Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?
Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
Дневной дозор пише:
> Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?
> Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
> Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
D-factor пише:
> Ще один малорос-україноненависник намалювався.
До чего же легко у Вас попасть в этот список. Вытрите слюну, неуважаемый: по Вашей ссылке как раз подвтерждение моих слов о Лизе и инфинитиве "лизати", всплывающей в голове Вашего лесби-мовознавця.
А на Ты переходишь, как москаль под ста граммами. Потому что сказать Тебе по существу нечего, плебейская голова.
2010.03.20 | Червона світка
Повна стенограма тієї бесіди: для невігласів та ліберастів (л)
Дневной дозор пише:
> Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?
> Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
> Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
Про що насправді говорила Ірина Фаріон з малюками у День Рідної мови
26 лютого 2010
"Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди самые себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками".
В. Бєлінський.
"Кожна піч українська – фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти".
В.Самійленко
Якби відео з дитячого садочка не перекрутили україножери і якби не метнулися в один голос підтягати їм запічкові "патріоти", захоплені довгожданою нагодою кинути камінь у "Свободу", чи здійнялась би така істерія? Навряд. Свідомі українці (навіть ті, що волею долі піддалися русифікації, але бажають повернути бодай своїх чад у лоно рідної мови) побачили б у згаданому записі звичайнісіньке заняття з української мови в українському(!) дитячому садочку. Заняття, під час якого педагог спілкується з дітьми – запитує їх, уважно вислуховує, виправляє помилки (а як же без того?), розповідає дещо таке, що потім – в дорослому житті – буде для них безцінне й важливе.
Ми розшифрували запис – слово в слово. Так, як було насправді. Аби видно було фальш коментарів і огидність наклепів. Аби видно було ницість цілого хороводу інквізиторів, який притьмом збігся підтанцьовувати під дудку регіонала Колесніченка коло розпаленого ним вогнища.
Отже, 21 лютого 2010 року – Міжнародний день рідної мови. Заняття в українському дитячому садочку. Ще раз наголосимо – не в російському, єврейському чи польському, а в українському! У діточок – свято з нагоди Стрітення. Малюки одягнули барвисті вишиванки. У декотрих дівчаток на головах – національні віночки зі стрічками. Ірина Фаріон, яка принесла малюкам нові наліпки про те, як правильно вимовляти українські імена, – бере дівчинку за руку:
- Красуня, як Ти називаєшся?
- Оленка.
- А Ти? – бере за руку малюка, що сидить поруч.
- Міша.
Усміхнувшись до дитини, не підозрюючи, що ці її слова опісля трактуватимуть як "фашизацію", "дискримінацію", "провокацію" і "катування малюків", мовознавець стає на середину класу і продовжує заняття: "От про Мішу ми, дітки, зараз поговоримо. Міша, дітки, – це хто? А насправді Міша – це Михайлик. А якби Міша жив в Англії, то він би був Майклом, правда? А якби Міша жив у Франції, то він би був Мішель. А якщо він в Україні, то він, напевне, мав би бути Михайликом. Як вам більше подобається – Михайлик чи Міша?"
Діти хором: "Міша". "Катастрофа! Катастрофа!" - Ірина Фаріон жартівливо сплескує руками і далі знайомиться з дітьми.
"А Ти як називаєшся?" – "Віка" – "Себто Вікторія. А Ти як називаєшся?" – "Оленка" – "Яка ж Ти красуня!". Мовознавець жартівливо звертається до малюків: "Ніколи не будь Альоною, Оленко. Бо якщо ти станеш Альоною, то тоді треба буде пакувати валізи і виїжджати до Московії".
"Як Ти називаєшся, сонечко?" – "Вітя". – "Ну, може вже бути", – жартує мовознавець. "А Ти як називаєшся?" – "Катруся" – "Катруся? Яка красуня! Поаплодуємо – Катруся!". Хтось із малюків вклинюється у розмову. – "А мого тата звати Віктор Юрійович". "Надзвичайно гарно", – каже Ірина Фаріон.
"А як Ти називаєшся, дитино?" – "Юрчик" – "Гарний хлопчик. А Ти?" – "Софія" – "Чудово. А як Ти називаєшся?" – "Данилко" – "Неймовірна краса! А як називаєшся Ти, хлопчику?" – "Марко". Мовознавець сплескує руками: "Боже, яка краса неймовірна! Марко, дай я тобі ручку потисну. Як тебе гарно назвали!"
Котрась із дівчаток називає закордонне ім’я. Вихователька пояснює, що це наша гостя з Америки. "От бачите дітки, як це важливо, – каже Ірина Фаріон. – Дівчинка назвала своє ім’я, і ми відразу зрозуміли, що вона не українка. Як це важливо – приїздити в Україну і зберігати свою автентичність. А вона тут буде завжди з нами?", – запитує у виховательки. "Ну. Принаймні зараз так". Ірина Фаріон жваво цікавиться дівчинкою з Америки. З’ясовується, дівчатко вже знає декотрі українські слова. "У нас дехто 50 років живе в Україні і української мови так і не знає", – каже Ірина Фаріон.
"Ти як називаєшся?" – "Ромчик". – "Яке ж Ти чарівнятко! А Ти як називаєшся?" – "Ліза" – "Отже, Єлизаветка". Відступивши на крок від дітей і звертаючись до журналістів, які її обступили (а не до дітей!) Ірина Фаріон розповідає про російськомовний журнал, на палітурці якого красується напис "Лиза". І дорослі львів’яни, тим паче журналісти, чудово розуміють контекст цієї розмови. Бо саме Ірина Фаріон, як депутат Львівської облради від ВО "Свобода", не один рік дієво боролася проти засилля чужомовної реклами, яка порушує чинне законодавство України. Проти вивісок мережі "Евросеть" ("Євросєть") із зображенням російського триколору, проти реклами іноземною мовою того ж журналу "Лиза" ("Ліза") на бортах львівських маршруток… Саме Ірина Фаріон та об’єднання "Свобода" усіма силами захищали український інформаційний простір тоді, коли можновладці (у тому числі реєстрові "патріоти") дивилися крізь пальці на всю цю беззаконну вакханалію повзучої русифікації. Отож, мова про один з десятків, сотень, тисяч тих дорогих яскравих у глянцевих обгортках російськомовних журналів, які продаються у всіх газетних кіосках України, лежать на полицях практично всіх книжкових крамниць України, рекламуються по всіх телеканалах України, – зомбуючи українців, як у радянські часи, на все російськомовне – періодичні видання, фільми, і навіть – імена… Бо російські форми імен в українських малюків – то лише наслідок, віддзеркалення того, що ми і далі живемо в окупованому Москвою інформаційному просторі. Нас оточує засилля численних російських телепередач, співи численних російськомовних поп-дів і поп-менів, промови численних російськомовних депутатів, які, впродовж усього свого життя в Україні, принципово не вчили, не вчать і навіть не думають вчити державної мови.
Але продовжимо дослівно цитувати ті слова Ірини Фаріон, які викликали такі напади "праведного гніву" у зведеного хору скороспечених "борців проти національної дискримінації", "захисників дітей" та інших войовничих "толерастів".
"…Коли моя дитина читала це "Лиза", питала: "Мамо, що це таке – "лИза"?..", – ілюструє життєвим прикладом безглуздя, що панує у нашому інформаційному просторі, пані Ірина, звертаючись до присутніх дорослих. "…Це якщо маєш інфінітив "лизати" і від нього зробити усічення, то це і буде "лИза". На жаль…" – продовжує мовознавець. А й справді, як інакше може читати це слово україномовна людина? А надто як це мають розуміти мільйони юних українців, що сіли за парти вже в незалежній державі і, відповідно, не зубрили примусово "вєлікій і магучій" з його правописом? І хіба це не є один із безлічі кричущих прикладів порушення права корінного народу на інформацію рідною мовою у власній державі?
