08/11/2010 | Микола Семена

Про те, що в кримській топоніміці потрібно навести лад, кажуть уже давно. Підтверджує актуальність цієї проблеми й те, що поряд з іншими проблема відновлення історичних назв обговорювалася також на нещодавній зустрічі Президента України Віктора Януковича з представниками кримських татар у Сімферополі. Більше того, процес перейменування вулиць і населених пунктів триває, але стихійно і безсистемно. Наприклад, депутати Сімферопольської міськради, які вирішили навести лад у найменуваннях вулиць, відважилися перекласти їх українською мовою, але заплуталися в проблемі ще більше, бо не спромоглися залучити до справи грамотних фахівців, філологів, містобудівників, які володіють не лише російською, а й українською, кримськотатарською, англійською мовами, і головне — які володіють методикою перейменування, обізнані з основними закономірностями топонімії. Наприклад, замість вулиці «Єжевичної» в місті з'явилася вулиця Ожинова. Чим це краще? Чому цій ожині така висока честь? Такий підхід не сподобався депутатові міськради від «Руського блоку» Наталі Лантух. Вона стверджує, що такими діями в Сімферополі порушуються норми міжнародного права, за якими особисті імена і топоніми не перекладаються, а їхнє фонетичне звучання передається літерами національної мови. Наталя Лантух відзначила, що щодо кримськотатарської мови норм міжнародного права дотримуються, а щодо російської мови — ні. Вона навела приклад, коли в цій же ухвалі проїзд Наратли не перекладався з кримськотатарської мови як Сосновий. «Вулиця Елем — у перекладі Сумна, але її не назвали Сумною!» — обурюється Наталя Лантух. Вона стверджує: «Перед вами факт мовної дискримінації, яка за Конституцією України неприпустима». Як виявилося, поряд з вулицею Клубничною, яку перейменували на Полуничну, розташовано й вулицю Земляничну, яка може стати Суничною.

На останній сесії міськради прозвучали назви великої кількості нових вулиць. Примітно, що депутати так і не перервали безглуздої, але «смачної» «фруктово-ягідної» традиції — з'явилися і Ожинова, і Полунична вулиці на додаток до Абрикосової та Виноградної. Юрій Антонов, виявляється, написав цю пісню в Сімферополі) в мікрорайоні з теж «славним» ім'ям Кирпичне. У Кам'янці з'явився провулок Сільський, який починається від вулиці з такою ж назвою. Там же дістав назву провулок Наратли й відразу три однойменних проїзди, пойменовані номерами, — Наратли-1, Наратли-2, Наратли-3. З'явилася вулиця Аероклубна, хоч у Сімферополі вже є Автотранспортна, Автомобільна, Авіаційна, Тракторна, Трансформаторна, Трамвайна. Одна з вулиць чомусь отримала ім'я Еріха, який ніколи не бував у Криму, хоч українська громада марно домагається, щоб у Сімферополі була гідно увічнена пам'ять відомого біолога, автора фундаментальної праці «Кримське промислове плодівництво» Льва Симиренка, який тривалий час працював у Сімферополі. Більше пощастило знаменитому кримському композиторові Алемдару Караманову, ім'ям якого названо колишню вулицю Войкова.

