02/11/2012 | газета «День»

«Народний фронт» проти «Незалежного форуму»


Розбіжності в суспільних рухах кримських татар набувають небезпечних форм

Микола Семена


Минулого тижня в Криму відбулася остаточна політична поляризація кримськотатарських громадських організацій. З одного боку, сталося об’єднання рухів, які звинувачують меджліс у бездіяльності та неефективності, домагаються відставки Мустафи Джемілєва і Рефата Чубарова. Це Рада представників кримськотатарського народу при Президентові України (що досить дивно як для офіційної структури Адміністрації глави держави, причому заяву підписав глава ради Лентун Безазієв, який є також депутатом Верховної Ради Криму), низка ортодоксальних релігійних мусульманських організацій, а також Фонд досліджень та підтримки корінних народів Криму, що підтримує зв’язки з ООН, Комітет солдатських матерів АО Крим, Спілка кримськотатарських офіцерів, Кримськотатарський виборчий блок, громадські організації «Покоління Крим», Фонд «Ватандаш-Співвітчизник», «Іллері», організація «Міллі Фірка». Вони змогли зібрати на конференцію всього 300 представників від своїх організацій і підписали меморандум про створення Кримськотатарського народного фронту. Причому, з одного боку, «фронтовики» заявляють про згоду з нинішніми діями органів влади України, висловлюють їм підтримку, а з іншого боку, вони спеціально зустрілися із заступником Постійного представника Президента України в Криму Віктором Плакидою, аби поставити владі такий жорсткий ультиматум, якого раніше національний рух не ставив: неодмінно до 18 травня 2012 року ухвалити закон про відновлення прав і реабілітації кримськотатарського народу, відправити у відставку нинішнього голови Рескомнацу Криму Едема Дудакова, збільшити фінансування програми облаштування до 100 мільйонів гривень, ухвалити програму відродження кримськотатарської мови. При цьому один із учасників зборів Рєшат Аблаєв неоднозначно заявив, що той, хто не згоден з цими вимогами і не підпише меморандум, вважатиметься «ворогом народу».

Втім, «вороги» тут же знайшлися, і не де-небудь, а в лавах самих «фронтовиків». Це одна з найрадикальніших організацій «Себат», представник якої Рінат Шаймарданов спочатку заявляв про підтримку ідеї Кримськотатарського народного фронту і тут же відмовився вступати у «фронт», а потім інший її представник Сейдамет Гемеджі заявив, що «Себат» не є опозицією влади, мовляв, «нас, членів організації і учасників земельних галявин протесту, сьогодні влаштовує лінія Президента і лінія держави. Нам, можна сказати, навіть подобається, як сьогодні в нашій країні Україні вирішуються ті або інші питання, зокрема питання «галявин протесту». Члени організації також заявили, що «Себат» і не проти меджлісу, і не проти курултаю, а лише «проти того, що там відбувається, тому що бачимо, що воно не збігається з Наказом народу».

З іншого боку, свою нараду провели організації, що підтримують меджліс: Ліга кримськотатарських жінок, асоціація вчителів «Мааріфчі», Міжнародна громадська організація «Бизим Къырым» та інші. Вони заявили про створення Незалежного форуму кримськотатарських громадських організацій і покритикували як ультиматуми «фронтовиків», так і погоджувальну позицію «Себата». Вони заявили, що проблема кримськотатарського народу не може вирішуватися ні ультиматумами, ні служінням владі, а лише систематичною творчою роботою зі створення умов для розв’язання проблеми. За плечима їхніх представників багато таких прикладів: участь спільно з владою у розв’язанні земельної проблеми, створення концепції національної освіти, робота шкіл і національного університету, робота в органах влади, підготовка підручників і спеціальних курсів для студентів вузів, підготовка конкретних законопроектів, участь у підготовці Міжнародного форуму з проблем Криму під егідою ОБСЄ.

