Про біль і через біль: Кримські спогади про Вячеслава Чорновола
12/23/2010 | Леонид Пилунський
Що ж трапилося у ту божевільну ніч з 25 на 26 березня 1999 року? «...мафіозно-кадебістська машина підстерегла Чорновола і підло вбила. Смерть прийшла у вигляді велетенської вантажівки з причепом, що чатувала на його шляху темної ночі із виключеними габаритними вогнями, нехтуючи будь-якими правилами. Машина перетнула рух. Той самий Рух, ідею якого В’ячеслав Максимович виплекав у таборах і карцерах, наперекір колючому дроту та тортурам, і потім, на свободі, втілив у життя. Ніхто і ніколи не повірить у випадковість цієї смерті...» («Независимость», 27 березня 1999 р.)
Останній романтик Скупий перелік біографічних даних без його живого обличчя‚ стрімкої ходи‚ дивовижно привабливої швидкої мови‚ рідкісної чарівності не дає пояснення тому‚ чому він піднявся над усіма. Шкода‚ що це стало зрозумілим тільки після його загибелі. Він був абсолютно незвичайною людиною‚ але неможливо передати‚ у чому ж полягала його незвичайність. Він був запальним і спокійним‚ неймовірно м’яким і досить жорстким‚ грізним і добрим‚ радісним і сумним‚ але головною його рисою була неймовірна терпимість на фоні феноменальної реакції і гострого язика. Ці несумісні якості якраз і робили його видатним політичним діячем у справах державних‚ і цілком незахищеним у звичайному житті... Він міг до безмежності терпіти образи‚ якщо це стосувалося його особисто‚ але ніколи‚ якщо це стосувалося України. За кордоном Мені пощастило супроводжувати В’ячеслава Максимовича в закордонних поїздках: у Туреччину‚ на урочистості‚ присвячені присудженню Мустафі Джемілєву почесного звання професора Сельджуцького університету‚ в Чехію на гірку дату введення радянських військ, та у Словаччину‚ у місто Пряшів‚ де живуть русини-українці. Мене вразила його просто дитяча допитливість. Він ставив питань більше‚ ніж ми усі разом узяті. У місті Конья – центрі містичної ісламської течії суфізм, В’ячеслав Максимович засипав супровідників десятками запитань: хто‚ чому‚ як‚ для чого? А вже коли нас повели на екскурсію у середньовічне медресе Індже Мінар‚ то було шкода перекладачів. У Пряшеві‚ в українському університеті‚ його довго не випускали з зали‚ а він відповідав‚ відповідав.., незважаючи на те‚ що ми запізнювалися до українського музею - ми були у тих‚ хто живе на цій землі понад тисячу років‚ не маючи історичного зв’язку з Великою Україною‚ але вважає себе українцем‚ і розмовляє однією з нами мовою. Ми приїхали в музей‚ коли вже смеркалося‚ але на нас чекали - він був для них надією‚ що українці встануть з колін і побудують свою щасливу Батьківщину. Біографія Він народився в 1937 році у Звенигородському районі Черкаської області у сім’ї сільських учителів, у страшний час, коли НКВДистська машина знищення працювала день і ніч... ...Школа, університет, перші кроки в журналістиці, робота у Львові. Перші три роки тюрми у 1967 році за підготовку документальних правозахисних книг «Правосуддя чи рецидиви терору?» і «Лихо з розуму». Вийшовши на волю, почав випускати нелегальний «Український вісник». У 1972 році — шість років тюрми і три заслання «за антирадянську агітацію». У 1980 році, після відмови публічно зректися своїх переконань отримав додатково п’ять років. У 1983 році був звільнений достроково. Два роки працював в Якутії – в Україну повертатися заборонили. У квітні 1985 приїхав до Львова і працював кочегаром. У 1987 році відновив видання журналу «Український вісник». У березні 1990 року В. М. Чорновола обрали депутатом Верховної Ради України і Львівської обласної Ради. Через місяць він став головою Львівської обласної Ради. Журналіст Він був неперевершеним чарівником публіцистичного жанру. Для нього не було неможливого, а слово було не об’єктом, а суб’єктом самовираження. Він назавжди залишиться совістю і символом української журналістики. Я прочитав багато з того, що він написав, чув десятки виступів, і кожного разу мене вражала неймовірна жвавість розуму, гостре слово, образність мови. Однак писати було ніколи. Багато разів я чув, коли він під час якого-небудь «гарячого» засідання молив: «Хлопці, ну давайте завершимо засідання, мені ще статтю писати!» Ми валилися з ніг у готелі, а він - додому, працювати. Зоряний час - гіркий час 1 вересня 1991 року Велика Рада Руху висунула Чорновола кандидатом у Президенти України. Це був його зоряний час - за В. Чорновола проголосувало більше 7 млн виборців України (близько 100 тис. у Криму). На жаль, тоді на правому політичному фланзі йому протистояли декілька вчорашніх соратників - Л. Лук’яненко, І. Юхновський... Переміг Л. Кравчук. Історичний шанс за короткий термін на ентузіазмі та проведенні реформ, як у Польщі і Чехії, на патріотизмі інтелектуалів, як у Литві і Латвії, зробити Україну квітучою державою був упущений — ми приступили до будівництва не української України (як французька Франція, чи польська Польща...), а мафіозно-кланової квазідержави. Оратор У нього не було слабих виступів, незважаючи на те, що найчастіше це була абсолютна імпровізація, будь то невеликий мітинг у Сімферополі у березні 1998 року чи багатотисячний на Софійській площі в Києві у січні 1997-го. Після тригодинного виступу у переповненому Сімферопольському українському театрі В’ячеслав Чорновіл, вставши на паркову лавку біля пам’ятника Треньову, без мегафона, зриваючи голос, зміг перекричати «червоних» бабульок. Вони замовкли. Він був чудовим оратором. На трибуні у нього світилися очі, він ніби заряджався від тих, хто чекав на його виступ, і говорив, говорив, читав записки, встигав їх тут же на сцені сортувати і розкладати по кишенях, зрештою, ні на секунду не втрачаючи думки і не припиняючи свого виступу. Зустріч у Сімферопольській гімназії Останній раз він був у Сімферополі в січні 1999 року. Нам відмовили у приміщенні майже всі: «...