До речі, чим саме і кого ображає вищенаведена фраза Ірини Фаріон, зокрема інфінітив "лизати"? Це ж не "Казли, каториє мєшают нам жить" – крилатий вислів Колесніченкового патрона, відомого "знавця" російської культури, щойно інавгурованого на президента… Це ж не "…дети растут духовными уродами" – саме так, мовою оригіналу, називає молодь, яку, бач, позбавили "пласта русской культуры", поплічник Колесніченка – Міша Чєчєтов… Дивно, чому ці слова регіонала, виголошені 22 лютого, якраз у розпал "дитсадкової" істерії, не викликають жодної реакції у "захисників дітей"? Вони сумирно погоджуються, що їхні недорусифіковані діти – "духовні виродки"? А тим часом їх до глибини ніжної душі обурює інфінітив "лизати" разом з його усіченням? Це ж вам навіть не "кинь в морду", "вонючий газ", "падлюка", "сучка блох", чи, тим більше, "жопа" і "говнюки" – вишукані люб’язності, які полюбляв кидати в ефір наш уже вчорашній Ґарант, коханий "месія" запічкових "патріотів"… Очевидно слово "лизати" викликає нездорові асоціації хіба у збоченій уяві якихось педофілів, яких, як виявилося – немало серед нинішніх можновладців. Бо у невинної дитини це слово може асоціюватися хіба що зі смачненьким морозивом. Що би там не плели у своїх коментарях про "глибокі душевні травми" дітей розмаїті "експерти", навмисне найняті задля такої справи.
Насправді моральні страждання слово "лизати" спричиняє хіба деяким дорослим дядям і тьотям. При думці про своє місце в черзі, у яку вони запопадливо пхаються, аби щось там вилизати прокремлівській владі. І це щось пахне зовсім не морозивом.
Отже, як починається вселенська істерика. Нардеп-регіонал Вадим Колесніченко переглядає в інтернеті відеозапис акції "Свободи". Переглядає і миттю зчиняє галас. Це ж яка смертельна небезпека для його планів тотальної русифікації, що їх він втілюватиме під крилечком тата-Януковича. Колесніченко затіває кампанію цькування – звертається до Генерального прокурора України – аби доцента "Львівської політехніки", мовознавця Ірину Фаріон притягнули до кримінальної відповідальності за статтею 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії". Фактично, пересмикуючи і безбожно викривлюючи факти, Колесніченко діє тим самим способом, котрим у часи репресій з українських учених та письменників клепали "ворогів народу"…
Та, зрештою, що з того Колесніченка візьмеш? Людина зі світоглядом радянського ґебіста, для якого боротися з "українізацією" – фактично професія. "Справжніми патріотами" регіонал вважає, наприклад, учасників сепаратистського з’їзду 2004 року у Сіверськодонецьку, які створювали знаменитий ПІСУАР. Не далі як 15 січня цього року нардеп реєструє у Верховній Раді проект закону "Про заборону реабілітації й героїзації фашистських колабораціоністів 1933-1945рр". "Пособниками" нацистів українофоб, так би мовити, під одну гребінку, називає увесь національно-визвольний рух України (зокрема й ОУН-УПА). Перу Колесніченка належить низка законопроектів – а він їх клепає із заздрісною плідністю, – де регіонал пропонує запровадити російську мову у різних галузях життя, зокрема у судочинстві. Такі, як він - "непохитні", наче тьотя Мотя з "Мини Мазайла", якій "прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной".
…Як тільки Колесніченко піднімає сокиру війни з "українізацією", на цей знак, мов зміюки на дудку факіра, піднімають голови всі зачаєні москвофіли, які давно чекали сигналу проявити своє вміння україножерського сичання. Один поперед другого – папір газетний, а тим більше інтернет усе стерпить! – кидаються змагатися у вигадуванні трилера під назвою "Ірина Фаріон у дитячому садочку". Хтось угледів в акції "Свободи" "покалєчєние судьби дєтєй", хтось примудрився просторікувати про "злодєянія галіцкіх нацистов", інші взагалі кинулися писати Ірині Фаріон "пісьма протєста протів уніженія рускоязичних".
Але що найприкріше. Історія довкола дитячого садочка стала тим вогнищем, біля якого не проминули нагоди погрітися і численні "хруні" та псевдопатріоти – "дядьки отєчества чужого", як їх влучно називав Тарас Шевченко. А ті чи то взагалі не бачили відео (а повірили Колесніченкові на слово), чи то свідомо перекрутили правду. І загаласували на всі заставки, що, бачте, ВО "Свобода", а особливо Ірина Фаріон "не так", "не в тому місці", "не в той час" і "не тим способом", "дуже не толерантно" захищає український Дух та українську Душу. Бо ж для них, "хрунів", про любов до України можна лише гомоніти, плакатися, займати тверду позицію винятково на печі (згадайте ще Самійленкове з ХІХ століття: "кожна піч українська – фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти"). Хруні "толерантно" мовчали, коли минулої весни в Одесі, фінансовані Москвою "Антіфа", зарізали студента факультету журналістики Максима Чайку. Юнакові завдали смертельних ран тільки за те, що він розмовляв українською і був авторитетним серед молоді націоналістом. "Хруні" не подали голосу, коли нещодавно у Павлограді на Дніпропетровщині звільнили з роботи 18(!) робітників тільки за те, що вони розмовляли українською мовою, яка, бач, не відповідає "корпоративним інтересам". Чомусь у цьому випадку їх не хвилюють ні моральне приниження, ні дитячі сльози. Не ті сльози, які вимальовує їхня нездорова уява у львівському дитсадку. А справжні гіркі сльози – ті які неминуче литимуться, коли безробітні батьки не те що іграшки дитині не зможуть купити, але й нагодувати не матимуть за що.
У той час, коли увесь українофобський світ розпочинає злагоджене цькування Ірини Фаріон, усі "великі патріоти" мали би піднятися над амбіціями і, поклавши руку на серце, сказати: "Люди добрі, та не робіть з білого чорне. Та не ліпіть же ви кулю з болота! Ірина Фаріон жодним чином не образила дітей і на мала ані найменших таких намірів". Але "хруням" не дано піднятися і підставити соратнику плече. І "хруні" вкидають – кожен свої 5 копійок – у скарбничку регіонала Колесніченка. "Цією провокацією вже скористалися вороги української мови та української державності і практично весь україномовний простір забитий статтями про приниження маленьких дітей у Львові", – обурюється один такий рафінований "суперпатріот".
То, може, взагалі не будемо виправляти помилок дітей – хай собі говорять суржиком, аби тільки Колесніченка не дратувати? І хай себе називають машами, пєтями, костіками – аби тільки російський сегмент інтеренету не повставав? А може, взагалі скасуємо уроки української мови, аби часом не наступити на болючий мозоль якій вражині? І взагалі – що би ще такого усім нам, українцям, зробити, аби нагнутися перед новоспеченим президентом і його антиукраїнським охвістям? Може відразу на "фєню" перейти, аби звикати до нових реалій? Стосовно російських форм імен, якими часом називають українських діточок, то російський учений В. Бєлінський у листі до М. Гоголя писав про них так: "Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди самые себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками". А коли пірнути ще далі, то з дослідження російського вченого В. Никонова довідаємося, що для більшості населення Росії впродовж кількох століть "уничижительная", тобто зневажлива форма на -к-а, була обов’язкова, і навіть можновладний боярин, перед яким тремтіли дрібніші бояри (що вже про чернь казати), підписував чолобитну цареві: "холоп твой Васька". Головна героїня незнищенної "Боярині" Лесі Українки, протестуючи проти російських Аннушек і Ванєчєк, каже: "Ти, Ганнусю, мене таки Оксаною зови!"
То чому ж так забоялися дати відсіч тим, хто у цькуванні Ірини Фаріон використовує страшні речі – звинувачення у нібито приниженні дітей? Адже за їхньою логікою ми тепер маємо засудити виховательку, яка робить зауваження малюкові. І першу вчительку, яка ставить учневі двійку – бо та "ламає йому все подальше життя".
