Ревизор пише:
> Автор статьи - некий Володимир Проценко.
Дидушко придёть - Проценко упадёть.
Нихто в него не вирить,
А он всё равно придёть.
Ноч пришла на башню
З магичными часами,
Дидушко бесстрасно
Оглядив глазами:
"ХТО ТАКИЙ ПРОЦЕНКО" - спитав он
И сам жи отвичаеть:
"ЭТО ЕСТЬ КУРТУАЗНЫЙ МАНЬЕРИСТ ШО ПОПУЩЕНЫМ БЫТЬ МАЕ"
2011.11.16 | Рыжий
Re: Рене Гад - псевдоним Пилунского!!!
Бедненький качулка, все его шпыняют, шельмуют его "доброе имя", так нравится быть униженным и оскорбленным? Больше года он редактор, а все рыдает...
Пилунский сохранил редакцию в Симферополе, имущество, коллектив. Благодарить его надо, быдло, а не выискивать статейки в непотребных газетенках.
Кстати, упомянутый просветист С.Савченко активно помогал Пилунскому материалами во время его редакторства, но его почему то ренегатом не называют. Однобоко как-то, гражданин Проценко, да и значение слова вам неизвестно: Ренега́т (лат. renegatus, от renego — отрекаюсь) — изменивший своим убеждениям, перешедший в лагерь противников; изменник, отступник. От чего отступил Пилунский, спасая газету от того, что ее заберут в Киев? Кому изменил? Качуле? В какой лагерь противников пошел? Министр Вовкун -друг Ющенко!
Вы просто бредите, Проценко, ничего, скоро зима и осеннее обострение пройдет, крепись, недолго осталось!
Молітва Крімського Ідіота на кшалт великого плагіаотра Проценка та його друга-крадія Качули
Молітвав бьула надрукована в оденом з номерів газети, яку редагував Пилунський:
"...Коли б я мав можливість писати молитви. Коли б можна було впливати на свідомість пересічної людини без політичної брехні й ідеологічної іржі, як сказав би фахівець – без патини. Бо насправді під тією темною плівкою значно частіше ховається не яскравий блиск бронзи, а якась дуже небезпечна істота. Ні, є пам’ятники і справжнім велетням духу, але їх значно менше ніж шахраям.
А що до молитви, прохання до Вищого Розуму, то частіше у слова, які надані нам Богом, дехто вкладає не свої страждання чи надії, біль духу чи тіла, а як не прикро, прагнення перемогти сусіда, колегу, іноді і друга. Вони це роблять, щоб отримати посаду, навчитися брехати, щось сховати. Іноді це молитви поза свідомістю віруючого, чесної людини, волання від заздрості, прагнення перемоги над кимось або чимось. І тоді…
Все що сьогодні відбувається на теренах моєї Батьківщини, в Криму, дуже схоже на божевілля, на несправжню виставу, театральну трагедію – бо ми самі винні у тому, що сталося. І тоді виникає бажання помолитися, написати особисту молитву – ні не переписати з святої Книги Книг, а зі своєї переляканої Свідомості. Щоб хоч хтось зрозумів – що ми наробили?
Пробач мене Господі, за таке нахабство, перевершення моїх маленьких можливостей маленького кримського українця.
Боже праведний, чому Ти зробив нас такими безрозсудними, сліпими, наївними і такими нерозбірливими?
Боже праведний, чому Ти обділив нас колективним розумом, почуттям сусідського ліктя? Усього того, що мають інші – росіяни, кримські татари, євреї, вірмени.
Боже праведний, чому кожного разу перед новим вибором Ти віднімаєш у нас наше українство, та так, що наступного дня українці голосно стогнуть, звинувачують інших і скаржаться своїм ворогам, що це була чергова помилка?
Боже праведний, обережи нас, кримських українців від місцевих лжевождів-щуроловів. Вони самі себе призначили для гри на дуді, звуки якої кличуть усе кримське українство на сварку і політичну погибель!
Боже праведний, відніми у нас добре, славне, стародавнє слово «гетьман», бо якісь пихаті гетьманята плодяться на кримській землі з такою швидкістю, що і кроляче плем'я вже не може з ними змагатися!
Боже праведний, прибери від нас друзів нашого народу, а ворогів наших ми як-небудь позбавимося самі!
Боже праведний, зроби так, щоб той, хто хоче бути верховним гетьманом усіх кримських українців, втратив голос і почав каятися:
- бо саме він мав багаторічний досвід партійної роботи у КПРС, СДПУ(о), ПЕВКі, шмевкі. А це що не досвід?
- бо саме він усі ці роки розмовляв рідною мовою лише вночі, уві сні, під ліжком;
- бо саме він усі ці роки вів непримиренну боротьбу з ворогами української державності? Ну і що, що про це ніхто не знав?
- бо саме він тільки вчора голосніше за усіх закричав про чистоту української ідеї кримського українства від української громади;
- бо саме він ніколи не стояв перед вівтарем Твоїм, Боже, в нашій українській церкві;
- бо саме він стояв перед чужинським вівтарем і молився чужинському Богові;
- бо саме він таврував ганьбою проклятих українських націоналістів. Так вимагали робити роботодавці з жирними пиками. Але тепер каже, що він – справжній український націоналіст.
Боже праведний, благаю Тебе, поки нікому не давай у руки гетьманську булаву кримського українства, бо вона, кинута, валяється на політичному смітнику:
Бо одна кинула її туди, як зрадниця-поетеса жовчогінна. Вона єлейним голосом зверталася до українських братів і сестер, волала щось «патріотичне», а потім зникла від сорому за кордоном.
Бо інший кинув булаву, і не згадав, що він – українець, тому що посада гріла – гроші давала, дітей годувала.
Бо третій з українським прізвищем все своє життя бігав від одного господаря до іншого, булаву підставляв, благав хоча б якусь посаду надати, а мати-неньку кляв гірше москаля.
