Успішний соціальний рух як добре побудований месідж.
05/14/2003 | DevRand
Успішний соціальний рух як добре побудований месідж.
досвід "Братів-мусульман" ("Іхван")
Нам здається що головний урок у цьому матеріалі є наступне: Зазвичай, вважається що суспільний рух досягає успіху, якщо правильно сформулює своє повідомлення (ідеологію) так щоби воно потрапило в резонанс з бажаннями та очікуваннями суспільства. Другою поширеною думкою є те, що такий рух може бути успішним лише якщо є сприятливі зовнішні (політичні) умови.
"Брати-мусульмани", це живий доказ що фактично лише завдяки 2-м факторам:
--- 1. зв"язку між вдало обраною та реалізованою схемою побудови організації та її ідеями , а також
--- 2. завдячуючи правильно продуманій взаємодії між ідеологією(повідомленням) з однієї сторони, та діяльностю в реалі (в т.ч. щоденною) з іншої сторони,
можна побудувати успішний суспільний рух навіть в дуже агресивному, несприятливому середовищі та за несприятливих політичних умов.
Брати-мусульмани, це також живий доказ ("історія успіху") того, що успіх суспільного руху сприяє перемозі фактично будь якого повідомлення (ідеології). Тепер коротко, про побудову організації.
Однією з головних особливостей "Іхвану" була федеративна структура управління, в якій мережа незалежних гілок-організацій з провінцій та міст Єгипту була представлена штаб-квартирами в Каїрі. Члени відчували велику лояльність до своєї гілки, на додачу до всього Братства; при цьому лідери гілки були важливим складовим для спілкування між загальними лідерами та людьми з гілки. Також, був розроблений механізм, коли в період репресій керівництво братством як цілим періодично передавалось від однієї гілки до іншої.
Трьох-рівнева система членства розподіляла учасників за рівнем участі в діях, залученості до дій організації:
- Перший рівень - це учасники, які називаються "помічники", їм потрібно було лише підписати картку учасника та (час від часу) виділяти невелику суму грошей.
- На другому рівні знаходились "пов"язані" члени, які повинні вже бути обізнаними з принципами братства, приходити на зустрічі регулярно та бути готовими виконувати накази.
- Третій рівень учасників називався "активним", вважалося що такий член братства повинен присвятити весь свій час діяльності братства.
Федеральна структура (як є до речі, однією з можливих перехідних (змішаних) форм від ієрархії(спрощено, піраміди) до мережі) зіграла дуже важливу роль у цьому конкретному випадку. Справа в тому, що завдяки автономності гілок вони могли дозволити собі представлятися для дуже різноманітних частин египетськомго суспільства по різному, таким чином в кожному випадку обираючи найбільш підходящу історію, яку вони повинні були розказувати - і вони користувались цим дуже ефективно.
( Іхван надає нам цікавий приклад, як здійснювалась комунікація щодо стратегічної лінії поведінки організації в цілому в часи, коли технологічні можливості
були дуже обмежені. В кожну провінцію (в гілки організації) надсилалось мемо(меморандум) щодо якоїсь важливої теми, або на словах, або написане. З ним ознайомлювались освічені майстри спілкування - спікери - які могли розказати про предмет, та за необхідності, захистити його аргументами в суперечці. Кожен з них (як правило, це 4-5 чоловік) особисто та грунтовно передавав(пояснював) це "повідомлення" ще приблизно 100 учасників, після чого воно нерегулярнимим способами розповсюджувалося далі. Такий спосіб несподівано виявився дуже ефективним, та завдяки ньому передача інформації не була проблемою)
Іхван використовував свою достатньо широку (завдяки багатьом автономним гілкам) ідеологічну платформу для того щоб зацікавити людей що знаходились в різних ситуаціях . Можна сказати, що вони говорили різні речі для різних людей - "боротьба з бідністю" в бідних сільских районах та "голос демократії" серед освіченої частини населення. Навіть багаточисельні пригороди Каіро мали свої гілки Братства, тому прихильність до братства утворювалась з місцезнаходження і з праці над конкретними проблемами, що були саме в цьому районі. Традиційні структури інкорпорувалися в Іхван та використовувались на повну потужність.
Для захисту від облав з боку уряду, кожна гілка в принципі була навчена керувати і координувати загальну систему. Періодично, керівництво переходило від одного лідера регіональної гілки до іншого, з іншої гілки (таким чином вони знали як здійснюється керівництво). У випадку, якщо така регіональна команда нищилась, керівництво на національному рівні переходило до гілки з іншої провінції згідно з обумловленою процедурою випадкового вибору.