Замість епілогу – для роздумів. Ірину Фаріон багато хто ненавидить. Ненавидять за прямоту і безкомпромісність. За те, що не гнеться і не підбирає, як то прийнято в "толерантному" товаристві, делікатні слова. Ненавидять ті, кому дісталося від неї за безхребетність і бездіяльність. І ті, українофоби з яких дрантя летить, коли вони лиш наважуються на пряму дискусію. Так підкуплений ненавидить того, хто ніколи не продається. Так плазуючий недолюблює того, хто не боїться літати. Таких, як Фаріон, одиниці. Але без них наше з вами життя і наша боротьба – втрачають сліпучі барви.
Калигула пише:
> вить, жопник хренов.
Рад с Вами познакомиться. И рад расстаться, т.к. Вы уже выпили: я уж точно - не Ваша гомомечта, не герой Анпилогова. А теперь вали на конюшню, плебей хренов. Дыши на кобыл своим перегаром, российская голова.
2010.03.20 | enver
И не подумаю...
Тетка больная на всю голову.
Если бы моего ребенка так унижали, "расшифровывая" его имя - вообче порвал бы!!!
Не надо пытаться изобразить из выжившей из ума женщины борца за украинский язык.
То-же самое можно делать НОРМАЛЬНО, цивилизованными методами. Сотни и тысячи людей так и делают. Вон Червона Свитка, к примеру.
А И.Фарион пусть извинится перед детьми, которых она унизила. Если у нее кроме тараканов есть еще что-то в голове, конечно-же.
enver пише:
> Тетка больная на всю голову.
> Если бы моего ребенка так унижали, "расшифровывая" его имя - вообче порвал бы!!!
> Не надо пытаться изобразить из выжившей из ума женщины борца за украинский язык.
> То-же самое можно делать НОРМАЛЬНО, цивилизованными методами. Сотни и тысячи людей так и делают. Вон Червона Свитка, к примеру.
>
> А И.Фарион пусть извинится перед детьми, которых она унизила. Если у нее кроме тараканов есть еще что-то в голове, конечно-же.
Ігор пише:
> Почитав? А тепер заткни свою погану пельку поки тобі її назавжди не заткнули, тварюко.
Так как тварюкой здесь выступаете, по законам зоопарка, вы, вам и затыкать свою чудесную беззубую пельку. На выбор - бананом или чем-то более фаллическим.
> Часи Ющенка, який з вами панькався минули.
Ой, только не говорите, что пришли ваши времена. Затыкалку пастей сначала отрастите, опробуйте на своем собственном седалище, краснозадые.
Ночной дозор пише:
> Ігор пише:
> > Почитав? А тепер заткни свою погану пельку поки тобі її назавжди не заткнули, тварюко.
>
> Так как тварюкой здесь выступаете, по законам зоопарка, вы, вам и затыкать свою чудесную беззубую пельку. На выбор - бананом или чем-то более фаллическим.
>
> > Часи Ющенка, який з вами панькався минули.
> Ой, только не говорите, что пришли ваши времена. Затыкалку пастей сначала отрастите, опробуйте на своем собственном седалище, краснозадые.
Бо догавкаєшся в натурі. В Салгіру плаватимеш догори сракою козел смердючий.
Приходи, камрад. Покажешь красный зад, чтоб мои охранники не спутали. Предупрежу, в зоопарк не увезут без слабительного.
2010.03.21 | Русский блок
Падаль выделывается
> Бо догавкаєшся в натурі. В Салгіру плаватимеш догори сракою козел смердючий.
Ты чего выделываешься, падаль, язык ломаешь? Ты или разговаривай в Крыму на человеческом языке, петух, или вали в свою Какляндию. Еще раз вякнешь по-собачьи - загнем как быдлу всех в вашем офисе. Прыщавый уже не поможет.
2010.03.21 | enver
Ігору...
Слышь, хамло - зачем мне читать эту стенограмму, если я могу посмотреть видео и все увидеть и услышать своими глазами и ушами???
Кстати,Ігор, а твое имя от каких "игор" происходит? А то читал я в энциклопедиях, что бывает много разных там "игор"...
Или это видео - монтаж?
Приведи результаты экспертизы, если это так.
Если нет - тогда И.Фарион оскорбляла и унижала детей, и ее близко нельзя к ним подпускать.
На месте родителей я бы подал на нее в суд.
На этом с тобой прощаюсь, Ігрунчик.
Иди куда-нибудь... в Салгир, или сразу на Абдал.
Недолуге захоплення попередників сучасних "націонал-демократів"
тогочасним лібералізмом (тоді багато хто з "просвєщьонних" інтєліґєнтов в цілій Европі захоплювався "соціалізмом") закінчилась ось чим для тих саміх "інтеліґентів"
"Незабываемый скорбный день
МИКОЛА БАЖАН.
Поезда шли через снежные степи Украины, проносились мимо дальних, скрывающихся в синеватой мгле предгорий Дагестана, гремели по мостам великих сибирских рек, проходили лесами Урала, по прямой неслись из Ленинграда. В вагонах была тишина. Люди, собравшись вместе, скорбно говорили об одном, и много находилось в этих поездах людей, которые могли подробно и живо рассказать о том, чья неожиданная смерть всколыхнула всю необ'ятную, великую нашу страну.
Русский и украинец, грузин и тюрк - каждый из них мог рассказать о том, чьим именем украшены героические страницы истории их народов, истории освобождения и расцвета...
18-й год. Суровая ранняя весна восемнадцатого года на Украине. Тяжелой, тупой толпой, вытаптывая и сжигая все вокруг, идет по степям Украины 500-тысячная, вооруженная до зубов и самоуверенная армия интервентов. Угодливо подвизгивая и подвывая, вьюнами вертится вокруг них продажная украинская буржуазия, украинский кулак, украинский буржуазный интеллигент. Это было страшное время, о котором никогда не забудет народ. Неорганизованные, раздробленные отряды красных партизан сопротивлялись, как могли. И воистину легендарной фигурой вознесся над степями Украины тот, кто организовывал сопротивление украинского народа, кто защищал каждую пядь украинской земли, кто в боях выковывал наше братство и чья неожиданная смерть призвала в столицу нашей родины лучших сыновей наших народов...
Украинец вспоминал 18-й год. Он ехал из Харькова, рабочий того завода, по просторным, пахнувшим еще краской и свежим цементом новостройки цехам которого лишь несколько лет тому назад проходил спокойный и веселый, внимательный и пытливый человек, имя которого звучало легендарно.
Сколько мог вспомнить ехавший в том же поезде грузин!..
Зеленые, сверкающие под солнцем, откатывающиеся, как волны, в голубую прозрачную даль, невысокие и успокоенные горы Имеретии в одном из ущелий своих приютили селеньице Гореша, где пятьдесят лет тому назад впервые забилось человеческое сердце. Полстолетия тяжелейших испытаний и подвигов, восемь лет тюрьмы и каторги, двадцать лет неустанной гигантской борьбы и работы на бесчисленных фронтах войны за свободное человечество, - все снесло это мужественное сердце титана и героя. В легендах и песнях своих будут петь и рассказывать о нем грядущие поколения, и они не забудут векам передать о том, как презренные люди с забытыми и позорными именами, издыхая, нанесли свой подлый удар в это сердце... Пройдут годы, пройдут века, но так же свежи и пламенны будут воспоминания, так же свежа и неувядаема будет память о великом борце, как свежи и пламенны эти воспоминания сегодня, 21 февраля 1937 года, в этот незабываемый и скорбный день.
Снег идет косо и кружась. Он ложится на алые и черные ткани знамен, срываясь легким синеватым дымком, когда ветер потрясает их полотнища. Задумчивая и печальная тишина стоит над Красной площадью, над неисчислимым множеством людей, поднявших вверх над головами своими тысячи и тысячи портретов, отпечатков того единого образа, который горит, болью и любовью согревая каждое сердце. Стоят рабочие и инженеры, академией и художники, командиры и красноармейцы, напряженно вслушиваясь в тишину, чтобы уловить печальные и величественные звуки приближения траурной процессии, идущей от Колонного зала сюда, к старым Кремлевским стенам, к великой усыпальнице, хранящей в себе прах человека, именем своим открывшего новую эру в первой, настоящей истории людей.