Бо четвертий усім казав, що служить свободі, а служив брехні і дослужився.
Бо п’ятий життя просидів під ліжком і мріяв, як стане, як підніметься і заради яблук, заради булави гетьманської всіх закопає-зариє, поки булава з рук не випала.
Бо шостий лише про почесті державні мріяв, біля колишнього президента Мєшкова розум загубив, а з ним і свою крихітну булавочку з лелекою.
Бо сьомий як був стукачем, так до стільців на сцені з булавою і доліз, але булава була краденою.
Восьмий – у груди свої стукає, Батьківщину прославляє, а сам тихим сапом гроші чужі норовить по кишенях розсувати, сліди заплутати.
Боже, де ж мені сили взяти, оце все пережити, бо мені не булава потрібна, а потрібна лише вільна та щаслива, моя рідна і єдина у світі Мати-Україна?
..."
Цуко проценко почитай за що звільнили крадія качулу
Газета «Нація і Держава» від 23 березня 2010року №11(331)
ПРИ СВІТЛІ «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ» АБО АРГУМЕНТИ ПРОТИ ОПОНЕНТІВ
Напевно, спочатку доцільно вдатися, так би мовити, до огляду звинувачень на адресу нашого Видавництва.
Чи не першим зчинив галас на всеукраїнських теренах київ¬ський поет Василь Марсюк, опублікувавши 26.01.2010 в га¬зеті "Нація і держава" (надалі "НіД") сенсаційне повідомлення: "Високі чини із Міністерства культури і туризму (співзасновник газети з 2008 р.!) пани В. Вовкун і В. Сатаренко напередодні Нового року і І7-річчя "Кримсь¬кої світлиці" видали безпідстав¬ний наказ про звільнення її ре¬дактора Віктора Качули і накла¬ли арешт на весь уже надрукова¬ний тираж газети..."
Зазначимо, що редакція газе¬ти "Кримська світлиця" є струк¬турним підрозділом Видавницт¬ва Міністерства культури і туриз¬му з 1 грудня 2006 року. А про "безпідставний наказ" мова піде пізніше.
Пізніше до цих подій увагу своїх читачів привернула "Літера¬турна Україна" (ч.5, 11.02.2010), надавши для цього половину першої сторінки. "Чи хоч раз бу¬ло викликано головного редак¬тора на виробничу нараду до ГЖВ?" - запитує кримський письменник Данило Кононеко, він же - шеф-редактор газети "Джерельце", сумніваючись та¬кож, що Видавництво "сплачува¬ло всі борги - за поліграфію, за оренду - і тепер має моральне право на кадровий диктат".
Авжеж, пане Кононенко, сплачувано не лише борги, а й витрати на папір, друк та оренду. Попри те, що з вересня минулого року Кабмін припинив фінансу¬вання нашого Видавництва. А го¬ловного редактора В. Качулу не раз запрошували прибути до Києва для порозуміння. На жаль, він ігнорував давати пояснення зблизька і наклав вето на такі поїздки для своїх підлеглих.
До речі, Д. Кононенко таки от¬римував платню од Видавництва.
У тому ж числі "ЛУ" письмен¬ник Іван Левченко спостерігає "затемнення над "Кримською світлицею", учинене руками столичних можновладців". Звіс¬но, тут же опинився і Василь Марсюк, який трактує звільнен¬ня Качули вже як "рейдерську атаку київських чиновників", тобто співзасновника. А пішов¬ши по другому колу бити на сполох на сторінках "НіД" (16.02.2010), він принагідно зневажливо скривився на зміст і оновлений модуль "КС" під ору¬дою нового головного редактора Леоніда Пилунського, мов¬ляв, нічого цікавого. Окрім усьо¬го, лише "кілька загальних замі¬ток під рубрикою "Мова" і кілька загальних кпинів на адресу кримських комуністів і мос¬ковських шовіністів".
Але ж чимало просвітян ді¬йшли висновку щодо недоціль¬носте гучних закликів любити українську мову, ліпше запрошу¬вати читачів до її студій, привер¬таючи увагу до характерних по¬милок. То невже кілька уроків (на двох шпальтах в одному числі) Володимира Островського і Га¬лини Островської "А українсь¬кою кажуть так..." є загальними замітками? Побійтеся Бога, пане Марсюк, за таку зневагу!
Ясна річ, у нового очільника "КС" є своє бачення її перспектив і розповсюдження як читва, в то¬му числі серед національних меншин півострова. З таких мір¬кувань - і резюме російською та кримськотатарською мовами. Це ж бо всеукраїнське видання АР Крим, а не лише для україномовних українців півострова.
Тривалий час не вщухають пристрасті навколо газети "Кримська світлиця" (надалі "КС"), власне, що¬до звільнення її колишнього очічьника. Підживлюють їх войовничо-патріотичними фразами і деякі запальні письменники, не переймаючись наслідками упе¬редженого підходу до справи. На відміну од більш обачних представників журналістської братії.
Отож, творчі працівники ДП "Газетно-журнальне видавництво" Міністерства культури і туризму України вимушені ще до судової ухвали дещо охолодити емоції таких "захисників української преси" на пів¬острові.
Є докір і стосовно публікацій про греків і кримських татар, зо¬крема про місцевого художника Олега Каленчука, який прийняв іслам і став Алі Мухаммедом, об¬разившись свого часу на свяще¬ника. Але тут же (ч. 4-5 "КС") - чимале інтерв'ю з єпископом Сімферопольським і Кримсь¬ким Климентом. А він засвідчує чимало випадків протилежного - переходу кримських татар у християнство. І взагалі, вияв¬ляється, вони приходять до ук¬раїнської церкви, "як до себе до¬дому", бо "ваш Бог сильніший". Але цього інтерв'ю Марсюк чо¬мусь не помітив.
І, нарешті, про репліку, що в Марселі не видають газети із ре¬зюме іншими мовами. Річ у тім, що у Франції не існує жодних за¬гроз для державної мови, отже, нема потреби шукати союзників у боротьбі проти російського шовіністичного засилля.
