Школа в школі, або про мовну політику по-кримськи
09/07/2005 | Михайло
Школа в школі,
або Про мовну політику по-кримськи
Микита КАСЬЯНЕНКО, «День»
КРИМ. ІЗ ПОЧАТКОМ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ АКЦІЇ ПРОТЕСТУ НА ЗАХИСТ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ СТАЛИ ТУТ ДЕДАЛІ ПОПУЛЯРНІШИМ ЯВИЩЕМ
У Криму ухвалили рішення збільшити кількість двомовних шкіл. Як повідомив днями міністр освіти автономії Олександр Глузман, у цьому навчальному році Міністерство освіти Криму створило близько 25 шкіл з українською та російською мовою навчання. Раніше йшлося про 15 українських шкіл. За словами міністра, від батьків не надійшло жодної заяви з приводу відмови у навчанні їхніх дітей українською мовою. Цього року школи підготувалися до навчання значно краще, ніж минулого. Якщо раніше навчальний рік починали з сотнями вчительських вакансій, то зараз у Криму не вистачає лише 20 учителів. Хоч сприяло цьому не стільки збільшення підготовки вчителів, скільки скорочення кількості учнів — у Криму кількість школярів скорочується щорічно на 12 тисяч чоловік, і цим скористалися для надання школам різноманітного мовного характеру.
Крим за останні роки переживає складні демографічні процеси, і реформування системи освіти стає все більш актуальним завданням. Проблема мов у освіті за значущістю і за складністю виходить на перше місце. Навіть згідно з переписом 2001 року в Криму поменшала частка слов’янського населення, в той час як у 6,4 разу зросло число кримських татар, у 4,6 разу — узбеків, на 73 відсотка зросло число азербайджанців, які мешкають у Криму. Число євреїв у Криму за останні 12 років поменшало на 70 відсотків, у той же час прогресує імміграція вірмен, які сьогодні входять до десятки найбільш численних національних груп Криму.
Міністр освіти Криму Олександр Глузман говорить, що міністерство послідовно вирішує завдання забезпечення державної мовної політики в сфері освіти. 2004 року Верховна Рада Криму ухвалила постанову «Про програму розвитку та функціонування української мови в Автономній Республіці Крим на 2004—2010 роки», в реалізації якої задіяно різні міністерства та відомства, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Для гармонізації освітніх інтересів і можливостей представників різних національностей, що проживають у автономії, міністерством освіти ще 1996 року було розроблено єдину Програму формування та розвитку мережі шкіл з українською і кримськотатарською мовами навчання, шкіл і класів із двома мовами навчання. На підставі цієї програми, затвердженої Радою міністрів АРК на 1997—2004 роки, при щорічному аналізі національного складу учнів і опитуванні батьків у регіонах вирішувалося питання про відкриття шкіл з українською та кримськотатарською мовами навчання.
Але, як показує досвід, найбільшу популярність у дітей і батьків здобули школи з 2-3 мовами навчання: в діючих школах із російською мовою навчання створювалися класи, де діти вчилися українською та кримськотатарською мовами. Такі класи створювалися вже при наявності 8 заяв батьків у міських школах і 5 — в сільських. Невелике число учнів дозволяло вчителеві якісніше працювати над поповненням словникового запасу, засвоєнням мови. Про привабливість такої форми реалізації конституційного права людей на вибір мови навчання своїх дітей свідчить істотне зростання числа таких класів: 2002—2003 навчального року було 264 таких класи, 2003—2004 навчального року — 361 клас, 2004— 2005 навчального року — 434 класи. Школи з декількома мовами навчання стали справжнім «порятунком» у маленьких населених пунктах, де школа — одна на всіх.