Складається думка, що створення «Кримськотатарського народного фронту» — масштабна багатоходова комбінація з руйнування єдності кримських татар. Схоже, що її перший етап уже скоро втягне не стільки ворогуючі сторони, скільки весь кримськотатарський народ. «Народний фронт» ухвалив рішення провести 18 травня цього року, у день пам’яті жертв депортації, на тому ж місці і в той же час, коли зазвичай проводиться траурний мітинг, так звані Загальнонародні надзвичайні збори кримських татар. Його мета — показати владі свою силу і поставити їй нові ультиматуми. «Фронтовики» затвердили форму мандата-запрошення і заявили, що домагатимуться, аби на збори з’явилися по одному представникові від кожної кримськотатарської сім’ї. Маловірогідно, що це станеться, але математично це величезна цифра — від 30 до 50 тисяч. Задум безпрограшний і цинічний — схоже, «фронтовики» не впевнені у підтримці народу (інакше призначили б збори на інший день), а 18 травня в центр Сімферополя у будь-якому разі з’їдуться десятки тисяч кримських татар, і, покрививши душею, усіх їх можна буде записати собі в актив.

Траурний мітинг 18 травня на центральній площі Сімферополя в річницю депортації — це, як правило, наймасовіші збори кримськотатарського народу. Його учасники, як завжди, поминають жертв депортації, підбивають підсумки роботи з відновлення прав народу. І якщо в цей святий день на головній площі столиці Криму політики зведуть дві ворогуючі маси народу (одна частина підтримуватиме меджліс, а інша — «фронт»), то від траурного характеру мітингу не залишиться й сліду; у свою чергу, «фронтовики» не зможуть досягти своїх цілей. Більше того, зіткнення багатотисячних мас народу може перетворитися на непередбачуваний і некерований конфлікт, наслідки якого важко спрогнозувати. Чи, можливо, саме в цьому і полягає головна мета «фронтовиків»? Якщо задум саме такий, значить, «фронтовики» таким чином ідуть до досягнення своїх цілей, при цьому не інтереси і не добробут рядових кримських татар є цінностями для цих політиків, і зовсім не пам’ять жертв депортації, а власні амбіції. Багато чого в небезпечній ситуації, що склалася, залежить і від органів влади, адже якщо такі «надзвичайні збори» будуть дозволені, частину відповідальності за можливий кривавий конфлікт буде перекладено на неї. Втім, з усього видно, що «фронтовики» дозволу влади і не мають наміру запитувати, з перших кроків — ультиматумами.

Наступний етап «битви» — вибори нового курултаю. Можна передбачити як досить гострі і небезпечні «дискусії» в ході виборів, так і баталії після них з приводу достовірності підсумків.

Третій раунд — сама сесія курултаю, яка повинна буде обрати новий меджліс. Мустафа Джемілєв уже оголосив, що на цій сесії він має намір скласти повноваження голови, які виконує вже більше 20 років. Проте може скластися ситуація, що саме цього разу у делегатів курултаю буде найбільше підстав попросити його ще раз залишитися на цій посаді, оскільки лише людина з таким авторитетом може забезпечити єдність народу. Відхід Джемілєва викличе запеклу суперечку за крісло глави меджлісу, яка може закінчитися остаточним розколом на «меджліс» і «народний фронт», і почнеться непередбачувана внутрішньонаціональна боротьба.

Ще один раунд — майбутнє скликання міжнародного форуму з проблем кримських татар під егідою ОБСЄ. Внутрішній «розбрат» може не просто викликати міжнародний скандал, але й призвести до зниження результативності форуму, а то й до зриву.

Таким чином, держава ризикує замість уже компетентного, підтримуваного народом, звиклого працювати конструктивно меджлісу отримати орган, що складається з радикально налаштованих політиків. Адже з їхніх перших кроків і щодо влади, і щодо інших громадських організацій зрозуміло, що «фронтовики» мало схильні до діалогу, а більше — до радикальних форм роботи, у неефективності яких уже встиг переконатися нинішній меджліс. Повторювати цей урок ще раз заради того, аби задовольнити чиїсь амбіції, було б занадто марнотратно не лише для Криму, але й для країни в цілому.