На левом крыле мавзолея, где чернеет маленький квадратик микрофона, еще пусто. Сюда взойдут они, люди, беззаветно любимые миллионами, люди, которыми по праву гордится человечество. Сюда взойдет он, любимейший из любимых, чтобы в последний раз проститься со своим другом, соратником и учеником. Его скорбь разделяют с ним миллионы, его печаль переживают с ним лучшие люди земли. В скорби и тишине ожидает сегодня человечество своего учителя.
Шопеновский марш, от которого вздрагивает сердце, первым вошел на площадь. Его отзвуки, отраженные стенами Исторического музея, пронеслись над головами людей и замерли в бесконечности. Им, казалось, не было предела, и они облетели всю страну, возвещая ту величественную минуту, когда великая родина навеки простится со своим любимым сыном. Глаза вглядывались туда, откуда появилась, взнесенная на плечах людей, знакомых всему миру, небольшая урна. Ее осенили зелень и цветы, маленький цветочный шатер, такой живой и трогательный в этот снежный, морозный день. Тишина стала еще глубже, еще величественней.
Вглядываясь вперед, задумчиво и медленно шел Иосиф Сталин, рукой своей поддерживая носилки с драгоценным прахом. Молотов, Ворошилов, Каганович, Калинин, Косиор, друзья и соратники, шли с ним, окружали его. И в тысячах сердец горела мысль, которую несколькими минутами позже высказал тов. Косарев, говоря о той радости и счастье миллионов, которыми являются жизнь и здоровье этих людей, строителей социалистического общества.
Небольшой группой стали они на левом крыле мавзолея. Прозвучали первые слова речи тов. Молотова. О большевике и вожде, о любимом друге говорил он, о человеке, не боявшемся и не знавшем неприступных крепостей, ни секунды никогда не сомневавшемся в безграничной правоте и победности того дела, которому он отдал всю свою жизнь. Гениальный организатор побед тяжелой индустрии, командарм на ответственнейшем участке борьбы в эпоху сталинских пятилеток сочетался в нем с исключительным талантом стратега, мастера военных побед. В кровопролитнейших боях под Орлом показал он свое уменье побеждать, в тяжелых походах за освобождение Азербайджана, Грузии, Армении испытал он свой талант.
- Невозможно тут перечислить все заслуги тов. Серго перед революцией, перед социализмом! - сказал московский рабочий тов. Бутусов на траурном митинге.
Удивительнейшие книги, мужественные и красочные поэмы должна родить такая человеческая биография, которую имел этот прекрасный рыцарь-большевик, любовно называемый народом простым именем товарища Серго.
Прокатился орудийный выстрел, второй, третий... Гремел прощальный салют, гремел победный гимн, сжимались и вздрагивали сердца. В небольшой нише в стене скрылась урна с останками великого человека, овеянного вечной славой. Склонились обнаженные головы тысяч и тысяч людей: шелестя, склонились знамена. Неподвижно и торжественно стояли ряды бойцов Пролетарской дивизии. На зеленые шлемы их, на орудия, на снарядные ящики падал снег. Гремели салюты и рокотали оркестры. Но все это было - как удивительная тишина прощания.
И тишину эту слышал весь мир. Весь мир, почувствовал в этот день, как утверждается на земле первое истинное бессмертие - бессмертие творческого духа большевиков."
Саме тому бандерівська СБ знищувала перш за все "власних" запроданців. Шкоди від них незрівнянно більше ніж від тисячі Судоплатових. Бо судоплатови без запроданців НІЧОГО не зроблять.
Сторіччя спілкування з Москвовською імперією довели, що будь який українець, який не забув, що він УКРАЇНЕЦЬ був є й буде для НИХ:
- МАЗЕПІНЦЕМ,
- БАНДЕРІВЦЕМ.
Тим і страшна для ворогів ІРИНА ФАРІОН, що каже ПРАВДУ в ОЧІ, страшну ПРАВДУ перш за все СТРАШНУ для ЗАПРОДАНЦІВ, тому й кинулися її бити не стільки вороги скільки ЗАПРОДАНЦІ, які в душі розуміють, що вони запроданці, тому й маємо ось це:
566. Анти-фарион Антинационалист, Тьмутаракань, Предприниматель
567. ГетьФарион ГетьФарион, Козявкино, дояр
568. Йозеф Менгеле, Дахау, Германия, Физиотерапевт
569. Йозеф Геббельс, Берлин, Оратор
570. Рейнхард Гейдрих, Берлин, Третий Рейх, Коллекционер
571. Йозеф Менгеле, Освенцим, врач-реаниматолог, селекционер
572. Генрих Мюллер, Мюнхен, Бавария, руковожу Гестапо
573. Бенито Муссолини, Рим, Италия, Дуче
574. Бааалшой Чииилэн, В Дупу, ДурнФарион
575. Пауль ЗІберт, Рівне-Львів, ганфайтер
576. Дмитро Ширко, Миколаїв, Студент
577. Павел Судоплатов, Николаев, крысобой
578. Дарт Вейдер, Империя, Тёмный Владыка Ситтхов
579. Dexter Morgan, Maiami, Да как сказать..
580. Иван Мазепа, Преисподняя, профессиональный предатель
581. Инфинитив Облизанный, Фантазии Фарион, Самодельная филология
Це потворне обличчя ЗАПРОДАНЦЯ.
Тому я УКРАЇНЕЦЬ не можу не бути НАЦІОНАЛІСТОМ.
Не бути НАЦІОНАЛІСТОМ для УКРАЇНЦЯ означає перетворення у "бажанів", які будуть скіглити на похованнях чергового убивці УКРАЇНЦІВ.
Така АЛЬТЕРНАТИВА:
АБО, АБО!
Кожен має робити вибір. Я його ДАВНО ЗРОБИВ.
Я З ФАРІОН бо я є УКРАЇНЕЦЬ!!!
P.S. Альтернатива є завжди. В ті самі двадцяті був соціаліст, який сказав: "Усі ми їхали потягом соціалізму, але на станції Польща, я зійшов". І Польща відбуваля на сімдесят років раніше за Україну.
Риторичне питання: "Коли "націонал-демократи" з землячків, які мріяли, щоб в Україні єврей жив краще ніж в Ізраїлі (а таки ЗБУЛОСЯ!), ... нарешті зійдуть на станції УКРАЇНА?
2010.03.21 | Русский блок
Перевод какляцкого имени
enver пише:
> Кстати,Ігор, а твое имя от каких "игор" происходит? А то читал я в энциклопедиях, что бывает много разных там "игор"...
Какляцкое имя "Игор" происходит от какляцкого слова "играты", которое соединяет предлог "и" (по-человечески тоже "и") и глагол "граты", что по-человечески значет "ебать".
2010.03.21 | Tatarchuk
MOD: гілочка дозріла до закриття
Наперед раджу учасникам не переходити на особистості, на лайку, а намагатися вичавити з себе щось схоже на аргументи. Тоді й діалог вийде, а не чергова зачинена гілка з памяткою брудноротим шедеврам.
Відповіді
2010.03.20 | Читач
Re: Підтримай своїм підписом Ірину Фаріон (л)
Червона світка пише:> http://www.petition.org.ua/?action=view&id=251145&signsfrom=501&signsto=600
Вже підтримав.
2010.03.20 | Дневной дозор
Делать мне больше нечего.
Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
2010.03.20 | D-factor
Re: Делать мне больше нечего.
Дневной дозор пише:> Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?
> Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
> Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
Ще один малорос-україноненависник намалювався.
Подивись ось тут відео
http://www.svoboda.org.ua/
а потім переказуй побрехеньки україноненависників.
2010.03.20 | Дневной дозор
Re: Делать мне больше нечего.
D-factor пише:> Ще один малорос-україноненависник намалювався.
До чего же легко у Вас попасть в этот список. Вытрите слюну, неуважаемый: по Вашей ссылке как раз подвтерждение моих слов о Лизе и инфинитиве "лизати", всплывающей в голове Вашего лесби-мовознавця.
> Подивись ось тут відео
> http://www.svoboda.org.ua/
>
> а потім переказуй побрехеньки україноненависників.
А на Ты переходишь, как москаль под ста граммами. Потому что сказать Тебе по существу нечего, плебейская голова.
