Відповіді

• 2005.01.08 | Георгій

  Ідея дійсно хороша...

  Звичайно, пропозиція про "дошки ганьби" звучить трохи наївно, але в цілому ідея серйозно боротися з академічною нечесністю дуже хороша. Я можу на підставі свого вже багаторічного досвіду роботи у ВНЗ США сказати, що тут система освіти має багато недоліків, причому дуже серйозних - але такого розгулу брехні, фальсифікацій, купівлі дипломів, хабарництва і т.д., як в Україні, у США нібито нема. Хотілося б знати чому. Я б згодився працювати заради втілення ідеї п. Дениса в життя. Якщо він бажає, хай напише мені на gpinchuk@muw.edu . --ГП
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Denys

    Re: Ідея дійсно хороша...

    Дуже дякую за підтримку моїх ідей, але називати щось "ідея пана Дениса" я б не став Ідея належить авторам Відкритого звернення з приводу ініціативи створення порталу "Академічна чеснота":
    http://maidan.org.ua/static/mai/1104774694.html
    Отож чекаємо на реакцію ініціаторів та людей що можуть долучитися до реального процесу втілення як ідеї в цілому, так і моїх пропозицій, якщо вони слушні.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.09 | xenyka

      Iak na rakhunok seksual'nykh domahan'?

      Chy Vy vvazhaiete rozhul seksu i pyiatyku v universyteti normoiu?
      
      De , u iakykh statutakh i normakh vypysani prava studentiv na vil'ne i bezpechne navchannia? De pokarannia vykladachiv vypysano za seksual'ni domahannia?
      
      Proshu linku na informatsiiu iakshcho vona vzahali isnuie

• 2005.01.08 | Обережний герой

  Підтримую!

  Давно треба. Я підкидатиму шось, якщо буде форум. Бо хабарі кругом.

• 2005.01.08 | sama

  Візьміть до компанії старшу школу

  Мої кращі учні стають студентами та аспірантами європейських вузів і я тепер можу їх очима подивитися на недоліки нашої освіти - шкільної та вузівської. Думаю їх знають всі і пора про них поговорити голосно.
  Радо приєднаюся до обговорення.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Михайло Свистович

    Я би брав до цієї компанії всіх бажаючих (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.09 | Михайло Свистович

      І що б мали робити ці бажаючі

      Вчені - фахово викривати своїх нефахових колег.
      Юристи - дослідити, які можна заходи впливу вчинити й долучитися до їх вчинення (написання "кіз" документів).
      Студенти, двірники, домогосподарки, ті, хто працює день за три тощо - влаштовувати пікетування, перфоменси, гакмареби.
      Підприємці - давати гроші на друк листівок, поштові та інші витрати.
      Журналісти - якомога ширше намагатися висвітлювати все це у ЗМІ, де вони працюють.
      
      І так кожен на своєму місці все, що він може зробити.
      
      Не академічною спільнотою єдиною. Тільки тоді, коли двірники захищатимуть права та інтереси академіків, а академіки - права та інтереси двірників, ми здобудемо велику спільну перемогу і збудуємо нормальне суспільство.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.31 | Тарас

        Re: І що б мали робити ці бажаючі

        Так, це все супер, підтримую двома руками, але всі ці повідомлення і обговорення не можуть бути повністю анонімними. Інакше як встерегтися від того, що кожен бажаючий буде зливати туди бруд на когось? Чим це відрізнятимется від радянських "анонімок"? Повна прозорість теж не спрацює, бо народ буде боятися. Я думаю, що золота середина - щоб користувачі порталу змушені були реєструватися під реальним прізвищем, імям, адресою, але ця інфо була лише в "редакції" порталу. При виникненні певних серйозних конфліктних ситуацій (наприклад, поширення наклепів) ображена сторона може вимагати надання реального імені наклепника суду (у випадку судового позову).

• 2005.01.08 | Olha_K

  АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА Відкрите звернення...

  додано: 03-01-2005
  АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА: Відкрите звернення до академічної спільноти України
  
  http://maidan.org.ua/static/mai/1104774694.html
  
  Щоб додати свій підпис, просимо надіслати повідомлення на адресу maidan@maidan.org.ua, із темою "PIDPYS AKADEMICHNA CHESNOTA", і Вашими ПІБ та посадою в тілі листа.
  
  Шановні Колеги!
  
  Сьогодні українське суспільство здобуло важливу перемогу у відстоюванні основних демократичних принципів та цінностей. Ми пишаємося, що саме українська молодь, і зокрема українське студентство, продемонстрували високу академічну культуру захисту своїх конституційних прав та свобод і тим самим довели всьому світові, що Україна прагне вільного демократичного розвитку і готова гідно захищати своє майбутнє.
  
  У знак академічної поваги і пошани до громадянської відваги наших студентів, які нам, викладачам, науковцям, усій академічній спільноті, показали приклад пристрасного прагнення до істини та захисту демократичних принципів сводоби і справедливості, у знак нашої згоди виправдати їхню віру в нас і довіру нам, ми оголошуємо про початок широкої ініціативи „АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА”.
  
  Ініціатива „АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА” є першою спробою широкого громадсько-академічного моніторингу тих явищ, які принижують високу місію освіти і науки. Особливо значущою повинна стати роль засобів масової інформації, які допомагатимуть нам знайомити українське суспільство з проблемами освіти і науки і тим самим сприятимуть формуванню нових прозорих принципів публічної освітньої політики. До нашої академічної ініціативи, ми закликаємо ВСІХ, кому не байдуже, яким буде новий освітньо-науковий ландшафт в Україні та який академічний клімат і атмосфера пануватимуть у стінах вищих навчальних закладів України та наукових інституцій. Цього відчуття приналежності до академічного світу і відповідальності за його ідеали не можна навчити указами Президента, наказами міністра чи ректора, або іншими бюрократичними розпорядженнями. Ми сподіваємося, що українське студентство діяльно долучиться до нас з тим, щоб разом перетворювати наші університети і наукові інституції в справжній храм освіти і науки.
  
  У місячний термін ми хочемо створити освітній портал „АКАДЕМІЧНОЇ ЧЕСНОТИ”, який повинен стати громадсько-академічним органом моніторингу як системних, так і поодиноких проблем, вад і недоліків у системі освіти та науки в України. Водночас тим самим ми започаткуємо новий формат академічного діалогу з тим, щоб обговорити найгостріші проблеми і необхідність їх усунення, а також підготувати консолідовану форму адекватного реаґування на нові виклики і випробовування в освіті і науці.
  
  В українській освіті та науці проблеми системного характеру очевидні. Долати їх повинна разом не лише вся академічна спільнота, а й усе суспільство. Саме нам не повинно бути однаково, з яким обличчям українська освіта і наука йтимуть у світ, назустріч своєму майбутньому. Крім нас ніхто не може стати на сторожі академічних цінностей, принципів та ідеалів. Ми переконані, що лише нашими спільними діями можна врятувати українську освіту і науку від глибокої кризи, яку поступово спричиняла масова практика „захисту” кандидатських і докторських дисертацій та здобуття наукових звань (в тім числі й „проффесора”) чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей. Те, що для справжнього вченого складає роки його повсякденної творчої праці, стає для псевдонауковців не більше, ніж модою, бажанням мати престижний титул. У глибокій інституційній кризі опинилися Вища астетаційна комісія, Державні комітети, ті вищі навчальні заклади, ректори яких посягали на гідність студентів, спеціалізовані ради яких присвоювали звання особам, які в ці відповідальні дні дощенту руйнували суспільну мораль і будь-яку віру в існування академічних цінностей та свобод в Україні.
  
  Деморалізація академічного світу і глибинна девальвація академічних цінностей в Україні – це результат ганебного насильства влади над освітою і наукою. Це те злочинне за своєю природою і сутністю зрощення, коли міністри, голови обласних державних адміністрацій та їхні заступники водночас очолювали кафедри провідних українських університетів і без жодних докорів сумління цинічно присвоювали собі наукові ступені та академічні звання. Кульмінаційною точкою такого глуму над науковими ідеалами став, зокрема, Указ Президента України Л.Д. Кучми „Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року”, на підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Згідно з цим Указом, найвищих нагород були удостоєні Пінчук М.А., директор товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп”, Пінчук В.М., кандидат технічних наук, народний депутат, Ярошенко Ф.О., доктор економічних наук, голова Державної податкової адміністрації України, а також десяток інших директорів холдингових компаній та акціонерних товариств. Іншим зразком цинічного зрощення влади і псевдонауки є оголошення в №11 за 2004 Бюлетня ВАКу України про захист ДОКТОРСЬКОЇ дисертації Білоконя М. В., міністра внутрішніх справ у відпустці на тему "Управління охороною громадського порядку: організаційно-правовий аспект" (!!!). І це на тлі подій Помаранчевої Революції, якій передувало побиття сумських студентів, арешт студентів як терористів і злочинців під час передвиборної та післявиборної кампанії, низка рекордно тривалих перевірок економічної та організованої злочинності (!!!) тих вищих навчальних закладів, які виявляли чітку академічну поставу і позицію.
  
  А вершиною цинічного нехтування всіма академічними традиціями є обрання ректором Одеської національної юридичної академії С. Ківалова, сумнозвісного голови ЦВК, якого підозрюють у безпосередній причетності до брутальної масової фальсифікації результатів виборів Президента України 2004 року. Всі наведені приклади засвідчують, що сьогодні академічна мантія стала покривалом-прикриттям для людей сумнівної репутації. Верховний Суд України очистив мантію судді від брехні, академічна спільнота повинна повернути мантії вченого її природну символічну сутність наукової етики і академічного сумління.
  
  Наша перша консолідована позиція – сказати академічне „НІ” таким претендентам на посаду ректора чи на отримання ступінь доктора наук особам, які втратили суспільну довіру, своїми діями зрадили академічні цінності, і поведінка яких не відповідає жодним академічним стандартам. Скажімо наше „НІ” псевдоректорові С. Ківалову, псевдодокторові Білоконю М., псевдолауреатам Державної премії в галузі науки і техніки родині Пінчуків, голові Державної податкової адміністрації Ярошенкові Ф.
  
  
  1. В’ячеслав Брюховецький, д-р філолологічних наук, президент Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  2. Михайло Брик, д-р хімічних наук, перший віце-президент Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  3. Іван Вакарчук, д-р фізико-математичних наук, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  4. Борис Ґудзяк, д-р теології, ректор Українського католицького університету
  
  5. Марія Зубрицька, кандидат філологічних наук, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  6. Михайло Зарічний, д-р фізико-математичних наук, декан механіко-математичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  7. Богдан Котур, д-р хімічних наук, проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  8. Володимир Маслюченко, д-р фізико-математичних наук, завідувач кафедри математичного аналізу Чернівецького університету імені Юрія Федьковича
  
  9. Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету
  
  10. Володимир Моринець, д-р філологічних наук, віце-президент з навчально-наукових студій Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  11. Володимир Панченко, д-р філологічних наук, віце-президент з навчальної роботи Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  12. Ігор Протасов, д-р фізико-математичних наук, завідувач кафедри дослідження операцій факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  13. Михайло Сташенко, кандидат фізико-математичних наук, перший проректор Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  14. Віталій Сушанський, д-р фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  15. Микола Ткач, д-р фізико-математичних наук, ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
  
  16. Леонід Зашкільняк, доктор історичних наук, професор Львівського Національного Університету ім. Івана Франка
  
  17. Dr. Natalia Pavlenko, Institute of Physics, University of Augsburg
  
  18. Юрій ВЕРГЕЛЕС, Старший викладач, Національна академія міського господарства, Харків
  
  19. Корман Юлія Михайлівна, перекладач, бакалавр суспільних наук, НаУКМА
  
  20. Свірін Павло Володимирович, аспірант НТУУ "КПІ"
  
  21. Голубев Владимир Александрович, Кандидат юридических наук, профессор кафедры уголовного процесса и криминалистики Гуманитарного университета "ЗИГМУ" (г.Запорожье)
  
  22. Павлов Віктор Борисович, доктор технічних наук, Інститут електродинаміки НАН України, м. Київ.
  
  23. Юрченко Олег миколайович, кандидат технічних наук, Інститут електродинаміки НАН України, м. Київ.
  
  24. Павленко Володимир Євдокимович, мол. науковий співр., Інститут електродинаміки НАН України,м. Київ.
  
  25. Demchenko Oleksandr Petrovych, profesor Universytetu Lui Pasteur (Francija) i kerivnyk laboratorii Natsionalnoho Naukovoho tsentru Turechchyny
  
  26. Василь Лопух, доц. к.е. н., директор адміністрації Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці
  
  27. Сергій Волгін, д-р біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  28. Ігор Найда, канд. медичних наук, Голова Правління Фонду сприяння розвитку самоврядування та підприємництва "Перспектива".
  
  29. Чуб Євгеній Григорович, інженер-програміст Політехнічного ліцею НТУУ "КПІ"
  
  30. Богданович Володимир Юрійович, д-р технічних наук, професор, професор кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ
  
  31. Гордієнко Юрій Григорович, канд. фізико-математичних наук, Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, м. Київ
  
  32. Юрій Калюжний, д-р фіз-мат. наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики конденсованих систем НАН України, м. Львів
  
  33. Височанський Василь Степанович, перший проректор, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. фіз.-мат. наук, професор
  
  34. Кирилич Володимир Михайлович, проректор з науково-педагогічної та питань міжнародного співробітництва Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. фіз.-мат. наук, доцент
  
  35. Баскаков Олег Ігорович, канд. фіз.-мат. наук, доцент, Харківський нац. ун-т
  
  36. Dr. Jurko Koziej, хірург, Бельгія (провів перші лапароскопічні операції в Україні)
  
  37. Назар Холод, канд. екон. наук, доцент кафедри економічної теорії Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  38. Ольга Лучук, канд. філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  39. Тарас Лучук, канд. філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  40. Удовицький Ігор Володимирович, канд. фіз.-мат. наук, директор учбового центру
  
  41. Щербаков Михаил Юрьевич, доцент кафедры "Сети связи" Одесской национальной академии связи им. А.С.Попова
  
  42. Осідач Оксана, декан факультету обліку і підприємництва ІПО Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. економічних наук, доцент
  
  43. Руднєв Володимир Миколайович, викладач Національного технічного університету України "КПІ"
  
  44. Андрій Критенко, викладач Державного Інституту музики та виконавчого мистецтва (Штутгарт, Німеччина)
  
  45. Д-р Christina Dorotska, Технічний Університет "Гірнича академія", Фрайберг (Німеччина), інститут інформатики
  
  46. Огульчанський Тиміш Юрійович, канд. фізико-математичних наук, State University of New York at Buffalo, Buffalo, NY, USA
  
  47. Наталія РОЗЕНФЕЛЬД, кандидат юридичних наук, заступник декана юридичного факультету Міжнародного Соломонова університету, адвокат
  
  48. Жиленко Ірина Володимирівна, Кандидат Богослів"я, заступник завідуючого науково-дослідного відділу історії Києво-Печерської лаври Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника
  
  49. Ірина Старовойт, кандидат філологічних наук, доцент, керівник Центру магістерських програм Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  50. Бейко Іван Васильович, доктор технічних наук, професор, академік АН ВШУ, директор Українсько-Угорського інституту кібернетики МАУП
  
  51. Дєєва Iрина,викладач
  
  52. Ivan Mykhajlovych Fizer, DFN, profesor, pochesnyj professor NAUKMA,
  inozemnyj chlen NANU
  
  53. Олександр СИМОНЕНКО, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України
  
  54. Леся Коваленко, др. права, науковий співробітник Інституту Релігії та Суспільства Українського Католицького Університету
  
  55. Степан Орищин, кандидат хімічних наук, заступник проректора з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  56. Хаврюченко Володимир Дмитрович, к.х.н., старший науковий співробітник Інституту сорбції НАН України
  
  57. Ростислав Мельників, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету ім.Г.Сковороди
  
  58. Dmytro Shtohryn, Profesor-Emeryt Holova Ukrains'koi Naukovo-Doslidnoi Prohramy Illinois'kyi Universytet, Urbana-Champaign
  
  59. Мойсієнко Віктор Михайлович, кандидат філологічних наук, доцент, провідний науковий співробітник Житомирського державного університету
  
  60. Євген Приступа, доктор педагогічних наук, професор, Вроцлав
  
  61. Сергій Вакуленкоб кандидат філологічних наук, доцент на кафедрі української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди
  
  62. Кожем'яко Андрій Вікторович, к.т.н., м.н.с., Вінницький національний
  технічний університет
  
  63. Тодоров Iгор Ярославович (м.Донецьк), кандидат iсторичних наук, докторант кафедри новiтньої iсторiї України Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка
  
  64. д-р Володимир Крічфалуші, Institute for Environmental Studies, University of Toronto, Canada
  
  65. д-р Габріелла Мезев-Крічфалуші, Landscape Ontario Horticultural Association, Canada
  
  66. д-р фізико-математичних наук Леонід Шульман, головний науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України
  
  67. Бедіцер Наталія Володимирівна, доктор біологічних наук, Київ
  
  68. Станіслав Єрко, викладач
  
  69. Олександр Саврук, к.е.н., викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, НАУКМА
  
  70. Костянтин Рамазанов - асистент та аспiрант кафедри "Комп'ютерних iнтелектуальних систем та мереж" Одеського нацiонального полiтехнiчного унiверситету iнженер-програмiст НТЦ "Телекарт-Прилад"
  
  71. Черевко Євген Володимирович, викладач Одеського Державного Економічного Університету
  
  72. Simon Rasin MD, MPH. University of California Office of the President. EPA Policy Analyst
  
  73. Гуцайлюк Зiновiй Володимирович, доктор економiчних наук, професор, завiдувач кафедри фiнансiв, облiку i аудиту Тернопiльського державного технiчного унiверситету iм. I. Пулюя
  
  74. Бартіш Михайло Ярославович, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теорії оптимальних процесів Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  75. д-р Лариса Онишкевич, Голова наукового Товариства імені Тараса Шевченка в Америці
  
  76. Марко Павлишин, професор Університету Монаша, Австралія
  
  77. Оля Гнатюк, доктор філології, Польська Академія наук, Варшава
  
  78. Михайло Комарницький, кандидат фізико-математичних наук, директор видавництва "Літопис" м. Львів
  
  79. Дмитро Шевчук, аспірант Європейського колеґіуму польських і українських університетів в Люблині
  
  80. Катерина Шевчук, аспірантка Європейського колеґіуму польських і українських університетів в Люблині
  
  81. Віктор Герасименко, д-р фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту математики НАНУ
  
  82. Анатолій Свідзинський, д-р фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  83. Ростислав Слав’юк, д-р економічних наук, декан економічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  84. Войтович Микола Миколайович, завiдувач вiддiлу iнституту прикладних проблем механiки i математики НАН України
  
  85. Hryhorij Hrabovych, profesor harvards'koho universytetu, SShA
  
  86. Віктор Войтович, аспірант, ЛНУ імені Івана Франка
  
  87. Андрій Прокопів, кандидат біологічних наук, директор ботанічного саду Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  88. Патока Владислава Валентинівна, кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту гематології і трансфузіології АМН України
  
  89. Дубовенко Юрій Іванович, кандидат фізико-математичних наук, молодший науковий співробітник інституту геофізики НАН України
  
  90. Каличак Ярослав Михайлович, декан хімічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  91. Тиванчук Юрій Богданович, науковий співробітник кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  92. Галаджун Ярослав Володимирович, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  93. Євтух Микола Борисович, Академік АПН України, академік-секретар
  Відділення педагогіки і психології вищої школи, доктор педагогічних наук,
  професор, Заслужений працівник освіти України
  
  94. Свiтлана Гнатуш, декан бiологiчного факультету Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка
  
  95. Мамчур Звенислава Iгорiвна, канд. бiологiчних наук, доцент кафедри ботанiки Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, заст. декана бiологiчного факультету
  
  96. Старко Василь Феодосійович, канд. філол. наук, старший викладач кафедри прикладної лінгвістики Волинського державного університету ім. Лесі Українки
  
  97. Олег Жульковський, кандидат технічних наук, зав. каф. інформатики Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  98. Володимир Крамаренко, кандидат технічних наук, доц. каф. Програмного Забезпечення Автоматизованих Систем Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  99. Олександр Шумейкоко, кандидат фіз.-мат. наук, доц. каф. Програмного Забезпечення Автоматизованих Систем Дніпродзержинського державного технічного університету;
  
  100. Іван Бельмас, доктор технічних наук, зав. каф. Обладнання Харчових Виробництв Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  101. Олена Косухіна, кандидат технічних наук, доц. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  102. Тетяна Надригайло, кандидат технічних наук, доц. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  103. Сергій Самохвалов, доктор технічних наук, зав. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  104. Світлана Зима, кандидат хімічних наук, Волинський державний університет імені Лесі Українки
  
  105. Анатолій Вадимович Свідзинський, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Волинського державного університету ім. Лесі Українки, професор, дійсний член НТШ
  
  106. Маргарита Василівна Жуйкова, канд. філол. наук, доцент кафедри прикладної лінгвістики Волинського державного університету ім. Лесі Українки
  
  107. Катерина Анатоліївна Свідзинська, науковий працівник Інституту богословської термінології та перекладу, Український Католицький Університет
  
  108. Петрович Михайло, викладач, директор Інституту богословської термінології та перекладу, Український Католицький Університет
  
  109. Галина Шепель, викладач кафедри класичних мов Українського Католицького Університету
  
  110. Ільницький Микола Миколайович, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Академії Наук України, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка
  
  111. Олена Галета, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, в.о. директора Центру гуманітарних досліджень ЛНУ
  
  112. Підлісний Юрій Теодорович, д-р філософії, викладач філософії та в.о. директора бібліотеки Укрваїнського Католицького Університету
  
  113. Зарічинська Ольга Євгенівна Директор Центру Мирянського Лідерства Українського Католицького Університету
  
  114. Леонід Ушкалов - доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди Олександр Ушкалов - студент магістратури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди
  
  115. Ksenia Maryniak, MA (UKMA), Editor, Baikal Archaeology Project, Univ. of Alberta; Encyclopedia of Ukraine, Univ. of Toronto
  
  116. John (Ivan) Jaworsky, Profesor, Viddil politychnykh nauk (politolohii), Universytet Waterloo (Canada)
  
  117. Остап Одушкін, асистент кафедри філософії Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  118. Данилова Ольга Валеріївна мол. наук. співробітник, м. Київ
  
  119. Шостко Олена, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Харків
  
  120. Тарас Гринчишин, керівник досліджень Релігійно-інформаційної служби України (www.RISU.org.ua), м. Львів
  
  121. Валерiй Бiльчєнко, Europäisches TheaterInstitut, Berlin - Dozent
  
  122. Maryna Svishchuk, kandydat fizyko-matematychnyx nauk, vykladach, Royal Mount Collge, Calgary, Canada
  
  123. Dr. Marta Dyczok Associate Professor Departments of History and Political Science University of Western Ontario London, Ontario
  
  124. Дегода Володимир Якович - доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник, фізичний факультет, Київський національний унверситет імені Тараса Шевченка
  
  125. Бойко Зоряна Іванівна, старший лаборант кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  126. Попель Олександр, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  127. Свечнікова Оксана - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, фізичний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  
  128. Ткачук Володимир Михайлович, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  129. Піх Світлана Семенівна, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  130. Кіктєва Олена Юліанівна, інженер кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  131. Сергій Рябов, доктор філософських наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія"
  
  132. Лагно Віктор, доктор фіз-мат наук, зав.кафедри математичного аналізу та інформатики Полтавського державного педагогічного університету
  
  133. Губачов Олександр,кандидат фіз-мат наук, доцент кафедри математичного аналізу та інформатики Полтавського державного педагогічного університету
  
  134. Шульга Анатолий Степанович, кандидат технических наук, доцент, директор консалтинговой фирмы "Агентство социально-экономических исследований", Луганск
  
  135. Данііл Федорчук, магістр міжнародного та порівняльного права, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету
  
  136. Полторак Вадим Петрович, кандидат технічних наук, доцент кафедри Автоматики та управління в технічних системах Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут
  
  137. Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
  
  138. Старіков Олександр Юрійович, к.е.н., викладач Київського національного економічного університету
  
  139. Юрій Мацієвський доцент, завідувач кафедри політології Національного університету "Острозька Академія"
  
  140. Стебельський Ігор, Професор, Вінсорський Університет, Канада
  
  141. Jurij Dobczansky, Senior Cataloging Specialist & Recommending Officer for Ukraine, Library of Congress
  
  142. Zenon Kohut, Dyrektor, Kanads'kyi instytut ukrains'kykh studii, Al'berts'kyi universytet, Edmonton, Al'berta, Kanada
  
  143. Bohdan Klid, Zastupnyk dyrektora, Kanads'kyi instytut ukrawns'kykh studii, Al'berts'kyi universytet, Edmonton, Al'berta, Kanada
  
  144. Денис Хаперський, аспірант-біохімік
  
  145. Сергій Юрійович Утєвський, асистент кафедри зоології та екології тварин Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна,
  кандидат біологічних наук
  
  146. АндрІй ЮрІйович Утєвський, доцент кафедри зоологІї та екологІї тварин ХаркІвського нацІонального унІверситету ІменІ В.Н. КаразІна, кандидат бІологІчних наук
  
  147. Поляцький Володимир Терентійович,доцент Одеського Державного Економічного Університету
  
  148. Myhal' Vasyl' Mykhajlovych, docent kafedry teoretychnoj fizyky L'vivs'kogo nacional'nogo universytetu imeni Ivana Franka
  
  149. Наталія Сурева, кандидат історичних наук, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького державного університету
  
  150. Інна Тукаленко, кандидат філософських наук, в.о.доцента кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  151. d-r Ljubytsia Babotova, kandydat mystectvoznavstva,vykladach, Filosofsjkyj fakultet Prjashivskoho universytetu, Slovacjka respublika
  
  152. Банах Тарас, професор Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  
  До звернення також приєдналися:
  
  Максим Суслов
  
  Величко Володимир Васильович, студент
  
  Павлось Олег Вячеславович, системний адміністратор
  
  Дмитро Дук, розробник програмного забезпечення
  
  Дерiгiн Дмитро Володимирович, пiдприемець
  
  Галина Святославiвна Дудко, пiдприємець
  
  Пономарев Олег Владиславович, системный администратор, г.Черкассы
  
  Тикулов Євген Володимирович. Студент
  
  Бролінський Костянтин Ігорович, студент НТУУ"КПІ", 3 курс
  
  Кирило Ткаченко, студент
  
  Ключка Олександр Анатолійович, студент
  
  Блошенко Володимир Ярославович, розробник програмного забезпечення, художник
  
  Загорулько Андрій Вікторович, економіст
  
  Бовкун Валентина, менеджер, мати 3-х дітей
  
  Дьяков Олег Владимирович, инженер-электронщик, системщик, г. Харьков
  
  Солецький Роман Богданович, менеджер
  
  Волощук Дмитро Сергійович, студент НТУУ "КПІ"
  
  Галина Федорець, ген. директор наукового видавництва "АКТА"
  Денис Ткаченко, заст. директора наукового видавництва "АКТА"
  
  Pelekh Ivanna Bohdanivna, Tax Associate, Philadelphia USA
  
  Андрій Ващук, студент, Закарпатський державний університет
  
  Попов Владимир Владимирович, магистр компьютерных систем, ведущий разработчик
  
  Орися Пащак-Трач, журналіст, перекладач (Вінніпег, Манітоба, Канада)
  
  Василь Кондрат, науковець
  
  Валерій Миколайович Гордий, гірничий інженер
  
  Людмила Віталіївна Гладкіх, економіст
  
  
  Солецька Богдана Іванівна - пенсіонер (колишній вчитель)
  
  Берест Ірина Дмитрівна - пенсіонер
  
  Солецький Богдан Романович - технолог
  
  Краснов Вадим, інженер АСУ(м.Одеса)
  
  Степаніщев Ігор Євгенович, голова Пирятинської районної незалежної профспілки "Захист праці"
  
  Демченко Сергей Викторович, студент Одесского национального университета им. И. И. Мечникова
  
  Домшин Дмитро Володимирович, бакалавр комп'ютерних наук, студент НТУУ "КПІ"
  
  Володимир Бебко - Network Administrator "Monster.com"- USA
  
  Корнелюк Володимир Миколайович, директор ТзОВ "Дністер-Агро", канд. фіз.-мат. наук
  
  Копилець Віктор Леонідович, підприємець
  
  Левда Віктор Миколайович, директор ІТФ "BLACO SYSTEM"
  
  Rostyslaw Dzundza, mgr. Prawa i Teologij, STUDIUM EUROPY WSCHODNIEJ UNIWERSYTETU WARSZAWSKIEGO
  
  Середа Станислав Владимирович,студент Украинской Академии Государственного управления при Призиденте Украины (Харьковский Региональный институт)
  
  Нестеренко Руслан Юрійович, інженер-фізик, компьютерний фахівець, м.Москва
  
  Карий Максим Сергійович - архітектор, дизайнер, власник дизайн-студії
  
  Кара Наталія Вікторівна - юрист
  
  Дмитрий Падалка - журналист, дизайнер, PR-менеджер (г.Харьков)
  
  Гомон Андрій Васильович, архітектор,підприємець
  
  Ksenia Harbuziuk, student, Indiana University, USA
  
  Mykhalchyshyn Orest Bogdanovytch - zastupnyk menedzhera ABB SUSA po budivnytstvu otshysnych sporud. Beni Suef. Egypet
  
  Альперович Михаил, директор консалтинговой фирмы "ИНТРОН"
  
  Невдача Владислав Васильович, підприємець
  
  Надія В. Кравець, Бакалавр Міжнародних Відносин, San Francisco State University
  
  Нечепуренко Максим Олександрович, студент 5-го курсу механіко-математичного
  факультету, Львівського національного університету ім. І. Франка
  
  Клименко Олександр Вiталiйович, системний адмiнiстратор
  
  Завгородній Євген Вікторович, державний службовець
  
  Кульчицький Борис Олегович, студент КНЕУ, 2 курс
  
  Ольга Олійник - вчитель, Сакраменто, Каліфорнія, США
  
  Zhenchuk Marharyta, 1st year student of Mater of Environemental Studies Program at Evergreen State College, Olympia, WA, USA. Alumnus of University "Kyiv-Mohyla Academy"
  
  Гончарова Ольга Володимирівна, студентка
  
  Олександр Міщенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австралії, кандидат юридичних наук
  
  POMAH CEHbKYCb, kerivnyk Vydavnychoji prohramy Kanads'koho instytutu ukrajins'kyx studij vidpovidal'nyj redaktor www.encyclopediaofukraine.com
  
  Габалевич Олег Михайлович - торговий представник
  
  Ольга Свідзинська
  
  Голуб Олег Романович, студент ЛНУ ім. І.Я.Франка, Прикладна математика та інформатика
  
  Кошлак Олег Iванович - вчитель
  
  Kривещенко Сергiй, пiдприємець
  
  Кривещенко Лариса, пiдприємець
  
  Iгор Савчак, директор Центру культурного менеджменту
  
  Колесник Вiкторiя Анатолiєвна, студентка iнституту прикладного системного аналiзу ("КПI"), 5 курс
  
  Гриценко Валентин, к.т.н. з 1989 року, колишній київський студент
  
  Сухінін Володимир Олександрович, студент ДонНУ
  
  Кулик Олег Володимирович, пенсiонер (вiйськовий запасу), депутат Днiпровської райради м.Києва
  
  Давыдов Денис Александрович, студент Днепропетровского Национального
  Университета
  
  Тiтарчук Микола Олександрович, начальник Козятинського вiддiлення АБ
  "Експрес-банк"
  
  Лисицький Віктор Іванович екс-Урядовий секретар Кабінету Міністрів України
  
  Цимбал Юрій Іванович - юрист, м. Одеса
  
  Борис Іванович Мінаєв, директор НВП "Агроресурси", шеф-редактор газети "Агроснаб Черноземья" (Україна)
  
  Гринечко Галина Романівна, вчитель-методист, Івано-Франківськ
  
  Пилипчук Анатолій Якович системний адміністратор, магістр з прикладної математики
  
  Бутор Олександр Дмитрович, адміністратор господарського відділу Українського Католицького Університету, студент Українського Католицького Університету
  
  Добровольський Валентин Казимирович, ремісник
  
  Ольга Хаперська, менеджер

• 2005.01.09 | Olha_K

  Давайте обговоримо по кроках

  Не претендуючи на правоту, а тільки як зацікавлена особа і колишня студентка "проблемного" економічного ВУЗу вважаю, що:
  
  1. Потрібна бути створена ініціативна група людей, які представляють схематично: користувачів системи (держава, бізнес), систему (освітяне) та продукт системи (студенти), сировину представлятимуть абітурієнти . До групи можуть бути запрошені ті, хто підписався під зверненням http://maidanua.org/static/mai/1104774694.html
  Якщо навіть кожен п*ятий долучиться особисто - маємо десь 30-40 людей. Кращих, певно, людей
  
  2. Освітній портал - цікава ідея залучення широкого кола спеціалістів і користувачів систем освіти і науки. Хотілось би більше конкретної інформації щодо цілей та формату роботи порталу (щоб не дублювати)
  
  3. Щодо пропозиції проведення "широкого соціологічного анонімного" опитування - http://maidanua.org/static/mai/1105109041.html - слушно, ніж лікувати, треба визначитись із діагнозом. Конкретно щодо дослідження, вищезгадана ініціативна група (волонтерів?) повинна сформулювати цілі, розробити формат дослідження (судячи із списку спеціалістів вистачає), залучити "польових дослідників" (студентів-соціологів? волонтирів?) і знайти фінансування (держзамовлення? міжнародний грант? місцевий спонсор? (підприємці та держслужбовці у списку також є)
  
  І потім, якщо досліждення буде проведено, ми будемо бачити де є найбільш проблематичні сфери. Тому що є різниця чи то державі і бізнесу не потрібні "теоретичні" знання через невідповідність реаліям життя; чи влаштуватися на роботу за спеціальністю без "блату" неможливо тому що нікого не цікавить АНІ освіта АНІ досвід роботи і конкурс не є конкурсом. У першому випадку проблема у системі, у другому - поза системою. Чи, наприклад, якщо у деяких престижних ВУЗах "випадкових" студентів (здав-поступив) взагалі не буває, чи це свідчить про те, що це "конкурс багатих серед розумних" чи що "розумних" там взагалі немає? У першому випадку підвищення плати за навчання і чесний конкурс може бути виходом, у другому все набагато складніше...
  
