МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Гидота - це "Крымская правда"

12/08/2002 | Макс
N223 (23116) Среда, 04 декабря 2002 года.
"Крымская правда"
Разговор с главным редактором

Почему они ненавидят нас

Для повторяющихся жизненных ситуаций французы придумали специальный термин: "дежавю", говорят они в таких случаях, - уже было.
Вот так для меня и "Крымской правды" в нынешнем году повторилась ситуация пятилетней давности. Тогда после моего выступления в зале заседаний Верховного Совета Крыма группа, с позволения сказать, коллег-журналистов написала донос в прокуратуру: дескать, как он такой-сякой посмел произнести вслух то, что думает. К травле подключились нардепы Украины, общегосударственные СМИ, пошли письма из-за пределов Крыма, мол, как же вы могли... Оказывается, и при демократии думать и говорить следует "строем" и "в ногу".
Прошло пять лет и... дежавю. Правда, с некоторыми особенностями. На этот раз "группа товарищей" из числа национально озабоченных представителей руховских, бандеровских и всяких других организаций подала иски в суд. Больше десятка. Текст почти во всех один и тот же, как под копирку, суммы - тоже. На миллионы гривен. Очевидно, по принципу, обозначенному Иваном Чижом: чем меньше совести, тем больше сумма иска.
Как и пять лет назад, я отмалчивался до последнего, не желая вступать в полемику с не уважаемыми мною оппонентами. И сегодня с ними спорить не собираюсь. В 1997 году я ответил через газету жителю Черниговской области Василию Константиновичу Хоменко, сегодня отвечаю Сергею Ковалю из Черновцов, приславшему мне две свои брошюры с пожеланием "набираться правдивой информации". (Кстати, статью пятилетней давности "Донос" мы сегодня полностью - беспрецедентный случай - перепечатываем на 2-й странице. Прочитав ее, вы легко убедитесь, что написанное тогда, актуально и сегодня).
За что же ополчились на меня оппоненты? Опять же за высказанные, на этот раз на бумаге, мысли. В заметках с Конгресса соотечественников в Москве "Мы вернемся к тебе, Родина!" ("Крымская правда", 27 октября 2001 года) я вновь отметил, что украинцы - часть русского народа, а украинский язык - диалект русского. В ответ - волны ненависти. Ею пропитаны исковые заявления в суд, ею дышат все 39 страниц двух малюсеньких книжонок молодого, судя по всему, автора Сергея Коваля.
Не буду пересказывать содержание творений Сергея, дабы не множить ненависть, изданную тысячным тиражом, тиражом в 50 раз большим. Скажу только, что он пытается доказать: русский язык - варварский, второсортный, а украинский - первородный и, конечно же, самый лучший.
Что ж, Сергей, это ваша точка зрения, вы имеете на нее право и сегодня, слава Богу, имеете возможность публично высказать.
У меня другое мнение. Я полностью согласен с руководителями Открытого филологического общества М. Драгуновым и А. Семеновым из Судака, которые в своем письме в редакцию пишут:
"Из всех славянских языков только русский прошел реформу. Она завершилась в конце 18 века и была проведена блестящей плеядой русских литераторов (Ломоносов, Тредиаковский, Фонвизин, Сумароков, Державин, Батюшков, старшие товарищи Пушкина - Вяземский, Жуковский и другие). Они очистили язык от древнеславянских и староцерковных слов, изменили и обогатили средства и способы формообразования, склонения, спряжения, ввели другие новшества, направленные к коренному, принципиально новому изменению качества языка. Языки, как форма общественного сознания, отличаются консервативностью. Даже незначительные изменения растягиваются на века. Поэтому реформу русского языка, проведенную за относительно короткое историческое время, следует оценить как титаническую работу и творческий подвиг русской литературной интеллигенции во имя создания совершенного по грамматическому строю, красивого по звучанию, с повышенными функциональными возможностями (передачей смысловых и функциональных оттенков), простого, доходчивого для всех слоев населения языка, свободного от орфоэпических животных аналогов типа звуков (д), (W), ( r ) и других в английском языке или картавых и носовых звуков - во французском.
По завершении реформы А. С. Пушкин, М. Ю. Лермонтов и Н. В. Гоголь получили в свое творческое распоряжение совсем другой язык, чем тот, на котором Петр I и Екатерина II писали свои указы, а А. Н. Радищев - свое знаменитое "Путешествие из Петербурга в Москву".
Остальные славянские языки, наречия и диалекты, в том числе и украинский, в своем развитии остановились невдалеке от порога пещеры. Не вина, а беда наших славянских братьев в том, что у них не произошло объединения достаточно мощных творческих сил для коренного преобразования языковых средств общения".
Скажите, Сергей, положа руку на сердце, я имею право на такую точку зрения? Тогда почему вы (и такие, как вы) меня за это ненавидите?
Я не принуждаю вас говорить и думать на моем языке, не приходил в ваш "монастырь" со своим "уставом". Это в мой дом пришли непрошено, принесли не только свой "устав", но и свой язык, хоть и родственный моему, но не родной для меня, и внедряют его в мою жизнь, жизнь моих близких, друзей, соотечественников. Это нас вопреки нашей воле окружают рекламой, различного рода информацией, делопроизводством, телевидением и радиовещанием на чужом языке. Это наших чиновников ставят в такие рамки, а точнее, в такую позу, что они, себя не помня от усердия, стремятся украинизировать даже то, что и украинизации не подлежит. И вы меня еще и ненавидите! Почему?
Я знаю почему, скажу об этом чуть позже. А пока хочу сообщить читателям еще одну важную деталь: практически одновременно с рухобандеровцами судебные иски "Крымской правде" предъявили и меджлисовцы. Примерно в таком же количестве, на 170 тысяч гривен каждый. И та же ненависть: и со страниц документов, и в публичных выступлениях лидеров.
За что обижаются? За то, что критикуем. Говорим им: зарегистрируйтесь в соответствии с законом, не воруйте, не требуйте привилегий по национальному признаку, не раскачивайте лодку межнационального согласия... Не нравится, в суд подают.
Так почему они ненавидят нас? И кто это - они, и кто - мы? Они - это национал-радикалы, несостоявшиеся политики, бизнесмены, ученые, писатели и поэты, специалисты различных сфер деятельности, для которых радикальный, выходящий за рамки здравого смысла национализм - единственная возможность самореализации. А мы - это все остальные, нормальные люди. Ненавидят же они нас потому, что на нашей стороне Правда.
Михаил БАХАРЕВ,
главный редактор "Крымской правды".
* * *
"Тот, кто предъявляет миллионный иск газете, сам совести не имеет даже на копейку".
Иван ЧИЖ,
председатель Государственного комитета информационной политики Украины.
* * *
Анекдот в тему
Приходит в начале 30-х годов руководитель правительства Украины Григорий Петровский к председателю Совнаркома СССР Вячеславу Молотову просить денег на украинизацию.
- Не дам, Григорий Иванович, и не проси. Что это еще за язык ты придумал - украинский... Нет такого языка.
- А я говорю, есть! - упорствует Петровский.
- Как по-украински будет "голова"? - ехидно спрашивает Молотов.
- "Голова".
- "Рука"?
- "Рука".
- "Нога"?
- "Нога".
- "Жопа"?
- "Срака"!!! - радостно кричит Петровский.
- И на эту "сраку" ты хочешь получить полтора миллиона червонцев?!