Як і кожна соціальна організація, Іхван зіткнувся з завданням по залученню підтримки та ресурсів з боку людей з великою різницею в поглядах та в мотивації до колективних дій. Взагалі, небагато людей знайдеться в суспільстві, що розподіляють точно таку саме ідеологію, як ідеологія якоїсь конкретної організації, і ще меньше згодні на те, щоб драматично змінити умови свого життя заради такої, навіть близької їм ідеологічно групи.
Братство вирішило цю проблему поступовим і відмінним для кожної групи населення підходом, бо очікувало на таку різницю в поглядах.
Одним з головних механізмів , за допомогою якого Братство змогло долучити людей до своєї ідеології - 3х рівнева структура членства.
Вона дозволила швидко залучити велику кількість нових людей з різними поглядами та різним бажанням приймати участь в діяльності. Ніхто не наказував новому члену одразу присвятити братству все своє житття. На першому рівні потрібно було вносити лише своє ім"я та трохи грошей. Цей рівень утворював пул майбутніх учасників братства, що забезпечував братство ресурсами та аудиторією, яка вже могла (інколи) прислухатись до їх ідей.
Кожен з двох наступних рівнів додавав подальші зобов"язання - як матеріальні так і ідеологічні - до членства в братстві. Цей поступовий процес допомагав подолати відстань між регулярним життям нових членів та життям організації. . Цей процес також грав роль захисного екрану, відсіював "вільних відвідувачів"(free riders") і т.д. - і допомагав підтримувати рівень однаковості серед цих груп, підвищуючи зв"язки всередині них та в організації в цілому. Це також дозволило очевидно, отримувати ресурси від учасників з дуже різним ступенем залучення.
Ще раз наголос на те, наскільки важливим є зв"язок між ідеями та структурою групи як ключ до вірішення постійної проблеми, якою є відмінності в поглядах та в ступені залучення членів групи до її діяльності. Це не означає, що ідея братства була настільки популярна, чи що завдяки структурі організація змогла скористатися з політичних можливостей, що відкрилися - хоча обидва цих фактора грали якусь свою роль.
Але що набагато важливіше, це те що трьох-рівнева, федеральна структура групи дозволяла поступово, частинами та в наростаючому об"ємі залучати учасників до ідеології організації.
Таким чином, ідеї та оргструктура природнім чином доповнювали одні інших: структура організації та її активність (діяльність) забезпечувала "знайомство з" та подальше навчання щодо ідей організації, процес цей було організовано таким чином що це відповідало повсякденному досвіду та потребам египтян.
Порівняємо це з комуністами, ідеї яких також сприймалися в той час в Єгипті з ентузіазмом : комуністи були суворо ієрархічні, без ніяких там незалежних гілок або федеральних організацій. Через це вони сильно страждали від нападів уряду. Комуністи також були сконцентровані і занадто лінійні - один раз пропустивши агентів всередину, їх організації легко знищувалась. З іншого боку, для того щоби щира людина могла ввійти в організацію, стояли дуже великі ідеологічні бар"єри - у них не було місця для людей з різним ступенем участи, рух приймав лише людей з дуже високим рівнем самопожертви. На відміну від братства, яке навчилось долучати людей до своєї ідеології поступово, людина у комуністів повинна була повністю поміняти свої погляди для того щоби її прийняли - для звичайної людини як правило настільки сильно поміняти одразу своє життя неможливо.
Ймовірно, одначе, що головною перевагою братства було їх вміння "продавати" свою ідеологію в упаковці реальних, конкретних, видимих досягнень(виконаних справ) які вони робили для пересічного египтянина. У комі ж ідеї існували в своєму, окремому світі, а практична діяльність фактично до них не прив"язувалася. Отже, якою була активність Братства?
Коротко про рекрутингову політику братства, як вона співвідносилась з їх переконаннями та як ций взаємозв"язок послужився до росту сили братства.
Головною окремо взятою особливістю її був спосіб утворення нової гілки(осередку). Дуже просто - кожен новий осередок створював штаб і одразу починав робити проект якогось публічного сервісу: будувати мечеть, школу, клініку, підтримував місцеве ремісництво або організовував спортивну програму - це все на кошти учасників та на пожертви місцевого бізнесу. Як правило, туди додавались чоловіча, жіноча школи та соціальний клуб. Приватна інфраструктура соціального сервісу, що її побудували "Брати-Мусульмани", грала таку ж критичну роль, як і державна - в дійсності, в період самих сильних репересій проти братства, держава була змушена виділяти кошти на цю їх мережу, інакше стався б соціальний вибух.
