Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
01/14/2008 | Петро Процик
Тимчасове перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) на території України та питання його обов’язкового виведення до 2017 року суттєво впливають на нинішню ситуацію в Україні та мають розглядатися в політичній, міжнародно-правовій, соціально-економічній, гуманітарній, екологічній, оборонній, міграційній площині.
ПОЛЕМІКА З ФАКТАМИ У РУКАХ. ВІД МІФІВ ДО РЕАЛІЙ ПРО ЧФ РОСІЇ
В останні пару років - коли було зняте офіційне „табу” на критичний аналіз українсько – російських відносин, коли російська сторона першою показала нам приклад прагматичного до цих відносин підходу - в українських друкованих й електронних ЗМІ з’явилася низка експертних оцінок дійсно складного військово – політичного явища, яким є тимчасове базування на нашій території іноземного оперативно – стратегічного об’єднання - Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ).
Спектр таких оцінок надзвичайно широкий – від більш-менш об’єктивних до відкрито облудних та, навіть, глумливих. Особливу занепокоєність автора викликали ті статті, у яких журналісти (сподіваємось, несвідомо) намагаються спростувати обґрунтовану стурбованість української громадськості тим, що ряд положень базових Угод України з Російською Федерацією про статус і перебування ЧФ РФ на території України і, особливо, стан їх виконання далеко не відповідає сьогодні національним інтересам, тими проблемами, що створює ЧФ РФ, порушуючи угоди щодо тимчасового свого перебування на нашій території, тим, що офіційні чільники сусідньої держави не приховують своєї впевненості у тому, що флот і надалі перебуватиме в Криму. Залишається здогадуватись, хто ж і для чого навіяв частині нашої четвертої влади такі колискові мотиви…
До таких проблем, перш за все, відноситься утримання на нашій території (без’ядерної держави) усієї ядерної системи ЧФ РФ, окрім ядерних боєприпасів. Маємо розуміти, що базування на нашій території потенційних носіїв ядерної зброї Росії (крейсера „Москва”, сторожових кораблів „Питлівий”, „Ладний” та „Смєтлівий”, літаків типу Су – 24, Бе – 12 та вертольотів Ка – 27) фактично є порушенням міжнародних договорів України, хоча й вимушеним.
Професіонали знають, що альфою і омегою стратегії любої держави є превентивні удари по носіях ядерної зброї. Так куди ж противник Росії (а їх вистачає), не дай – то бог, буде їх наносити у разі конфлікту? Правильно – по нашій території.
Дивно й те, що українськими політиками, як видається, не розуміється проблема незаконного нарощування бойової міці флоту.
У пріснопам’ятний період „дипломатії без краваток”, всупереч підписаним угодам, російській стороні вдалося отримати згоду наших, з дозволу сказати, державних мужів на заміну деяких застарілих озброєнь ЧФ на сучасні зразки.
Якими державними інтересами керувались наші чільники невідомо, але наслідком їх рішень стало те, що ракетно – реактивний потенціал тих же Су-24, ракетного корабля на повітряній подушці „Самум”, крейсера „Москва” мало не втричі підвищив цю бойову міць ЧФ.
І це при тому, що кількісно флот скоротився.
Що ж до відсутності чи надуманості, як стверджується рядом публіцистів і експертів, проблеми з виведенням ЧФ РФ з нашої території, то хотілось би запитати у т.з. фахівців, скільки ж десятиліть сусіди будуть вивозити сотні тисяч вагонів стратегічних й оперативних запасів, що й досі навіщось базуються в Криму.
Особливо з огляду на той факт, що для вивозу двох чи трьох баз (а по суті – полкових складів) з території Грузії вони запросили аж три роки. Скільки для цього потрібно вагонів, суден, коштів. І куди подінуться залежі флотського боєзапасу, що зберігаються у штольнях півстоліття, адже значна їх частка давно є нетранспортабельною. У повітря чи може, у море? Досвід такий у радянських військових був.
Виходячи з цього багато українських експертів проявляють зрозумілу занепокоєність тим, чому ж до цього часу не здійснюється розробка заходів поетапного виведення ЧФ РФ з території нашої держави в обумовлений угодами термін.
Стверджуємо, якщо таке поетапне виведення не розпочнеться вже зараз, то ЧФ РФ залишиться на нашій території після 2017 року на десятиліття, якщо не на завжди.
І цілком зрозумілою є офіційна позиція з цього питання російських можновладців, що вже заявили про нібито завчасність переговорів з питання розробки графіку поетапного виведення флоту. Вони не приховують надії, що флот таки залишиться в Криму.
Не будемо у цій статті зачіпати питання: куди ж Росія буде виводити флот.
Мусимо лише зауважити, що базу в Новоросійську розпочали споруджувати тільки з 2005 року, та й то (зі слів чільників ВМФ) для суден, що виведені з інших місць і зараз „прив’язані до камінців”.
Якщо все вищевикладене є для поважних експертів й журналістів, що опікуються темою ЧФ РФ, дрібницями, то вже якось і ніяково нагадувати їм про інші загрози нашій безпеці – про далеко не чемну поведінку озброєних флотських гостей у нашій домівці, про „помилкові” десанти на кримський беріг, про подвійне громадянство значної частини флотського персоналу (а ми бачимо, як використовується таке громадянство в інших державах), про несанкціоновані вояжі морської піхоти на українські маяки, про вперту відмову віддати Україні гідрографічні об’єкти, що судами визнані власністю держави, та й багато чого іншого.
Допускаємо, що суто воєнно – стратегічні наслідки тимчасового базування ЧФ РФ на території держави можуть не дуже й турбувати наші фінансово – політичні групи, оскільки їх інтереси, як видається, більш прагматичні. Але тоді більш ніж незрозумілою є їхня байдужість до економічних питань. Незрозумілою є наявна різниця у підходах щодо визначення з ринкових позицій для України вартості газу, нафти з одного боку, та визначення для Росії вартості оренди землі, акваторії, майнових комплексів з іншого.
Адже і те й інше визначалось міжнародними договорами майже в один час. Може згадувані експерти й журналісти прояснять суспільству й нашій еліті якусь логіку в утриманні ЧФ РФ й донині такої кількості дорогої кримської землиці й фондів.
Адже, якщо всі ці сотні тисяч гектарів землі й акваторії, причали, цілі мегаполіси потрібні були, й надавались ЧФ згідно з угодами виключно для забезпечення базування армади чисельністю більше 400 кораблів.
За деякими даними, нині із майже 500 причалів використовуються за прямим призначенням не більше третини.
Навіщо ж флоту такі багатства зараз, коли він скоротився у 10 разів (на початку 1992 року - 373 кораблі, нині біля українських причалів базуються десь 40 бойових одиниць). Щоб здавати в суборенду українським бізнесменам? Отакі ось благодійники за чужий кошт!!!
Більш того, російська сторона не повернула місцевим органам влади величезну кількість земель і об'єктів які не були включені в додатки до підписаних угод, а тому сьогодні флот фактично експлуатує значно більше того, що в них прописане.
За дуже заниженими даними це – 75 земельних ділянок, площею більше 150 гектарів, 300 об’єктів, велика кількість спеціальних полігонів у внутрішніх і територіальних водах.
Використовує безпідставно на безоплатній основі, а наша влада – центральна й місцева - заходів щодо їх вилучення чи законного оформлення оренди не вживає, навіть говорити про це боїться. Мовляв, образимо сусіда. Про оренду та плату за неї взагалі має йти окрема мова.
Колоросійські автори тут вдаються до прямого обману.
Так, стверджується, що Севастополь отримує щорічно від ЧФ майже $ 100 млн. орендної плати. Насправді щорічно ця нібито плата складає лише 97 млн. дол., та й ті не живими грошима, а залік за „газові” борги (чиї?), що далеко не відповідає світовій ціновій практиці, Для прикладу, за оренду космодрому Байконур та ж РФ платить Казахстану 115 млн. дол. щорічно, а США орендують у Киргизстану один аеродром за 80 мільйонів зелених.
Між тим українські суди визнали, що базові угоди України з Російською Федерацією про перебування ЧФ РФ на території України взагалі не можуть визнаватись договорами оренди, в них відсутні будь які посилання на інвентаризаційні документи і методики розрахунків.
Згідно з нашим законодавством такі договори мають бути оформлені на кожну окрему ділянку, кожен майновий комплекс. Тоді виходить, що й оренди нема, що користується ЧФ РФ українським майном незаконно, що так звана сума оплати за оренду виникла невідомо звідки.
Таким чином, ця смішна сума взагалі не підтверджена експертними оцінками. Лише наприкінці 2005 року та на початку 2006 року Урядом видані Розпорядження (№ 555-р) та Постанова (№ 246) про управління майном, яке використовував Чорноморський Флот колишнього СРСР та його інвентаризацію. Але й зараз ця робота йде більш ніж повільно. Фонд держмайна каже – не пускають на російські військові об’єкти!?
За оцінкою незалежних експертів з урахуванням ринкових цін й світового досвіду стверджується, що Росія повинна платити тільки за оренду землі 1250 мільйонів доларів США.
Що ж до оренди інфраструктури, то ця сума може бути ще у 6-7 разів більше. Може ми, як то кажуть, загнули? Порахуйте самі.
За нашими даними, одне з ТОВ за оренду 1,2 гектарів коло причалів 69 і 70 у Севастополі платить 1 млн. доларів щорічно.
То скільки ж має платити нам наш „великий орендатор” за 3312, 49 га землі у Севастополі, 14920,13 га кримської землі в інших місцях, за 4595 споруд (з них 133 причали у Севастополі), і це тільки ті фонди, що включені у переліки.