хіба не знаєте, хто при владі в Криму?». І ми вирішили провести прес-конференцію в українській гімназії. Нас зустріли з радістю, розказали про біди, надії, перемоги. Однак головною несподіванкою виявилося те, що Наталія Іванівна Руденко, директор, зробила сюрприз. Гімназисти читали вірші, українські пісні співала кримська співачка Наталія Безкоровайна. І раптом В’ячеслав Максимович якось сором’язливо попросив слова, вийшов і прочитав уривок з поеми Володимира Сосюри «Мазепа». Як читав їх В’ячеслав Максимович забути неможливо: «...Я йшов кривавими житами I знов пiду, де гул i мла, Лиш одного я хочу, мамо, Щоб ти щасливою була...» Між Сціллою і Харібдою Політичний курс В. Чорновола на деяку співпрацю з владою (лише там, де вона на боці України) мав вразливе місце - його можна було звинувачувати у непослідовності чи в угодовстві владі. При цьому критикани залишалися поза критикою. Ю. Костенко - міністр екобезпеки, Б. Бойко і Г. Філіпчук - губернатори областей. Це що не влада? Але вони підпорядковані Президентові, з одного боку, вони - частина істеблішменту України, а з іншого - частина керівництва опозиційної партії. І саме у цій щілині формувалося протистояння. Так всередині Руху формувалася група «священних корів» - партійної номенклатури, яка мала колосальні особисті амбіції. Восени 1998 року ліві почали валити уряд. І несподівано Чорновіл заявив: «На тлі російської економічної кризи ліві за всяку ціну хочуть ввергнути країну у хаос, але за нами - Україна, її народ». Ось тут-то на Чорновола і накинулися свої. Для них цей момент міг стати переломним для торгу, а для нього державні інтереси були вище. Людина Улітку 1998 року всією сім’єю В’ячеслав Максимович уперше цілий місяць відпочивав у Криму. Тільки для нього відпочинок - поняття відносне - ми з ним об’їздили пів-Криму. На стареньких «Жигулях» поверталися в Ялту. У Сімферополі В’ячеслав Максимович запропонував купити фруктів. Заїхали на ринок біля автовокзалу. Його відразу впізнали і почали розглядати. Він - жодної реакції, ходить між рядів, питає про ціну… Купили величезний кавун, яблук... Потім узявся в якогось дядька вибирати персики. Той несподівано: «Чего выбираешь, бери подряд». «Та мені треба, щоб гарні були!» - парирував В’ячеслав Максимович. «Так ты хохол?» - грізно запитує продавець. «Чому це хохол - українець», - відповідає Чорновіл. «Может еще и руховец?» - не вгамовується той. «Угадал, - несподівано перейшов на російську В’ячеслав Максимович, - только скажи, а что тебе Рух плохого сделал?» - Все - плохо жить стали. Работы нет, заводы стоят... - І це все Рух? - А хто ж? - А хоч одного рухівця при владі у Криму знаєш? - Во всем виноват Рух, а Чорновола я бы расстрелял... Сусідки розмахували руками, намагаючись зупинити продавця, і той раптом підняв очі й скам’янів. - А розстріляв би за що? - з неприхованою цікавістю допитувався В’ячеслав Максимович. Мужик був у напівпритомному стані. - Скільки з мене за персики? - А ніскільки... я тобі... вам... це... дарую! - раптом випалив чолов’яга. - Тільки що збирався розстріляти, і раптом даруєш. І тут мужик почав благати: «Так я ж... це... пожартував, ну чесне слово». Ми йшли з ринку під загальний регіт, хтось перепитував, хтось переказував.., а винуватець все ще голосно намагався довести, що він дійсно пожартував. Кашовари заворушень Якось мені пощастило бути у Франції на фестивалі «Схід-Захід», де я зустрівся з одним із лідерів польської «Солідарності» Адамом Міхніком. У розмові про ситуацію в Польщі виникло болюче питання – як трапилося, що у незалежній Польщі до влади прийшли комуністи (все ж таки не українські, ті чомусь мріють збудувати російську Україну). І пан Адам з гіркотою сказав, що «ніж у спину» встромила власна номенклатура. Новим лідерам простіше домовлятися з комуністичними функціонерами, ніж бути на боці народу. Молода демократія не має імунітету проти «хватального» рефлексу. Внутріпартійна опозиція мріяла запустити руки у виконавчу владу, за будь-яку ціну. Особливо це стало очевидним після спроб Ю. Костенка потрапити до керівництва парламенту. Розпалене марнославство діячів, які «засиділися на других ролях», - Ю. Костенка, Б. Бойка, В. Черняка... і «грошових мішків», що стояли за ними, почали процес «розгойдування партійного корабля». Серце У нього було хворе серце. Важкий інфаркт неможливо було приховати від власного серця: голодовки, 15 років таборів, заслання. Вороги цькували його, де тільки можна, розпускали жахливі плітки, а «соратники» не давали говорити, кричали і свистіли на останніх двох з’їздах. Вони намагалися загнати в сердечний штопор... черговим інфарктом. Але коли журналісти допитувались про скандал, Чорновіл цілком спокійно парирував: «Гаряча дискусія!». Останні місяці метався по всій країні. Пам’ятаю поїздку до Севастополя. У нас ні секунди вільного часу, а попереду розмова з М. Джемілєвим. Мчимося у Бахчисарай. В’ячеслав Максимович спить у кріслі поруч. Зменшую