Вся ця діяльність грала важливу роль - для того щоби швидко залучати нових членів. Публічна робота братів-мусульман дозволила міліонам египтян ввійти в контакт з організацією та її ідеологією. Діяльність також допомогла вирішити проблему "вільних відвідувачів", тому що наприклад, праця в школах та лікарнях(і взагалі практична діяльність) слугувала механізмом фільтрації для діючих та майбутніх членів братства. Ще важливіше - така діяльність братства утворювала інституційну структуру, на якій воно могло демонструвати його реальну здатність принести соціальні та економічні зміни для всього населення.
Діяльність (практика) доводила, давала матеріальне підтвердження повідомлення Братства про те що Іслам - ось де справжній шлях розвитку.
Ідеологія ставала таким чином не набором абстрактних думок, які обговорюють лідери та інтелектуали, Ісламський месадж був крепко прив"язаний у цьому випадку до реальних, практичних дій братства - ідеологія і практика так стають двома сторонами однієї монети.
Ще раз, саме це мається на увазі коли говориться про важливість правильного зв"язку між ідеями з однієї сторони, та іншими аспектами руху. Недостатньо просто мати месідж, який співпадає з очікуваннями потенційних рекрутів - в той час таких організацій з такими месіджами в Єгипті було немало - ніхто з них не досяг такого успіху як Ікхван.
Ключом успіху був спосіб, за яким ідеї зрозумілим чином були прив"язані до практики братства. Ідеї були прив"язані до практики в конкретний, визначений спосіб: "Іслам це відповідь, тому ми будуємо мечеть". або, "бідність повинна бути подолана, тому ми платимо пенсії вдовам".
Дуже успішним і інтенсивним було використання мечетей - як захищенного місця для дискусій та зібрань; рекрутування; легітимізації та підвищення статусу (своєрідної "освяти") пропагандистів братства.
Крім використання публічної конcтруктивної діяльності та інтенсивного використання мечетей, братство навчилось пов"язувати вірування його членів та те, що було в єгипетському суспільстві, за допомогою програм по тренуванню мобілізації та лідерства. Група цілеспрямовано набирала людей з різним соціальним підгрунтям. Починаючи з 1939, організація почала проводити збори в штаб-квартирах, продовжуючи проводити регулярні збори в мечетях. Через деякий час до них було додано додаткові курси лекцій ( для утворення додаткових прив"язок людини до групи). Так, братство проводило окремі спеціальні збори для студентів, робітників, професіоналів і т.д. Стратегія залучення та пропаганди була дуже важливою для організації, тому що зроблена була так, щоб утворювати відчуття додаткових прив"язок до Братства, і слугувала для глибшого залучення членів. Участь таким чином була не лише чрез те що член хотів політичних або моральних реформ, але також через співпадіння з спільнотою за ознаками релігії, місця проживання.
З усього цього витікає думка про те що "Брати-Мусульмани" ні в якому разі не підганяли свій месідж під очікування публіки ( як у засобах звичайної реклами ) - навпаки: вони поступово сформували ці очікування, за допомогою стратегій що дозволили розділяти членів та не членів, розділяти вимоги організації та регулярне життя учасників. Звідси також виникла можливість мобілізувати дуже різноманітні, відмінні сегменти египетського суспільства.
Негативний приклад - комуністи. Хоча вони свідомо приділали питанню мобілізації час і зусилля, комуністи не змогли донести свій месідж до людей в Єгипті. Замість того щоби шукати різні підходи для різних сегментів суспільства, вони організували книжковий клуб для того щоби "розповсюджувати політичну літературу та утворювати обізнаність в середовищі Египетських інтелектуалів ". Групова діяльність з одного боку, та переконання з іншого, були повністю від"єднані один від одного в комуністичному русі, що закінчилось поразкою ( всього декілька тисяч комуністів. Братство мало в 1000 разів більше учасників), хоча цілком можливо, повідомлення комуністів сприймалося у тогочасному Египті дуже добре.
" Брати-мусульмани" однозначно були популярною політичною, а зовсім не ідеологічною загрозою. Найважливішою рисою їх процесу мобілізації було те, що під час неї не було (і не вимагалося!) одномоментного ідеологічного перетворення - ця риса дуже суттєво знижує бар"єр для входження нового учасника.