Безперечно, міністерство насамперед підтримує створення таких шкіл, де всі учні навчаються українською мовою. Такі школи є справжніми методичними центрами, забезпечують учням мовне середовище, формують позитивний імідж української мови та української культури, випускники цих шкіл значно частіше і легше вступають до престижних ВНЗ України, де і вступні іспити, і викладання ведеться державною мовою. Значного розвитку в Криму набули класи з поглибленим вивченням української мови та літератури, яких сьогодні створено 173, а також профільні класи української філології — 119 класів. Минулого навчального року в них навчалося 14787 учнів. Значне місце приділяється і російській мові, досі в загальноосвітніх школах російською мовою навчається 93,9 відсотка школярів.
З року в рік збільшується й число кримськотатарських шкіл, яких сьогодні вже 14. З нинішнього навчального року стає до ладу ще одна нова кримськотатарська школа в селищі Каменка під Сімферополем. Кримські татари в переважній більшості бажають, щоб їхні діти вчилися в школах з українською мовою навчання, оскільки це відкриває перспективи для подальшого навчання у ВНЗ України. Однак вони вимагають, щоб для збереження національної культури початкова національна школа була на основі кримськотатарської мови навчання. Про проблеми організації навчання кримськотатарською мовою розповіла на прес-конференції в Сімферополі голова Асоціації кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчі» Сафуре Каджаметова. Асоціація «Мааріфчі» звернулася до Міністерства освіти Криму з проханням надіслати Управлінням освіти інструктивного листа «Про особливості викладання кримськотатарської мови в загальноосвітніх школах з російською мовою навчання». Річ у тім, що Асоціація вимагає, щоб кримськотатарська мова, яка 2004—2005-го навчального року в багатьох кримських школах вивчалася не як предмет, а на основі індивідуально-групового чи факультативного вивчення, 2005—2006-го навчального року вивчалася як обов’язковий предмет, щоб уроки мови були обов’язковими для всіх кримських школярів. Оскільки до війни в КрАРСР функціонувала 371 кримськотатарська школа і 55 російськомовних і шкіл з двома мовами навчання, то національні вчительські кадри тоді готували Ялтинський, Тотайкойський, Бахчисарайський татарські педтехнікуми, Сімферопольський педінститут. Сьогодні ж близько 87 відсотків дітей кримських татар навчається в російськомовних школах, тому асоціація «Мааріфчі» стурбована швидкими темпами мовної асиміляції, яка почала набувати загрозливих розмірів для національної ідентичності. Тому асоціація «Мааріфчі» звернулася до Міністерства освіти та науки Криму з проханням реорганізувати Сімферопольське педучилище на Кримськотатарський вчительський інститут, про надання 75 загальноосвітнім школам з російською мовою навчання, на базі яких функціонують 172 класи з кримськотатарською мовою навчання, офіційного статусу «Школа з двома мовами навчання». На думку Сафуре Каджаметової, школа з двома мовами навчання має стати школою в школі, де рівнобіжно розвиваються дві системи освіти. Асоціація вимагає також розглянути питання про надання статусу «Школа з кримськотатарською мовою навчання» школам, які побудовано за рахунок бюджету Рескомнацу в місцях компактного проживання кримських татар.
http://www.day.kiev.ua/148081/
або Про мовну політику по-кримськи
Микита КАСЬЯНЕНКО, «День»
КРИМ. ІЗ ПОЧАТКОМ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ АКЦІЇ ПРОТЕСТУ НА ЗАХИСТ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ СТАЛИ ТУТ ДЕДАЛІ ПОПУЛЯРНІШИМ ЯВИЩЕМ
У Криму ухвалили рішення збільшити кількість двомовних шкіл. Як повідомив днями міністр освіти автономії Олександр Глузман, у цьому навчальному році Міністерство освіти Криму створило близько 25 шкіл з українською та російською мовою навчання. Раніше йшлося про 15 українських шкіл. За словами міністра, від батьків не надійшло жодної заяви з приводу відмови у навчанні їхніх дітей українською мовою. Цього року школи підготувалися до навчання значно краще, ніж минулого. Якщо раніше навчальний рік починали з сотнями вчительських вакансій, то зараз у Криму не вистачає лише 20 учителів. Хоч сприяло цьому не стільки збільшення підготовки вчителів, скільки скорочення кількості учнів — у Криму кількість школярів скорочується щорічно на 12 тисяч чоловік, і цим скористалися для надання школам різноманітного мовного характеру.