2010.03.20 | Червона світка
Повна стенограма тієї бесіди: для невігласів та ліберастів (л)
Дневной дозор пише:> Женщина явно не в себе, хотя не исключен и момент провокаторства. Приходить в детсад и чморить детей, что у них имена неправильные - Вы это предлагаете поддерживать?
> Ей имя "Лиза" в силу своих комплексов показалось производным от слова "лизать", а если не показалось, то она нарочно выдумала и подло обманывала детишек. Не хочу гадать, лесбиянка ли она, или в "Свободе" так и принято - но повела она себя крайне неприлично.
> Возможно, такие шуты и шутовки как раз и требуются табачникам, дабы дискредитировать украинство.
http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/inshi/013893/
Про що насправді говорила Ірина Фаріон з малюками у День Рідної мови
26 лютого 2010
"Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди самые себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками".
В. Бєлінський.
"Кожна піч українська – фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти".
В.Самійленко
Якби відео з дитячого садочка не перекрутили україножери і якби не метнулися в один голос підтягати їм запічкові "патріоти", захоплені довгожданою нагодою кинути камінь у "Свободу", чи здійнялась би така істерія? Навряд. Свідомі українці (навіть ті, що волею долі піддалися русифікації, але бажають повернути бодай своїх чад у лоно рідної мови) побачили б у згаданому записі звичайнісіньке заняття з української мови в українському(!) дитячому садочку. Заняття, під час якого педагог спілкується з дітьми – запитує їх, уважно вислуховує, виправляє помилки (а як же без того?), розповідає дещо таке, що потім – в дорослому житті – буде для них безцінне й важливе.
Ми розшифрували запис – слово в слово. Так, як було насправді. Аби видно було фальш коментарів і огидність наклепів. Аби видно було ницість цілого хороводу інквізиторів, який притьмом збігся підтанцьовувати під дудку регіонала Колесніченка коло розпаленого ним вогнища.
Отже, 21 лютого 2010 року – Міжнародний день рідної мови. Заняття в українському дитячому садочку. Ще раз наголосимо – не в російському, єврейському чи польському, а в українському! У діточок – свято з нагоди Стрітення. Малюки одягнули барвисті вишиванки. У декотрих дівчаток на головах – національні віночки зі стрічками. Ірина Фаріон, яка принесла малюкам нові наліпки про те, як правильно вимовляти українські імена, – бере дівчинку за руку:
- Красуня, як Ти називаєшся?
- Оленка.
- А Ти? – бере за руку малюка, що сидить поруч.
- Міша.
Усміхнувшись до дитини, не підозрюючи, що ці її слова опісля трактуватимуть як "фашизацію", "дискримінацію", "провокацію" і "катування малюків", мовознавець стає на середину класу і продовжує заняття: "От про Мішу ми, дітки, зараз поговоримо. Міша, дітки, – це хто? А насправді Міша – це Михайлик. А якби Міша жив в Англії, то він би був Майклом, правда? А якби Міша жив у Франції, то він би був Мішель. А якщо він в Україні, то він, напевне, мав би бути Михайликом. Як вам більше подобається – Михайлик чи Міша?"
Діти хором: "Міша". "Катастрофа! Катастрофа!" - Ірина Фаріон жартівливо сплескує руками і далі знайомиться з дітьми.
"А Ти як називаєшся?" – "Віка" – "Себто Вікторія. А Ти як називаєшся?" – "Оленка" – "Яка ж Ти красуня!". Мовознавець жартівливо звертається до малюків: "Ніколи не будь Альоною, Оленко. Бо якщо ти станеш Альоною, то тоді треба буде пакувати валізи і виїжджати до Московії".
"Як Ти називаєшся, сонечко?" – "Вітя". – "Ну, може вже бути", – жартує мовознавець. "А Ти як називаєшся?" – "Катруся" – "Катруся? Яка красуня! Поаплодуємо – Катруся!". Хтось із малюків вклинюється у розмову. – "А мого тата звати Віктор Юрійович". "Надзвичайно гарно", – каже Ірина Фаріон.
"А як Ти називаєшся, дитино?" – "Юрчик" – "Гарний хлопчик. А Ти?" – "Софія" – "Чудово. А як Ти називаєшся?" – "Данилко" – "Неймовірна краса! А як називаєшся Ти, хлопчику?" – "Марко". Мовознавець сплескує руками: "Боже, яка краса неймовірна! Марко, дай я тобі ручку потисну. Як тебе гарно назвали!"
Котрась із дівчаток називає закордонне ім’я. Вихователька пояснює, що це наша гостя з Америки. "От бачите дітки, як це важливо, – каже Ірина Фаріон. – Дівчинка назвала своє ім’я, і ми відразу зрозуміли, що вона не українка. Як це важливо – приїздити в Україну і зберігати свою автентичність. А вона тут буде завжди з нами?", – запитує у виховательки. "Ну. Принаймні зараз так". Ірина Фаріон жваво цікавиться дівчинкою з Америки. З’ясовується, дівчатко вже знає декотрі українські слова. "У нас дехто 50 років живе в Україні і української мови так і не знає", – каже Ірина Фаріон.
"Ти як називаєшся?" – "Ромчик". – "Яке ж Ти чарівнятко! А Ти як називаєшся?" – "Ліза" – "Отже, Єлизаветка". Відступивши на крок від дітей і звертаючись до журналістів, які її обступили (а не до дітей!) Ірина Фаріон розповідає про російськомовний журнал, на палітурці якого красується напис "Лиза". І дорослі львів’яни, тим паче журналісти, чудово розуміють контекст цієї розмови. Бо саме Ірина Фаріон, як депутат Львівської облради від ВО "Свобода", не один рік дієво боролася проти засилля чужомовної реклами, яка порушує чинне законодавство України. Проти вивісок мережі "Евросеть" ("Євросєть") із зображенням російського триколору, проти реклами іноземною мовою того ж журналу "Лиза" ("Ліза") на бортах львівських маршруток… Саме Ірина Фаріон та об’єднання "Свобода" усіма силами захищали український інформаційний простір тоді, коли можновладці (у тому числі реєстрові "патріоти") дивилися крізь пальці на всю цю беззаконну вакханалію повзучої русифікації. Отож, мова про один з десятків, сотень, тисяч тих дорогих яскравих у глянцевих обгортках російськомовних журналів, які продаються у всіх газетних кіосках України, лежать на полицях практично всіх книжкових крамниць України, рекламуються по всіх телеканалах України, – зомбуючи українців, як у радянські часи, на все російськомовне – періодичні видання, фільми, і навіть – імена… Бо російські форми імен в українських малюків – то лише наслідок, віддзеркалення того, що ми і далі живемо в окупованому Москвою інформаційному просторі. Нас оточує засилля численних російських телепередач, співи численних російськомовних поп-дів і поп-менів, промови численних російськомовних депутатів, які, впродовж усього свого життя в Україні, принципово не вчили, не вчать і навіть не думають вчити державної мови.
Але продовжимо дослівно цитувати ті слова Ірини Фаріон, які викликали такі напади "праведного гніву" у зведеного хору скороспечених "борців проти національної дискримінації", "захисників дітей" та інших войовничих "толерастів".
"…Коли моя дитина читала це "Лиза", питала: "Мамо, що це таке – "лИза"?..", – ілюструє життєвим прикладом безглуздя, що панує у нашому інформаційному просторі, пані Ірина, звертаючись до присутніх дорослих. "…Це якщо маєш інфінітив "лизати" і від нього зробити усічення, то це і буде "лИза". На жаль…" – продовжує мовознавець. А й справді, як інакше може читати це слово україномовна людина? А надто як це мають розуміти мільйони юних українців, що сіли за парти вже в незалежній державі і, відповідно, не зубрили примусово "вєлікій і магучій" з його правописом? І хіба це не є один із безлічі кричущих прикладів порушення права корінного народу на інформацію рідною мовою у власній державі?