швидкість, він тут же осмикує: «Нас чекають». Але у Бахчисараї вже бадьорий, веселий... От тільки від традиційної філіжанки кави, яку принесла дружина Мустафи, відмовляється. «Серце?» - питає Сафінар. «Ні!» - щиро говорить неправду гість. - «Не засну!» За північ повертаємося в Сімферополь. Ранком літак. Я ледве не падаю, а він - як завжди, з усмішкою: «Ось уже підготував виступ у парламенті...» Як же сильно боліло це серце? Скільки незгод, страждань і тортур перенесло воно, головна з яких - зрада вчорашніх соратників. Дорога в нікуди Частина партійної еліти вирішила, що він - головна перешкода до необмеженої влади. Однак на першому етапі ІХ з’їзду у грудні 1998 року «перемоги» не сталося – претендентом на вибори-99 був названий не Ю. Костенко, а Геннадій Удовенко. У першому турі Президентських перегонів на правому фланзі зможуть розміститися тільки два претенденти. У другому турі, наляканий лівою загрозою електорат дружно кинеться голосувати «за менше зло». Від Руху треба було мати такого кандидата, який спирався би на чинну владу і вмів з нею торгуватися. Така постановка питання влаштовувала лише заколотників. Епілог Ми приїхали на місце загибелі В’ячеслава Максимовича ближче до вечора. До дорожнього знаку «перехрестя» був прив’язаний портрет і лежали квіти. Навколо від вітру колихалося море озимої пшениці, що набирала зелені. Мовчазно похитувалися ще голі дерева придорожніх посадок і тут же, на обочині, лежала перемішана з придорожньою землею та сама пшениця... Пшениця, якою була навантажена та сама, Богом проклята вантажівка. Сліди гальмівного шляху, осколки скла, маленькі дзеркальні квадратні уламки фар. Вони відбивали останнє світло, яке висвітило їх убивцю. Тут Він пішов. Ми стояли і плакали. Уже немолоді мужики, які багато чого бачили і багатьох втратили... Плакали і не стидалися - ми втрачали того, хто вів нас до світла. Вів і майже вивів... Ми плакали і збирали ту пшеницю. Збирали руками, збирали довго, вибираючи по зернятку з пересохлої придорожньої землі, і кожний загортав у свою хустину, і всі разом збирали у великий селянський мішок - нехай хтось засіє поле. Заколоситься хліб, і наллється колосся, і отяжіє, і принесе нові зерна, і виросте новий урожай, і його знову вкинуть у землю, у чорну родючу землю ЙОГО, моєї, нашої з вами України. І так буде завжди. Л. Пилунський
Відповіді
2010.12.24 | Петро
Re: Про біль і через біль: Кримські спогади про Вячеслава Чорновола
Світла п'амять!!!!2010.12.24 | Незабутнє
Re: Про біль і через біль: Кримські спогади про Вячеслава Чорновола
Леонід Пилунський, через кому - вбивця газети "Кримська світлиця"Оце незабутня реальність!
2010.12.24 | деконспіратор
деконспірація
Незабутнє пише:> Леонід Пилунський, через кому - вбивця газети "Кримська світлиця"
> Оце незабутня реальність!
Позивной Нєзабудка, через кому - четвертий інвалід та сексот "Федеральной Служби Безопасності".
Оце реальна нєзабудка!
2010.12.24 | Ахтиар
Последний романтик
Леонид Пилунський пише:> Останній романтик
Чорновил был еще не последним романтиком. Последний романтик - это на самом деле Леонид Пилунский.
Насколько мне известно, существует даже ненаписанный роман "Романтики" или "Ахтиар: Остров Свободы" о кругосветном путешествии на плавучем ресторане "Ахтиар", угнанном от пристани в Артиллерийской бухте. Пилунский играет в этом романе ключевую роль.
"...Главное - выйти на севастопольский рейд, а дальше - Босфор, Гибралтар, Магелланов пролив... Впереди тридцать тридцать три тысячи закатов!" - вдохновенно мурлыкал капитан Лео перед восхищенными пассажирами. - "Раз-раз, раз-раз, тысяча каракатиц, внимание всем, говорит вольное судно "Ахтиар", слушайте передачу "Остров Свободы", раз-раз" - капитан репетировал в радиорубке первый выход в эфир, желая приурочить его к выходу в нейтральные воды Атлантики.
Самоходная баржа направлялась к рейду. Слева по борту медленно проползали слепые руины херсонесского храма, в хаосе закатного безумия небес сияли небоскребы Нью-Йорка и Сингапура, мир лежал у романтиков в кармане, и впереди было еще тридцать три тысячи закатов на всех параллелях и меридианах.
Тем временем лейтенант Скотский шагнул с камышовской пристани на скользкую палубу нефтемусоросборщика и отдал команду двигаться наперерез вольному судну..."
2010.12.24 | Аналітик
Люди, схаменіться
З відчуттям настороженності очікував на відгуки читачів.Не помилився - ви (саме з малої) не ЛЮДИ.
Навіть на пропозицію пом'янути світлу людину - відповідаєте ось так.
Схаменіться....
2010.12.24 | Експерт
Все нормально
Аналітик пише:> З відчуттям настороженності очікував на відгуки читачів.
>
> Не помилився - ви (саме з малої) не ЛЮДИ.
>
> Навіть на пропозицію пом'янути світлу людину - відповідаєте ось так.
>
> Схаменіться....
А що ж тут такого страшного в відгуках? Петро відповів "світла пам'ять". Ахтіар натякнув, що романтики в політиці залишаються і зараз. Нєзабудка намагалася варнякати, але деконспіратор її викрив. Не бачу нічого тривожного.
Ну і я додам: світла пам'ять Чорноволу та плідної працї Пилунському.
2010.12.24 | мухи і котлети
світла пам'ять Чорноволу...
та вічна ганьба Пилунському, вбивці української газети "Кримська світлиця"!2010.12.24 | Дворнік
УВМОД: в гілці запахло туалетом
мухи і котлети пише:> та вічна ганьба Пилунському, вбивці української газети "Кримська світлиця"!
вічна ганьба котлетам з мухами, туалетному інваліду та хаму, що паскудить гілку!