Майже у всіх публікаціях за¬хисники "КС" переймаються до¬лею трудового колективу, якого "викинули на вулицю чиновники з Києва". Зверніть увагу на підпи¬си під публікаціями в оновленій газеті. Все ті ж - Тамара Соловей, Лідія Степко, Катерина Криворученко, Олекса Носаненко... Так, у "КС" з'явилися нові імена. Відомі журналісти, письменники, сту¬денти факультету журналістики охоче допомагають робити газе¬ту. Попри те, що "КС" взагалі не виплачує гонорарів.
І ще про кадри. "Викинутого на вулицю" письменника Кононенка члени видавничої ради Іван Малюта та Орест Когут до¬волі довго переконували по теле¬фону не подавати заяву "за вла¬сним проханням". На жаль, пан Данило не зміг змиритися з тим, що оновлена "КС" втратить "кримський дух", адже робити¬меться вона в Києві. Одразу ж за¬перечимо - "КС" створюється у Сімферополі, її шпальти лише пересилаються до київської дру¬карні електронною поштою. Тут же знаходиться й центр достав¬ки видання. Погодьтеся, що за¬гальноукраїнську газету, а саме такий статус дістала торік "КС", значно оперативніше і дешевше доставляти з Києва, скажімо, до Львова чи Івано-Франківська, ніж із Сімферополя.
А що кажуть із цього приводу кримські просвітяни?
Порівняно об'єктивною, ви¬важеною виявилась публікація у "Слові Просвіти" (ч. 7, 18 -24.02.2010) Володимира Проценка, заслуженого діяча мис¬тецтв України, голови Севастопольського міського об'єднання ВУТ "Просвіта" імені Т. Шевчен¬ка. Під враженням зустрічі просвітян на своєму розшире¬ному засіданні з новим голо¬вним редактором "КС" - Ле¬онідом Пилунським, досить зна¬ною, самодостатньою людиною на півострові, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, заступником голови депутатської фракції "Курултай-Рух" (працює в комітеті свободи слова).
Звичайно, не обійшлося на засіданні без дорікань, зокрема з приводу підвищення ціни на передплату "КС". Одначе виступ Л. Пилунського декого переконав у необхідності кадрових змін. Скажімо, Ольга Клітчук при¬хильно сприйняла задум редакції робити газету за європейським зразком, аби вона могла конкурувати з нашестям у Криму російськомовної преси.
Але чому Світлана Дорошенко вважає, що "з початку 2009 року пан Вовкун припинив фінансування "Дзвону Севастополя"? Хіба Міністерство культури і туризму було колись його засновником? Жодного відношення це відомство не має і до газети "Флот України". Як кажуть у на¬роді, "чула дзвін...". Попри це, можна погодитись із заувагою С. Дорошенко, що перед реорганізацією "КС" слід було пора¬дитись із просвітянами. І тоді, "можливо, тривог і не виникло б, але склалася думка, що здійснено політичну розправу..."
Хибність останнього мірку¬вання спростовує хоча б той факт, що звільнення відбулося ще до першого туру президент¬ських виборів. А головне, що журналісти державних ЗМІ не повинні встрявати у політичні баталії.
З іншого боку, хочеться запи¬тати, а хто ж сприяв тому, що са¬ме така "склалася думка"? Чи не причетна до цього і сама пані Дорошенко? Адже в тому ж числі "Слова Просвіти" у своїй публікації, перейнявшись домислами В. Марсюка, вона дозволила собі зневажити Видавничу раду Ви¬давництва, нібито «її моральний рівень викликає великі сумніви». Чому? Бо "порядні люди не пося¬гатимуть на чужу інтелектуальну власність, віднімаючи в колег засіб до існування".
Ну коли вже посягають на "моральний рівень" радних, навіть не знаючи їх, доведеться нарешті вдатися до аргументів. Але йтиметься про власність: приватну і державну.
Будемо лаконічні.
Відомий журналіст Віктор Качула, зі статусом очільника ви¬дання "КС", водночас керував і комерційним підприємством "Об'єднана редакція газети "КС". І не лише ним одним.
Згідно з п. 4 Постанови Кабмі¬ну від 03.04.1993 р. № 245 посада головного редактора структурного підрозділу державного підприємства не передбачає сумісництво.
Видавництво оплачує пере¬бування редакції, несе увесь тягар заборгованості, а інше підприємство безоплатно кори¬стується цими ресурсами. До речі, найбільша частка навіть неповного фінансування Видав¬ництва йшла саме на видатки ре¬дакції "КС", а для київських видань - що залишиться...
З метою унеможливити зло¬вживання службовим станови¬щем Колегія Міністерства куль¬тури і туризму заздалегідь (29.08.2006) ухвалила рішення про припинення існування ре¬дакції газети "КС" зі статусом юридичної особи у формі під¬приємства. Одначе В. Качула, незважаючи на нагадування, так і не виконав це розпоряд¬ження.
Очевидно, саме тому протя¬гом існування "КС" у складі Ви¬давництва (з грудня 2006 р.) всі кошти від реалізації газети не надходили на його рахунок. Ад¬же воно фінансувало видатки на друк, закупівлю паперу, сплату за оренду, платню працівникам ре¬дакції.
Колектив під орудою Качули добирався за зразком сімейного підряду. Заступник головного редактора - його донька Юлія Ка¬чула, відповідальний секретар - Володимир Совик, провідний бухгалтер - Любов Совик, опера¬тор комп'ютерного набору - Га¬лина Совик. А це є порушенням законодавчого обмеження спіль¬ної роботи родичів на держав¬них підприємствах, в установах та організаціях.