Крим за останні роки переживає складні демографічні процеси, і реформування системи освіти стає все більш актуальним завданням. Проблема мов у освіті за значущістю і за складністю виходить на перше місце. Навіть згідно з переписом 2001 року в Криму поменшала частка слов’янського населення, в той час як у 6,4 разу зросло число кримських татар, у 4,6 разу — узбеків, на 73 відсотка зросло число азербайджанців, які мешкають у Криму. Число євреїв у Криму за останні 12 років поменшало на 70 відсотків, у той же час прогресує імміграція вірмен, які сьогодні входять до десятки найбільш численних національних груп Криму.
Міністр освіти Криму Олександр Глузман говорить, що міністерство послідовно вирішує завдання забезпечення державної мовної політики в сфері освіти. 2004 року Верховна Рада Криму ухвалила постанову «Про програму розвитку та функціонування української мови в Автономній Республіці Крим на 2004—2010 роки», в реалізації якої задіяно різні міністерства та відомства, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Для гармонізації освітніх інтересів і можливостей представників різних національностей, що проживають у автономії, міністерством освіти ще 1996 року було розроблено єдину Програму формування та розвитку мережі шкіл з українською і кримськотатарською мовами навчання, шкіл і класів із двома мовами навчання. На підставі цієї програми, затвердженої Радою міністрів АРК на 1997—2004 роки, при щорічному аналізі національного складу учнів і опитуванні батьків у регіонах вирішувалося питання про відкриття шкіл з українською та кримськотатарською мовами навчання.
Але, як показує досвід, найбільшу популярність у дітей і батьків здобули школи з 2-3 мовами навчання: в діючих школах із російською мовою навчання створювалися класи, де діти вчилися українською та кримськотатарською мовами. Такі класи створювалися вже при наявності 8 заяв батьків у міських школах і 5 — в сільських. Невелике число учнів дозволяло вчителеві якісніше працювати над поповненням словникового запасу, засвоєнням мови. Про привабливість такої форми реалізації конституційного права людей на вибір мови навчання своїх дітей свідчить істотне зростання числа таких класів: 2002—2003 навчального року було 264 таких класи, 2003—2004 навчального року — 361 клас, 2004— 2005 навчального року — 434 класи. Школи з декількома мовами навчання стали справжнім «порятунком» у маленьких населених пунктах, де школа — одна на всіх.
Безперечно, міністерство насамперед підтримує створення таких шкіл, де всі учні навчаються українською мовою. Такі школи є справжніми методичними центрами, забезпечують учням мовне середовище, формують позитивний імідж української мови та української культури, випускники цих шкіл значно частіше і легше вступають до престижних ВНЗ України, де і вступні іспити, і викладання ведеться державною мовою. Значного розвитку в Криму набули класи з поглибленим вивченням української мови та літератури, яких сьогодні створено 173, а також профільні класи української філології — 119 класів. Минулого навчального року в них навчалося 14787 учнів. Значне місце приділяється і російській мові, досі в загальноосвітніх школах російською мовою навчається 93,9 відсотка школярів.