досвід "Братів-мусульман" ("Іхван")
Вступ
Нам здається що головний урок у цьому матеріалі є наступне: Зазвичай, вважається що суспільний рух досягає успіху, якщо правильно сформулює своє повідомлення (ідеологію) так щоби воно потрапило в резонанс з бажаннями та очікуваннями суспільства. Другою поширеною думкою є те, що такий рух може бути успішним лише якщо є сприятливі зовнішні (політичні) умови.
"Брати-мусульмани", це живий доказ що фактично лише завдяки 2-м факторам:
--- 1. зв"язку між вдало обраною та реалізованою схемою побудови організації та її ідеями , а також
--- 2. завдячуючи правильно продуманій взаємодії між ідеологією(повідомленням) з однієї сторони, та діяльностю в реалі (в т.ч. щоденною) з іншої сторони,
можна побудувати успішний суспільний рух навіть в дуже агресивному, несприятливому середовищі та за несприятливих політичних умов.
Брати-мусульмани, це також живий доказ ("історія успіху") того, що успіх суспільного руху сприяє перемозі фактично будь якого повідомлення (ідеології). Тепер коротко, про побудову організації.
Організаційні ресурси
Однією з головних особливостей "Іхвану" була федеративна структура управління, в якій мережа незалежних гілок-організацій з провінцій та міст Єгипту була представлена штаб-квартирами в Каїрі. Члени відчували велику лояльність до своєї гілки, на додачу до всього Братства; при цьому лідери гілки були важливим складовим для спілкування між загальними лідерами та людьми з гілки. Також, був розроблений механізм, коли в період репресій керівництво братством як цілим періодично передавалось від однієї гілки до іншої.
Трьох-рівнева система членства розподіляла учасників за рівнем участі в діях, залученості до дій організації:
- Перший рівень - це учасники, які називаються "помічники", їм потрібно було лише підписати картку учасника та (час від часу) виділяти невелику суму грошей.
- На другому рівні знаходились "пов"язані" члени, які повинні вже бути обізнаними з принципами братства, приходити на зустрічі регулярно та бути готовими виконувати накази.
- Третій рівень учасників називався "активним", вважалося що такий член братства повинен присвятити весь свій час діяльності братства.
Федеральна структура (як є до речі, однією з можливих перехідних (змішаних) форм від ієрархії(спрощено, піраміди) до мережі) зіграла дуже важливу роль у цьому конкретному випадку. Справа в тому, що завдяки автономності гілок вони могли дозволити собі представлятися для дуже різноманітних частин египетськомго суспільства по різному, таким чином в кожному випадку обираючи найбільш підходящу історію, яку вони повинні були розказувати - і вони користувались цим дуже ефективно.
( Іхван надає нам цікавий приклад, як здійснювалась комунікація щодо стратегічної лінії поведінки організації в цілому в часи, коли технологічні можливості
були дуже обмежені. В кожну провінцію (в гілки організації) надсилалось мемо(меморандум) щодо якоїсь важливої теми, або на словах, або написане. З ним ознайомлювались освічені майстри спілкування - спікери - які могли розказати про предмет, та за необхідності, захистити його аргументами в суперечці. Кожен з них (як правило, це 4-5 чоловік) особисто та грунтовно передавав(пояснював) це "повідомлення" ще приблизно 100 учасників, після чого воно нерегулярнимим способами розповсюджувалося далі. Такий спосіб несподівано виявився дуже ефективним, та завдяки ньому передача інформації не була проблемою)
Іхван використовував свою достатньо широку (завдяки багатьом автономним гілкам) ідеологічну платформу для того щоб зацікавити людей що знаходились в різних ситуаціях . Можна сказати, що вони говорили різні речі для різних людей - "боротьба з бідністю" в бідних сільских районах та "голос демократії" серед освіченої частини населення. Навіть багаточисельні пригороди Каіро мали свої гілки Братства, тому прихильність до братства утворювалась з місцезнаходження і з праці над конкретними проблемами, що були саме в цьому районі. Традиційні структури інкорпорувалися в Іхван та використовувались на повну потужність.
Для захисту від облав з боку уряду, кожна гілка в принципі була навчена керувати і координувати загальну систему. Періодично, керівництво переходило від одного лідера регіональної гілки до іншого, з іншої гілки (таким чином вони знали як здійснюється керівництво). У випадку, якщо така регіональна команда нищилась, керівництво на національному рівні переходило до гілки з іншої провінції згідно з обумловленою процедурою випадкового вибору.
