09/17/2007 | Олексій Носаненко

14 вересня близько другої години дня у сквері ім. генерала П. Григоренка було людно – там відкривали пам’ятник. Навіть не далека людина, подивившись які прапори майоріли над тими, хто прийшов (і кого пригнали) на відкриття, могла зрозуміти, що для України і українців нічого приємного в цьому пам’ятнику немає. В той час коли всі сили Президента і пропрезидентських сил направлені на консолідацію українського суспільства Сімферопольська міська рада віддає в аренду громадсько-патріотичному руху “Родина” 3 кв. м. на площі Совєтській для встановлення пам’ятника “В память о жертвах советского народа, павших от рук пособников фашистов – вояк ОУН-УПА и других коллаборационистов”. Не знаю хто як, а я до цієї події не знав і не чув про такий рух у Криму, але, подивившись на напис на пам’ятнику, розумію куди вони “рухаються”.

Українці Криму неодноразово виходили з пропозицією встановити у Сімферополі пам’ятник жертвам комуністичних репресій і Голодомору, але міська рада або відмовчувалась, або кивала на те, що в бюджеті немає на це коштів. Значить для Катерини ІІ вони є, а для мільйонів закатованих комуністами немає? Шановний пане мер з українським прізвищем та яничарською душею, шановні депутати-запроданці міської ради, згадайте шевченків “Сон”:
“Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися...”
можу вам нагадати і народну творчість:
“Катерино-вража баба, що ж ти наробила?
Степ широкий, степ привольний панам роздарила”.

Достатньо? Чи може продовжити?

Тепер ще й це опудало поставили. Звичайно добре – не треба самим витрачатися – приїхав добрий дядечко із сусідньої держави, привіз камінець, грошики проплатив і має собі забавку, яка, до речі, знаходиться у сквері імені Людини, бойового генерала радянської армії, яка визнала вояків УПА і назвала їх героями. Яка жорстока іронія долі.

Комуністи та їм подібні кричать про сучасне фальшування історії. Хочеться відповісти прислів’ям: “Чиє б мичало, а ваше б мовчало”. Навіть зараз ви намагаєтесь переінакшити історичні факти і нав’язати суспільству думку про те, що ОУН-УПА воювали на стороні нацистів, а ті, хто відстоює їхні права сьогодні – неофашисти. Загал, який ще до кінця не витравив з себе “совок”, вірить подібним провокаціям, тому що ці думки десятиліттями вбивалася їм у голови радянськими ідеологами.

Скажіть мені, будь ласка, чому схід України, де УПА ніколи не вела бойових дій, проти її визнання, а захід, де, в основному, і воювали повстанці – за, адже, виходячи із закидів певних політичних сил, УПА воювали проти власного народу? Куди подіти гасло упівців “Воля народам – воля людині”? Чому горлопани від комунізму кричать про радянських громадян жертв ОУН-УПА і забувають про тих самих радянських громадян, тільки закатованих у в’язницях НКВС і вивезених без суда та слідства до Сибіру, на Колиму чи у степи Казахстану? Ось кого треба вшановувати пам’ятниками, а не каральні загони Вермахту та НКВС бо, як відомо усім освіченим людям, повстанці не вели бойових дій проти звичайних громадян і регулярної армії.

Але мало того, що теє опудало встановили, так воно ще, виявляється, і для обраних, бо коли ми з друзями почали обговорювати скульптурну композицію стоячи приблизно в двох метрах від нього до нас підійшов невідомий у чорній уніформі без знаків розрізнення (як пише газета “Крымское время” № 102 (2488) від 15.09.2007 р. “...представительного вида парень...”) і у грубій формі запропонував піти звідти бо це, нібито, його робоче місце, а коли ми відмовилися, мотивуючи це тим, що ми ніяких протиправних дій не робимо і просто здійснюємо своє право на свободу пересування він “попросив” нас підійти коли стемніє і “поспілкуватись”. Ми, звичайно, як законослухняні громадяни відмовились і запропонували поговорити зараз, але у присутності юриста і журналіста. Почувши слова “юрист” та “журналіст” невідомий в уніформі хутко зник у наметі КПУ, що стоять навколо. Хто це був дізнатися так і не вдалося. А коли я ще трохи пізніше підійшов до пам’ятника, людина в цивільному, яка представилася співробітником міліції на прізвище Камілов (документи пред’явлені не були навіть на моє прохання), пояснила мені, що об’єкт під охороною і я маю піти звідти бо інакше мене затримають.

Правильно! Ховайтеся за спини міліції та “представительного вида ребят”! Бійтеся! Бо ваш час вже минув! Прийшов час патріотів!

Олексій Носаненко
молодіжний референт
Кримської організації
Конгресу Українських
Націоналістів