  Будь-ласка, приєднуйтесь до обговорення.
  
  З повагою до тяжкої праці реформаторів,
  Ольга
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Обережний герой

    Гарно залучити реальних, сучасних студентів

    Бо саме вони повинні бути зацікавлені в цьому найперше. Якщо їм шкода коштів батьків
    Де сумські студенти, ті що організували знаменитий протест проти об'єднання сумських внз? В них до речі сайт вже є.
    Де студентські профспілки? Чому вони не діють?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.10 | xenyka

      Brudnyi Spysok: 1. Kuzmin Oleg Yevgenovich

      Poky Vy tut znaidete novi optsiii, ia pokorystuiusia isnuiuchymy.
      
      Brudnyi Spysok: 1. Kuzmin Oleg Yevgenovich, Dekan Ekonomichnoho fakul'tetu, Natsional'nyi Universytet "L'vivs'ka Politekhnika"
      
      Seksual'ni domahannia:
      Odyn "nevynnyi potsilunok" obishovsia meni u try! tyzhni! v psykho-nevrolohichnii likarni. Z diahnozom "reaktyvnyi stan", chytai liuds'koiu movoiu "post-travmatychnyi rozlad".
      Plius visim! neskinchennykh rokiv nevpynnykh holovnykh boliv. Ia vvazhala iikh za khronichni.
      
      Khabari: Khto davav?
      Prostishe pytannia: Khto iikh ne davav? Pislia likarni ia vyiavylasia mudrishoiu. Zamist' vvazhaty daiut' odynytsi, ia podruzhylasia z tymy khto davav. Druziv ne zdaiu, ale sytuatsiiu opysaty mozhu.
      Student(ka) ne khodyv(la) na paru semestr, kospektu nemaie. Treba 5ku, i ne menshe. Shcho robyty? - Elementarno. Dzvonysh na mobilku "proplachenomu" dekanu, i cherez 15khvylyn dzvinok: vykladach otrymuie instruktsiii po telefonu, menshe 5ky niiak.
      Reshtu khai inshi pyshut'.
      
      Pianky:
      Deiaki vykladachi ne pochuvalysia navit' komfortno shchob studenty bachyly iikh/koleh u takomu stani. "Tobi krashche tsioho ne bachyty", prykryvaiuchy dveri.
      De? Na druhomu poversi v 4mu korpusi, poruch z kabinetom "zav.kafedry" uliublenoho dekana.
      
      Chy khto navazhyt'sia shche obizvatysia?
      Ni. Ni poky navchaiut'sia . Ia sama b ne navazhylasia. Lyshe pislia likarni vidvazhylasia odyn raz demonstratyvno pliunuty v storonu pry inshykh liudiakh. Strashno. Taka povazhna liudyna.
      Vy znaiete iak opratsiovuvaly moie prokhannia zalyshyty universytet? Podanu na pochatku chy v seredyni kvitnia zaiavu "za vlasnym bazhanniam" provely lyshe u chervni pid "nezdanu sesiiu". Tak shcho ia dumaiu tam bil'she takykh iak KOY, abo boiat'sia. Vvazhaite shcho khochyte.
      
      Chy shche khto obizvet'sia? Ne znaiu. Sumnivaiusia. Dity bahatiokh "shyshok" navchaiut'sia tam, na menedzhmenti ta ekonomitsi. Ia pyshu, bo u L'vovi ne zhyvu. A maiu pidstavy vvazhaty shcho ia bula ne odna.
      
      Movchaty dlia mene nemaie sensu, vzhe namovchalasia.
      
      Ia by v sud podala, ta ne znaiu na chyiemu botsi Zakon?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.12 | Георгій

        Права людини

        xenyka пише:
        > Poky Vy tut znaidete novi optsiii, ia pokorystuiusia isnuiuchymy.
        >
        > Brudnyi Spysok: 1. Kuzmin Oleg Yevgenovich, Dekan Ekonomichnoho fakul'tetu, Natsional'nyi Universytet "L'vivs'ka Politekhnika"Seksual'ni domahannia: Odyn "nevynnyi potsilunok" obishovsia meni u try! tyzhni! v psykho-nevrolohichnii likarni. Z diahnozom "reaktyvnyi stan", chytai liuds'koiu movoiu "post-travmatychnyi rozlad".Plius visim! neskinchennykh rokiv nevpynnykh holovnykh boliv. Ia vvazhala iikh za khronichni.
        (ГП) Пані Ксенико, те, що Ви описали, у ВНЗ США було б розцінено як "статевий шантаж" (sexual harassment). Якщо п. Кузмін дійсно якимось чином порушив Ваше право на недоторканість, його б моментально звільнили з роботи і занесли б у його документи дуже негативну характеристику. Крім того, його справу розглядав би місцевий суд, і якщо його б знайшли винним, він мусив би відшкодувати Вам усі грошові витрати на лікування Вашого реактивного стану і хронічного головного болю.
        
        У США десь так з середини 1980-х років на проблему статевого шантажу підлеглих на робочому місці (а також студентів) стали дивитися як на дуже серйозне порушення фундаментальних прав людини. Кожний університет чи коледж має особу - співробітника відділу кадрів ("human resources"), яка спеціально відповідає за стан справ у цій галузі. У випадку скарги на статевий шантаж ця особа уповноважена відкрити розслідування, причому ніхто - ні ректор, ні міністр, ні губернатор і т.п. - не вільний ставити перешкоди цьому розслідуванню. Такі перешкоди кваліфікуються як перешкоди на шляху закону ("obstruction of justice") і караються кількома роками ув'язнення. Розслідування включає в себе інтерв'ю з особою, яку підозрюють у порушенні прав студента, а також потерпілого (потерпілої), його чи її друзів, знайомих, родичів і т.д. Кожне неправдиве слово під час цих інтерв'ю кваліфікується як брехня під присягою ("perjury"), і теж карається кількома роками ув'язнення.
        
        У ВНЗ США також досить серйозно ставляться до профілактики статевого шантажу. Коли викладача приймають на роботу, з ним чи з нею проводиться спеціальна бесіда-інструкція про те, що собою являє статевий шантаж, які є його різновиди (наприклад, брудні жарти в присутності студентів також кваліфікуються як статевий шантаж і можуть стати приводом для розслідування), і що робити у випадку, якщо людину правдиво чи неправдиво звинувачують у статевому шантажі. Бесіда часто супроводжується демонстрацією відеофільму.
        
        В університеті, де я працюю (державний університет штату Місісіпі), є певні правила поведінки, які служать для профілактики статевого шантажу. Наприклад, категорично заборонено під час розмов зі студентами зачиняти двері офісу. Викладачі не повинні торкатися студентів (навіть "по-дружньому"). Не можна розповідати анекдоти з сексуальними обертонами, коментувати щодо зовнішнього вигляду студентів чи студенток (типу, "о, як же ти сьогодні чудово виглядаєш" тощо), вживати "патронізуючі" терміни типу "дівчинко, дівчино" і т.д.
        
        Наскільки така практика приживеться в Україні, я не знаю, тому що вона цілковито базується на дуже "західній" і в принципі чужій нам концепції "прав людини." У нас ніхто ніколи, як відомо, ніяких "прав" не мав. Причому ми, українці, далеко не унікальні в цьому відношенні - те саме, наприклад, в Японії, де статевий шантаж процвітає і ніхто з ним навіть і не думає боротися.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.12 | xenyka

          Re: Права людини Diakuiu

          Diakuiu:), mozhlyvo meni varto pohovoryty z kymos' pro svoii prava v Ukraiini. Iakos' zhodom, koly hroshei na advokata zarobliu .
          Duzhe diakuiu za pidtrymku i korysnu informatsiiu.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.02.27 | Xenyka

            Divchata vidizvit'sia!

            Odna holova dobre a dvi krashche...
            
            Dvi holovy dobre a try krashche.
            
            Koly khto shche maie informatsiiu pro zlovzhyvannia na ekonomichnomu fakul'teti NU"Lvivs'ka Politekhnika"
            ta!
            ne boiitesia/ne zaperechuiete podilytysia
            abo
            shukaiete pidtrymku - pyshit' nam.
            
            E-maily: oksanaha@indiana.edu, olenka-o@mail.ru
            zhodom dodam shche odyn e-mail dlia kontaktiv. Prokhannia pysaty na vsi e-maily odnochasno -takym chynom shvydshe otrymaiete vidpovid' vid kohos'.
            
            Prokhannia pysaty zmistovnyi zaholovok iak:
            
            Ekonomika ....
            abo
            Seksual'nyi shantazh...
            
            Buvaite zdorovi,
            
            Ksenia

      • 2005.02.14 | Che

        Ніби-то згвалтування

        http://www.ord.com.ua/forum/thread/118/
        А правда, чи хтось знає детальніше?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.03.10 | Xenyka

          Zgvaltuvannnia profesuroiu na dachi

          Proshu peredaty divchatam mii e-mail oksanaha@indiana.edu. Iakshcho iim potribna pitrymka, mozhu navit' podzvonyty...
          Pryiemno maty navit' i odnu liudynu iaka vyslukhaie u takii sytuatsiii.

• 2005.01.09 | Andrij

  Може, все ж таки "чесність"?

  Бо хотілось би бачити в академічних закладах чесність та чеснOти, бажано, не одну, бажано, багато.
  
  Mary пише:
  > Адже звичайно є
  > різниця, чи 10% студентів зтикаються з різними проявами
  > академічної "нечесноти", чи 90%.
  
  А що таке "нечеснота", чи мається на увазі "нечесність"?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.10 | Mary

    А по суті прокоментувати - слабО? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.10 | Andrij

      Можна й по суті

      Найкращий спосіб боротьби з корупцією - усунення можливості існування корупції. Портал Акедемічних Чеснот - це прекрасно, але він не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ. Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів. Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти. В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів. Решту варто залишити самим ВНЗ, студентам, та судам.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.10 | kyiv04

        Re: Можна й по суті

        На жаль, платність освіти корупції не зменшує. На моє враження (з розповідей дуже великої кількості знайомих студентів, викладачів, "виконувачів контрольних та дипломів") зараз багатьом студентам просто в голову не приходить вчити, особливо "нерозмовні" предмети типу математики та статистики, наприклад, в економічних вузах. До того ж, для більшості студентів (які не вміють додавати дроби та підставляти числа у задану формулу) це просто нереально. Причому картина абсолютно однакова і в "елітних" вузах (КНЕУ) і чисто платних (типу МАУП). Вчаться 10%, інші якось одержують оцінки. Якщо почати чесно оцінювати знання студентів за затвердженими програмами, 80-90% на економічних спеціальностях (де я знаю картину) доведеться просто виключити. Повернення чесності у вузівське навчання треба починати з усвідомлення, що більшість випускників шкіл в принципі не здатні опанувати вузівську програму (навіть досить примітивну програму більшості недержавних вузів). Мабуть, потрібні якісь коригуючі курси для вступників до початку основного курсу, як це робиться у США. Там всі зрозуміли, що випускники шкіл не знають нічого, тому можливі перші студентські рік-два (коледж) - навчання елементарним речам (квадратні рівняння, додавання дробів і таке інше).
        
        Що стосується дисертацій, тут є дві проблеми. Масоване оступінення чиновників і депутатів (до речі, наша улюблена Ю.В. теж захистила дисертацію, щось там про бюджет, по моєму у 1997 чи 1998 р.) - на мій погляд, треба, по-перше, тупо заборонити захист дисертацій на держслужбі та людям, які обіймають посади (ректора, директора інституту та ін.). Хочеш дисертацію - бери на три роки відпустку і захищайся. Нема часу у тих чиновників захищатися. Найкращий випадок - коли людина реально має ідеї, але не має часу, і платить (грошима або благами) комусь, хто пише статті та власне дисертацію за ідеями дисертанта. Але це теж явно щось не те і з цим погоджуватись не можна.
        Потік поганих чиновницьких дисертацій призводить до зниження вимог і до інших дисертацій (реальних вузівських викладачів, які не мають ні часу, ні доступу до літератури, ні грошей - комусь платити, їздити на конференції, на інтернет, бібліотеку). А викладачі у вузах потрібні (навіть у Києві з деяких спеціальностей є проблеми), тому на них пресинг з боку керівництва. Починаються ходіння, сльози, скарги на тяжке життя - ті, кого просять, згадують чиновницькі дисертації і здаються, знову виходять статті та дисертації, які до науки ніякого відношення не мають. Але нібито все чесно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | Andrij

          Re: Можна й по суті

          kyiv04 пише:
          > На жаль, платність освіти корупції не зменшує.
          
          Звичайно, як і скрізь, все залежить від того, яким чином втілена платність. Платність треба вводити таким чином, аби ВНЗ був прямо зацікавлений у відсутності хабарів. За що дають хабарі? За хороші оцінки. Зробіть так, аби хороші оцінки зменшували плату за навчання. Таким чином, незаслужена хороша оцінка - по суті крадіжка в навчального закладу. Якщо викладач незаслужено "валить" хороших студентів, тут, знов таки, можна втілити механізм, коли студент може легко перевестися до іншого ВНЗ. Таким чином, "завалений" хороший студент теж є крадіжкою, бо залишаються лише погані студенти, котрі швидко знищать статус ВНЗ. Причому, кількість "хороших" студентів можна просто запрограмувати за рахунок "відносних" оцінок. Скажімо, кожний ВНЗ не може мати більше, ніж 30% "хороших" студентів.
          
          В інших країнах, таких як США, існує дуже досконала система оцінки рангу кожного ВНЗ. Система базується на досить ретельних опитаннях та даних про подальше працевлашутвання випусників. Така система дозволяє легко визначити ВНЗ, до котрих варто поступати, а значить, визначає рівень фінансового забезпечення ВНЗ. В принципі, лише такої системи досить, аби ВНЗ вже думали далі, як їм позбавитись корупції. Проблема України, на жаль, в тому, що корупція надто проїла всю систему освіти.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | Георгій

            Re: Можна й по суті

            Andrij пише:
            > Зробіть так, аби хороші оцінки зменшували плату за навчання. Таким чином, незаслужена хороша оцінка - по суті крадіжка в навчального закладу.
            (ГП) Згоден з цим. У США університети платять хорошим студентам стипендії типу Founders' Scholarship, Dean's Scholarship, і т.д., які покривають третину чи й половину плати за навчання. Але де українські ВНЗ візьмуть фонди на такі стипендії?
            
            > В інших країнах, таких як США, існує дуже досконала система оцінки рангу кожного ВНЗ. Система базується на досить ретельних опитаннях та даних про подальше працевлашутвання випусників. Така система дозволяє легко визначити ВНЗ, до котрих варто поступати, а значить, визначає рівень фінансового забезпечення ВНЗ. В принципі, лише такої системи досить, аби ВНЗ вже думали далі, як їм позбавитись корупції.
            (ГП) Так, але чи в Україні ВНЗ мають право самі встановлювати розмір плати за навчання, як це роблять ВНЗ у США? Ось, наприклад, плата за навчання в низькорейтінгових коледжх тут може бути 3-4 тисячі доларів на рік, а у високорейтінгових - 20-30 тис. доларів на рік. Причому уряд США - федеральний, чи штатський, чи місцевий - не регулює ці тарифи. Можливе таке в Україні, як Ви думаєте?
            
            >Проблема України, на жаль, в тому, що корупція надто проїла всю систему освіти.
            (ГП) Так, і мабуть також у тому, що нема традицій саморегулювання на рівні індивідуальних підприємств, фірм, компаній, наукових чи навчальних центрів тощо. Державні чиновники традиційно регулюють усе.

        • 2005.01.10 | Olha_K

          Re: Можна й по суті - тести і хабарі

          На превеликий жаль, мушу погодитися з тезою про можливе відрахування 80-90% студентів економічних вузів у разі проведення чесного тестування. Щодо до розробки самих тестів - теж є питання. Часом оцінюють те, чого не вчили. Але я з такого вузу, де викладач збирав заліковки з вкладеними туди десятками (гривень), а коли в одній з них грошей не знайшов, то перегорнувши усі сторінки, потрусивши (!) заліковку догори ногами, запитав - у чому справа?
          Є ще одна цікава система оцінки - студентами своїх викладачів після закінчення курсу. Анонімно, звісно. Але об*єктивність цього опитування залежить від "контингенту". Як може студент, який не з*являється на пари визначитись із питанням про якість лекцій, чи той, хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
          
          Про хабарництво - як ідея - можливо баланс високої зарплатні та погроза звільнення з посади для викладачів? Щоб було що втрачати? Треба дійсно запитати у пана Брюховецького як він вирішує цю проблему. За деякими чутками, досить успішно
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | kyiv04

            Re: Можна й по суті - тести і хабарі

            80-90% студентів економічних вузів треба відраховувати, якщо оцінювати за затвердженими у міністерстві програмами отих вузів (дуже ймовірно, що викладачі реально це не викладали, тому що немає смислу викладати складні речі, коли 90% студентів не розуміє, що таке відсотки). Якщо перевірити оті відсотки та дроби - відраховувати треба відсотків 70.
            
            Зараз реально неможливо вимагати справжніх знань у більшості вузів. Але треба спробувати розробити (навіть зусиллями громадськості) - нескладні базові тести. Буквально прості квадратні рівняння, арифметика з дробами, відсотки і похідна від х в квадраті. І дуже суворо їх проводити. Можна на комп'ютерах за методом TOEFL, з випадковим генеруванням завдань і величезною кількістю завдань у базі. І аналогічно з інших базових предметів. Хто не здав - виганяти, з правом поновлення лише один раз. Підвищення рівня освіти гарантоване. Можна використати процедури тестів для медичних вузів, які колись намагалися впровадити якісь фонди, здається Відродження. Ідея була непогана, але чомусь заглохла.
            
            Підкреслюю, що тести повинні бути дуже прості - рівень плінтуса. Але якщо нижче рівня плінтуса - вибачте, до побачення. На жаль, зараз занадто багато студентів знаходяться саме нижче рівня плінтуса і не мають ніяких стимулів підніматися.

          • 2005.01.11 | Георгій

            Re: Можна й по суті - тести і хабарі

            Olha_K пише:
            > На превеликий жаль, мушу погодитися з тезою про можливе відрахування 80-90% студентів економічних вузів у разі проведення чесного тестування. Щодо до розробки самих тестів - теж є питання. Часом оцінюють те, чого не вчили.
            (ГП) У вузах США існує поняття "силабус" - документ, де викладач ніби складає зі студентами угоду, що от, мовляв, я вимагаю від вас те і те. Силабуси часто містять спеціальний параграф, де викладач пояснює, які будуть тести, на хчому вони базуватимуться, скільки їх буде за семестр, яка буде система оцінок і т.д. Якщо студентові силабус не подобається, це може послужити як додатковий аргумент на користь рішення кинути той чи інший курс (причому, за нашими правилами, якщо студент робить це не дуже пізно, гроші повертають). А чи є в українських ВНЗ силабуси? Якщо так, які заходи вживаються проти викладачів, які порушують свої власні силабуси? В моєму університеті за таке викладачеві можуть дати по шапці.
            
            >Але я з такого вузу, де викладач збирав заліковки з вкладеними туди десятками (гривень), а коли в одній з них грошей не знайшов, то перегорнувши усі сторінки, потрусивши (!) заліковку догори ногами, запитав - у чому справа?
            (ГП) А яка заробітна платня викладача ВНЗ в Україні? У США початкова платня для людини у званні асистента дуже маленька, іноді така, що на неї ледве проживеш. Наприклад, я недавно читав, що університет штату Каліфорнія в місті Сан Хосе (це так звана "силиконова долина," дуже дороге місце для проживання) платив своїм асистентам лише десь дві з половиною тисячі доларів на місяць ДО ПОДАТКІВ (тобто біля двох тисяч чистими), тоді як навіть низької якості квартира в Сан Хосе коштує десь півтори тисячі на місяць. Але з іншого боку університети платять медичну страхівку (що у США життєво важливо), і відкладають гроші у пенсійний фонд. Також є поняття "tenure" - це коли викладач відпрацював певну кількість років і має дуже хороший послужний список, його можуть перевести в такий статус, що він чи вона вже не мусять щороку підписувати новий контракт про працезабезпечення, а натомість працює і одержує платню скільки хоче, аж до пенсії чи й до смерті. "Tenured faculty" мають дуже стабільну роботу, як майже ніхто інший у США. Таким чином, роботами у ВНЗ люди не розкидаються, за них тримаються, як за мало не останній острівець гарантованої заробітної платні на тлі американського "дикого" капіталізму.
            
            > Є ще одна цікава система оцінки - студентами своїх викладачів після закінчення курсу. Анонімно, звісно. Але об*єктивність цього опитування залежить від "контингенту". Як може студент, який не з*являється на пари визначитись із питанням про якість лекцій, чи той, хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
            (ГП) У США це називається "евалюація." Студенти не стільки оцінюють знання викладачів (звичайно, це для багатьох з них занадто важко), скільки доступність методу викладання, чіткість мови, якість наочних посібників, бажання викладача допомогти студентові зрозуміти матеріал, тошо.
            
            > Про хабарництво - як ідея - можливо баланс високої зарплатні та погроза звільнення з посади для викладачів? Щоб було що втрачати? Треба дійсно запитати у пана Брюховецького як він вирішує цю проблему. За деякими чутками, досить успішно
            (ГП) Так, запитайте і напишіть сюди, мені дійсно дуже цікаво.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Olha_K

              Re: Можна й по суті - тести і хабарі

              >...хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
              
              >(ГП) У США це називається "евалюація." Студенти не стільки оцінюють знання викладачів (звичайно, це для багатьох з них занадто важко), скільки доступність методу викладання, чіткість мови, якість наочних посібників, бажання викладача допомогти студентові зрозуміти матеріал, тошо.
              
              Я саме це мала на увазі під професіоналізмом, так як професія - вчити, а не знати вищу математику

      • 2005.01.10 | Mary

        Оце вже інша розмова. наполовину інша.

        Andrij пише:
        > Найкращий спосіб боротьби з корупцією - усунення можливості існування корупції.
        
        А ви, батєнька, ідеаліст.
        
        >Портал Акедемічних Чеснот - це прекрасно, але він не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ.
        
        Може й не усуне, але ж повпливати може. Вірніше міг би, якби це реально робили люди, зацікавлені у власне викоріненні хабарництва з освітньої галузі. Ну і, звичайно, якщо до цього всього діла активно прилучиться "всенародний контроль" + щоденний засуд і покарання тих що беруть хабарі всіма можливими методами ненасильницького громадянського спротиву, +, звичайно правові засоби.
        
        >Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів.
        
        А тут - цифри в студію. По перше, мені мало віриться, що перехід на платність хоч щось вирішує (бо навіть плтникам потрібна хоч би трійка, а то й більше, а жодна оплата за навчання трійки не гарантує. А отже, проблема для тих, хто хоче просто оплатити собі диплом стоїть та сама - вчитися не буду, Тому за 3 треба доплатити. Для викладача - тим більше - воно (студент) має грошей дофіга, та ще й не вчиться - то хай хоч мене, такого розумного, підтримає матеріально.) По-друге, я не бачу, яким чином це вирішує проблему з не-платниками.
        Ну і загалом - у ЛНУ ввели були платне відділення на багатьох факультетах. При тому ситуація з хабарництвом зовсім не покращилася.
        
        >Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
        
        Отут я не розумію логіки. В сенсі чому вони стають невигідні?
        
        Зате я погоджуюся на 100%, що велику роль в розгулі хабарництва відіграє саме байдужість, якщо й не заохочення адміністрації. А тому мені дуже цікаво почути, що саме зрираються робити (а що вже роблять) з приводу проблеми хабарництва ті підписанти "Академічної Чесноти", які власне і є адміністрацією вузів.
        
        >В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти.
        
        Докладніше, будь-ласка, що ви маєте на увазі, і як саме воно має вирішити проблему.
        
        >Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів.
        
        Див. вище - поясніть нешарящій.
        
        >Решту варто залишити самим ВНЗ, студентам, та судам.
        
        А отут я не погоджуюся на 300%. Нікому нічого не можна залишати. Ми на те і громадянське суспільство, і люди за те і вийшли на вулиці, щоб могти впливати на ВСІ процеси в державі. ВНЗ мають служити людям, в тому числі й студентам. Суди так само. Але якщо їх до цього не змушувати - в сраці вони матимуть людей, і чеснОти, і все решта, бо всі ми є люди, і святих серед нас - одиниці на мільйони.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | Mary

          Тут якийсь оцінковий маньяк завівся, всіх оцінює, а сам як води

          в рот набрав.
          Може б ви шось сказали, пане.
          Ну але то ваша справа.
          В нас тут свобода: хочеш - кажи, не хочеш - мовчи.

        • 2005.01.10 | Михайло Свистович

          Re: Оце вже інша розмова. наполовину інша.

          Mary пише:
          >
          > + щоденний засуд і покарання тих що беруть хабарі
          
          Не засуд і покарання, а заСУД і поКАРАння

        • 2005.01.11 | Andrij

          Монетаризація освіти

          Mary пише:
          > >Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів.
          >
          > А тут - цифри в студію.
          
          Нема проблем. В США сотні університетів та громадських коледжів регулярно приймають плату за навчання та не чули про проблеми хабарів. В Україні вже існують дуже позитивні приклади на зразок Національного Авіаційного Університету, де часткова платність практично ліквідувала проблему хабарів.
          
          >По перше, мені мало віриться, що перехід на платність хоч щось вирішує (бо навіть плтникам потрібна хоч би трійка, а то й більше, а жодна оплата за навчання трійки не гарантує. А отже, проблема для тих, хто хоче просто оплатити собі диплом стоїть та сама - вчитися не буду, Тому за 3 треба доплатити.
          
          Та не треба ніякої трійки. Хочеш вчитись за платню - вчись, тільки оцінки для отримання диплому вам не гарантовані. Бо диплом - це обличчя ВНЗ, давати цей диплом двiїшнику не варто, інакше забудьте про якийсь конкурс у ваш університет. За цим слідкує адміністрація ВНЗ, котра напряму зацікавлена у високому статусі закладу.
          
          > >Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
          >
          > Отут я не розумію логіки. В сенсі чому вони стають невигідні?
          
          Вже пояснив ось тут, http://www2.maidanua.org/news/view-lite.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1105340262
          
          > >В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти.
          >
          > Докладніше, будь-ласка, що ви маєте на увазі, і як саме воно має вирішити проблему.
          
          Держава засновує стипендії, котрі видаються на основі загальних стандартизованих тестів. Студенти використовують стипендії для оплати навчання. Це лише одна можлива схема, звичайно.
          
          > А отут я не погоджуюся на 300%. Нікому нічого не можна залишати. Ми на те і громадянське суспільство, і люди за те і вийшли на вулиці, щоб могти впливати на ВСІ процеси в державі. ВНЗ мають служити людям, в тому числі й студентам. Суди так само. Але якщо їх до цього не змушувати - в сраці вони матимуть людей, і чеснОти, і все решта, бо всі ми є люди, і святих серед нас - одиниці на мільйони.
          
          Додам, що ваш портал був би набагато ефективнішим, якби намагався розвинути систему оцінки якості освіти в різних ВНЗ України. Тобто, крім досить сумнівного клейміння викладачів поза межами суду, ваш портал надавав би реальну допомогу бажаючим отримати якісну освіту.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.11 | kyiv04

            Re: Монетаризація освіти

            На жаль, це у вас ілюзії. В НАУ не розповсюджені хабарі типу десятка в заліковку, проте мені відомі випадки, коли начальство заставляло викладачів ставити гарні оцінки студентам, що нічого не знають. Про причини викладачі нічого не знають.
            
            А вуз, це дають дипломи двієчникам і де є високий конкурс - будь-ласка - КНЕУ. Багато студентів платних, на бюджет хорошому абітурієнту теж цілком реально поступити. Але там теж є своя система "просування" для слабких студентів - не папірців в заліковку, а якохось домовленостей через начальство. Знайомий викладач-початківець якось розповідав, що після заліку, де він просто шокований був знаннями студентів (які на пари просто не ходили), спитав, а як вони збираються здавати екзамен. А студенти - не переживайте, здамо. В результаті студентка, яка не могла відповісти про похідну х в квадраті, одержала 5 з вищої математики. Але і там, в НАУ є хороші студенти (які потім одержують хороші роботи і піднімають рейтинг вузу). А є і двієчники, які одержують дипломи і сподіваються, що батьки потім кудись влаштують.
            
            Про хабарництво в "звичайних" вузах. Знаю пару ситуацій (не в київських вузах) коли викладачів, які не брали хабарі систематично і були у поганих стосунках з начальством, спеціально підставляли з міченими грошима (навіть з інсценуванням віддачі боргу). А потім - судимість і так далі. Це у вузах, де система з папірцями в заліковці просто процвітає.
            
            Інформацію на рівні розповідей (у мене саме така інформація, просто дуже багато, бо дуже широке коло спілкування) може зібрати кожен - поспитайте нинішніх та недавніх студентів, вам багато чого розкажуть.
            Є не дуже популярні вузи, де конкурс невеликий, і начальство заставляє натягувати оцінки та ставити хоч якісь трійки, щоб не зменшувати число студентів та не скорочувати викладачів. Є вузи, де така політика (без хабарів, просто в рамках боротьби за кількість) стосується лише платних студентів.
            
            Деякі викладачі скаржились, що у них є підозра на хабарницьку діяльність технічних працівників (типу методистів). Ті беруть гроші зі студентів чи батьків, обіцяючи посередництво у домовленості з викладачем. А викладача просто дуже просять (розповідають жалісливі історії, говорячи, що це племінник-сусідка-хрещеник). Гроші відповідно лишають собі, а викладачеві ні за що - погану репутацію.
            
            Тобто платність сама по собі ніяких проблем вузу не вирішує. І папірці в заліковках - далеко не єдиний спосіб доводити поганих студентів до диплома.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Andrij

              Re: Монетаризація освіти

              kyiv04 пише:
              > На жаль, це у вас ілюзії. В НАУ не розповсюджені хабарі типу десятка в заліковку, проте мені відомі випадки, коли начальство заставляло викладачів ставити гарні оцінки студентам, що нічого не знають. Про причини викладачі нічого не знають.
              
              Якби цього не було, то, можливі два варіанти. Перший - НАУ був би одним з найпрестижніших ВНЗ у Східній Європі. Другий - НАУ, як він є зараз, просто не було б. Розігнали би батьки тих, кому натягують оцінки. Така специфіка держави. Жодна система не може опиратись ось такому "лому". ВНЗ робитиме те, що вигідно ВНЗ. Якщо натягнути оцінку вигідніше, ніж зберегти обличчя закладу, то оцінку безперечно натягнуть. Ми лише кажемо про заходи, що роблять такі речі менш імовірними. В НАУ не беруть хабарів в заліківках? В умовах України це вже досить унікальне досягнення.

          • 2005.01.13 | Михайло Свистович

            Re: Монетаризація освіти

            Andrij пише:
            >
            > Нема проблем. В США сотні університетів та громадських коледжів регулярно приймають плату за навчання та не чули про проблеми хабарів. В Україні вже існують дуже позитивні приклади на зразок Національного Авіаційного Університету, де часткова платність практично ліквідувала проблему хабарів.
            
            А в переважній більшості інших не ліквідувала. Так що не в платності тут справа.
            
            >
            > Та не треба ніякої трійки. Хочеш вчитись за платню - вчись, тільки оцінки для отримання диплому вам не гарантовані. Бо диплом - це обличчя ВНЗ, давати цей диплом двiїшнику не варто, інакше забудьте про якийсь конкурс у ваш університет. За цим слідкує адміністрація ВНЗ, котра напряму зацікавлена у високому статусі закладу.
            