Дмитро ОМЕЛЬЧУК, викладач Таврійського національного університету, кандидат історичних наук, політолог:

— Політична поляризація кримськотатарського народу — до певної міри об’єктивний процес. Бо коли йшлося про повернення кримськотатарського народу і про перші роки його інтеграції в українське суспільство, про облаштування на Батьківщині, то єдність була найвищою цінністю, вона була вкрай необхідною, і навіть ті розбіжності, які були серед окремих персон, відходили на задній план. Зараз цей етап уже далеко позаду. Кримські татари інтегрувалися в суспільство, вони представлені в органах влади, серед них чимало заможних представників бізнесу, і зрозуміло, що об’єднання на старій основі для облаштування в Криму вже вичерпало себе. Тепер на зміну прийшли інші цінності, зокрема політична свобода кримських татар, національна єдність дещо поступилася іншим цінностям. З’явилися лідери з нового покоління, вихованого в інших умовах і на інших цінностях, які мають власні інтереси, зокрема бізнесові й політичні, і вони прагнуть їх реалізувати, незважаючи на історичні традиції та авторитети. Звичайно, це не мало б призводити до радикалізму та затятості, однак не нам тут вибирати, кримські татари теж мають те, що мають. І вони самі повинні впоратися із цією ситуацією.

Кримська еліта завжди була особливою тим, що не була самодостатньою, вона завжди орієнтувалася на ті чи ті політичні кола в Києві. Кримські татари не виняток, тому обидва табори шукають собі опору в тих чи інших політичних колах: хто в Києві, хто деінде. І це протистояння завершиться тим, що політичні й економічні проблеми кримських татар вирішуватимуться ефективніше, кримськотатарський національний компонент зусиллями самої влади в Криму зросте, тому з часом уплив меджлісу все-таки стане меншим, а нові політичні формації, які зараз заявили про себе (звичайно, якщо вони будуть достатньо розумні й ефективні!), відіграватимуть свою роль. Однак у цій боротьбі, безперечно, визначальними мали б залишатися інтереси народу і його мета — облаштування, повернення прав, адекватна участь у політичних, економічних, соціальних процесах у кримському суспільстві.

Рефік КУРТСЕЇТОВ, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Кримського інженерно-педагогічного університету, кандидат соціологічних наук:

— Кримськотатарський національний рух пережив за свою історію різні періоди. Були піднесення й були падіння, не все розвивалося поступально. Нинішній стан — це період своєрідної переоцінки тих процесів, які відбуваються в національному русі. І в цілому це відбувається в контексті процесів у державі і світі. Природно, що певне переформатування руху потрібне, оновлення необхідне, проте воно не повинно набувати руйнівних форм. У той же час не можна ще говорити, що в нас опозиція меджлісу має вагу, достатню для того, щоб замінити його. Це не так. Кримськотатарський народний фронт складається з людей двох категорій — з одного боку, це ветерани, які можуть радити, але не можуть діяти, не можуть активно впливати на процеси в суспільстві. З другого боку, це молодь, яка не має досвіду. Я не думаю, що вона має достатню вагу і вплив у суспільстві, а тому її амбіції не виправдані. Одна річ — перебувати у крайній опозиції і критикувати меджліс за всі його і добрі, і погані справи, інша річ — звалити на себе цю ношу й нести відповідальність. Такої нової сили в Криму ще немає, і Кримськотатарський народний фронт насправді не є реальною альтернативою системі курултай-меджліс і не має перспективи кардинального впливу на народ.

Але тут потрібно говорити ще й про зовнішній чинник, як український, так і російський. Він є, але не має вирішального впливу, все одно кримські татари в основній своїй масі об’єднані довкола меджлісу, і я впевнений: під час будь-яких виборів вони нададуть підтримку саме йому, і тому це найреальніша політична сила в нашому народі.

Джерело: щоденна Всеукраїнська газета «День»