Без сумніву, якби усі ці об'єкти знаходилися в комерційній експлуатації то, оцінюючи існуючу кон'юнктуру кримського ринку нерухомості і портового господарства зокрема, вони б сьогодні давали колосальний прибуток.
Нині ж, не отримуючи від РФ живих грошей, бюджет компенсує Севастополю й іншим населеним пунктам т.з. „втрати доходів внаслідок розміщення ЧФ”, і складають ці видатки солідну суму – більше 120 млн. грн. на 2008 рік.
Немаловажним є питання що ж нам залишить російський флот після свого виведення. Стверджуємо, що контроль за станом об'єктів нерухомості та майна, які використовуються ЧФ РФ, з боку органів державної влади фактично не здійснюється.
Так, на морських гідротехнічних спорудах тривалий час не проводяться нормативні інженерні обстеження з визначення їх технічного стану та здійснення необхідних ремонтних робіт, що призводить до їх поступової руйнації, мають місце зміна функціонального призначення майнових комплексів, самовільного будівництва, реконструкцій i т. ін.
Мають місце непоодинокі факти порушення російською стороною природоохоронного законодавства із загрозою виникнення надзвичайних ситуацій, що вимагає негайної оцінки екологічного стану та розробки узгодженої програми відповідних спільних заходів, спрямованих на збереження екосистеми та запобігання забрудненню в місцях дислокації ЧФ РФ.
Таким чином, тимчасове перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) на території України та питання його обов’язкового виведення до 2017 року суттєво впливають на нинішню ситуацію в Україні та мають розглядатися в політичній, міжнародно-правовій, соціально-економічній, гуманітарній, екологічній, оборонній, міграційній площині.
Проте, незважаючи на актуальність проблеми, комплексного вивчення ситуації, оцінки позитивів та можливих негативних наслідків цього явища, напрацювання пропозицій щодо необхідних рішень на загальнодержавному та парламентському рівнях проводиться недостатньо.
Петро ПРОЦИК, військовий експерт
ПОЛЕМІКА З ФАКТАМИ У РУКАХ. ВІД МІФІВ ДО РЕАЛІЙ ПРО ЧФ РОСІЇ
В останні пару років - коли було зняте офіційне „табу” на критичний аналіз українсько – російських відносин, коли російська сторона першою показала нам приклад прагматичного до цих відносин підходу - в українських друкованих й електронних ЗМІ з’явилася низка експертних оцінок дійсно складного військово – політичного явища, яким є тимчасове базування на нашій території іноземного оперативно – стратегічного об’єднання - Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ).
Спектр таких оцінок надзвичайно широкий – від більш-менш об’єктивних до відкрито облудних та, навіть, глумливих. Особливу занепокоєність автора викликали ті статті, у яких журналісти (сподіваємось, несвідомо) намагаються спростувати обґрунтовану стурбованість української громадськості тим, що ряд положень базових Угод України з Російською Федерацією про статус і перебування ЧФ РФ на території України і, особливо, стан їх виконання далеко не відповідає сьогодні національним інтересам, тими проблемами, що створює ЧФ РФ, порушуючи угоди щодо тимчасового свого перебування на нашій території, тим, що офіційні чільники сусідньої держави не приховують своєї впевненості у тому, що флот і надалі перебуватиме в Криму. Залишається здогадуватись, хто ж і для чого навіяв частині нашої четвертої влади такі колискові мотиви…
До таких проблем, перш за все, відноситься утримання на нашій території (без’ядерної держави) усієї ядерної системи ЧФ РФ, окрім ядерних боєприпасів. Маємо розуміти, що базування на нашій території потенційних носіїв ядерної зброї Росії (крейсера „Москва”, сторожових кораблів „Питлівий”, „Ладний” та „Смєтлівий”, літаків типу Су – 24, Бе – 12 та вертольотів Ка – 27) фактично є порушенням міжнародних договорів України, хоча й вимушеним.
Професіонали знають, що альфою і омегою стратегії любої держави є превентивні удари по носіях ядерної зброї. Так куди ж противник Росії (а їх вистачає), не дай – то бог, буде їх наносити у разі конфлікту? Правильно – по нашій території.
Дивно й те, що українськими політиками, як видається, не розуміється проблема незаконного нарощування бойової міці флоту.
У пріснопам’ятний період „дипломатії без краваток”, всупереч підписаним угодам, російській стороні вдалося отримати згоду наших, з дозволу сказати, державних мужів на заміну деяких застарілих озброєнь ЧФ на сучасні зразки.
Якими державними інтересами керувались наші чільники невідомо, але наслідком їх рішень стало те, що ракетно – реактивний потенціал тих же Су-24, ракетного корабля на повітряній подушці „Самум”, крейсера „Москва” мало не втричі підвищив цю бойову міць ЧФ.
І це при тому, що кількісно флот скоротився.
Що ж до відсутності чи надуманості, як стверджується рядом публіцистів і експертів, проблеми з виведенням ЧФ РФ з нашої території, то хотілось би запитати у т.з. фахівців, скільки ж десятиліть сусіди будуть вивозити сотні тисяч вагонів стратегічних й оперативних запасів, що й досі навіщось базуються в Криму.
Особливо з огляду на той факт, що для вивозу двох чи трьох баз (а по суті – полкових складів) з території Грузії вони запросили аж три роки. Скільки для цього потрібно вагонів, суден, коштів. І куди подінуться залежі флотського боєзапасу, що зберігаються у штольнях півстоліття, адже значна їх частка давно є нетранспортабельною. У повітря чи може, у море? Досвід такий у радянських військових був.
Виходячи з цього багато українських експертів проявляють зрозумілу занепокоєність тим, чому ж до цього часу не здійснюється розробка заходів поетапного виведення ЧФ РФ з території нашої держави в обумовлений угодами термін.
Стверджуємо, якщо таке поетапне виведення не розпочнеться вже зараз, то ЧФ РФ залишиться на нашій території після 2017 року на десятиліття, якщо не на завжди.
І цілком зрозумілою є офіційна позиція з цього питання російських можновладців, що вже заявили про нібито завчасність переговорів з питання розробки графіку поетапного виведення флоту. Вони не приховують надії, що флот таки залишиться в Криму.
Не будемо у цій статті зачіпати питання: куди ж Росія буде виводити флот.
Мусимо лише зауважити, що базу в Новоросійську розпочали споруджувати тільки з 2005 року, та й то (зі слів чільників ВМФ) для суден, що виведені з інших місць і зараз „прив’язані до камінців”.
Якщо все вищевикладене є для поважних експертів й журналістів, що опікуються темою ЧФ РФ, дрібницями, то вже якось і ніяково нагадувати їм про інші загрози нашій безпеці – про далеко не чемну поведінку озброєних флотських гостей у нашій домівці, про „помилкові” десанти на кримський беріг, про подвійне громадянство значної частини флотського персоналу (а ми бачимо, як використовується таке громадянство в інших державах), про несанкціоновані вояжі морської піхоти на українські маяки, про вперту відмову віддати Україні гідрографічні об’єкти, що судами визнані власністю держави, та й багато чого іншого.
Допускаємо, що суто воєнно – стратегічні наслідки тимчасового базування ЧФ РФ на території держави можуть не дуже й турбувати наші фінансово – політичні групи, оскільки їх інтереси, як видається, більш прагматичні. Але тоді більш ніж незрозумілою є їхня байдужість до економічних питань. Незрозумілою є наявна різниця у підходах щодо визначення з ринкових позицій для України вартості газу, нафти з одного боку, та визначення для Росії вартості оренди землі, акваторії, майнових комплексів з іншого.
Адже і те й інше визначалось міжнародними договорами майже в один час. Може згадувані експерти й журналісти прояснять суспільству й нашій еліті якусь логіку в утриманні ЧФ РФ й донині такої кількості дорогої кримської землиці й фондів.
Адже, якщо всі ці сотні тисяч гектарів землі й акваторії, причали, цілі мегаполіси потрібні були, й надавались ЧФ згідно з угодами виключно для забезпечення базування армади чисельністю більше 400 кораблів.
За деякими даними, нині із майже 500 причалів використовуються за прямим призначенням не більше третини.
Навіщо ж флоту такі багатства зараз, коли він скоротився у 10 разів (на початку 1992 року - 373 кораблі, нині біля українських причалів базуються десь 40 бойових одиниць). Щоб здавати в суборенду українським бізнесменам? Отакі ось благодійники за чужий кошт!!!
Більш того, російська сторона не повернула місцевим органам влади величезну кількість земель і об'єктів які не були включені в додатки до підписаних угод, а тому сьогодні флот фактично експлуатує значно більше того, що в них прописане.
За дуже заниженими даними це – 75 земельних ділянок, площею більше 150 гектарів, 300 об’єктів, велика кількість спеціальних полігонів у внутрішніх і територіальних водах.
Використовує безпідставно на безоплатній основі, а наша влада – центральна й місцева - заходів щодо їх вилучення чи законного оформлення оренди не вживає, навіть говорити про це боїться. Мовляв, образимо сусіда. Про оренду та плату за неї взагалі має йти окрема мова.
Колоросійські автори тут вдаються до прямого обману.
Так, стверджується, що Севастополь отримує щорічно від ЧФ майже $ 100 млн. орендної плати. Насправді щорічно ця нібито плата складає лише 97 млн. дол., та й ті не живими грошима, а залік за „газові” борги (чиї?), що далеко не відповідає світовій ціновій практиці, Для прикладу, за оренду космодрому Байконур та ж РФ платить Казахстану 115 млн. дол. щорічно, а США орендують у Киргизстану один аеродром за 80 мільйонів зелених.
