Консолідація чи узурпація?
10/25/2010 | Аскольд Лозинський
Україна збирається зробити ще один важливий крок назад. В неділю, 31 жовтня 2010 громадяни України братимуть участь у здавалося б демократичному процесі, щоб обрати своїх місцевих чиновників. Якщо не всі люди по суті своїй добрі і високо моральні без політичних чи особистих мотивів, вибори можуть бути затьмарені широко поширеним шахрайством в результаті чого „консолідація влади” буде зовсім незнайомою демократії. Гірше того ця „узурпація влади” буде скоєна в співучасті міжнародного товариства.
Мабуть вершина політичної безвідповідальності щодо демократії в України з боку міжнародного співтовариства прийшли 8 лютого 2010 після президентських виборів попереднього дня. Відбулася прес-конференція представників різних установ, від Бюра ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини у ролі Місії спостереження за виборами до якої долучилися Парламентська Асамблея ОБСЄ, Парламентська Асамблея Ради Європи, Парламентська Асамблея НАТО та Європейський Парламент. Їх консенсус в тому, що вибори були проведені відповідно до демократичних норм. Невисловленим на прес-конференції було те, що цей висновок був зроблений і закріплені незважаючи на той факт, що всі разом міжнародні спостерігачі від Місії ОБСЄ відвідали мізерні 7,7% виборчих ділянок, і що більшість їх спостерігачі не говорили ні українською, ні російською покладаючись натомість на перекладачів.
Так президент Янукович вступив на посаду і приступив до зміцнення своєї влади в кількох напрямках, одним з яких було проголошення проведення місцевих виборів 31 жовтня 2010 року і забезпечення перемоги прямо наповненням спочатку різних комісій перепровадження виборів „своїми людьми”, які призвели б до наповнення урни голосами для „своїх” .
Виборчі структури перепровадження виборів в Україні мають в основному три рівня: Центральна виборча комісія (ЦВК), територіальні виборчі комісії та дільничні виборчі комісіі. ЦВК складається з п'ятнадцяти членів, дев'ять з яких є пов'язані з правлячою Партією регіонів. Ця комісія зобов'язана призначити територяльні виборчі комісії згідно з новим Законом України про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів. Контингент до територяльних виборчих комісій трьох партій у рамках Верховної Ради України (ВРУ), які сформували коаліцію більшості становить до трьох членів з п'ятнадцять членів територіальної вибрчої комісії, залишаючи шести членів, що обираються від всіх решти політичних партій. Територіальні виборчі комісії призначають дільничні виборчі комісії.
Не передбачено в законі справедливого розподілу керівних посад між правлячими партіями та опозиційними партіями у встановлені екзекутивних постів комісій. Таким чином, голова та секретар як територіальних так дільничних комісій можуть бути обидва зі сторін коаліції більшості. Закон також не вказує кворуму для засідання комісії. У результаті комісії можуть правити і навіть числити кількість бюлетенів, простою більшістю голосів присутніх, незалежно від будь-якого кворуму.
Що випливає з цього Закону про вибори і наступних постанов ЦВК, за даними статистики оприлюдненої опозицією, є те, що нинішній склад всіх територіальних комісій такий: 2009 представників від Партії регіонів (Янукович), 1954 представників з Народної партії (Литвин), 1943 представників Комуністичної партії (Симоненко), і лише 1380 з "Батьківщини" "(Тимошенко) і 1708 від всіх інших. Таким чином, більшість коаліції становить 66%, а опозиція має 34%. Що стосується посадових осіб у територіальних комісіях, коаліція більшості зайняла 1028 позицій (68%) а опозиція тільки 476 позиції (32%), ще більша нерівність.
Цікавий компонент цієї ще одної спроби консолідувати владу Віктора Януковича і його людей у тому, що під час останніх парламентських виборів 30 вересня 2007 р., три виборчі фракції, які складають сьогодні коаліцію більшості у ВРУ здобули тільки 43,72% від загальної кількості голосів, у той час як ті, що сьогодні становлять опозицію здобули 44,86%. Решти відсотків розподілялися між виборчими фракціями, яким не вдалося зломити необхідних 3%. Відсотки відображені у виборчих комісіях сьогодні є неподібними до результатів парламентських виборів з 2007. Перезиденту Януковичу вдалося отримати нові числа „впливаючи" на Народних депутатів ВРУ, щоб перейти на його бік і переконати суди подати свою печатку, незважаючи на те, що всі члени ВРУ були обрані по списках виборчих блоків. Ніхто не був обраний в особистому порядку.