Як і кожна соціальна організація, Іхван зіткнувся з завданням по залученню підтримки та ресурсів з боку людей з великою різницею в поглядах та в мотивації до колективних дій. Взагалі, небагато людей знайдеться в суспільстві, що розподіляють точно таку саме ідеологію, як ідеологія якоїсь конкретної організації, і ще меньше згодні на те, щоб драматично змінити умови свого життя заради такої, навіть близької їм ідеологічно групи.
Братство вирішило цю проблему поступовим і відмінним для кожної групи населення підходом, бо очікувало на таку різницю в поглядах.
Одним з головних механізмів , за допомогою якого Братство змогло долучити людей до своєї ідеології - 3х рівнева структура членства.
Вона дозволила швидко залучити велику кількість нових людей з різними поглядами та різним бажанням приймати участь в діяльності. Ніхто не наказував новому члену одразу присвятити братству все своє житття. На першому рівні потрібно було вносити лише своє ім"я та трохи грошей. Цей рівень утворював пул майбутніх учасників братства, що забезпечував братство ресурсами та аудиторією, яка вже могла (інколи) прислухатись до їх ідей.
Кожен з двох наступних рівнів додавав подальші зобов"язання - як матеріальні так і ідеологічні - до членства в братстві. Цей поступовий процес допомагав подолати відстань між регулярним життям нових членів та життям організації. . Цей процес також грав роль захисного екрану, відсіював "вільних відвідувачів"(free riders") і т.д. - і допомагав підтримувати рівень однаковості серед цих груп, підвищуючи зв"язки всередині них та в організації в цілому. Це також дозволило очевидно, отримувати ресурси від учасників з дуже різним ступенем залучення.
Ще раз наголос на те, наскільки важливим є зв"язок між ідеями та структурою групи як ключ до вірішення постійної проблеми, якою є відмінності в поглядах та в ступені залучення членів групи до її діяльності. Це не означає, що ідея братства була настільки популярна, чи що завдяки структурі організація змогла скористатися з політичних можливостей, що відкрилися - хоча обидва цих фактора грали якусь свою роль.
Але що набагато важливіше, це те що трьох-рівнева, федеральна структура групи дозволяла поступово, частинами та в наростаючому об"ємі залучати учасників до ідеології організації.
Таким чином, ідеї та оргструктура природнім чином доповнювали одні інших: структура організації та її активність (діяльність) забезпечувала "знайомство з" та подальше навчання щодо ідей організації, процес цей було організовано таким чином що це відповідало повсякденному досвіду та потребам египтян.
Порівняємо це з комуністами, ідеї яких також сприймалися в той час в Єгипті з ентузіазмом : комуністи були суворо ієрархічні, без ніяких там незалежних гілок або федеральних організацій. Через це вони сильно страждали від нападів уряду. Комуністи також були сконцентровані і занадто лінійні - один раз пропустивши агентів всередину, їх організації легко знищувалась. З іншого боку, для того щоби щира людина могла ввійти в організацію, стояли дуже великі ідеологічні бар"єри - у них не було місця для людей з різним ступенем участи, рух приймав лише людей з дуже високим рівнем самопожертви. На відміну від братства, яке навчилось долучати людей до своєї ідеології поступово, людина у комуністів повинна була повністю поміняти свої погляди для того щоби її прийняли - для звичайної людини як правило настільки сильно поміняти одразу своє життя неможливо.
Ймовірно, одначе, що головною перевагою братства було їх вміння "продавати" свою ідеологію в упаковці реальних, конкретних, видимих досягнень(виконаних справ) які вони робили для пересічного египтянина. У комі ж ідеї існували в своєму, окремому світі, а практична діяльність фактично до них не прив"язувалася. Отже, якою була активність Братства?
Дії
Коротко про рекрутингову політику братства, як вона співвідносилась з їх переконаннями та як ций взаємозв"язок послужився до росту сили братства.
Головною окремо взятою особливістю її був спосіб утворення нової гілки(осередку). Дуже просто - кожен новий осередок створював штаб і одразу починав робити проект якогось публічного сервісу: будувати мечеть, школу, клініку, підтримував місцеве ремісництво або організовував спортивну програму - це все на кошти учасників та на пожертви місцевого бізнесу. Як правило, туди додавались чоловіча, жіноча школи та соціальний клуб. Приватна інфраструктура соціального сервісу, що її побудували "Брати-Мусульмани", грала таку ж критичну роль, як і державна - в дійсності, в період самих сильних репересій проти братства, держава була змушена виділяти кошти на цю їх мережу, інакше стався б соціальний вибух.