Між тим українські суди визнали, що базові угоди України з Російською Федерацією про перебування ЧФ РФ на території України взагалі не можуть визнаватись договорами оренди, в них відсутні будь які посилання на інвентаризаційні документи і методики розрахунків.
Згідно з нашим законодавством такі договори мають бути оформлені на кожну окрему ділянку, кожен майновий комплекс. Тоді виходить, що й оренди нема, що користується ЧФ РФ українським майном незаконно, що так звана сума оплати за оренду виникла невідомо звідки.
Таким чином, ця смішна сума взагалі не підтверджена експертними оцінками. Лише наприкінці 2005 року та на початку 2006 року Урядом видані Розпорядження (№ 555-р) та Постанова (№ 246) про управління майном, яке використовував Чорноморський Флот колишнього СРСР та його інвентаризацію. Але й зараз ця робота йде більш ніж повільно. Фонд держмайна каже – не пускають на російські військові об’єкти!?
За оцінкою незалежних експертів з урахуванням ринкових цін й світового досвіду стверджується, що Росія повинна платити тільки за оренду землі 1250 мільйонів доларів США.
Що ж до оренди інфраструктури, то ця сума може бути ще у 6-7 разів більше. Може ми, як то кажуть, загнули? Порахуйте самі.
За нашими даними, одне з ТОВ за оренду 1,2 гектарів коло причалів 69 і 70 у Севастополі платить 1 млн. доларів щорічно.
То скільки ж має платити нам наш „великий орендатор” за 3312, 49 га землі у Севастополі, 14920,13 га кримської землі в інших місцях, за 4595 споруд (з них 133 причали у Севастополі), і це тільки ті фонди, що включені у переліки.
Без сумніву, якби усі ці об'єкти знаходилися в комерційній експлуатації то, оцінюючи існуючу кон'юнктуру кримського ринку нерухомості і портового господарства зокрема, вони б сьогодні давали колосальний прибуток.
Нині ж, не отримуючи від РФ живих грошей, бюджет компенсує Севастополю й іншим населеним пунктам т.з. „втрати доходів внаслідок розміщення ЧФ”, і складають ці видатки солідну суму – більше 120 млн. грн. на 2008 рік.
Немаловажним є питання що ж нам залишить російський флот після свого виведення. Стверджуємо, що контроль за станом об'єктів нерухомості та майна, які використовуються ЧФ РФ, з боку органів державної влади фактично не здійснюється.
Так, на морських гідротехнічних спорудах тривалий час не проводяться нормативні інженерні обстеження з визначення їх технічного стану та здійснення необхідних ремонтних робіт, що призводить до їх поступової руйнації, мають місце зміна функціонального призначення майнових комплексів, самовільного будівництва, реконструкцій i т. ін.
Мають місце непоодинокі факти порушення російською стороною природоохоронного законодавства із загрозою виникнення надзвичайних ситуацій, що вимагає негайної оцінки екологічного стану та розробки узгодженої програми відповідних спільних заходів, спрямованих на збереження екосистеми та запобігання забрудненню в місцях дислокації ЧФ РФ.
Таким чином, тимчасове перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) на території України та питання його обов’язкового виведення до 2017 року суттєво впливають на нинішню ситуацію в Україні та мають розглядатися в політичній, міжнародно-правовій, соціально-економічній, гуманітарній, екологічній, оборонній, міграційній площині.
Проте, незважаючи на актуальність проблеми, комплексного вивчення ситуації, оцінки позитивів та можливих негативних наслідків цього явища, напрацювання пропозицій щодо необхідних рішень на загальнодержавному та парламентському рівнях проводиться недостатньо.
Петро ПРОЦИК, військовий експерт
Відповіді
2008.01.14 | Законник
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Блин ну вы дали самолёт Бе - 12 носитель ядерного оружиия, руководствуясь логикой автора тогда и пара ан 2 (кукурузники) тоже могут нести ядерное оружия... насмешил. А особенно я хотел бы увидить противолодочный вертолёт к 27 который может нести ядерное оружие - это произвело бы просто фурор... Вот уж чудо зверь - стороживой корабль носитель ядерного оружия, видимо он должен отстреливаясь ядерными ракетами задерживать нарушителей. В общем не зная флотской темы лучше не писать вообще!!!И при этом аФФтар называет себя ни как нибудь а военным экспертом вот.
2008.01.31 | Петро ПРОЦИК
Відповідь скептику і, нібито, знавцю морської тематики
.....на отдельных кораблях ЧФ РФ в Севастополе находится ракетно-торпедное вооружение с так называемой СБЧ – специальной боевой частью. То есть, речь идет о тактическом ядерном вооружении (ТЯО) России на территории Украины. По имеющейся информации, которую следовало бы проверить профильным украинским ведомствам, одну торпеду с СБЧ содержит боекомплект подводной лодки ЧФ проекта «Варшавянка». Еще одной ракетой с СБЧ «обустроен» ПКРК «Москит» на ударном ракетном корабле на воздушной подушке «Бора». Еще две ракеты с СБЧ содержатся и в боекомплекте ПКРК «Базальт» на ГРКР «Москва». Кроме того, носителями ТЯО являются также самолеты Бе-12 и вертолеты Ка-27. Последние, кстати, могут быть укомплектованы противолодочными глубинными бомбами с СБЧ.
2008.01.31 | Законник
Re: Відповідь скептику і, нібито, знавцю морської тематики
Перечисленная мной техника стоит и на вооружении Украинской армии и что с того? Это обыкновенная противолодочная авиация которая есть на вооружении многих стран и что, все они теперь попадают в список потенциальных ядерных держав?2008.01.31 | Капитан Морган
Вам же объясняют...
Законник пише:> Перечисленная мной техника стоит и на вооружении Украинской армии и что с того? Это обыкновенная противолодочная авиация которая есть на вооружении многих стран и что, все они теперь попадают в список потенциальных ядерных держав?
Вам же объясняют: русские незаконно держат на своей обыкновенной противолодочной авиации (которая сама по себе не представляет никакого интереса) необыкновенное ядерное оружие.
И украинское государство проявляет странное равнодушие к этому факту - видимо, не хотят связываться. Потому что если это расследовать и доказать - то появились бы основания выпереть русский флот с Украины одним пинком не в 2017, а уже сегодня.
2008.02.11 | Петро ПРОЦИК
Ще одна відповідь скептику і, нібито, знавцю морської тематики
Ну не можна ж так дискутувати.Якщо країна має ядерну боєприпаси, їх носії, інфраструктуру - вона ядерна держава.
Україна відмовилась від ядерної зброї, хоча невелика частка носіїв, особливо тактичних, звичайно залишилась, наприклад ті ж гаубиці.
У статті мова про те, що доставка ядерних бойовових частин на носії проблеми не складає.
Невже хтось всерйоз стверджуватиме, що "Москва" виходячи на чергування у світовий океан, не супроводжується транспортами з яберними боєголовками?
А засоби доставки є різноманітні, навіть замасковані під товарні потяги, не кажучи вже про повітряні. Поговоріть з колишніми співробітниками об'єктів "С".
Теж стосується й носіїв-літаків.
Якщо ядерна зброя американців, наприклад, перебуває під прицілом Росії,а чергування Путін відновив, то чому аеродроми носіїв ядерної зброї Росії, хай і на нашій території, не повинні бути під прицілом американців?
Тим більше після того, як Росія заявила про можливість нанесення нею превентивних ядерних ударів.
Люди, дивіться правді у вічі, більша частина Криму знаходиться під загрозою ядерних ударів.
2008.03.11 | Законник
Re: Ще одна відповідь скептику і, нібито, знавцю морської тематики
Ну не можна ж так дискутувати.Якщо країна має ядерну боєприпаси, їх носії, інфраструктуру - вона ядерна держава.
Україна відмовилась від ядерної зброї, хоча невелика частка носіїв, особливо тактичних, звичайно залишилась, наприклад ті ж гаубиці.
У статті мова про те, що доставка ядерних бойовових частин на носії проблеми не складає.
Невже хтось всерйоз стверджуватиме, що "Москва" виходячи на чергування у світовий океан, не супроводжується транспортами з яберними боєголовками?
А засоби доставки є різноманітні, навіть замасковані під товарні потяги, не кажучи вже про повітряні. Поговоріть з колишніми співробітниками об'єктів "С".
Теж стосується й носіїв-літаків.
Якщо ядерна зброя американців, наприклад, перебуває під прицілом Росії,а чергування Путін відновив, то чому аеродроми носіїв ядерної зброї Росії, хай і на нашій території, не повинні бути під прицілом американців?
Тим більше після того, як Росія заявила про можливість нанесення нею превентивних ядерних ударів.
Люди, дивіться правді у вічі, більша частина Криму знаходиться під загрозою ядерних ударів.
Знаете что это уже просто домыслы может есть, а может нет у ЧФ России ядерное оружие, фантазировать можно всё что угодно, где доказательства. А на счёт ядерных ударов, вы и сами знаете что ядерная война не началась только благодаря наличию сил здерживания, вот в данной ситуации ЧФ РФ может выступать такой силой, другой просто нет.
2008.03.12 | Петро ПРОЦИК
Чи є домислом твердження про ядерну зброю на нашій території
Росія - ядерна держава, перераховані у статті засоби - носії ядерної зброї.Росія прийняла нову доктрину - превентивного застосування зброї, у т.ч. ядерної для забезпечення своїх інтересів.
Путін уже підтвердив цю доктрину, заявивши, що РФ націлить свої ядерні ракети на Україну.
Не будемо звертати увагу на то, що в цей же час ВП підписав закон, що продовжує співпрацю з Україною щодо продовження ресурсу тих самих ракет, що будуть націлені на нас. Це - на совісті наших керівників.
