ЯК РОЗПІЗНАТИ ПРОВОКАТОРА
03/11/2001 | Майдан-Інформ
ЯК РОЗПІЗНАТИ ПРОВОКАТОРА
zeroplus, 10-03-2001 11:30
Техніка політичних провокацій - досить давнє і відпрацьоване гебістами явище. Просто за останні
десятиліття “совка” були відпрацьовані досить ретельно техніки провокацій, спрямовані проти
поодиноких осіб. Тому що за зібрання кількох таких осіб у групу, що обговорювала політичні проблеми,
вже можна було заарештовувати.
Період “перестройки” змусив КГБ серйозно активізувати цей напрямок. Звичайна стукачеська
агентура, яка служила в основному за страх, а не за совість, почала з”їжджати з теми.
Недоносительство перестало бути криміналом і загрожувало стати ганебною плямою в біографії. Тому
в мережі стукачів відбулися серйозні “кадрові реформи”, які могли би увінчатися повним успіхом, якби
не дві обставини. Перша – кожен з вищих офіцерів КГБ і МВД, на відміну від ЦК КПУ, знав реальну
оперативну обстановку і якщо не був повним ідіотом, розумів, що Союз розвалюється. Найперше, що
він міг зберегти, щоб потім чимось торгувати – це свою власну агентурну сітку. Справи особливо цінних
агентів трималися не в загальних паперах, а в “відділі офіцерських справ”. Навіть просте посилання
стукача на цей відділ давало зрозуміти “чужому” вербовщику, що той уже на когось працює.
Друга – територіальний розпад країни. Цінних агентів переміщали, наприклад, з Казахстану в Україну,
з Сибіру в Прибалтику і т .п.. – з легендами членів депортованих або репресованих родин, після чого
наївні демократи легко приймали їх до своїх лав, часто за допомогою агентів –“кротів”, які готували
грунт, роблячи попередню рекламу. Оскільки управління ними спершу велося з Москви, а вплив Росії
слабшав, то агенти або ставали подвійними, або перевербовувалися, .. або просто міняли фах і
“зав”язували”. На жаль, ця дуже серйозна тема зараз не актуальна, тому що хотілося б зосередити
вашу увагу на техніці вуличних політичних провокацій.
Спочатку - класифікація
1.”Гнус”. Прикидується інвалідом, психічно хворим, калікою. Часто удає дефекти мови – гнусавить або
заїкається. Мета – приховати справжню дикцію і зіграти на традиційній поблажливості до хворого. З
ним завжди є мовчазний супровід, як мінімум один, функція якого – вступитися за “хворого”, коли того
пробують відсторонити.
2.”Ветеран”. Це благообразний сивий мудак років50-ти з орденськими планками мінімум в два ряди,
на правий лацкан піджака часто чіпляється ще якась трудова медаль – наприклад “Ударник
социалистического соревнования”. Користується тим, що сьогодні ніхто вже не розпізнає орденів по
орденських планках. У випадку, якщо планки справжні – то це ювілейні ордени, які роздавали до
20-30-50-річчя “победы над Германией», та до роковин “Октябрьской рєволюции”. Треба пам”ятати,
що справжні фронтовики майже всі вимерли ще в 50-х роках, оскільки верталися з тяжкими
пораненнями, та й вони НКВД ненавиділи. Ветеранські організації наповнили після цього здоровенні
тилові пацюки і енкаведисти, але й вони вже вимирають.Тому наш «ветеран» як правило колишній
секретар райкому або “офицер действующего резерва», якому на початок війни було років 10.
2. «Русская женщина». Грушоподібна «хольоная тьотка», з зачіскою –халою а-ля Валентина
Шевченко, або з якимось бігудійним уродством. Вірна прикмета – повний несмак в одязі і макіяжі,
виглядає так, ніби купувала одяг у мародерів – дорогий, але з трупа. Верещить від імені «матєрєй», які
переживають за своїх дітей, говорить що боїться громадянської війни і т.п..Сьогодні це переважно
телеперсонаж з УТ-1, але працює і в натовпі.