З року в рік збільшується й число кримськотатарських шкіл, яких сьогодні вже 14. З нинішнього навчального року стає до ладу ще одна нова кримськотатарська школа в селищі Каменка під Сімферополем. Кримські татари в переважній більшості бажають, щоб їхні діти вчилися в школах з українською мовою навчання, оскільки це відкриває перспективи для подальшого навчання у ВНЗ України. Однак вони вимагають, щоб для збереження національної культури початкова національна школа була на основі кримськотатарської мови навчання. Про проблеми організації навчання кримськотатарською мовою розповіла на прес-конференції в Сімферополі голова Асоціації кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчі» Сафуре Каджаметова. Асоціація «Мааріфчі» звернулася до Міністерства освіти Криму з проханням надіслати Управлінням освіти інструктивного листа «Про особливості викладання кримськотатарської мови в загальноосвітніх школах з російською мовою навчання». Річ у тім, що Асоціація вимагає, щоб кримськотатарська мова, яка 2004—2005-го навчального року в багатьох кримських школах вивчалася не як предмет, а на основі індивідуально-групового чи факультативного вивчення, 2005—2006-го навчального року вивчалася як обов’язковий предмет, щоб уроки мови були обов’язковими для всіх кримських школярів. Оскільки до війни в КрАРСР функціонувала 371 кримськотатарська школа і 55 російськомовних і шкіл з двома мовами навчання, то національні вчительські кадри тоді готували Ялтинський, Тотайкойський, Бахчисарайський татарські педтехнікуми, Сімферопольський педінститут. Сьогодні ж близько 87 відсотків дітей кримських татар навчається в російськомовних школах, тому асоціація «Мааріфчі» стурбована швидкими темпами мовної асиміляції, яка почала набувати загрозливих розмірів для національної ідентичності. Тому асоціація «Мааріфчі» звернулася до Міністерства освіти та науки Криму з проханням реорганізувати Сімферопольське педучилище на Кримськотатарський вчительський інститут, про надання 75 загальноосвітнім школам з російською мовою навчання, на базі яких функціонують 172 класи з кримськотатарською мовою навчання, офіційного статусу «Школа з двома мовами навчання». На думку Сафуре Каджаметової, школа з двома мовами навчання має стати школою в школі, де рівнобіжно розвиваються дві системи освіти. Асоціація вимагає також розглянути питання про надання статусу «Школа з кримськотатарською мовою навчання» школам, які побудовано за рахунок бюджету Рескомнацу в місцях компактного проживання кримських татар.
http://www.day.kiev.ua/148081/
Відповіді
2005.09.07 | N.N.
Re: «Наш мрійник», или Один день с премьером Крыма
«Наш мрійник», или Один день с премьером КрымаГалина Каплюк, «Главред»
07.09.05 // 16:08
В Украине всегда хватало своих Дон-Кихотов, борющихся с ветряками, только вот называют у нас этих идеалистов иначе - «мрийныками». Правда, мечты их зачастую не голубые, а «жовтоблакитні».
Появление ярого национал-демократа Анатолия Матвиенко в премьерском кресле Совета Министров Крыма на полуострове было воспринято с опаской, но теперь, после первой «стодневки» крымчане с ироничной улыбкой величают его «наш мрийнык». Боязнь повальной украинизации сменилась снисходительным восприятием вполне лояльного философствования Анатолия Сергеевича на тему украинства, патриотизма и благих намерений на подсознательном уровне «поменять понимание того, кто мы». Сегодня «достают» премьера темой украинизации разве что пророссийские политические силы Крыма, в который раз пытаясь разыграть давно заезженную тему языка в канун парламентских выборов. Не верят крымчане и в очередные обещания очередного премьера навести порядок с землей и привлечь серьезные инвестиции в регион, хотя и называют Матвиенко «наш», но уверенны, что премьером должен быть крымчанин, знающий изнутри их психологию и проблемы автономии. В большинстве своем коренные жители полуострова уверены, что Анатолий Сергеевич здесь явление временное, хоть он и уверяет, что пришел сюда навсегда, может, исходя из истины, что нет ничего более постоянного, как временное. Так вот и штурмует Анатолий Матвиенко стену непонимания, пытаясь вдолбить, что Крым – часть Украины, а не России, и воспитать в автономии из представителей разных этносов украинских патриотов.