Але наведу для роздумів про передбачуваність Росії текст Будапештського Меморандуму про гарантії Україні. Оцініть самі.
Меморандум “Про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї” підписано 5 грудня 1994 року в Будапешті.
Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки,
вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю,
беручи до уваги зобов’язання України ліквідувати всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу,
відзначаючи зміни ситуації в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил,
підтверджують таке:
1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують
Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ
поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх
зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти
територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що
ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України,
крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом
Організації Об'єднаних Націй.
3. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують
Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ
утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб
підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав,
притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які
переваги.
4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх
зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації
Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі -
учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє
ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або
об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.
5. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують щодо
України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої
держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не
володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні
території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх
союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка
володіє ядерною зброєю.
6. Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки будуть
проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої
постає питання стосовно цих зобов’язань.
2008.02.21 | Камінь
Чи там шукаємо загрозу?
Звичайно, проблема націлювання ядерних ракет на Україну, особливо у світлі останніх заяв Путіна - річ цікава, але, здається, дуже далека від реальності.Є більш важливі та актуальні теми - наприклад залежі в Криму боєзапасу,як радянського, так і нинішнього ЧФ.Фактуру мають знати фахівці, але відомо про випадки підриву підлітків у штольнях, про хімічні та звичайні снаряди у Чорному морі,про згадувані у статті тисячі тон боєзапасу ЧФ СРСР, його стратегічний запас.
Тож чи піде ЧФ, чи залишиться, а то, що Крим - це потенційно не одна Богданівка, не можна забувати.
І варто т.з українським державникам звернутись до своїх російських колег з клопотанням про надання документації по всіх похованнях хімічної зброї в Чорному морі, по арсеналах боєзапасу, що можуть вибухати вже від сонця та спільно приступити до їх утилізації, а точніше до усунення злочину.
2008.02.27 | Петро ПРОЦИК
Re: Чи там шукаємо загрозу?
Питання дійсно цікаве, невідоме широкому загалу але заслуговує на його увагу.На підтвердження цьому навожу один з багатьох наявних у нас документів
ПЕКЕЛЬНІ ЗНАХІДКИ В ЧОРНОМУ МОРІ
Вчені Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості на чолі з Віталієм Гохом винайшли і запатентували технічний комплекс для виявлення покладів газу, нафти і газових конденсатів методом ядерно-магнітного резонансу.
Винахід виявився настільки «всевидющим», що під час робочих випробувань по розшуку корисних покладів на морському шельфі кримського узберіжжя попутно виявив і поховання під водою хімічного боєзапасу, затопленого в різні часи десятки років тому.
Мобільний пошуковий комплекс, як його нарекли винахідники «Поиск», дозволив навіть встановити кількість контейнерів з небезпечним вмістом. Як зафіксовано в акті № 2, спеціально складеному 14 грудня 2004 року двохсторонньою комісією з представників Севастопольських Ядерного Інституту і підприємства «Пирамис», в акваторії селища Чорноморське їх нараховано 49 одиниць, в Керченській протоці – 11, Феодосійській затоці - 1, узберіжжі Алупки – 66, Ялти (район «Ластівчиного Гнізда») – 60, Алушти – 70, Балаклави – 80, Херсонеса (Севастополь) – 27, миса Лукулл – 65 контейнерів.
Координати кожного з відхиленням 10 – 15 м зафіксовані і нанесені на морську карту. Але за висновками фахівців та експертів, це лише частина випадково виявлених звалищ хімічної зброї. Скільки їх насправді знають достеменно російські військовики, але документації на них не передають бо вона ще в них не розтаємничена.
Проте і здобута інформація не викликала стурбованості у місцевих державників. В побоюванні відлякати відпочиваючих і туристів, останні не лише зволікають із знешкодженням небезпечних покладів на дні моря, але і замовчують про їх існування. Дивує і насторожує мовчання міністра охорони навколишнього середовища Павла Ігнатенко (до речі, він весь час мовчить, хоч кровоточить болісна чорнобильська рана, вражають людей і птахів інфекційні хвороби, брудна питна вода), якому відомо про ці звалища хімічної зброї на морському дні кримського узберіжжя.
В цьому контексті варто згадати і які жертви недавно цунамі вчинив на азійських пляжах лише через те, що через комерційні інтереси не попередили людей про його приближення.
Слід замислитись і над тим, чому в Криму все частіше зграями гинуть морські чайки від невстановленої, як твердять експерти, хвороби. І чи не має тут зв’язку з отруйними речовинами, що містять в собі виявлені поховання. Адже оболонки контейнерів десятиліттями піддаються корозії солоною морською водою і агресивними внутрішнім начинням. Цілком ймовірно те, що через утворені шпарини відбувається витік бойових отруйних компонентів. Якщо взяти до уваги ту обставину, що в контейнерах хімічна високотоксична зброя, призначена для знищення людей, а не гусениць на яблунях, то небезпека цілком реальна і велика.
Можливо перш ніж винищувати свійську птицю на подвір’ях кримських селян,
доцільно було б розпочати знешкодження пекельних знахідок на дні Чорного моря.
Не зайвим було б українським високим державникам звернутись до своїх російських
колег з клопотанням про надання документації по всіх похованнях хімічної зброї в Чорному морі та спільно приступити до їх утилізації, а точніше до усунення злочину, який вчинили військовики проти обох наших народів.
А тим часом чи то через чиновницьке нехлюйство, чи небажання деяких
можновладців та фінансово-олігархічних кланів, щоб Україна розвідала нові поклади газу і нафти в морських шельфах, не знаходить використання і сам винахід вчених.
А може окремі владники побоюються, що цей прилад розшукає знову щось таке, що небажано піддавати розголосу. Скажімо, риболовний сейнер, котрий безслідно зник разом з екіпажем біля берегів Криму і про долю якого вже декілька років нічого не відомо, або ж судна і плавзасоби, які за документами вважаються затонулими, але виявляться відсутніми в зазначених місцях потоплення через те, що насправді продані за кордон. Та мало ще багато чого може розшукати цей «капосний» винахід науковців...
Одним словом, окрім сьогоднішньої хімічної для деяких високорангових чиновників
можуть винирнути на поверхню моря деякі інші проблеми, не виключено, що і кримінальні.
Але попри все, зволікання із знешкодження могильників означає вчиняти ще один
злочин перед власним народом, бо можемо отримати ще один Чорнобиль, не менш
жахливий и страшний.
Служба інформації Севастопольської Спілки
офіцерів України.
2008.03.03 | Камінь
Хімічна зброя? А це не жарт?
Не хочеться вірити в реальність наведеного. Чи підтверджують це "вчені Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості", чи є такий Віталій ГОХ?Хтось може підтвердити? Чи знає про це влада? Що робиться для ліквідації такої загрози?
2008.03.03 | ДП
Гох - знаний "аККадеММік"
Я би все повязане з Гохом до уваги не брав. То такий собі Лисенко сучасності, самопрголошений академік хоча на справді лише кандидат наук. Це той хмир, що "знайшов" та рохкрутив "кримські піраміди".Хоча хімзброя в Криму - таки проблема, особливо вважаюячи, що купу снарядів з іпритом було затоплено в морі (так "утилізували" зброю в 50-60 роки. Але про час я не певен. Зате факт затомлення - 100%).
2008.03.07 | Петро ПРОЦИК
Заява Севастопольської "Нашої України"
Заява Севастопольської "Нашої України" щодо перебування в Криму Чорноморського флотуГолова Севастопольскої організації “Нашої України” Юрій Прохоренко виступив із заявою про те, що в ході засідання російсько-української підкомісії з питань функціонування Чорноморського Флоту та його перебування на території України 27 жовтня 2006 року не було розглянуто низку важливих питань.
Зокрема, йдеться про захоронення боєприпасів та хімічне звалище на дні біля міста Севастополь, які є потенційною загрозою для економіки України, та про безпеку громадян України, які мешкають у безпосередній близькості від вибухонебезпечних об’єктів Чорноморського Флоту. “Так звані “зони ризику” охоплюють територію з населенням у кілька тисяч мешканців Севастополя, - йдеться у Заяві.
– Артилерійські боєприпаси, ракети, міни, бомби, пальне та токсичні речовини є потенційними джерелами небезпеки для життя мирних людей. Особливу небезпеку складає підземний арсенал в Сухарній балці, прямо над яким знаходиться ядерний реактор і торпедний арсенал в Троїцькій білці, над яким розташований цілий житловий мікрорайон.
На бойових суднах, які дислокуються в Південній і Севастопольській бухтах, знаходиться певна кількість ракетних, артилерійських боєприпасів, мін, бомб та інших вибухонебезпечних елементів. Враховуючи те, що самі судна були побудовані ще у минулому сторіччі (1960-70рр.) і, звичайно, морально і фізично застаріли, як застаріли і умови зберігання боєприпасів, вони являють потенційну небезпеку”.
У зв’язку з цим пропонується вимагати від командування ЧФ переносу у безпечні райони військових частин, що мають артилерійські, мінні, торпедні та інші види озброєння.
Крім того, у Заяві йдеться про доцільність проведення інвентаризації підземних споруджень, які знаходяться на території військових частин ЧФ, з постановкою їх на облік у Фонді держмайна України, та приведення умов їх оренди у відповідність до українського законодавства.
Також залишилось поза увагою засідання питання захоронення боєприпасів та хімічних речовин на дні Чорного моря.