            В реальному житті так не є.
            
            >
            > Вже пояснив ось тут, http://www2.maidanua.org/news/view-lite.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1105340262
            
            Адміністрації більшосьі вузів чомусь не розуміють цих пояснень

      • 2005.01.10 | Михайло Свистович

        Re: Можна й по суті

        Andrij пише:
        > Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів. Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
        
        Як показує досвід, нічого подібного не відбувається. Кількість платників усе збільшується, а кількість хабарів все зростає.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | sama

          Можна й по суті

          Попробуємо пошукати причину хабарництва спочатку - як вже прозвучало , після закінчення школи значна частина випускників не може навчатися у вузі. ( не вміє додавати дроби і розв"язувати рівняння).Це стосується не лише математизованих спеціальностей - це показник рівня здібностей, старанності і самодисципліни абітурієнта.
          На жаль частина вчителів і переважна більшість батьків не орієнтуються що має знати дитина для вступу і що вона знає насправді.В 11 класі знаходиться репетитор з потрібного вузу, який вчить не предмет а конкретні завдання з конкретних тестів за конкретні гроші.Це знімає потребу серйозно навчатися в школі чим діти і користуються.
          Можлива альтернатива- знайомити учнів з зразками тестових завдань різних вузів в класі 9 - 10.Про форму можна поговорити додатково.
          Робити вступ можливим за результатами кількох очних абітурієнтських олімпіад для учнів 11 класів (осінні, зимові і весняні канікули ). Це збільшить можливість вступу старанних зацікавлених учнів.
          Цікава штука підготовчі курси - ти платиш близько 1000 грв в надії що тебе за 40 занять навчать тому що ти недовчив за 5 років у школі.Потім починаєш задумуватися, як би так зробити, щоб ті гроші не пропали даром і як зробити так, щоб студентом стати в травні і мати вільне літо і спокійну голову.Що ми там говорили про корупцію?
          Дійсно потрібна система профільних коледжів і для ліквідації неписьменності і для обдуманого вибору.
          Про платне навчання. Кажуть дітей стає все менше , профффесорів все більше і тому прийдеться приймати всіх, кого попало і хай ті багатші прідтримують тих мудріших.Напевне якщо батько хоче оплатити ще 5 років дитинства своїй дитині - це його право.Але бувають розумні , талановиті і при тому не багаті діти. Я розумію, що в країні вже склався список вузів куди ні при якому рівні знань просто так не потрапиш _ міжнародні, юридичні, банківські, залізничні??? , медичні спеціалізації.У провінційних вузах конкурсу не буває - буває список. Чому у світі є державна зацікавленість в таких студентах, чому там ведеться моніторинг будь- яких успіхів , чому там головою можна заробити достатню стипендію,( на рівні прожиткового мінімуму і за неї дійсно можна прожити) яка дає можливість здобути освіту, а в нас вчити дитину можна лише працюючи в Італії?І не треба мені говорити про фонд Губського.Ніхто з моїх дійсно талановитих дітей стипендії в нього не вибив.Останнім, хто їх підтримував - був Сорос.
          Хочу сказати слова вдячності Київському Національному, Києво-могилянці, Київському фізтеху, Львівському Національному - які виявляють бодай якусь зацікавлення до обдарованих дітей.В ці вузи можна вступити і їх закінчити без хабарів.Московський фізтех просто запрошує до себе- не знаю чи з того тішитися.Там розуміють що розум - це майбутні прибутки.
          Ну мушу йти на урок потім можливо допишу решту.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | kyiv04

            Рівень плінтуса

            Є у нас вузи (або факультети), де практично всі студенти вчаться без хабарів, і куди більшість вступає без хабарів. Але мало.
            Щодо вступних іспитів, наявність хабарів (або інших некоректних систем відбору)часто можна визначити неозброєним оком зі змісту вступних іспитів. Наприклад, на факультеті іноземних мов педвузу складова екзамену - аудіювання (розуміння тексту на слух) віршів Едгара По. Чи може це в принципі зробити випускник середньої школи (особливо сільської) - ні, якщо він не тренувався до цього з викладачем цього вузу на цей конкретний текст. Зі свідчень джерела інформації, "майбутнім платним" абітурієнтам викладачі просто тупо допомагали на екзамені (всім, без будь- яких попередніх домовленостей). Їх просто посадили в залі окремо. Потім на першому занятті більше половини бюджетників не змогли розповісти англійською, як їх звати і звідки вони (типу здавши оте аудіювання). Але навіть отого рівня плінтуса у них не було.
            
            Тобто просте зорове сканування екзаменаційних завдань дозволить побачити багато отих джерел корупції (нереальність вступних завдань).
            
            Коли екзамени надважкі - багато батьків та абітурієнтів вважає, що вчитися смислу немає все одно, треба шукати гроші і знайомих, і платити. Але хоча б для цієї публіки треба встановлювати якісь розумні фільтри - оті дуже суворі і незалежні екзамени на рівень плінтуса. Для навчання у вузі (навіть філологічному) не досить лише відсотків та розв'язання квадратних рівнянь. Але коли абітурієнти зрозуміють, що нікуди не подінуться, треба вивчити хоча б це - їм та їхнім батькам буде легше прийти до думки, що треба хоча щось вчити.
            
            Мені страшно шкода наших жінок (і багатьох родичів та знайомих), які тяжко працюють в отій Італії на навчання, а діти в результаті ніякого навчання не одержують.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.10 | Olha_K

              Re: Рівень плінтуса - основні інтереси та центри корупції

              А давайте навіть ширше і детальніше - давайте знайдемо ті центральні інтереси і власне НЕінтереси у системі освіти та суспільстві, які спричиняють корупцію, з тим, щоб зформувати питання чи напрямки можливого майбутнього соціологічного дослідження масштабів проблеми. І зформулювати таким чином, щоб було зрозуміло 1)наявність проблеми, 2)масштаб (у відсотках, умовних одиницях, регіонах чи вузах), 3)можливі варіанти вирішення.
              
              Тобто, наприклад, від питання матеріальної зацікавленності і можливо професійної незацікавленності викладачів (потрібні бюджетні студенти, а всі вони тупі - нижче плинтусу ) треба перейти до питання задоволення інтересів/неінтересів в інший, ніж хабарі, спосіб.
              
              Але спершу ці реальні, а не "всім зрозумілі" інтереси треба виявити.
              
              Хочу розділити питання мотивації/її відсутності з боку студентів та викладачів. Проблеми типу "не хочуть вчитися - не хочуть вчить" мають різні корені, часом взаємопов*язані, і тому щоб не ходити по колу, треба знайти "слабкі місця" у системі. Але діяти не примусом ззовні, а використовуючи внутрішні інтереси учасників процесу.
              
              Корупція виникає там, де інтереси задовольняються "альтернативними" методами і не рідко у збоченних спосіб. Прикладів "купив диплом - влаштувався на роботу" достатньо. На мою думку, на жаль, єдиним прикладом, коли кар*єра майбутнього випускника напряму залежить від отриманних знань є вступ до закордонного вузу. У цьому випадку, абітурієнт проходить через ряд комп*ютерних тестів GRE, GRE subject, TOEFL, які проводить незалежна від будь-якого вузу організація. Комп*ютерних формат не дозволяє працівникам компанії якось "допомагати" абітурієнтам - хто стикався, знає. Тести ці визначають знання в професійній сфері, а також вміння розв*язувати задачі на логіку, математичні завдання (на рівні плінтусу, за нашими нормами), знання іноземної мови (словниковий запас), вміння висловлювати свої думки з певного питання (ессе) та інше. Результати тестів встановлюються статистично на основі порявняння окремого результата до всього пулу, і визначається у балах та відсотках. Університети мають прохідний бал. Цю систему не можна обійти на заході, тому що ІНТЕРЕС вузу та суспільства - розумні студенти. І не кожний іде вчитися, тому що диплом підтверджує знання, а не є "символом освіченності". При прийомі на роботу питають ЩО вивчалось в університеті. Нерідко можна почути від звичайних людей - я вже не ВСЕ (?) пам*ятаю, це було 20 років тому, але я знаю історію, літературу, фізику тощо тому що брала цей клас у коледжі. Як багато з наших випусників зможе такє стверджувати через 20 років?
              
              А може нам непотрібно так багато студентів?
              
              Тобто перепони до проникнення "нерозумних" до вузів можна буде створити тоді, коли на це буде соціальние замовлення з боку як університетів так і суспільства. Одного бажання викладачів, боюсь, замало. Тому що придбанні знання мають якось бути застосовані у реальному житті, чи не так? Напевне, одиниці вчаться, "тому що цікаво". Більшість мають більш-менш конкретні інтереси, такі як кар*єра, можливість займатися улюбленою справою, матеріальне забезпечення. І поетапне дослідження від наявності проблеми до можливих шляхів вирішення, на мій погляд повинно пролягати у площині інтересів та цінності ЗНАНЬ на кожному з цих кроків: школа - вуз - робота чи академія. І коли ми зрозуміємо, як задовольняти інтереси за допомогою підвищення знань (методами заохочування та обмеження), а не хабарів, ми зможемо підійти до проблеми боротьби з корупцією.

            • 2005.01.11 | Denys

              Re: Рівень плінтуса

              Про рівень плінтуса - це у самісіньку ціль!
              Вважаю що єдиний Державний чи комерційний (але визнаний системою освіти) тест базової підготовки Україні потрібний! Знаю чимало прикладів з власного досвіду коли людина всіма правдами і неправдами вступає до університету, отримує диплом (чи вчений ступінь, чи займає доволі відповідальну посаду), й прицьому не тільки не володіє необхідними фаховими знаннями, а й навряд чи змогла б вступити знову у той самий університет за умови чесного складання іспитів Таких прикладів занадто багато щоб ігнорувати проблему. Потрібний такий собі аналог SAT (стандартизований тест для випусників середньої школи у США) та аналог GRE (те саме для випусників коледжів що хочуть йти до аспірантури). Саме жорсткий тест на рівні спрощення багаточлену, квадратних рівнянь, аналізу даних, представлених у графічній формі, закону Ома нарешті (хоча б для ділянки ланцюгу й постійного струму) може раз і назавжди поставити планку нижче якої не має права опуститися жодний абітурієнт, не кажучи вже про тих хто претендує на аспірантуру чи викладацьку посаду. І самі ВНЗ не повинні мати жодного стосунку до складання масиву питань, проведення й оцінки тестування.
              100% успішне складання такого іспиту звичайно не відповість на питання, наскільки гарною є фахова підготовка того чи іншого спеціаліста, але допоможе а) відсіювати невігласів яким й микрохвильову піч неможна довірити та б) стимулюватиме саме навчання й набуття базових знань, а не купівлю заліків та ігнорування "білих плям" успадкованих ще зі школи.

          • 2005.01.11 | Георгій

            Re: Можна й по суті

            sama пише:
            > Попробуємо пошукати причину хабарництва спочатку - як вже прозвучало , після закінчення школи значна частина випускників не може навчатися у вузі. ( не вміє додавати дроби і розв"язувати рівняння).Це стосується не лише математизованих спеціальностей - це показник рівня здібностей, старанності і самодисципліни абітурієнта.
            (ГП) Це і у США велика проблема. Багато дітлахів, які приходять до ВНЗ, навчені (або, можна сказати, "натаскані") складати певні стандартизовані тести, але знань в них нема. Особливо в тих, хто вчився у поганих, бідних сільських чи глибоко-провінційних школах. Рахують погано, реальних уяв про розміри, величини, виміри, порядки і т.д. нема (деякі не можуть сказати, що більше - десять у мінус третьому ступені чи десять у мінус четвертому), стиль письмової мови дебільний (не відрізняють "accept" від "except", "your" від "you're" і т.д.), читати зовсім не звикли тощо.
            
            > На жаль частина вчителів і переважна більшість батьків не орієнтуються що має знати дитина для вступу і що вона знає насправді.В 11 класі знаходиться репетитор з потрібного вузу, який вчить не предмет а конкретні завдання з конкретних тестів за конкретні гроші.Це знімає потребу серйозно навчатися в школі чим діти і користуються.
            (ГП) Тут у США те саме, якщо не гірше. Це якась глобальна пошесть.
            
            > (...) Чому у світі є державна зацікавленість в таких студентах, чому там ведеться моніторинг будь- яких успіхів , чому там головою можна заробити достатню стипендію,( на рівні прожиткового мінімуму і за неї дійсно можна прожити) яка дає можливість здобути освіту, а в нас вчити дитину можна лише працюючи в Італії?
            (ГП) Я не впевнений, про який прожитковий мінімум Ви говорите? У США навчання в хорошому ВНЗ коштує десь 30-40 тисяч доларів на рік (це без вартості підручників, житла і інших витрат на життя - ТІЛьКИ навчання). Моя дочка вчиться в Тулейні, це хороший приватний університет в Новому Орлеані, і одержує так звану "Стипендію фундаторів" - це приблизно 20 тис. доларів на рік, які ідуть ТІЛьКИ на покриття ЧАСТИНИ того, що вона мусить платити за навчання (решту ми доплачуємо з нашої кишені). Їй на руки і на "прожиток" не дається ні центу, ні на "мінімум," ні на "максимум." Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли. Стипендіі тільки покривають кошт навчання, частково або повністю (як правило частково, а в хороших дорогих ВНЗ - завжди частково).
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Olha_K

              Re: Можна й по суті

              >Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли
              
              Ні, чому ж? У Баффало, у державному університеті, State University of NY (SUNY) at Buffalo навчання для резидентів коштує близько 5-6 тисяч на рік, для іноземців близько 10 тисяч. Програма МВА за деякими оцінками другий рік поспіль вважається найкращою за співвідношенням ціна-якість. Можливо мається на увазі не стипендія університету, а різних фондів, деякі з них саме видають гроші на руки, і вони прокривають і навчання, і персональні витрати. AAUW напрклад видає на руки доларів 17000 (правда на магістерські програми), плати 8 тисяч за навчання, живи на решту До того ж можна працювати десь 20 годин на тиждень, це близько 10-12 тисяч на рік, в залежності від зарплати.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.11 | Георгій

                Re: Можна й по суті

                Olha_K пише:
                > >Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли
                >
                > Ні, чому ж? У Баффало, у державному університеті, State University of NY (SUNY) at Buffalo навчання для резидентів коштує близько 5-6 тисяч на рік, для іноземців близько 10 тисяч. Програма МВА за деякими оцінками другий рік поспіль вважається найкращою за співвідношенням ціна-якість. Можливо мається на увазі не стипендія університету, а різних фондів, деякі з них саме видають гроші на руки, і вони прокривають і навчання, і персональні витрати. AAUW напрклад видає на руки доларів 17000 (правда на магістерські програми), плати 8 тисяч за навчання, живи на решту До того ж можна працювати десь 20 годин на тиждень, це близько 10-12 тисяч на рік, в залежності від зарплати.
                (ГП) Зрозумів Вас. Так, але це стосується магістерських програм, тобто фактично аспірантури. Причому, наскільки я розумію, кандидат у магістри повинен за ці гроші ще й працювати як TA (teacher's assistant) - принаймні в нашому MisState так. Проте ми все-таки уникаємо головного питання: а звідки УКРАЇНСЬКИМ ВНЗ взяти такі гроші? І чи колись ці ВНЗ будуть здатні САМІ, БЕЗ державного регулювання, винагороджувати хороших студентів чи аспірантів?

            • 2005.01.11 | kyiv04

              Різниця між КНЕУ і Гарвардом

              Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.11 | Andrij

                Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                kyiv04 пише:
                > Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
                
                Ну хіба можна порівнювати небо та землю? Що таке КНЕУ в порівнянні з Гарвардом? Абсолютно ніщо. Дитячий майданчик, де тебе може запримітити якийсь український великий бізнес. Парадокс української напівфеодальної економіки, де дуже дорогі речі можуть бути дуже дешеві та навпаки. НАЙКРАЩІ випусники КНЕУ не в змозі скласти стандартизовані західні тести для бізнесу та аудіту.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.11 | Георгій

                  Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                  Andrij пише:
                  
                  > Ну хіба можна порівнювати небо та землю? Що таке КНЕУ в порівнянні з Гарвардом? Абсолютно ніщо.
                  (ГП) А чим же той Гарвард такий хороший, якщо на те пішло? Він просто, як і інші заклади з "Ivy League," престижний, розрекламований до небес, і страшно, фантастично багатий (татуськи-міліонери дають такі собі маленькі подаруночки на добродійницьких вечірках - чеки на мільйон, два, три...). А якість освіти там не краща, ніж у багатьох інших ВНЗ США, і гірша, ніж у деяких європейських ВНЗ.
                  
                  >Дитячий майданчик, де тебе може запримітити якийсь український великий бізнес. Парадокс української напівфеодальної економіки, де дуже дорогі речі можуть бути дуже дешеві та навпаки. НАЙКРАЩІ випусники КНЕУ не в змозі скласти стандартизовані західні тести для бізнесу та аудіту.
                  (ГП) Шкода, якщо так. Може це через брак англійської мови?

              • 2005.01.11 | Георгій

                Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                kyiv04 пише:
                > Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
                (ГП) А Ви помітили, що Дж.У.Буш каже "nukilar" i написав на записці від п. Райс про Ірак "let freedom REIGN" (замість RING)? А він має диплом з Йєйлу, правда з дуже посередніми оцінками. Видають і в них дурнуватим блатним, ще й як.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.11 | Andrij

                  Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                  Георгій пише:
                  > (ГП) А Ви помітили, що Дж.У.Буш каже "nukilar"
                  
                  В престижних університетах США у всіх має бути одна вимова?
                  
                  >i написав на записці від п. Райс про Ірак "let freedom REIGN" (замість RING)?
                  
                  Власне, чому він мав писати те, що він не мав на увазі?
                  
                  >А він має диплом з Йєйлу, правда з дуже посередніми оцінками. Видають і в них дурнуватим блатним, ще й як.
                  
                  Ця теза досі не доведена. Людина каже reign замість ring, отже він "дурнуватий"?!
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.11 | Георгій

                    Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                    Andrij пише:
                    > Георгій пише:
                    > > (ГП) А Ви помітили, що Дж.У.Буш каже "nukilar"
                    >
                    > В престижних університетах США у всіх має бути одна вимова?
                    (ГП) Звичайно. Є стандартна американо-англійська мова. Акцент може бути різний (Кеннеді казав "Cuber" на Кубу, Клінтон як південець каже "thangs" замість "things" і "bawl" замість "boil"), але казати "nukilar" на "nuclear" - це просто дикість, жлобство.
                    
                    > >i написав на записці від п. Райс про Ірак "let freedom REIGN" (замість RING)?
                    >
                    > Власне, чому він мав писати те, що він не мав на увазі?
                    (ГП) Тому що це цитата з М.Л. Кінга-молодшого, яку Даб"я перебрехав.
                    
                    > >А він має диплом з Йєйлу, правда з дуже посередніми оцінками. Видають і в них дурнуватим блатним, ще й як.
                    >
                    > Ця теза досі не доведена. Людина каже reign замість ring, отже він "дурнуватий"?!
                    (ГП) Та не тому, що каже "reign" замість "ring," а тому що зеленого поняття не має про свою власну класику. Прочитав півтори книжки за все життя, а решту йому Конді розповіла і на пальцях показала.

        • 2005.01.10 | sama

          за що платять?

          Ми належимо до тих країн, де батьки охоче платять за те, щоб дитина нічого не знала.Спочатку за шкільні оцінки , потім за вступ, а потім далі за списком.В результаті до лікаря іти просто страшно,хорошу школу шукають через хороших знайомих,а хороший майстер скоро стане рідкістю. Доки суспільство не буде надавати переваги фахівцеві перед невігласом, доки діти не побачать реально, що розумним і освідченим вдається досягти більше, ніж зухвалим і блатним - так воно і буде. Пам"ятаю, як знайомий викладач з гіркотою повторив запитання студента: - А як ми будемо добре вчитися, то станемо такими як ви?

      • 2005.01.11 | Denys

        Re: Можна й по суті

        Шановний Andrij, прочитавши всі Ваші коментарі та пропозиції, мушу зауважити, що окрім ідеї про державні стипендії за результатами стандартизованих тестів Ви пропонуєте залишити все як є. Адже ми вже маємо платне навчання й приватні ВНЗ. Нажаль, саме по собі існування грошової оплати навчання не усунуло проблеми хабарів, кумівства та, зрештою, не підвищило якості вищої освіти в Україні.
        Згодний, "Портал Акедемічних Чеснот...не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ". Але метою створення порталу саме й повинно бути знаходження тих механізмів, що "усунуть". І першим кроком має стати рішуче й масове несприйняття теперішнього стану речей у системі освіти.
        На додаток, мушу непогодитись з тим, що "...найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів". Тому що, не ображайтеся, це просто якійсь набір слів. Ми ж тут намагаємося дискутувати предметно у форматі КОНКРЕТНА ПРОПОЗИЦІЯ - ОБГОВОРЕННЯ з метою чи то відхилення (забовтування)пропозиції, якщо її не підтримують, чи то знаходження ресурсів, шляхів, та зрештою, людей для її впровадження.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.11 | Andrij

          Re: Можна й по суті

          Denys пише:
          > Шановний Andrij, прочитавши всі Ваші коментарі та пропозиції, мушу зауважити, що окрім ідеї про державні стипендії за результатами стандартизованих тестів Ви пропонуєте залишити все як є.
          
          В Україні вже існує авторитетний список рангів всіх ВНЗ? Студенти можуть вільно міняти ВНЗ не гублячи багато часу? У всіх ВНЗ діє система відносного оцінювання? Студентам дозволено самим обирати курси та викладачів в рамках їх навчальних програм? Якщо все це так, то нема про що хвилюватись, Україна незабаром подолає останні перешкоди.
          
          >Адже ми вже маємо платне навчання й приватні ВНЗ. Нажаль, саме по собі існування грошової оплати навчання не усунуло проблеми хабарів, кумівства та, зрештою, не підвищило якості вищої освіти в Україні.
          
          Це не дивно, бо зараз "вища освіта" - це велика друкарня дипломів з втручанням держчиновників. Справді незалежних та престижних закладів дуже мало. Але, ці заклади якщо хтось знає, то як правило з особистого досвіду.
          
          > Згодний, "Портал Акедемічних Чеснот...не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ". Але метою створення порталу саме й повинно бути знаходження тих механізмів, що "усунуть". І першим кроком має стати рішуче й масове несприйняття теперішнього стану речей у системі освіти.
          
          Так ніхто не проти, начебто.
          
          > На додаток, мушу непогодитись з тим, що "...найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів". Тому що, не ображайтеся, це просто якійсь набір слів.
          
          Не ображайтесь, але в цьому наборі слів є сенс.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.11 | Георгій

            Re: Можна й по суті

            Andrij пише:
            >зараз "вища освіта" - це велика друкарня дипломів з втручанням держчиновників. Справді незалежних та престижних закладів дуже мало. Але, ці заклади якщо хтось знає, то як правило з особистого досвіду.
            (ГП) Тобто, іншими словами, вони в Україні все-таки ІСНУЮТь? А чи Ви б не могли їх назвати? Може, варто було б з ними сконтактувати і поширити їх досвід? Питаю тому, що мені саме в *залежності* ВНЗ від держави вбачається найбільша проблема.

      • 2005.01.18 | 100%

        Коли дають хабарі

        1. При вступі до поважного внз
        2. При вступі до внз для навчання за держзамовленням
        3. При загрозі втрати стипендії чи бути виключеним
        
        1. Надати можливість отримати престижний диплом.
        Створити державну атестаційну комісію при НАНУ чи ще де, яка б на платній основі давала можливість анонімно складати екзамен з будь-якої програми, чи захистити диплом. Це був би незалежний арбітр між викладачем і студентом будь якого внз. Отриманий таким чином диплом може стати найпрестижнішим. Контролювати одну структуру значно легше.
        Кількість студентів одного навчального закладу, що пройшли через комісію, в деякій мірі свідчать про рівень внз.
        2. Державі оплачувати навчання тільки за результатами навчального року. Всім, хто успішно склав вступні іспити, надавати безвідсотковий кредит на рік для навчання в вибраному внз. Кращим в межах держзамовлення кредит погашається державою.
        3. Розширення повноважень студентського самоврядування, анонімні опитування і скарги("чорні дошки"), контроль з боку держорганів + п.1.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.19 | Людмила

          Коли дають хабарі - не лише у ВУЗі

          мені здається, що ланцюжок хабарництва треба починати тягнути з наближення моменту отримання атестату про середню освіту.
          
          цього року я з моєю донькою провели експеримент на власній шкірі.
          адже я була абсолютно переконана, що хабарі у школі та при вступі - це лише перестраховка батьків, які просто хочуть оранжерейних умов для улюбленой квіточки.
          експеримент додав адреналіну, та закінчився "хеппі ендом".
          
          хабарі не давала, не даю і не збираюся давати надалі. тож я в мистецтві хабарництва: до кого звертатися, які суми, як про це натякають - абсолютно білий аркуш.
          як результат - нам мовчки сунули в руки атестат про повну загальну середню освіту в якому оцінок 2 (два) - 4 штуки, оцінок 3 (три) - 3 штуки, оцінок 4 (чотири) - 7 штук. Йдеться про 12-бальну систему!
          На щастя приймальна комісія університету ім. Карпенка-Карого на оцінки не звертає уваги.
          в результаті, дочка здала всі вступні іспити щонайменше на 7 і була зарахована. наразі вона вже здала сесію. на відмінно!
          ще кілька важливих подробиць: дитина закінчила спцклас саме за спеціалізацією обраного ВУЗу (театральний). зараз навчається не за акторською, а менеджерською спеціальністю. тож успішно вивчає вищу математику, хоча з алгебри та геометрії має у атестаті чотвірки.
          випускний вечір в школі був досить пізно і вже у день отримання атестату вона мала їхати до Києва на співбесіду. загалом на підготовку до вступних іспитів в неї був тиждень. готувалася до іспитів вона самостійно, я лише допомагала технічно (копіювання, інтернет, тощо).
          
          тож маю всі підстави стверджувати, що школа вчинила розправу за те, що ми не оплатили гарні оцінки.
          адже "офіційну" щомісячну плату за навчання було сплачено повністю, за організацію випускних іспитів та урочистого вечора також розрахувалися...
          отже, школа розраховувала отримати ще щось????
          пишу саме "школа", адже зіпсовані всі оцінки, не лише з якогось предмету...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.20 | sama

            Ланцюжок хабарництва

            Дуже важко писати про хабарництво в школі.Як дуже старий вчитель, відразу хочу перепросити всіх чесних, відповідальних, просто хороших вчителів.Звичайно це не скрізь, і не всі.Але...
            Проблема перша - директор.Знайти людину, яка за 500 грв.буде кормити санстанцію, пожежників, відділ благоустрою, інспектуру, фінвідділ і КРУ.Яка за меблі, лампи, комп"ютери та інше оснащення школи буде просити, вимагати, домагатися, а потім нарешті заплатить.Яка буде переживати за опалення, каналізацію, дах, туалет і учнів, що можуть опинитися в навчальний час поза школою.Яка змушена спочатку брати, щоб давати, а вже потім звикає брати просто так.
            Вчитель.Цей рідкісний тип людей, які все життя вчаться, які щогодини мусять зігріти своєю любов"ю 32-35 дітей, які намагаються передати дітям не лише свої знання але й життєвий досвід, моральні засади, культурний потенціал - у нас оцінений в 300-500 грв.Останні роки вимели зі школи величезну кількість професійно активних працівників.Залишилися або дійсно фанати, або люди, які з певних обставин не можуть поміняти роботу, або люди, які вміють зробити собі добре на будь якій роботі.
            Механізм зародження хабарництва простий.Урок - багато матеріалу , не всім зрозуміло. Додаткові платні консультації.Куди перехилиться рівновага через деякий час?.
            Вчитель часто безправний.Залежно від рівня директора ( див вище),
            він приймає правила даної конкретної школи і ні кроку вбік.Йому скажуть, кому і скільки і лише директор буде знати за що.
            Вчитель безправний перед будь-якою перевіркою.Позбавлений фахової і художньої літератури ( дорого), він з часом вимушено знижує власний рівень, він в принципі не може виконати всіх вимог навчальної програми при відсутності наочності, приладів і т.д.Інститути удосконалення вчителів, по моєму, тільки себе і вдосконалюють.
            Окрема тема- атестація вчителя.ЇЇ досить для ще одного форуму, тому зупинятися на ній не буду.
            Де вихід? єдиний -це громадський контроль з боку батьків, зі змінною щороку опікунською радою.З незалежною оцінкою навчальної діяльності учнів.Пригадую , знайомий розповідав, що матуру в його ліцей в Польші не здала донька директора.Для нас це - фантастика.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.20 | Людмила

              Re: Ланцюжок хабарництва

              схиляю голову перед кожним чесним,порядним та відповідальним вчителем... своє освіченостю (сподіваюся, що це так ) маю завдячувати лише їм.
              
              проте таких одиниці. нажаль.
              дивно, але в маленьких населенних пунктах Вчителів у школах зберіглося більше.
              проте, це все довга дискусія по нюансах.
              у головному я з Вами повністю згодна.
              
              з одним-єдиним зауваженням.
              за умови громадського контролю знайти директора на ті ж самі 500 грн. і вчителя з відповідною зарплатою буде взагалі неможливо!
              тобто треба відходити від пострадянських атавізмів з безплатною освітою та суто бюджетними зарплатами.
              а як це все зробити - давайте обговорювати...
              sama пише:
              > Дуже важко писати про хабарництво в школі.Як дуже старий вчитель, відразу хочу перепросити всіх чесних, відповідальних, просто хороших вчителів.Звичайно це не скрізь, і не всі.Але...
              > Проблема перша - директор.Знайти людину, яка за 500 грв.буде кормити санстанцію, пожежників, відділ благоустрою, інспектуру, фінвідділ і КРУ.Яка за меблі, лампи, комп"ютери та інше оснащення школи буде просити, вимагати, домагатися, а потім нарешті заплатить.Яка буде переживати за опалення, каналізацію, дах, туалет і учнів, що можуть опинитися в навчальний час поза школою.Яка змушена спочатку брати, щоб давати, а вже потім звикає брати просто так.
              > Вчитель.Цей рідкісний тип людей, які все життя вчаться, які щогодини мусять зігріти своєю любов"ю 32-35 дітей, які намагаються передати дітям не лише свої знання але й життєвий досвід, моральні засади, культурний потенціал - у нас оцінений в 300-500 грв.Останні роки вимели зі школи величезну кількість професійно активних працівників.Залишилися або дійсно фанати, або люди, які з певних обставин не можуть поміняти роботу, або люди, які вміють зробити собі добре на будь якій роботі.
              > Механізм зародження хабарництва простий.Урок - багато матеріалу , не всім зрозуміло. Додаткові платні консультації.Куди перехилиться рівновага через деякий час?.
              > Вчитель часто безправний.Залежно від рівня директора ( див вище),
              > він приймає правила даної конкретної школи і ні кроку вбік.Йому скажуть, кому і скільки і лише директор буде знати за що.
              > Вчитель безправний перед будь-якою перевіркою.Позбавлений фахової і художньої літератури ( дорого), він з часом вимушено знижує власний рівень, він в принципі не може виконати всіх вимог навчальної програми при відсутності наочності, приладів і т.д.Інститути удосконалення вчителів, по моєму, тільки себе і вдосконалюють.
              > Окрема тема- атестація вчителя.ЇЇ досить для ще одного форуму, тому зупинятися на ній не буду.
              > Де вихід? єдиний -це громадський контроль з боку батьків, зі змінною щороку опікунською радою.З незалежною оцінкою навчальної діяльності учнів.Пригадую , знайомий розповідав, що матуру в його ліцей в Польші не здала донька директора.Для нас це - фантастика.

            • 2005.01.20 | Георгій

              Re: Ланцюжок хабарництва

              sama пише:
              > (...) Вчитель.Цей рідкісний тип людей, які все життя вчаться, які щогодини мусять зігріти своєю любов"ю 32-35 дітей, які намагаються передати дітям не лише свої знання але й життєвий досвід, моральні засади, культурний потенціал - у нас оцінений в 300-500 грв.Останні роки вимели зі школи величезну кількість професійно активних працівників.Залишилися або дійсно фанати, або люди, які з певних обставин не можуть поміняти роботу, або люди, які вміють зробити собі добре на будь якій роботі.
              > Механізм зародження хабарництва простий.Урок - багато матеріалу , не всім зрозуміло. Додаткові платні консультації.Куди перехилиться рівновага через деякий час?.
              (ГП) Ви знаєте, але у США заробітна платня шкільного вчителя, особливо якщо він або вона не має ступеню магістра, теж зовсім мізерна - десь 20-22 тис. доларів на рік до податків, тобто десь 1300 доларів на місяць чистими (це при тому, що навіть у провінційних маленьких містечках важко знайти двохкімнатну квартиру, яка коштувала б менше 500 доларів на місяць, а у великих містах це може бути 1000 чи більше). Прогодувати родину на таку зарплатню практично неможливо, тому вчителями працюють або зовсім молоді люди, або жінки, в яких чоловік добре заробляє. Але хабарництва нема...
              
