ВПГ вимагає відставки Юрія Луценка за інцидент в Криму
02/24/2009 | Брудна мантія
23 лютого 2009 року ДЛЯ НЕГАЙНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ!
ЮРІЙ ЛУЦЕНКО МАЄ НЕСТИ ПЕРСОНАЛЬНУ ПОЛІТИЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВ ЛЮДИНИ, ЯКІ ЧИНЯТЬСЯ СПІВРОБІТНИКАМИ МІЛІЦІЇ
Зухвалий напад співробітників кримського «Беркуту» на родину українських громадян в селищі Мирне Сімферопольського району АРК, який тепер міліцейські піарщики намагаються видати за «прикру помилку», став логічним продовженням традиції зухвалої брутальної безкарності, що плекає серед підлеглих усіх рівнів Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко.
«Міліція не збирається нікого залякувати, вона завжди буде на стороні Закону»- заявив міністр Луценко перед десятками камер, які висвітлювали хід навчань міліцейського спецназу з придушення свободи зібрань. Після цього задоволений Юрій Луценко відлетів до Києва, а осяяні термінаторським благословінням кримські беркутівці хутко заходилися впроваджувати щойно набуті навички з жорстокого побиття мирних людей на родині кримських татар Хаірових. В результаті превентивного застосування міліціянтами вибухових речовин одна людина залишилася без руки. Хоча «прикра помилка» міліціонерів сталася на самому початку неділі 22 лютого, проте українці не побачили міністра Луценка в вечірніх новинах із вибаченням перед жертвами міліцейського злочину та оприлюдненням плану негайного оздоровлення правоохоронних органів. «Вибачте за відірвану руку» - такі слова почула дружина постраждалого Уріє Хаїрова від заступника начальника Сімферопольського райвідділу міліції. Можна не сумніватися: і в понеділок Луценко не вибачиться публічно за бандитизм «Беркуту». Майже рік в Криму працюють призначені Луценком помічники міністра з питань прав людини Марина Новікова та Арсен Османов, проте не варто чекати публічного вибачення за міліцейський злочин і від цих осіб, адже вони ніколи раніше публічно не засуджували порушення міліцією прав людини в своєму регіоні.
Очолювана неадекватним міністром-расистом українська міліція перетворилася із правоохоронного органу на фактор загрози життю і здоров‘ю мільйонів українців. Система відомчого контролю за дотриманням прав людини в діяльності підрозділів міліції спотворена, її зведено до бюрократичних піар-структур на кшталт т.зв. «Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС».
Міліція регулярно застосовує катування та жорстоке поводження, протиправно перешкоджає мирним зібранням громадян, «кришує» такі найнебезпечніші злочинні бізнеси, як нелегальна міграція, наркоторгівля, проституція. При цьому попри політичні та бізнес-конфлікти керівників МВС та Генеральної прокуратури України міліція залишається «з прокурорськими» коли йдеться про уникнення відповідальності за порушення прав людини, незаконне насильство, повернення біженців до країн походження, фальсифікації матеріалів кримінальних справ тощо. Все це красномовно свідчить про українські правоохоронні органи активно виступають єдиним фронтом… проти власних громадян.
Попри те, що про «подвиги» вітчизняної міліції щодня повідомляють ЗМІ, відігнати «термінатора» від міліцейського корита виявляється практично нереальним завданням. Причина – існуюча в Україні політична система, коли керовані Ю.Луценком кілька народних депутатів становлять «золоту акцію» всередині хиткої парламентської більшості. Відтак Луценко може шатажувати весь український уряд, та самого Прем‘єр-Міністра, в інтересах яких очевидно - якнайшвидше і назавжди позбутися цього бездарного керівника.
Проте, якими б не були мотиви Юлії Тимошенко, щодо залишення Луценка Міністром внутрішніх справ, саме вона та очолювана її політичною силою парламентська коаліція відповідають за весь безлад та глибину падіння української системи органів внутрішніх справ. І саме силам парламентської більшості доведеться платити за політичними векселями, легковажно виданими усіляким «луценкам».