“На дні Чорного моря затоплено 1150 суден, більша частина яких знаходиться на континентальному шельфі прибережної зони України. Орієнтовна сумарна вага боєзапасу на всіх затонулих човнах та суднах перевищує 20 тис. т. На більшості затонулих суден в цистернах, відсіках та повітряних подушках збереглися залишки рідкого палива, орієнтовна кількість якого складає 100 тис. тон. Існує реальна загроза розливу цього палива внаслідок корозії металу”, - повідомляється у Заяві.
У зв’язку з цим, враховуючи, що концентрація заборонених боєприпасів і корабельного палива нині є великою загрозою для мореплавання суден України та Росії, пропонується розглянути це питання на засіданні міждержавної комісії з наступним об’єднанням зусиль України та Росії щодо вироблення системи заходів із зниження їх небезпеки.
Нерозглянутим залишилось і питання звалища хімічних відходів на прибережному шельфі – на заході від Севастополя. Враховуючи, що планова концентрація на “Херсонеському звалищі” хімічних речовин переважно від діяльності Чорноморського Флоту протягом довгого часу формувала гідрохімічні і поліметалічні аномалії, це сьогодні є великою загрозою для рибогосподарського комплексу України. Для зниження їх впливу на господарську діяльність необхідно також розглянути це питання на засіданні міждержавної комісії.
2008.03.09 | Марійка
Re: Заява Севастопольської "Нашої України"
Чорноморський флот має бути негайно виведений з України, це моє глибоке переконання!2008.03.13 | Петро ПРОЦИК
Марійці
Вельмишановна пані Марічко!Питання, на жаль не в тому, щоб ЧФ був виведений.
питання його виведення не підлягає ніякому сумніву, оскільки Конституція однозначно заперечує можливість розташування на нашій території іноземних військових баз.
Надіятись на зміну цього положення - із області фантастики, набрати 300 і один голос за відміну цього положення не зможе ніяка сила, хоч і з різних причин.
Це розуміють і російські експерти, частішають їх заклики до влади пришвидшити будівництво бази у Новоросійську.
А противники наводять докази неможливості виведення все більше з області емоцій (місто слави, юності, як зможемо вивезти діараму, Приморський бульвар чи 1000 пам'ятників і т.і.).Але то- їх проблеми.
Наші ж - що нам залишиться.
І за досвідом подібної евакуації російських ЗС з Придністров'я - вся ця непотріб, смертоносні залежі - залишаються. Для Севастополя - це десятки потенційних новобогданівок і артеміськів.
Але якщо арсенали в інших місцях все-таки ліквідовуються, то на базах боєзапасу ЧФ не робиться нічого.
Тож зараз усе залежить від севастопольців, чи будуть вони мовчати, і тоді вони і їх діти житимуть у небезпеці, чи піднімуть свій голос на вимогу розпочати ліквідацію арсеналів ЧФ.
Вибір за вами.
2008.03.17 | Камінь
околиці Севастополя — на пороховій бочці
Трагічні події на арсеналі в Албанії ще раз нагадали, що будь-яка випадковість може спричинити гігантський вибух і призвести до ланцюгової детонації складів застарілих боєприпасів з катастрофічними наслідками.Чи відчуваються у безпеці мешканці Севастополя?Спочатку трішечки історії...У V столітті до нашої ери в одному з найблагодатніших куточків Криму древні греки заснували місто Херсонес. А неподалік нього незабаром почали видобувати камінь вапняк, утворивши кар’єр. Минуло багато століть, і на його місці виросли штольні.
На початку «сорокових-рокових» минулого століття кількість їх сягала майже 40, і їх почали використовувати для військових потреб, розмістивши там склади з боєприпасами для частин Червоної армії, що дислокувалися на Кримському півострові, і Чорноморського флоту. Поступово завантаженість їх зростала, особливо зросла вона у перші дні війни: військове командування перемістило сюди тисячі тонн боєприпасів, аби їх не знищили літаки «Люфтвафе». Але незабаром радянські війська змушені були залишити і Севастополь, і весь Кримський півострів. А боєприпаси — принаймні переважна більшість їх — залишилися. Німців, як не дивно, вони не дуже зацікавили. Мабуть, тому, що тактико-технічні дані їхніх гармат, літаків не дозволяли використати весь цей боєзапас. Одне слово — він і досі зберігається у штольнях.До нього за післявоєнні роки добавились арсенали ЧФ СРСР, його стратегічний боєзапас.
Згідно з деякими даними, думаю неповними у 28 підземних шахтах під Севастополем лежить більше 70 тисяч тонн вибухонебезпечних предметів. У бухті "Голандія" налічують близько 80 підземних казематів, де теж зберігають таку неймовірну кількість боєзапасів. Шість підземних відсіків штолень біля Троїцької бухти просто нафаршировані ними. А над складами застарілих боєприпасів, які й не думають вивозити — житловий масив...".
Але у державі на урядовому рівні вирішення цієї загальнодержавної проблеми по суті ніхто не координує і за неї не відповідає.Питання утилізації застарілих боєприпасів на переговорах, наскільки відомо, навіть не ставилось.
Тоді цим мають перейматись жителі мегаполісу.
Якщо держава не хоче, то самі жителі мають на місці з'ясувати - чи існує в дійсності перевантаженість баз, складів та арсеналів ЧФ, чи обнесені вони земляними валами, чи захищені від атмосферного впливу, чи обладнанні місця зберігання блискавко-захисними спорудами.
Особливо - чи виконується вимога безпеки - кожен склад повинен мати обов’язкову санітарну зону, яка має захищати цивільні об’єкти від військових смугою завширшки 5 км.
Безпека ваших дітей у ваших руках.
2008.01.14 | Tatarchuk
На цю ж тему, тільки з того боку барикад
16 января в 11 часов в Симферополе в Информационном пресс-центре (в помещенииФедерации независимых профсоюзов Крыма, ул.Севастопольская, 8) координатор Народного
фронта «Севастополь-Крым-Россия» Валерий Подъячий, председатель общественного
объединения «За единую Русь» (г.Севастополь) Владимир Тюнин и гражданин Украины
Константин Кнырик проводят совместную пресс-конференцию.
Тема пресс-конференции:
«Попытки вытеснения Черноморского флота из Крыма как фактор консолидации
пророссийских сил на полуострове».
На месте будут раздаваться пресс-релизы.
Контактный телефон в Симферополе – (095) 234-70-66.
Координатор Народного фронта «Севастополь-Крым-Россия» Подьячий В.В.
2008.01.31 | Graymur
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
А чего военный эксперт не написал про то, что от ЧФ прямо или косвенно зависит чуть ли не половина жителей Севастополя? Военные эксперты уже знают, где будут работать эти люди, когда ненавистные москальские корабли, не дающие спокойно спать жителям Киева и Тернополя, наконец-то уплывут?2008.01.31 | MV
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Про що Ви, пане, мелете?Навіть шовіністи кажуть про число 20 000 людей, зайнятих на підприємствах ЧФ. 3 людини в сім'ї в середньому - 60 000 чоловік - але ж ці 40 000 мають СВОЮ роботу, може вчаться. Населення міста 384 тисячі. Їжте капелюха.
Ревізію зробити. за програмою НАТО вже зараз сотнями перековують з меча на орало російських вояків - але мовчать і не дишуть про це - НАТО ж - агресори!
2008.01.31 | Graymur
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Во-первых: я так понимаю, что вам из Киева или откуда там значительно лучше видно, что тут у нас происходит в Севастополе, чем мне из собственно Севастополя.Во-вторых: откуда взялась цифра 20 000?
2008.01.31 | Микроскоп
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Graymur пише:> Во-первых: я так понимаю, что вам из Киева или откуда там значительно лучше видно, что тут у нас происходит в Севастополе, чем мне из собственно Севастополя.
>
> Во-вторых: откуда взялась цифра 20 000?
Во-первых не у вас в Севастополе,а у нас в Севастополе.А ежели вам так не хочется расставаться с ЧФ России ,начинайте перебираться к месту его нового базирования.
2008.02.03 | Graymur
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Спасибо за заботу, но не думаю, что нуждаюсь в ваших советах.2008.01.31 | Tatarchuk
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Graymur пише:> А чего военный эксперт не написал про то, что от ЧФ прямо или косвенно зависит чуть ли не половина жителей Севастополя? Военные эксперты уже знают, где будут работать эти люди, когда ненавистные москальские корабли, не дающие спокойно спать жителям Киева и Тернополя, наконец-то уплывут?
Я вам сообщу страшную и даже грустную новость. "Чуть ли не половина жителей" ака 4-5% от них, которые умудряются арендовать в субаренду у ЧФ земли Севастополя, действительно сильно пострадают. При этом ногие из них вами (возможно) воспринимаются как "известные свидомиты, продажные шукры севастопольской севгорадминистрации", другие как депутаты и их родственники "предавшие русскую идею"
Пример (далеко не самый грустный или веселый) как Добычин субарендовал участок под кафе (наверно платил при этом определенные бабки но маленькие) арендатору ЧФ. Если помните из русской истории, так обычно поступают так называемые "временщики" (те самые которым пофиг сколько на самом деле стоит ресурс, потому что они им владеют временно).
2008.02.03 | Graymur
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
От ЧФ зависят не только те, кто субарендует у ЧФ землю.2008.02.11 | Петро ПРОЦИК
Чи залежать севастопольці від ЧФ?
Політично - так. Не мені Вам розповідати, що вся гуманітарна сфера, людські комунікації, громадські організації перебувають під агресивним впливом ЧФ.Для прикладу, в одному із видань севастопольцям повідомляється, що до бюджету міста щорічно надходить майже $ 100 млн, що складає, як стверджувалось, десяту його частку.
Ну навіщо ж так дурити людей?