До речі, чим саме і кого ображає вищенаведена фраза Ірини Фаріон, зокрема інфінітив "лизати"? Це ж не "Казли, каториє мєшают нам жить" – крилатий вислів Колесніченкового патрона, відомого "знавця" російської культури, щойно інавгурованого на президента… Це ж не "…дети растут духовными уродами" – саме так, мовою оригіналу, називає молодь, яку, бач, позбавили "пласта русской культуры", поплічник Колесніченка – Міша Чєчєтов… Дивно, чому ці слова регіонала, виголошені 22 лютого, якраз у розпал "дитсадкової" істерії, не викликають жодної реакції у "захисників дітей"? Вони сумирно погоджуються, що їхні недорусифіковані діти – "духовні виродки"? А тим часом їх до глибини ніжної душі обурює інфінітив "лизати" разом з його усіченням? Це ж вам навіть не "кинь в морду", "вонючий газ", "падлюка", "сучка блох", чи, тим більше, "жопа" і "говнюки" – вишукані люб’язності, які полюбляв кидати в ефір наш уже вчорашній Ґарант, коханий "месія" запічкових "патріотів"… Очевидно слово "лизати" викликає нездорові асоціації хіба у збоченій уяві якихось педофілів, яких, як виявилося – немало серед нинішніх можновладців. Бо у невинної дитини це слово може асоціюватися хіба що зі смачненьким морозивом. Що би там не плели у своїх коментарях про "глибокі душевні травми" дітей розмаїті "експерти", навмисне найняті задля такої справи.
Насправді моральні страждання слово "лизати" спричиняє хіба деяким дорослим дядям і тьотям. При думці про своє місце в черзі, у яку вони запопадливо пхаються, аби щось там вилизати прокремлівській владі. І це щось пахне зовсім не морозивом.
Отже, як починається вселенська істерика. Нардеп-регіонал Вадим Колесніченко переглядає в інтернеті відеозапис акції "Свободи". Переглядає і миттю зчиняє галас. Це ж яка смертельна небезпека для його планів тотальної русифікації, що їх він втілюватиме під крилечком тата-Януковича. Колесніченко затіває кампанію цькування – звертається до Генерального прокурора України – аби доцента "Львівської політехніки", мовознавця Ірину Фаріон притягнули до кримінальної відповідальності за статтею 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії". Фактично, пересмикуючи і безбожно викривлюючи факти, Колесніченко діє тим самим способом, котрим у часи репресій з українських учених та письменників клепали "ворогів народу"…
Та, зрештою, що з того Колесніченка візьмеш? Людина зі світоглядом радянського ґебіста, для якого боротися з "українізацією" – фактично професія. "Справжніми патріотами" регіонал вважає, наприклад, учасників сепаратистського з’їзду 2004 року у Сіверськодонецьку, які створювали знаменитий ПІСУАР. Не далі як 15 січня цього року нардеп реєструє у Верховній Раді проект закону "Про заборону реабілітації й героїзації фашистських колабораціоністів 1933-1945рр". "Пособниками" нацистів українофоб, так би мовити, під одну гребінку, називає увесь національно-визвольний рух України (зокрема й ОУН-УПА). Перу Колесніченка належить низка законопроектів – а він їх клепає із заздрісною плідністю, – де регіонал пропонує запровадити російську мову у різних галузях життя, зокрема у судочинстві. Такі, як він - "непохитні", наче тьотя Мотя з "Мини Мазайла", якій "прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной".
…Як тільки Колесніченко піднімає сокиру війни з "українізацією", на цей знак, мов зміюки на дудку факіра, піднімають голови всі зачаєні москвофіли, які давно чекали сигналу проявити своє вміння україножерського сичання. Один поперед другого – папір газетний, а тим більше інтернет усе стерпить! – кидаються змагатися у вигадуванні трилера під назвою "Ірина Фаріон у дитячому садочку". Хтось угледів в акції "Свободи" "покалєчєние судьби дєтєй", хтось примудрився просторікувати про "злодєянія галіцкіх нацистов", інші взагалі кинулися писати Ірині Фаріон "пісьма протєста протів уніженія рускоязичних".
Але що найприкріше. Історія довкола дитячого садочка стала тим вогнищем, біля якого не проминули нагоди погрітися і численні "хруні" та псевдопатріоти – "дядьки отєчества чужого", як їх влучно називав Тарас Шевченко. А ті чи то взагалі не бачили відео (а повірили Колесніченкові на слово), чи то свідомо перекрутили правду. І загаласували на всі заставки, що, бачте, ВО "Свобода", а особливо Ірина Фаріон "не так", "не в тому місці", "не в той час" і "не тим способом", "дуже не толерантно" захищає український Дух та українську Душу. Бо ж для них, "хрунів", про любов до України можна лише гомоніти, плакатися, займати тверду позицію винятково на печі (згадайте ще Самійленкове з ХІХ століття: "кожна піч українська – фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти"). Хруні "толерантно" мовчали, коли минулої весни в Одесі, фінансовані Москвою "Антіфа", зарізали студента факультету журналістики Максима Чайку. Юнакові завдали смертельних ран тільки за те, що він розмовляв українською і був авторитетним серед молоді націоналістом. "Хруні" не подали голосу, коли нещодавно у Павлограді на Дніпропетровщині звільнили з роботи 18(!) робітників тільки за те, що вони розмовляли українською мовою, яка, бач, не відповідає "корпоративним інтересам". Чомусь у цьому випадку їх не хвилюють ні моральне приниження, ні дитячі сльози. Не ті сльози, які вимальовує їхня нездорова уява у львівському дитсадку. А справжні гіркі сльози – ті які неминуче литимуться, коли безробітні батьки не те що іграшки дитині не зможуть купити, але й нагодувати не матимуть за що.
У той час, коли увесь українофобський світ розпочинає злагоджене цькування Ірини Фаріон, усі "великі патріоти" мали би піднятися над амбіціями і, поклавши руку на серце, сказати: "Люди добрі, та не робіть з білого чорне. Та не ліпіть же ви кулю з болота! Ірина Фаріон жодним чином не образила дітей і на мала ані найменших таких намірів". Але "хруням" не дано піднятися і підставити соратнику плече. І "хруні" вкидають – кожен свої 5 копійок – у скарбничку регіонала Колесніченка. "Цією провокацією вже скористалися вороги української мови та української державності і практично весь україномовний простір забитий статтями про приниження маленьких дітей у Львові", – обурюється один такий рафінований "суперпатріот".
То, може, взагалі не будемо виправляти помилок дітей – хай собі говорять суржиком, аби тільки Колесніченка не дратувати? І хай себе називають машами, пєтями, костіками – аби тільки російський сегмент інтеренету не повставав? А може, взагалі скасуємо уроки української мови, аби часом не наступити на болючий мозоль якій вражині? І взагалі – що би ще такого усім нам, українцям, зробити, аби нагнутися перед новоспеченим президентом і його антиукраїнським охвістям? Може відразу на "фєню" перейти, аби звикати до нових реалій? Стосовно російських форм імен, якими часом називають українських діточок, то російський учений В. Бєлінський у листі до М. Гоголя писав про них так: "Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди самые себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками". А коли пірнути ще далі, то з дослідження російського вченого В. Никонова довідаємося, що для більшості населення Росії впродовж кількох століть "уничижительная", тобто зневажлива форма на -к-а, була обов’язкова, і навіть можновладний боярин, перед яким тремтіли дрібніші бояри (що вже про чернь казати), підписував чолобитну цареві: "холоп твой Васька". Головна героїня незнищенної "Боярині" Лесі Українки, протестуючи проти російських Аннушек і Ванєчєк, каже: "Ти, Ганнусю, мене таки Оксаною зови!"
То чому ж так забоялися дати відсіч тим, хто у цькуванні Ірини Фаріон використовує страшні речі – звинувачення у нібито приниженні дітей? Адже за їхньою логікою ми тепер маємо засудити виховательку, яка робить зауваження малюкові. І першу вчительку, яка ставить учневі двійку – бо та "ламає йому все подальше життя".