3. «Актівістка». Виглядає як проститутка, часто такою ї є. Функція – розпустити якийсь достовірний слух
з посиланням на себе як на учасницю. Наприклад, прибігти на місце збору демонстрації розпатланою
і страшно закричати – «на вас йдуть комуністи!(націоналісти!фашисти! марсіани!). Або - «Я тільки що
говорила з Морозом (Чорноволом! Марксом! духом Шевченка!) вони вирішили….» І т.п. В
поміркованому варіанті розпускає брудні плітки про сім»ї лідерів.
4.»Патріотка». Похожа на «русскую женщіну», але у вишиванці, цитує Шевченка або тицяє власні вірші,
вимагає слова на мітингу, коли не дають, обіцяє про всіх «розказати правду».
5. «Бомж». Це статичний персонаж, часто таким і є, його або її завдання – просто плутатися під ногами
з кульками макулатури і кричати голосно що-небудь невпопад.
6. «Інтілігєнт». Вигядає і говорить, як відомий телевізійний негідник Малєнкович. Розвиває тему
«растущєго» антисемітизму, говорить про цивілізованість, про Європу. Критикує недоліки влади,
говорить, що сам був дисидентом, «но сейчас же совсем другоє…». Висока начитаність, добра дикція,
окуляри (часом без діоптрій).
7. «Герой з народу». З»являється серед мітингу, часто з «власним» мегафоном, але користується ним
невміло – щойно видали. Весь час переміщається від групи до групи, тому коли його спитати, з якої він
партії або організації - покаже на найдальший куточок мітингу, звідки щойно прибіг. Веде себе дуже
нахабно, як один з організаторів, може представлятися колишнім нардепом, добре знає всі прізвища
політичних лідерів і їхнє оточення, тому «по умолчанию» потрапляє на трибуни, треться біля лідерів,
лізе перед телекамери. Його завдання – в потрібний момент змінити маршрут демонстрації, кинутися
на міліціонера. Якщо йому дістанеться слово на мітингу, то радикальніших , ніж його,слів ви не почуєте.
Його ніколи не буде серед затриманих.
Це приблизний перелік тих персонажів, які ЗАРАЗ І ВЖЕ працюють на мітингах, ви їх бачили і без
труднощів пригадаєте.
Що варто пам»ятати
zeroplus, 10-03-2001 11:30
Техніка політичних провокацій - досить давнє і відпрацьоване гебістами явище. Просто за останні
десятиліття “совка” були відпрацьовані досить ретельно техніки провокацій, спрямовані проти
поодиноких осіб. Тому що за зібрання кількох таких осіб у групу, що обговорювала політичні проблеми,
вже можна було заарештовувати.
Період “перестройки” змусив КГБ серйозно активізувати цей напрямок. Звичайна стукачеська
агентура, яка служила в основному за страх, а не за совість, почала з”їжджати з теми.
Недоносительство перестало бути криміналом і загрожувало стати ганебною плямою в біографії. Тому
в мережі стукачів відбулися серйозні “кадрові реформи”, які могли би увінчатися повним успіхом, якби
не дві обставини. Перша – кожен з вищих офіцерів КГБ і МВД, на відміну від ЦК КПУ, знав реальну
оперативну обстановку і якщо не був повним ідіотом, розумів, що Союз розвалюється. Найперше, що
він міг зберегти, щоб потім чимось торгувати – це свою власну агентурну сітку. Справи особливо цінних
агентів трималися не в загальних паперах, а в “відділі офіцерських справ”. Навіть просте посилання
стукача на цей відділ давало зрозуміти “чужому” вербовщику, що той уже на когось працює.
Друга – територіальний розпад країни. Цінних агентів переміщали, наприклад, з Казахстану в Україну,
з Сибіру в Прибалтику і т .п.. – з легендами членів депортованих або репресованих родин, після чого
наївні демократи легко приймали їх до своїх лав, часто за допомогою агентів –“кротів”, які готували
грунт, роблячи попередню рекламу. Оскільки управління ними спершу велося з Москви, а вплив Росії
слабшав, то агенти або ставали подвійними, або перевербовувалися, .. або просто міняли фах і
“зав”язували”. На жаль, ця дуже серйозна тема зараз не актуальна, тому що хотілося б зосередити
вашу увагу на техніці вуличних політичних провокацій.