Ці $ 97 млн. (плата за т.з. оренду)живими грошима не йде, а заліковіється на погашення боргів України. Правда, невідомо хто ці борги до 97 року робив, і в чиї статки вони перетворились.
Держава ж, у свою чергу, компенсує Севастополю і іншим територіям за втрачену вигоду внаслідок перебування ЧФ немалі гроші (на 2008 рік - 120 млн. грн.)
Далі, у статті наводиться нинішня вартість оренди землі, її сумарна вартість в сотні раз перевищує те, що нібито платить РФ.
Один невеликий приватний порт зараз вносить до казни міста, здається 25% його бюджету, а скільки ж причалів зараз пустує?
Так що, хлопці,не вважайте людей дураками.
2008.02.21 | Крымец
Адмирал Комоедов: России некуда выводить Черноморский флот
21.02.2008 10:56:47
Главная база Черноморского флота должна оставаться в Севастополе и после 2017 года: России просто некуда переводить корабли из Крыма.
Об этом заявил экс-командующий Черноморским флотом, а ныне – депутат Госдумы от КПРФ Владимир Комоедов.
«По большому счету, переводить корабли из Севастополя некуда. С Украиной нужно договориться и сделать ей такое предложение, от которого она не сможет отказаться», – сказал он в интервью газете «Госдума».
«Российская дипломатия должна сосредоточить свои усилия на решении проблемы дислокации наших кораблей в Севастополе после часа «икс». Новороссийск может претендовать только на роль пункта базирования, но никак не главной базы. Там весьма специфические погодные условия, открытый рейд, малые глубины», – пояснил Комоедов.
Он также констатировал, что сегодня российский ВМФ находится в неудовлетворительном состоянии.
«Чрезвычайно низкие темпы обновления арсеналов видов и родов войск не позволяют поддерживать боеготовность на должном уровне. Оружие морально и физически устаревает. Многие боевые корабли выслужили установленные сроки, поэтому перевооружение Российской армии – одна из первоочередных стратегических задач», – считает Комоедов.
«По совокупным боевым возможностям российские и украинские корабли, дислоцированные на Черном море, уступают военно-морским силам Турции в 4,7 раза. С учетом 6-го флота США и других стран НАТО получается почти двадцатипятикратное превосходство. Это данные 2001-2002 годов, полученные оперативным управлением Черноморского флота. В Севастополе находится лишь одна(!) боеготовая российская подводная лодка. Комментарии излишни», – добавил экс-командующий.
«Новый Регион – Киев»
2008.02.25 | Петро ПРОЦИК
З відповідей віце-адмірала В. БЕЗКОРОВАЙНОГО
Володимире Герасимовичу, які цілі переслідує Росія тримаючи в акваторії Чорного моря свій флот?Як колишній офіцер бойового керування КП ППО я зацікавився ефективністю засобів ПВО кораблів ЧФ РФ у протиборстві із супротивником і ми вирішили для себе "прорахувати" можливості, наприклад, РК "Москва" ЧФ РФ озброєного потужним комплексом С-300.
Отож, з'ясувалося, що 2 ланки (12 штук) штурмовиків, озброєних керованими ракетами повітря-поверхня рознесуть флагман ЧФ РФ за 6.5-7 хвилин, при цьому самі дістануть втрати 30-35 %.
Яка ймовірність того, що у випадку гіпотетичного конфлікту ЧФ РФ вийде через Босфор і Дарданелли на оперативний простір і взагалі буде здатний проводити будь яку стратегічну операцію?. У зв’язку з минулорічними подіями у Феодосії і протестами проти сумісних навчань ЗС України з підрозділами НАТО, засоби масової інформації поширюють твердження що саме флот Росії гарантує безпеку Україні і захищатиме її на випадок військового конфлікту або вилазок світового тероризму?
Ваше питання з кількох складових. Крок за кроком спробую його пояснити. По-перше. Для реалізації операції у гіпотетичному конфлікті, та й будь-якій операції поза акваторією чи в акваторії Чорного моря передбачається контроль за протоками. Операція по захопленню протоків передбачає погоджені дії величезних сил: морської авіації, десантних сил флоту, кораблів прикриття й забезпечення. При нинішньому стані ЧФ РФ можна зробити простий і логічний висновок, шанси виконати завдання і прорватися ударній групі монстроподібних кораблів типу " Москва", без захоплення й утримання гирл і акваторії протоків практично дорівнює нулю. Без комплексного застосування всіх сил і засобів армійських підрозділів і флоту ці кораблі малоефективні. Хоча існує некомпетентне твердження, що РК «Москва» може сам здійснювати бойові дії навіть не виходячи з бази.
До речі, не хочеться глузувати з цього приводу, але місяць тому, стався такий небезпечний прецедент „бойових дій” — один з кораблів ЧФ РФ „Цезарь Куніков” проводив навчання безпосередньо на місці базування. Згідно з міжнародними домовленостями між Україною і Росією такі навчання дозволяється проводити лише на спеціальних полігонах та відведеній для цього акваторії. Через помилку особового складу корабля „Цезарь Куніков” з артилерійського комплексу було обстріляно історичну частину міста Севастополя «Сахарная Головка». На цей раз обійшлося без жертв серед громадян України.
Колишні військові, члени Севастопольського міського Союзу офіцерів, написали лист Президентові України, зажадавши термінової інвентаризації підземних сховищ, наданих в оренду ЧФ Росії. В 28 підземних шахтах під Севастополем, — турбуються вони, — лежить більше 70 тисяч тонн вибухонебезпечних предметів. У бухті "Голандія" перебуває близько 80 підземних казематів, де теж зберігають таку неймовірну кількість боєзапасів. Шість підземних відсіків штолень біля Троїцької бухти просто нафаршировані ними. А над складами застарілих боєприпасів, які й не думають вивозити — житловий масив..."
Дехто намагається розглядати питання ЧФ РФ у такому ракурсі, що все це нам є необхідним для „захисту інтересів України”... Чи потрібний такий „захист”?
Ще один небезпечний фактор. Ми про нього вже згадували. Севастополь і Крим є єдиним регіоном і містом в Україні, який постійно перебуває під потенційною загрозою терору, з огляду на існування в Росії чеченської проблеми. Головним каталізатором терористичної небезпеки виступає базування в Севастополі Чорноморського флоту Російської Федерації. Проведення Росією широкомасштабних заходів щодо забезпечення своїх інтересів у Чечні, а також операції російських федеральних сил по блокуванню бойовиків на Північному Кавказі, ведуть до того, що терористи для проведення актів відплати можуть шукати найменше захищені російські об'єкти, які перебувають за межами РФ. У цьому сенсі Севастополь є для бойовиків досить привабливим і уразливим у диверсійно-терористичному розумінні, оскільки місто водночас є й військово-морською базою російського флоту.
Щодо питання оперативно-тактичного застосування Російського флоту, то він тут для іншого — для політичного тиску. Чудо-дреднуоти 21-го століття у Чорному морі залишаються в Україні аби залякувати і здійснювати силовий тиск на навколишні незалежні держави чорноморського басейну.
2008.02.25 | prymara spisa
Re: Полеміка з фактами у руках. Від міфів до реалій про ЧФ Росії
Сравнительная таблица провала «крымской политики» Киева(Полностью статью можно прочитать на Сайте журнала «Ї» www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/vlada/pilunskyj.htm - 42k -
…..Феодосийские события (май- июнь 2006 года) с особой остротой продемонстрировали и, прежде всего тем, кто обладает реальной властью в Киеве, что крымский сепаратизм не только не погиб, но и «возмужал», стал более «изворотливым» и продолжает набирать силы. При этом, крымские сепаратисты, как и их вдохновители и спонсоры в Москве, за все годы противостояния, не только не потеряли «вкус свободы», но и многому научились, отшлифовали свое умение разговаривать с Киевом (прежде всего, правдоподобно дезинформировать). А вот на Печерских холмах, похоже потеряли не только реальную управляемость территорией (как экономическую, так и идеологическую), кадровые приоритеты, в том числе и в силовых структурах, но и чувство самосохранения. …
…Благодаря всем этим уловкам местная элита смогла почти моментально адаптироваться к новым политическим реалиям. Чего стратегически и тактически нельзя было допускать ни при каких условиях….
… сепаратизм, переименованный в федерализм с новым безумным морозовским рецептом «вс. Власть Сонетам, возбужденный выборами и действиями харьковско-донецких «бузотеров», подкормленный всевозможными партиями и структурами, только укрепил свое положение во власти и влияние на электорат.
Неумелые, но решительные и даже резкие, однако, сравнимые с преступными, действия «помаранчевого» крымского премьера привели к тому, что уже к середине лета была окончательно разрушена, с таким трудом созданная в 1994-95 управляемость крымской территорией из Киева. …
…Увы, так выглядели планируемые действия официального Киева по отношению к Симферополю….
....Можно считать, что «Си-Бриз», лишь повод для антиукраинской истерии (под антиНАТОвскими лозунгами) в Автономии. Но повод этот выбран неслучайно, так как об учениях было известно заранее, а значит, к нему можно было и заранее подготовиться. Но этот повод далеко не последний. В ближайшее время можно ожидать нового всплеска сепаратистских выступлений под видом или борьбы с украинскими националистами, или за русский язык, как второй государственный, или опять таки против НАТО.
Но пока Киев не научится жестко управлять территорией, без подсказок и дезинформационных провокаций из Симферополя, «безжалостно» проводить сбалансированную кадровую политику, не наладит напрямую диалог с Меджлисом крымскотатарского народа, отыщет возможность диалога с украинской часть населения полуострова, не научится неукоснительно выполнять свои же публично и даже письменно взятые обязательства, не возьмет в свои руки всю гуманитарную сферу и не прекратит потакать выполнять и ублажать «капризы» пророссийских сил, ожидать улучшения политической ситуации в Крыму не приходится.