Замість епілогу – для роздумів. Ірину Фаріон багато хто ненавидить. Ненавидять за прямоту і безкомпромісність. За те, що не гнеться і не підбирає, як то прийнято в "толерантному" товаристві, делікатні слова. Ненавидять ті, кому дісталося від неї за безхребетність і бездіяльність. І ті, українофоби з яких дрантя летить, коли вони лиш наважуються на пряму дискусію. Так підкуплений ненавидить того, хто ніколи не продається. Так плазуючий недолюблює того, хто не боїться літати. Таких, як Фаріон, одиниці. Але без них наше з вами життя і наша боротьба – втрачають сліпучі барви.
Леонтій Мартинюк
Галина Миць
2010.03.20 | Червона світка
Ось тут Фаріон проти Бузини (л)
http://politika.inter.ua/uk/episode/612010.03.20 | Дневной дозор
Они нашли друг друга
2010.03.20 | Калигула
Re: Они нашли друг друга. Анпилогов! Пошёл на хутор бабочек ло-
вить, жопник хренов.2010.03.20 | Дневной дозор
Поздравляю, жопник, с самоопределением
Калигула пише:> вить, жопник хренов.
Рад с Вами познакомиться. И рад расстаться, т.к. Вы уже выпили: я уж точно - не Ваша гомомечта, не герой Анпилогова. А теперь вали на конюшню, плебей хренов. Дыши на кобыл своим перегаром, российская голова.
2010.03.20 | enver
И не подумаю...
Тетка больная на всю голову.Если бы моего ребенка так унижали, "расшифровывая" его имя - вообче порвал бы!!!
Не надо пытаться изобразить из выжившей из ума женщины борца за украинский язык.
То-же самое можно делать НОРМАЛЬНО, цивилизованными методами. Сотни и тысячи людей так и делают. Вон Червона Свитка, к примеру.
А И.Фарион пусть извинится перед детьми, которых она унизила. Если у нее кроме тараканов есть еще что-то в голове, конечно-же.
2010.03.21 | Ігор
Почитай ось це, т-ко. Re: И не подумаю...
enver пише:> Тетка больная на всю голову.
> Если бы моего ребенка так унижали, "расшифровывая" его имя - вообче порвал бы!!!
> Не надо пытаться изобразить из выжившей из ума женщины борца за украинский язык.
> То-же самое можно делать НОРМАЛЬНО, цивилизованными методами. Сотни и тысячи людей так и делают. Вон Червона Свитка, к примеру.
>
> А И.Фарион пусть извинится перед детьми, которых она унизила. Если у нее кроме тараканов есть еще что-то в голове, конечно-же.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_krym&trs=-1&key=1269091547&first=1269120349&last=1268741498
Почитав? А тепер заткни свою погану пельку поки тобі її назавжди не заткнули, тварюко.
Часи Ющенка, який з вами панькався минули.
2010.03.21 | Ночной дозор
Краснозадый белены обкушался
Ігор пише:> Почитав? А тепер заткни свою погану пельку поки тобі її назавжди не заткнули, тварюко.
Так как тварюкой здесь выступаете, по законам зоопарка, вы, вам и затыкать свою чудесную беззубую пельку. На выбор - бананом или чем-то более фаллическим.
> Часи Ющенка, який з вами панькався минули.
Ой, только не говорите, что пришли ваши времена. Затыкалку пастей сначала отрастите, опробуйте на своем собственном седалище, краснозадые.
2010.03.21 | Ігор
Ти жовтопике лайно заткни свою пельку.
Ночной дозор пише:> Ігор пише:
> > Почитав? А тепер заткни свою погану пельку поки тобі її назавжди не заткнули, тварюко.
>
> Так как тварюкой здесь выступаете, по законам зоопарка, вы, вам и затыкать свою чудесную беззубую пельку. На выбор - бананом или чем-то более фаллическим.
>
> > Часи Ющенка, який з вами панькався минули.
> Ой, только не говорите, что пришли ваши времена. Затыкалку пастей сначала отрастите, опробуйте на своем собственном седалище, краснозадые.
Бо догавкаєшся в натурі. В Салгіру плаватимеш догори сракою козел смердючий.
2010.03.21 | Ночной дозор
Это ты мне стрелку набиваешь?
Приходи, камрад. Покажешь красный зад, чтоб мои охранники не спутали. Предупрежу, в зоопарк не увезут без слабительного.2010.03.21 | Русский блок
Падаль выделывается
> Бо догавкаєшся в натурі. В Салгіру плаватимеш догори сракою козел смердючий.Ты чего выделываешься, падаль, язык ломаешь? Ты или разговаривай в Крыму на человеческом языке, петух, или вали в свою Какляндию. Еще раз вякнешь по-собачьи - загнем как быдлу всех в вашем офисе. Прыщавый уже не поможет.
2010.03.21 | enver
Ігору...
Слышь, хамло - зачем мне читать эту стенограмму, если я могу посмотреть видео и все увидеть и услышать своими глазами и ушами???Кстати,Ігор, а твое имя от каких "игор" происходит? А то читал я в энциклопедиях, что бывает много разных там "игор"...
Или это видео - монтаж?
Приведи результаты экспертизы, если это так.
Если нет - тогда И.Фарион оскорбляла и унижала детей, и ее близко нельзя к ним подпускать.
На месте родителей я бы подал на нее в суд.
На этом с тобой прощаюсь, Ігрунчик.
Иди куда-нибудь... в Салгир, или сразу на Абдал.
2010.03.21 | Sparta
Недолуге захоплення попередників сучасних "націонал-демократів"
тогочасним лібералізмом (тоді багато хто з "просвєщьонних" інтєліґєнтов в цілій Европі захоплювався "соціалізмом") закінчилась ось чим для тих саміх "інтеліґентів""Незабываемый скорбный день
МИКОЛА БАЖАН.
Поезда шли через снежные степи Украины, проносились мимо дальних, скрывающихся в синеватой мгле предгорий Дагестана, гремели по мостам великих сибирских рек, проходили лесами Урала, по прямой неслись из Ленинграда. В вагонах была тишина. Люди, собравшись вместе, скорбно говорили об одном, и много находилось в этих поездах людей, которые могли подробно и живо рассказать о том, чья неожиданная смерть всколыхнула всю необ'ятную, великую нашу страну.
Русский и украинец, грузин и тюрк - каждый из них мог рассказать о том, чьим именем украшены героические страницы истории их народов, истории освобождения и расцвета...
18-й год. Суровая ранняя весна восемнадцатого года на Украине. Тяжелой, тупой толпой, вытаптывая и сжигая все вокруг, идет по степям Украины 500-тысячная, вооруженная до зубов и самоуверенная армия интервентов. Угодливо подвизгивая и подвывая, вьюнами вертится вокруг них продажная украинская буржуазия, украинский кулак, украинский буржуазный интеллигент. Это было страшное время, о котором никогда не забудет народ. Неорганизованные, раздробленные отряды красных партизан сопротивлялись, как могли. И воистину легендарной фигурой вознесся над степями Украины тот, кто организовывал сопротивление украинского народа, кто защищал каждую пядь украинской земли, кто в боях выковывал наше братство и чья неожиданная смерть призвала в столицу нашей родины лучших сыновей наших народов...
Украинец вспоминал 18-й год. Он ехал из Харькова, рабочий того завода, по просторным, пахнувшим еще краской и свежим цементом новостройки цехам которого лишь несколько лет тому назад проходил спокойный и веселый, внимательный и пытливый человек, имя которого звучало легендарно.
Сколько мог вспомнить ехавший в том же поезде грузин!..
Зеленые, сверкающие под солнцем, откатывающиеся, как волны, в голубую прозрачную даль, невысокие и успокоенные горы Имеретии в одном из ущелий своих приютили селеньице Гореша, где пятьдесят лет тому назад впервые забилось человеческое сердце. Полстолетия тяжелейших испытаний и подвигов, восемь лет тюрьмы и каторги, двадцать лет неустанной гигантской борьбы и работы на бесчисленных фронтах войны за свободное человечество, - все снесло это мужественное сердце титана и героя. В легендах и песнях своих будут петь и рассказывать о нем грядущие поколения, и они не забудут векам передать о том, как презренные люди с забытыми и позорными именами, издыхая, нанесли свой подлый удар в это сердце... Пройдут годы, пройдут века, но так же свежи и пламенны будут воспоминания, так же свежа и неувядаема будет память о великом борце, как свежи и пламенны эти воспоминания сегодня, 21 февраля 1937 года, в этот незабываемый и скорбный день.