Керівник підприємства "Об'є¬днана редакція газети "КС" В. Ка¬чула здійснював (із 1.12.2006 р.) випуск дитячої газети "Джерель¬це", засновником якої є благо¬дійний фонд "Відродження української мови, культури і духов¬ності" - "КС" (керівник - той же Качула). Гроші на "Джерельце" надходили од кримського уряду. Верстку видання та його вихід у світ безоплатно здійснювали працівники структурного під¬розділу Видавництва - редакції "КС", які не є членами названого підприємства. Видатки на папір і друк Качула, за уміло підтасова¬ними документами, компенсував за рахунок Видавництва.
Державним коштом у "КС" ви¬давалися й газети "Будьмо!" та "Кримспорт", засновники яких - той же фонд.
Всі ці факти є підставою для притягнення В. Качули до відповідальності за Кримінальним кодексом України (ст. 364 "Зло¬вживання владою або службо¬вим становищем" і ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень").
І це ще не все.
Після входження редакції "КС" до складу ДП "Газетно-жур¬нальне видавництво" вона по¬винна була за постановою Коле¬гії Міністерства культури і туриз¬му мати статус "Всеукраїнської літературно-публіцистичної та мистецької газети". Але голо¬вний редактор В. Качула зареєстрував її як "Всеукраїнську загаль¬нополітичну та літературно-ху¬дожню газету".
У газетних кіосках півостро¬ва продавали лише 9-11 відсот¬ків "КС", решту списували, кида¬ли під ніж. Про реалізацію хоча б в обласних центрах України не доводиться говорити.
За три місяці 2009 року (лю¬тий, березень, квітень) підпри¬ємство В. Качули заборгувало Видавництву за реалізацію газети 28 тисяч гривень.
Останніх трьох фактів до¬статньо для притягнення очільника до відповідальності за Цивільним кодексом України.
Навздогін додамо факти, так би мовити, "по дотичній". Партія "Собор" передала на потреби "КС" 17 тонн паперу, одначе, це чомусь не зафіксовано в жодно¬му редакційному документі за підписом В. Качули. Як і те, яку і коли отримував фінансову допо¬могу від спонсорів, меценатів, української діаспори. Та й це ще не все про бурхливу діяльність Качули.
І нарешті - те, що обурило весь колектив Видавництва, у підрозділах якого відбулася ви¬мушена реорганізація зі скоро¬ченням штату з огляду на змен¬шення фінансування. Головний редактор В. Качула відмовився виконувати накази (2009 р.) про затвердження нового штатного розкладу "КС", що призве¬ло до значної заборгованості у фонді зарплати. Як наслідок - усі пра¬цівники отримували платню на 10-20 від¬сотків менше.
З приводу обумовле¬них наказів до В. Качули було надіслано сім листів. Нагадаємо, що за не¬виконання розпоряд¬жень керівництва перед¬бачено дисциплінарне стягнення або звільнення з роботи. Зрештою, до крайнього заходу і виму¬шений був вдатися ди¬ректор Видавництва Віталій Сатаренко, попе¬редньо погодивши наказ із міністром.
Попри все, шануючи журналістський хист ко¬лишнього кримського колеги - В. Качули та його демократичні переко¬нання, ми зовсім не бажали публічного розголосу, тим паче посилатися на Кри¬мінальний кодекс України. Але, коли він, сподіваючись постати в очах українства жертвою чинов¬ницького свавілля, звернувся із позовом до суду, про що вже повідомив у ЗМІ, вирішили засте¬регти. Невже не передбачає ва¬гомі зустрічні претензії?
Кримінальний кодекс, за вис¬ловом великого комбінатора Остапа Бендера, таки треба ша¬нувати.
Принагідно зазначимо, що тепер - за нового редактора - попит на "КС" зріс, незважаючи на збільшення вартості перед¬плати та інші несприятливі чин¬ники. У кіосках АР Крим - пере¬важно дефіцит на це видання. А попит дає підстави збільшити за¬мовлення на "КС", з чим і вітаємо наших кримських колег.
Володимир БУРБАН,
письменник, заслужений
працівник культури України;
Іван МАЛЮТА,
заслужений журналіст України;
Анатолій СИТНИК,
заслужений журналіст України
Re: МОД! Джентельмени! Я трохи втомився терти фірковичів, не примушуйте терти розборки 8 інвалідів
Да, давно я так не реготав. Звичайно, що Телапіль населяли
слов"янські племена проциков-дроциков. Спочатку я вирішив, що це жарт, але порився в Інтернеті і з"ясувалося, що цей севастопольский поцик дійсно так вважає! Який жах!
Re: МОД! Джентельмени! Я трохи втомився терти фірковичів, не примушуйте терти розборки 8 інвалідів
....Именно в этот момент и пришло в голову: «А мы чем хуже? Неужели не сможем организоваться? Начал я обращаться в общественные организации, но дело дальше разговоров не двигалось. Тогда я обратился в Международную ассоциацию «Казачество» и неожиданно был поддержан. Сначала нас было 37 человек, а сегодня уже только в Севастополе – 2 полка по 800 казаков в каждом», – сообщил украинский атаман.
«Гетманом Украины, главой Рады Украинского казачества является президент Виктор Янукович», – напомнил В. Проценко.
Відповіді
2011.11.16 | Ревизор
Re: Рене Гад - псевдоним Пилунского!!!
Автор статьи - некий Володимир Проценко.2011.11.16 | Гном Миша
Хто такий Проценко?
Ревизор пише:> Автор статьи - некий Володимир Проценко.
Дидушко придёть - Проценко упадёть.
Нихто в него не вирить,
А он всё равно придёть.
Ноч пришла на башню
З магичными часами,
Дидушко бесстрасно
Оглядив глазами:
"ХТО ТАКИЙ ПРОЦЕНКО" - спитав он
И сам жи отвичаеть:
"ЭТО ЕСТЬ КУРТУАЗНЫЙ МАНЬЕРИСТ ШО ПОПУЩЕНЫМ БЫТЬ МАЕ"
2011.11.16 | Рыжий
Re: Рене Гад - псевдоним Пилунского!!!