Сравнительная таблица крымских событий
сентября 1995 и июня 2006
Январь 1994-сентябрь 1995 Май-июнь 2006 года
Черноморский Флот
Официальная столица РФ с большими трудностями и благодаря «сдаче» в Массандре украинской части флота Л.Кравчуком, преодолела и пережила то, что флот, а точнее командующий ЧФ адмирал Балтин был на стороне Руцкого-Хасбуллатова.
ЧФ – это единоне, огромное и недостаточно дисциплинированное воинским подразделением. Можно сказать, это одна воинская часть разбросанная на огромной территории, исполнение приказов командования в которой невозможно проследить. Такое положение давало возможность Украине маневрировать в случае катастрофических событий в Москве, так как не все, даже высшие офицеры флота были априори согласны с политической ориентацией командующего.
Прибывающие на службу офицеры ЧФ не имеют жилья, рядовой состав плохо обустроен и не достаточно хорошо снабжается продуктами питания. Возникают трудности с пропиской и устройством на работу членов семей. Основу флота составляют те военнослужащие, кто служил на флоте до распада СССР. Им есть что терять, они готовы участвовать в митингах, но не готовы вступать в открытую конфронтацию с Украиной.
Серьезные проблемы с плавсоставом вспомогательного флота ЧФ (танкеры, сухогрузы, плавкраны, заправщики), который так или иначе имеет доступ к операциям проводимым ЧФ (учения, сопровождение, доставка десантников ЧФ на Кавказа, точнее в Чечню…), но получили украинское гражданство.
ВМС Украины
До конца не урегулированная принадлежность флота и территории в Севастополя, где расквартированы боевые части, причалы и объекты флота, давала возможность служащим и рабочим вспомогательных служб флота лояльно относиться к Украине в связи с возможным подчинением к ВМС Украины.
Неразбериха в принадлежности Севастопольских бухт, береговых линий и причалов, давало возможность в перспективе ВМС Украины быть хозяином их большей части.
Черноморский Флот
Флот един, как никогда и это верный «сын» Путина. Командование абсолютно лишено самостоятельности, и инициативы.
Сегодня Черноморский Флот - это военный, политический, идеологический и даже хозяйствующий субъект РФ, вмонтированный в Крымский полуостров, а значит, и в Украину.
Более 25.000 граждан Украины (и не только в Севастополе) работают на вспомогательных судах, базах, судоремонтных заводах и мастерских, лечебных и профилактических заведениях, возводят жилье для военнослужащих и т.д.
Все они подконтрольны всевозможным Российским службам, а значит зависимы и их семьи.
Офицеры флота живут не в казармах, или в ведомственных жилищах, то есть, на время прохождения службы, а в собственных, «выстроенных» Ю.Лужковым, квартирах с семьями и севастопольской пропиской. Количество таких постоянных жителей Севастополя, но не граждан Украины, уверенно приближается к четвертой части жителей города, то есть к ста тысячам человек. Получением украинского гражданства и пропиской занимаются службы, откровенно тяготеющие к Российской Федерации. Сегодня ЧФ – хозяин Севастополя.
Наличие рабочих мест, более высокая заработная плата военнослужащих ЧФ по сравнению с ВМС Украины, а так же льготы и перспектива получения жилья разрешили кадровый вопрос не в пользу Украины.
ВМС Украины
Военнослужащие Украинских ВМС, в массе своей, не имеют жилья и откровенно дискриминируются по языку, заработной плате, культуре, общественному положению, идеологическому воздействию на их семьи …
Украинский флот, его инфраструктура, вспомогательные и командные службы находятся на правах пасынков и, чуть ли не оккупантов.
Заключение
…Закрытость решений и объяснений того, что реально произошло в 1994-95 г., какие угрозы тогда нависали над Украиной, кто из сегодня действующих политиков Украины участвовал в подстрекательстве этой напряженности, как этот тяжелейший, за все годы независимости, политической кризис был преодолен, привело к тому, что крымскому сообществу (да и Украинскому в целом, не было сделано прививки против сепаратизма). Однако сами вдохновители и исполнители нынешнего кризиса не только не были отстранены от власти, но и стали частью крымского политического бомонда. Они научились не только разговаривать, но и лукавить с Киевом
Те, кому в 1994 году было шесть лет, в этом году впервые пришли на избирательные участки и проголосовали за тех, кто декларирует антигосударственный, антиукраинский курс, кто не желает знать, а тем более изучать украинской язык, кто откровенно исповедует идеи «5 колонны» и этим гордится, вроде бы как «патриот России». Они до конца не осознают и не понимают, что взятый ими курс на аншлюс, на разжигание гражданского, этнического противостояния, может привести к серьезному вооруженному конфликту. И тогда, как подспорье, как прикрытие тыла сепаратистов, будет задействована, расквартированная в Криму огромная, неспособная вести современную войну, но готовая подавлять мирное население, военная группировка – Черноморский флот.
И если сегодня не изменить состояние идеологических механизмов, то еще через 15 лет, масса Граждан Украины в Крыму, мягко говоря, не признающим Украинскую державу, станет критической со всеми вытекающими из этого последствиями. И тогда переубедить критическую массу населения в обратном уже почти невозможно. Они, впитав идеологический яд противостояния, вряд ли когда-нибудь станут патриотами Украины.
К сожалению, те, кто был уверен в том, что крымский сепаратизм погиб 12 лет назад, прожив всего три года, с изумлением узнали, что он тлел и тлел, и, в конце концов, прорвался.
Леонид Пилунский
2008.02.28 | Петро ПРОЦИК
ПОСТАНОВА “Про утворення Тимчасової слідчої комісії
Проектвноситься народним депутатом Б.Тарасюком
ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
“Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для з’ясування причин і наслідків перешкоджання Чорноморським флотом Російської Федерації виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо навігаційно–гідрографічного забезпечення безпеки судноплавства в межах національної зони відповідальності”
Відповідно до частини третьої ст. 89 Конституції України (254 к/ 96-ВР) Верховна Рада України постановляє:
1. Утворити Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України для з’ясування причин і наслідків перешкоджання Чорноморським флотом Російської Федерації виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо навігаційно–гідрографічного забезпечення безпеки судноплавства в межах національної зони відповідальності.
2. Тимчасова слідча комісія утворюється з метою:
- проведення аналізу міжнародних зобов’язань України щодо навігаційно–гідрографічного забезпечення безпеки судноплавства в межах національної зони відповідальності, та можливостей їх виконання;
- вивчення двосторонніх угод між Україною та Російською Федерацією від 1997 року про статус і умови тимчасового перебування ЧФ РФ на території України стосовно належності і використання навігаційно–гідрографічного обладнання на чорноморському і азовському узбережжі України;
- з’ясування можливих політичних рішень і заходів Уряду щодо відновлення забезпечення безпеки судноплавства Україною в зоні національної відповідальності;
- напрацювання рекомендацій щодо правового механізму відновлення суверенітету України над навігаційно-гідрографічним обладнанням.
3. Затвердити склад Тимчасової слідчої комісії (додається).
4. Обрати Головою Тимчасової слідчої комісії народного депутата України Тарасюка Б.І.
5. Тимчасовій слідчій комісії звітувати перед Верховною Радою України про результати своєї діяльності на черговій сесії не пізніше ніж через три місяці після утворення.
6. Матеріально-технічне, кадрове (у тому числі залучення незалежних експертів), інформаційне та організаційне забезпечення діяльності Тимчасової слідчої комісії покласти на Апарат Верховної Ради України.
7. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України
13 лютого № 2056.
Можливі пропозиції до Плану роботи Тимчасової слідчої комісії ВР з проблем гідронавігаційних комплексів
1. Створити робочі групи зі складу членів комісії та експертів (експерти – за пропозицією членів комісії):
- з правових питань (аналіз міжнародного і національного законодавства стосовно забезпечення безпеки мореплавства, рішень судів, підзаконних актів, відпрацювання пропозицій щодо правового вирішення проблеми);
- з технічних питань (аналіз потреби у гідронавігацій, можливості гідронавігаційних комплексів, пропозиції щодо можливого використання навігаційних засобів з урахуванням потреб ЧФ РФ);
- з майнових питань (аналіз господарських відносин при використанні гідронавігаційних комплексів, їх використання за призначенням, збереження майна і земельних ділянок у стані, закріпленому нормативними документами видання не пізніше дати підписання Угод про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України).
2. Звернутись до МЗС України з проханням отримати від російської сторони їх оцінку ситуації та пропозиції щодо подальшого використання засобів гідронавігації з огляду на законодавчу заборону їх оренди та рішення українських судів про повернення їх Україні.
3. Звернутись до МЗС України з проханням вирішити по дипломатичних каналах питання відвідування членами комісії маяків та інших гідронавігаційних комплексів та надання комісії характеристик і схем об’єктів й землевідведення, інших нормативних документів складених не пізніше дати підписання Угод.
4. Звернутись до МЗС, Мінюсту, Мінфіну, ФДМ, Мінтрансзв’язку, МО, Держприкордонслужби, інших відомств з проханням надати експертні висновки й свою позицію стосовно міжнародних зобов’язань України по забезпеченню безпеки мореплавства, правового статусу засобів гідронавігації, їх використання за прямим призначенням, збереження майна, потреби в навігаційній інформації і порядку її отримання та пропозицій стосовно правового вирішення ситуації (це можна робити і до створення комісії – у формі депутатських звернень чи запитів).
5. Отримати висновки незалежних експертів (персоналії – за пропозицією членів комісії) стосовно стану та можливих шляхів правового розв’язання ситуації.