              > Вчитель часто безправний.Залежно від рівня директора ( див вище),
              > він приймає правила даної конкретної школи і ні кроку вбік.Йому скажуть, кому і скільки і лише директор буде знати за що.
              (ГП) Оце жах. Тут я просто не знаю, що й сказати. У США такого рабства нема.
              
              > Вчитель безправний перед будь-якою перевіркою.Позбавлений фахової і художньої літератури ( дорого), він з часом вимушено знижує власний рівень, він в принципі не може виконати всіх вимог навчальної програми при відсутності наочності, приладів і т.д.Інститути удосконалення вчителів, по моєму, тільки себе і вдосконалюють.
              (ГП) У США не існує загальної шкільної програми. Кожна школа робить, що хоче. Це теж не дуже добре. Багато маленьких провінційних шкіл, наприклад, взагалі не має таких предметів, як біологія або хімія чи фізика. Не викладаються іноземні мови. Іноді зовсім нема історії, тільки дуже коротенька і вульгаризована історія США.
              
              > Окрема тема- атестація вчителя.ЇЇ досить для ще одного форуму, тому зупинятися на ній не буду.
              (ГП) Може, напишіть коротенько? Що це за атестація?
              
              > Де вихід? єдиний -це громадський контроль з боку батьків, зі змінною щороку опікунською радою.З незалежною оцінкою навчальної діяльності учнів.Пригадую , знайомий розповідав, що матуру в його ліцей в Польші не здала донька директора.Для нас це - фантастика.
              (ГП) У США це не фантастика, але діти багатих батьків одержують дуже престижну вищу освіту, навіть і коли вони імбецили. Для них роблять виключення і беруть їх навіть з поганими оцінками і без ніяких знань, тому що розраховують на грошові подачки батьків.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.21 | Людмила

                чи то альтернатива?

                хіба ж вибір - або молоді, або жінки добре працюючих чоловіків - то вихід?
                як в цьому разі можна говорити про якість освіти?
                чи справжня освіта починається лише в коледжі або університеті?
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.21 | Георгій

                  Звичайно, ні

                  Людмила пише:
                  > хіба ж вибір - або молоді, або жінки добре працюючих чоловіків - то вихід?
                  (ГП) Ні. Це одна з причин, чому у США середня освіта жахлива, абсолютно не конкурентоздатна порівняно з освітою, скажімо, у країнах Південно-Східної Азії або колишнього СРСР. Більшість американських школярів не отримує зовсім ніяких знань. У нашому університеті регулярно проводяться опитування першокурсників, що вони знають, наприклад, про рух планет, і ПОСТІЙНО знаходяться кілька осіб на групу, які впевнені, що Сонце обертається навколо Землі. Але я це написав, власне, не в зв"язку з якістю освіти, а як приклад того, що розмір заробітньої платні вчителя не зомсім корелює з хабарництвом. У США хабарництва серед вчителів не існує, хоча заробітна платня в них мізерна. Варто було б розібратися, чому.
                  
                  > чи справжня освіта починається лише в коледжі або університеті?
                  (ГП) Думаю, що для різних дітей по-різному. Моя власна освіта, наприклад, почалася на горищі дідової хати, де я у віці 8 чи 9 років випадково знайшов кілька старих шкільних підручників з історії. Хтось туди їх викинув, не знаю, чому туди, а не на смітник. Для моєї тодішньої шкільної програми те, що було написано в тих підручниках, не було потрібним. У нас історія викладалася з 4 класу, а я був чи у 2, чи у 3-му. Але мені раптом стало так цікаво, що я став читати ті підручники підряд. Один з них був про стародавній світ, другий про середні віки, і т.д. Те, що я отримав від того читання на горищі - як зараз пам"ятаю, сіном дуже сильно пахнуло - я ніде більше не отримав, ні у середній школі, ні в інституті... Освіта взагалі досить містична річ.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.22 | Людмила

                    різні порівняльні шкали

                    Георгій пише:
                    > У США хабарництва серед вчителів не існує, хоча заробітна платня в них мізерна. Варто було б розібратися, чому.
                    ну, то треба відштувшуватись від того, що в Штатах, хабарництво існує не як системне явиище, а як поодинокі випадки.
                    Тобто, його не існує не лише в освіті.
                    Тож причини слід шукати не в системі освіти, а на зовсім іншому рівні...
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.01.25 | Сергій Кабуд

                      не мізерна. бува і більше $100тис на рік

                      в приватних школах меньше
                      
                      а в 'державних' тут це departmenrt of ed мисцевого ривня, ну там штат теж вплив має
                      
                      а деякі вчителя з спеціяльних тем можуть і більше заробляти
                      
                      тим не меньше, берем велике місто зпоганими школами - нюйорк
                      
                      початкова платня вчителя десь трицять тисяч баксів, відпустка там якось влітку дуже довга, взагалі уроки лише півдня
                      
                      то можна ніфігово влаштуватися
                      своя специфіка є в роботи, діти озброєні,таке інше, але це все йде в минуле
                      
                      а от на Лонг Айленді вчитель може заробляти і всі 100тис баксів
                      
                      
                      корупція є скрізь, крім фінляндії і таке саме, в них треба вчитися боротьбі знею
                      
                      США по шкалі корупції не є чиста країна.
                      
                      нещодавно посадили кількох судей з брукліну шо брали за рішення на користь розведених батьків і прав по вихованню дітей хабарі
                      
                      то ж саме дороге шо є- діти!
                      ото плати судді 20 тисяч - то можна дом в Броварах купить

• 2005.01.11 | kyiv04

  математика та політика

  Ось прикольний приклад того, як наш народ математику знає. А людина у той лайвджорнал пише, тобто навряд чи не має вищої освіти або не студентка.
  http://www.livejournal.com/community/2004_vybory_ua/2402374.html
  Одразу тест - хто не сміється, не здав.
  
  
  До речі, мені зустрічалися статті різних американських "протестних" журналістів, які пишуть, що незнання народом отих процентів та інших базових понять математики дуже спрощує політикам задачу навішування тому народу макаронних виробів на вуха зі статистичним соусом. Ніхто все одно не розуміє, про що йдеться. Так що загальний екзамен на знання базових понять був би корисним і для ускладнення політичних маніпуляцій. Може, хоч з цієї точки зору це може зацікавити наших політиків. І для них теж буде тест.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Olha_K

    Re: математика та політика

    Почекайте, почекайте шановний - політики будуть зацікавлені у зменшенні можливостей для політичних маніпуляцій!? Ні, боюсь ЦЕЙ іспит жодний політик світу не складе! Це МИ зацікавлені в тому, щоб нами не маніпулювали, тому і висимо тут у форумі!
    Власне в Америці (хто дивився дебати, знає) кандидати маніпулювали чим завгодно і як завгодно, порушуючи логіку статистичну чи економічну, чи взагалі усяку. Наприклад інформація про створення скажімо 500000 робочих місць за певний період часу вигладає добре, якщо не згадувати про стрибок безробіття за той же період часу (-1000000) (цифри не реальні, просто приклад). А якщо взяти до уваги які саме позиції були скорочені і які створені, стає ще цікавіше. Робоче місце у МакДональдсі з оплатою 5 доларів на годину не компенсує для економіки втрату робочого місця системного адміністратора з оплатою 70 доларів на годину.
    Так що не тільки математику вчити потрібно

• 2005.01.11 | sama

  Кілька прикладів

  Як я вже говорила, я маю можливість дивитися на проблеми освіти очима своїх учнів.Про умови навчання:Київ Університет ім.Шевченка.Зарахування за співбесідою для призерів Всеукраїнських олімпіад, доброзичлива приймальна комісія.Гуртожиток - 16 кв.м.-4 студенти (легально).Один стіл, на ньому комп"ютер,книжки,ну а тарілки на підлозі.Стипендія відмінника, яка для прожиття в Києві +зошити+дискети +дорога до дому + + потребує ще повної зарплати одного з бюджетних батьків.Порядний професорсько - викладацький склад, нормальна атмосфера, відсутність хабарів на сесіях.
  Університет у Фінляндії -
  магістерка - стипендія 450 євро, це приблизно допомога при втраті роботи ( до речі перша стипендія видається в день приїзду, дрібниця, а хтось про це подумав,) -250 за гуртожиток + половинна вартість харчування в студентській їдальні+необмежений доступ до бібліотечних та лабораторних ресурсів ( власний електронний ключ від корпусу та лабораторії), + 1 кімната - один студент + сприяння факультету для працевлаштування в дозволених межах на факультеті за фахом + можливість участі у наукових літніх міжнародних школах за оплатою університету + найсучасніше дослідницьке обладнання.Студент за два роки магістерки зміг побачити 6 європейських країн за свою стипендію.
  Приклад 2 - Кембрідж, аспірантура.4 роки у винятковому академічному та культурному середовищі,необмежені можливості для наукової роботи, спорту, відпочинку + стипендія яка це покриває + на виході дисертація.
  Що мене дивує при зустрічі з тими дітьми - у них сформоване почуття конкурентності , вони дуже швидко розуміють - хочеш чогось досягти - мусиш мати переваги.Мусиш підніматися щоразу на вищий щабель, бо конкурентів багато.І наші діти дають собі раду. Але захистивши дисертацію в Кембріджі, в Канаді чи Польщі ти в Україні ніхто - захист на разі не визнається. Вам не смішно?
  Розповідати такі приклади в Україні невдячна справа - рано чи пізно запитають - а скільки і кому треба дати, щоб туди попасти і переконати, що того можна досягнути самому- важко.Цього досягають діти, які роками є кращими серед ровесників,їх прізвища повторюються в списках -з 8 по 11 клас.Може б дати можливість їм тут так вчитися?Я не знаю реального шляху для такого учня домогтися відповідної стипендії в Україні.
  Заставивши студента бідно жити в поганих умовах 5-8 років чи виховаємо ми з нього наукову еліту - хто зна.Я розумію що всі ми так вчилися і є приклади, які скорше є винятками ніж правилом.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Olha_K

    Re: Кілька прикладів

    > ... у них сформовано почуття конкурентності
    
    Так, конкуренція тут дійсно цікава. Але це частина "західного" складу мислення, і програвити тут ой як не люблять. Але ця конкуренція не агресивна, тобто студенти не намагаються "підгадити" колегам, щоб їх успіхи виглядали більш значущими, тому що знижуючи планку вони позбавлять самих себе стимулу ставати кращими. Ми можемо безкінечно порівнювати, що на заході краще, але далеко не все є придатне до застосування, згідні? Дві системи освіти дуже несхожі, і я не знаю, чи ми можемо перейняти якись технології без зміни свідомості, без відчуття самоповаги поваги та до знань, до науки та науковців.
    Тільки у нас я чула від СТУДЕНТІВ "Я така тупа, як валянок, цього ніколи не збагну" з гордістю, чи "Який ти розумний" у якості образи ...
    
    Але шановні, ми констатуємо загально відомі, але аморфні факти без конкретної статистики. Ми знаємо, як буває краще, але від простого порівняння наше становище не зміниться. Давайте намагатися визначитися із переліком проблем та критеріями за якими ми їх плануємо оцінювати. І за результатами дивитися, чи покращити якісь "відсотки", чи всі прогнило і потрібно будувати нове.
    
    До речі, чи є серед нас соціологі?

• 2005.01.11 | Василь Петрів

  Ми вже зробили одну помилку. Тепер можемо зробити наступну...

  Тижневик "Дзеркало тижня" опублікував мої міркування про сучасне становище в посттоталітарній освіті України http://www.zn.kiev.ua/nn/show/498/46748/. Але при скороченні з тексту був вилучений абзац, який безпосередньо стосується теми нашої дискусії.

  Тоталітарному режиму також були потрібні інженери і лікарі, агрономи і математики, космонавти і кваліфіковані токарі, тому природничі предмети вивчалися на хорошому рівні, що давало підстави хвалитися системою освіти в цілому. Зовсім інша картина в галузі суспільно-економічних дисциплін, де ідеологи боялися будь-якого прояву логічних міркувань, бо вільно мислячі особистості неминуче приходили до висновку про безглуздість панівної системи. В таких умовах була вибудована система освіти, яка продукувала високоосвічених рабів. Для того, щоб хоч би формально зберегти наукоподібність викладання, необхідно було знайти якесь обґрунтування догмам, які вивчаються. Небажані самостійні міркування були замінені єдиною фразою: "Як сказано в ..." Далі цитата Маркса, Леніна, постанови КПРС, доповіді президента. Наука полягала в умінні "правильно" тлумачити відповідні документи, навчання зводилося до читання, конспектування і переказування вголос "першоджерел". Слухняні науковці вміло прикриваються рішеннями найвищих установ, щоб уникнути відповідальності за авантюрні рішення вождів, які треба "нести в маси". На початку дев'яностих був короткий період, коли "бійці ідеологічного фронту" відчули якщо не страх, то хоча б деяку розгубленість. Стало очевидним, що вся їхня наука - суцільний обман, а система вивчення суспільних дисциплін виявилася системою морального закріпачення інтелігенції. Але час ішов, всі засуджували комуністичну ідеологію, але продовжували платити зарплати академікам, професорам та доцентам, незалежно від того, що саме вони вбивали в голови юних українців. Якось непомітно вищі партійні школи стали академіями управління, всі кафедри історії КПРС - кафедрами історії України, наукового комунізму - політології і т.д. Без зміни професорсько-викладацького складу, без переатестації. Все визначається титулом. Для міністерського чиновника професором є людина, яка захистила докторську дисертацію. Він не бажає бачити, що головним науковим доробком професора кафедри історії України є робота "Боротьба КПРС за торжество ленінської національної політики", йому байдуже, що молодих політиків готує академік, який дослужився до свого титулу роботою "Производственная демократия как форма проявления ведущей роли пролетариата". Чиновники тупо сумують кількість публікацій, не звертаючи уваги, що перша половина цих "наукових досліджень" доводить переваги соціалістичного способу господарювання, а друга оспівує реформаторський хист нинішньої правлячої верхівки.

  Таким чином, помилка полягала в абсолютизації наукових титулів адміністративною системою, претворення їх у гарантію довічного робочого місця та наукової пенсії. Чиновники кинулись купувати собі звання "проффесора" як страховку на випадок непередбачених обставин на займаній посаді. Для багатьох такі обставини виникають саме зараз. Якщо ми не зуміємо знайти протидію, - титуловані чиновники збанкрутілої влади ще надовго закриють молодим науковцям доступ до роботи у ВНЗ...

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Olha_K

    75 академіків по 500 гривень штука

    Про абсолютизацію та девальвацію...
    
    10-01-2005 14:07 Майдан-ІНФОРМ, Київ
    Професори, стережіться “лохотрону”!
    
    Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1105358865.html
    
    У ряді ЗМІ промайнула інформація про те, що 25 грудня відбулися загальні збори АН вищої школи України, на яких новими академіками стали відразу 75 вчених.
    
    Однак, як повідомив прес-службі Інституту відкритої політики президент АН ВШУ, доктор-геолого-мінералогічних наук, професор, лауреат Державної премії України Микола Дробноход, того дня жодних зборів шанована громадська організація провідних університетських науковців не проводила.
    
    Як виявилося, від імені академії обманом діяв колишній професор марксистсько-ленінського літературознавства й активний борець з “буржуазним націоналізмом” Микола Дубина, ще 1995 року звільнений з Київського університету ім. Т. Шевченка за аморальний вчинок, несумісний з роботою викладача. І, хоча претензії М. Дубини на керівництво АН ВШУ вже двічі спростовано Апеляційним судом міста Києва, хоча його шахрайські вчинки розслідують три київські районні прокуратури, але безмежна зухвалість і наявність фальшивої печатки дозволяє йому й досі вводити в оману надто легковірних і марнославних професорів.
    
    Причому діє М. Дубина зовсім не безкорисливо, - адже ціна виданого ним липового диплому АН ВШУ складає для кожного власника 500 гривень. А відтак масове “випікання” “академіків”, декороване високими словами про науку, освіту й духовність, приносить його організаторам непоганий прибуток.
    
    Президія АН вищої школи України співчуває ошуканим М. Дубиною науковцям і вимагає від правоохоронців, аби від спритників зажадали повернули кошти, зібрані за дипломи, які не мають жодної ваги. І водночас Президія АН ВШУ закликає наукову громадськість бути обережною і не брати участі в різних “лохотронах”, що організовуються сумнівними ділками від науки й освіти.
    
    Джерело: прес-служба Інституту відкритої політики

• 2005.01.11 | sama

  Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

  Ви пишете: Дві системи освіти дуже несхожі, і я не знаю, чи ми можемо перейняти якись технології без зміни свідомості, без відчуття самоповаги поваги та до знань, до науки та науковців.
  Отут починається найсумніша частина нашого обговорення.В Європі є певний рівень життя і певний набір правил поведінки, про який відомо - будемо ми дотримуватися такого рівня моральності - будемо жити так.Знизимо рівень - будемо жити гірше.В нас же бракує того, чого не з"явиться ні при зміні президента, ні при зміні фінансування галузі освіти -поваги до людини і поваги людини до самої себе.Навіть після революції в освіту не прийдуть відразу нові вчителі і не прийдуть ще кілька років інакші учні.Доведеться зміни робити в собі, а це найважче.
  Перестати боятися, брехати ( тобто прикрашати трошки картину успішності), домагатися чи запобігати чиєїсь прихильності,перестати терпіти чиєсь хамство чи хабарництво.До речі, ви звернули увагу - брудний список в нас містить одне прізвище (пробудився нині чоловік знаменитим).Одне!На всю Україну!Що це означає - що ми боїмося, а ще гірше - шо існуюча система багатьох влаштовує.А щодо аналізу і статистики - річ корисна але я, на жаль, можливо тому що дуже давно працюю в цій системі не бачу шляху для швидкої зміни. Люди, яким мила ця система, міцно в ній засіли. Працювати в ній за ідею дуже важко. За що частина з них працює можна лише здогадуватися.І хто зміг би їх зараз замінити - не уявляю.Я молодих ентузіастів для педагогічного фронту бачила небагато.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Георгій

    Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

    sama пише:
    > (...)В Європі є певний рівень життя і певний набір правил поведінки, про який відомо - будемо ми дотримуватися такого рівня моральності - будемо жити так.Знизимо рівень - будемо жити гірше.
    (ГП) Ви знаєте, я не впевнений, що тут моральність грає вирішальну роль. Не знаю про Європу - я в західній Європі ніколи не жив і не працював, хоча маю друзів-голанців і французів - але у США живу вже майже 15 років і викладаю в їхніх ВНЗ вже близько дев"яти років. Не на високій особистій моралі тут все тримається. Моральність окремих людей тут така сама, як і скрізь, тобто різна. Є люди, які поважають себе та інших, і є такі, хто ні себе, ні інших не поважає. Є чесні, і є шахраї. Люди скрізь люди.
    
    >В нас же бракує того, чого не з"явиться ні при зміні президента, ні при зміні фінансування галузі освіти -поваги до людини і поваги людини до самої себе.Навіть після революції в освіту не прийдуть відразу нові вчителі і не прийдуть ще кілька років інакші учні.Доведеться зміни робити в собі, а це найважче.
    (ГП) Не сперечаюся з цим. Зміни в собі - справа важлива і благородна. Проте одного самовдосконалення все-таки мало.
    
    >Перестати боятися, брехати ( тобто прикрашати трошки картину успішності), домагатися чи запобігати чиєїсь прихильності,перестати терпіти чиєсь хамство чи хабарництво.До речі, ви звернули увагу - брудний список в нас містить одне прізвище (пробудився нині чоловік знаменитим).Одне!На всю Україну!Що це означає - що ми боїмося, а ще гірше - шо існуюча система багатьох влаштовує.
    (ГП) Добре, а якщо цей список виросте до ста чи трьохсот прізвищ? Швидше всього ці люди просто скажуть, та хто ви всі такі і де ваші докази, що я робив щось не так? Я не те що проти громадських акцій протесту, громадського осоромлення хабарників чи безсовісних розпусників - але я думаю, що потрібні ще якісь серйозні міри ПОНАД усі ці акції громадського протесту чи засуду. Наприклад, треба змінити статус залежності українських ВНЗ від державних чиновників. (Як?) Треба зробити посаду викладача ВНЗ престижною і дорогоцінною (Як? Може, ввести щось на кшталт американської "tenure?") Ну і т.д. ...
    
    >А щодо аналізу і статистики - річ корисна але я, на жаль, можливо тому що дуже давно працюю в цій системі не бачу шляху для швидкої зміни. Люди, яким мила ця система, міцно в ній засіли. Працювати в ній за ідею дуже важко. За що частина з них працює можна лише здогадуватися.І хто зміг би їх зараз замінити - не уявляю.Я молодих ентузіастів для педагогічного фронту бачила небагато.
    (ГП) Правильно, тому що пересічна людина - не ентузіаст. Мабуть, треба розраховувати не на ентузіазм молодих ідеалістів (на якому завжди паразитують негідники), а на економічну привабливість професії викладача.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.11 | Olha_K

      Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

      >ГП) Правильно, тому що пересічна людина - не ентузіаст. Мабуть, треба розраховувати не на ентузіазм молодих ідеалістів (на якому завжди паразитують негідники), а на економічну привабливість професії викладача.
      
      Правда! Ентузіасти - це ми! Я підтримаю тезу про економічну і не тільки економічну зацікавленність тих, хто вже є у системі, тому хочу ще раз пояснити свою позицію щодо "статитики". Нам потрібно ДОСЛІДИТИ, а не констатувати проблему. Ми не можемо сподіватися, що завтра прокинемось - всі повернулися з-за кордону, знайшлися якісь "приховані" спеціалісти, які заробляли гроші в інших сферах, прийдуть випусники і все буде гаразд. Навіть якщо є (і я впевнена, вони таки є) молоді ентузіасти, система їх з*їсть згодом. Треба думати, як змінити систему відношень: держава - внз, абітурієнти- внз, студенти - внз, студенти - викладачі, викладачі - внз, працедавці - внз. Щось потрібно буде виправляти, щось ламати об коліно, але враховуючи інтереси безпосередніх учасників відносин. У моїй уяві, зміни у системі повинні базуватися на цих інтересах, і саме система повинна надавати можливість задоволення інтересів без порушення закону. Ми не зможемо протидіяти корупції при мізерній зарплаті і НЕвідповідальності за хабарі. Тому що базовий інтерес - ГРОШІ, ГРОШІ, ГРО-О-ОШІ - нікуди не подінеться. Але шляхи реалізації плану "ГРОШІ" може бути різний.

  • 2005.01.11 | Olha_K

    Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

    >А щодо аналізу і статистики - річ корисна але я, на жаль, можливо тому що дуже давно працюю в цій системі не бачу шляху для швидкої зміни. Люди, яким мила ця система, міцно в ній засіли.
    
    А мова не іде про швидку зміну. Мова іде про ЗМІНУ, і конкретно про напрямки змін. Щодо "Чорного списку" - я не боюсь, і можу розповісти детально про всі маразми починаючи з ліцею через інститут і аспірантуру, яку я кинула, після двох розмов з майбутнім керівником.
    Ніхто не боїться Просто робити це тут для мене не має сенсу. Та людина, що опублікувала свою історію - це інший випадок. Але я знаю, що якщо це буде спланована ініціатива, це може мати сенс. Скажімо, я навіть не знаю до якого органу можна податися, якщо порушені інтереси студентів. Суди? Було б непогано подумати над створенням юридичної структури над усіма ВНЗ з достатньою експертизою для захисту прав студентів та викладачів, яка б мала чи то власні повноваження (як військовий суд) приймати адміністративні рішення до порушників, чи то допомагала розгляду справ у суді. І якщо "чорний список" складався б на основі розгляду таких справ, це вже не було б таким собі засобом "зведення рахунків" на форумах, а реальним оприлюдненням юридично доведених фактів.
    Тоді б громадськість уважно стежила за порушниками, чи то інформуючи про їх "рецидіви" з подальшими наслідками, чи наприклад, не дозволяючи наймати звільнених негідників Країна повинна знати своїх "героїв". Чи вам не було б цікаво знати призвіще ректора, який був арештований у момент отримання великого хабаря, ув*язнений,і навіть здається, засуджений, і якого відпустили через кілька місяців і поновили на посаді ... вже не ректора, а викладача того самого ВНЗ? Виявився дуже впливовою людиною, а про те що відбувалося говорили пошепки, і знали кілька людей. І журналістам, також певно було б цікаво. Я не за розповсюдження пліток, а за інформування громади. Якщо кожен ректор боявся б "прокинутись знаменитим", це був б ще один механізм стримування.

• 2005.01.12 | sama

  як вивчали думку студентів

  Колись у Львівській політехніці була розроблена анкета для анонімного анкетування студентів, у якій пропонувалося оцінити професійні якості викладачів. Потрібно було поставити + напроти відповідних характеристик. Анкета передбачала комп"ютерну обробку.Результати узагальнювались (що дозволяло зменшити вплив якоїсь індивідуальної неприязні) і давали такий собі портрет у відсотках.Досить відчутна була штука, але тихенько загинула.Кому з поважних осіб було цікаво прочитати, що його якості оцінені студентами в 5%.Пробувала її дію на собі - впливає серйозно .
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.12 | Olha_K

    Re: як вивчали думку студентів

    >Кому з поважних осіб було цікаво прочитати, що його якості оцінені студентами в 5%.Пробувала її дію на собі - впливає серйозно
    
    А наскільки така оцінка на Ваш погляд була об*єктивною? Тобто, чи були взагалі високі оцінки по будь-яких категоріях? І якою була, якщо відомо, різниця між оцінками різних викладачів? Надайте, будь-ласка кілька прикладів.
    Я просто намагаюсь зрозуміти, ініціатива були припинена через необ*єктивність студентів (зведення рахунків, насолити, тощо), яка спричиняла непотрібний стрес у викладачів, чи через саме неприємне відкриття професійної невідповідності викладачів в очах студентів.
    
    Перепрошую, якщо Вас ображає такє формулювання, не сприймайте, будь-ласка це особисто.
    
    І ще питання - чи Ви вважаєте, що якби за результатами таких опитувань були впроваджені реальні зміни (скажімо, зміна розкладу, чи ще щось зрозуміле кожному студентові), то студенти відносились б до таких опитувань більш відповідально?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.12 | Георгій

      Re: як вивчали думку студентів

      Olha_K пише:
      > (...) намагаюсь зрозуміти, ініціатива були припинена через необ*єктивність студентів (зведення рахунків, насолити, тощо), яка спричиняла непотрібний стрес у викладачів, чи через саме неприємне відкриття професійної невідповідності викладачів в очах студентів.
      (ГП) Трохи про мій власний досвід у цій справі. Необ'єктивність студентів дійсно ЗАВЖДИ позначається на евалюаціях - часто ті викладачі, які намагаються бути просто вимогливими, оцінюються студентами нижче, ніж вони того заслуговують. Але тут можна допомогти двома засобами. По-перше, евалюація повинна проводитися ДО ТОГО, як студент іде на заключний екзамен. Коли студент бачить, що викладач прагне йому чи їй допомогти, і що ще є надія на відмінну чи хорошу оцінку за курс, образи на викладача якось загладжуються і оцінка робиться об'єктивнішою. По-друге, дуже багато залежить від точного формулювання питань анкети. Наприклад, ці питання мусять адресувати обидві сторони, тобто студент повинен (-нна) відповісти не тільки на питання, який був викладач, а і на питання типу, а наскільки сам СТУДЕНТ був (була) активним під час занять, скільки часу і зусиль треба було витратити на опанування цього курсу у порівнянні з іншими і т.д. Коли перед очима студента така анкета, де є чесні питання і про викладача, і про самого студента, оцінка робиться дещо об'єктивнішою.
      
      > (...) І ще питання - чи Ви вважаєте, що якби за результатами таких опитувань були впроваджені реальні зміни (скажімо, зміна розкладу, чи ще щось зрозуміле кожному студентові), то студенти відносились б до таких опитувань більш відповідально?
      (ГП) У США питання про зміну розкладу не актуальне, тому що студенти самі собі обирають курси і формують свій власний розклад, як їм зручно. Думаю, що це окрема тема для обговорення.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.12 | sama

        як уникнути нечесності

        На мою думку хорошим регулятором якості викладання та рівня стосунків викладач - студет могла б стати більша відкритість вузів. Наприклад можливість стажування в однопрофільних вузах ( заодно схід-захід би перезнайомився) сприяла б не тільки розширенню світогляду студентів але й рекламі чи антирекламі окремих вузів чи викладачів. Можна було б передбачити в угоді на стажування можливість вибору одного з кількох лекторів.Зрештою, ця практика вже добре в світі відпрацьована.
        
        Окремою темою для обговорення є кількість навчальних курсів , які студент повинен здати за час навчання. В нас вона, здається, вже вийшла за розумні межі. Це ,напевно, треба регулювати за рахунок більш тонкої спеціалізації, тому що навчити всіх все - нереально.
        
        Хорошу практику має МФТІ.Екзамен здається не тому викладачеві, який читав лекції чи вів практичні.Це зменшує можливості для попередніх чи поточних домовленостией.Правда, перездавати можна протягом всього наступного семестру.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.13 | Михайло Свистович

          Шановна пані Сама

          Здається, нам пора знайомитись Не можна допустити, щоби Ваші думки просто загинули в архівах цього форуму.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.13 | sama

            З великою приємністю(-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.15 | Михайло Свистович

              Збиратимусь до Львова - напишу (-)

    • 2005.01.12 | sama

      Re: як вивчали думку студентів

      Мушу визнати, що мені така оцінка здалася обєктивною .Правда дла цього запитань має бути досить багато і вибірка анкетованих достатньою.При чому була розроблена методика комп"ютерного аналізу з видруком підсумку анкетування у вигляді якихось узагальнених тверджень.
      Думаю, що саме небажання враховувати думку студентів стало причиною припинення подібної практики.

  • 2005.01.12 | Георгій

    Re: як вивчали думку студентів

    sama пише:
    > Колись у Львівській політехніці була розроблена анкета для анонімного анкетування студентів, у якій пропонувалося оцінити професійні якості викладачів. Потрібно було поставити + напроти відповідних характеристик. Анкета передбачала комп"ютерну обробку.Результати узагальнювались (що дозволяло зменшити вплив якоїсь індивідуальної неприязні) і давали такий собі портрет у відсотках.
    (ГП) У США це робиться обов'язково, в усіх ВНЗ, як державних, так і приватних. Але оцінка робиться не на підставі відсотків, а на підставі рейтінгу від 0 до 5. Хороші викладачі мають рейтінг 3 і більше. Параметри, які підлягають рейтінгові, дещо варіюють від ВНЗ до ВНЗ, але певні базисні параметри однакові скрізь. Наприклад, чи чітко і зрозуміло викладач висловлює свої думки, чи показує він (вона) бажання, щоби його (її) студенти чомусь навчилися, чи доступний викладач для зустрічей зі студентами, чи добре він (вона) організовує час лекцій чи практичних занять, і т. ін. Наскільки важливі результати цих опитувань для викладача, теж варіює від ВНЗ до ВНЗ. У тих закладах, де робиться велика дослідницька робота, викладачеві можуть пробачити не дуже хороші результати такого опитування за умови, що цей викладач компенсує свою не дуже хорошу викладацьку роботу відмінною дослідницькою роботою. Наприклад, я знав в MSU викладачів, які мали рейтінг 2-2.5, але їм це пробачалося, тому що вони публікували хороші дослідницькі статті і отримували гранти на наукову роботу. В UCLA багато років викладав один геніальний вчений-імунолог, Ілай Серкарз, якого студенти називали "scattered brain" (він дійсно поводив себе як карикатурний "професор," неорганізований, забудькуватий і т.д.) і який мав рейтінги 0.5 - 1, але його тримали, тому що він був генератором блискучих наукових ідей. З іншого боку, у тих ВНЗ, які фокусуються головним чином на навчальному процесі, ці рейтінги для долі викладача критично важливі.
    
    >Досить відчутна була штука, але тихенько загинула.
    (ГП) Шкода. Треба відновити.
    
    >Кому з поважних осіб було цікаво прочитати, що його якості оцінені студентами в 5%.Пробувала її дію на собі - впливає серйозно .
    (ГП) Так, на мене мої евалюації теж завжди діють серйозно.

• 2005.01.12 | Горицвіт

  Коментую

  Рівень освіти в Україні з кожним роком падає. Це виражається, перш за все, в знаннях студентів. Криза зачепила вже і Могилянку і природничі факультети університету Шевченка, які ще недавно вважалися острівцями якісної освіти.
  
  Головна причина, як мені здається, загальна економічна ситуація в державі. Якісна освіта просто непотрібна для більшості посад і професій. Бо там для кар'єри потрібні інші речі. Відповідно так вони і вчаться, і так їх вчать.
  