Бедненький качулка, все его шпыняют, шельмуют его "доброе имя", так нравится быть униженным и оскорбленным? Больше года он редактор, а все рыдает...Пилунский сохранил редакцию в Симферополе, имущество, коллектив. Благодарить его надо, быдло, а не выискивать статейки в непотребных газетенках.
Кстати, упомянутый просветист С.Савченко активно помогал Пилунскому материалами во время его редакторства, но его почему то ренегатом не называют. Однобоко как-то, гражданин Проценко, да и значение слова вам неизвестно: Ренега́т (лат. renegatus, от renego — отрекаюсь) — изменивший своим убеждениям, перешедший в лагерь противников; изменник, отступник. От чего отступил Пилунский, спасая газету от того, что ее заберут в Киев? Кому изменил? Качуле? В какой лагерь противников пошел? Министр Вовкун -друг Ющенко!
Вы просто бредите, Проценко, ничего, скоро зима и осеннее обострение пройдет, крепись, недолго осталось!
2011.11.16 | Друг Пилунського
Молітва Крімського Ідіота на кшалт великого плагіаотра Проценка та його друга-крадія Качули
Молітвав бьула надрукована в оденом з номерів газети, яку редагував Пилунський:"...Коли б я мав можливість писати молитви. Коли б можна було впливати на свідомість пересічної людини без політичної брехні й ідеологічної іржі, як сказав би фахівець – без патини. Бо насправді під тією темною плівкою значно частіше ховається не яскравий блиск бронзи, а якась дуже небезпечна істота. Ні, є пам’ятники і справжнім велетням духу, але їх значно менше ніж шахраям.
А що до молитви, прохання до Вищого Розуму, то частіше у слова, які надані нам Богом, дехто вкладає не свої страждання чи надії, біль духу чи тіла, а як не прикро, прагнення перемогти сусіда, колегу, іноді і друга. Вони це роблять, щоб отримати посаду, навчитися брехати, щось сховати. Іноді це молитви поза свідомістю віруючого, чесної людини, волання від заздрості, прагнення перемоги над кимось або чимось. І тоді…
Все що сьогодні відбувається на теренах моєї Батьківщини, в Криму, дуже схоже на божевілля, на несправжню виставу, театральну трагедію – бо ми самі винні у тому, що сталося. І тоді виникає бажання помолитися, написати особисту молитву – ні не переписати з святої Книги Книг, а зі своєї переляканої Свідомості. Щоб хоч хтось зрозумів – що ми наробили?
Пробач мене Господі, за таке нахабство, перевершення моїх маленьких можливостей маленького кримського українця.
Боже праведний, чому Ти зробив нас такими безрозсудними, сліпими, наївними і такими нерозбірливими?
Боже праведний, чому Ти обділив нас колективним розумом, почуттям сусідського ліктя? Усього того, що мають інші – росіяни, кримські татари, євреї, вірмени.
Боже праведний, чому кожного разу перед новим вибором Ти віднімаєш у нас наше українство, та так, що наступного дня українці голосно стогнуть, звинувачують інших і скаржаться своїм ворогам, що це була чергова помилка?
Боже праведний, обережи нас, кримських українців від місцевих лжевождів-щуроловів. Вони самі себе призначили для гри на дуді, звуки якої кличуть усе кримське українство на сварку і політичну погибель!
Боже праведний, відніми у нас добре, славне, стародавнє слово «гетьман», бо якісь пихаті гетьманята плодяться на кримській землі з такою швидкістю, що і кроляче плем'я вже не може з ними змагатися!
Боже праведний, прибери від нас друзів нашого народу, а ворогів наших ми як-небудь позбавимося самі!
Боже праведний, зроби так, щоб той, хто хоче бути верховним гетьманом усіх кримських українців, втратив голос і почав каятися:
- бо саме він мав багаторічний досвід партійної роботи у КПРС, СДПУ(о), ПЕВКі, шмевкі. А це що не досвід?
- бо саме він усі ці роки розмовляв рідною мовою лише вночі, уві сні, під ліжком;
- бо саме він усі ці роки вів непримиренну боротьбу з ворогами української державності? Ну і що, що про це ніхто не знав?
- бо саме він тільки вчора голосніше за усіх закричав про чистоту української ідеї кримського українства від української громади;
- бо саме він ніколи не стояв перед вівтарем Твоїм, Боже, в нашій українській церкві;
- бо саме він стояв перед чужинським вівтарем і молився чужинському Богові;
- бо саме він таврував ганьбою проклятих українських націоналістів. Так вимагали робити роботодавці з жирними пиками. Але тепер каже, що він – справжній український націоналіст.
Боже праведний, благаю Тебе, поки нікому не давай у руки гетьманську булаву кримського українства, бо вона, кинута, валяється на політичному смітнику:
Бо одна кинула її туди, як зрадниця-поетеса жовчогінна. Вона єлейним голосом зверталася до українських братів і сестер, волала щось «патріотичне», а потім зникла від сорому за кордоном.
Бо інший кинув булаву, і не згадав, що він – українець, тому що посада гріла – гроші давала, дітей годувала.
Бо третій з українським прізвищем все своє життя бігав від одного господаря до іншого, булаву підставляв, благав хоча б якусь посаду надати, а мати-неньку кляв гірше москаля.
Бо четвертий усім казав, що служить свободі, а служив брехні і дослужився.
Бо п’ятий життя просидів під ліжком і мріяв, як стане, як підніметься і заради яблук, заради булави гетьманської всіх закопає-зариє, поки булава з рук не випала.
Бо шостий лише про почесті державні мріяв, біля колишнього президента Мєшкова розум загубив, а з ним і свою крихітну булавочку з лелекою.
Бо сьомий як був стукачем, так до стільців на сцені з булавою і доліз, але булава була краденою.
Восьмий – у груди свої стукає, Батьківщину прославляє, а сам тихим сапом гроші чужі норовить по кишенях розсувати, сліди заплутати.
