжується практика самовільного захоплення додаткових земельних ділянок з боку ЧФ РФ. Так, з 2007 року територія спеціалізованої виробничо-технічної бази «Полум'я» перебуває під охороною військовослужбовців 115-ої комендатури ЧФ РФ (м. Севастополь). На підставі матеріалів СБ України Військовою прокуратурою ВМС ЗС України проведено перевірку викладених фактів та направлено позовну заяву до Господарського суду м. Севастополь стосовно незаконного володіння ЧФ РФ.
Згідно з міжнародно-правовими нормами, відповідальність за безпеку мореплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній морській економічній зоні України покладається на нашу державу, а система навігаційного дотримання безпеки мореплавства не може перебувати під управлінням або контролем будь-якої іноземної структури, зокрема ЧФ РФ. Відповідно до Конвенції ООН з морського права (1982 р.) та Конвенції про Міжнародну морську організацію (1982 р.), російська сторона відмовилась від своїх прав на засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення і зняла із себе відповідальність за забезпечення безпеки мореплавства у територіальних водах України. Проте, на сьогодні на території України російською стороною утримується значна частина цих об'єктів у Чорному та Азовському морях. Росія, знімаючи з себе відповідальність за власні дії, поклала її на плечі українській стороні.
Постійні порушення митного та прикордонного контролю не підсилює довіри української сторони до дій ЧФ РФ. Забагато прикладів для того, аби не реагувати на халатність особового складу. Минулого року у ході митного контролю на допоміжному судні «КІЛ-25» ЧФ РФ, яке прибуло з м. Новоросійськ, було виявлено незадекларований вантаж, а великим десантним кораблем «Саратов» незаконно переміщувались через державний кордон громадяни Російської Федерації та України. Представникам ДПС України регулярно відмовляють у проведенні поіменного паспортного контролю екіпажу ракетного крейсеру «Москва», сторожового корабля «Ладний», великих десантних кораблів «Ямал», «Азов», «Новочеркаск», «Цезар Кунников», «Миколай Фельченков», малих десантних кораблів «Суздалец», «Александровец», морського тральщика «Турбинист». Крім того, заявки на вихід цих суден надаються менше, ніж за 72 години, що становить порушення відповідних документів. Здається, це має викликати, як мінімум, деякі підозри щодо прозорості роботи Чорономорського флоту.
Траплявся випадок, коли на морському полігоні бойової підготовки кораблями ЧФ РФ проводились випробування авіаційної протичовнової ракети, яку в ході виконання зазначених заходів було втрачено. Внаслідок перевірки МО України заявок ЧФ РФ на використання зазначеного морського полігону для проведення пусків, стрільб та використання засобів бойової підготовки, встановлено, що на адресу командування ВМС ЗС України від ЧФ РФ відповідних документів не надходило. Вказану ракету виявлено прикордонним нарядом ДПС України на береговій смузі поблизу мису Башений. Додатково з’ясовано, що цей тип боєприпасів не значився в обліках під час розподілу і передачі майна Чорноморського флоту колишнього СРСР. На підставі цього зроблено припущення, що російська сторона доставила на територію України новий зразок озброєння, що не передбачено українсько-російськими угодами. А якби ця ракета не загубилась, певно українські військові так і не дізнались про існування нової зброї на території нашої держави. Зазначу, що інформації про перевірку озброєння так і не надійшло.
Можливо, і не варто було звертати окремої уваги на поведінку військовослужбовців Чорноморського флоту, однак деякі випадки викликали неабиякий резонанс. Так, наприклад, минулого року Ленінським районним судом м. Севастополь військовослужбовцям ЧФ РФ, які проходили службу за контрактом, винесено умовне покарання за нанесення тілесних ушкоджень громадянину України. Широковідомим правопорушенням стало також пошкодження військовослужбовцями ЧФ з малого протичовнового корабля «Суздалець» кабінок почесної варти біля меморіалу оборони Севастополя 1941-1942 років. Не хочеться вірити, що ці приклади демонструють не просто невихованість особового складу, а ще й неповагу до української державності та її історії.
Трапляться випадки відвертих злочинних дій з боку військових ЧФ РФ. Так, правоохоронними органами Севастополя за підозрою в пограбунку затримано 5 моряків Чорноморського флоту Російської Федерації, які проходили службу на малому протичовновому кораблі «Муромец». Військовослужбовці заволоділи телефоном громадянина України вартістю 1300 грн, який був виявлений при обшуку підозрюваних.
Тепер повернемось до проблем, що назрівають в середині особового складу Чорноморського флоту РФ і пов’язані із стосунками керівного складу з підлеглими.
У період 2008-2009 р.р. низка військовослужбовців ЧФ РФ та осіб із числа цивільного персоналу російського флоту, що раніше отримали службове житло у м. Севастополь, під час проведення організаційно-штатних змін на Чорноморському флоті і звільненні із лав ЗС Росії, намагалися реалізувати свої права і отримати квартири у власність. Але здійснити це можливо тільки через судову процедуру, за якою військовослужбовці ЧФ РФ оскаржували до Новоросійського військового суду відмови командування російського військового контингенту надати їм у власність службові квартири. Суд у таких випадках приймав законні рішення на користь позивачів і командувач ЧФ РФ і давав згоду на передачу військовослужбовцям житла у власність.
Але вказана процедура можлива тільки тоді, коли військовослужбовець ЧФ РФ чи цивільна особа займає квартиру, збудовану за рахунок Федерального бюджету Росії. У той самий час, у м. Севастополь є 937 квартир, збудованих за рахунок мерії м. Москви і не переданих до Федерального бюджету Росії. Вони були збудовані декілька років тому і заселення у них військовослужбовців ЧФ РФ активно рекламувалося у місцевих і російських ЗМІ як шефська благодійна допомога мера Москви морякам-чорноморцям. Сьогодні ці помешкання знаходяться у власності мерії Москви, а її керівник Ю. Лужков на неодноразові звернення про передачу квартир у Федеральний бюджет відповідає відмовою. На думку мера і його підлеглих чиновників, підстав для передачі зазначених квартир звільненим військовослужбовцям, які вирішили залишитися на постійне проживання в Україні, немає.
Після проведення виїзної колегії ЗС РФ у Севастополі ще більше заростає напруга у військових колективах Чорноморського флоту. Командири військових частин ЧФ РФ використовують практики залучення особового складу до виконання їх обов’язків у вихідні. Крім того, для виконання організаційно-штатних заходів з реорганізації ЗС РФ необхідно понад 250 млн рублів, а в наявності у оборони відомства РФ є лише 25. тому у сфері соціального захисту особового складу передбачається ліквідувати додаткові виплати військовослужбовцям. Не дивно, що на Інтернет-порталах з’являються незадоволені висловлювання офіцерів: «Такого хамства мы еще не видели».
Здавалося б, ми занадто прискіпливо розглядаємо проблему, пов’язану з діями керівництва та особового складу Чорноморського флоту РФ. Однак, серед незначних порушень Угоди пор статус та умови перебування ЧФ РФ на території України та етичних законів з’являються серйозні питання щодо загрози екології та безпеці наших громадян. І хай якою б спекулятивною не виглядала тема ЧФ, нею варто займатися, не відступаючи від міжнародних стандартів контролю.
Сергій Сальніков
Директор Програм Інституту Національних Інтересів