Відповіді

  • 2002.12.09 | Степан

    ТІ Ж САМІ ОГЛОБЛІ МИХАЙЛА БАХАРЄВА

    ТІ Ж САМІ ОГЛОБЛІ МИХАЙЛА БАХАРЄВА

    "Его фамилия Вернер, но он - русский"
    М. Лермонтов "Герой нашего времени"

    Кажуть, що за психологічним складом Адольф Гітлер був великим мазохістом. Врешті-решт він отримав те, чого прагнув - гнів і помсту народів всієї Європи. Давно це було. І газети "Фьолькішер беобахтер", що сіяла зуби дракона - майбутню світову різню - вже немає.

    Та бій точиться - на екранах телевізорів та сторінках газет. І редактори-командувачі рот, не поступаючись своїй шовіністичній традиції, кидають в атаку вже і великих філологів сучасності М. Драгунова та А. Семенова із Судака, які намагаються образити всі слов'янські мови, окрім, зрозуміло, російської. Так і кажуть - в своєму розвитку всі ті мови зупинились недалеко від порога печери - це про польську, болгарську, українську та всі інші! Хто захоче впевнитись в автентичності цих не дуже долугих квазі-історичних муркань і спробі розпалити міжнаціональну ворожнечу, може прочитати про це в газеті "Крымская правда" від 4 грудня ц.р. Хоча з огляду на вимоги елементарної гігієни я цього робити не радив би.

