07/20/2006 | Спостерігач

Як то люди кажуть - "Ти їому плюй у глаза - а їому - Божия роса.
Звиняйте.

http://mediacrimea.com.ua/index.php?new_id=177

Володимир ЗАГУРСЬКИЙ: „Український театр працює в „героїчних умовах”


27 червня 2006 року, напередодні святкування річниці Конституції України” ряд українських громадських організацій провели пікетування Кримського українського драматичного театру та Представництва Президента в Автономній Республіці Крим з вимогами забезпечення прав українців, котрі проживають на терені півострову. Ряд вимог та пропозицій були ціле направлені на реформування Кримського українського музичного театру в місті Сімферополі. Щоб ширше зрозуміти проблеми українців в сфері культури та навколо єдиного театру в Криму з україномовним репертуаром, ми звернулися із запитаннями до представників влади та театру.

Сьогодні директор Кримського українського музичного театру Володимир Іванович Загурський відповідає на запитання, пов`язаних із вищезазначеною подією, кореспондента Інтернет-видання „МЕДІА КРИМ”.

- Який процент Вашого репертуару належить українським виставам?
- Українським виставам належить 50% репертуару. Невже Вам погано? Такі чудові твори як „Наталка Полтавка”, „Запорожець за Дунаєм”, „Щеменько Деньщик”, „Весела вдова”, „Майська ніч”, „За двома зайцями”.

- Невже за 15 років Незалежності України не можна було повністю відродити україномовний репертуар Кримського українського музичного театру? Невже не можна змінити стратегію підбору кадрів в театрі – основну причину русифікації репертуару українського театру?
- Підбір кадрів - складне питання. Ніхто не хоче йти в театр. Якщо в драматичний театр ще беруть без вокального слуху, то в музичний потрібно добре співати, танцювати та ще й знати українську мову, без знань якої ми не беремо на роботу. А в Криму жоден вуз не випускає таких акторів. Але якщо вони й появляються, то їдуть в інші міста України. Однією з причин є те, що в нас маленька зарплатня і немає можливості забезпечити акторів житлом. Я можу підібрати кадри, але де їх взяти. Я готовий всіх прийняти.
Я дуже радий, що в когось заболіла голова з цього приводу, бо хочеться, щоб в Криму була українська мова. Але ж для початку треба тим, хто стояв на цій акції, прийти в театр та подивитись на все власними очима. Попередити мене про проведення таких пікетів.

- Володимир Іванович, скільки державних коштів і на які статті витрат було виділено з 1 червня 2005р. по 1 червня 2006 р. Кримському українському музичному театру в місті Сімферополі?
- Вже, напевно, 11-12 років держава нашому театру не дає кошти, ані копійки. У 1995 році нам дали приблизно 2-3 тисяч гривень, щоб зробити одну виставу. І на цьому вся допомога закінчилась.
Уже чотири роки ми не можемо повернути борг будівельникам у розмірі 153 тис. за ремонт театру. Свого часу Леонід Кучма обіцяв надати 10 млн. грн., але влада змінилася і все залишилося тільки на рівні розмов.

- Чи відомий Вам репертуар українського театру минулого сезону та нового сезону 2006-2007рр.?
- Я знаю як минулий репертуар, так і репертуар нового сезону. Наступна вистава буде Володимира Винниченка „Брехня”. Також планується поставити таку виставу як „Украдене щастя” Івана Франка, але це в тому випадку, якщо буде глядач.

- Ви маєте на увазі, що на українські вистави, взагалі, не ходить глядач?
- Так, взагалі не ходять. І необхідно задати це питання тим, хто стояв на цій акції. Вони - хоч на одну виставу прийшли? І хто прийде, якщо ми всі вистави переведемо на українську мову? Особливо оперу.
Свого часу ми зробили один крок. Відбулася чудова рок-опера „Енеїда”. І несподівано для нас на цій виставі було багато молоді.

- Скажіть, так чому ж не поставити вистави такого типу, якщо на них ходить молодь?
- Тому що мені невідомо, хто б ще написав такий цікавий твір, на який ходили б. Для того, щоб все ставити українською мовою, незалежно від того буде глядач чи ні, у театрі повинен бути дуже високий рівень та висока музична підготовка. Коли ж я прийняв театр, тут, навіть, режисера не було. Зараз звичайно є. Але, нажаль, сьогодні в театрі немає гарно написаної музики. За „Циганку Азу” ми заплатили дуже великі гроші, а прийшло 50-100 людей. Ми б хотіли продемонструвати цю виставу в інших регіонах України, там сприймали б цю музику, а не так як сьогодні сприймають українське слово в Криму. Але на це в нас немає грошей.

- А якщо буде державна підтримка українському театру, то репертуар переведуть на україномовний ?
- Якщо буде державна підтримка, не дивлячись на те, скільки людей буде в залі на українських виставах, звичайно, зробимо україномовний репертуар. І тоді у нас не буде проблем.

- Скільки коштує зробити одну виставу?
- Драматичну виставу зробити дешевше. А от музичну! Що таке зробити твір-оперетту, наприклад, „Герцогиня з Чикаго” - музичний твір досить високого рівня. Туди потрібно: балет, десь 12-16 людей, пошити три комплекти костюмів, хор 16-20 людей, оркестр, вокалісти, артисти. Ми робили „Циганку Азу”. І тільки на музику ми витратили 7-8 тис. доларів. Ось і можете порахувати, скільки коштує зробити виставу.


- Скільки театр на даний момент заробляє грошей?
- Раніше театр заробляв десь 100 тис. грн., а зараз з кожним роком все більше. Приблизно десь 800 тис. грн. на рік Але з цих грошей театру залишається тільки 23%. Взагалі продавати квитки стали краще.

- Ви говорили, що повинні гроші будівельникам за ремонт. А, взагалі, який стан українського театру, та чи не розвалиться він від старого обладнання?

- З цього приводу можна говорити довго. Починаючи з осені в нас дуже великі проблеми - немає опалення. Як ви прийдете в театр, якщо там холодно? Тим більше, коли в театр хочеться прийти в гарній сукні, глядач змушений сидіти в куртці, бо в залі десять градусів тепла. Ви розумієте, як важко акторам знаходитися на сцені.
Щодо обладнання театру - то воно шістдесятих років. Треба купувати нове, а де ж взяти гроші. Достатньо того, що ми за свої кошти їздимо давати концерти по Криму.

Треба повернутися в іншу сторону і сказати: ”ГАНЬБА Раді Міністрів”. А українському театрові „СЛАВА!”, бо ми працюємо в героїчних умовах.