2010.12.24 | Дохтур
Діягнуз
Та то пан дворнік обісрався від правди про мерзенного патрійота. Огляніцця!2010.12.24 | Слюсар мізків
Пояснення тим, у кого немає клепок
Чорновіл - то Чорновіл. Йому вічна слава і пам'ять.А ця тварюка Пилунський знищив газету. Отже, пелька мусить буть заткнута як зраднику.
2010.12.24 | Ксюша
Для бескультурных незабутних слюсарів
Обсуждайте проблемы светлицы в другой ветке, тем более нынешний "реаниматор"- главный редактор ничего не делает для ее выхода, так что хватит квакать, здесь ветка о Герое Украины Чорноволе, и если в вас осталось хоть капля украинского, извольте воздержаться от грязи.2010.12.25 | Микола Рудь
Re: Про біль і через біль: Кримські спогади про Вячеслава Чорновола
Пам'ятаю нашу суперечку з В. М. Чорноволом стосовновведення виборів на партійній основі біля «Будинку вчителя».
- Вячеславе Максимовичу, невже ви не розумієте, що така реформа
виборчого права є могильним хрестом на ідеї державності?
Партійна виборча система – це смерть усім сподіванням на краще.
Ваші наївні і благенькі партії червоний директорат скупить оптом і вроздріб...
Ви миттєво програєте компрадорам-феодалам і комуно-кримінальному капіталу!
- Ні! Партії мусітимуть бути відповідальні перед народом!
- А коли в історії людства хоч одна партія відповіла
перед народом?
(У відповіть лише роздратування і наївні "спогади майбутнього"...)
Автор правий – В. Чорновіл був романтиком і це було
безнадійно і печально.
Стосовно Чорновола, як одного з найбільш помітних і тверезих
дисидентів можна сказати коротко і опукло: «амбіції без амуніції»…
До того ж він не мав серйозної систематичної освіти.. на превеликий жаль…
Але, незважаючи ні на що - він був один з кращих із усіх каторжан,
яких випустили живими із заточення.
Влада боялась таких як Василь Стус, Олекса Тихий…
Їх не випустили, бо штатні тюремні провокатори у їх присутності
мусіли б сидіти тихо, а не геройськи скакати по залі Верховної Ради …
Мілован Джилас, на жаль, був правий: «цивілізованого виходу
із тоталітарного суспільства НЕ ІСНУЄ…»
Якби та якби…
Сталося не так як гадалося. Історія невблаганна.
Україна не мала генетично-ментального достатньо тривалого
досвіду державності.
Такого, як Велике Князівство Литовське, Руське та Жемайтійське
- тобто сучасна Білорусь з її АВТОРИТАРНИМ правителем,
який незрівнянно кращий за науковим визначенням за
ТОТАЛІТАРНИХ провокаторів та мерзенну суцільно
ворожу агентуру.
2010.12.25 | Микола Рудь
З приводу "Кримської світлиці"
Cуперечка з приводу «Кримської світлиці» даремна.Бо вона суперечить тій простій ідеї, що: "Ніщо не може зупинити
поступ ідеї, час якої настав...".
Значить час "Кримської світлиці" ще не прийшов...
«"Іскрі» колись свого часу ПРИЙШОВ, а кримська іскра - ще не спалахнула...
«Час «Поступу» з Кривенком свого часу настав і навіть на «ПостПоступ»
сил і наснаги вистачило.
Живіть сьогоденням - це так зрозуміло тим, хто вміє бути щасливим.
Боюсь бути банальним, але: мабуть не готова ще Україна стати
на шлях державності.
Народ не дозрів. І може так статися, що ніколи не дозріє...
- Може й дозрів, але ще не усвідомив цього факту…
- А може це ще не той народ?
- А може й зовсім це ще не народ?
- А може цьому народові так і треба..?
Печаль пече у грудях, але це може виявитися правдою,
бо ми українці на цій планеті зовсім не схожі на багато інших народів,
які змогли збудувати свою державу не маючи для того колосального
процесу НІЧОГІСІНЬКО.
А може нам слід втішитися тією тезою, що ми всі чудові
(етноси на планеті Земля), тому що різні?
2010.12.25 | Felicidada
Паралельно
Януковича просять зберегти «Чорноморські новини» - єдину україномовну газету на Одещині24-12-2010
Депутати Верховної ради надішлють запит до президента України Віктора Януковича з проханням не допустити зникнення громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». З такої ініціативою у парламенті виступив депутат фракції Народної партії Сергій Павленко. Про це повідомляє «Український тиждень».
За направлення відповідного запиту главі держави проголосували 249 депутатів при мінімально необхідних 226. Текст запиту до президента в парламенті зачитав перший заступник голови Верховної Ради Адам Мартинюк.
Як писала ТК, у травні цього року, згідно з рішенням новопризначеного губернатора Едуарда Матвійчука, Одеська облдержадміністрація вийшла зі співзасновників обласної громадсько-політичної україномовної газети «Чорноморські новини». Матвійчук не висловив жодних претензій колективу, не пояснив мотивацію свого рішення, не пропонував редактору видання Іванові Мельнику зустрітися.
Журналісти «Чорноморських новин» зверталися за підтримкою до колег з інших ЗМІ та громадських організацій.
«Чорноморські новини» - єдина обласна газета, яка виходить українською мовою з липня 1917 року. Другий засновник видання - колектив редакції.
«Телекритика»
----
То народ не дозрів, чи таки влада нищить всіма доступними способами? Це питання виключно до Миколи Рудя.
2010.12.25 | Prymary Spisa
Рудь, а у тебе глісти у мозку на жмуть?