  Для деяких професій освіта потрібна, але вже нема можливості її здобути. Старі викладачі йдуть на пенсію, молодих (відповідного рівня) - нема. Бо спеціаліст має бути фанатиком чи я не знаю ким, щоб викладатися за 500-1000 грн зарплати. Тому курси роздаються кому попало, і стає краще не слухати лекцій, а намагатися вивчити предмет самостійно, по уривках, які часом можна безплатно знайти в інтернеті. Мені відомі анекдотичні випадки, як читаються деякі дисципліни на природничих факультетах університету Шевченка.
  
  Освіта невіддільна від виробництва і від науки. Студенти повинні мати практику в реальному сучасному виробництві (бізнесі), а викладачі - циркулювати між викладанням і дослідженнями. Якщо ні того, ні того практично нема (як системи), то де візьметься освіта.
  
  Платність освіти в Україні, на жаль, ніяк не впливає ні на якість, ні на хабарі. Більшість нових приватних університетів - вкрай низького рівня. Може виникнути питання: а як же вони тримаються? Чому їх не зітре конкуренція. Так отож. Просто конкуренції нема. Тому що нема споживачів. Тому що нема місцевого іноваційного бізнесу. А виїхати на роботу по спеціальності за кордон - не так просто. Та й дипломи наших нових "бізнес-академій" нікому там не потрібні. Крім того, освіта не може працювати на експорт, бо потрібне середовище, а де воно візьметься, якщо всі тут же будуть виїжджати.
  
  При цьому в Україні нема "зайвих" вузів, про що часом помилково пишуть. Навпаки, вступити вчитися (в більш-менш нормальний заклад) дуже важко, і багато здібних дітей цього зробити не можуть просто тому, що нема місць. Отже, проблему неможливо розв'язати простим скороченням числа вузів.
  
  Ще одна проблема: довіра до дипломів. Людина має "диплом державного зразка", але при цьому ні в якій мірі не є спеціалістом. Маса лікарів, до яких страшно звертатися.
  
  Ще одна проблема: права студентів. Перш за все право на освіту. Людина вступає, платить гроші, підписує якийсь там контракт, але не отримує того, чого справедливо чекає.
  
  Це короткий нарис ситуації.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.13 | Сергій Вакуленко

    Що робити та хто робителі?

    До Горицвітового образочка можна додати одну подробицю:
    
    Керівництво більшості університетів (особливо гуманітарного спрямовання) у руках колишньої парткомівсько-комсомольської зграї.
    Тепер їх цілком улаштовує наявне становище, в якому так зручно гріти руки, тож можна сподіватися на систематичне саботування всяких спроб щось посутньо змінити.
    
    Кого поставити замість них — велике питання. Річ у тім, що справді здібні кадри з університетів порозбігалися (хто за кордон, хто туди, де більше платять, в самій Україні). До останнього часу освіта сяк-так трималася на людях пенсійного віку, кому вже запізно було починати нове життя. Тепер вони природним робом припиняють викладання. Нових, що приходять на їхнє місце, можна поділити на дві великі категорії: 1) ті, хто не годен знайти кращої роботи ("нездариська"), та 2) ті, палко прагне інтеґруватися в теперішню систему, посівши в ній якомога вищий щабель ("хабарники-кар'єристи").
    Винятків дуже мало, і якщо ці процеси не зупинити, то на нас чекає скора катастрофа в цій галузі.
    
    Надій на "само-" … -оновлення, -очищення тощо я б не покладав.
    
    Потрібне розумне й послідовне втручання держави — в особі міністерства (на таку кількість посад ще можна знайти путніх людей в межах однієї цілеспрямованої акції).
    
    Поняття престижності в теперішній Україні не має сенсу: керівництво університетів охоче вживатиме це слово, але на думці матиме своє: престижно — це там, де найбільші хабарі.
    
    Загальна спрямованість державного втручання: зробити так, щоб від "робителів" залежало якнайменше, створивши відповідні системні рамці.
    
    Тепер про те, щó робити.
    
    1. Забрати з рук теперішнього керівництва його головний "тіньовий" фінансово-організаційний важіль: маніпуляції на вступних іспитах.
    Зробити це не так і складно. Треба централізовано формувати предметні комісії для вступних іспитів й відряджати їх до університетів з инших міст. Розподіл комісій та їх членів має робитися жеребкуванням напередодні вступних іспитів. Я мав трохи схожий досвід ще у 1980-х рр., коли працював у Харківському політехнічному інституті й брав участь у вступних іспитах у двох його філіях (у Сумах та в Кременчуку): тон розмов керівництва з приїжджими зовсім инакший, ніж зі своїми, та й ніхто не вдаватиметься до зловживань заради чужого ректора.
    
    Цей спосіб кращий, ніж тести (коли треба, їх пишуть замість вступників).
    
    Що ж до платності: вона тільки погіршує проблему в державних університетах, де співіснують платна та безплатна форми. Батьки вступників отримують натяк: треба вибирати між сумою, кажучи умовно, 5000, що її платитимете до каси, або 2500 поза касою.
    
    2. Передати частину повноважень (зокрема, й фінансових) від ректоратів до деканатів. Факультет — це структурний підрозділ, що забезпечує навчання студентів. Йому й карти в руки. Ректорат — це спадкоємець колишнього парткому, який прагне керувати й ні за що не відповідати. Звідси — ідіотичне множення непрофільних предметів, що їх накидають згори коштом спеціяльних дисциплін. Якщо придивитися, читають їх колишні викладачі циклу "історія КПСС - діалектичний матеріялізм - історичний матеріялізм - політична економія - науковий комунізм (+ так само науковий атеїзм)", тобто найкращі приятелі колишніх компартійно-комсомольських босів (рука руку миє). Факультети наразі ремствують мовчки, але задоволених таким станом справ на цьому рівні немає.
    
    Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
    
    3. Піднести статус викладача й опустити статус адміністратора. Механізм — пожиттєвість викладацької посади (принаймні, починаючи з доцента). Цей кий має два кінці (бо не бракує поганих викладачів), але то буде краще, ніж теперішня система контрактів, яка ставить викладача в мало не рабську залежність від керівництва.
    
    На перспективу треба думати про вищу оплату викладацької праці. Ідеться не лише про гроші, а й про навчальне навантаження: наш викладач пересічно повинен вичитати втричі (!) більше годин, ніж його західний колеґа (хоч би в тій самій Польщі).
    
    Притоку нових здібних людей не буде, якщо не підвищити привабливість освітянської праці.
    
    4. Викладач має бути взалежнений не від адміністрації, а від студентів. То не повинні бути рейтинґи (що їх складатиме невідомо хто, а використовуватиме відомо хто). Студентам треба надати безпосереднє право обирати собі викладача. Це може бути паралельне читання обов'язкових курсів різними викладачами, що між ними можна вибирати, та/або пропонування альтернативних факультативних предметів, коли подавтиметься назва та зміст курсу вкупі з прізвищем викладача. Платня викладача має бути до певної міри взалежнена від попиту на нього з боку студентів.
    
    Ці заходи не потребують великих коштів і можуть бути здійснені вольовим політичним рішенням — офіційним запровадженням нового порядку. Це створить умови для самореґуляції освітнього процесу та створення балансу інтересів: кому потрібен диплом без знань, піде до пустобрехів (нездар, хабарників тощо), кому потрібні знання, — не боятимуться вимогливого викладача.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.13 | Георгій

      Re: Що робити та хто робителі?

      Сергій Вакуленко пише:
      
      > (...)Потрібне розумне й послідовне втручання держави — в особі міністерства (на таку кількість посад ще можна знайти путніх людей в межах однієї цілеспрямованої акції).
      (ГП) Мені здається, що проблема тут у тому, що держава не втручатиметься по-справжньому, тому що стратегічною метою такого втручання було б зробити ВНЗ незалежними від держави, а такі речі наша держава не має ніякої історичної традиції робити.
      
      > Загальна спрямованість державного втручання: зробити так, щоб від "робителів" залежало якнайменше, створивши відповідні системні рамці.
      (ГП) Точно. Тому в мене нема особливого оптимізму.
      
      > (...) Треба централізовано формувати предметні комісії для вступних іспитів й відряджати їх до університетів з инших міст. Розподіл комісій та їх членів має робитися жеребкуванням напередодні вступних іспитів. Я мав трохи схожий досвід ще у 1980-х рр., коли працював у Харківському політехнічному інституті й брав участь у вступних іспитах у двох його філіях (у Сумах та в Кременчуку): тон розмов керівництва з приїжджими зовсім инакший, ніж зі своїми, та й ніхто не вдаватиметься до зловживань заради чужого ректора. Цей спосіб кращий, ніж тести (коли треба, їх пишуть замість вступників).
      (ГП) Згідний.
      
      > Передати частину повноважень (зокрема, й фінансових) від ректоратів до деканатів. Факультет — це структурний підрозділ, що забезпечує навчання студентів. Йому й карти в руки. Ректорат — це спадкоємець колишнього парткому, який прагне керувати й ні за що не відповідати.
      (ГП) Так. Я не знаю, наскільки зараз в Україні факулльтети мають фінансові повноваги. У ВНЗ США так звані школи (schools) або відділи (departments) (аналог українських факультетів) мають у своєму розпорядженні дуже серйозні гроші і не мусять слухати вказівок зверху щодо того, як їх потратити. Це лягає досить тяжким тягарем на плечі голів шкіл та відділів, але зате ліквідує "командно-адміністративний" принцип.
      
      > Звідси — ідіотичне множення непрофільних предметів, що їх накидають згори коштом спеціяльних дисциплін. Якщо придивитися, читають їх колишні викладачі циклу "історія КПСС - діалектичний матеріялізм - історичний матеріялізм - політична економія - науковий комунізм (+ так само науковий атеїзм)", тобто найкращі приятелі колишніх компартійно-комсомольських босів (рука руку миє). Факультети наразі ремствують мовчки, але задоволених таким станом справ на цьому рівні немає.
      (ГП) А яка ситуація на природничих факультетах?
      
      > Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
      (ГП) Знову ж таки, у США предмети, що їх пропонує у даному семестрі та чи інша школа чи відділ, є відповідальністю ТІЛЬКИ цієї школи чи відділу. (Напишу про це окремо, це цікавий аспект.)
      
      > 3. Піднести статус викладача й опустити статус адміністратора. Механізм — пожиттєвість викладацької посади (принаймні, починаючи з доцента). Цей кий має два кінці (бо не бракує поганих викладачів), але то буде краще, ніж теперішня система контрактів, яка ставить викладача в мало не рабську залежність від керівництва.
      (ГП) Згідний 100%. У США це зветься "tenure." Молодий викладач починає працювати на контрактах, які поновлюються раз на рік. Цей період його чи її життя називається "tenure track" і триває (в різних ВНЗ по-різному) десь так від 4 до 7-8 років. Наприкінці цюого "track'у" викладач повинен надіслати до спеціального комітету прохання дати йому чи їй "tenure," тобто перевести з контрактної системи праці на пожиттєву посаду. Коомітет розглядає ці документи (там, крім заяви, є евалюації від студентів, список наукових праць і грантів, рецензії на наукові статті та лекції чи практичні заняття, пропозиції щодо удосконалення викладання тощо), і приймає, на підставі кількох анонімних письмових свідчень (як правило 10, але не менше 5) рішення, заслуговує цей кандидат "tenure" чи ні. Якщо рішення негативне, викладач отримує тільки свій ОДИН, ОСТАННІЙ ("термінальний") річний контракт, тобто просто МУСИТЬ шукати іншу роботу. Ця система дуже жорстка, тому що дуже багато людей не одержують "tenure" (не менше 50% "провалюються," а у ВНЗ з високим рейтінгом 70-80-90%), але вона дуже стимулює активність молодих викладачів.
      
      > На перспективу треба думати про вищу оплату викладацької праці. Ідеться не лише про гроші, а й про навчальне навантаження: наш викладач пересічно повинен вичитати втричі (!) більше годин, ніж його західний колеґа (хоч би в тій самій Польщі).
      (ГП) Це погано, тим більше що це закреслює можливості для самостійної наукової праці, творчого зростання... Я зараз читаю 8 лекцій на тиждень і веду лабораторні секції три рази на тиждень, і вже відчуваю, що моя наукова робота дещо пригальмувала. А як це збільшити в три рази, то я взагалі не уявляю собі, на що ще в людини сил залишиться.
      
      > 4. Викладач має бути взалежнений не від адміністрації, а від студентів. То не повинні бути рейтинґи (що їх складатиме невідомо хто, а використовуватиме відомо хто).
      (ГП) Ну, може і так, хоча тут у США рейтинги спрацьовують...
      
      >Студентам треба надати безпосереднє право обирати собі викладача. Це може бути паралельне читання обов'язкових курсів різними викладачами, що між ними можна вибирати, та/або пропонування альтернативних факультативних предметів, коли подавтиметься назва та зміст курсу вкупі з прізвищем викладача. Платня викладача має бути до певної міри взалежнена від попиту на нього з боку студентів.
      (ГП) Так, тут це теж є.
      
      > Ці заходи не потребують великих коштів і можуть бути здійснені вольовим політичним рішенням — офіційним запровадженням нового порядку. Це створить умови для самореґуляції освітнього процесу та створення балансу інтересів: кому потрібен диплом без знань, піде до пустобрехів (нездар, хабарників тощо), кому потрібні знання, — не боятимуться вимогливого викладача.
      (ГП) Так. Пане Сергію, приєднуйтеся до робочої групи! Пишіть пані Ользі чи мені (gpinchuk@muw.edu, бажано attachment у форматі Word). На форумах усього не обговориш.

    • 2005.01.14 | Mary

      Погоджуюся на 200%!!! Попереднє читати ВСІМ! (-)

    • 2005.01.14 | Olha_K

      Погоджуюсь на 180%! Студенти, агов?

      >1. Забрати з рук теперішнього керівництва його головний "тіньовий" фінансово-організаційний важіль: маніпуляції на вступних іспитах.
      >Зробити це не так і складно. Треба централізовано формувати предметні комісії для вступних іспитів й відряджати їх до університетів з инших міст. Розподіл комісій та їх членів має робитися жеребкуванням напередодні вступних іспитів. Я мав трохи схожий досвід ще у 1980-х рр., коли працював у Харківському політехнічному інституті й брав участь у вступних іспитах у двох його філіях (у Сумах та в Кременчуку): тон розмов керівництва з приїжджими зовсім инакший, ніж зі своїми, та й ніхто не вдаватиметься до зловживань заради чужого ректора.
      >Цей спосіб кращий, ніж тести (коли треба, їх пишуть замість вступників).
      
      Компьютерні тести здаються найбільш надійними. Компьютери не підкупиш, а ту частину, де роботу повинні оцінювати люди можна спланувати у такий спосіб, щоб оцінювачі мали тільки коди і не мали жодної ідеї чиї роботи вони оцінюють. Є вже відпрацьовані методики, в США вступ до майже будь-якого ВНЗ проводиться на основі стандартизованих тестів (SAT, GRE) плюс кілька менш регламентованих документів (ессе, statement та інше в яких студенти пояснюють свої цілі вступу до певного ВНЗ чи програми, а також намагаються продемонструвати свої особисті якості). Пан Георгій може мати більш інформації щодо цього.
      На мою думку, рівень складності цих тестів повинен покривати мінімально необхідний рівень знань для подальшого навчання і викликати у абітурієнтів відчуття "Вивчу - здам". Це надихне тих, хто все ж таки щось вчить у школі, але не може конкурувати з більш заможними претендентами. Вище у цій гілці були повідомлення про недосяжно високий рівень вимог при вступі, який частково є причиною розчарувань студентів та зловживань з боку приймальних комісій.
      Ті, хто поступають у закордонні ВНЗ, знають, що вони повинні повторити або вивчити вперше багато матеріалу, здати досить складні тести АНГЛІЙСЬКОЮ мовою, (яку після школи ніхто не знає, якщо не вчить самостійно з репетиторами). Але розуміння, що відбір відбувається на основі ЧЕСНОЇ конкуренції з такими ж абітурієнтами, підштовхує аплікантів вчитися, вчитися, вчитися Поступати - дорого і довго, і ніхто не хоче змарнувати час і гроші, не кажучі вже про перспективи.
      
      Ще кілька слів про студентів. СТУДЕНТИ, АГОВ? Що скажете? Здається, більшість співрозмовників представляє викладацький склад...
      На мою долю припало багато реХворм, коли я була школяркою та студенткою, і повинна зізнатися, що і вчителі, і ми з подачі вчителів відчували себе піддослідними морськими свинками, над якими знущаються дядьки з Міністерства. Якщо б більшість з нас запитали, чи нам ті реХворми (тести 1993) потрібні - ми б сказали: НІ. Нас влаштовували 20 білетів, з яких можна вивчити на пам*ять ОДИН і домовитись з вчителем, який куточок в нього (білета, не вчителя) буде загнутий. Це випускні екзамени. Ані ми, ані наші вчителі НЕ БУЛИ готові до тестів, і для кожного з нас провалити той тест, що прийщов за 2 місяці до вступу до ВНЗ було б дуже неприємно. Армія, безробіття - не мені вам пояснювати. Вступні - самі знаєте. Всі знали, хто мусить платити, хто
      дуже розумний (1%) поступлять самі, а решта? Претензії 0 Ви нас погано вчите були розцінені як зрада. Зрада по відношенню до тих, хто сам лише "відбував номер" без жодної відповідальності за наші результати.
      Зараз я не відчуваю загрози кар*єрі чи освіті, і "боротьба з корупцією" тут на форумі здається цілком благородною метою. Тому що яка я не є, мене вже ні звідки не виженуть! Але що ж стосовно тих вічно "недовчених" студентів, чиє наступні успіхі в навчанні я кар*єрі, принаймні в їх розумінні, залежать від "розуміння і людяності" викладачів, які не заставляють вчитися? Як вони бачать можливе покращення ситуації - як кару? Як нові можливості? Як непотрібне метушіння, мовляв, кому це потрібно?
      Студенти... скажіть щось.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.14 | Георгій

        Вступні тести

        Olha_K пише:
        >
        > Компьютерні тести здаються найбільш надійними. Компьютери не підкупиш, а ту частину, де роботу повинні оцінювати люди можна спланувати у такий спосіб, щоб оцінювачі мали тільки коди і не мали жодної ідеї чиї роботи вони оцінюють. Є вже відпрацьовані методики, в США вступ до майже будь-якого ВНЗ проводиться на основі стандартизованих тестів (SAT, GRE) плюс кілька менш регламентованих документів (ессе, statement та інше в яких студенти пояснюють свої цілі вступу до певного ВНЗ чи програми, а також намагаються продемонструвати свої особисті якості). Пан Георгій може мати більш інформації щодо цього.
        (ГП) Так, це все вірно. У США для вступу до ВНЗ ніяких вступних іспитів у НАШОМУ сенсі цього слова нема - замість комісій, оцінок і т.д. є стандартизовані тести типу ACT чи SAT (GRE для вступу до магістерських програм). Ці тести абітурієнти здають НЕ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ПЕВНОГО ВНЗ, а "взагалі" - результат годиться для різних ВНЗ і не "старіє." Крім того, ACT чи SAT можна брати багато разів, а зараховується під час вступу ТІЛЬКИ НАЙВИЩИЙ результат. Мені здається, що ця система дуже правильна, тому що вона не тільки виключає хабарництво, а й знімає з абітурієнтів і батьків багато непотрібного стресу. Вона також досить гнучка. ВНЗ з хорошою репутацією, який не боїться загубити студентів (і з ними гроші), може собі дозволити встановити дуже високу планку кумулятивного результату ACT/SAT. Наприклад, склавши ACT, можна заробити сумарний (кумулятивний) рахунок до 30; хороші ВНЗ беруть абітурієнтів з рахунком не менше 26 чи 24 чи 22, у той час як менш знамениті беруть те, що залишається (ми, наприклад, беремо абітурієнтів, які мають ACT-рахунок 16 і більше, хоча для тих, у кого він менше 18, призначаються деякі обов'язкові "лікбезівські" курси).
        
        Крім результатів стандартизованих тестів, абітурієнти повинні також надіслати до ВНЗ свою біографію з обов'язковим переліком робочого і громадського досвіду. Ну і, звичайно, спорт, спорт, спорт... це те, що приносить ВНЗ дуже великі гроші, тому спортсменів американські навчальні заклади ДУУУУУУЖЕ люблять.

      • 2005.01.14 | Сергій Вакуленко

        Про непідкупність комп'ютерів

        Olha_K пише:
        >
        > Компьютерні тести здаються найбільш надійними. Компьютери не підкупиш,
        
        Ольго, дорогенька!
        
        Не так давно щось ми вже чули про комп'ютерну непідкупність у зв'язку з сервером Центральної Виборчої Комісії.
        
        Та якби навіть технічна непідкупність була досягнута, відповіді на комп'ютері клацатиме людина. І хто буде та людина? Колись іще на початку 1990-х один рік були на вступних іспитах тести письмові (на папері). Я мав нагоду спостерігати, як за потрібних абітурієнтів їх дописували члени комісії. Упевнений — за теперішньої ситуації в українських університетах тести тільки погіршать ситуацію. Буде позір об'єктивності (адже комп'ютер — непідкупний), а на ділі одна суцільна маніпуляція.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.14 | Olha_K

          Re: Про непідкупність комп'ютерів

          Шановний пан Сергій! Дозвольте не погодитись з Вами стосовно компьютерних тестів.
          
          >Та якби навіть технічна непідкупність була досягнута, відповіді на комп'ютері клацатиме людина. І хто буде та людина?
          
          Ця людина і є СТУДЕНТ або абітурієнт, який проходить до зали із відповідним документом з фото, що засвідчує особу, за який складає тест ОСОБИСТО в присутності незалежного екзаменатора. Розмовляти - заборонено. В кімнаті - відеокамера. Спостерігає як за студентами, так і за екзаменатором, функції якого стежити, щоб не було зайвих розмов, та речей - калькуляторів, шпаргалок тощо. Власне, шпаргалки не допоможуть - із тисяч і тисяч завдань, які змінюються кожен рік, які компьютер вибирає в довільному порядку, які треба швидко розв*язувати (не більш 1-2 хвилин на завдання) - шпаргалки недоцільні як такі. Саме так і працюють тестові центри, про які я намагаюся розповісти. За порушення - виганяють, гроші не повертають, тест - не зданий, в коледж - не поступив. І все. Такий самий тест-центр IREX, один на всю Україну певно, працює у Києві, і всі хто поступає до закордонних ВНЗ складають тести у такий спосіб. Спитайте їх - як вони там щось можуть "нахімічити"?
          
          >Колись іще на початку 1990-х один рік були на вступних іспитах тести письмові (на папері). Я мав нагоду спостерігати, як за потрібних абітурієнтів їх дописували члени комісії.
          
          Я це теж знаю - ми ці паперові тести здавали, і я знаю різницю, повірте мені. Я додам більше інформації про це згодом. Я здавала й інші тести в Америці, система непідкупна, тому що не тримається на окремих людях. Функція кожного - настільки незначна, що не має навіть сенсу когось підкупати. Найбільш відповідальності, напевно, на екзаменаторі - слідкувати за порядком в екзаменаційній кімнаті, допомогти він чи вона все одно не зможе. А що Ви думаєте, в Україні не знайдеться по 5-6 викладачів у кожному місті, які б "тільки через мій труп" дали комусь користуватися калькулятором чи привести "родича" на екзамен? Такі викладачі б мали РЕАЛЬНУ можливість відсіяти тих, хто далі і так не буде вчитися, тільки спостерігаючи за порядком. Хороші гроші можна заплатити за таку роботу, яка вимагає одного - чесності.
          
          >Упевнений — за теперішньої ситуації в українських університетах тести тільки погіршать ситуацію. Буде позір об'єктивності (адже комп'ютер — непідкупний), а на ділі одна суцільна маніпуляція.
          
          А що Ви думаєте, в Америці це працює, тому що нація така непідкупна? Чи може тут наших людей не вистачає? На те і розраховано, що люди будуть намагатися обійти систему, і вона побудована так, що її практично не можна обійти. Трохи інше питання, що школярів вчать не реально вчитися, а гарно здавати тести, про що тут вже говорилось, але це інша проблема.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.14 | Георгій

            Re: Про непідкупність комп'ютерів

            Olha_K пише:
            
            > >Та якби навіть технічна непідкупність була досягнута, відповіді на комп'ютері клацатиме людина. І хто буде та людина?
            >
            > Ця людина і є СТУДЕНТ або абітурієнт, який проходить до зали із відповідним документом з фото, що засвідчує особу, за який складає тест ОСОБИСТО в присутності незалежного екзаменатора. Розмовляти - заборонено. В кімнаті - відеокамера. Спостерігає як за студентами, так і за екзаменатором, функції якого стежити, щоб не було зайвих розмов, та речей - калькуляторів, шпаргалок тощо. Власне, шпаргалки не допоможуть - із тисяч і тисяч завдань, які змінюються кожен рік, які компьютер вибирає в довільному порядку, які треба швидко розв*язувати (не більш 1-2 хвилин на завдання) - шпаргалки недоцільні як такі. Саме так і працюють тестові центри, про які я намагаюся розповісти. За порушення - виганяють, гроші не повертають, тест - не зданий, в коледж - не поступив. І все. Такий самий тест-центр IREX, один на всю Україну певно, працює у Києві, і всі хто поступає до закордонних ВНЗ складають тести у такий спосіб. Спитайте їх - як вони там щось можуть "нахімічити"?
            (ГП) У США, наскільки я знаю, АСТ тести складаються у приміщеннях коледжів чи університетських корпусів, які на якусь наперед визначену дату тимчасово служать як "АСТ-центри." Весь персонал в них ніяким чином не знає нікого, хто приходить складати тест, і ставиться до всіх абсолютно однаково і абсолютно нейтрально. Цей персонал здійснює тільки суто технічну допомогу, і не має рівно ніякого відношення до перевірки написаних відповідей. Перевірка здійснюється у спеціальному центрі АСТ, який знаходиться у штаті Айова і куди ніхто - ні абітурієнти, ні їх батьки, ні якісь їх можливі покровителі - не має ніякого доступу.
            
            > >Колись іще на початку 1990-х один рік були на вступних іспитах тести письмові (на папері). Я мав нагоду спостерігати, як за потрібних абітурієнтів їх дописували члени комісії.
            >
            > Я це теж знаю - ми ці паперові тести здавали, і я знаю різницю, повірте мені. Я додам більше інформації про це згодом. Я здавала й інші тести в Америці, система непідкупна, тому що не тримається на окремих людях. Функція кожного - настільки незначна, що не має навіть сенсу когось підкупати. Найбільш відповідальності, напевно, на екзаменаторі - слідкувати за порядком в екзаменаційній кімнаті, допомогти він чи вона все одно не зможе.
            (ГП) Точно.
            
            > А що Ви думаєте, в Україні не знайдеться по 5-6 викладачів у кожному місті, які б "тільки через мій труп" дали комусь користуватися калькулятором чи привести "родича" на екзамен? Такі викладачі б мали РЕАЛЬНУ можливість відсіяти тих, хто далі і так не буде вчитися, тільки спостерігаючи за порядком. Хороші гроші можна заплатити за таку роботу, яка вимагає одного - чесності.
            (ГП) Згоден. Я за таку систему. Може, через кілька років просто встановиться розуміння, що шахраювати просто НЕПОТРІБНО, що легше і спокійніше просто підготуватися до тесту і чесно його скласти.
            
            > >Упевнений — за теперішньої ситуації в українських університетах тести тільки погіршать ситуацію. Буде позір об'єктивності (адже комп'ютер — непідкупний), а на ділі одна суцільна маніпуляція.
            >
            > А що Ви думаєте, в Америці це працює, тому що нація така непідкупна? Чи може тут наших людей не вистачає? На те і розраховано, що люди будуть намагатися обійти систему, і вона побудована так, що її практично не можна обійти.
            (ГП) І не можна, і не потрібно. Правда, у США трохи інша ситуація: ВНЗ дуже багато, конкуренції за "просто" місце у будь-якому ВНЗ фактично нема; хлопцям не загрожує армія, тому вони можуть не спішити поступати у ВНЗ (теж суттєвий фактор!), та й взагалі роль вищої освіти для успіху в житті тут не така вже й висока. Он Білл Гейтс не має закінченої вищої освіти. Проте мені все-таки здається, що в американцях живе ідея, що систему стандартизованих тестів обійти НЕМОЖЛИВО. А це додає до модусу речей, згідно з яким шахрайства і хабарництва в цілому у суспільстві менше.
            
            >Трохи інше питання, що школярів вчать не реально вчитися, а гарно здавати тести, про що тут вже говорилось, але це інша проблема.
            (ГП) Так, і ДУЖЕ серйозна проблема, але окрема.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.15 | Сергій Вакуленко

              Трохи філософічніше про непідкупність комп'ютерів

              Я не проти комп'ютерів як таких, але то є тільки допоміжний засіб. Питання полягає в тому, що за люди контролюють комп'ютери.
              
              Коли ж подивитися на проблему ширше. то я певен, що комп'ютерна система менш захищена від маніпуляцій.
              
              Її безпека залежить від її непроникності для зовнішнього втручання (непрозорості). Зате, якщо хтось туди все-таки проникне (а це може бути технічний гакер або адміністратор-шахрай), то він один може наробити дуже багато шкоди.
              
              Натомість використання екзаменаторів-людей ґрунтується на прозорості та множинному контролі (екзаменаторів є щонайменше двоє, а окрім них ще й голова комісії), й кожен екзаменатор може вплинути — в найгіршому випадку — на оцінку одного-двох вступників. На мою думку, треба дбати насамперед про збільшення прозорості та посилення множинності контролю, а не навпаки.
              
              А взагалі, для України комп'ютерна тема неактуальна. Наразі для запровадження такої системи бракує фінансових і технічних передумов, а коли вони з'являться (за кілька років), це питання втратить гостроту: з огляду на деморграфічну ситуацію, кількість вступників скоротиться настільки, що можна буде брати до університетів усіх охочих із дипломом про середню освіту (як це тепер є, приміром, у Франції).
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.15 | Горицвіт

                Re: Трохи філософічніше про непідкупність комп'ютерів

                Сергій Вакуленко пише:
                > Я не проти комп'ютерів як таких, але то є тільки допоміжний засіб. Питання полягає в тому, що за люди контролюють комп'ютери.
                
                
                Безперечно.
                
                Наскільки я розумію, основна ідея в Георгія не комп'ютери, а централізований центр екзаменів. Незалежний від конкретних університетів.
                
                
                > А взагалі, для України комп'ютерна тема неактуальна. Наразі для запровадження такої системи бракує фінансових і технічних передумов,
                
                
                Та ні. Все є. Там ніякої фантастики, в тих системах. В кінці кінців, можна взяти готові.

    • 2005.01.14 | Горицвіт

      Цього зовсім мало

      Сергій Вакуленко пише:
      >
      > 1. Забрати з рук теперішнього керівництва його головний "тіньовий" фінансово-організаційний важіль: маніпуляції на вступних іспитах.
      > Зробити це не так і складно. Треба централізовано формувати предметні комісії для вступних іспитів й відряджати їх до університетів з инших міст.
      
      
      (1) Все рівно комісія сформується принаймні за кілька годин до екзамена. Що заважає місцевому декану з ними домовитись?
      
      (2) Кваліфікація викладачів по різних університетах різна. Часом зовсім низька.
      
      (3) Очевидно, буде екзаменаційний пул. Так само як зараз є пул експертів/рецензентів/членів рад по дисертаціях. І є працююча корумпована система роботи з тим пулом. Те саме буде і з екзаменаційним.
      
      
      > 2. Передати частину повноважень (зокрема, й фінансових) від ректоратів до деканатів.
      
      
      Це правильно.
      
      
      > Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
      
      
      Так зараз так і є, наскільки я знаю. Спеціальності затверджуються. Інше питання, наскільки це дотримується.
      
      
      > На перспективу треба думати про вищу оплату викладацької праці. Ідеться не лише про гроші, а й про навчальне навантаження
      > Притоку нових здібних людей не буде, якщо не підвищити привабливість освітянської праці.
      
      
      Точно.
      
      
      > Ці заходи не потребують великих коштів і можуть бути здійснені вольовим політичним рішенням — офіційним запровадженням нового порядку. Це створить умови для самореґуляції освітнього процесу та створення балансу інтересів: кому потрібен диплом без знань, піде до пустобрехів (нездар, хабарників тощо), кому потрібні знання, — не боятимуться вимогливого викладача.
      
      
      Цього мало. Звідси неясно, де взяти гроші на зарплату викладачам (принаймні в державних унверситетах); як уникнути хабарництва в процесі навчання;
      
      Мені здається, багато бід від недиференційованості університетів, спеціальностей і типів дипломів. Тому виходить обман і корупція. Якби кожен мав можливість легально отримати те що хоче, було би простіше.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.14 | Сергій Вакуленко

        Деякі технічні моменти

        Горицвіт пише:
        > (1) Все рівно комісія сформується принаймні за кілька годин до екзамена. Що заважає місцевому декану з ними домовитись?
        >
        
        Дуже багато чого заважає. Такі домовленості можливі лише між людьми знайомими та залежними один від одного. Окрім того, якщо в комісії будуть люди з різних університетів, і хтось один домовиться з деканом, він боятиметься, що його незнайомий колеґа, помітивши негаразди, напише про це доповідну. Повірте мені, я маю в цій справі певний досвід і знаю психологію екзаменаторів.
        