Чужой среди чужих
После смены власти в стране в пакете разыгрываемых должностей Блок Юлии Тимошенко получил двух премьеров – Украины и Автономной Республики Крым. Назначение заместителя Юлии Тимошенко по фракции, лидера УРП «Собор» Анатолия Матвиенко в Крым было более чем неожиданным, ведь его кандидатура была одной из «проходных» на вакантную должность вице-спикера украинского парламента. Правда, по одной из версий, хотя и маловероятной, Анатолия Сергеевича таким образом услали не только подальше от Верховной Рады, но и от процесса проведения админтерреформы из-за его собственной позиции по реформированию органов местного управления. Но заслуживает внимания еще одна деталь: бывший премьер Крыма Сергей Куницын очень уж не хотел уходить со своей должности, об этом говорит хотя бы то, что он до последнего не подавал заявления об отставке. Хоть злые языки и утверждают, что он пошел на сделку с новой властью ради сохранения своего бизнеса, тем не менее, Куницыну надо было подобрать и устраивавшего его преемника. Вот и могли сыграть на дружеских отношениях Сергея Владимировича с Анатолием Сергеевичем, которые, в свое время, вместе строили Народно-демократическую партию и до сих пор частенько обменивались мнениями и звонками. Не поэтому ли при голосовании по Матвиенко в Верховном Совете АРК оба политика, мирно беседуя, сидели рядом?.. Можно долго гадать об истинной причине этого назначения, но, скорее всего, их было несколько, однако все сошлись во мнении, что с назначением Матвиенко Киев взял на себя ответственность за ситуацию в автономии.
Анатолий Сергеевич уже был в роли губернатора на Виннитчине при президентстве Кучмы, так что региональная кухня ему знакома, но премьерство при Ющенко обязывает его быть, прежде всего, государевым оком в Крыму, где народ живет несколько по иным законам и обычаям. Здесь всегда слушались указа свыше, и кто бы ни был Президентом, его слово закон. И если Матвиенко правильно будет пользоваться своим статусом человека, присланного Президентом, он сможет установить свои правила, но только если будет четко и жестко вести свою политику, чего, к сожалению, до сих пор не наблюдалось.
Продемонстрированная новым премьером лояльность ко всему многонациональному люду только сделала его в глазах крымчан человеком бесхарактерным и нерешительным, а значит неспособным на радикальные изменения. Но Анатолий Сергеевич тихо делает свое дело, избегая резких заявлений, и просто договаривается. Правда, его стремления договориться с политическими партиями АРК потерпели фиаско, и каждый остался при своем мнении. Матвиенко вознамерился объединить необъединяемое - крымских политиков - тех, кто привык жить по принципу «против кого будем дружить»… Они следят за каждым шагом премьера, не допустит ли он ошибки, чтобы первыми посмаковать. В первую очередь, это политические силы в лице Русского блока, вознамерившегося объединится с «Регионами» Януковича ради борьбы на выборах в крымский парламент. Все больше оборотов набирает здесь и партия «Союз» в лице народного депутата Льва Миримского, который устал от Киева, мечтает вернуться домой и тоже осесть в крымском парламенте. Сильны и коммунисты во главе с экс-спикером Леонидом Грачом, эпатажные выступления которого очень популярны среди крымчан. Так что Анатолию Сергеевичу и так не сладко на чужбине, но ближе к выборам ему придется проглотить не одну горькую пилюлю, замешанную на антивластных лозунгах и протестах, подогреваемых нашим северным соседом.