Ми звертаємося до Уповноваженого ВР України з прав людини Ніни Карпачової з проханням про невідкладне відкриття провадження Уповноваженого за фактом бандитського нападу організованої групи співробітників МВС на мирну родину Хаїрових. Вінницька правозахисна група звертає увагу на необхідність негайної відставки Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценко, як особи діяльність якої на посту міністра становить небезпеку спокою та правопорядку в державі. Ми закликаємо Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин ВР України ініціювати підготовку та проведення парламентських слухань «Причини порушень прав людини правоохоронними органами України та шляхи їхнього подолання». Ми нагадуємо, що Генеральна прокуратура України традиційно саботує проведення ефективних та добросовісних розслідувань міліцейських злочинів, як це мало місце зокрема і щодо незаконної спроби екстрадиції з України російського біженця Михайла Гангана, незаконної депортації органами МВС біженців з Шрі-Ланки, катування громадянина Заболотного у Вінниці, масового побиття ув‘язнених в Знамянському ІТТ Кіровоградської області, Нікопольському ІТТ Дніпропетровської області, порушення права на свободу від катувань та жорстокого поводження щодо громадянина Снігового (СІЗО №3 м.Дніпропетровськ). Ми закликаємо представників Українських ЗМІ, активістів правозахисних організацій та просто усіх небайдужих громадян активно поширювати інформацію про відомі випадки порушення прав людини органами внутрішніх справ та вимагати проведення ефективних та публічних розслідувань вказаних злочинів.
Координатор ВПГ Дмитро Гройсман
ЮРІЙ ЛУЦЕНКО МАЄ НЕСТИ ПЕРСОНАЛЬНУ ПОЛІТИЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВ ЛЮДИНИ, ЯКІ ЧИНЯТЬСЯ СПІВРОБІТНИКАМИ МІЛІЦІЇ
Зухвалий напад співробітників кримського «Беркуту» на родину українських громадян в селищі Мирне Сімферопольського району АРК, який тепер міліцейські піарщики намагаються видати за «прикру помилку», став логічним продовженням традиції зухвалої брутальної безкарності, що плекає серед підлеглих усіх рівнів Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко.
«Міліція не збирається нікого залякувати, вона завжди буде на стороні Закону»- заявив міністр Луценко перед десятками камер, які висвітлювали хід навчань міліцейського спецназу з придушення свободи зібрань. Після цього задоволений Юрій Луценко відлетів до Києва, а осяяні термінаторським благословінням кримські беркутівці хутко заходилися впроваджувати щойно набуті навички з жорстокого побиття мирних людей на родині кримських татар Хаірових. В результаті превентивного застосування міліціянтами вибухових речовин одна людина залишилася без руки. Хоча «прикра помилка» міліціонерів сталася на самому початку неділі 22 лютого, проте українці не побачили міністра Луценка в вечірніх новинах із вибаченням перед жертвами міліцейського злочину та оприлюдненням плану негайного оздоровлення правоохоронних органів. «Вибачте за відірвану руку» - такі слова почула дружина постраждалого Уріє Хаїрова від заступника начальника Сімферопольського райвідділу міліції. Можна не сумніватися: і в понеділок Луценко не вибачиться публічно за бандитизм «Беркуту». Майже рік в Криму працюють призначені Луценком помічники міністра з питань прав людини Марина Новікова та Арсен Османов, проте не варто чекати публічного вибачення за міліцейський злочин і від цих осіб, адже вони ніколи раніше публічно не засуджували порушення міліцією прав людини в своєму регіоні.
Очолювана неадекватним міністром-расистом українська міліція перетворилася із правоохоронного органу на фактор загрози життю і здоров‘ю мільйонів українців. Система відомчого контролю за дотриманням прав людини в діяльності підрозділів міліції спотворена, її зведено до бюрократичних піар-структур на кшталт т.зв. «Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС».
Міліція регулярно застосовує катування та жорстоке поводження, протиправно перешкоджає мирним зібранням громадян, «кришує» такі найнебезпечніші злочинні бізнеси, як нелегальна міграція, наркоторгівля, проституція. При цьому попри політичні та бізнес-конфлікти керівників МВС та Генеральної прокуратури України міліція залишається «з прокурорськими» коли йдеться про уникнення відповідальності за порушення прав людини, незаконне насильство, повернення біженців до країн походження, фальсифікації матеріалів кримінальних справ тощо. Все це красномовно свідчить про українські правоохоронні органи активно виступають єдиним фронтом… проти власних громадян.
Попри те, що про «подвиги» вітчизняної міліції щодня повідомляють ЗМІ, відігнати «термінатора» від міліцейського корита виявляється практично нереальним завданням. Причина – існуюча в Україні політична система, коли керовані Ю.Луценком кілька народних депутатів становлять «золоту акцію» всередині хиткої парламентської більшості. Відтак Луценко може шатажувати весь український уряд, та самого Прем‘єр-Міністра, в інтересах яких очевидно - якнайшвидше і назавжди позбутися цього бездарного керівника.
Проте, якими б не були мотиви Юлії Тимошенко, щодо залишення Луценка Міністром внутрішніх справ, саме вона та очолювана її політичною силою парламентська коаліція відповідають за весь безлад та глибину падіння української системи органів внутрішніх справ. І саме силам парламентської більшості доведеться платити за політичними векселями, легковажно виданими усіляким «луценкам».