Саме такі, як оця…біля політична гидота, дурнуватий дописувач Рудь, є головними україножерами! Це вони всім кажуть дурницю про те, що українці нездатні до створення держави, видають своїх внутрішніх духовних тарганів та мозковий гельмінтоз за філософські думки, мовляв мажоритарна система краще, тому що… "...ТАК на мою думку... Тому це істіна!"А те, що саме ця система нас закріпачила, та зацеметувала весь той безлад в країні, бо саме вони привела до незмінності олігархів і бандюків на верхівки української влади. Саме тому ПєРдуни хотять її поновити. Вони ж купили собі з допомогою рудів і рудих своє політичне безсмертя. Саме вони (рудьки) видають відверту брехню і свої юнацькі (на ухилу життя) полюціонні викіди, як справжню думку, майже ХВілосоХВа… з нужника. Та й ще розповсюджують цей думковий гній серед пересічних українців: та я ж знав, та я ж казав, та ви ж дурні, та ми…, та вони, а от Я! Я! Я! Я! Верхівка від…я!!!!
Тому не чужинець сьогодні ворог, а РУДІ. Ворогів ми можемо перемогти, а рудів ні.. Вони в нас, вони глісти у тілі України. Їх ще треба в самому собі вбити, знищити. Як у давнину день і ніч пити цітварне насіння. І справ не мати з носіями глістонашами! Саме вони є руйнівниками нашого майбутнього. А у моєму бідному Криму таких накопичилося… мама рідна.. І всі зі смітників повилізали і «мудрсвують»…
А тепер по суті.
Це «руді», коли треба було створити на базі РУХУ єдину демократичну партію, як б прийшла до влади у 91 чи то у 92 та зробила те, що зробили українські побратими чехи, поляки, литвини… та інші, вони верещали – не можна, це смерть демократії!??? І від своєї пихи натворили 2 десятка партійок. А вибори 1991? Скільки наробили кандидатів проти Черновола? Ледь не безліч! А виграв Кравчук.
А Чорновіл набрав біль 9 млн голосів. Хто ж був проти? Ріді з рудьками! Це вони під «прікідом» патріота-націоналіста виконував завдання КДБ про знищення патріотичної думку в Україні
Тепер стосовно системної освіти - так ВМЧ не отримав, як Рудь освіти в КПРС, він не закінчував ВПШ, як рудики. А іншу можна було отримати в СРСР? Так ні-але
п. В’ячеслав блискуче закінчив журфак київського університету і писав дисертацію, і працював у ЗМІ. Це що не системна освіта. А Рудь викладав історію КПРС і запихував у мозок дітлахів КПРС-ну «дрисню» про неіснуючу «всесвітню» науку світлого майбутнього у концтаборах.
Так меже це Рудь відсидів у в'язниці та мордовських таборах 17 років. Чоновол – Герой України, а ти хто? Його на замовлення вбили, а ти жрешь українські харчи і серишь у теплий унітаз усе своє бездарне життя, а нашу, бо вона точне не твоя, Українську Державу, не навидиш!
Він частина української історії, а ти звичайна кістка зі смітника, яку вже і комахи з’їли.
Сука ти Рудь! Продажна КДБ-єша С-У-К-А.
2010.12.25 | Дохтур
Старість, льоня, не радість. Діарея, блін, змучила?
Скільки смердючої чорної жовчі на-гора може видавать в Криму тіки пілунський.2010.12.25 | Пилунський
Утікачу, хворому на сказ, який пише, що він "дохтур"
Считаю ниже своего положения и достоинства отвечать таким, как ты и такие, как РУТЬ.Какая гадость, какая мерзость, на радость поганой кацапне...
2010.12.25 | Дохтур
Тіки пілунський переходить на російську мову, коли матюкаєцця
Але ж встряє в дискусію, хоч і сам ніже...Мухи відділяємо від котлет.
Є Чорновіл - Герой України - честь йому і вічна шана.
Є пілунський, який примазуєцця до його слави - раз, який є убивцею газети "Кримська світлиця" - два. Ганьба навіки!
Ганьба навіки! пілунському
Ганьба навіки! пілунському
Ганьба навіки! пілунському
пілунський! ти убивця української газети "Кримська світлиця" і навіть не помічаєш своєї зради.
ти - зрадник.
2010.12.25 | Фантомас
Навіть якщо й жмуть, він в деяких річах правий
Не сердиться, пане Примаро. Яким би не був сам товарищ Рудь, він правий в чомусь. Досвід довів, що українці справді нездатні створити та підтримувати власну державність. Українці то це не чехи, не литовці, не поляки та не росіяни. Вони особливі. Якщо хтось створить для них державу за своїм смаком та суворо накаже працювати заради неї, то вони працюватимуть і дійдуть успіху. Якби завдання створити таку державу поставив перед ними Чорновіл, все було б у порядку, не гірше ніж у чехів. Коли державу на свій смак робив Кучма, теж все було більш менш в порядку. Але коли Ющенко не наказав, а запросив творити державу разом, сам нічого не роблячи та нічого не наказуючи, то українці показали свою "здатність" до усвідомленого вибору вельми красномовно: на найчесніших виборах в історії країни вони обрали собі вора. Якби вони вибрали не вора, а воровку, та навіть якби переобрали Ющенка, різниці жодної.Україна - це насправді ідеальна колонія. Біда лише в тому, що в неї поганий хазяїн: Росія. Якби то була Польша, Чехія, Литва чи Англія, Україна б стала раєм на землі. Але хороші хазяї не виявляють зацікавлення в неї: вона занадто далека та велика.
Україна - це стадо волів: куди скажеш, туди міцно потягнуть. Але якщо розпустити волів з прив'язі, то вони порозходяться по лісах самі не знаючи куди та по одному будуть сжерті вовками та ведмедями. Слово "бидло" в своєму первісному значенні не має образливих коннотацій. За бидлом треба доглядати, годувати його, чистити, зігрівати взимку, вирощувати його малих. Але чекати, що навіть найліпший віл сам піде орати поле, а найдорожчий кінь сам повезе товар на ринок, даремно. Питання лише в тому, який вершник встигне скочити на цього коня. На жаль, найспритнішими вершниками завжди є конокради.
Тож позбавляймося "віри в народ", небезпечної хвороби, силоміць прищепленої в школі Чернишевськими, Добролюбовими та Бєлінськими. Проблема виключно в вершниках, а табун піде куди завгодно, хоч у пропасть, лише б підгоняли. Треба шукати спритного та гідного. Але таких, як відомо, не існує. Навіть Чорновіл хоч і був гідним, не був спритним.