Усложняет премьерскую задачу и то, что ему сложно разделить крымский «элит и бомонд» на «ваших и наших», ведь в открытую никто против него не выступает, все говорят о «ровных отношениях» (власть как ни как), но от кого получишь следующий удар так и остается загадкой…
Но с бизнесом переговоры прошли более удачно. Анатолию Сергеевичу удалось создать Совет инвесторов, куда вошли олигархи Украины, России, Польши и Турции. Просмотрев только состав его заместителей можно прийти к выводу, что интересы крымских бизнес-элит тоже соблюдены, чего стоит назначение зампредседателя правления ГАО «Черноморнефтегаз», близкой к Франчуку-старшему, одиозному экс-премьеру Крыма. Итак, в послужном списке первого заместителя крымского премьера Валерия Ясюка упоминаются зачастую руководящие должности в компании «Евро-Альфа», фирмы «Торговий дом», «Бринкфорд Конс. (Украина) Лтд.», ЗАО «Пласт», а на государственный пост пришел в статусе зампредседателя правления ГАО «Черноморнефтегаз», гендиректора ГАО «Черноморнефтегаз». Экономикой и финансами региона в Совмине занимается экс-гендиректор «Инвестиционной компании «Тект» (Тольятти, РФ) вице-премьер Вадим Гриб, ранее долгое время проработавший в России, он же возглавил недавно созданный при Совмине Совет инвесторов. Правда, среди замов Матвиенко также значится некая Виталина Дзоз, педагог, пришедшая в Совмин с должности главы Массандровского поссовета Ялты, и, долгое время проработавший на руководящих постах госпредприятия по производству, заготовке и переработке льна и конопли «Льноконоплепром», Анатолий Скорченко. Единственным вице-премьером, оставшимся от старой команды, стал Шевкет Асанов, до этого три года пребывавший в должности заместителя начальника Главного управления капитального строительства при Совете министров АРК. Правда, каждое назначение в Совет Министров надо проводить решением Верховного Совета, но при этом с крымскими депутатами пока серьезных проблем не возникало, может, потому Матвиенко выступает за то, чтобы не менять нынешнего спикера Бориса Дейча.
Что касается экономики, то стремление Матвиенко привлечь инвестиции в Крым, который всегда был дотационным, несмотря на благодатные земли, настолько велико, настолько и несбыточно. Пока.
Все уже слышали о возможности строительства трассы для «Формулы-1» и желании сконцентрировать на полуострове весь игорный бизнес, сделав некий Лас-Вегас с контролем государства за денежными потоками. Сегодня речь идет о строительстве автобана Симферополь-Ялта и пятизвездочных отелей на ЮБК, как и о продлении курортного сезона с 3 до 9 месяцев. Премьер-министр Юлия Тимошенко настаивает на строительстве НПЗ в Феодосии, а Президент Виктор Ющенко – порта на Донузлаве...
Только вот слова так и остались словами, потому что надо вложить деньги и немаленькие, а кто захочет это делать на полуострове, где земля находится в постоянном процессе перераспределения и продажи, да еще и крымских татар надо обеспечить землей?.. И пока не будет создан кадастр, установлены четкие правила и механизмы, вряд ли деньги пойдут в Крым... Матвиенко пока удалось уговорить инвесторов не уходить из автономии, но как долго их можно будет удерживать, пока не утрясутся земельные вопросы?..