    Відомо, що українська мова, як і російська, належать до індо-європейської групи. Знаючи про те, що російська мова містила у 1885 році - вже після тієї реформи, про яку пишуть провінційні філологи, 115 тисяч слів іноземного походження, називати її рафіновано слов'янською (у С. Ожегова - справжнього філолога, в його праці "Словарь русского языка" (М. "Русский язык", 1988) власне російських налічується не більше 57 тисяч слів) - якось недоречно. Слова ті угро-фінського, половецького, німецького, французького, українського і татарського походження - ну так вже історично склалося - спочатку тривав етногенез із незаперечними фіно-угорськими, тюркськими, татарськими впливами, довгий час в Росії царювали чистокровна німкеня Катерина ІІ та чистокровний німець Петро І, потім війна 1812 року дала свої наслідки. Ванна, горизонт, лозунг, офицер, траур, шахта, шкатулка і десятки тисяч інших - то німецькі слова. Азарт, анонс, аплодисменти, армия, бокал, бутылка(!), квартира, команда, костюм, марш, результат, тираж - то французькі, які щоденно вживають росіяни, навіть не задумуючись над тим. А ось про походження слів диван, карандаш краще за інших мусить знати Бахарєв, судячи з прізвища - рафінований росіянин і слов'янин.

    Причому, слід зауважити, що в українській мові є свої, питомі, рідні слова, які відображають явище чи предмет, а не запозичені. Більше того, є велика купа синонімів цих слів. Наприклад, слово "обрій" має не менш милозвучні замінники виднокруг, небокрай, небосхил, виднокрай, видноколо, овид, кругогляд, баня неба. А в російській - одне слово німецького походження "горизонт".

    Той факт, що до 18 ст. всі москвини вчилися з української граматики Мелетія Смотрицького - визнає навіть М. Трубєцкой. Але це не заважає містечковим філолохам твердити про те, що українська мова - то діалект російської. От що буває, коли звільняти учнів та студентів від вивчення державної мови та української історії за станом здоров'я!

    Ставлення до української мови - це взагалі тест на порядність. Адже, як писав Панас Мирний: "Найбiльше i найдорожче добро в кожного народу - це його мова, бо вона не що iнше, як жива схованка людського духу". І це стосується будь-якої мови! Вивчайте мови та багатійте!

    Спостерігачі помітили, що в газеті "Крымская правда" давно закінчилась посівна розумного, доброго, вічного. Почали сіяти, з огляду на те, що свобода інформації передбачає свободу дезінформації, дурне, зле і тимчасове, великоруські рудименти і імперські атавізми на замовлення політиків, які хочуть розпалити вогонь ворожнечі. І виростає якийсь патологічно-шовіністичний, не маючий, до речі, ніякого стосунку до патріотизму, парадіз текстурбацій. Навряд чи такі довгі розмови з приниженням національної гідності інших народів - це просто бажання поспілкуватися. За відсутністю фантазії друкуються відповіді на приватні листи 5-річної давнини про книжки, яких ніхто з читачів не бачив... Суттєвий наслідок таких публікацій в тому, що в Криму за допомогою М. Бахарєва краще виховуються патріотичні, а в деякій мірі і націоналістичні погляди по відношенню до росіян. І надії на те, що його просто заклинило і завтра попустить, нема.

    Великий український філософ Григорій Сковорода давно передбачив появу таких думок і сказав: "Всякую голову крутить свій дур".

    "Так почему они ненавидят нас?", - патетично вигукує рум'яний критик наш після численних чергових образ "руховских, бандеровских и всяких других организаций" і представників меджлісу кримськотатарського народу, які "посміли" повернути редактора газети "Крымская правда" через судовий процес на шлях поваги до інших людей і народів, мирного співіснування в багатонаціональному Криму, який Бахарєв, видаючи з себе велике цабе, почав вважати своєю хатою. Не може бути коректним в сучасному світі, коли представник однієї нації повчає громадян іншої, як їм влаштовувати внутрішні стосунки. Ваші вороги, п. Бахарєв, називають це ксенофобією. Ви все ще думаєте, що живете в такому світі, де можна не відповідати за брехню і розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Ми так не думаємо.

    Нещодавно увесь світ облетіла звістка, про те, що більше 200 людей загинули в Нігерії в перебігу заворушень, спричинених на перший погляд безневинною статтею в нігерійській газеті, в якій було сказано, що пророк Мохаммед радо одружився б з якоюсь учасницею конкурсу "Міс Світ". 200 життів - ціна необережного газетного слова!

    Дякуйте Богові, п. Бахарєв, що Ви живете не в Нігерії! І саме тому, що ми, українці та кримські татари, національні почуття яких Ви систематично ображаєте, просто любимо правду, справедливість і мир, Ви мусите відповісти перед судом. Спочатку людським, потім Божим. А ненависть як риса характеру притаманна в першу чергу шовіністам.

    Степан СІРИЙ


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".