Ми звертаємося до Уповноваженого ВР України з прав людини Ніни Карпачової з проханням про невідкладне відкриття провадження Уповноваженого за фактом бандитського нападу організованої групи співробітників МВС на мирну родину Хаїрових. Вінницька правозахисна група звертає увагу на необхідність негайної відставки Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценко, як особи діяльність якої на посту міністра становить небезпеку спокою та правопорядку в державі. Ми закликаємо Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин ВР України ініціювати підготовку та проведення парламентських слухань «Причини порушень прав людини правоохоронними органами України та шляхи їхнього подолання». Ми нагадуємо, що Генеральна прокуратура України традиційно саботує проведення ефективних та добросовісних розслідувань міліцейських злочинів, як це мало місце зокрема і щодо незаконної спроби екстрадиції з України російського біженця Михайла Гангана, незаконної депортації органами МВС біженців з Шрі-Ланки, катування громадянина Заболотного у Вінниці, масового побиття ув‘язнених в Знамянському ІТТ Кіровоградської області, Нікопольському ІТТ Дніпропетровської області, порушення права на свободу від катувань та жорстокого поводження щодо громадянина Снігового (СІЗО №3 м.Дніпропетровськ). Ми закликаємо представників Українських ЗМІ, активістів правозахисних організацій та просто усіх небайдужих громадян активно поширювати інформацію про відомі випадки порушення прав людини органами внутрішніх справ та вимагати проведення ефективних та публічних розслідувань вказаних злочинів.
Координатор ВПГ Дмитро Гройсман
Відповіді
2009.02.24 | leyba
Re: ВПГ вимагає відставки Юрія Луценка за інцидент в Криму
Пан Гройсман забули добавити щоб Луценка звинуватити в тому що його підлеглі беруть взятки і за те що населення України дає взятки. До речі Луценка для прикладу треба б розпяти рядом з П-резидентом і то скоро, бо цей останній коли навіть підпише зобовязання про невиїзд, може слідом І. Зварича счезнути і тоді:.... шукай вітру в полі.....2009.02.25 | Дежурный
В.Чемерис: Луценкові треба самому написати заяву про відставку
ВійнаУкраїнська міліція оголосила війну власному народові. І, нажаль, слово "війна" тут зовсім не метафора, яку перший віце-прем'єр Олександр Турчинов використав на недавній колегії Міністерства внутрішніх справ.
Це – справжні бойові дії з гранатами і відірваними руками, так, як це сталося вночі 22 лютого у кримському селищі Мирному. Тоді загін "Беркуту" штурмував оселю, мешканці якої й не підозрювали, що є об'єктом полювання.
Можна скільки завгодно повторювати, що інцидент у Мирному був прикрою помилкою і що громадянин України Хаіров став випадковою жертвою. Але цей випадок, коли міліція незаконно застосовує силу і спецзасоби проти мирних людей, зовсім не єдиний. І зовсім не випадковий, якщо згадати події, які йому передували.
Ми вже говорили, що протягом жовтня – листопада 2008-го року українська міліція, в тому числі її спеціальний підрозділ "Беркут", протиправно і без рішень суду застосовувала силу проти мирних зібрань громадян.
У своїй більшості це були зібрання із соціальними вимогами – проти незаконних (на думку їх учасників) забудов, розподілів земельних ділянок та рейдерських захоплень, проти підвищення комунальних тарифів тощо.
В усіх випадках міліція була на боці державних чиновників та представників великого капіталу. Сотні учасників протестних акцій були затримані і ув'язнені, деякі з них отримали травми (одному з журналістів зламали руку).
Однією з характерних рис цих погромів було те, що представники міліції всупереч закону "Про міліцію" не попереджали учасників акцій про свої вимоги і не вислуховували їх відповіді. "Беркут" налітав несподівано, причому перепадало у першу чергу випадковим перехожим.
Прокуратура стандартно не вбачала у діях міліції злочину, а внутрішнє міліцейське розслідування лише в одному випадку з десятків (тоді, коли зламали руку) знайшло винних і кілька міліціонерів отримали дисциплінарні стягнення.
У грудні представники громадськості винесли питання про дотримання в Україні права на мирні зібрання на розгляд Громадської ради МВС з питань прав людини. Міністр Луценко і його заступник із громадської безпеки Савченко були тоді відсутні.
Громадська рада вирішила створити комісію для розслідування масових порушень громадських прав під час розгонів мітингів і демонстрацій і визначила представників у ній з числа громадських організацій.
З свого боку керівництво МВС проігнорувало цю комісію, так само як ігнорувало будь-які інші ініціативи громадськості протягом міністерської каденції Луценка.
Між тим, на нашу думку, ця комісія мусила б не просто виявити міліцейських посадовців, винних у порушеннях громадянських прав, а й виробити рекомендації щодо дій міліціонерів у випадках гострого соціального протистояння.