Первый раз в школьный класс
Впервые за последние три месяца я увидела Анатолия Матвиенко 1 сентября в поселке ГРЭС, куда он приехал в российскую школу на торжественную линейку. Непривычно было видеть его красивую открытую улыбку среди школьников, а не народных депутатов на открытии очередной сессии ВРУ. Непривычно было слышать от него русскую речь, а от директора школы «глава Совета Министров Крыма» при представлении Анатолия Сергеевича…
Сразу почему-то посмотрела на его костюм, вспомнив о словах Президента, который сказал, что Матвиенко в каком костюме приехал в Крым, в таком и уедет. В ответ Анатолий Сергеевич якобы пошутил, что одеваться во что-то надо, и теперь придется купить несколько одинаковых костюмов, чтобы не расстраивать Президента… А еще подумалось: может это и хорошо, что Анатолий Сергеевич давно поседел, лишив повода для злопыхателей, которых, похоже, у него здесь хватает…
Этот день он начал с открытия школы в поселке Комсомольское в Симферополе. Этот пятнадцатилетний долгострой попал в поле зрения премьера с приходом на должность. И когда до начала учебного года оставалось два месяца, он нашел спонсоров в лице «Газа Украины» и донецкого концерна «Стирол» (на торжественной линейке его представлял «регионал», народный депутат Николай Янковский). Однако ни одна строительная компания не соглашалась за такие короткие сроки закончить строительство, и тогда было принято решение распределить работы между несколькими фирмами и 1 сентября дети пошли в новую школу, где не без участия премьера две трети классов оказались с украинским языком обучения. Это обстоятельство повлекло за собой пикет у здания школы, организованный молодежью крымского Русского блока с заявлениями об украинизации и ущемлении прав русского населения автономии. Но, похоже, к подобным пикетам все уже привыкли и праздник испорчен не был… Мало того, шефство над этой школой взял Киевский университет гражданской авиации.
Таким образом, школа в Комсомольском «разгрузила» школу в поселке ГРЭС, но и она не осталась без внимания. Анатолий Матвиенко договорился со своим другом главой «Квазар-Микро» Евгением Уткиным, и у школьников за три дня появился второй компьютерный класс. Правда, когда премьер зашел туда, то очень удивился отсутствием мультимедийного комплекса, о котором договаривался, и попросил присутствовавшего на открытии представителя компании исправить эту оплошность. Но все равно директор поблагодарила премьера за подарок, как он ни уверял присутствовавших, что этот подарок сделал не он, а компания «Квазар-микро».
Примечательно, что под конец торжества по случаю начала учебного года, может, чтобы сделать премьеру приятное, ученицы с венками на голове станцевали под композицию Таисии Повалий. Эта песня стала единственным моментом, когда на празднике была слышна украинская речь…
И пока Анатолий Матвиенко выступал перед собравшимися, за его спиной советник премьера комментировал журналистам конфуз, произошедший с памятником Шевченко в Симферополе. 1 сентября его впервые после избирательной компании облили, но не кислотой, а в этот раз белой краской. Владислав Ермаков сказал, что это одни и те же заказчики, и дело рук одних и тех же политтехнологов, однако от имен воздержался…
А Анатолий Сергеевич, впервые став премьером, в этот день впервые выступил и в роли учителя, дав урок «Будущего Украины» именно в школе с русским языком обучения. Говорил много, внятно и красиво, приводил примеры и часто повторял прижившееся в его лексиконе слово «анклав». Рассказал о двух концепциях – японской и шведской, что согласно первой, каждый человек должен иметь высшее образование, вторая же предполагает столько людей, закончивших вуз, чтобы удовлетворить запросы общества. Премьер отдает предпочтение качественному высшему образованию перед количеством обучаемых, хотя выступает за доступность учебы в вузах для всех слоев населения. «Важно иметь людей с качественным образованием, а не количество людей с высшим образованием. Нам нужен не просто инженер, а классный инженер», - сказал премьер, отвечая на вопросы собравшихся школьников.