        > (2) Кваліфікація викладачів по різних університетах різна. Часом зовсім низька.
        
        Тому я й хотів би, щоб за цю справу (включно з добором екзаменаторів) відповідало чесне міністерство (в якому потрібні істотні кадрові зміни). Розумію, що це звучить ідеалістично, але якщо погодитися наперед, що все куплено й усі шахраї, то треба скласти руки — "та й нежив я стану".
        
        > (3) Очевидно, буде екзаменаційний пул. Так само як зараз є пул експертів/рецензентів/членів рад по дисертаціях. І є працююча корумпована система роботи з тим пулом. Те саме буде і з екзаменаційним.
        >
        Система є, але вона не працює на тих засадах, які я виклав. Окрім того, кожна дисертація — окремий випадок, а вступні конкурсні іспити — масовий процес. То є несумірні речі, й механізми боротьби зі зловживаннями так само мають бути різні в кожному з цих випадків.
        
        > > Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
        >
        >
        > Так зараз так і є, наскільки я знаю. Спеціальності затверджуються. Інше питання, наскільки це дотримується.
        >
        
        На жаль, так не є, принаймні не скрізь (бо як є скрізь, то знає тільки Панбіг).
        
        > неясно, де взяти гроші на зарплату викладачам (принаймні в державних унверситетах); як уникнути хабарництва в процесі навчання;
        >
        
        Думаю, певний перерозподіл уже наявних коштів міг би істотно поліпшити становище. Аж смішно буває дивитися на євроремонти в ректораті та в навколишніх туалетах, а потім заходити до навчальних авдиторій. Знайшлася б дещиця й на платню.
        
        Хабарництво в процесі навчання — явище похідне від хабарництва при вступі. Уникнути його зовсім не пощастить, бо є певна кількість студентів, ладних платити хабарі, й певна кількість викладачів, ласих на хабарі. А втім, механізм вибору викладача студентами дозволить кожному знайти собі підхожий варіянт: щира наука або брудні гроші.
        
        > Мені здається, багато бід від недиференційованості університетів, спеціальностей і типів дипломів. Тому виходить обман і корупція. Якби кожен мав можливість легально отримати те що хоче, було би простіше.
        
        Оце не так давно я мав нагоду слухати ректора Київського національного... Дуже пан професор бідкалися й падкалися, що забагато розвелося національних університетів: яка ж, мовляв, тепер різниця між Київським та Засранським?
        
        А я чомусь собі подумав: ані Оксфорд, ані Кеймбридж, ані Сорбонна, ані Ґеттінґен, ані Лейден титулу національного не мають. І щось не чути змідтам плачів...
        
        Трохи напружився та й згадав один такий заклад поза Благословенною: Universidad Nacional Autónoma de Méjico. Куди йдемо?
        
        Диференційованість випливає з об'єктивного наукового та навчального рівня. І всі, кому треба, навіть тепер щнають, що чого варте. Треба дати людям нормально працювати, а рейтинґи утворяться самі собою.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.15 | Горицвіт

          Re: Деякі технічні моменти

          Сергій Вакуленко пише:
          > Горицвіт пише:
          > > (1) Все рівно комісія сформується принаймні за кілька годин до екзамена. Що заважає місцевому декану з ними домовитись?
          > >
          >
          > Дуже багато чого заважає. Такі домовленості можливі лише між людьми знайомими та залежними один від одного. Окрім того, якщо в комісії будуть люди з різних університетів, і хтось один домовиться з деканом, він боятиметься, що його незнайомий колеґа, помітивши негаразди, напише про це доповідну. Повірте мені, я маю в цій справі певний досвід і знаю психологію екзаменаторів.
          
          
          Може й так. Але вони швидко перезнайомляться Хоча можливості вже будуть не ті, це правда. Наскільки я знаю, зараз на вступних екзаменах хабарі даються начальству (а не рядовим членам приймальної комісії), а воно вже дає вказівки. Справді, якщо ієрархія порушиться, то контролювати буде важче. Треба продумати регламент.
          
          
          > > (2) Кваліфікація викладачів по різних університетах різна. Часом зовсім низька.
          >
          > Тому я й хотів би, щоб за цю справу (включно з добором екзаменаторів) відповідало чесне міністерство (в якому потрібні істотні кадрові зміни).
          
          
          Так.
          Хоча екзаменатрів все рівно буде виділяти університет. По квоті, очевидно. Тоді треба ще комісію по перевірці екзаменаторів і систему прийому і перевірки скарг. А також систему апеляцій.
          
          
          >
          > > (3) Очевидно, буде екзаменаційний пул. Так само як зараз є пул експертів/рецензентів/членів рад по дисертаціях. І є працююча корумпована система роботи з тим пулом. Те саме буде і з екзаменаційним.
          > >
          > Система є, але вона не працює на тих засадах, які я виклав. Окрім того, кожна дисертація — окремий випадок, а вступні конкурсні іспити — масовий процес. То є несумірні речі, й механізми боротьби зі зловживаннями так само мають бути різні в кожному з цих випадків.
          
          
          Різні. Але погодьтеся, що університет може підібрати собі вступну комісію, так само як зараз дисертант вибирає собі опонентів, провідну організацію, а дехто і експертів ваку.
          
          
          >
          > > > Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
          > >
          > >
          > > Так зараз так і є, наскільки я знаю. Спеціальності затверджуються. Інше питання, наскільки це дотримується.
          > >
          >
          > На жаль, так не є, принаймні не скрізь (бо як є скрізь, то знає тільки Панбіг).
          
          
          Тобто? Хіба перелік спеціальностей не затверджується в міністерстві?
          
          
          >
          > > неясно, де взяти гроші на зарплату викладачам (принаймні в державних унверситетах); як уникнути хабарництва в процесі навчання;
          > >
          >
          > Думаю, певний перерозподіл уже наявних коштів міг би істотно поліпшити становище. Аж смішно буває дивитися на євроремонти в ректораті та в навколишніх туалетах, а потім заходити до навчальних авдиторій. Знайшлася б дещиця й на платню.
          
          
          Прийдеться і з держ. бюджету більше виділяти. Можливо, через стипендії на навчання.
          
          
          >
          > > Мені здається, багато бід від недиференційованості університетів, спеціальностей і типів дипломів. Тому виходить обман і корупція. Якби кожен мав можливість легально отримати те що хоче, було би простіше.
          >
          > А я чомусь собі подумав: ані Оксфорд, ані Кеймбридж, ані Сорбонна, ані Ґеттінґен, ані Лейден титулу національного не мають. І щось не чути змідтам плачів...
          
          
          Та не про титули ... А про узгодження бажань людини з можливостями, які надає система. Хоче людина папірець - повинна бути легальна можливість. Або перестати вимагати ті папірці, щоб зникла така потреба. Я не знаю як зробити. Але не можна вийти з цієї ситуації просто через "нормально працювати", бо існує потужний конфлікт: маса студентів, які прийшли не вчитися.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.15 | Георгій

            Re: Деякі технічні моменти

            Горицвіт пише:
            
            > (...) Наскільки я знаю, зараз на вступних екзаменах хабарі даються начальству (а не рядовим членам приймальної комісії), а воно вже дає вказівки. Справді, якщо ієрархія порушиться, то контролювати буде важче. Треба продумати регламент.
            (ГП) А чому не можна просто зробити так, як це роблять у США - тобто просто не формувати ніяких екзаменаційних комісій у ВНЗ, а натомість зробити центр аналізу результатів стандартизованих тестів, не залежний ні від яких ВНЗ? Як я вже писав, заклад, який у США аналізує результати тесту АСТ (ОДИН на ВСІХ абітурієнтів усіх американських ВНЗ) знаходиться у штаті Айова, не підкоряється ніяким ректорам чи міністрам, і не допускає до себе ніяких осіб, які могли б впливати на аналіз результатів іззовні. Чи в Україні таке неможливо?
            
            > > Тому я й хотів би, щоб за цю справу (включно з добором екзаменаторів) відповідало чесне міністерство (в якому потрібні істотні кадрові зміни).
            (ГП) А нащо міністерство?
            
            > Хоча екзаменатрів все рівно буде виділяти університет. По квоті, очевидно. Тоді треба ще комісію по перевірці екзаменаторів і систему прийому і перевірки скарг. А також систему апеляцій.
            (ГП) Чи це дійсно ПОВИННО бути саме так?
            
            > > > > (...) Окрім того, міністерство має обмежити місцеву "самодіяльність" у складенні навчальних програм. Для кожної спеціяльності має бути перелік обов'язкових профільних предметів із зазначенням їх частки в загальній кількості годин. Решту — на розгляд факультетів.
            
            > > > Так зараз так і є, наскільки я знаю. Спеціальності затверджуються. Інше питання, наскільки це дотримується.
            
            > > На жаль, так не є, принаймні не скрізь (бо як є скрізь, то знає тільки Панбіг).
            
            > Тобто? Хіба перелік спеціальностей не затверджується в міністерстві?
            (ГП) У США є певний мінімум курсів, які повинні пройти всі студенти, які мають за свою мету фокус у тій чи іншій галузі (наприклад, кандидати на диплом бакалавра природничих наук повинні прослухати не менше восьми кредитних годин вищої математики і не менше п'ятнадцяти кредитних годин курсів природничих наук з лабораторією; курс довжиною в семестр це є три або чотири кредитні години). Але ніяке міністерство це не затверджує, наскільки мені відомо. Це затверджують самі ВНЗ, в яких завжди є спеціальні комітети ("core curriculum committees").
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.15 | Сергій Вакуленко

              Іще деякі технічні моменти

              Георгій пише:
              > (ГП) А чому не можна просто зробити так, як це роблять у США - тобто просто не формувати ніяких екзаменаційних комісій у ВНЗ, а натомість зробити центр аналізу результатів стандартизованих тестів, не залежний ні від яких ВНЗ? Як я вже писав, заклад, який у США аналізує результати тесту АСТ (ОДИН на ВСІХ абітурієнтів усіх американських ВНЗ) знаходиться у штаті Айова, не підкоряється ніяким ректорам чи міністрам, і не допускає до себе ніяких осіб, які могли б впливати на аналіз результатів іззовні. Чи в Україні таке неможливо?
              
              В Україні тепер тестів немає, і я не певен, що вони потрібні. Принаймні, існує чимало дисциплін (приміром, чужі мови), коли хотілося б почути, як та людина говорить. Не бачу жодних засадничих переваг тестів над звичайними іспитами (частина з них можуть бути письмовими).
              
              > > > Тому я й хотів би, щоб за цю справу (включно з добором екзаменаторів) відповідало чесне міністерство (в якому потрібні істотні кадрові зміни).
              > (ГП) А нащо міністерство?
              
              Може бути якийсь инший орган, але все одно не залежний від університетів.
              
              > (ГП) У США є певний мінімум курсів, які повинні пройти всі студенти, які мають за свою мету фокус у тій чи іншій галузі (наприклад, кандидати на диплом бакалавра природничих наук повинні прослухати не менше восьми кредитних годин вищої математики і не менше п'ятнадцяти кредитних годин курсів природничих наук з лабораторією; курс довжиною в семестр це є три або чотири кредитні години). Але ніяке міністерство це не затверджує, наскільки мені відомо. Це затверджують самі ВНЗ, в яких завжди є спеціальні комітети ("core curriculum committees").
              
              Звісно, було б краще, якби затверджували самі університети, але в українських умовах, коли то є приватно-державні заклади (ніби й державні, але віддані на приватну поталу ректорам), на них не завжди можна покладатися. Принаймні, тенденція, яку я бачу, полягає в тому, що сорочується кількість годин на фундаментальні профільні дисципліни, й замість них з'являється безліч коротеньких курсів (коротших, ніж на 1 семестр, тобто на 1-2 місяці) геть фантастичного змісту (останнє, що мене вразило: "соціальна екологія"). То є руйнівний процес, започаткований саме перенесенням повноважень від центру (міністерства) на місця (фактично — в руки ректорів). Може, десь є винятки, але в цілому кадрова проблема в адмініструванні вищої освіти стоїть дуже гостро: найвищі посади обсіли люди, що походять із компартійно-комсомольської номенклатури й "генетично" не здатні робити нічого, крім шкоди та набивання власних кишень. Щоб сидіти певніше, вони створюють собі оточення з вірних підлабузників і дармоїдів, яким потім роздають безглузді курси для викладання. Зламати цю систему можна тільки ззовні.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.17 | Георгій

                А як із цим боротися?

                Сергій Вакуленко пише:
                
                > > (ГП) У США є певний мінімум курсів, які повинні пройти всі студенти, які мають за свою мету фокус у тій чи іншій галузі (наприклад, кандидати на диплом бакалавра природничих наук повинні прослухати не менше восьми кредитних годин вищої математики і не менше п'ятнадцяти кредитних годин курсів природничих наук з лабораторією; курс довжиною в семестр це є три або чотири кредитні години). Але ніяке міністерство це не затверджує, наскільки мені відомо. Це затверджують самі ВНЗ, в яких завжди є спеціальні комітети ("core curriculum committees").
                >
                > Звісно, було б краще, якби затверджували самі університети, але в українських умовах, коли то є приватно-державні заклади (ніби й державні, але віддані на приватну поталу ректорам), на них не завжди можна покладатися. Принаймні, тенденція, яку я бачу, полягає в тому, що сорочується кількість годин на фундаментальні профільні дисципліни, й замість них з'являється безліч коротеньких курсів (коротших, ніж на 1 семестр, тобто на 1-2 місяці) геть фантастичного змісту (останнє, що мене вразило: "соціальна екологія"). То є руйнівний процес, започаткований саме перенесенням повноважень від центру (міністерства) на місця (фактично — в руки ректорів). Може, десь є винятки, але в цілому кадрова проблема в адмініструванні вищої освіти стоїть дуже гостро: найвищі посади обсіли люди, що походять із компартійно-комсомольської номенклатури й "генетично" не здатні робити нічого, крім шкоди та набивання власних кишень. Щоб сидіти певніше, вони створюють собі оточення з вірних підлабузників і дармоїдів, яким потім роздають безглузді курси для викладання. Зламати цю систему можна тільки ззовні.
                (ГП) Безумовно. Але якими саме засобами? У США, знову ж таки, такому псевдо-вченому було б надзвичайно важко набрати собі кадри з вірних підлабузників і дармоїдів, тому що тут адміністратори не мають повноваг просто так попризначати людей на посади. В академічному світі США вакансії оголошуються і, після довгого і серйозного конкурсу, серії інтерв'ю і т.п., заповнюються рішенням спеціальних КОМІТЕТІВ. Голови наукових підрозділів не можуть вплинути на роботу цих комітетів. Всі ці комітети тимчасові, скликаються ТІЛЬКИ на час процесування документів кандидатів на посаду. Чи не можна якось прищепити таку систему в Україні? Скажімо, в Шароварському Національному університеті є потреба у викладачах. На кафедрах скликаються комітети, які вирішують, які саме викладачі потрібні яким кафедрам. На підставі рішень цих комітетів (протокол номер такий-то, іде в архів, все честь честю, адміністратор не передавить) кафедри оголошують конкурси на такі-то й такі-то посади (без ніякої "соціальної екології" чи іншої подібної маячні). Після оголошення знову скликаються комітети, які сортують документи від кандидатів і відбирають найкращих для інтерв'ю. Знову ж таки, коли комітети приймають свої рішення, це має силу закону, так що ні керівник кафедри, ні декан, ні ректор, ні міністр, ні навіть президент держави це рішення змініти не може. Кандидати прибувають на інтерв'ю, дають семінари, лекції і т.п., і знову ж таки, певний тимчасовий комітет вирішує, хто з тих, кого проінтерв'юювали, найкращий. А далі вже голова кафедри пише меморандум ректорові (прикладаючи копію протоколу засідання тимчасового комітету), запрошуючи зарахувати у штат і виплачувати заробітну плату такому-то чи такій-то, тому що ця людина, як свідчить довга і кропітка робота всіх тих комітетів, найкраще підходить нашому Шароварському Національному університетові для прогресу в його місії. Ректор підмахує папірця, людина прибуває на певну кафедру і починає там працювати... Чи так в Україні не можна?
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.17 | Сергій Вакуленко

                  Re: А як із цим боротися?

                  Георгій пише:
                  
                  > (ГП) Безумовно. Але якими саме засобами? У США, знову ж таки, такому псевдо-вченому було б надзвичайно важко набрати собі кадри з вірних підлабузників і дармоїдів, тому що тут адміністратори не мають повноваг просто так попризначати людей на посади. В академічному світі США вакансії оголошуються і, після довгого і серйозного конкурсу, серії інтерв'ю і т.п., заповнюються рішенням спеціальних КОМІТЕТІВ. Голови наукових підрозділів не можуть вплинути на роботу цих комітетів. Всі ці комітети тимчасові, скликаються ТІЛЬКИ на час процесування документів кандидатів на посаду. Чи не можна якось прищепити таку систему в Україні? Скажімо, в Шароварському Національному університеті є потреба у викладачах. На кафедрах скликаються комітети, які вирішують, які саме викладачі потрібні яким кафедрам. На підставі рішень цих комітетів (протокол номер такий-то, іде в архів, все честь честю, адміністратор не передавить) кафедри оголошують конкурси на такі-то й такі-то посади (без ніякої "соціальної екології" чи іншої подібної маячні). Після оголошення знову скликаються комітети, які сортують документи від кандидатів і відбирають найкращих для інтерв'ю. Знову ж таки, коли комітети приймають свої рішення, це має силу закону, так що ні керівник кафедри, ні декан, ні ректор, ні міністр, ні навіть президент держави це рішення змініти не може. Кандидати прибувають на інтерв'ю, дають семінари, лекції і т.п., і знову ж таки, певний тимчасовий комітет вирішує, хто з тих, кого проінтерв'юювали, найкращий. А далі вже голова кафедри пише меморандум ректорові (прикладаючи копію протоколу засідання тимчасового комітету), запрошуючи зарахувати у штат і виплачувати заробітну плату такому-то чи такій-то, тому що ця людина, як свідчить довга і кропітка робота всіх тих комітетів, найкраще підходить нашому Шароварському Національному університетові для прогресу в його місії. Ректор підмахує папірця, людина прибуває на певну кафедру і починає там працювати... Чи так в Україні не можна?
                  
                  Формально в Україні теж оголошуються конкурси, але реально в 99% випадків є один кандидат на одне місце. З радянських часів нічогісінько не змінилося. Думаю також, що нічого схожого на західні конкурси в Україні зробити ближчим часом не пощастить. Американських умов я не знаю, але в Європі дієвість конкурсів забезпечується тим, що в них беруть участь охочі навіть не з усієї країни, а з усього ЄЕС. Перемігши в конкурсі, людина перепроваджується до иншого міста або до иншої країни, бо пропоновані фінансові умови це виправдовують. В Україні платня така низька, що мало хто схоче переїжджати (проблеми з житлом тощо). Тому коло потенційних претендентів на посаду буває дуже обмежене. Скажу більше: ситуація розвивається так, що незабаром нормальних претендентів не буде взагалі, бо ніхто на викладацьку роботу не йтиме з фінансових міркувань. Розв'язання в українських умовах наразі бачу одне: поновити дію сумнозвісної 57-ої статті Закону про освіту (платня вчителя має дорівнювати середній у промисловості; відповідно платня університетського викладача — ще трохи вища). Пам'ятаю часи, коли вона діяла: тоді була зовсім инша атмосфера. Без додаткових грошей діла не буде.
                  
                  Розігнати нездар і нероб буде непросто. Потрібна широкомасштабна заміна ректорів. Переважна більшість із них, до всього, ще й чинили геть незаконний тиск на студентів під час виборів. Чи здатна буде це здійснити нова влада, не знаю.
                  
                  Більші надії можна було б покладати на створення здорової атмосфери в університетах (унеможливлення зловживань, узалежнення статусу кожного працівника від його реальних наукових і педагогічних здобутків). У цій справі треба змінімізувати роль людського чинника, тобто створити формальний інституційний механізм, що працював би без посередників-адміністраторів (бодай якоюсь мірою). Тоді нездари та нероби самі порозбігаються. Чесно працювати вони не люблять та й не вміють. Деякі пропозиції щодо цього я вже висловлював. Вони мають бути втілені в обов'язковому загальнодержавному документі (наприклад, у статуті державного університету).
                  
                  Так само й механічна заборона засмічення навчальних планів непотрібними курсами може дати позитивні наслідки. За моїми спостереженнями, фундаментальні дисципліни все-таки читають найліпші люди з тих, хто є.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.18 | Георгій

                    Re: А як із цим боротися?

                    Сергій Вакуленко пише:
                    
                    > Формально в Україні теж оголошуються конкурси, але реально в 99% випадків є один кандидат на одне місце. З радянських часів нічогісінько не змінилося. Думаю також, що нічого схожого на західні конкурси в Україні зробити ближчим часом не пощастить. Американських умов я не знаю, але в Європі дієвість конкурсів забезпечується тим, що в них беруть участь охочі навіть не з усієї країни, а з усього ЄЕС.
                    (ГП) У США взагалі нема обмежень на те, звідки приїдуть кандидати на посаду. Оголошення про вакансії публікуютьсяя в міжнародних журналах (наприклад, "Science"), і відповісти на таке оголошення заявою про бажання отримати роботу, що оголошується, може хто завгодно, з будь-якої країни світу.
                    
                    >Перемігши в конкурсі, людина перепроваджується до иншого міста або до иншої країни, бо пропоновані фінансові умови це виправдовують. В Україні платня така низька, що мало хто схоче переїжджати (проблеми з житлом тощо). Тому коло потенційних претендентів на посаду буває дуже обмежене.
                    (ГП) У США теж є ця тенденція. Переїзджати людям важко, житло дороге, платня низька, і т.д. Але все-таки на оголошену вакансію асистента кафедри заяви подає, як правило, чоловік 20-30, мінімум. Найголовніше, що вабить - це перспектива одержати "tenure," тобто постійну, пожиттєву роботу.
                    
                    >Скажу більше: ситуація розвивається так, що незабаром нормальних претендентів не буде взагалі, бо ніхто на викладацьку роботу не йтиме з фінансових міркувань. Розв'язання в українських умовах наразі бачу одне: поновити дію сумнозвісної 57-ої статті Закону про освіту (платня вчителя має дорівнювати середній у промисловості; відповідно платня університетського викладача — ще трохи вища). Пам'ятаю часи, коли вона діяла: тоді була зовсім инша атмосфера. Без додаткових грошей діла не буде.
                    (ГП) Так, схоже, Ви маєте рацію.
                    
                    >(...) треба змінімізувати роль людського чинника, тобто створити формальний інституційний механізм, що працював би без посередників-адміністраторів (бодай якоюсь мірою). Тоді нездари та нероби самі порозбігаються. Чесно працювати вони не люблять та й не вміють. Деякі пропозиції щодо цього я вже висловлював. Вони мають бути втілені в обов'язковому загальнодержавному документі (наприклад, у статуті державного університету).
                    (ГП) Цікаво. Я не знаю, чи є у США якийсь загальнонаціональний статут ВНЗ. Але тут дійсно тим, хто не показує хороших результатів, утриматися важко. Кожний асистент, доцент, чи професор кафедри мусить раз на рік заповнити досить об"ємний документ, де його чи її питають про публікації, нові методи викладання, і т.д. На підставі цього документу, а також (у переважно навчальних закладах) евалюацій від студентів, керівник кафедри пише заключення, наскільки цей викладач дійсно додає до роботи кафедри, наскільки він чи вона прогресує і т.д. Цей документ іде деканові і ректорові. Зав. кафедрою, таким чином, бере на себе серйозну відповідальність: якщо, наприклад, викладач насправді працює погано, а зав. посилає деканові і ректорові хвалебні відгуки, це може кінець-кінцем зіграти дуже погану роль в оцінці роботи самого зава.
                    
                    > Так само й механічна заборона засмічення навчальних планів непотрібними курсами може дати позитивні наслідки. За моїми спостереженнями, фундаментальні дисципліни все-таки читають найліпші люди з тих, хто є.
                    (ГП) Я тут повністю з Вами. На жаль, у США теж є тенденція до скорочення обов"язкового мінімуму фундаментальних дисциплін і до збільшення частки курсів більш кон"юнктурно-політичного плану (напр., засади фемінізму і т.д.)

            • 2005.01.15 | Горицвіт

              Re: Деякі технічні моменти

              Георгій пише:
              
              > (ГП) А чому не можна просто зробити так, як це роблять у США - тобто просто не формувати ніяких екзаменаційних комісій у ВНЗ, а натомість зробити центр аналізу результатів стандартизованих тестів, не залежний ні від яких ВНЗ?
              
              
              Думаю, можна. Централізований екзаменаційний центр - якщо він буде позбавлений від корупції (а один цетр якосб прокотролювати можна - виписати процедуру).
              
              
              > > Хоча екзаменатрів все рівно буде виділяти університет. По квоті, очевидно. Тоді треба ще комісію по перевірці екзаменаторів і систему прийому і перевірки скарг. А також систему апеляцій.
              
              > (ГП) Чи це дійсно ПОВИННО бути саме так?
              
              
              Якось же треба відбирати екзаменаторів.
              До речі, той екзаменційний центр, як він встигне прийняти всіх абітурієнтів? Там купа філіалів чи як?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.15 | Георгій

                Re: Деякі технічні моменти

                Горицвіт пише:
                > той екзаменційний центр, як він встигне прийняти всіх абітурієнтів? Там купа філіалів чи як?
                (П) Він не приймає абітурієнтів, на його адресу просто надсилають письмові тести. А збирають ці тести там, де їх складають - не в коледжах чи університетах, а в тимчасових приміщеннях, наприклад у приміщеннях середніх шкіл, де здоровенні юрби абітурієнтів збираються у призначені дні (2 чи 3 рази на рік). Збиранням складених тестів займаються люди, які не знають прізвищ абітурієнтів, а знають тільки їх кодові номери. АСТ-центр отримує ці письмові тести і перевіряє їх (до речі, ніяких складних чи дорогих комп'ютерів не потрібно - достатньо апарату Скатрон, який коштує пару десятків доларів). Потім перевірені тести і кількість набраних очок пересилають у школи, а вже там вчителі роздають їх на руки школярам-абітурієнтам. Крім очок, АСТ-центр обчислює ще й так званий "percentile," тобто наскільки дитина знає ті чи інші частини матеріалу тесту (математику, логіку, граматику, синтаксис і т.д.) краще, ніж інші діти у США. Наприклад, якщо абітурієнт набрав 400 чи 700 чи 800 очок, це означає, що він чи вона показала знання кращі, ніж, відповідно, у 53.5 чи 71.7 чи 85.6 відсотків американських дітей.

          • 2005.01.15 | Сергій Вакуленко

            Re: Деякі технічні моменти

            Горицвіт пише:
            > погодьтеся, що університет може підібрати собі вступну комісію, так само як зараз дисертант вибирає собі опонентів, провідну організацію, а дехто і експертів ваку.
            >
            Я, властиво, на тому й наголошую, що універститет не повинен мати жодного стосунку до комісії. Найкраще її визначати жеребкуванням напередодні самих іспитів, причому в міністерстві як вищій інстанції.
            
            > Хіба перелік спеціальностей не затверджується в міністерстві?
            >
            Перелік спеціальностей, може, й затверджується, а от яке наповнення?
            Суть моєї пропозиції: є офіційно затверджена спеціальність і має бути офіційно затверджений перелік відповідних предметів (з обов'язковою мінімальною кількістю годин), а вже до нього факультет додає факультативну частину (при цьому студенти можуть вибирати ті предмети, які хочуть слухати: наприклад 5 із 10 запропонованих).
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.15 | Горицвіт

              Re: Деякі технічні моменти

              Сергій Вакуленко пише:
              > Горицвіт пише:
              > > погодьтеся, що університет може підібрати собі вступну комісію, так само як зараз дисертант вибирає собі опонентів, провідну організацію, а дехто і експертів ваку.
              > >
              > Я, властиво, на тому й наголошую, що універститет не повинен мати жодного стосунку до комісії. Найкраще її визначати жеребкуванням напередодні самих іспитів, причому в міністерстві як вищій інстанції.
              
              
              Тоді треба дуже строга процедура і контроль.
              
              
              >
              > > Хіба перелік спеціальностей не затверджується в міністерстві?
              > >
              > Перелік спеціальностей, може, й затверджується, а от яке наповнення?
              > Суть моєї пропозиції: є офіційно затверджена спеціальність і має бути офіційно затверджений перелік відповідних предметів (з обов'язковою мінімальною кількістю годин), а вже до нього факультет додає факультативну частину (при цьому студенти можуть вибирати ті предмети, які хочуть слухати: наприклад 5 із 10 запропонованих).
              
              
              Мабуть так. Принаймні мінімум.

    • 2005.01.30 | Helen

      Re: Що робити та хто робителі?

      Знаєте, я зайшла в це обговорення саме щоб запропонувати створити такі собі мобільні комісії (мабуть, надихнули вибори ) і дуже зраділа Вашим пропозиціям.
      Саме нечесність вступу до інститутів – корінь усього зла. Хабарництво викликане не стільки тим, що ці падлюки вимагають гроші, а тим, що вони ніби навмисно (мабуть, таки навмисно) набирають таких, що вони по–іншому жодного іспиту просто не здадуть.
      Тим, хто вчиться пристойно, і робляться усякі натяки, і знижують оцінки, але за відмінну роботу не поставлять 2 чи3. Тому, якби вдалося створити таку схему, за якої б вступ до вузів здійснювався чесно, це вирішило б багато проблем, і саме делегації з одних універів у інші могли б цьому допомогти.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | Сергій Вакуленко

        Re: Що робити та хто робителі?

        Ви знаєте, я востаннє брав участь у роботі таких комісій десь років із десять тому, тож мій досвід уже трохи застарів (хоча не думаю, що настали якісь засадничі зміни).
        
        Тоді, як я пам'ятаю, — і це найсмішніше — об'єктивні оцінки десь на 90% збігалися б із припорученими "згори". Річ у тім, що вплинути на комісію (через певні важелі), як правило, може людина, здатна забезпечити пристойну середню освіту своїй дитині. Таким чином, за умов прозорої та чесної роботи списки прийнятих відрізнялися б від "змахльованих" зовсім незначно. Тут важить сама засада: довести, що на престижну спеціяльність неможливо чесно вступити, а отже й зробити всіх собі зобов'язаними ("вдячність" не конче мусить мати грошову форму; то можуть бути й "послуги" иншого типу). Але саме тут, на мою думку, є та вісь, що навколо неї обертається вся теперішня хабарницька система. Зламати її можна тільки докорінною зміною організації вступних іспитів. Чи то будуть тести (як дехто пропонує), чи традиційні форми (до яких я схиляюся), — не так важливо. Головне — унезалежнити екзаменаторів від адміністраторів.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.30 | Olha_K

          Відокремити екзаменаторів від адміністраторів!!!!

          В цьому і полягає основна мета НЕЗАЛЕЖНОГО тестування (я все ж таки пропоную саме цей підхід, тому що я знаю, як він працює в інших країнах, і на чому побудована незалежність).
          У нас на форумі присутня людина, яка співробітничає з Центром тестових технологій (дивіться повідомлення з таким топіком).
          Ми можемо, окрім того, що вивчити те, що зроблено і що робиться (зараз проходить експеримент із залученням провідних ВНЗ), могли б напевне дістати більш детальну інформацію і, якщо потрібно, скласти перелік "каверзних" питань і розмістити на форумі з тим, щоб пізніше отримати відповіді від Центру. В них також є власний форум, до речі.
          Тобто, якщо хтось бачить грунт для зловживань у певних аспектах проведення тестів, можливо, це також побачать і ті, хто захоче обійти чесну процедуру складання тестів. Таким чином можна організувати і громадський контроль над незалежною процедурою тестування, тим більш, що здається на даному етапі це все ще розробки.

        • 2005.01.31 | Helen

          Re: Що робити та хто робителі?

          Не завжди ой не завжди ті, кому забезпечують отримання доброї середньої освіти її таки отримують, але то не суттєво. А от те, що ламати систему хабарництва треба саме з вступних іспитів – правда на 200 відсотків і на цьому, здається, сходяться всі, хто обговорював цю тему. Розробити механізм, як уникнути фальшування – це вже завдання наших законодавців, досвід у них вже є, правда, трохи в іншій царині. Головне, треба почати розв’язувати це питання зараз (на хвилі революційного підйому J) і ставити його якомога частіше, зрештою, намагатися донести це до наших посадовців. Так хто там у нас наступний міністер освіти?...

