08/18/2010 | Володимир Притула

Після скандалу з відмовою президентської Адміністрації проводити засідання Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України, а членів Меджлісу – приходити на зустріч глави держави з «представниками кримськотатарської громадськості», помітно зріс інтерес до національного руху кримських татар, його стану і структур. За цією увагою, насамперед, урядовців чи провладних політиків, одразу пішли дії: розпочалося створення одразу кількох політичних проектів, альтернативних Меджлісу кримськотатарського народу.

Кілька тижнів тому прес-служба Меджлісу повідомила про створення організаційної групи з підготовки до участі у місцевих виборах, які відбудуться 31 жовтня. Окрім членів цього представницького органу кримськотатарського народу до оргрупи увійшов голова кримської крайової організації Народного Руху України Леонід Пилунський. Це засвідчило: ще до формального затвердження на Курултаї (загальнонаціональному з‘їзді) Меджліс оголосив, що не мінятиме давніх політичних партнерів і на вибори, як останні 10-15 років, піде з Рухом.

На останніх виборах до кримського парламенту 2006 року список Руху, сформований Меджлісом і затверджений Курултаєм, отримав 6,3% голосів виборців і 8 депутатських місць у Верховній Раді АРК зі 100. За результатами місцевих виборів тоді рухівсько-курултаївські фракції з‘явилися в майже усіх районних і міських радах автономії. Найбільше голосів Рух отримав у Бахчисарайському районі – майже 20% і, відповідно 11 із 54 місць у райраді.

У 2006 році конкурентами Руху-Курултаю виступили, насамперед, Блок Юлії Тимошенко (набрав 6,03%, з них, за оцінками експертів, не менше половини – кримськотатарські голоси) і Кримськотатарський блок (1,08%). Останній із самого початку виглядав як технічний проект , а з часом припинив свою діяльність. Схоже, тепер таких буде кілька. Впливова сімферопольська газета «Пєрвая кримская» днями написала, що влада активно «будує опозицію Меджлісу» і «допоможе розтягнути голоси кримськотатарських виборців».

Партія, якої формально немає

Першою про це зголосилася громадська організація «Міллі Фірка». Нещодавно її лідери повідомили, що на місцеві вибори підуть спільно з Кримською організацією Української селянської демократичної партії. Ця маловідома в Криму політична організація на минулих виборах входила до «Народного блоку Володимира Литвина», але до кримського парламенту не потрапила. Її кримський керівник Юрій Мельничук на прес-конференції 10 серпня відверто зізнався у політичних зв‘язках з владою: «Ми – з партією влади однозначно, тому що у нас давні стосунки, коли Партія регіонів ще була в опозиції... Ми співпрацюємо дуже довго».

Лідер «Міллі Фірка» Васві Абдураїмов тепер теж публічно демонструє свою лояльність владі, а співпрацю із «селянами-демократами» пояснює тим, що «понад 80% кримських татар – це мешканці сіл і приміських районів, які вживають сьогодні завдяки годувальниці-землі», а також – необхідністю «збереження миру, стабільності і спокою на кримській землі», для чого потрібна «взаємовигідна співпраця в усіх сферах, в тому числі і політиці, кримськотатарського і слов’янського населення півострова».

У 90 роки минулого століття Васві Абдураїмов очолював громадську організацію «Національний рух кримських татар» і редагував її орган – газету «Арекет». Обидві через втрату будь-якого впливу серед співвітчизників, що потягнуло і фінансові проблеми, припинили своє існування. У 2006 році він разом з тодішнім директором Республіканської кримськотатарської бібліотеки імені Ісмаїла Гаспринського Айдером Еміровим і ще кількома незадоволеними Меджлісом громадськими діячами створили нову політичну структуру. Для її назви використали відоме історичне ім‘я – «Міллі Фірка».

Саме ця політична сила на початку 20 століття скликала перший кримськотатарський Курултай, створила мусульманський уряд півострова і проголосила незалежність Кримської Народної Республіки. Майже усі її лідери були знищені більшовиками у 1918 чи потім – на початку 30 років.

Сучасна ж «Міллі Фірка» називає себе «національною (інколи – народною) партією кримських татар». Разом з тим, у березні 2007 року спромоглася лише на реєстрацію як громадської організації, причому, найпростішим способом – легалізацію шляхом повідомлення. Це означає, що ця структура не має статусу юридичної особи, не має своєї печатки, банківського рахунку і взагалі не є суб’єктом права. У своєму активі має слабенький інтернет-ресурс «МФ-інформ» і збиралася видавати партійну газету «Чатирдаг», але запустити її теж не вдалося.

