Кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної
03/15/2004 | line305b
Кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної підтримки
Найтиражніша і найвпливовіша кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної підтримки. Спершу у виділенні коштів цьому виданню етнічної меншини відмовив кримський уряд, а потім і український.
Ельдар Сеїтбекиров, головний редактор газети “Голос Криму”, яка виходить у Симферополі накладом понад 10 тисяч примірників, каже, що дії з фінансового придушення цього впливового кримськотатарського видання чітко вписуються у кампанію тиску на кримських татар і Меджліс кримськотатарського народу, що останнім часом розгорнулася у Криму. У лютому спікер кримського парламенту Борис Дейч різко критикував “Голос Криму”, звинувативши його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Водночас він заявив, що не можна кусати руку, яка годує, і розпорядився припинити виділення коштів цій газеті з республіканського бюджету. Кримський уряд відреагував блискавично: за дорученням його прем’єра Сергія Куницина Республіканський комітет у справах національностей і депортованих громадян АРК викреслив цю газету зі списку видань етнічних меншин, яким надавалася фінансова допомога для придбання паперу. Торік “Голос Криму” таким чином отримав від Рескомнацу автономії 30 тисяч гривень. А з Державного бюджету України – 112 тисяч. Для порівняння: російськомовні парламентське та урядове видання Криму торік отримали 450 і 350 тисяч гривень.
Водночас кримські керівники поскаржилися на “Голос Криму” до Держкомтелерадіо і Держкомнацміграції України. Очевидно, як результат цього, Київ ухвалив рішення зменшити державну підтримку цієї газети. Але досі і цих коштів це етнічне видання не отримало і невідомо, чи отримає. Адже “Голос Криму” об’єктивно і широко висвітлює позицію Меджлісу, політичного партнера блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. І крім того газета досить різко критикує республіканську і місцеву владу за небажання вирішувати проблеми репатріантів, ігнорування їхніх законних інтересів. Ельдар Сеїтбекиров каже, що саме з цим він пов’язує виникнення фінансових проблеми у газети. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі – кримінальний злочин, але ніхто – ні суд, ні прокуратура таких звинувачень газеті не висували. За його словами, “Голосу Криму”, як етнічному виданню важко бути самоокупним. В тому числі через складне матеріальне становище його читачів і через обмежену кількість рекламодавців – кримськотатарських підприємців.
Водночас у Мінфіні автономії кажуть, що не можуть підтримувати “Голос Криму”, бо фінансування з двох бюджетних джерел заборонене законодавчо. Але там не пояснили, чому така практика існувала ще торік. А в представництві Президента України в Криму, куди я звернувся за коментарем, висловили припущення, що фінансові проблеми кримськотатарської газети пов’язані лише з початком фінансового року, мовляв, з часом все утрясеться.
Тим часом на захист “Голосу Криму” піднімається громадськість. В одному з листів до українського і кримського керівництва мовиться: “Фактичне закриття газети перед трагічним ювілеєм – 60-ю річницею злочинної депортації кримськотатарського народу з його історичної батьківщини може призвести до непередбачуваних наслідків, насамперед до загострення в регіоні етно-політичної обстановки. Якщо кримськотатарське видання припинить свій вихід, то це може розцінюватись, як певне свідчення позиції всієї української влади щодо кримських татар”.
Володимир Притула, RFE/RL
Найтиражніша і найвпливовіша кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної підтримки. Спершу у виділенні коштів цьому виданню етнічної меншини відмовив кримський уряд, а потім і український.
Ельдар Сеїтбекиров, головний редактор газети “Голос Криму”, яка виходить у Симферополі накладом понад 10 тисяч примірників, каже, що дії з фінансового придушення цього впливового кримськотатарського видання чітко вписуються у кампанію тиску на кримських татар і Меджліс кримськотатарського народу, що останнім часом розгорнулася у Криму. У лютому спікер кримського парламенту Борис Дейч різко критикував “Голос Криму”, звинувативши його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Водночас він заявив, що не можна кусати руку, яка годує, і розпорядився припинити виділення коштів цій газеті з республіканського бюджету. Кримський уряд відреагував блискавично: за дорученням його прем’єра Сергія Куницина Республіканський комітет у справах національностей і депортованих громадян АРК викреслив цю газету зі списку видань етнічних меншин, яким надавалася фінансова допомога для придбання паперу. Торік “Голос Криму” таким чином отримав від Рескомнацу автономії 30 тисяч гривень. А з Державного бюджету України – 112 тисяч. Для порівняння: російськомовні парламентське та урядове видання Криму торік отримали 450 і 350 тисяч гривень.