• 2005.01.14 | Людмила

  Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

  спробувала перечитати все, що вже написано (чималенько, доречі!
  тому, якщо повторюся і це вже писали - заздалегідь вибачаюся...
  
  усі змістовні пропозиції тут - це чудово. і, сподіваюся, всі вони знайдуть місце на майбутньому порталі.
  але хотілося б повернутися саме до ідеї створення порталу.
  чим ми можемо бути корисними на етапі його створення?
  на якому ресурсі цей портал буде створюватися? де розміщатися?
  чи необхідна допомога у його розробці? якщо так, то яка?
  може, варто накидати список, що наразі потрібно та обміркувати, де це взяти?

• 2005.01.16 | Горицвіт

  "ПЕРЕВІР СЕБЕ" – пробне тестування Наукма - сьогодні - новини

  ---
  День відкритих дверей НаУКМА
  
  
  
  ПРОГРАМА ДНЯ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ 16 січня 2005 року, неділя 10:00 – акція "ПЕРЕВІР СЕБЕ" – пробне тестування за оригінальними тестами 2004 року Повне: українська та англійська мови, математика, гуманітарний блок (на вибір - історія або література), природничий блок (на вибір - біологія, хімія, фізика), правознавство, історія Києво-Могилянської Академії. Тривалість - 3 год. 55 хв. Вартість 80 грн. 1-ий корпус НаУКМА, ауд. 318, вул. Сковороди, 2 Скорочене: українська та англійська мови. Тривалість 1 год. Вартість 35 грн. 1-ий корпус НаУКМА, ауд. 313, вул. Сковороди, 2 Перевірка та оголошення результатів у присутності абітурієнтів та їхніх батьків. Термін - 20 хвилин по закінченні тестування. 15:00-16:30 – презентація НаУКМА для старшокласників та їхніх батьків. Інформація про навчання та особливості прийому, про відмінності НаУКМА від інших вищих навчальних закладів. Спілкування із представниками факультетів. Актова зала, Культурно-мистецький центр НаУКМА, вул. Іллінська, 9. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРЕЗЕНТАЦІЙНА ПРОГРАМА: 10:00 – 14:00 – екскурсія університетським містечком, екскурсія історичною частиною Подолу (для гостей з інших міст) – фотовиставка “Помаранчева революція: погляд з НаУКМА”, Бакалаврська бібліотека НаУКМА, 1-ий корпус, вул. Сковороди, 2. – виставка-продаж навчальної літератури видавничого дому “КМ Академія”, видавництва “Дух і літера” 13:00-14:00 – виставка ”Jack pot” з циклу “Відкриваємо нові імена” групи молодих київських художників, Галерея мистецтв НаУКМА, вул. Іллінська, 9. – меморіально-художній музей Івана-Валентина Задорожнього “Хата”, Галерея мистецтв НаУКМА, вул. Іллінська, 9. 10:00 – 14:00 Перегляд відеофільмів про НаУКМА: – фільм “Галшчин дім” – відеофільм про МП “Економічна теорія” – відеофільм “Твердиня української духовости” – відеофільм-монтаж до 10-річчя відродження Академії Актова зала НаУКМА, 1-ий корпус, вул. Сковороди, 2. ПРАЦЮЮТЬ ПРОТЯГОМ ДНЯ: – студентська їдальня (Культурно-мистецький центр НаУКМА, вул. Іллінська, 9). – трапезна “Академія” (3-ій корпус НаУКМА, вул. Сковороди, 2). КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ: Приймальна комісія - тел. 425-60-22; e-mail: neven@ukma.kiev.ua; Відділ зв'язків із громадськістю: тел. 417-82-15, e-mail: info@ukma.kiev.ua; Освітні студії КМА: тел. 238-28-61 - реєстрація на пробне тестування; e-mail: lari@ukma.kiev.ua.
  
  ---

• 2005.01.17 | Георгій

  Про статтю п. Василя Петріва: чому у США таке неможливо

  Мені сподобалася гостра і цікава стаття п. Василя Петріва про обман в освіті. Хочу сказати пару слів, чому у США, при всіх їх недоліках системи навчання, все-таки неможлива масова профанація освіти і науки (в тому числі досліджень у гуманітарній сфері).
  
  У США на роботу людину приймає навчальний чи науковий заклад. Для того, щоби людина була мінімально кваліфікованою для тієї чи іншої посади, потрібно мати якийсь вчений ступінь, якусь там дисертацію. Але це зовсім не головне. Значно більшу роль грають рекомендувальні листи, якість (а не просто кількість) публікацій, і поведінка людини під час інтерв'ю.
  
  Рекомендувальних листів повинно бути не менше трьох (іноді вимагають чотири), і ці листи надсилаються у заклеєному конверті безпосередньо комітетові, який вирішує питання про заповнення вакансії. Кандидат на посаду не повинен знати, що саме про нього в тих листах пишуть. Якщо лист має дуже загальний, безбарвний характер, типу "Іван Іванович - дуже хороший фахівець і чудова людина," такий лист іде просто до смітника і не рахується, хто б його не підписав. З іншого боку, цінуються такі листи, де автор листа пише про того, кого він рекомендує, щось нестандартне і надає специфічні деталі, даючи комітетові можливість відчути, чим саме цей кандидат вигідно відрізняється від десятків чи й сотень інших претендентів на посаду. Писати листа самому на себе і давати його на підпис своєму знайомому у США не спрацьовує - люди поважають себе і вважають святим принцип, що людина пише свої листи сама і це писання повинно бути конфіденціальним.
  
  Наукові публікації вважаються якісними тоді, коли вони поміщені у хороших, серйозних журналах з високою академічною репутацією. Огляди, монографії, тези і інші матеріали наукових конференцій за публікацію не приймаються - під публікацією розуміється тільки стаття в поточному журналі, яка містить оригінальні наукові дані і яка пройшла жорсткі, суворі, анонімні академічні рецензії. Статей не обов'язково мусить бути багато, але бажано, щоби їх було не менше 1-2 на рік і щоби не було великих перерв між їх появою в журналах. Статті, поміщені в місцевих (не міжнародних) журналах і написані не міжнародною англійською, а якоюсь місцевою мовою, до розгляду не приймаються, як субстандартні, не оцінені жорсткою міжнародною академічною критикою.
  
  Інтерв'ю - найголовніша частина процесу рекрутування на академічну посаду. На інтерв'ю запрошують тільки 3-4 найкращих кандидатів з кількох десятків чи сотень. Під час інтерв'ю кандидат повинен поговорити з усіма співробітниками наукового відділу чи кафедри, яка його наймає, і справити на них якомога краще враження як ділова, цілеспрямована, компетентна і енергійна людина, з якою буде можливо і приємно працювати разом. Кандидатові завжди пропонують дати лекцію або семінар. Якщо майбутня робота кандидата буде суто дослідницькою, пропонують дати семінар на ту тему, яка має безпосереднє відношення до його (її) дослідницької роботи, доповісти про свої експериментальні результати, обговорити їх, пояснити, чому ці результати важливі і т.д. Якщо робота буде переважно навчальною, пропонують прочитати лекцію "ніби як студентам." Після семінару чи лекції завжди задають багато питань. Часто майбутніх викладачів просять додатково зустрітися з групою аспірантів чи навіть студентів і відповісти на їх специфічні питання про власний підхід до навчання (те, що у США називають "teaching philosophy").
  
  Результати інтерв'ю обговорюються дуже детально. Комітет, який відповідає за рекрутування нової особи, збирає письмові відгуки від всіх, хто був присутній під час інтерв'ю, і шляхом детального порівняння плюсів і мінусів відбирає одного остаточного кандидата з 3 обо 4. Нерідко це осотаточне рішення відкладають і запрошують на інтерв'ю додаткових кандидатів.
  
  Впливати іззовні на роботу приймальних комітетів важко - по-перше, їх персональний склад не розголошується поза кафедрою і відділом і кожний раз, для кожного кандидата інший, і по-друге, адміністратори - голови кафедр, декани, ректори і т.д. - не мають права, під страхом бути з соромом вигнаними за зловживання службовим становищем, впливати на роботу цих комітетів. Адміністратори ніколи не є головами цих комітетів і дуже часто не є навіть їх рядовими членами.
  
  Я не знаю, чи можна якось використати цей американський досвід в Україні? Якщо так, мені здається, наша академічна сфера дуже б виграла.

• 2005.01.18 | Olha_K

  Поки ми тут про тести сперечаємось, Міністерство освіти...

  розробляє документацію та проводить широкий експеримент щодо зовнішнього тестування за підтримики фонду Відродження.
  
  "Кабінет Міністрів України своєю постановою схвалив запровадження в Україні системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти. Про це повідомив журналістам по закінченні засідання Уряду віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник. “Це дуже прогресивне рішення, яке народилося після розширеної колегії Міністерства освіти і науки”, - зазначив він.
  
  За словами Дмитра Табачника, мова йде про запровадження уніфікованої системи тестування знань випускників, яке буде здійснювати Український центр оцінювання якості освіти. “Це незалежний моніторинг якості освіти, який дозволить вирішити кілька надзвичайно важливих соціальних і освітянських проблем, в тому числі, об’єктивної оцінки знань в середніх загальноосвітніх школах”, - зазначив він. На думку віце-прем’єр-міністра, така система дозволить по-перше рішуче викорінювати корупцію і в середніх школах, і при вступі до вищих навчальних закладів.
  
  За словами Дмитра Табачника, Центр розпочне роботу в 2005 році. Паралельно будуть створені його регіональні підрозділи в Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Сімферополі та Харкові.
  
  В той же час, міністр освіти та науки Василь Кремень запевнив журналістів, що запровадження нової системи буде не одиничною акцією, а серйозною державною програмою. “Вчені вже розробили систему тестів відповідно до встановлених стандартів, і з 2009 року за такою системою будуть вступати до вузів всі абітурієнти, які йдуть вчитися на бюджетні напрями”, повідомив він. При цьому, за прогнозами Василя Кременя, в наступному році системою тестування вже скористаються не менше 10 тисяч випускників, в 2006 – 90 тисяч, а в 2007 – вже близько 250 тисяч випускників шкіл."
  
  Це - сторінка нормативних документів МОН з дуже цікавого сайту
  Центру тестових технологій фонду Відродження
  
  http://213.179.224.22/test/index.php?r=norma
  
  Я от тільки думаю, це тільки ми тут за океаном про це нічого не чуємо (до речі, знайти було нескладно), чи в Україні це також не рекламується?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.18 | Сергій Вакуленко

    Re: Поки ми тут про тести сперечаємось, Міністерство освіти...

    Поки за міністра Кремінь, не буде пуття. Можу засвідчити, що саме за останні два роки корупція значно посилилася. Чиновники місцевого рівня дуже чутливі до сиґналів, які надходять із центру, а сиґнал, вочевидь, був такий: "Робіть у себе, що хочете, але коли ми попросимо вашої підтримки на виборах, положіть душу й тіло!" Зрештою, якраз корумпованість і робить цих людей керованими.
    
    Висловлю також припущення, що за результатами тестів можна буде вступати не на всі спеціяльності, а лише на ті, де й так немає конкурсу.
    
    Окрім того, зовсім не зрозуміло, задля чого чекати аж до 2009 року на завершення цього "експерименту" та його перетворення на норму.
    До того часу, конкурс узагалі втратить актуальність, бо абітурієнтів дуже й дуже поменшає (низька народжуваність на початку 1990-х рр.).

  • 2005.01.20 | sama

    Я бачила, як виглядає незалежне тестування.

    У Львові, здається, вже два роки проводилося незалежне тестування випускників з математики та історії в рамках того проекту.Я була стпостерігачем на математиці. .Ідея здорова - діти записуються попередньо на тестування, результати якого можуть бути, за їх бажанням, зараховані як оцінка випускногог іспиту в школі і ( або) вступного до ВУЗу.Правда не до всіх іузів, і не на всі спеціальності, я б сказала , не на самі престижні.
    
    Тестування проводяться у виділених школах, діти тестуються не у своїц школі, розподіл формується попередньо. Завдання у вигляді великого зошита з друкованою основою передбачає запис розв"язків і окремо результатів для комп"ютерної перевірки, яка проводиться в Києві.
    Роботи пишуться чесно.Діти використовують таке тестування, щоб зайвий раз потренуватися, щоб уникнути шкільного, не завжди об"єктивного екзамену.Щоб мати в запасі оцінку.
    Недоліком є несподіваний рівень для випускників, багато з них оцінив задачі з геометрії, як заважкі, що скорше характеризує рівень викладання в конкретних школах.
    Якась частина завдань перевіряється комісією вручну - це приводить до суб"єктивності і створює зайві спокуси.
    Якби це тестування було загальноогбов"язковим для всіх вузів , воно б дало користь.
    Хоча є і негативний досвід, у росіян при застосуванні єдиних тестів до якогось престижного Московського вузу вершину списку склала глибока провінція, набрані учнями бали там виявилися найбільшими.
    Так що думати є над чим, хоч ідея позитивна.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.20 | Георгій

      Re: Я бачила, як виглядає незалежне тестування.

      sama пише:
      > У Львові, (...)
      > Роботи пишуться чесно.Діти використовують таке тестування, щоб зайвий раз потренуватися, щоб уникнути шкільного, не завжди об"єктивного екзамену.Щоб мати в запасі оцінку.
      (ГП) Я думаю, це дуже добре. У США це не просто "оцінка в запасі," а й взагалі оцінка, тому що спеціальних вступних іспитів до коледжів чи університетів тут нема. Причому діти можуть складати цей SAT чи ACT-тест скільки завгодно разів, і зараховується ТІЛЬКИ найвищий результат.
      
      > Недоліком є несподіваний рівень для випускників, багато з них оцінив задачі з геометрії, як заважкі, що скорше характеризує рівень викладання в конкретних школах.
      (ГП) А оце, мабуть, можна оскаржити. Хто складає цей тест, чи є в його авторів адреса? Треба написати їм і запитати, чому вони вирішили, що саме цей рівень повинен бути стандартом.
      
      > Якась частина завдань перевіряється комісією вручну - це приводить до суб"єктивності і створює зайві спокуси.
      (ГП) У США для того, щоби не було суб'єктивності, існує система вибору ("multiple choice"). Наприклад, дітям після запитання пропонується 5 або 6 варіантів відповіді, і все, що їм треба зробити - це вибрати один правильний (чи найкращий) варіант. Коли тест дається в такому форматі, перевірка робиться абсолютно об'єктивною, і робить її машина, яка називається "Скатрон" (до речі, вона дуже проста і дешева, її в Україні могла б мати практично кожна школа).
      
      > Якби це тестування було загальноогбов"язковим для всіх вузів , воно б дало користь.
      (ГП) Я згідний. Але думаю, що ще потрібні рекомендувальні листи, есе, і співбесіда з абітурієнтом віч-на-віч.
      
      > Хоча є і негативний досвід, у росіян при застосуванні єдиних тестів до якогось престижного Московського вузу вершину списку склала глибока провінція, набрані учнями бали там виявилися найбільшими.
      (ГП) Так і добре... чому ж це негативний досвід?
      
      > Так що думати є над чим, хоч ідея позитивна.
      (ГП) Особисто я б навіть і не думав, а ввів би цю систему і скасував би вступні іспити взагалі. Для чого вони? Колосальний стрес на дітях і їх батьках. Можливість спокійно продемонструвати те, що дитина дійсно знає, не така вже й велика. Колосальний простір для хабарників. Незалежні тести типу американських SAT чи ACT - значно кращий спосіб підібрати для ВНЗ дітей з більш-менш нормальним інтелектуальним і академічним рівнем.

  • 2005.01.20 | Василь Петрів

    Проект "Цетнр тестових технологій"

    Шановні учасники форуму. Навіщо сперечатися з питань, які докладно висвітлені на сайті Центру тестових технологій http://www.cameq.kiev.ua?

    Там є зразки всіх матеріалів, аналітичні звіти за минулі роки, опис технології, форум, до участі у якому я вас запрошую, оскільки приймаю участь у цьому проекті.

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.20 | Георгій

      Дякую, дуже цікаво!

      Хай Вам і Вашим співробітникам щастить. Мені здається, що поширення практики зовнішнього тестування з експерименту у повсякденне життя є хорошим шляхом до зменшення хабарництва. --ГП

• 2005.01.19 | Альтима

  Re: Що з тим робити

  Я б не написав, якби всі роки мого навчання не муляла думка, чому учений не може чесно заробити. І через те я ні не викладаю (а міг би) ні в аспірантуру не пішов.
  
  Бог мене милував, бо мій фаукльтет в моїх роках (92-97) принаймні не заважав вчитись (тобто хабарі не домінували над процесом). Я колишній випускник ЛДУ ім І.Франка, міжнародні економічні відносини.
  
  На жаль все дійшло до такої ручки, що все те є трохи смішно. Мені два роки тому розказували про випадки коли викладача вичитали за невірну оцінку (нею була оцінка "не з'явився"), про всім відомих студентів-посередників між тими кому соромно дати (але треба) і тими хто візьме, про оцінку відмінну від "2" по відповідях у котрих в Карибській кризі приймала участь Аргентина замість Куби, і прочіє чуда.
  
  А також сумно, тому що коли бібліотеку Стефаника розкрадуть (або вона завалиться через те, що нема фінансування) ніхто вже не дізнається, що газета Нац Ради Петрушевича у воєнні 1918-1919 рр. Видавалась на суттєво кращому папері ніж поточна газета ВРУ.
  
  На жаль, причини бедламу системні,
  1) Погане керівництво. При нездарі завкафедрою викладачі будуть підібрані погано. Економічний факультет тому приклад. Назвати прізвища котрі викладають «наше національне українське нічого» можна без проблем. Але проблема в тому, що від викладачів просто нічого не вимагають. Керівництво саме не розуміється в предметі, не володіє іноземною мовою і т.д.
  2) Погана зарплата. Якщо для випускника мого факультету зарплата 5000 грн. після сплати всіх податків є досяжна (знаю людей котрі майже напевне цього досягли), то чому вони, люди з практичним досвідом підуть читати економіку за 400 грн.
  3) Наявність ВИКЛЮЧЕНЬ з великої букви (бачу повне незнання і ставлю 5). Я ніколи не повірю, що Чорновіл не здавав по телефону, і він не один.
  4) Відсутність можливості ставити “2” в нашій освітній системі. В США один екзамен не склав – вчиш на наступному курсі без перездачі всього решта. Це ж розумно! Бандити повинні сидіти в тюрмах, а невдахи повинні вчитись далі. Покращувати знання. Платити двічі, якщо не здатні прикластись до завдання добре один раз.
  5) Нерозумність програми навчання, котра включає предмети потрібні для не звільнення викладачів (безпека життєдіяльності, і т.д.). Нелогічність і переобтяженість програми (наприклад для чого лінгвісту історія економічних учень, якщо самі учення, тобто економічну теорію, він не вчить). Програма має бути менша, і упор має бути на домашню роботу студента. Марнування часу непотребом студенту не потрібне.
  6) Переобтяженість викладачів викладанням, при відсутності часу на наукову роботу.
  
  Що з тим робити?
  1) Зарплата 500 грн. у асистента, 1500 грн. у викладача, 2000 грн у завкафедрою, 3000 у декана, і 10000 грн. у ректора. Інакше ринок забере розумних і чесних людей з того ринку.
  2) Ректор має сам переглянути список своїх деканів. Декани повинні поправити все інше.
  3) Ректор має бути гарантом прозорості оцінювання робіт і розгляду скарг студентів.
  
  Інакше конкуренція похоронить держосвіту, як похоронила Симоненка.
  Моя знайома, котра не викладала кілька років поспіль (в пенсійному віці за малу платню бігати за студентами не завжди варто) знайшла в минулому році достойну викладацьку роботу в приватному вузі за приблизно 3000 грн (правда в Києві). Конкуренція прийде. І потрохи витіснить незнання.
  
  Надіюсь Вакарчуку вистарчить терпцю на чистку свого університету (повірте, на економічному добрих 50% викладачів - баласт).

• 2005.01.22 | Георгій

  Мені здається...

  ... що ми тут обговорюємо ДВІ (або може три) проблеми, а не одну, причому ці проблеми не зв'язані одна з другою безпосередньо.
  
  Одна проблема - як позбутися хабарництва. Друга проблема - як покращити якість навчання студентів і рівень академічної компетентності чи, ширше, "валідності," світової конкурентоздатності університетських викладачів і науковців.
  
  Не є це одним і тим самим, не є. У США хабарництва в академічному світі, принаймні у нашому українському, прямому, як палиця, розумінні цього слова, зовсім нема. І валідність тутешніх штатських науковців тут супер. А якість навчання тут кошмарна, і американцям варто, наскільки я це розумію, замислитися над рівнем освіти їх "населення" десь так у десять мільйонів разів більше, ніж українцям.
  
  Хабарництво є, головним чином, річ морально-релігійно-історична. У США люди не беруть дрібних побутових хабарів тому, що вся історія цієї країни є історією християн, протестантів, пуритан, які звикли боятися чинити злочин (принаймні дрібний, побутовий злочин, за який маленьку пересічну людину точно притягнуть до відповіді і покарають). А хабар у США - це злочин, і кара за нього, історично, дуже серйозна. Україна має іншу історію...
  
  Якість навчання є річ дивна, така, що її дуже важко упхнути у якісь рамки. Пересічний американський студент знає дуже мало або нічого. Але цей студент, якщо є можливість платити десятки чи сотні тисяч доларів за навчання, якось все-таки робиться фахівцем і, коли стає ним, дуже добре робить ту роботу, яку суспільство від нього вимагає. Таємниця, містика.
  
  Думаю,що щось найсуттєвіше в усій цій справі ховається в історичному типі стосунків між державою, владою, силою = державним чиновництвом з одного боку, і народом з другого. Коли державне чиновництво перестане бути чимось окремим від народу, все стане кращим, і якість навчання, і конкурентоздатність науки, і мораль, і взагалі все.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.22 | Сергій Вакуленко

    Re: Мені здається...

    Георгій пише:
    > ... ми тут обговорюємо ДВІ (або може три) проблеми, а не одну, причому ці проблеми не зв'язані одна з другою безпосередньо.
    
    Гадаю, якщо напружитися, можна знайти й двадцять три проблеми, які ми обговорюємо. Серед них, щоправда, є основні, і Ви їх слушно виокремили. Та все ж не можна не бачити й узаємозв'язку між ними. А зрештою, скільки знаю, на рівень навчання нарікають в усіх країнах, причому скрізь бринять ті самі зойки про цілковитий занепад і "хіба ж за наших часів отак було?"
    
    > Одна проблема - як позбутися хабарництва.
    
    Оця не всюди стоїть так гостро, як у нас. Хоча, приміром, у Німеччині конкурси на заміщення професорських посад не завжди проходять чесно. Щоправда, то є не примітивне хабарництво, а радше "телефонне право".
    
    > Друга проблема - як покращити якість навчання студентів і рівень академічної компетентності чи, ширше, "валідності," світової конкурентоздатності університетських викладачів і науковців.
    
    > І валідність тутешніх штатських науковців тут супер.
    
    Ой, чи не перебільшуєте Ви? Принаймні я мав у своїй галузі (філологія) нагоду поспілкуватися з американськими науковцями й часто жахався їхнього невігластва. Наприклад, позаторік я був на великій міжнародній конференції з коґнітивної лінґвістики й розбалакався з одним американським професором (і деканом) із Середнього Заходу про всяку всячину. Питає він мене при цій нагоді, а що ж я досліджую. Моя відповідь: "Проблеми семіотики в такій і такій ділянці". Його реакції я не забуду ніколи: "А що таке семіотика?" А йшлося ж про фахового мовознавця...
    
    Окрім того, мене не надто захоплює переповіджена Вами (в иншому повідомленні) система оцінки наукового рівня викладачів:
    
    > Наукові публікації вважаються якісними тоді, коли вони поміщені у хороших, серйозних журналах з високою академічною репутацією. Огляди, монографії, тези і інші матеріали наукових конференцій за публікацію не приймаються - під публікацією розуміється тільки стаття в поточному журналі, яка містить оригінальні наукові дані і яка пройшла жорсткі, суворі, анонімні академічні рецензії. Статей не обов'язково мусить бути багато, але бажано, щоби їх було не менше 1-2 на рік і щоби не було великих перерв між їх появою в журналах. Статті, поміщені в місцевих (не міжнародних) журналах і написані не міжнародною англійською, а якоюсь місцевою мовою, до розгляду не приймаються, як субстандартні, не оцінені жорсткою міжнародною академічною критикою.
    
    Як на мене, то є типовий вияв імперіялістичної зарозумілості та обмеженості. Абсолютизація друку в "престижних" журналах нагадує мені абсолютизацію тестування як засобу оцінки знань (а воно часто буває дурнувате). Наслідок, між иншим, не дуже втішний: я багацько читав американських причинків у всіляких журналах, і на мене вони справляють враження радше недочинків. Принаймні, з європейцями їм змагатися дуже важко.
    
    > Хабарництво є, головним чином, річ морально-релігійно-історична. У США люди не беруть дрібних побутових хабарів тому, що вся історія цієї країни є історією християн, протестантів, пуритан, які звикли боятися чинити злочин (принаймні дрібний, побутовий злочин, за який маленьку пересічну людину точно притягнуть до відповіді і покарають). А хабар у США - це злочин, і кара за нього, історично, дуже серйозна. Україна має іншу історію...
    
    Тут я з Вами цілком згоден. Тому, гадаю, в Україні обмежити хабарництво можна тільки виробленням такої системи, де воно буде непотрібним. Колись у торгівлі (совковій) годі було купити якусь вартісну річ, не давши хабаря продавцеві. Тепер про це вже всі забули. Якщо вибудувати якісь логічні стосунки між викладачем і студентом (ринкового штибу), хабарів поменшає.
    
    > Думаю,що щось найсуттєвіше в усій цій справі ховається в історичному типі стосунків між державою, владою, силою = державним чиновництвом з одного боку, і народом з другого. Коли державне чиновництво перестане бути чимось окремим від народу, все стане кращим, і якість навчання, і конкурентоздатність науки, і мораль, і взагалі все.
    
    Думаю, ці речі навзаєм себе обумовлюють. Силою можна тиснути на того, хто погоджується терпіти тиск. Люди повинні навчитися не давати хабарів (або давати їх не так часто), а властиво — навчитися зберігати власну гідність. Як я бачу, паростки чогось такого вже пробиваються. Зрештою, стояння на Майдані було обороною власної гідності, чи не так? Хочеться бути оптимістом.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.23 | Георгій

      Re: Мені здається...

      Сергій Вакуленко пише:
      > Георгій пише:
      > > ... ми тут обговорюємо ДВІ (або може три) проблеми, а не одну, причому ці проблеми не зв'язані одна з другою безпосередньо.
      > Гадаю, якщо напружитися, можна знайти й двадцять три проблеми, які ми обговорюємо. Серед них, щоправда, є основні, і Ви їх слушно виокремили. Та все ж не можна не бачити й узаємозв'язку між ними. А зрештою, скільки знаю, на рівень навчання нарікають в усіх країнах, причому скрізь бринять ті самі зойки про цілковитий занепад і "хіба ж за наших часів отак було?"
      (ГП). Це правда. Причому є й позитивне, але цього позитивного ті, хто видає ці зойки, не помічають.
      
      > > Одна проблема - як позбутися хабарництва.
      > Оця не всюди стоїть так гостро, як у нас. Хоча, приміром, у Німеччині конкурси на заміщення професорських посад не завжди проходять чесно. Щоправда, то є не примітивне хабарництво, а радше "телефонне право".
      (ГП) Може і у США це є, але тільки десь на дуже високих рівнях, до яких я сам не маю доступу і про які судити не можу. Але я сам звертався з заявою про роботу в американських ВНЗ 4 рази (з успіхом, плюс ще кілька разів без успіху, коли був постдоком), і потім брав участь у роботі комітетів, які розглядали такі заяви від інших. На моєму маленькому рівні, рівні викладача провінційного університету на "Глибокому Півдні" США, наявність телефонного права не помітна...
      
      > (...) валідність тутешніх штатських науковців тут супер.
      > Ой, чи не перебільшуєте Ви? Принаймні я мав у своїй галузі (філологія) нагоду поспілкуватися з американськими науковцями й часто жахався їхнього невігластва. Наприклад, позаторік я був на великій міжнародній конференції з коґнітивної лінґвістики й розбалакався з одним американським професором (і деканом) із Середнього Заходу про всяку всячину. Питає він мене при цій нагоді, а що ж я досліджую. Моя відповідь: "Проблеми семіотики в такій і такій ділянці". Його реакції я не забуду ніколи: "А що таке семіотика?" А йшлося ж про фахового мовознавця...
      (ГП) Сумно. Я не знаю, що в американців робиться у сфері гуманітарних наук. Можливо, вони у США взагалі зникають чи вже зникли. Моя добра знайома з Університету Індіани, Катя Вєрнікова, яка була ученицею досить серйозного філософа-естетика В. Ляпунова (дослідника творчого спадку Михайла Бахтіна), і яка написала кілька статей з естетики, що були надруковані у солідних фахових журналах, не змогла знайти можливості викладати у своєму університеті ті предмети, які дійсно відповідають її фаховим знанням і її справжньому поклику. Викладає російську фонетику (не як справжній вузький фахівець, а просто як росіянка), і також курс, який називається ну дууже по-американськи, "Семіотика в рекламній справі" ("Semiotics of Advertisement"). Жаліється, що більшість її студентів просто неспроможні зрозуміти, що семіотика це є наука, а не просто допоміжний засіб для підвищення ефективності рекламних оголошень чи роликів. А її колега доктор Філ Грін, який знає російську мову на рівні плінтуса, витрачає роки й роки на дизайн комп'ютерної програми, яка б переклала на англійську мову "Євгенія Онєгіна." Сміх і гріх. Але це, я думаю, говорить не про поганий рівень викладачів, а швидше про особливості цієї країни, де страшно збільшується розрив між технологічним світом і гуманітарним світом.
      
      > Окрім того, мене не надто захоплює переповіджена Вами (в иншому повідомленні) система оцінки наукового рівня викладачів:
      > > Наукові публікації вважаються якісними тоді, коли вони поміщені у хороших, серйозних журналах з високою академічною репутацією. Огляди, монографії, тези і інші матеріали наукових конференцій за публікацію не приймаються - під публікацією розуміється тільки стаття в поточному журналі, яка містить оригінальні наукові дані і яка пройшла жорсткі, суворі, анонімні академічні рецензії. Статей не обов'язково мусить бути багато, але бажано, щоби їх було не менше 1-2 на рік і щоби не було великих перерв між їх появою в журналах. Статті, поміщені в місцевих (не міжнародних) журналах і написані не міжнародною англійською, а якоюсь місцевою мовою, до розгляду не приймаються, як субстандартні, не оцінені жорсткою міжнародною академічною критикою.
      > Як на мене, то є типовий вияв імперіялістичної зарозумілості та обмеженості. Абсолютизація друку в "престижних" журналах нагадує мені абсолютизацію тестування як засобу оцінки знань (а воно часто буває дурнувате). Наслідок, між иншим, не дуже втішний: я багацько читав американських причинків у всіляких журналах, і на мене вони справляють враження радше недочинків. Принаймні, з європейцями їм змагатися дуже важко.
      (ГП) Мабуть Ви маєте рацію щодо гуманітарної сфери. Але у сфері природничих наук певні фільтри на рейтінг і статус журналу (локальний чи міжнародний) все-таки, мабуть, потрібні. Хоча це все більше важливо для чисто наукових кадрів. Підбирати хорошого викладача треба, мабуть, не на підставі престижності і рівня його наукових публікацій, а на підставі дещо інших критеріїв (ентузіазм щодо викладання, людяність, вміння говорити, і т.д.)
      
      > > Хабарництво є, головним чином, річ морально-релігійно-історична. У США люди не беруть дрібних побутових хабарів тому, що вся історія цієї країни є історією християн, протестантів, пуритан, які звикли боятися чинити злочин (принаймні дрібний, побутовий злочин, за який маленьку пересічну людину точно притягнуть до відповіді і покарають). А хабар у США - це злочин, і кара за нього, історично, дуже серйозна. Україна має іншу історію...
      > Тут я з Вами цілком згоден. Тому, гадаю, в Україні обмежити хабарництво можна тільки виробленням такої системи, де воно буде непотрібним. Колись у торгівлі (совковій) годі було купити якусь вартісну річ, не давши хабаря продавцеві. Тепер про це вже всі забули. Якщо вибудувати якісь логічні стосунки між викладачем і студентом (ринкового штибу), хабарів поменшає.
      (ГП) Але які ж саме стосунки, і як їх виробити?
      
      > > Думаю,що щось найсуттєвіше в усій цій справі ховається в історичному типі стосунків між державою, владою, силою = державним чиновництвом з одного боку, і народом з другого. Коли державне чиновництво перестане бути чимось окремим від народу, все стане кращим, і якість навчання, і конкурентоздатність науки, і мораль, і взагалі все.
      > Думаю, ці речі навзаєм себе обумовлюють. Силою можна тиснути на того, хто погоджується терпіти тиск. Люди повинні навчитися не давати хабарів (або давати їх не так часто), а властиво — навчитися зберігати власну гідність. Як я бачу, паростки чогось такого вже пробиваються. Зрештою, стояння на Майдані було обороною власної гідності, чи не так? Хочеться бути оптимістом.
      (ГП) Правда Ваша.