Премьер сказал собравшимся деткам, что изучение украинского языка только расширяет их возможности, позволяя конкурировать со студентами всех украинских вузов, а не ограничиваться только Крымом, который, по его словам, создается как анклав, как территория замкнутости российского этноса. Ведь в АРК есть 121 вуз, из которых только 39 – юридические лица, остальные же – филиалы, а значит с низшим уровнем обучения. И если ежегодный набор в крымские вузы составляет 20 тысяч при 26 тысячах выпускников, из которых не все идут в вузы, то нет никакого конкурса при поступлении. И еще вопрос, насколько качественное образование получают студенты в таких вузах, где их пытаются удержать любой ценой? «Вы обучаетесь здесь исключительно на русском языке, не конкурируя с украинским языком по всем вузам Украины. Вы боитесь ехать в украинские вузы. Рискуя не поступить, вы идете на низший уровень обучения. Надо изучать параллельно и украинский язык, чтобы не ограничивать себя в своем выборе. Мое желание не бороться за что-то, а дать возможность чувствовать ребенку себя не ущербным в любой точке Украины, независимо от своего этнического происхождения»… Слова поистине крамольные для Крыма, но зал слушал и о том, что государству нужны умные дети, патриоты, что будущее только за высокоинтеллектуальным обществом, о том, что своим умом и высшими ценностями мы сможет завоевать и Европу, и Россию…
С мелом в руках Матвиенко рисовал на доске треугольник и круг, объясняя, что такое власть и ее иерархию, что Господь дарит такую власть, на которую заслуживает общество, что «власть не поводырь, она - сфера услуг, которые должна выполнять так, чтобы люди о ней не думали», а если не справляется, так надо менять… Примером послужила правая рука, ведь никто не задумывается об ее указательном пальце, если он не болит и выполняет все функции.
«Я хочу жить долго, и дожить до того момента, когда буду сидеть в этом зале как ветеран Крымской автономии, понимая, что сегодня вы не только слушали, но и услышали меня…» И, наверное, впервые в жизни Анатолий Матвиенко написал на русском языке слова, которые он всегда пишет с большой буквы: «Я – Украинец!». В зале на несколько минут воцарилась тишина… Потом были аплодисменты, благодарности, он положил мел и уехал в Камянку открывать крымско-татарскую школу…
Россияне Крыма не жалуют Матвиенко за его лояльность к крымским татарам, хотя премьер уверят, что лоялен ко всем национальностям автономии. Их настораживает также тот факт, что несмотря на отсутствие биг-бордов вроде «Нас має бути 52 мільйони. Кохаймося!», среди крымских татар сейчас модно рожать как можно больше детей. Это, естественно, существенно подкорректирует соотношение трех основных наций на полуострове – 55% россиян, 24% - украинцев и 11% крымских татар – не в пользу первых. А тут еще премьер начал изучать крымско-татарский язык, им он и приветствовал собравшихся в школе детей и их родителей. Присутствовал здесь также и лидер Меджлиса Мустафа Джемилев. Но продолжил свою речь Матвиенко уже на украинском языке, который, может, татары и не поняли до конца, но, вероятно, порадовались, что премьер говорил на языке своей нации. Матвиенко подарил телевизор от Совета Министров, но подарок был снова-таки представлен ведущей от имени только премьера. Анатолий Сергеевич уже устал возражать…
Итак, Анатолий Матвиенко, соблюдая принцип равноправия, побывал в трех школах – украинской, российской и крымско-татарской (название условные, потому что классы во всех есть с разными языками обучения). Именно на этих трех языках должно идти обучение в школах, считает премьер, уже энный раз повторяя, что он выступает за полное изучение русского языка, как это было при Союзе. Но это не влияет на количество обвинений в украинизации Крыма, звучащих в его адрес.
Дети сели за парты, а премьер уехал проводить рабочие встречи. Кстати, среди людей в приемной я увидела заместителя Матвиенко по партии Людмилу Стасив, она проездом в Симферополе и за полтора чала до отправки поезда на Киев решила забежать и побеседовать к своему партийному боссу. Тем не менее, аудиенции так и не дождалась. Да, у Анатолия Сергеевича на партию совсем времени не остается...
Кстати, просыпается крымский премьер в 6.00 в съемной трехкомнатной квартире, делает пробежку и гимнастику и к 8.00 уже на работе. Все еще не бросил свое любимое занятие – игру в футбол, у него даже есть своя совминовская команда. Только вот каждый пропущенный ею мяч в свои ворота будет равнозначный поражению, а каждая игра, как последняя. Что ж, выиграет сильнейший…
http://www.glavred.info/print.php?article=/archive/2005/09/07/172804-2.html