У травні 2009 року на своїй конференції «мілліфірківці» ухвалили «Стратегію і тактику Міллі Фірка на сучасному етапі», в якій метою «партії» вказали: «наш курс – відновлення національної державності на території Кримського Юрту». У документі, виставленому в Інтернеті на «партійному» сайті (http://www.milli-firka.org/?mod=article_read&article=1540) зазначається, що «слід бути готовими» до того, що «вже у найближчі 8-10 років, не виключено що й раніше, ситуація вимагатиме скликання Установчого з‘їзду національних співтовариств Криму з проголошенням на ньому Кримської республіки з усіма наслідками, що витікають з цього».

Серед інших цілей «Міллі Фірка», які мало відомі, але можуть викликати неоднозначну реакцію в Криму – інтеграція кримських татар «з тюркським світом на основі Ісламського світогляду» і підтримка на півострові «демографічного та соціокультурного балансу», в тому числі шляхом повернення співвітчизників не тільки з місць вислання, але й «з діаспор». Втім, в Криму «Міллі Фірка» та її лідер Васві Абдураїмов мають «проросійський» імідж – переважно через антиукраїнські заяви останнього та його звернення до російської керівництва із закликом «захистити» корінні народи України від «геноциду» її «націоналістичного керівництва» так, як «захистили абхазів та осетин».

У травні нинішнього року Васві Абдураїмов заявив, що свою головну мету, пов‘язану з побудовою в Криму національної державності кримських татар «Міллі Фірка» планує здійснити до 2040 року. Досягнути цієї стратегічної мети «Міллі Фірка» збирається тактичними кроками «входження» у владу. Уже на найближчий час (очевидно, на осінні вибори) заплановано «взяти» не менше 20% місць в місцевих рада автономії і на кожних виборах збільшувати цю свою присутність у владі на 5%. Слід сказати, що «мілліфірковці» насправді не чужі владі – в їхніх лавах і колишні голова Республіканського комітету у справах національностей і депортованих та заступник міністра освіти, і нинішні чиновники Ялтинського та деяких інших виконкомів.

Попри дискусію, що розгорнулася у кримські пресі про те, на скількох диванах помістяться усі «мілліфірковці» (на одному, як вважає газета «Авдет» чи на трьох – газета «Кримскоє врємя»), місцеві політичні оглядачі припускають, що за певного фінансування (а донори для такого проекту можуть знайтися і в Донецьку-Києві, і в Москві) «Міллі Фірка» зможе наблизитися до результату, досягнутого 4 роки тому «Кримськотатарським блоком» (близько 10 тисяч голосів, або ж 1%).

З надією на «тата кримських татар»

Втім, завадити такому сценарію може те, що колишній лідер колишнього виборчого «Кримськотатарського блоку» Едіп Гафаров, який нині працює 1 заступником голови Республіканського комітету з водно-господарського будівництва і зрошувального землеробства Криму, ще у 2007 році напрацював свої шляхи до «регіоналів». Судячи з усього, фінансові і людські ресурси його родини капнуть у широке море всекримської чиновничої підтримки Партії регіонів.

Як і ресурси іншої впливової кримськотатарської родини колишнього віце-прем‘єра і комуніста Лентуна Безазієва, який у пресі вже назвав Віктора Януковича «променем світла у темному царстві» і «татом усіх народів країни». Разом з тим, екстравагантний Безазієв сподівається не лише на свій гострий язик і сімейні фінанси, але й на зв’язки його родича з Генічеська – впливового запорізького «регіонала» Сейтумера Німетуллаєва , який до останнього претендував на посаду голови Бахчисарайської районної державної адміністрації і, зрештою, днями був призначений Віктором Януковичем керівником Генічеської РДА.

Кримські експерти припускають, що «регіонали», за вміло проведеної кампанії могли б заручитися підтримкою навіть до 40% кримських татар, як це було, за деякими оцінками, під час першого туру президентських виборів 2004 року. Проте цього разу можуть завадити антисоціальні ініціативи уряду Азарова. Втім, свій один відсоток Едіп Гафаров і Лентун Безазієв у копилку Партії регіонів таки здатні принести.

Хто кращий «відбирач кримськотатарських голосів»?

Ще одним політичним проектом, який претендує на кримськотатарські голоси, став альянс Координаційної ради кримськотатарських громадсько-політичних організацій з партією «Третя сила». Про це у 17 серпня оголосили голова Координаційної ради Хубедін Куртбеддінов і керівник кримської парторганізації «Третьої сили» Сервер Керімов. Перший з них був присутній на зустрічі з Президентом Віктором Януковичем 3 серпня у Сімферополі. Там же він запропонував главі держави ліквідувати Раду представників кримськотатарського народу при Президентові України. Поки що Віктор Янукович не відгукнувся.