Водночас кримські керівники поскаржилися на “Голос Криму” до Держкомтелерадіо і Держкомнацміграції України. Очевидно, як результат цього, Київ ухвалив рішення зменшити державну підтримку цієї газети. Але досі і цих коштів це етнічне видання не отримало і невідомо, чи отримає. Адже “Голос Криму” об’єктивно і широко висвітлює позицію Меджлісу, політичного партнера блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. І крім того газета досить різко критикує республіканську і місцеву владу за небажання вирішувати проблеми репатріантів, ігнорування їхніх законних інтересів. Ельдар Сеїтбекиров каже, що саме з цим він пов’язує виникнення фінансових проблеми у газети. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі – кримінальний злочин, але ніхто – ні суд, ні прокуратура таких звинувачень газеті не висували. За його словами, “Голосу Криму”, як етнічному виданню важко бути самоокупним. В тому числі через складне матеріальне становище його читачів і через обмежену кількість рекламодавців – кримськотатарських підприємців.
Водночас у Мінфіні автономії кажуть, що не можуть підтримувати “Голос Криму”, бо фінансування з двох бюджетних джерел заборонене законодавчо. Але там не пояснили, чому така практика існувала ще торік. А в представництві Президента України в Криму, куди я звернувся за коментарем, висловили припущення, що фінансові проблеми кримськотатарської газети пов’язані лише з початком фінансового року, мовляв, з часом все утрясеться.
Тим часом на захист “Голосу Криму” піднімається громадськість. В одному з листів до українського і кримського керівництва мовиться: “Фактичне закриття газети перед трагічним ювілеєм – 60-ю річницею злочинної депортації кримськотатарського народу з його історичної батьківщини може призвести до непередбачуваних наслідків, насамперед до загострення в регіоні етно-політичної обстановки. Якщо кримськотатарське видання припинить свій вихід, то це може розцінюватись, як певне свідчення позиції всієї української влади щодо кримських татар”.
Володимир Притула, RFE/RL
Відповіді
2004.03.16 | Historian
Re: Кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної
При всем том, что мне далеко не все нравится в этой газете, необходимо отметить как совершенно не оспоримый факт, что "Голос Крыма" сегодня - это общенациональная и общенародная газета, и это знают все, кто в ней регулярно публикуется.Что касается того, что "Голос Крыма" якобы разжигает межнациональную рознь, то тут я могу только посочувствовать уровню и масштабу крымских политиков, которые не принимают в свой адрес даже столь мягкую критику, какая время от времени появляется в "Голосе Крыма". (Как известно, повышенная мнительность и обидчивость - жирный крест на карьере политика.) На то она и газета в эпоху демократии, чтоб не только гладить начальство по шерстке и публиковать то, что разрешили в недрах Отдела агитации и пропаганды ЦК КПСС, но и критиковать.
Но уж коль происходят столь в общем-то драматические события вокруг газеты (а сомневаться в этом, по-видимому, уже не приходится), для меня совершенно очевидно, что ее судьба - это вовсе не личная проблема редактора Эльдара Сеитбекирова, это дело всех крымских татар. Вопрос о судьбе газеты необходимо поднять на заседании Меджлиса, может быть даже ближайшего Курултая, привлечь к этому обсуждению представителей крымскотатарской диаспоры, спонсоров, рядовых крымских татар - словом, всех, кто заинтересован в том, чтобы такая газета существовала и становилась лучше, чем она есть сейчас.
Ну уж если совсем трудно с финансами, в крайнем случае необходимо помочь "Голосу Крыма" за счет средств, которые перечисляются на содержание "Авдета" - толку от этих бездельников все равно никакого.
2004.03.16 | line305b
Экономика Голоса Крыма...
Присоединяюсь к письму господина Историка... Однако, непонятно, настолько ли самонедостаточен Голос... Конечно, бюджетное финансирование - это хорошо бы, но для газеты, которая не является скучным партийным изданием и должна вроде бы иметь гарантированный, и довольно обширный круг читателей - не окупать саму себя? Если вообразить такой себе бизнес-план - газета крымскотатарского читателя, доходы от подписки, продаж, рекламы и какие-то сопутствующие доходы... плюс реклама самой себя, звездные авторы, постоянные колонки и анализы...Звучит утопично, но вопрос все-таки - является ли платежеспособным крымскотатарский читатель, и можно ли исключительно на нем делать бизнес...
2004.03.16 | Historian
Re: Экономика Голоса Крыма...
Мне бы не хотелось в трудные для "Голоса Крыма" времена критиковать редактора и редакцию, но во многом, на мой взгляд, сегодняшние проблемы этой газеты обусловлены - как бы помягче сказать - некоторой неповоротливостью редакции и неумением современно обустроить организационный процесс.Не хочется бросать камни в Эльдара - возможно, раскрутка даже такого -объективно говоря брэнда, фактически монополиста среди аналогичных изданий - дело трудное...
Но... - могу только посоветовать учиться, работать прежде всего по усовершенствованию уровня и качества газеты (я воздержусь в данном случае от критики тех материалов, которые, на мой вкус, вообще не могут попадать на страницы профессионального издания), искать спонсоров и... прислушиваться к умным людям. К сожалению, голос последних по-прежнему "глас вопиющего в пустыне"...
Но в любом случае, концепт, контент и проблемы этой газеты надо обсуждать по крайней в среде тех, кому есть что посоветовать. Хотя, повторяю еще раз, эта газета должна жить, и ей нужно помогать...