6 лютого перший віце-прем'єр Турчинов на колегії МВС звернувся до правоохоронців: "Мы находимся в условиях надвигающейся трагедии, в условиях военных действий… Надвигающийся хаос невозможно остановить без сильной власти. И стержнем этой власти во всех странах является МВД". Його підтримав міністр Луценко, зазначивши, що в умовах кризи громадяни можуть вдаватися до "незаконних" дій.
Вочевидь урядовці не бачать інших відповідей на соціальні виклики, окрім відповіді силової. І установка, видана міністром міліцейським чиновникам, полягає у тому, що об'єктом протистояння для силовиків є саме громадяни, які виходять на вулиці захищати свої права і апріорі мають вдаватися до "незаконних" дій. Про те, що головним завданням міліції є не протистояння громадянам, а забезпечення їхніх прав і свобод, в тому числі і свободи зібрань.
Саме тому міліціонери і називаються "правоохоронцями".
20 лютого міліція провела в Криму навчання, в ході якого імітувала напад "натовпу" на "правоохоронців". Багато хто, зокрема й кримські татари, розцінили ці навчання як демонстрацію сили і своєрідну погрозу українцям, яких економічна криза все частіше виштовхує на вулицю.
І вже дуже швидко намальований міліцейським керівництвом "образ ворога" і безкарність тих "правоохоронців", які застосовували силу проти цього "ворога", спрацювали. 22 лютого "Беркут" залетів у помешкання ні в чому не винної людини.
Справа набула надто широкого резонансу і міністр МВС для того, щоб утриматися в кріслі, почав шукати стрілочників. Напевне, "постраждають" дільничий і черговий ГУ МВС у Криму. А між тим, за існуючим порядком, санкцію на використання спецпідрозділів дає особисто міністр або його заступник з громадської безпеки.
Характерно, що головне звинувачення на адресу кримських "беркутів" з боку міністра полягає в тому, що ті не звернулися до мешканців будинку у селищі Мирному перед тим, як цей будинок штурмувати. Що ж, таке звернення – вимога Закону "Про міліцію". І саме на виконанні цієї вимоги законодавства наполягали представники громадськості за результатами подій осені 2008-го, про які ми говорили вище.
Прикро, що пояснюючи інцидент у Мирному, міністр Луценко почав розігрувати національну карту, продемонструвавши в ефірі одного з телеканалів відео з акції кримських татар. Тобто, показав "образ ворога".
У будь-якій цивілізованій країні після подібного інциденту безпосередні виконавці злочину також були б покарані. Але, окрім того, був би звільнений їх головний начальник – міністр внутрішніх справ. Сьогодні Луценкові треба самому написати заяву про відставку, щоб зберегти залишки порядності.
Інакше Луценко нагадуватиме сумновідомого екс-міністра оборони Кузьмука, який, після того, як ракета, випущена військовими на полігоні під Києвом влучила у житловий будинок у Броварах, спричинивши жертви серед мирних громадян, також знайшов стрілочників. Наступна ракета влучила вже у пасажирський літак над Чорним морем.
Якщо не відбудеться зміна парадигми МВС з війни проти власного народу на захист прав громадян, що неможливо без зміни керівництва МВС, то кримські події з неминучістю повторяться у Києві, Тернополі, Луганську.
Сьогодні українським громадянам, за словами Турчинова, оголошено війну. Але війну цю оголосили не рядові міліціонери, а керівництво МВС і уряду. Вони перетворили українську міліцію у свого роду жандармерію – каральний загін правлячого класу.
Це, звичайно, потрібно міністрові і його заступникам. Але навряд чи такий стан речей імпонує рядовим міліціонерам. Принаймні у приватних розмовах "беркутівці" згадують непрості історії своїх колег, які брали участь у придушенні "України без Кучми" 9 березня 2001-го року і звільнилися після цього з "органів".
Зрештою, "Беркут" - не птахи, а такі ж люди, як і ми. І вони, як і їх рідні, живуть тими ж економічними і соціальними проблемами, що й більшість з нас.
Втім, мабуть, душевні переживання – уділ лише тих міліціонерів, які справді з народом. З народом і тоді, коли треба захистити громадян, і тоді, коли треба виконувати наказ "брати всіх".
Навряд чи такі переживання доступні чиновникам. Не лише чиновникам МВС, а й президентові, прем'єрові і міністру внутрішніх справ, які навіть після очевидних провалів у своїй діяльності та відвертої недовіри громадян, мертвою хваткою тримаються своїх портфелів.
Що ж, якщо війну оголошено, певен, що українські громадяни її виграють.
Але хотілося б, щоб все обійшлося без війни.
Володимир Чемерис, член Громадської ради МВС з прав людини
УП, 24.02.2009 17:09
http://pravda.com.ua/news/2009/2/24/90236.htm