Снег идет косо и кружась. Он ложится на алые и черные ткани знамен, срываясь легким синеватым дымком, когда ветер потрясает их полотнища. Задумчивая и печальная тишина стоит над Красной площадью, над неисчислимым множеством людей, поднявших вверх над головами своими тысячи и тысячи портретов, отпечатков того единого образа, который горит, болью и любовью согревая каждое сердце. Стоят рабочие и инженеры, академией и художники, командиры и красноармейцы, напряженно вслушиваясь в тишину, чтобы уловить печальные и величественные звуки приближения траурной процессии, идущей от Колонного зала сюда, к старым Кремлевским стенам, к великой усыпальнице, хранящей в себе прах человека, именем своим открывшего новую эру в первой, настоящей истории людей.
На левом крыле мавзолея, где чернеет маленький квадратик микрофона, еще пусто. Сюда взойдут они, люди, беззаветно любимые миллионами, люди, которыми по праву гордится человечество. Сюда взойдет он, любимейший из любимых, чтобы в последний раз проститься со своим другом, соратником и учеником. Его скорбь разделяют с ним миллионы, его печаль переживают с ним лучшие люди земли. В скорби и тишине ожидает сегодня человечество своего учителя.
Шопеновский марш, от которого вздрагивает сердце, первым вошел на площадь. Его отзвуки, отраженные стенами Исторического музея, пронеслись над головами людей и замерли в бесконечности. Им, казалось, не было предела, и они облетели всю страну, возвещая ту величественную минуту, когда великая родина навеки простится со своим любимым сыном. Глаза вглядывались туда, откуда появилась, взнесенная на плечах людей, знакомых всему миру, небольшая урна. Ее осенили зелень и цветы, маленький цветочный шатер, такой живой и трогательный в этот снежный, морозный день. Тишина стала еще глубже, еще величественней.
Вглядываясь вперед, задумчиво и медленно шел Иосиф Сталин, рукой своей поддерживая носилки с драгоценным прахом. Молотов, Ворошилов, Каганович, Калинин, Косиор, друзья и соратники, шли с ним, окружали его. И в тысячах сердец горела мысль, которую несколькими минутами позже высказал тов. Косарев, говоря о той радости и счастье миллионов, которыми являются жизнь и здоровье этих людей, строителей социалистического общества.
Небольшой группой стали они на левом крыле мавзолея. Прозвучали первые слова речи тов. Молотова. О большевике и вожде, о любимом друге говорил он, о человеке, не боявшемся и не знавшем неприступных крепостей, ни секунды никогда не сомневавшемся в безграничной правоте и победности того дела, которому он отдал всю свою жизнь. Гениальный организатор побед тяжелой индустрии, командарм на ответственнейшем участке борьбы в эпоху сталинских пятилеток сочетался в нем с исключительным талантом стратега, мастера военных побед. В кровопролитнейших боях под Орлом показал он свое уменье побеждать, в тяжелых походах за освобождение Азербайджана, Грузии, Армении испытал он свой талант.
- Невозможно тут перечислить все заслуги тов. Серго перед революцией, перед социализмом! - сказал московский рабочий тов. Бутусов на траурном митинге.
Удивительнейшие книги, мужественные и красочные поэмы должна родить такая человеческая биография, которую имел этот прекрасный рыцарь-большевик, любовно называемый народом простым именем товарища Серго.
Прокатился орудийный выстрел, второй, третий... Гремел прощальный салют, гремел победный гимн, сжимались и вздрагивали сердца. В небольшой нише в стене скрылась урна с останками великого человека, овеянного вечной славой. Склонились обнаженные головы тысяч и тысяч людей: шелестя, склонились знамена. Неподвижно и торжественно стояли ряды бойцов Пролетарской дивизии. На зеленые шлемы их, на орудия, на снарядные ящики падал снег. Гремели салюты и рокотали оркестры. Но все это было - как удивительная тишина прощания.
И тишину эту слышал весь мир. Весь мир, почувствовал в этот день, как утверждается на земле первое истинное бессмертие - бессмертие творческого духа большевиков."
Саме тому бандерівська СБ знищувала перш за все "власних" запроданців. Шкоди від них незрівнянно більше ніж від тисячі Судоплатових. Бо судоплатови без запроданців НІЧОГО не зроблять.
Сторіччя спілкування з Москвовською імперією довели, що будь який українець, який не забув, що він УКРАЇНЕЦЬ був є й буде для НИХ:
- МАЗЕПІНЦЕМ,
- БАНДЕРІВЦЕМ.
Тим і страшна для ворогів ІРИНА ФАРІОН, що каже ПРАВДУ в ОЧІ, страшну ПРАВДУ перш за все СТРАШНУ для ЗАПРОДАНЦІВ, тому й кинулися її бити не стільки вороги скільки ЗАПРОДАНЦІ, які в душі розуміють, що вони запроданці, тому й маємо ось це:
http://www.petition.org.ua/?action=view&id=251145&signsfrom=501&signsto=600
566. Анти-фарион Антинационалист, Тьмутаракань, Предприниматель
567. ГетьФарион ГетьФарион, Козявкино, дояр
568. Йозеф Менгеле, Дахау, Германия, Физиотерапевт
569. Йозеф Геббельс, Берлин, Оратор
570. Рейнхард Гейдрих, Берлин, Третий Рейх, Коллекционер
571. Йозеф Менгеле, Освенцим, врач-реаниматолог, селекционер
572. Генрих Мюллер, Мюнхен, Бавария, руковожу Гестапо
573. Бенито Муссолини, Рим, Италия, Дуче
574. Бааалшой Чииилэн, В Дупу, ДурнФарион
575. Пауль ЗІберт, Рівне-Львів, ганфайтер
576. Дмитро Ширко, Миколаїв, Студент
577. Павел Судоплатов, Николаев, крысобой
578. Дарт Вейдер, Империя, Тёмный Владыка Ситтхов
579. Dexter Morgan, Maiami, Да как сказать..
580. Иван Мазепа, Преисподняя, профессиональный предатель
581. Инфинитив Облизанный, Фантазии Фарион, Самодельная филология
Це потворне обличчя ЗАПРОДАНЦЯ.
Тому я УКРАЇНЕЦЬ не можу не бути НАЦІОНАЛІСТОМ.
Не бути НАЦІОНАЛІСТОМ для УКРАЇНЦЯ означає перетворення у "бажанів", які будуть скіглити на похованнях чергового убивці УКРАЇНЦІВ.
Така АЛЬТЕРНАТИВА:
АБО, АБО!
Кожен має робити вибір. Я його ДАВНО ЗРОБИВ.
Я З ФАРІОН бо я є УКРАЇНЕЦЬ!!!
P.S. Альтернатива є завжди. В ті самі двадцяті був соціаліст, який сказав: "Усі ми їхали потягом соціалізму, але на станції Польща, я зійшов". І Польща відбуваля на сімдесят років раніше за Україну.
Риторичне питання: "Коли "націонал-демократи" з землячків, які мріяли, щоб в Україні єврей жив краще ніж в Ізраїлі (а таки ЗБУЛОСЯ!), ... нарешті зійдуть на станції УКРАЇНА?
2010.03.21 | Русский блок
Перевод какляцкого имени
enver пише:> Кстати,Ігор, а твое имя от каких "игор" происходит? А то читал я в энциклопедиях, что бывает много разных там "игор"...
Какляцкое имя "Игор" происходит от какляцкого слова "играты", которое соединяет предлог "и" (по-человечески тоже "и") и глагол "граты", что по-человечески значет "ебать".
2010.03.21 | Tatarchuk
MOD: гілочка дозріла до закриття
Наперед раджу учасникам не переходити на особистості, на лайку, а намагатися вичавити з себе щось схоже на аргументи. Тоді й діалог вийде, а не чергова зачинена гілка з памяткою брудноротим шедеврам.