01/12/2010 | Дидерот

Рим і Візантія навіки єдині

Алан Позенер, Die Welt (Німеччина) // 17:06 31-12-2009

http://inozmi.glavred.info/articles/2655.html

"Десять років тому в Європі, правда, рідко заглядали вперед. Ми були втомлені, малодушні, сумнівалися самі в собі, дивилися з острахом у майбутнє, що, здавалося, належатиме тихоокеанським супердержавам, насамперед Китаєві. Потім нас сильно сколихнули події першої половини десятиліття: Велика Депресія 2011-2015 років, перехід США до ізоляціонізму в 2012-му, Іранська війна 2013-го та кліматичний і нафтовий шок 2014-го. Після такого можна було очікувати деморалізації старої Європи; дуже довго виглядало так, ніби тон задаватимуть популістські партії.

Проте коли президентка США Сара Пейлін оголосила вихід США з НАТО й Організації Об’єднаних Націй; коли наша соціальна система розвалилася під натиском масового безробіття та одночасних державних банкрутств; коли Іран виконав (на щастя, невдало) свої погрози щодо ядерного нападу на Ізраїль; коли відкол гренландських льодовиків викликав цунамі в Атлантиці; коли виявилося, що від китайських масових закупок ціна на нафту підскочила до небес – тоді політикині та політики з усіх країн і партій Європи зібралися разом, щоб усередині укласти Нову Угоду, а зовні встановити Новий Лад. Бо як сказав німецький поет Фрідріх Гьольдерлін: “Де небезпека, там і порятунок”. Замість потонути в старих гріхах Європа згадала про давні чесноти: дух підприємництва, інтелектуальний пошук, соціальну солідарність та міжнародну відповідальність. "