Топонімія Криму — це багатогранна проблема, яку було породжено перейменуванням понад 1200 назв міст та сіл півострова здебільшого з кримськотатарської мови (але також і німецьких, вірменських, болгарських та інших топонімів) після депортацій у повоєнний період. У такий спосіб радянський режим стирав «пам'ять землі» про депортовані народи і сподівався на забуття свого злочину. Замість Карасубазара з'явився Бєлогорськ, замість Партеніта — Фрунзенське, замість Іслам-Терек — Кіровське, замість Ічки — Совєтське, замість Сарабуз — Гвардійське, замість Ак-Шейх — Раздольне, замість Коктебеля — Планерське, тощо, всього не перелічити. Навіть Ялта декілька місяців іменувалася Красноармійськом, але явна дурниця не прижилася. А інші найменування прижилися, начебто як кепкування чи для науки: наприклад, Таврійський університет кілька десятиліть був імені Фрунзе, хоч саме за його наказом після взяття Криму червоними половину професорів університету було розстріляно. Досі в місті є вулиці імені Землячки, Бела-Куна, хоча з ними пов'язаний кровопролитний червоний терор, під час якого було розстріляно сотні тисяч ні в чому не винних людей. Досі в Криму зберігаються топоніми, пов'язані з іменами авторів інших злочинів, у тому числі організаторів комуністичного голодомору, який уразив Крим на декілька років раніше, ніж Україну загалом. Після війни з'явилися і збереглися досі багато непоказних, безбарвних назв, які ні про що не говорять, ніяк не пов'язані ні з місцевістю, ні з історією — різні там Абрикосівки, Яблонівки, Грушевки, Новониколаєвки, Владимировки, Окопні, Ближні, Дальні, Отважні й ще тисячі інших. Багато разів мовилося про цю несправедливість, але ніхто не спромігся почати і навести щодо цього нормальний лад.

Природно, що тепер у спільному пакеті вимог кримськотатарського народу щодо своїх прав і колишнього стану в Криму, є й пункт про повернення історичної національної топонімії. З вимогою відновити історичну топонімію виступають і російські громади, і українці, висувають таку проблему й інші товариства. Наприклад, росіяни вже друге десятиріччя вимагають відновити старі назви вулиць Сімферополя, але оскільки міськрада щодо цього — в абсолютній бездіяльності, вони почали процес ініціативно: поряд із офіційними назвами вулиць прибили такі самі таблички з історичними. І тепер приїжджі люди, яких улітку більше, ніж самих кримчан, намагаються розгадати цю загадку. На одному й тому ж будинкові висить табличка: «Вулиця Рози Люксембург», а нижче — «Вулиця Олександра Невського». То яка ж вона насправді?

Потрібно сказати, що одні люди в цій сфері вкрай обережні, й вважають за краще нічого не робити, інші — надміру рішучі й готові перейменовувати все поспіль! Наприклад, під час виборів Олег Тягнибок пропонував скасувати назву Крим і назвати його Таврійською областю, оскільки «Крим» — слово татарського походження, а «Таврія» є і в українській мові. Автор, мабуть забув, що корінь «тавр» має грецьке, абсолютно іноземне, а Крим — місцеве, корінне походження, яке також є в українській мові.

Втім, у світі топонімії прикладів помилкових назв чимало. Можна пригадати хоча б історію виникнення імені міста Монтевідео — це просто малописьменне прочитання запису «Monte VI de O.» на карті, хоч це означало просто «гора № 6 на сході». Аби не припустити волюнтаризму та малописьменності в галузі топонімії, років десять тому в Криму було створено спеціальну комісію з питання повернення історичної топонімії, але вона, по-перше, відразу після створення оголосила, що їй доручили складну справу і проблему потрібно вивчити, а тому під виглядом наукових досліджень просто. припинила роботу, а тому жодних наукових напрацювань комісія не оприлюднила. По-друге, в процесі кадрових змін вона якось взагалі загубилася, і нині лише архіви пам'ятають, хто до неї входив.

Проте старі й нові назви в Криму живуть рівнобіжно, інколи уживаються, інколи конфліктують. Наприклад, усі кримськотатарські газети, кримсько-турецька інформаційна агенція «QHA», виходячи з потреб своєї аудиторії — кримських татар у Криму, Туреччині, Румунії, Німеччині, США — вживають лише історичні назви, наприклад Акмесджіт — замість Сімферополя, Ак-Яр замість Севастополя, Кефе — замість Феодосія, Гезлєв — замість Євпаторія і таке інше. Звісно, старожили розуміють, про що йдеться, але решті кримчан, а тим більше гостям Криму доводиться іноді розв'язувати складні головоломки, аби зрозуміти, про який населений пункт ідеться.