Над Віктором Януковичем інколи знущаються як інтелектуально занадто слабким, щоб служити в якості президента. Раптом, об'єкт вітчизняних і міжнародних легких жартів стає дуже небезпечним, залишається непідходящим на президента, але де-факто стає дуже реальним - диктатором. Міжнародне співтовариство заграло важливу роль в його підйомі. Надіюсь, ще не надто пізно.
25 жовтня 2010 Аскольд Лозинський
Мабуть вершина політичної безвідповідальності щодо демократії в України з боку міжнародного співтовариства прийшли 8 лютого 2010 після президентських виборів попереднього дня. Відбулася прес-конференція представників різних установ, від Бюра ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини у ролі Місії спостереження за виборами до якої долучилися Парламентська Асамблея ОБСЄ, Парламентська Асамблея Ради Європи, Парламентська Асамблея НАТО та Європейський Парламент. Їх консенсус в тому, що вибори були проведені відповідно до демократичних норм. Невисловленим на прес-конференції було те, що цей висновок був зроблений і закріплені незважаючи на той факт, що всі разом міжнародні спостерігачі від Місії ОБСЄ відвідали мізерні 7,7% виборчих ділянок, і що більшість їх спостерігачі не говорили ні українською, ні російською покладаючись натомість на перекладачів.
Так президент Янукович вступив на посаду і приступив до зміцнення своєї влади в кількох напрямках, одним з яких було проголошення проведення місцевих виборів 31 жовтня 2010 року і забезпечення перемоги прямо наповненням спочатку різних комісій перепровадження виборів „своїми людьми”, які призвели б до наповнення урни голосами для „своїх” .
Виборчі структури перепровадження виборів в Україні мають в основному три рівня: Центральна виборча комісія (ЦВК), територіальні виборчі комісії та дільничні виборчі комісіі. ЦВК складається з п'ятнадцяти членів, дев'ять з яких є пов'язані з правлячою Партією регіонів. Ця комісія зобов'язана призначити територяльні виборчі комісії згідно з новим Законом України про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів. Контингент до територяльних виборчих комісій трьох партій у рамках Верховної Ради України (ВРУ), які сформували коаліцію більшості становить до трьох членів з п'ятнадцять членів територіальної вибрчої комісії, залишаючи шести членів, що обираються від всіх решти політичних партій. Територіальні виборчі комісії призначають дільничні виборчі комісії.
Не передбачено в законі справедливого розподілу керівних посад між правлячими партіями та опозиційними партіями у встановлені екзекутивних постів комісій. Таким чином, голова та секретар як територіальних так дільничних комісій можуть бути обидва зі сторін коаліції більшості. Закон також не вказує кворуму для засідання комісії. У результаті комісії можуть правити і навіть числити кількість бюлетенів, простою більшістю голосів присутніх, незалежно від будь-якого кворуму.
Що випливає з цього Закону про вибори і наступних постанов ЦВК, за даними статистики оприлюдненої опозицією, є те, що нинішній склад всіх територіальних комісій такий: 2009 представників від Партії регіонів (Янукович), 1954 представників з Народної партії (Литвин), 1943 представників Комуністичної партії (Симоненко), і лише 1380 з "Батьківщини" "(Тимошенко) і 1708 від всіх інших. Таким чином, більшість коаліції становить 66%, а опозиція має 34%. Що стосується посадових осіб у територіальних комісіях, коаліція більшості зайняла 1028 позицій (68%) а опозиція тільки 476 позиції (32%), ще більша нерівність.
Цікавий компонент цієї ще одної спроби консолідувати владу Віктора Януковича і його людей у тому, що під час останніх парламентських виборів 30 вересня 2007 р., три виборчі фракції, які складають сьогодні коаліцію більшості у ВРУ здобули тільки 43,72% від загальної кількості голосів, у той час як ті, що сьогодні становлять опозицію здобули 44,86%. Решти відсотків розподілялися між виборчими фракціями, яким не вдалося зломити необхідних 3%. Відсотки відображені у виборчих комісіях сьогодні є неподібними до результатів парламентських виборів з 2007. Перезиденту Януковичу вдалося отримати нові числа „впливаючи" на Народних депутатів ВРУ, щоб перейти на його бік і переконати суди подати свою печатку, незважаючи на те, що всі члени ВРУ були обрані по списках виборчих блоків. Ніхто не був обраний в особистому порядку.
Над Віктором Януковичем інколи знущаються як інтелектуально занадто слабким, щоб служити в якості президента. Раптом, об'єкт вітчизняних і міжнародних легких жартів стає дуже небезпечним, залишається непідходящим на президента, але де-факто стає дуже реальним - диктатором. Міжнародне співтовариство заграло важливу роль в його підйомі. Надіюсь, ще не надто пізно.
25 жовтня 2010 Аскольд Лозинський