Боже, де ж мені сили взяти, оце все пережити, бо мені не булава потрібна, а потрібна лише вільна та щаслива, моя рідна і єдина у світі Мати-Україна?
..."
2011.11.16 | Послання Голові СевПросвіти
Цуко проценко почитай за що звільнили крадія качулу
Газета «Нація і Держава» від 23 березня 2010року №11(331)ПРИ СВІТЛІ «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ» АБО АРГУМЕНТИ ПРОТИ ОПОНЕНТІВ
Напевно, спочатку доцільно вдатися, так би мовити, до огляду звинувачень на адресу нашого Видавництва.
Чи не першим зчинив галас на всеукраїнських теренах київ¬ський поет Василь Марсюк, опублікувавши 26.01.2010 в га¬зеті "Нація і держава" (надалі "НіД") сенсаційне повідомлення: "Високі чини із Міністерства культури і туризму (співзасновник газети з 2008 р.!) пани В. Вовкун і В. Сатаренко напередодні Нового року і І7-річчя "Кримсь¬кої світлиці" видали безпідстав¬ний наказ про звільнення її ре¬дактора Віктора Качули і накла¬ли арешт на весь уже надрукова¬ний тираж газети..."
Зазначимо, що редакція газе¬ти "Кримська світлиця" є струк¬турним підрозділом Видавницт¬ва Міністерства культури і туриз¬му з 1 грудня 2006 року. А про "безпідставний наказ" мова піде пізніше.
Пізніше до цих подій увагу своїх читачів привернула "Літера¬турна Україна" (ч.5, 11.02.2010), надавши для цього половину першої сторінки. "Чи хоч раз бу¬ло викликано головного редак¬тора на виробничу нараду до ГЖВ?" - запитує кримський письменник Данило Кононеко, він же - шеф-редактор газети "Джерельце", сумніваючись та¬кож, що Видавництво "сплачува¬ло всі борги - за поліграфію, за оренду - і тепер має моральне право на кадровий диктат".
Авжеж, пане Кононенко, сплачувано не лише борги, а й витрати на папір, друк та оренду. Попри те, що з вересня минулого року Кабмін припинив фінансу¬вання нашого Видавництва. А го¬ловного редактора В. Качулу не раз запрошували прибути до Києва для порозуміння. На жаль, він ігнорував давати пояснення зблизька і наклав вето на такі поїздки для своїх підлеглих.
До речі, Д. Кононенко таки от¬римував платню од Видавництва.
У тому ж числі "ЛУ" письмен¬ник Іван Левченко спостерігає "затемнення над "Кримською світлицею", учинене руками столичних можновладців". Звіс¬но, тут же опинився і Василь Марсюк, який трактує звільнен¬ня Качули вже як "рейдерську атаку київських чиновників", тобто співзасновника. А пішов¬ши по другому колу бити на сполох на сторінках "НіД" (16.02.2010), він принагідно зневажливо скривився на зміст і оновлений модуль "КС" під ору¬дою нового головного редактора Леоніда Пилунського, мов¬ляв, нічого цікавого. Окрім усьо¬го, лише "кілька загальних замі¬ток під рубрикою "Мова" і кілька загальних кпинів на адресу кримських комуністів і мос¬ковських шовіністів".
Але ж чимало просвітян ді¬йшли висновку щодо недоціль¬носте гучних закликів любити українську мову, ліпше запрошу¬вати читачів до її студій, привер¬таючи увагу до характерних по¬милок. То невже кілька уроків (на двох шпальтах в одному числі) Володимира Островського і Га¬лини Островської "А українсь¬кою кажуть так..." є загальними замітками? Побійтеся Бога, пане Марсюк, за таку зневагу!
Ясна річ, у нового очільника "КС" є своє бачення її перспектив і розповсюдження як читва, в то¬му числі серед національних меншин півострова. З таких мір¬кувань - і резюме російською та кримськотатарською мовами. Це ж бо всеукраїнське видання АР Крим, а не лише для україномовних українців півострова.
Тривалий час не вщухають пристрасті навколо газети "Кримська світлиця" (надалі "КС"), власне, що¬до звільнення її колишнього очічьника. Підживлюють їх войовничо-патріотичними фразами і деякі запальні письменники, не переймаючись наслідками упе¬редженого підходу до справи. На відміну од більш обачних представників журналістської братії.
Отож, творчі працівники ДП "Газетно-журнальне видавництво" Міністерства культури і туризму України вимушені ще до судової ухвали дещо охолодити емоції таких "захисників української преси" на пів¬острові.
Є докір і стосовно публікацій про греків і кримських татар, зо¬крема про місцевого художника Олега Каленчука, який прийняв іслам і став Алі Мухаммедом, об¬разившись свого часу на свяще¬ника. Але тут же (ч. 4-5 "КС") - чимале інтерв'ю з єпископом Сімферопольським і Кримсь¬ким Климентом. А він засвідчує чимало випадків протилежного - переходу кримських татар у християнство. І взагалі, вияв¬ляється, вони приходять до ук¬раїнської церкви, "як до себе до¬дому", бо "ваш Бог сильніший". Але цього інтерв'ю Марсюк чо¬мусь не помітив.
І, нарешті, про репліку, що в Марселі не видають газети із ре¬зюме іншими мовами. Річ у тім, що у Франції не існує жодних за¬гроз для державної мови, отже, нема потреби шукати союзників у боротьбі проти російського шовіністичного засилля.
Майже у всіх публікаціях за¬хисники "КС" переймаються до¬лею трудового колективу, якого "викинули на вулицю чиновники з Києва". Зверніть увагу на підпи¬си під публікаціями в оновленій газеті. Все ті ж - Тамара Соловей, Лідія Степко, Катерина Криворученко, Олекса Носаненко... Так, у "КС" з'явилися нові імена. Відомі журналісти, письменники, сту¬денти факультету журналістики охоче допомагають робити газе¬ту. Попри те, що "КС" взагалі не виплачує гонорарів.