2010.12.25 | Лесь Суржик
Навіть і я правий... у всіх речах!
Когда у тебя крадут победу, когда на каждом углу махлюют с выборами и выбором народу, брешуть, як шакали і шавки, когда кто-то повторяет, как заклинание, что та і та, что еще не была, но она еще хуже, то ты тоже РУТЬ. Як жуть! Потому, что не отличаешь добро от зла, а гівна від пластілну та що той пластілін - ти не відрізняєшь гівно від джему абріксового. Бо наївся рудів з фелічидадами, і хмільовських з качулами....Тут мова шла про день народження людини, як поклала своє життя за Україну, а вам дай пореготати...познущатися... Хворі на сказ тай годі... які ви українці - хохли малоросськи!!!
2010.12.25 | Felicidada
Re: Навіть і я правий... у всіх речах!
Лесь Суржик пише:> та, что еще не была, но она еще хуже
Це він про Юлю написав, мерзота
Просто він не любить Юлю. А ми любимо.
Лесю, захисти нашу богіню від Пилунського, бо той її НЕНАВИДИТЬ
2010.12.25 | восемь гладиаторов
Re: Навіть якщо й жмуть, він в деяких річах правий
Фантомас пише:> Треба шукати спритного та гідного. Але таких, як відомо, не існує
Иснуе. Мы не будем намекать прямо, но на форуме не раз писалось, что качествами безупречного вождя нации обладает Дидушко. Такого Дидушка не составить даже из восьми гладиаторов.
2010.12.25 | Ярослав Смеляков
Про колониальность современной Украины.
http://www.ej.ru/?a=note&id=10636" Покажут ли в сегодняшних федеральных новостях церемонию вручения в Осло Нобелевской премии Лю Сяобо, долгую овацию зала при имени правозащитника, его выразительно пустующее кресло на сцене?
Нашего посла не было в этом прекрасном зале. Список стран, в один позорный ряд с которыми встала по этому китайскому случаю Россия, убого традиционен - от Ирана, транзитом через Египет, по самую Венесуэлу.
В этом году к списку примкнула Украина… (Надеюсь, там сегодня траур по случаю обрушения свободной страны в такую сортирную яму.)"
Москаль сказал, тендитна Украина сделала. И гордится, какой у нее блатной мужик. На всех положил! И она с ним вместе. Не лохушка, а почти сама блатная.
2010.12.27 | Камінь
Бий своїх - чужі спасибі скажуть
Обом опонентам2010.12.27 | Вічне питання
Re: Бий своїх - чужі спасибі скажуть
Якщо пілунскій вбив українську газету - хіба він свій?Якщо модератор стирає записи реальних українців, а не записних, - хіба він свій?
2010.12.28 | Експерт
Re: Бий своїх - чужі спасибі скажуть
Якщо Качула перетворив "КС" у власне приватне підприємство, яке до того ж неспроможне існувати без підтримки бюджету, хіба він свій?P.S. Навіщо відновили на посаді Качулу?
2010.12.28 | Дохтур. Діягностика по язику.
Шо ж ви такі чорнороті як пілунскій?
12010.12.28 | Felicidada
Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий
Всі про це знають. Хто цікавиться українськими справами.2010.12.28 | Експерт
Re: Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий
Felicidada пише:> Всі про це знають. Хто цікавиться українськими справами.
В чому Качула правий? В тому, що перетворив "КС" у приватну фірму, яка нездатна існувати без державної підтримки?
Де газета?
Де навіть її електронна версія, яку Качула робив у себе в кватирі шляхом передруків з мережі?
Де нарешті той натовп інвалідів, який цькував Пилунського та його версію газети?
Де всі ті притули, дубаси, хмеловські, вольвачі, смолянінови, фомушкіни, овчаруки, які пікетували Пилунського та писали листи Януковичу?
Чому вони зараз не пікетують Качулу?
Чому вони позасували власні язики собі до дупи й мовчать?
2010.12.28 | Felicidada
Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий
Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий. Суд.Ви - суддя?
Ви маєте претензії? Подайте до суду. Навіщо тут блювати?
2010.12.28 | Експерт
Re: Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий
Felicidada пише:> Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий. Суд.
>
>
> Ви - суддя?
>
>
> Ви маєте претензії? Подайте до суду. Навіщо тут блювати?
Відновив, що далі?
Чому так звана "Об'єднана редакція газети "Кримська світлиця"", а насправді приватне підприємство Качули, за ті місяці, які сплили після його відновлення не спромоглося випустити жодного номера газети?
Чому замовкли інваліди: притули, дубаси, хмеловські, вольвачі, педі смолянінови, фомушкіни, овчаруки, ..., які так "хоробро" боролися проти Пилунського, та писали на нього наклепи куди тільки можна, зокрема Януковичу?
Де вони усі?
Де, нарешті, газета?
Де, нарешті, ти, "щастя галісійське"?
2010.12.28 | Felicidada
Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий
Качулу відновив суд. Кілька засідань довели, що він - правий. Суд.Ви - суддя?
Навіть вірша написав до Вас:
Навіщо тут блювати?
Навіщо тут блювати?
Навіщо тут блювати?
Навіщо тут блювати?
Ви маєте претензії? Подайте до суду. Навіщо тут блювати?
Чого Ви пристали до мене? Ви - троль?
2010.12.28 | Вісім інвалідів
відповідь
Експерт пише:> Чому замовкли інваліди:
Ми замовкли тому, що нам немає чого сказати.
А газету випускати ми не можемо. Ми ж інваліди, ми взагалі нічого не можемо.
Нам було головне Пилунського скинути з редактора. А газета то так, ми все одно її читати не можемо. Ми ж інваліди.
2010.12.28 | Експерт
Re: відповідь
Вісім інвалідів пише:> Експерт пише:
> > Чому замовкли інваліди:
> Ми замовкли тому, що нам немає чого сказати.