6. З отриманням згоди російської сторони у супроводі представників російської сторони та МЗС України здійснити вивчення ситуації на місцях, у т.ч. заслухати аргументи російського персоналу (за їх згодою), оглянути території об’єктів гідронавігації на предмет їх використання за прямим призначенням, незаконного відчуження земель, само забудови, використання майна, житла.
7. Після отримання експертних висновків та довідкової інформації провести серію засідань комісії, де заслухати:
- МЗС, стосовно міжнародних зобов’язань України у сфері безпеки мореплавства, правового статусу об’єктів гідронавігації;
- Мінтрансзв’язку, стосовно можливостей виконувати завдання із забезпечення безпеки мореплавства, потреби в об’єктах гідронавігації, стану цих майнових комплексів і земель, що перебувають в оперативному управлінні відомства, пропозицій;
- ФДМ, стосовно результатів інвентаризації гідронавігаційних об’єктів, їх використання за призначенням;
- Мінюст, щодо правового статусу об’єктів гідронавігації та виконавчого провадження судових рішень стосовно об’єктів гідронавігації, пропозицій;
- МО, Держприкордонслужбу, стосовно потреб у гідронавігаційній інформації;
- Мінфін, щодо фінансового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань.
2008.02.28 | Tatarchuk
дякую за інформацію
2008.03.24 | Петро ПРОЦИК
Re: дякую за інформацію. ПОДЯКУ НЕ ЗАСЛУЖИВ
Отримав Вашу вдячність, але вимушений зізнатись, стараннями усіх "істинних українських державників" робиться усе, аби не допустити розвитку цієї теми, спочатку текст Постанови зняли з сайту, а 19.03 взагалі повернули, під надуманим приводом.Ціль зрозуміла - "не розсердити Росію".
2008.03.14 | Юрий Лещенко
Премьер-министру Украины по теме
Премьер-министру УкраиныТимошенко Ю.В.
Уважаемая Юлия Владимировна!
В последние пять лет, я чувствую себя очень богатым человеком, так как нашёл реальный источник ежегодного пополнения бюджета Украины на несколько миллиардов долларов США.
Речь идёт об арендной плате за эксплуатацию государственного имущества Украины Черноморским флотом Российской Федерации (далее - РФ), которая должна поступать, но не поступает в бюджет Украины.
Вокруг этой проблемы существует целый набор мифов и мистификаций, призванных сохранить статус-кво не международного соглашения, а международной аферы.
Очень кратко суть вопроса заключается в следующем.
Как Вам известно, Главами Правительств Украины и РФ 28.05.1997 г. подписаны три базовых Соглашения, которые представляют собой договоренность о временном пребывании Черноморского флота Российской Федерации (далее - ЧФ РФ) на территории Украины.
Соглашения вступили в законную силу с момента их ратификации Верховной Радой Украины и Государственной Думой РФ в 1999 году.
Финансовой стороне временного пребывания ЧФ РФ на территории Украины посвящено Соглашение между Правительством Украины и Правительством РФ о взаиморасчётах, связанных с разделом Черноморского флота и пребыванием ЧФ РФ на территории Украины (далее - Соглашение о взаиморасчётах).
Именно этому Соглашению посвящено моё обращение к Вам.
Сразу хочу подчеркнуть, что я не ставлю вопрос о пересмотре Соглашений в части стоимости и времени пребывания ЧФ РФ на территории Украины, а настаиваю на неукоснительном их выполнении, т.к. с 2008 года цена вопроса составляет от 3-х до 4-х миллиардов долларов США, которые ежегодно должны поступать в бюджет Украины.
Речь идёт о саботаже выполнения Соглашений со стороны РФ и преступной бездеятельности с Украинской стороны.
В ч. 2 ст. 2 Соглашения о взаиморасчётах сказано: “Российская Сторона использует арендованные земельные участки, размещенные на них объекты береговой инфраструктуры и акватории бухт в соответствии с действующим законодательством Украины”.
Согласно ст. 14 Переходных положений Конституции Украины использование существующих военных баз на территории Украины для временного пребывания иностранных воинских формирований возможно на условиях аренды.
В действующем законодательстве Украины арендные отношения регламентируются Законом Украины “Об аренде государственного и коммунального имущества”.
На сегодня нет ни одного договора аренды на объекты, земельные участки и акватории бухт, которые используются ЧФ РФ на территории Украины, а упомянутое Соглашение о взаиморасчётах ни по названию, ни по содержанию договором аренды не является.
В нём речь идёт о задолженности Украины перед РФ на день подписания Соглашений 28 мая 1997 г. в размере 3074,0 долларов США (с последующей корректировкой величины долга согласно ст.2 Соглашения на сумму 726, 509 млн. долларов США), которая должна быть погашена до конца 2007 г.
Согласно части 3 ст.2 Соглашения начисление платёжных сумм за использование ЧФ РФ земельных участков, объектов береговой инфраструктуры, акваторий бухт, радиочастотного ресурса, возмещения экологического вреда, связанной с пребыванием ЧФ РФ на территории Украины, осуществляется с даты подписания этого Соглашения, а расчёты проводятся Российской стороной, начиная с 1998 года, путём ежегодного уменьшения равными частями государственного долга Украины перед РФ, указанного в ст. 1 этого Соглашения.
Таким образом, в ст.1 и в части 3 ст.2 Соглашения обеими Сторонами установлены сумма долга Украины и срок его погашения - конец 2007 года.
Простой арифметический расчёт позволяет определить сумму ежегодного погашения долга, которая равна (3074,0 - 726,509) млн. долл. США : 10 = 234,7491 млн. долл. США.
Откуда же появилась абсолютно алогичная сумма ежегодного погашения долга Украины в размере 97,75 млн. долл. США? Ответ простой.
Она появилась в результате уникальной, в худшем смысле этого слова, и необъяснимой с точки зрения логики ч.4 ст.2 Соглашения: "Сумма ежегодного погашения части государственного долга Украины, которая вытекает из этой статьи, составляет 97,75 млн. долл. США".
Нет объяснения переходу от всего государственного долга к его части, в том числе без указания и обоснования величины части долга.
В нашем случае расчётная величина части долга составляет 0.416 (?!) от всего долга. Почему имеет место именно 0.416 часть государственного долга Украины вопреки ст.1 и ч.3 ст.2 упомянутого Соглашения не известно.
Не представляется возможным также объяснить, каким образом это значение части долга "вытекает" из упомянутой статьи?
Продолжением такой "утечки" в 2000 году стал Технический порядок взаиморасчётов, подписанный представителями Министерств финансов Украины и РФ, согласно которому после 31.03.2017 года за Украиной ещё остаётся долг в размере 312. 605 860 млн. долл. США!
Т.е. после окончания срока действия Соглашений в 2017 году ЧФ РФ мог бы продолжить бесплатное пребывание на территории Украины ещё 3 года 2 месяца и 11.5 дней, и только после этого могла последовать арендная плата прямыми платежами!
Как оказалось, попытка с помощью произвольно установленной цифры 97,75 млн. долл. США растянуть погашение долга на 20 лет для виртуальной оплаты пребывания ЧФ РФ на территории Украины закончилась неожиданно для всех перебором до 23-х лет!
К счастью для украинского народа подписанный представителями двух министерств документ не является ни Законом Украины, ни нормой международного соглашения.
Сегодня на 11-й год со дня подписания Соглашений о временном пребывании ЧФ РФ на территории Украины их неукоснительное выполнение заключается:
- в проведении инвентаризации (согласно ч.2 ст.6 Соглашения о параметрах раздела ЧФ и Распоряжения КМ Украины от 25.12.2005 г. № 555-р) государственной собственности Украины, бывшей в управлении Министерства обороны СССР,
- в оценке фактической стоимости аренды (согласно ст.11 Закона Украины "Об аренде государственного и коммунального имущества") и
- в подписании договоров аренды (согласно ч.2 ст.2 Соглашения о взаиморасчётах и упомянутой ст. 14 Переходных положений Конституции Украины).
Исходя из срока погашения Украиной долга до конца 2007 года, установленного ст. 1 и частью 3 статьи 2 этого Соглашения, и отсутствия в Соглашении о взаиморасчётах нормы, которая изменяет этот срок, ежегодное уменьшение государственного долга Украины, как было установлено выше, составляет 234,7491 млн. дол. США.
Так как пребывание ЧФ РФ согласно базовым Соглашениям предусмотрено до 2017 года, т.е. ещё 10 лет после погашения долга Украины, в ч. 7 ст. 2 Соглашения о взаиморасчётах сказано: “После погашения Украиной государственного долга перед Российской Федерацией арендная плата осуществляется Российской Стороной прямыми платежами”.
Представленное в ч.4 ст.2 Соглашения о взаиморасчётах значение ежегодного уменьшение части задолженности Украины в размере 97.75 млн. долл. США само по себе не вступает в противоречие с предыдущими и последующими нормами Соглашения о взаиморасчётах, т.к. касается какой-то части государственного долга Украины.
Эта норма Соглашения не несёт никакой принципиальной смысловой нагрузки, кроме той, что часть меньше целого.
В конечном итоге, виртуальные величины ежегодного уменьшения государственного долга Украины до конца 2007 г. не имеют существенного значения, т.к. согласно Соглашению о взаиморасчётах весь государственный долг Украины с окончанием 2007 года подлежит погашению, а РФ с 2008 года должна перейти к прямым платежам фактической стоимости аренды, установленной в результате инвентаризации.
С уважением Ю.Лещенко
Маяк "Сарыч", д.1,кв.3, Севастополь, 99805,
м.т. 8-050-393-0446. 3.02.2008 г.