І ще про кадри. "Викинутого на вулицю" письменника Кононенка члени видавничої ради Іван Малюта та Орест Когут до¬волі довго переконували по теле¬фону не подавати заяву "за вла¬сним проханням". На жаль, пан Данило не зміг змиритися з тим, що оновлена "КС" втратить "кримський дух", адже робити¬меться вона в Києві. Одразу ж за¬перечимо - "КС" створюється у Сімферополі, її шпальти лише пересилаються до київської дру¬карні електронною поштою. Тут же знаходиться й центр достав¬ки видання. Погодьтеся, що за¬гальноукраїнську газету, а саме такий статус дістала торік "КС", значно оперативніше і дешевше доставляти з Києва, скажімо, до Львова чи Івано-Франківська, ніж із Сімферополя.
А що кажуть із цього приводу кримські просвітяни?
Порівняно об'єктивною, ви¬важеною виявилась публікація у "Слові Просвіти" (ч. 7, 18 -24.02.2010) Володимира Проценка, заслуженого діяча мис¬тецтв України, голови Севастопольського міського об'єднання ВУТ "Просвіта" імені Т. Шевчен¬ка. Під враженням зустрічі просвітян на своєму розшире¬ному засіданні з новим голо¬вним редактором "КС" - Ле¬онідом Пилунським, досить зна¬ною, самодостатньою людиною на півострові, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, заступником голови депутатської фракції "Курултай-Рух" (працює в комітеті свободи слова).
Звичайно, не обійшлося на засіданні без дорікань, зокрема з приводу підвищення ціни на передплату "КС". Одначе виступ Л. Пилунського декого переконав у необхідності кадрових змін. Скажімо, Ольга Клітчук при¬хильно сприйняла задум редакції робити газету за європейським зразком, аби вона могла конкурувати з нашестям у Криму російськомовної преси.
Але чому Світлана Дорошенко вважає, що "з початку 2009 року пан Вовкун припинив фінансування "Дзвону Севастополя"? Хіба Міністерство культури і туризму було колись його засновником? Жодного відношення це відомство не має і до газети "Флот України". Як кажуть у на¬роді, "чула дзвін...". Попри це, можна погодитись із заувагою С. Дорошенко, що перед реорганізацією "КС" слід було пора¬дитись із просвітянами. І тоді, "можливо, тривог і не виникло б, але склалася думка, що здійснено політичну розправу..."
Хибність останнього мірку¬вання спростовує хоча б той факт, що звільнення відбулося ще до першого туру президент¬ських виборів. А головне, що журналісти державних ЗМІ не повинні встрявати у політичні баталії.
З іншого боку, хочеться запи¬тати, а хто ж сприяв тому, що са¬ме така "склалася думка"? Чи не причетна до цього і сама пані Дорошенко? Адже в тому ж числі "Слова Просвіти" у своїй публікації, перейнявшись домислами В. Марсюка, вона дозволила собі зневажити Видавничу раду Ви¬давництва, нібито «її моральний рівень викликає великі сумніви». Чому? Бо "порядні люди не пося¬гатимуть на чужу інтелектуальну власність, віднімаючи в колег засіб до існування".
Ну коли вже посягають на "моральний рівень" радних, навіть не знаючи їх, доведеться нарешті вдатися до аргументів. Але йтиметься про власність: приватну і державну.
Будемо лаконічні.
Відомий журналіст Віктор Качула, зі статусом очільника ви¬дання "КС", водночас керував і комерційним підприємством "Об'єднана редакція газети "КС". І не лише ним одним.
Згідно з п. 4 Постанови Кабмі¬ну від 03.04.1993 р. № 245 посада головного редактора структурного підрозділу державного підприємства не передбачає сумісництво.
Видавництво оплачує пере¬бування редакції, несе увесь тягар заборгованості, а інше підприємство безоплатно кори¬стується цими ресурсами. До речі, найбільша частка навіть неповного фінансування Видав¬ництва йшла саме на видатки ре¬дакції "КС", а для київських видань - що залишиться...
З метою унеможливити зло¬вживання службовим станови¬щем Колегія Міністерства куль¬тури і туризму заздалегідь (29.08.2006) ухвалила рішення про припинення існування ре¬дакції газети "КС" зі статусом юридичної особи у формі під¬приємства. Одначе В. Качула, незважаючи на нагадування, так і не виконав це розпоряд¬ження.
Очевидно, саме тому протя¬гом існування "КС" у складі Ви¬давництва (з грудня 2006 р.) всі кошти від реалізації газети не надходили на його рахунок. Ад¬же воно фінансувало видатки на друк, закупівлю паперу, сплату за оренду, платню працівникам ре¬дакції.
Колектив під орудою Качули добирався за зразком сімейного підряду. Заступник головного редактора - його донька Юлія Ка¬чула, відповідальний секретар - Володимир Совик, провідний бухгалтер - Любов Совик, опера¬тор комп'ютерного набору - Га¬лина Совик. А це є порушенням законодавчого обмеження спіль¬ної роботи родичів на держав¬них підприємствах, в установах та організаціях.
Керівник підприємства "Об'є¬днана редакція газети "КС" В. Ка¬чула здійснював (із 1.12.2006 р.) випуск дитячої газети "Джерель¬це", засновником якої є благо¬дійний фонд "Відродження української мови, культури і духов¬ності" - "КС" (керівник - той же Качула). Гроші на "Джерельце" надходили од кримського уряду. Верстку видання та його вихід у світ безоплатно здійснювали працівники структурного під¬розділу Видавництва - редакції "КС", які не є членами названого підприємства. Видатки на папір і друк Качула, за уміло підтасова¬ними документами, компенсував за рахунок Видавництва.
Державним коштом у "КС" ви¬давалися й газети "Будьмо!" та "Кримспорт", засновники яких - той же фонд.
Всі ці факти є підставою для притягнення В. Качули до відповідальності за Кримінальним кодексом України (ст. 364 "Зло¬вживання владою або службо¬вим становищем" і ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень").
