10/26/2011 | Монитор

Куди можна приїхати «сталінобусом»?

Портрети тирана 7 листопада нам знову нагадають про мільйони жертв сталінізму

Микола СЕМЕНА, Севастополь — Сімферополь

На форумах та в блогах в Інтернеті поширюється інформація про акцію щодо створення так званих «сталінобусів», або ж «Автобусів Перемоги», як їх ще називають. Суть її у тому, щоб до 7 листопада, тобто до 70-річчя параду 1941 року (?), який відбувся в Москві (про яку перемогу, власне, йдеться з огляду саме на цю дату?), у Москві, Мінську (ініціатори акції намагаються її поширити також на міста Волгоград, Омськ, Південно-Сахалінськ та інші), а також у Севастополі розмістити на тролейбусах портрет Сталіна.

Організатори акції перебувають у Росії, вони стверджують, що не мають стосунку до жодної політичної сили та збирають гроші на акцію через Інтернет. Разом із тим вони відверто заявляють, що акція значною мірою спрямована на Україну. «Нам дуже хотілось долучити Київ, але там є певні складнощі. Ми не впевнені, що там влада пропустить такий тролейбус», — заявляє один із них.

Як повідомляє блогер Борис Рожин, в Севастополі переговори ведуться з підприємством «Севтролейбус» та однією з рекламних фірм, і якщо з боку влади або керівництва підприємства буде опір, то організатори акції домовлятимуться з приватними перевізниками.

В Севастополі, пишуть вони, вже є свій оргкомітет, і вони працюють над створенням власної організації. Всупереч логіці організатори акції день 7 листопада активно називають чомусь «святом Перемоги» та закликають відзначити його розміщенням портрета Сталіна на транспорті, все одно якому.

Слід сказати, що вже долучились до цієї акції певні сили і в Криму. «Севастопольская газета», інтернет-видання називають це «хорошою ініціативою» та пишуть про це, по-перше, як про доконаний факт («По Севастополі будуть ходити тролейбуси з портретом Сталіна»), хоч питання ще далеко не вирішене, по-друге, без необхідного в даному випадку аналізу. Адже очевидно, що ця акція, по-перше, є викликом суспільству в цілому, адже сталінізм засуджений міжнародною спільнотою як злочинний режим нарівні з гітлеризмом, по-друге, акція є антиукраїнською і є, по суті, втручанням у внутрішні справи України.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, журналіст, редактор газети «Слово Севастополя»:

— Не секрет, що Севастополь є тим містом, де відпрацьовуються російські пропагандистські технології та політичні провокації. Є безліч підтверджень цього, адже в цьому ряду і провокації на Графській пристані в минулі роки, і незаконне встановлення пам’ятника Катерині ІІ, і загальне нехтування українськими законами, і низка інших. Із Севастополя це поширюється на всю Україну. Не є винятком і акція зі «сталінобусами». Це зовсім не проста приватна ініціатива, її витоки ведуть до спецслужб у Санкт-Петербурзі, як я розумію. Тепер очевидно, що коли влітку в Севастополі з’явився бігборд із портретом Сталіна, це був лише тест на лояльність севастопольців до таких ініціатив, і «сталінобуси» — просто розвиток тієї ж акції. Всі ці структури на чолі з «Союзом совєтських офіцеров» співпрацюють між собою, і всі акції координуються. Так Україні хочуть навіяти рабську психологію, яка притаманна частині російського суспільства, і це є великою небезпекою та потребувало б уваги українських спецслужб. На жаль, вони зараз не звертають уваги на втручання ідеологів іншої держави в наше соціальне середовище, не протистоять подібним інформаційним спецопераціям.

У Севастополі є надзвичайно великий російський вплив на різні процеси. Але і в самій Росії є дві течії: як відомо, президент Медведєв заявляв, що в країні буде проводитись десталінізація, але інша течія насправді затверджує ці сталіністські мотиви, і я вважаю, що ця акція недаремно почалася саме з Санкт-Петербурга. Очевидно, що якщо в Росії це не зупиняється на рівні держави, то є на це високий дозвіл чи навіть ініціатива. Це яскраво свідчить про прагнення певних кіл у Росії до відновлення тоталітаризму, і якщо акція не буде зупинена в Україні, це засвідчить, що українська влада несамостійна та плентається у хвості російської політики, а також схильна до відновлення тоталітаризму, в умовах якого деяким політикам буде досить комфортно.

Дмитро ОМЕЛЬЧУК, кандидат історичних наук, викладач Таврійського національного університету ім. В. Вернадського:

— Слід сказати, що наші люди схильні багато чого пробачити. Вони настільки сильно хотіли жити щасливо, що коли сталінізм начебто зійшов з політичної арени, готові були забути, як страшний сон, і Голодомор, і репресії, і масові знищення людей. На жаль, сталінізм — це не сон, і він має здатність повертатися не тільки в свідомість, але і в життя людей. На жаль, пам’ять людська влаштована таким чином, що багато людей погане в минулому забувають.