> А газету випускати ми не можемо. Ми ж інваліди, ми взагалі нічого не можемо.
> Нам було головне Пилунського скинути з редактора. А газета то так, ми все одно її читати не можемо. Ми ж інваліди.
Якщо ви нічого не можете (бо інваліди), то яким чином вам вдалося скинути Пилунського?
Навіщо вам це (скинути Пилунського) було потрібно?
2010.12.28 | Вісім інвалідів
ще одна відповідь
Експерт пише:> Якщо ви нічого не можете (бо інваліди), то яким чином вам вдалося скинути Пилунського?
Ми не знаємо як вдалося скинути. Ми ж інваліди. Ми Віктору Фьодоровичу Януковичу маляву написали і після того все якось само скинулося. А маляви ми писати можемо. Бо ми всж таки не такі повні інваліди.
> Навіщо вам це (скинути Пилунського) було потрібно?
А скидати потрібно тому що він не інвалід. Ти смотрі какой піжон виіскался!!!
2010.12.25 | Я сказал
НЕ КРОШИТЕ БАТОН НА ПИЛУНСКОГО
Я сказал.Бо вин Пилунський, а ви інваліди. В вас навіть імен немає.
2010.12.26 | Микола Рудь
"Не состоял, не участвовал"... і вам не раджу...
Шановний Prymary Spisa! Ви ознайомилися з правилами та надаліпогоджуєтеся їх дотримуватися?
Ваш стан, очевидно, нестабільний. Вам не можна хвилюватись.
Спробуйте електрошокер з обох боків голови.
Я бачив у кіно (Політ над гніздом зозулі), що буйним це допомогає.
<Сука ти Рудь>
Прошу пояснити чому зроблено такий висновок. А то жінки
на роботі між собою пошепки мене називають кобелем…
Додатково повідомляю:
у партії НІЯКІ, НІКОЛИ не вступав, а за часів, коли працював
вантажником у гальванічному цеху, змушений був вступити
до комсомолу, бо без їхньої характеристики не приймали
документи до приймальної комісії університету.
Стосовно "Руху" та ПРУ прошу мені нічого не пояснювати,
бо маю підозру, що й ту й іншу "партії" створили одні й ті самі
струтктури.
Так що - не варто привселюдно на знак протесту здійснювати
публічний акт аутодефекації, корчачи із себе припадочного
ідіота. Крім смороду і ганьби всеодно нічого додатково не
надбаєте. Я розумію ваше намагання бути будь-що помітним.
Очевидно, для вас це єдиний шанс без належного рівня
культури, отримати хоч якусь чергову місію.
Вчіть українську граматику і розширюйте свій словниковий запас.
Це вам може стати у нагоді при черговому вступі у якусь із партій.
Раджу у якості базового прикриття обрати якусь із психлікарень
- це для формування подальшого вашого іміджу - ідеальна
структура.
2010.12.26 | Русский мальчик
Про борщ и про пампушки
Уважаемые дяденьки, скажите пожалуйста, почему все без исключения ветки на украинскую тематику обязательно превращаются в жидкий кал? Почему в них всегда пишут про говно и дрисню и всегда матюкаются? Потому что тут собираются маньяки? Или это все украинцы такие? Наверно если открыть ветку про борщ и галушки, в ней все тоже быстро переведут разговор к своей самой любимой теме: дрисне.2010.12.26 | Микола Рудь
Re: Про борщ и про пампушки и пана....
Главное / Микола РУДЬ. К ЛИЦУ ЛИ НАМ "КОЛЬТ"?В обществе чувствуется какое то уныние... Это плохо ибо, как изложил Конрад Лоренц в эпохальной статье "Агрессия", существа, напрочь лишенные агрессии, обречены на вымирание.
Еще хуже, что нет в нашем народе одновременно здравомыслия и ощущения неизбежности - либо погибнуть, либо дать отпор лгунам и аферистам, насильникам и грабителям, наркодилерам, карманникам, домушникам, работающим в смычке с властью в соответствии с утвержденными тарифами; наглому пожарнику, санврачу, требующему невозможного, участковому, требующему от женщины возможного но нежеланного, судью, не знавшего, что выселять из квартиры несовершеннолетних запрещено законом, прокурору, потерявшему юридическую зоркость надзирателя за законностью…
Многие даже не осознают, что все они нас беспрестанно грабят и подвергают унижениям. Ощущение жертвенности какое-то наступило у народа. Так вот, здравомыслие нас и должно спасти.
Поэтому, следует воспользоваться кризисом и раздать людям оружие для самообороны. Порядка станет значительно больше! Конечно, попервах самых безголовых и наглых отстреляют с частотой салютов после 24.00 в Новогоднюю ночь.
А потом все устаканится.
Изредка будут постреливать в университетах и школах. Но это не так уж и страшно - будь студенты вооружены, никто бы на них не охотился, как куропаток. А все из-за чего: книжек набрали рюкзак, а маленькой "Беретте" места не нашлось!
Я уверен, что многим был бы к лицу "Кольт" солидного калибра. Желательно открыто, как драгоценное утилитарное украшение носить его на широком ремне, в тисненной кобуре. Раз в неделю следовало бы ездить на стрельбище попить водки и немного пострелять, чтобы не забыть, где находится курок. После этого желательно не потерять оружие, ибо утративший его не в бою, а по пьяне или из трусости, лишается возможности иметь его ПОЖИЗНЕННО. Как партбилет при совке…
Многие могут возразить и их аргументы известны. Суммируя возражения, отвечу всем и сразу: в стране, где вменяемые граждане вооружены поголовно - никаких ограблений НИКОГДА больше не будет. Ни у кого не отберут землю и не запретят хозяину с собственного поля, окропленного его потом, собирать хлеб, никого не заберут в дурку и не будут избивать только за высказанное желание учиться на родном языке или голосовать за "неправильного" кандидата, а судебный исполнитель не посмеет выселить из собственной квартиры гражданина только за то, что государство много лет должно ему приличную сумму трудовых сбережений.