І це ще не все.
Після входження редакції "КС" до складу ДП "Газетно-жур¬нальне видавництво" вона по¬винна була за постановою Коле¬гії Міністерства культури і туриз¬му мати статус "Всеукраїнської літературно-публіцистичної та мистецької газети". Але голо¬вний редактор В. Качула зареєстрував її як "Всеукраїнську загаль¬нополітичну та літературно-ху¬дожню газету".
У газетних кіосках півостро¬ва продавали лише 9-11 відсот¬ків "КС", решту списували, кида¬ли під ніж. Про реалізацію хоча б в обласних центрах України не доводиться говорити.
За три місяці 2009 року (лю¬тий, березень, квітень) підпри¬ємство В. Качули заборгувало Видавництву за реалізацію газети 28 тисяч гривень.
Останніх трьох фактів до¬статньо для притягнення очільника до відповідальності за Цивільним кодексом України.
Навздогін додамо факти, так би мовити, "по дотичній". Партія "Собор" передала на потреби "КС" 17 тонн паперу, одначе, це чомусь не зафіксовано в жодно¬му редакційному документі за підписом В. Качули. Як і те, яку і коли отримував фінансову допо¬могу від спонсорів, меценатів, української діаспори. Та й це ще не все про бурхливу діяльність Качули.
І нарешті - те, що обурило весь колектив Видавництва, у підрозділах якого відбулася ви¬мушена реорганізація зі скоро¬ченням штату з огляду на змен¬шення фінансування. Головний редактор В. Качула відмовився виконувати накази (2009 р.) про затвердження нового штатного розкладу "КС", що призве¬ло до значної заборгованості у фонді зарплати. Як наслідок - усі пра¬цівники отримували платню на 10-20 від¬сотків менше.
З приводу обумовле¬них наказів до В. Качули було надіслано сім листів. Нагадаємо, що за не¬виконання розпоряд¬жень керівництва перед¬бачено дисциплінарне стягнення або звільнення з роботи. Зрештою, до крайнього заходу і виму¬шений був вдатися ди¬ректор Видавництва Віталій Сатаренко, попе¬редньо погодивши наказ із міністром.
Попри все, шануючи журналістський хист ко¬лишнього кримського колеги - В. Качули та його демократичні переко¬нання, ми зовсім не бажали публічного розголосу, тим паче посилатися на Кри¬мінальний кодекс України. Але, коли він, сподіваючись постати в очах українства жертвою чинов¬ницького свавілля, звернувся із позовом до суду, про що вже повідомив у ЗМІ, вирішили засте¬регти. Невже не передбачає ва¬гомі зустрічні претензії?
Кримінальний кодекс, за вис¬ловом великого комбінатора Остапа Бендера, таки треба ша¬нувати.
Принагідно зазначимо, що тепер - за нового редактора - попит на "КС" зріс, незважаючи на збільшення вартості перед¬плати та інші несприятливі чин¬ники. У кіосках АР Крим - пере¬важно дефіцит на це видання. А попит дає підстави збільшити за¬мовлення на "КС", з чим і вітаємо наших кримських колег.
Володимир БУРБАН,
письменник, заслужений
працівник культури України;
Іван МАЛЮТА,
заслужений журналіст України;
Анатолій СИТНИК,
заслужений журналіст України
2011.11.16 | Послання Голові СевПросвіти
Re: Цуко проценко почитай за що звільнили крадія качулу
2011.11.16 | Ревизор
Этот засохший давным-давно продукт пищеварения не прилипает давно уже....
Суды Качула выиграл.О ситуации с предательством Пилунского - давно уже в архиве для потомков
http://ukrslovo.blogspot.com/
А редахтуру Нации и Державы до сих пор стыдно за друк того подмётного брехливого письмеца.
2011.11.16 | Ревизор
Не могу не поделиться добычей ---- фото
Вот чьто нам сообщаем доморощенный ысторык Проценко.Может он не подозревает, что бредит???
2011.11.16 | Голова НеПросвіти
Re: Не могу не поделиться добычей ---- фото
Давно не бачив такого достойного автохтонного автоідіота!2011.11.16 | Абу
МОД! Джентельмени! Я трохи втомився терти фірковичів, не примушуйте терти розборки 8 інвалідів
будь-ласочка, залишайтеся в пристойних рамках2011.11.16 | Макс
Re: МОД! Джентельмени! Я трохи втомився терти фірковичів, не примушуйте терти розборки 8 інвалідів
Да, давно я так не реготав. Звичайно, що Телапіль населялислов"янські племена проциков-дроциков. Спочатку я вирішив, що це жарт, але порився в Інтернеті і з"ясувалося, що цей севастопольский поцик дійсно так вважає! Який жах!
2011.11.16 | Голова НеПросвіти
Re: МОД! Джентельмени! Я трохи втомився терти фірковичів, не примушуйте терти розборки 8 інвалідів
....Именно в этот момент и пришло в голову: «А мы чем хуже? Неужели не сможем организоваться? Начал я обращаться в общественные организации, но дело дальше разговоров не двигалось. Тогда я обратился в Международную ассоциацию «Казачество» и неожиданно был поддержан. Сначала нас было 37 человек, а сегодня уже только в Севастополе – 2 полка по 800 казаков в каждом», – сообщил украинский атаман.«Гетманом Украины, главой Рады Украинского казачества является президент Виктор Янукович», – напомнил В. Проценко.
2011.11.16 | Счетовод
800
Голова НеПросвіти пише:> по 800 казаков в каждом
Мне кажется, тут имеет место преувеличение ровно на два порядка.
2011.11.17 | Голова НеПросвіти
Re: 800
Це не НеПросвіта пише, це етнополітичний ОТОман козак-мастурбатор проценко пише!2011.11.17 | Знаток
зачем бочку катиш?
процентко - енерал казачий. у ниво целая армия наверное где-то. раз енерал....