Спочатку - класифікація
1.”Гнус”. Прикидується інвалідом, психічно хворим, калікою. Часто удає дефекти мови – гнусавить або
заїкається. Мета – приховати справжню дикцію і зіграти на традиційній поблажливості до хворого. З
ним завжди є мовчазний супровід, як мінімум один, функція якого – вступитися за “хворого”, коли того
пробують відсторонити.
2.”Ветеран”. Це благообразний сивий мудак років50-ти з орденськими планками мінімум в два ряди,
на правий лацкан піджака часто чіпляється ще якась трудова медаль – наприклад “Ударник
социалистического соревнования”. Користується тим, що сьогодні ніхто вже не розпізнає орденів по
орденських планках. У випадку, якщо планки справжні – то це ювілейні ордени, які роздавали до
20-30-50-річчя “победы над Германией», та до роковин “Октябрьской рєволюции”. Треба пам”ятати,
що справжні фронтовики майже всі вимерли ще в 50-х роках, оскільки верталися з тяжкими
пораненнями, та й вони НКВД ненавиділи. Ветеранські організації наповнили після цього здоровенні
тилові пацюки і енкаведисти, але й вони вже вимирають.Тому наш «ветеран» як правило колишній
секретар райкому або “офицер действующего резерва», якому на початок війни було років 10.
2. «Русская женщина». Грушоподібна «хольоная тьотка», з зачіскою –халою а-ля Валентина
Шевченко, або з якимось бігудійним уродством. Вірна прикмета – повний несмак в одязі і макіяжі,
виглядає так, ніби купувала одяг у мародерів – дорогий, але з трупа. Верещить від імені «матєрєй», які
переживають за своїх дітей, говорить що боїться громадянської війни і т.п..Сьогодні це переважно
телеперсонаж з УТ-1, але працює і в натовпі.
3. «Актівістка». Виглядає як проститутка, часто такою ї є. Функція – розпустити якийсь достовірний слух
з посиланням на себе як на учасницю. Наприклад, прибігти на місце збору демонстрації розпатланою
і страшно закричати – «на вас йдуть комуністи!(націоналісти!фашисти! марсіани!). Або - «Я тільки що
говорила з Морозом (Чорноволом! Марксом! духом Шевченка!) вони вирішили….» І т.п. В
поміркованому варіанті розпускає брудні плітки про сім»ї лідерів.
4.»Патріотка». Похожа на «русскую женщіну», але у вишиванці, цитує Шевченка або тицяє власні вірші,
вимагає слова на мітингу, коли не дають, обіцяє про всіх «розказати правду».
5. «Бомж». Це статичний персонаж, часто таким і є, його або її завдання – просто плутатися під ногами
з кульками макулатури і кричати голосно що-небудь невпопад.
6. «Інтілігєнт». Вигядає і говорить, як відомий телевізійний негідник Малєнкович. Розвиває тему
«растущєго» антисемітизму, говорить про цивілізованість, про Європу. Критикує недоліки влади,
говорить, що сам був дисидентом, «но сейчас же совсем другоє…». Висока начитаність, добра дикція,
окуляри (часом без діоптрій).
7. «Герой з народу». З»являється серед мітингу, часто з «власним» мегафоном, але користується ним
невміло – щойно видали. Весь час переміщається від групи до групи, тому коли його спитати, з якої він
партії або організації - покаже на найдальший куточок мітингу, звідки щойно прибіг. Веде себе дуже
нахабно, як один з організаторів, може представлятися колишнім нардепом, добре знає всі прізвища
політичних лідерів і їхнє оточення, тому «по умолчанию» потрапляє на трибуни, треться біля лідерів,
лізе перед телекамери. Його завдання – в потрібний момент змінити маршрут демонстрації, кинутися
на міліціонера. Якщо йому дістанеться слово на мітингу, то радикальніших , ніж його,слів ви не почуєте.
Його ніколи не буде серед затриманих.
Це приблизний перелік тих персонажів, які ЗАРАЗ І ВЖЕ працюють на мітингах, ви їх бачили і без
труднощів пригадаєте.
Що варто пам»ятати