На початку 2000 років Координаційна рада об’єднувала більше десятка кримськотатарських організацій, переважно, не легалізованих. З часом більшість з них відсіялася, а те, що залишилося – перетворилося на своєрідний політичний клуб. Його координатор Хубедін Куртбедінов відомий у Криму тим, що, за даними кримськотатарської преси, свого часу намагався в обхід Духовного управління мусульман Криму організувати Хадж до Саудівської Аравії, а потім і створити паралельний Муфтіят. Преса також приписує йому ідею видання у 2009 році кримськотатарською мовою програми кандидата в Президенти України Віктора Януковича «Україна для людей – Украіна халк‘ ічюн».

Публічно на підтримку «регіоналів» висловлювалися і інші керівники Координаційної ради кримськотатарських громадсько-політичних організацій – Ава Азаматова, Садик Берберов і Нариман Ібадуллаєв. А останній відомий ще й боротьбою зі «світовим сіонізмом». Саме він є автором унікального висловлювання: «Мустафа Джемілєв – це, насамперед, один з вдалих сіоністських проектів». Нариман Ібадулаєв також періодично звинувачує лідера Меджлісу у зв‘язках з «політичними інститутами Туреччини, Ізраїлю і США».

З усіх названих лише Сервер Керімов раніше не «світився» контактами з «регіоналами». До кінця 90 років минулого століття він був відомим активістом національного руху і членом радикального крила Меджлісу, але після конфлікту з Мустафою Джемілєвим, не зміг стати делегатом Курултаю і згодом покинув кримськотатарську політику.

Сімферопольська преса також звертає увагу на те, що засновника і до останнього часу – голову партії «Третя Сила», що є партнером Координаційної ради, Василя Гаврилюка нещодавно уряд «регіонала» Миколи Азарова призначив директором Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби ДПА України. Разом з тим на партійному сайті днями з‘явилося роз’яснення: «Третя сила» не позиціонує себе якоюсь «противагою» «Меджлісу»… Партія «Третя сила» не є жодним чином залежною від влади…».

Місцеві оглядачі зазначають, що членів нового політичного проекту для кримських татар може бути більше, аніж на «три дивани», але за «розкруткою» у ЗМІ Координаційна рада та її лідери значно програють «Міллі Фірка». Саме тому, у «Третьої сили» може вистачити ресурсів на виборчу активність лише у кількох регіонах півострова. Більше того, цей проект конкуруватиме не стільки з Рухом-Курултаєм, скільки з «Міллі Фірка»-УСДП. Цілком вірогідно, що «партія влади» просто проводить кастинг на кращого «відбирача кримськотатарських голосів» і з часом «прикриє» один з альтернативних Меджлісу проектів. Поки виглядає, що шансів вижити менше у дітища Куртбеддінова-Керімова.

А хто під політичним столом?

Слід сказати, що ще не всі опозиційні Меджлісу виборчі проекти уже вийшли з політичної тіні. У ній поки залишаються громадська організація «Авдет», відома своїми багатолюдними «земельними» акціями протесту в Сімферополі і Києві, а також менш відома, але амбіційна «Міллі харекет партіяси» («Партія національного руху»). Остання – ніде не зареєстрована і діє, переважно, у Білогірському районі. Але періодично намагається проводити якісь публічні заходи, правда, малочисельні і погано організовані, і виступати в кримськотатарській пресі із заявами, як, наприклад, проти дій Ізраїлю стосовно «Флотилії Свободи» у червні нинішнього року.

Рух учасників земельних самозахоплень (в їхній інтерпретації – самоповернень), що оформився довкола громадської організації «Авдет» («Повернення»), на думку експертів, набагато серйозніший і масовіший, аніж «Міллі Фірка», Координаційна рада і «Міллі харекет партіяси» разом узяті. Виглядає, що окрім Меджлісу лише ця організація може вивести на вулиці велику кількість співвітчизників, лише «Авдет» має прибічників у регіонах і досвід ведення діалогу з владою та співпраці із засобами масової інформації. За харизмою і популярністю у ЗМІ лише лідер «Авдету» Даніял Аметов, який отримав від журналістів ім‘я «Король самозахоплень», може посперечатися з такими лідерами Меджлісу як Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров.