Однак маємо говорити й про те, що й деякі молоді люди не засвоїли минулих уроків історії. В життя ввійшло молоде покоління людей, яке прагне до свободи, і ця акція розрахована саме на них, на тих, хто не знає, що таке сталінізм. Це дуже прикро, адже, як я недавно виявив, один із моїх студентів навіть не чув про репресії 37-го року. Адже це мали вивчати в школі. Така собі «дрібничка» — були знищені мільйони безневинних людей! І тому якщо закинути вірус сталінізму саме в такі недосвідчені мізки, він може там прижитися, і саме на це розраховують організатори цієї акції. Це дуже неприємний факт, це фактично знущання над пам’яттю тих людей, які загинули під час репресій, і над пам’яттю тих людей, ціною життя яких Сталін здобув перемогу над гітлеризмом, яка його тимчасово реабілітувала в очах його сучасників. Мені шкода покоління людей, яким випало жити при Сталіні. Бездарно розтрачено життя кількох поколінь народів величезної країни, їх просто примусили віддати свої життя на поталу утопії, в ім’я того майбутнього, яке насправді не здійснилося і не могло здійснитися. Якби ці люди були живі і можна було їх спитати, заради чого в них відібрали життя, чого варта та ідея, за яку Сталін вбив мільйони... На жаль, вони вже не скажуть, хоч відповідь їх очевидна...

Віктор ГАНКЕВИЧ, професор кафедри історії України Таврійського національного університету:

— Очевидно, що Сталін не є визначною людиною Росії, хоч там є певні кола, які нав’язують суспільству цю думку, але він, безумовно, є символом не кращого відтинку історії. І я не пригадую, щоб сталіністи ходили відкрито з портретами Сталіна в часи Брежнєва чи Андропова. Чому? Та тому, що один тоталітарний режим заперечував інший, і «пізній комунізм» був просто продовженням сталінізму. На той час він уже був «поранений» Хрущовим, але відроджений Брежнєвим. І ця досить штучно прив’язана до 70-річчя параду 1941 року, який сам по собі нічого не значив, спроба відновити портрети Сталіна є новою спробою відновити тоталітаризм у головах тих, хто не розуміє значення свободи людини. Зрозуміло, що ця акція підтримана владними колами Росії, і очевидно, що її намагаються погодити і в Україні. Якщо це відбудеться — акція стане свідченням того, що Україною керують ззовні, що зовнішнім силам українська влада дала добро на проведення в країні інформаційних диверсій на свій смак...

Рефат ЧУБАРОВ, депутат Верховної Ради АРК, президент Всесвітнього конгресу кримських татар:

— Припускаю, що в суспільстві завжди наявна певна кількість хворих людей, які не лише позбавлені здорового глузду й елементарного вміння розмежовувати зло й добро, але й намагаються нав’язати свій перевернутий світогляд усім навколо. В таких випадках нормальне суспільство використовує щодо людей, які прагнуть реалізувати свої людиноненависницькі ідеї, широкий набір законних засобів — від лікарських до каральних.

Ініціювання розміщення в публічних місцях міста Севастополя, у тому числі й у громадському транспорті, портретів Сталіна слід розглядати не інакше як відкриту спробу реабілітації тоталітарного сталінського режиму, засудженого Парламентською Асамблеєю ОБСЄ нарівні з нацистським режимом.

Проте для мене дуже важливою буде, власне, реакція на портрети Сталіна мешканців міста Севастополя. Багато з них вважають себе етнічними росіянами і наполягають на дбайливому ставленні до історичної пам’яті російського народу.

Можливо (пробачте мені таке припущення), багато хто з них не усвідомлює й понині масштаби таких катастроф, які сталися в Україні та Криму, як Голодомор і депортація кримськотатарського народу, та й історичну катастрофу самого російського народу, позбавленого власної історії.

Але невже вони спроможні зрадити пам’ять про мільйони росіян, які стали жертвами червоного терору, забути про жахливі акції знищення православного духівництва, російського селянства, козацтва?

Я дуже хочу сподіватися, що думка, яка є в словах невідомого грецького поета: «Коли гнів богів досягає людини, то перш за все божество віднімає в неї здоровий глузд і сприяє викривленню напрямку її думок, щоб людина не усвідомлювала своїх помилок», — не стосується мешканців Севастополя.

Бо як вони зможуть жити, зрадивши свою пам’ять!? І в ім’я чого!?

Рефік КУРТСЕЇТОВ, кандидат соціологічних наук, викладач Кримського інженерно-педагогічного університету:

— Якими є цілі організаторів цієї акції? Перша видима мета — піар своєї діяльності, але найголовніше — вони хочуть реанімувати сталінізм через оживлення його символу. Ця акція викликає таке відчуття, що ініціатори вважають, що ми забули всю нашу історію, що ми забули історію Другої світової війни, забули, якою ціною дісталася перемога... Але ми не забули, що листопад 1941 року — це ще не перемога, а нищівний розгром, і винуватцем цього розгрому була саме та людина, портрет якої хочуть розмістити на тролейбусах. Завдяки його «геніальному» керівництву військами в полон потрапило до шести мільйонів регулярної армії, й лише після цього весь народ був мобілізований і неймовірними жертвами здобув перемогу. Якщо цей портрет намалюють — він стане передусім нагадуванням не перемоги, а нищівного розгрому 1941 року! Якщо цей портрет намалюють на тролейбусах, він у першу чергу нагадуватиме нам розповіді мого покійного батька. Він розповідав, що все наше село в Криму радянська влада 1941 року мобілізувала на війну, а повернулися лише двоє. І ось тих, хто повернувся з перемогою, поранених і контужених, з орденами та медалями, — їх 1944 року викинули з рідного дому разом із сім’ями й поставили на нелюдські умови праці. Це заслуга великого Сталіна? Це страшні злочини його перед народом. Вони хочуть, щоб ми забули це й внесли його у сьогоднішній день героєм? Не буде цього! Поряд з портретом Сталіна треба намалювати портрет Гітлера, й найголовніше — над сталінізмом іще має відбутися трибунал народів колишнього Радянського Союзу, й «заслуги» «вождя» мають бути оцінені статтями Кримінального кодексу.

Лариса БАБУРОВА, викладач Севастопольського університету ядерної енергії та промисловості, мати Насті Бабурової:

— Я народилася 1949 року й за Сталіна жила всього чотири перші роки, тому не можу пам’ятати того життя, я цей період усвідомила не на собі, а вже з навчання у школі й інституті, з роботи викладачем у виші. Сталін — безперечна особистість, але цього недостатньо для того, щоб бути великим історичним діячем. Так, Сталін, як казав Черчилль, «прийняв Росію із сохою, а залишив з атомною бомбою», за нього підняли промисловість — але чи означає це, що Сталін був будівничим? Поза сумнівом, і перемога над фашистами, й створення Радянського Союзу — це будівнича діяльність усіх народів величезної за масштабами країни, і як не можна на одного Сталіна перекладати заслуги, так не можна його й демонізувати, приписуючи йому всю провину. Було створено руйнівний політичний режим, який ми називаємо сталінізмом і який призвів до багатомільйонних жертв. Цей режим втілив у життя систему управління, що була геноцидом радянського народу. Практично в кожній сім’ї, особливо в Україні, зберігається пам’ять про родичів, які були або репресовані, або депортовані, або засуджені «за колоски», або зникли без вісти на тій війні, перемогу в якій тепер приписують лише йому. Тому якщо його портрет намалюють на тролейбусах — нехай ці люди згадають не його перемоги, а ті мільйони безвинних жертв, що пішли в небуття після його резолюції червоним олівцем — «Розстріляти!».

Сталінізм — це тоталітарна, командна, диктаторська система управління, для якої людина була всього лише гвинтиком, пилом, який можна було знищити! Наша дочка Настя боролася з новим різновидом російського тоталітаризму — неофашизмом. Настя боролася за те, щоб людина стала цінністю для держави, щоб ніхто не міг відняти її прав і її свободи, тому, по суті, Настя боролася з тими явищами, що затвердилися в нашому суспільстві ще за сталінізму, й ми не схвалюємо намірів розмістити портрети «вождя» на транспорті, бо це буде поверненням до того режиму, з яким боролася наша дочка. У суспільстві треба утверджувати людські, гуманні методи управління, за яких би держава служила людині, шанувала її права й цінувала її життя. Урок Сталіна для нас полягає в тому, що сталінізм як систему треба усунути з нашої практики, й він не повинен ніколи повторитися.

P. S. Учора наприкінці дня стало відомо, що Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років звернувся до Президента України з проханням не допустити відродження сталінізму в Україні. Аналогічні звернення також скеровано до голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови Севастопольської міської ради, Генерального прокурора України та прокурора Автономної Республіки Крим. У Громадському комітеті із вшанування жертв Голодомору зазначили, що організатори акції, прикриваючись подвигом червоноармійців, які боролися проти нацистської окупації, прагнуть демонстративно возвеличити постать тирана Йосифа Сталіна.

«Подібні практики суперечать рішенням європейських структур, — ідеться у зверненні, — зокрема Декларації Європейського парламенту щодо проголошення 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму; Резолюції Європейського парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму; Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вшанування пам’яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в колишньому СРСР (28 квітня 2010 року); Резолюції Європейського Парламенту щодо відзначення Голодомору — штучного голоду в Україні 1932—1933 років (від 23 жовтня 2008 року)».

Автори звернення підкреслюють, що постановою апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року Йосифа Сталіна було визнано особою, що умисно організувала геноцид українців. «Тому розміщення портретів Йосифа Сталіна на транспортних засобах є порушенням норм вітчизняного законодавства, суперечать правовій оцінці європейських структур і, врешті, є наругою над пам’яттю мільйонів загиблих. Подібні дії ставлять під сумнів правовий характер держави Україна, її орієнтацію на загальноєвропейські цінності», — зазначає Громадський комітет.

«Просимо вас негайно втрутитись у ситуацію та покласти край будь-яким спробам відродження сталінізму, звеличенню радянського диктатора Йосифа Сталіна, зокрема розміщенню його портретів на міському транспорті Севастополя», — пише обурена громадськість.

№194, четвер, 27 жовтня 2011

http://www.day.kiev.ua/217971#