Вся ця діяльність грала важливу роль - для того щоби швидко залучати нових членів. Публічна робота братів-мусульман дозволила міліонам египтян ввійти в контакт з організацією та її ідеологією. Діяльність також допомогла вирішити проблему "вільних відвідувачів", тому що наприклад, праця в школах та лікарнях(і взагалі практична діяльність) слугувала механізмом фільтрації для діючих та майбутніх членів братства. Ще важливіше - така діяльність братства утворювала інституційну структуру, на якій воно могло демонструвати його реальну здатність принести соціальні та економічні зміни для всього населення.
Діяльність (практика) доводила, давала матеріальне підтвердження повідомлення Братства про те що Іслам - ось де справжній шлях розвитку.
Ідеологія ставала таким чином не набором абстрактних думок, які обговорюють лідери та інтелектуали, Ісламський месадж був крепко прив"язаний у цьому випадку до реальних, практичних дій братства - ідеологія і практика так стають двома сторонами однієї монети.
Ще раз, саме це мається на увазі коли говориться про важливість правильного зв"язку між ідеями з однієї сторони, та іншими аспектами руху. Недостатньо просто мати месідж, який співпадає з очікуваннями потенційних рекрутів - в той час таких організацій з такими месіджами в Єгипті було немало - ніхто з них не досяг такого успіху як Ікхван.
Ключом успіху був спосіб, за яким ідеї зрозумілим чином були прив"язані до практики братства. Ідеї були прив"язані до практики в конкретний, визначений спосіб: "Іслам це відповідь, тому ми будуємо мечеть". або, "бідність повинна бути подолана, тому ми платимо пенсії вдовам".
Дуже успішним і інтенсивним було використання мечетей - як захищенного місця для дискусій та зібрань; рекрутування; легітимізації та підвищення статусу (своєрідної "освяти") пропагандистів братства.
Крім використання публічної конcтруктивної діяльності та інтенсивного використання мечетей, братство навчилось пов"язувати вірування його членів та те, що було в єгипетському суспільстві, за допомогою програм по тренуванню мобілізації та лідерства. Група цілеспрямовано набирала людей з різним соціальним підгрунтям. Починаючи з 1939, організація почала проводити збори в штаб-квартирах, продовжуючи проводити регулярні збори в мечетях. Через деякий час до них було додано додаткові курси лекцій ( для утворення додаткових прив"язок людини до групи). Так, братство проводило окремі спеціальні збори для студентів, робітників, професіоналів і т.д. Стратегія залучення та пропаганди була дуже важливою для організації, тому що зроблена була так, щоб утворювати відчуття додаткових прив"язок до Братства, і слугувала для глибшого залучення членів. Участь таким чином була не лише чрез те що член хотів політичних або моральних реформ, але також через співпадіння з спільнотою за ознаками релігії, місця проживання.
З усього цього витікає думка про те що "Брати-Мусульмани" ні в якому разі не підганяли свій месідж під очікування публіки ( як у засобах звичайної реклами ) - навпаки: вони поступово сформували ці очікування, за допомогою стратегій що дозволили розділяти членів та не членів, розділяти вимоги організації та регулярне життя учасників. Звідси також виникла можливість мобілізувати дуже різноманітні, відмінні сегменти египетського суспільства.
Негативний приклад - комуністи. Хоча вони свідомо приділали питанню мобілізації час і зусилля, комуністи не змогли донести свій месідж до людей в Єгипті. Замість того щоби шукати різні підходи для різних сегментів суспільства, вони організували книжковий клуб для того щоби "розповсюджувати політичну літературу та утворювати обізнаність в середовищі Египетських інтелектуалів ". Групова діяльність з одного боку, та переконання з іншого, були повністю від"єднані один від одного в комуністичному русі, що закінчилось поразкою ( всього декілька тисяч комуністів. Братство мало в 1000 разів більше учасників), хоча цілком можливо, повідомлення комуністів сприймалося у тогочасному Египті дуже добре.
" Брати-мусульмани" однозначно були популярною політичною, а зовсім не ідеологічною загрозою. Найважливішою рисою їх процесу мобілізації було те, що під час неї не було (і не вимагалося!) одномоментного ідеологічного перетворення - ця риса дуже суттєво знижує бар"єр для входження нового учасника.