Основна відмовка, яку наводять урядовці, відмовляючись від повернення історичної топонімії, полягає в тому, що «немає грошей». І справді, перейменування населених пунктів — дуже дорога річ. Зміна назви спричиняє зміну поштової адреси, реєстрації паспорта, реєстрації автотранспорту і майна в БТІ, виготовлення нових табличок, нових реєстраційних документів тощо. Це великі гроші та тривалий час. Зрештою, топонімія, назви вулиць — це проблема реєстру виборців, і плутанина в ньому, як це було видно на прикладі останніх виборів, може призвести до спотворення результатів виборів, тобто до карного злочину. Але ж офіційний переклад назв вулиць іншою мовою, до речі, з погляду топонімії — дія абсолютно безглузда, оскільки власні імена не перекладаються як звичайні слова, але транскрибуються іншою мовою її графічними засобами — потребують не менше грошей, часу й можуть призвести до такої самої плутанини. Однак назви навіщось перекладають, витрачають купу грошей, які можна було б витратити з більшою користю...

Але головне, як стверджують кримські аналітики, в топонімії Криму роблять зовсім не те, що варто було б. Одна проблема — це повернення історичних імен містам і селам. Зовсім інша — переклад топонімії іншими мовами. Але є ще одна проблема — існування немилозвучних і просто безглуздих, часто повторюваних і явно застарілих топонімів. Тому не слід, пропонують учені, робити процес перейменування перманентним і нескінченним, витрачати на нього величезні кошти, краще було б спочатку як слід продумати все, виробити систему перейменувань і провести все однією ухвалою — повернути історичні назви містам і селам там, де це буде визнано за потрібне, одночасно навести лад у найменуваннях вулиць, видалити застарілі назви й позбутися дурниць і невиправданих повторів. Наприклад, міськрада Севастополя відмовилася від перекладу назв вулиць українською мовою, аргументуючи це тим, що, мовляв, не можуть депутати в місті з такими традиціями іменувати провулок Ланцюговим замість Цепного, а Південноміську вулицю замість Южногородської, каже секретар комісії міськради Вікторія Крадишева. Їй, мабуть, невтямки, що провулок Цепной і в українській мові має називатися Цепним, а Южногородська вулиця так і має називатися навіть французькою, арабською і будь-якою іноземною мовою. Не в цьому проблема — вона в іншому: доки городяни житимуть на провулках із такими немилозвучними назвами, доки в місті-герої домінуватимуть безликі назви вулиць, майданів, провулків, які ні про що не говорять, як, приміром, «Жовтнева», «Листопадова», «Березнева», «Травнева», «Червоний», «Північний», «Радянська», «Горіхова», «Охотська», як і той самий провулок Цепной та інші? Це на честь якого цепу, даруйте? А доки в Криму існуватимуть селище Леніно і багато Ленінок, Кірово і декілька Кіровок, названих на честь діячів, які нині явно не мають авторитету. І якщо перейменовувати (перекладати) Цепной провулок, то, мабуть, краще якось інакше, ніж Ланцюговий...

А якщо говорити загалом про кримську топонімію, то чому вона десятиріччями замість милозвучних, поетичних, зрештою, замість історичних назв заповнена різними «радянськими» й такими назвами, давати які не було традицій у жодного з народів, адже це навіть не по-російськи іменувати села Косточковка, Лагерна, Лоховка, Бітумне (селище, вулиця і провулок у Сімферополі)! Який народ, яку історію можуть прикрасити такі назви?

Кримська багатомовність вносить до назв нову плутанину. Наприклад, у Сімферополі є вулиця Зелена, але є й вулиця Ешиль-ада, що означає те ж саме, хоч це дві різні вулиці. Давно існує провулок Круглий, але є і круглий татарською мовою — Тегерек! Є вулиці Сонячна, Соснова, Нова, Родникова, хоч цими ж іменами, але вже по-татарськи названі зовсім інші вулиці. І якщо їх перекласти — вийде плутанина. Але ж це лише підтверджує правило транскрипції, і жоден переклад застосовуватися не повинен, бо оригінальне ім'я дають об'єкту однією мовою, але транслітерують усіма іншими.

http://www.day.kiev.ua/305576