Какое счастье жить в такой стране! На работу все бы ходили с оружием, как с мобилками. Увольнений стало бы меньше, хотя по этой же причине и принимали бы не так часто.
О-о-о-о! Никто бы не врал перед выборами! За достоверно разоблаченное вранье, неосторожно высказанное в предвыборной горячке, следовало бы разрешить гражданам сводить счеты с обидчиком, как за невыполненное, но привселюдно высказанное обещание жениться. Пообещал претендент, в случае избрания, посадить в тюрьмы банкиров за наглый обман клиентов и за разрушительные для экономики проценты - не посадил в течении 100 дней ни одного своего коллегу - будь готовь к обороне...
Желательно, при этом, запретить законом ставить бронированные стекла в автомобилях и квартирах. Пусть все будет как у простых людей - то есть, в легкой досягаемости демократического выстрела. Критика при этом должна быть конструктивна.
Кредиты в банке можно будет выдавать почти без залога и расписок. Жилье по Конституции неприкосновенно и поэтому ни при каких условиях не может быть залогом! Представьте себе - приходит клиент с кольтом на поясе в банк и просит денег… банкир ему никогда не предложит проценты выше нежели Дойчбанк. То есть, все вооружены - никто не посмеет никого ограбить! Более того - кто же солидному человеку с кольтом откажет в кредите?!
В качестве гарантии в банке, ломбарде следует разрешить принимать драгоценности и личное оружие, лишая права на его ношение до момента полного расчета. Обязательным условием для заемщика есть ношение крупного значка на одежде и блямбы на головном уборе с надписью: "МОЕ ОРУЖИЕ В ЗАЛОГЕ - умоляю, не стреляйте".
Ни оружие без документов, ни документы, удостоверяющие интеллектуальную и психическую валидность личности, но без наличного оружия - НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНЫ! Таким образом, каждый гражданин становится ПОЛНОЦЕННЫМ защитником государства.
Украина должна добиваться для своих граждан права иметь при себе оружие (на всякий случай), даже на территории других государств (например на заработках). Ни у кого и мысли не должно возникнуть, что этим мы посягаем на чей-либо суверенитет! К примеру, если у их граждан по закону нет оружия, а у нас оно конечно же будет (на поясе в тисненной кобуре), а кто-то по этому поводу возмутится, то люди сами его урезонят: "Ну ты чё?! Они ж украинци!"
Президент любой страны, пожелавший высказаться недостойно о нашем государстве, получит достойный ответ от первого встречного украинца. По этой причине количество таких высказываний может существенно уменьшиться, а отношения между странами - улучшатся. Мы будем самыми желанными гостями в любой стране! Даже в Сомали, а их пираты наши корабли будут узнавать за пару миль и делать вид, что куда-то спешат.
А еще хорошо, что кандидатами на выборах не смогут быть люди без оружия. Они-то знают, что не в силах написать заявление, ибо этот документ в разрешительной системе должен писаться от руки под надзором инспектора в комплекте со справкой от врача. При этом, по закону, заявление из трех предложений не может содержать более 30 орфографических ошибок.
Понятно, что из-за грамматики госязыка и непостижимой закономерности написания где нужно буквы "і", а где "и", многие так никогда и не получат права на ношение оружия - это суровая реальность. Ну и что!? В Прибалтике по непонятным причинам гражданства многим вообще не дали и никогда уже не дадут… А родившимся в военных городках ГДР, Польши, Венгрии, Чехо-Словакии его и не думали предоставлять … Так что во многих случаях наглый выкрик: "Я здесь родился!" - не более чем пустой звук.
Я много думал над тем как сделать мою страну счастливой и, как мне кажется, предлагаю безальтернативный в современных условиях и очень эффективный путь. Но все же интуитивно чувствую, что многим мои предложения придутся не по душе.
Микола Рудь, науковець, біолог за фахом, головний редактор журналу "Натураліст"
© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net
Анна 05 Февраля 2010 22:25
Провокатор, ведущий к власти янукОВОЩ.
Sanyek 01 декабря 2009 02:26
Отличный стеб, достойный блога, а не "немого" для нас сайта Глупов, на котором наша свобода высказываний загнана в комментарии.
2010.12.26 | Микола Рудь
Про право на власне ім'я і правила форуму
Хотів би зауважити модератору, що перепостінг моготвору "К лицу ли нам Кольт" поставлено не мною,
але під моїм ім'ям.
Я цього не робив - отже хтось підставив моє ім'я...
тобто на форумі це можливо.
Сумно, що так можуть робити опоненти, підлаштовуючись
під чуже ім'я.
А могли б і щось погане поставити... щоб на статтю у карному
кодексі вистачило...
Це попередження?
Якщо так, то я б не хотів надалі приймати участь
у спілкуванні у такому стилі.
2010.12.26 | Український хлопчик
Re: Про право на власне ім'я і правила форуму
Микола Рудь пише:> Хотів би зауважити модератору, що перепостінг мого твору "К лицу ли нам Кольт" поставлено не мною
Ну то й що? Твір твій? Твій. То й радій, що люди читають та публікують. Для чого ж ще писав.
> А могли б і щось погане поставити... щоб на статтю у карному кодексі вистачило...
Якщо ти написав щось погане, що тягне на карну статтю, то неодмінно поставлять. А ти як думав.
2010.12.26 | Микола Рудь
Ви, хлопчику, будьласка визначіться зі своєю національністю...
То ви "русский", то "український" ...А як Вас звати?
Чи Вас не звуть, а Ви самі приходите коли треба?
Якось незручно звати Вас хлопчиком,
бо такі дорослі думки відвідують Вашу голівоньку...
2010.12.26 | Украинский мальчик
а ось воно що
А, так це ти перетворив гілку на жидкій кал? Це ти тут всіх натхнув на розмову про дрисню? А я вже думав ніхто не відізвецця. А от ні, відізвалися. Ну що ж, Миколо, тоді розповідай, навіщо українські теми на туалет перетворювати.