02/03/2011 | Монитор

Мирослав Попович: Я всією душею «за», щоб Мустафа Джемільов одержав Нобелівську премію миру

Микола СЕМЕНА, Сімферополь

Як повідомили інформаційні агентства, Мустафу Джемільова висунули на здобуття Нобелівської премії миру. Заявку до Нобелівського комітету подали 17 персон, які мають право висунення згідно зі статутом Нобелівського комітету, — це професори з України, Польщі, Угорщини, Румунії, Росії, Туреччини та США, а також три діючі парламентарії: народний депутат України Борис Тарасюк, депутати з Канади та представник Європарламенту.

З ініціативою висунути кандидатуру голови меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата України Мустафи Джемільова на здобуття премії цього разу виступила міжнародна Асоціація захисту репресованих народів, що базується в Німеччині. Два роки тому з такою пропозицією виступив і Всесвітній конгрес кримських татар на своїй першій сесії в Сімферополі.

Мустафа Джемільов повідомив журналістів, що розцінює висунення не як свою особисту заслугу, а як світове визнання заслуг кримськотатарського національного руху за повернення на Батьківщину, внесок в демократизацію пострадянського простору. «Я розцінюю цей факт як моральну підтримку принципу ненасильства, якого дотримуються кримські татари... Я сподіваюся, що це допоможе звернути увагу на ситуацію, що склалася в Криму довкола виділення землі репатріантам, а також підкреслить необхідність ненасильницького розв’язання всіх проблем у конфліктному чорноморському регіоні», — сказав Мустафа Джемільов.

Рефат ЧУБАРОВ, президент Всесвітнього конгресу кримських татар, депутат ВР АРК:

— Мотивація висунення Мустафи Джемільова на присудження Нобелівської премії миру зрозуміла й виправдана історією. Він багато років бере участь у політичній боротьбі — спочатку за тоталітарного радянського режиму, в якому він був політичним в’язнем, за звільнення якого боровся весь світ, і зараз в умовах посттоталітарного суспільства, в якому ще не затвердилися природні права народів і принципи свободи людини.

Заслуга Мустафи Джемільова, перш за все, в тому, що він зміг побороти в соратниках, які оточували його, насаджування офіційного сталінізму й зміг згуртувати маси народу на політичну боротьбу та повернення на Батьківщину, звідки він був поголовно вивезений за неправдивим звинуваченням. Саме Мустафі Джемільову належить заслуга в затвердженні методу ненасильства як способу політичної боротьби та способу досягнення справедливості у відносинах між народами й між людьми.

Я вважаю, що розгляд цього питання в світовій спільноті буде доволі цікавим, оскільки саме цим заслугам норвезький Нобелівський комітет, що присуджує Премію Миру, приділяв завжди значну увагу.

Для України визнання її громадянина Нобелівським лауреатом матиме величезне політичне значення, оскільки це акцентує увагу світової громадськості, міжнародних структур на тих проблемах, яким Мустафа Джемільов присвятив своє життя, на тих процесах, які зараз відбуваються в Україні, та на тих питаннях і інститутах суспільства, які грають ту чи іншу роль у затвердженні передових принципів устрою суспільства. Якщо буде ухвалене це рішення, то Мустафа Джемільов має шанс стати першим Нобелівським лауреатом у незалежній Україні. Те, що це може статися саме з кримським татарином, я розцінюю як визнання тієї важливої державницької позиції, яку займають курултай і меджліс кримських татар, Всесвітній конгрес кримських татар — це визнання великого внеску нашого народу в становлення України як незалежної держави.

КОМЕНТАРIІ

Мирослав ПОПОВИЧ, академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України:

— Європа погано уявляє, що сьогодні відбувається в Україні і загалом на теренах колишнього Радянського Союзу. Цим і пояснюється її недооцінка діяльності Мустафи Джемільова. Хоча його діяльність як громадянина, який піклується про мир, справді заслуговує найвищої нагороди. Тим більше, що татарське питання в Україні абсолютно не подібне до міжнаціональних конфліктів в інших державах. Я всією душею підтримую, щоб Мустафа Джемільов все ж одержав Нобелівську премію миру, адже вона адекватно відображає його благородну багатолітню боротьбу. Хотілося б, щоб Європа підтримувала нас у розбудові демократії, незалежності та благоустрою. Хоча, на жаль, очевидно, що Європа проявляє активність лише тоді, коли ситуація в якійсь країні досягає критичної межі і загрожує спокою в самій Європі.

Ігор ЧУБАЙС, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії (Москва):

— Я перетинався з Мустафою років 15 тому в Празі. Тодішній президент Гавел запросив до себе тих, хто виступив проти окупації Чехословаччини. Думаю, цей чоловік гідний того, щоб усі дізналися більше про його діяльність і про кримських татар, про те, як він намагається розв’язати їхні проблеми. Одним зі способів, щоб про Мустафу Джемільова та його діяльність дізналися в усьому світі, є, звісно, інформація, а ще успіхи в Криму у розв’язанні міжетнічних проблем шляхом переговорів і усунення цих проблем.

№18, четвер, 3 лютого 2011

http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=302170&mainlang=ukr