Але «авдетівці» завжди демонстрували свою аполітичність, а Даніял Аметов, хоч і говорив про свою не підконтрольність Меджлісу, але завжди публічно визнавав цей представницький орган кримськотатарського народу і шанобливо ставився до Мустафи Джемілєва.

Днями, коментуючи в інтерв‘ю тижневику «Полуостров» відмову лідерів Меджлісу йти на зустріч «представників кримськотатарської громадськості» з Президентом, Даніял Аметов назвав Мустафу Джемілєва «царем і богом в політичному плані». «У нього надзвичайно багатий досвід, як життєвий, так і політичний… Якщо він ухвалив таке рішення значить, воно вірне», – сказав Даніял Аметов і процитував Коран: «Один, хто знає, вартує тисячі тих, хто не знає».

На думку експертів Центру близькосхідних досліджень, Даніял Аметов, за яким стоять реальні люди і їхні фінанси, не ризикуватиме своєю репутацією серед співвітчизників і утримається від прямої участі у виборчій кампанії, хоча спроби використати потенціал «Авдету» будуть.

Як і спроби розіграти карту ще однієї «партії» – «Хізб ут-Тахрір». Це не легалізована структура, що пропахує політичний Іслам», попри інформаційну кампанію, яку веде проти неї Меджліс і Духовне управлінні мусульман Криму, зберігає вплив на частину кримських мусульман, переважно, молодих та освічених.

Втім, на думку експертів, активність «хізбів» на внутрішньокримськотатарські розклади майже не впливає, хіба що меже знизити активність кримськотатарських виборців. Вона вигідна, насамперед, проросійським радикалам чи комуністам, які існуванням в Криму «Хізб ут-Тахрір» виправдовують свою публічну боротьбу проти «ісламістів» і «меджлісівців».

Цілком вірогідно, що з офіційним початком виборчої кампанії «з-під політичного столу» з‘являться ще якісь політичні проекти, спрямовані на кримськотатарського виборця. Поки що всі ті, що «засвітилися», виглядають як рахітики з великими головами і маленькими ніжками-ручками – заяв і амбіцій багато, а реальних речей – обмаль.

І Меджліс напередодні виборів переживає не найкращі часи

Тиск від влади, обструкція з боку проросійських політичних сил, жорстка критика всередині кримськотатарської громади, на думку багатьох оглядачів, спрямовані, насамперед, на деморалізацію лідерів Меджлісу, які протягом останніх 20 років зарекомендували як жорсткі і послідовні проєвропейські, проукраїнські та «антисовєцькі» політики.

Попри несприятливі для нього політичні умови, що склалися в Україні і, зокрема, в Криму, Меджліс залишається впливовою в українській політиці структурою, яка має найбільш розгалужену на півострові мережу місцевих представницьких органів кримських татар. У кожному селі чи селищі Криму, де мешкає хоч десяток кримських татар, є та активно діє місцевий меджліс, який замикається на районний чи міський меджліс, а той – на Меджліс кримськотатарського народу (Міллі Меджліс).

Крім того, в автономії діє до сотні справді активних, відомих та авторитетних громадських організацій, які підтримують Меджліс і брали участь у його формуванні. Назву по пам‘яті лише кілька: правозахисний центр «Арк‘адаш», рух «Адалет», «Організація кримськотатарського національного руху», Асоціація кримськотатарських істориків, Асоціація кримськотатарських вчителів «Мааріфчи», Ліга кримськотатарських юристів «Ініціум», правозахисна організація «Койдешлер», молодіжна міжнародна організація «Бізім К‘ирим», «Кримськотатарський молодіжний центр», «Товариство дослідників кримськотатарської культури та історії», Асоціація кримськотатарських художників, громадські організації «Відродження Криму», «Іраде», «Об‘єктив», «Рада вчителів», «Айдин-Світоч» та багато інших.

Саме це і є головним політичним ресурсом Меджлісу-Курултаю на майбутніх виборах. Хоча вже зараз його лідери прогнозують втрати. Але не через «зниженняу авторитету Меджлісу», а через зміну виборчої системи. За словами Мустафи Джемілєва, представництво кримських татар у місцевих радах може зменшитися удвічі. Шанси кримського татарина виграти вибори в мажоритарному окрузі, де найбільша частка кримськотатарського населення не перевищує 25%, – невисокі. Втім, половина депутатів у кримському парламенті обиратиметься за пропорційною системою і це дозволить визначити справжній авторитет політичних проектів для кримських татар: Курултай-НРУ, «Міллі Фірка»-УСДП, «Координаційна рада»-«Третя сила» чи будь-яких інших що можуть з‘явитися до місцевих виборів. І хто з них ці вибори переживе.