  • 2005.01.22 | Olha_K

    Re: Мені здається...

    >Якість навчання є річ дивна, така, що її дуже важко упхнути у якісь рамки. Пересічний американський студент знає дуже мало або нічого. Але цей студент, якщо є можливість платити десятки чи сотні тисяч доларів за навчання, якось все-таки робиться фахівцем і, коли стає ним, дуже добре робить ту роботу, яку суспільство від нього вимагає. Таємниця, містика.
    
    На мій погляд, таємниця і містика має відношення не тільки до якості освіти в нашому розумінні, тобто "кількість знань на кубічний сантиметр мізків". Американців вчать вчитися. Це трохи інший підхід, більш творчий і практичний, який і реалізовується потім на практиці за схемою: потрібно знати - знайду і вивчу - реалізую на практиці.
    А все, що не стосується практики, то вже індивідуальна справа, чи бути "освіченим" чи ні. Я думаю, що це концепція вузької та глибокої спеціалізації на відміну від спеціалізації "широкої але ні про що". Тобто читати і безкінечно переписувати як проводити маркетингові дослідження можуть майже усі студенти економічних ВНЗ, але РЕАЛЬНО їх проводять іноземні компанії чи маркетингові підрозділи іноземних компаній, працівники яких чи то вчились, чи то стажувались за кордоном... Тому що їх не вчили бути "освіченими", а вчили як це робиться на практиці.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.22 | Людмила

      погоджуюся...

      все вірно.
      так сталося, що в нашій освіті є лише система передачі знань, і зовсім відсутня система ЗДОБУВАННЯ знань.
      це потрібно докорінно змінювати.
      чим швидше - тим краще.

• 2005.01.23 | Olha_K

  Стан освіти в Україні, нормативні акти, статті та звіти

  Шановні форумчане!
  
  Нова редакція сайту сприяння створенню порталу Академічної чесноти
  
  http://www.acsu.buffalo.edu/~dk34/
  
  тепер містить публіцистичні статті та аналітичні звіти щодо стану освіти в Україні, нові статті щодо створення порталу, нормативні акти, інформацію (лінки) про хід експерименту щодо зовнішнього тестування, перелік задіяних у процесі державних та недержавних установ (НУО)- (останні в процесі наповнення).
  Мені у якісь момент здалося, що реальность трохи випередила нашу дискусію, і що в процесі пошуку відповідей та винесення пропозиції нам (особливо, тим хто не є спеціалістами у цій сфері чи тим, хто за кордоном - моя ситуація в обох випадках ) було б варто ознайомитися з роботами спеціалістів, і головне, з результатами імплементації їх розробок у вигляді державних нормативних актів.
  Тобто я "освічувала" здебільшого себе, і з*ясувала, що відстала від життя , і що є багато дуже справді цікавих матеріалів про зміни, більшість з яких формально (на папері) відбулися в 2004 році. Чим радо ділюся із вами!
  
  Будь-який активіст повинен знати, з чим він/вона має справу, чи не так?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.23 | Георгій

    Дякую!

    Пані Ольго, чудовий сайт, дуже багато інформації. Дійсно, життя іде вперед. Я Вам на цьому тижні перешлю деякі матеріали про суто практичні моменти організації тестування абітурієнтів у США - може, щось і стане у пригоді. --ГП

• 2005.01.23 | kyiv04

  Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

  Всебічне незалежне тестування - це дуцже добре. Проте зараз потрібно 1) визнати відкрито, що значна частина студентів не знає елементарних речей і вчитися не хоче в принципі, сподіваючись одержати диплом за гроші; 2) ввести якнайшвидше тестування на оці елементарні речі. Мені здається, що викладачі можуть починати робити це самі, розробивши такі тести на елементарні речі (типу додавання дробів з математики, програма, здається п'ятого класу), та добиватися виключення тих студентів, які не здатні здати навіть такий тест.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.23 | Георгій

    Вірно!

    kyiv04 пише:
    > Всебічне незалежне тестування - це дуцже добре. Проте зараз потрібно 1) визнати відкрито, що значна частина студентів не знає елементарних речей і вчитися не хоче в принципі, сподіваючись одержати диплом за гроші; 2) ввести якнайшвидше тестування на оці елементарні речі. Мені здається, що викладачі можуть починати робити це самі, розробивши такі тести на елементарні речі (типу додавання дробів з математики, програма, здається п'ятого класу), та добиватися виключення тих студентів, які не здатні здати навіть такий тест.
    (ГП) Я теж такої думки. Тести типу американських SAT чи АСТ - це, дійсно, не стільки оцінка знань, скільки відсів тих, хто не здатен і, швидше всього, вже ніколи і не буде здатен здобувати нові знання. У США ці тести включають досить просту математику, але також, обов'язково, звичайну побутову логіку (наприклад, абітурієнтів питають щось типу, "if all Jeepers are Creepers and some Creepers are Beepers, are all Beepers Jeepers?"), навички письмової мови (здатність сконструювати найлаконічніше і найсильніше речення згідно з законами синтаксису та контекстом), і також задачі на досить тривіальну просторову уяву тощо.

• 2005.01.23 | lyd

  Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

  Добра думка. Почніть з своєї мови. Потім все стане на свої місця.
  Поясніть людською мовою, що таке:
  Академія
  Девальвація
  Реформація
  Пропозиція
  Функція і т.д.
  Побачите, як гарно і зрозуміло буде виглядати ваше повідомлення для кожного українця. Наша мова не лише самодостатня, але й свята для нас.
  У нашій мові історія Руси, історія нашого народу.

• 2005.01.24 | Людмила

  а дві голови - краще... :)

  ми тут з пані Olha_K полистувалися в приваті, та вирішили наші міркування викласти на форум. бо може стануть у нагоді...
  вибачте, якщо тексту забагато
  
  Отже:
  >> http://www.acsu.buffalo.edu/~dk34/suggestions.htm#5
  >> >> > Чи Ви хотіли б опублікувати Ваше бачення шляхів
  >> >> > подолання тих проблем, які Ви висвітлили?
  >> >> > З повагою, Ольга
  
  
  >> >> Мого бачення буде замало , адже все викладене є результатом
  >> >> кількарічної роботи громадської організації освітнього спрямування.
  >> >> Ії сайт: http://odessa.debate.com.ua/ukr/, форум:
  >> >> http://www.debate.com.ua/forum/
  >> >> Там вже є певні напрацювання: результати опитувань та фокус-груп,
  >> >> розробки тренінгів, посібники.
  >> >> Обов"язково цим всім поділимося. Перший внесок – результати опитування.
  >> >> Є також купа різних офіційних документів для сторінки "Нормативні акти". Але треба буде перевірити, чи вони ще діють.
  >> >> Та спочатку хочеться, щоб повною мірою запрацював портал.
  >> >> Готова долучитися.
  
  
  >> > Дякую, Людмило! Я передивлюся сайт, може на щось дам лінки.
  >> > У своєму дослідженні Ви підняли цікаву тему незнання
  >> > людьми того, що відбувається. Я і сама гадки не мала,
  >> > в якому напрямі проходить реформування (навіть не знаю, чи брати в лапки, чи це справді може бути оптимістичним знаком). Треба дослідити це питання,
  >> Але у моєму розпорядженні тільки Інтернет...
  >> > Я думаю присвятити нову сторінку сайту інформуванню
  >> > громадськості про те, що змінюється за матеріалами
  >> > мережі та ЗМІ. Там будуть матеріали КМУ,
  >> > Президентської адміністрації та МОН про впровадження
  >> > зовнішнього тестування та модульної системи і таке
  >> > інше. Бідь-ласка, надсилайте Ваші пропозиції щодо
  >> > цього розділу та сайту в цілому.
  >> > Стосовно порталу. На жаль, мені невідомо хто і як
  >> > планує його розробляти. Думаю, пан Брюховецький
  >> знає краще
  >> > Я б була рада почути плани щодо інформаційного наповнення порталу, тому що
  >> > громадськість могла б долучитися ще на етапі створення...
  >> > Власне, на мій погляд, типовий портал – який "збирає"
  >> > інформацію в мережі на основі популярності сайтів - не
  >> > є такою вже "свіжою" ідеєю чи навіть необхідністю.
  >> На мій поглад, наразі немає достатньої кількості популярних та корисних веб-сайтів, які б забезпечили наповнення порталу.
  >> > Приклад - портал освіта www.osvita.org.ua де половина
  >> > лінків є порожніми: не зважаючи на наявність 1500 сайтів університетів, в рейтингу освітніх сайтів портал "бачить" тільки 7, середньодобова відвідуваність близько 950 користувачів. Хотілося б знати, яка частина
  >> > відвідувачів іде прямо до розділу "Реферати". До речі,
  >> > три перші сходинки пошукових систем в Україні
  >> > посідають "рефераты, реферати та реферат".
  >>
  >> > Тому здається, необхідно залучати дійсно ШИРОКУ
  >> > громадськість, щоб було кому створювати не тільки
  >> > пошукову систему, але й фактичне інформаційне наповнення.
  >> > Чи у Вас є дані про будь-які інші соціологічні
  >> > дослідження в сфері освіти? Було б гарно поназбирати
  >> > аналітику та статистику також.
  >> > Що мене стримує зараз - це відсутність інформації про
  >> > портал Чесноти. Я б скоріше хотіла "заповнювати
  >> > інформаційні порожнечі", ніж розробляти повноцінний
  >> > інформаційний сайт, можливо дублюючи чиїсь зусилля та
  >> > просто збираючи власноруч до купи все що я можу знайти
  >> > цікавого про українську освіту в Інтернеті. Теж стосується сторінки волонтирів на сайті. Не проблема знайти волонтирів, не зрозуміло - для яких
  >> конкретних функцій? Аналітика? Комп*ютерна допомога?
  >> Громадські акції? Поживемо - подивимось...
  >> > Ольга
  
  
  > А це Вам кілька нових статей.
  > http://www.sobor.org.ua/ivp/public/us120105.htm
  > http://www.rionews.com.ua/statja.php?id=7537
  > Ольга
  
  
  > спрямоване саме на
  > виявлення глибинних причин того, наприклад, не чому
  > беруть хабарі, а тому чого їх так наполегливо пхають.
  > Як з*явилась конкуренція - хто більше дасть? Можливо -
  > студентам вчитися за такої системи нецікаво, вчителі
  > самі не знають свій предмет, знання - не практичні,
  > ставлення до студентів - як до тварин без мізків і
  > т.ін. Можливо окремо від чесного конкурсу нам треба
  > спитати себе, а що ж після вступу? Як зробити освіту
  > привабливою? Щоб громадськість (і бізнеси, і держава)
  > була зацікавлена у підтриманні високих стандартів
  > освіти, а не одержанні папірців про втрату 5 років
  > життя на казна що.
  було б непогано хоча б зформулювати, що взагалі треба і можна було б
  зробити. першим кроком тут є викрислення проблем (що вже нами й робиться
  а потім подумати (всім разом!) хто що буде робити.
  не обов"язково все треба вирішувати в міністерстві. дещо - на рівні
  навчальних закладів, дещо - просто нам власноруч.
  
  > Не всім треба бути міністрами, щоб впливати на
  > ситуацію. Достатньо не підписати липового заліку.
  > Чесно кажучи, я просто сподівалась, що хтось із
  > форумчан може бути людиною якщо не впливовою, то хоча
  > б достатньо обізнаною з тими процесами, які зараз
  > відбуваються, а не керуватися тільки власним досвідом
  > і кращими намірами...
  
  > Брюховецькому ми надіслали лінк на статтю на Майдані,
  > він відповів - дякую . То зв*язок є Просто зараз
  > турбувати не хочеться, ще не час.
  
  
  >> Щодо нової сторінки. Якщо її робити, то важливо, щоб
  >> вона оперативно
  >> оновлювалася, адже всіляки накази-укази приймаються
  >> мало не щодня...
  >> як це все відслідковувати?
  >> знов таки, треба було б заручитися підтримкою
  >> громади, яка як десь
  >> щось новеньке розшукає - швиденько б кидала б хоча
  >> би лінк.
  
  > Отож. На попередніх етапах можна буде це робити
  > власноруч, але коли дійде до певного обсягу - не знаю.
  
  
  > Питання: "де студенти" так само, як "де батьки" - лежить в площині
  > громадської активності. Їі все одно треба ще формувати.
  Це треба записати окремо і повернутися до цієї теми.
  Окремо від усіх слушних пропозиції про тестування,
  фільтрування тощо, нам потрібно міняти світогляд і
  зробити якусь таку "переоцінку цінностей" на рівні
  громади. І це такий активізм, який ми можемо (в
  теорії, принаймні) організувати власними силами на
  місцевому рівні.
  
  про це тех треба подумати. Чим більш люди залучені до прийняття рішень, тим більш вони схильні їх виконувати.
  Я продивлюся якісь матеріали на цю тему, може додам
  лінк студентських організацій до сайту...
  
  
  Хвиля Майдану - це чудово, але ж її треба підтримувати. І залучати нових людей.
  Те, що викладачі тусуються на форумі - це просто чудово.
  Бо в нас під час дослідження, частиною якого є надісланий файл, просто
  руки опускались. Вчителі (просунуті, між іншим!) на фокус-групі
  казали, що не знають про існування Доктрини тому що... (ТОМУ ЩО?) на педраді їм про неї не казали!!!!

• 2005.01.24 | Пані

  Пропозиція учасникам

  Портал - порталом... Поки воно десь йде, може вам поки окремий форум на Майдані зробити для обговорення подібних тем?
  
  Також по Харкову є один випадок судового розгляду незаконного звільнення викладача нібито за політичну діяльність під час виборів, та один випадок, що є кандидатом на судову справу. Можливо це теж цікаво?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.24 | sama

    Нормально

    такий собі освітній форум для громадського контролю освіти і освітян
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.24 | Пані

      Ок. Тоді так.

      Ставимо без модератора та обмежень поки що, а ви там самі визначайтеся, як вам воно зручніше.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.24 | Георгій

        А яка буде назва?

        Дуже дякую Вам, я теж за те, щоби питання освіти обговорювати окремо від політики, не на "Вільному форумі," а на окремому. А як цей новий форум називатиметься?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.24 | Пані

          А як скажете.

          Може "освіта та освятяни"?
          
          Я до завтра щось поставлю, а ви вже визначайтеся із назвою, може правила для цього форуму допишіть, ви ж якраз все знаєте, як це робиться.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.24 | Георгій

            Добре, велике Вам спасибі

            "Освіта і освітяни" - по-моєму, добре. Були ще думки зробити форум про науку та науковців, причому я чув голоси на користь того, щоби додати його або до форуму "Культура," або до форуму "Релігія та духовність." А як щодо "Освіта та наука?" Теж варіант...
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.24 | Olha_K

              Re: Добре, велике Вам спасибі

              >А як щодо "Освіта та наука?" Теж варіант...
              
              Я теж про це думала, але чи це не дуже широко? Все ж таки повинна бути певна концентрація зусиль... Хоча з інщого боку, на "Освіта та наука" можуть збиратися інші люди, науковці, і обговорювати свої суто наукові теми. ОК, я за "освіта та наука" також.

        • 2005.01.24 | Olha_K

          Re: А яка буде назва?

          Дякую, чудова ідея. Ми з однієї поважною пані з Майдану це вже обговорювали через е-мейл, а ще одна поважна пані подала ідею, що деякі ті портали є недієвими, тому що "сам собі придумав, сам собі вивісив, а Ви користуйтесь". А так ми визначимось із тим, що нам потрібно самостійно в процесі обговорення. І це також зручно з технічного боку - ми можемо обговорити, профільтрувати і навісити різні гілки про різні проблеми: хабарі, тестування, громадські акції, ПОРТАЛ злощасний знову ж таки Тоді можна було б висвітлити усю ситуацію загалом (як це зараз відбувається), а потім почати обговорення суті ОДНОЇ проблеми глибоко і з деталями, а потім як вона пов*язана з іншими, а потім усім загалом навалитися на можливі шляхи подолання, покритикувати, відібрати кращі і почати, перепрошую на слові, щось організовувати і ДІЯТИ у якісь спосіб
          
          Про правила - здається ніхто і порушує, все чемно А офф-топіки може модератор знімати, так чи ні?
          
          Назва "Освіта і освітяне" мені подобається.
          Тоді, якщо цей окремий розділ буде створений, я там вивішу кілька суттєвих пропозицій - де в чому потрібна допомога як форумчан так і майданівців.
          
          Всім дякую!!!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.24 | Mary

            Ну, поважна, чи не поважна - то таке

            Olha_K пише:
            > а ще одна поважна пані подала ідею, що деякі ті портали є недієвими, тому що "сам собі придумав, сам собі вивісив, а Ви користуйтесь".
            
            Якщо то про меї слова -
            Портал може й дієвим вийти (хто його зна, хоч, поки що особливої дієвості не видно), але на випадок якщо він почне перетворюватися (або й з самого початку робитися) як прожній піар конкретних осіб або як спроба банального грантодоїння - тоді святий обов'язок громадськості втрутитися, і нагадати чиновникам, що чиновиники мають працювати для громади, а не навпаки, а тому зобов'язані дослухатися до голосу громади, якою є ми - це по-перше, а по-друге - відповідати за свої заяви конкретними діями.
            
            > А так ми визначимось із тим, що нам потрібно самостійно в процесі обговорення. І це також зручно з технічного боку - ми можемо обговорити, профільтрувати і навісити різні гілки про різні проблеми: хабарі, тестування, громадські акції, ПОРТАЛ злощасний знову ж таки Тоді можна було б висвітлити усю ситуацію загалом (як це зараз відбувається), а потім почати обговорення суті ОДНОЇ проблеми глибоко і з деталями, а потім як вона пов*язана з іншими, а потім усім загалом навалитися на можливі шляхи подолання, покритикувати, відібрати кращі і почати, перепрошую на слові, щось організовувати і ДІЯТИ у якісь спосіб
            >
            
            Звучить як добрий план
            
            > Про правила - здається ніхто і порушує, все чемно А офф-топіки може модератор знімати, так чи ні?
            >
            
            Щодо правил - достатньо певно просто прийняти загальномайданівські правила з поправкою - все що не стосується освіти (науки) там офтопік. Добре би було написати одне-два речення про форум "Освіта і наука" (чи як там ви вирішите) - щоб їх просто можна було додати в опис спеціалізованих форумів (там в правилах таке є) - це полегшить роботу технарям.
            
            Щодо офтопіків і модератора - поки ви не визначитеся між собою щодо того хто буде модератором (можна двох) - можна просто когось із адмінів кликнути коли треба буде щось прибрати: можна мені на мило (ви маєте) - я зреагую, як тільки доб'юся до мила, і витру що треба, або можна хапати за ... ммм ... руки когось із пробігаючих вільним форумом адмінів. Але чим скорше ви виберете модератора з-поміж себе, тим скорше полегшите життя замаханим адмінам .
            
            > Назва "Освіта і освітяне" мені подобається.
            > Тоді, якщо цей окремий розділ буде створений, я там вивішу кілька суттєвих пропозицій - де в чому потрібна допомога як форумчан так і майданівців.
            >
            > Всім дякую!!!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.24 | Olha_K

              Re: Ну, поважна, чи не поважна - то таке

              >Якщо то про меї слова -
              >Портал може й дієвим вийти (хто його зна, хоч, поки що особливої дієвості не видно), але на випадок якщо він почне перетворюватися (або й з самого початку робитися) як прожній піар конкретних осіб або як спроба банального грантодоїння
              
              Це і Ви, і інші люди таке кажуть. Спроба грантодоїння - це страшно.
              Втім, не хотілося б наперед нікого підозрювати, мене навіть думка така лякає і це образливо для тих, хто розпочав цю ініціативу із чистим серцем (в мене ще ейфорія, і помаранчі... помаранчі перед очима )
              
              Навіть у найгіршому випадку, скажімо так, узагальнено, ніхто не має копірайту на проблему освіти, на можливості обговорення проблем, та шляхи їх вирішення зусиллями громади. Просто, як я вже казала, не хочеться дублювати, і часто концентровані ресурси потрібні щоб стати "критичною масою". Тож сподіваємось, що портал а)вийде, б)вийде дієвим та чекаємо на відповідь...

• 2005.01.25 | Olha_K

  Пропозиція №1 - Нам потрібні люди - Ваша думка?

  Виношу на обговорення таку пропозицію, майже бізнесову. Під зверненням підписалось багато видатних, впливових, цікавих, небайдужих людей, і наразі невідомо, чи їм відомо, в якому стані знаходиться ініціатива Академічна чеснота, чи ні. Чи наприклад, чи вони знають про цей форум, і цю гілку, чи ні.
  Нам також невідомо, хто з них хоче долучитися до справи і в який спосіб.
  
  Так от - підписи на Майдані збиралися через е-мейл з однаковим subject PIDPYS AKADEMICHNA CHESNOTA. Якщо повідомлення просортувати, можна скласти базу даних е-мейлів підписантів, і звернутися до них, поки вони ще не забули про що іде мова.
  Інформаційний привід може бути:
  а)щось нове про портал, найкраще, для початку запрошення на Форум порталу, із лінком, але це коли портал запрацює...
  б)створення нового форуму "Освіта та Наука" на Майдані, мовляв, приєднуйтесь.
  
  Питання до Майдану: чи таку базу даних можна створити?
  
  ПИТАННЯ ДО ВСІХ - чи це коректно з будь-якої точки зору? Можливі проблеми: перехоплюємо чиюсь ініціативу, морочимо людям голову різними форумами, Майдану ніхто не давав права використовувати цю інформацію і т.ін.
  Дякую!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.25 | Людмила

    Re: Пропозиція №1 - думка

    спочатку питання: а як люди дізнавалися про ініціативу "Чеснота"? чи була вона в якись розсилках? тобто, чи була можливість долучитися без знайомства із сайтом Майдан?
    бо я, наприклад, знайшла повідомлення саме на Майдані.
    якщо іншої можливості не було, то всі підписанти вже є відвідувачі Майдану і тоді вистачить лише повідомлення в новинах про створення окремого форуму.
    якщо ж підписувались і "сторонні" люди, то тоді б поштова розсилка була б доречною...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.25 | Olha_K

      Стратегічні та тактичні цілі

      Справді, більшість напевно просто прочитала новину на Майдані. Але не всі ходять у форуми, а пошту перевіряє більшість. Друге, це було б запрошення прийняти участь у форумі як раз на цей випадок, от і новий форум Освіта з*явився...
      Третє, було б зрозуміло, що щось принаймні планується, готується, кудись іде. ІМХО.
      Я взагалі думаю, що нам треба ще трохи часу витратити на так зване стратегічне планування, і спробувати уявити можливі (довгострокові) цілі цього обговорення. А також тактичні (проміжні) завдання. Тобто, якщо це є чиста дискуія - висвітлити проблеми, видати купу можливих підходів до її рішення - це теж ціль, але я хотіла б сподіватись на трохи більше ніж це.
      Чи ми можемо не тільки, скажімо, обговорити проблему, розробити рекомендації, але й знайти людину, яка б достучалася до конкретного чиновника/організації/міністерства, який міг би втілити конкретні рекомендації? Чи ми зможемо на момент вручення рекомендацій зібрати протестну групу "Вчителі/батьки/молодь проти хабарів" (умовно), запросити телебачення, щоб вони показали, хто відмовляється прислухатися до розумних пропозицій чесного народу і таким чином ЗА хабарі? Чи ми можемо згодом прорекламувати цю акцію для дійсно широкого загалу? Тут би знадобився так званий networking, від університету до університету, серед місцевих громад, в листівках, газетах, ТБ і т.д.)
      Чи це є реально?
      
      Мої пропозиції звернутися до підписантів - це просто бажання розширити коло спеціалістів, людей з досвідом, впливом (я маю на увазі впливом навіть у межах одного ВНЗ), з різних кіл (там є і бізнесмени, і академіки, і студенти), з тим, щоб можливо, "просто обговорення" вилилось у реальні зміни.
      І ще одне. Після публікації Академічної чесноти, з*явилось щонайменше 5 різних статей (див www.wings.buffalo.edu/~dk34), в яких автори починають з того, що портал - це чудово, це можливость спілкування, але нам вкрай необхідно... і далі іде перелік значно більш дієвих чи радикальних змін.
      Нагадаю також, що ця гілка була створена для обговорення ПОРТАЛУ, але дискусія відразу пішла далі, тому що для нас можливіть спілкуватися ВЖЕ Є - тому ми природньо перейшли до наступного етапу - ЩО РОБИТИ?
      
      То може з цього і почнемо в новому форумі? З обговорення нашої мети?
      Може, відкрити нову тему "Стратегічні та тактичні цілі", щоб було зрозуміло, куди ми рухаємось?

• 2005.01.25 | Пані

  Всім зацікавленим! Форум "Освіта та наука"

  Тут
  http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_osvita
  
  Або лінки з нижнього меню та з верхнього меню, там де форуми (культура, релігія, тощо)
  
  Як тільки там щось почнеться - свисніть Мері, яка від адмінгрупи наглядатиме за цим форумом на початку, і ми тоді попіаримо цей форум з першої сторінки, в новинах, тощо.
  
  Можливо є сенс перенести чи спокіювати туди цю гілку?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.25 | Людмила

    звичайно, сенс є!!!

  • 2005.01.25 | Георгій

    Так, є сенс, ІМХО

    Пані пише:
    > Тут
    > http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_osvita
    (ГП) Дуже дякуємо Вам, шановна Пані.
    
    > Можливо є сенс перенести чи спокіювати туди цю гілку?
    (ГП) На мою думку, так, є сенс.

• 2005.02.05 | Fox

  Re: Виношу на обговорення: Портал "Академічна чеснота"

  Тема актуальна. В современном мире значимы только ресурсы и конкурентноспособные технологии. За время правления комунистов система образования и национальная наука полностью уничтожены. Современные кадры не способны подготовить эффективных управленцев и научные кадры.Формирование плеяды профффесоров происходило в условиях тотального контроля КГБ за наукой. Догнать даже развивающиеся страны нам уже очень сложно. С одной стороны очень мало адекватных педагогов, с другой стороны тотальный протекционизм надежно увел молодежь в другие реалии. Мотивации к знаниям разрушены. Поэтому важно взять на вооружение ряд ленинских принципов. Номенклатура боиться и понимает только свое оружие. "Ленинские" принципы способны противостоять стаям бизонов-перевертышей, несущихся к партийным кормушкам.
  Mary пише:
  > Денис Хаперський: Портал "Академічна чеснота" – прекрасна ідея.
  >
  > http://maidan.org.ua/static/mai/1105109041.html
  >
  > Денис Хаперський: Портал "Академічна чеснота" – прекрасна ідея.
  >
  > 3 січня Майдан опублікував відкрите звернення до академічної спільноти
  > України щодо ініціативи створення освітнього порталу "Академічна
  > чеснота".
  >
  > Особисто я підписуюсь під усіма тезами цього звернення і вношу деякі
  > практичні пропозиції. Треба, нарешті, починати щось робити і в цій
  > царині. Просто гидко від того, наскільки швидко дійсна ціна дипломів та
  > вчених звань, що вимірюється насамперед розумом, цікавістю до світу та
  > постійним прагненням самовдосконалення, замінюється вульгарною
  > роздрібною ціною в умовних одиницях реальних грошей.
  >
  > Така освіта Україні не потрібна. Вона не потрібна державі, адже
  > плодити "проффесорів" справа дурна й функціонально безглузда. Вона не
  > потрібна самим горе-дипломантам, які за немалі гроші купують чорнило на
  > шматочку гербового папірця, що не варте й гривні без подальшого
  > підкріплення гарними знайомствами чи якимось портфелем.
  >
  > Автори звернення пропонують у місячний термін створити освітній портал,
  > що має стати органом моніторингу "проблем у системі освіти й науки в
  > Україні". Вони закликають "всіх, кому не байдуже яким буде новий
  > освітньо-науковий ландшафт в Україні", долучитися до ініціативи. З
  > цього приводу і я наважився висловити декілька власних думок зі
  > сторінки Майдану:
  >
  > 1. Освітній портал – просто чудова ідея. І ця ідея дійсно стане
  > корисною за умови функціонування цього порталу як реального інструменту
  > того широкого громадського диспуту, про який йдеться у зверненні. Зі
  > свого боку хочу лише додати, що цей проект буде найкориснішим, дієвим і
  > дійсно цікавим найширшому колу освітян, науковців, та насамперед
  > студентів, якщо міститиме не лише форум, статті, заклики та
  > агітматеріали, але і щось корисне у повсякденному професійному житті
  > цих людей, щось, що заохочуватиме відвідувати портал якщо не кожного
  > дня, то хоча б декілька разів на місяць. Конкретні пропозиція, я
  > впевнений, знайдуться у більшості зацікавлених.
  >
  > 2. Коли вже проголошувати боротьбу з аморальністю та девальвацією
  > цінностей, непогано було б започаткувати окремий розділ порталу де б
  > студенти, їх батьки та всі охочі могли анонімно вносити викладачів-
  > хабарників, деканів-крадіїв чи академічних "борців з демократією" у
  > щось на зразок "дошки ганьби". Це створить ще одну перепону тихому
  > свавіллю нечесних людей в академічній спільноті. Щоб уникнути зайвих
  > наклепів, антигерої чорного списку мають отримати змогу виступати там
  > же на свій захист. З іншого боку, непогано б було також започаткувати
  > і "дошку пошани" чи "народної атестації" освітян за тими ж принципами.
  >
  >
  > 3. Якщо вже кажемо, панове, що в "українській освіті та науці проблеми
  > системного характеру очевидні", то й обговорювати потрібно зміни саме в
  > системі. Можна боротися за моральність та "чесноти" функціонерів від
  > освіти та науки, можна сказати наше рішуче "НІ" псевдоректорам та
  > псевдолауреатам з "проффесорами" – це дуже важливо й може сприяти
  > консолідації здорових сил у академічних колах – але без широкого
  > громадського диспуту про створення дійсно ефективної системи освіти й
  > науки в Україні ми знову зведемо нанівець теперішній багато в чому
  > унікальний період підйому конструктивної громадської активності.
  >
  > 4. Щоб успішно реформувати будь-яку систему, як на мене, необхідно
  > послідовно пройти щонайменше 4 етапи. Спершу треба визначити бажані
  > характеристики та цілі, яким той чи інший об’єкт реформування має
  > слугувати. Щодо систем науки та освіти, такі цілі якщо не
  > загальновідомі, то більш-менш легко окреслювані. Потім вкрай необхідно
  > набути чіткого уявлення про вади існуючої системи. При чому виявивши
  > все, що "не так", маємо дослідити причини цих проблем. Лише після
  > послідовного й відповідального проходження цих трьох етапів можна
  > починати приймати до розгляду пропозиції щодо реформування системи із
  > залученням якнайширшого кола зацікавлених осіб.
  > Нажаль, практика реформування системи освіти, успадкованої нами від
  > радянських часів, свідчить про ігнорування принаймні якогось з цих
  > попередніх етапів. Нещодавній приклад – перехід на 12-бальну систему
  > оцінки знань у школі. На мій погляд, окрім витрат на пояснювальні
  > матеріали для вчителів, це нововведення поки жодним чином себе не
  > проявило.
  > Доцільним у цьому контексті я вважаю ведення діалогу за допомогою
  > порталу відразу по чотирьох окремих напрямках: а) бачення майбутньої
  > системи освіти й науки в Україні, цілі її функціонування та джерела
  > регулювання; б) вади існуючої системи освіти та науки в Україні; в)
  > причини та фактори системної кризи в українській освіті та науці; г)
  > пропозиції щодо реформування системи освіти й науки в Україні з метою
  > усунення існуючих вад та набуття системою бажаних характеристик.
  > Моєю конкретною пропозицією за напрямом (б) є проведення широкого
  > анонімного соціологічного дослідження серед студентів та їх батьків з
  > метою виявлення реальних обсягів хабарництва та інших проявів
  > девальвації академічних цінностей у вищій освіті. Адже звичайно є
  > різниця, чи 10% студентів зтикаються з різними проявами
  > академічної "нечесноти", чи 90%. Також непогано було б мати реальні
  > соціологічні дані з приводу того, скільки випускників конкретного ВНЗ
  > знаходять роботу за спеціальністю та наскільки їх підготовка відповідає
  > очікуванням работодавців. Цікаво знати й, наприклад, які мотиви вступу
  > до університетів та інститутів превалюють серед абітурієнтів, чого вони
  > очікують від вищої освіти, а потім – чи справдилися їхні надії та чи
  > правдивими були їх уявлення про стан речей у "системі", чи адекватною
  > була їх підготовка у середній школі. За допомогою такого дослідження не
  > зайвим було б виявити реальну приховану ціну освіти у основних наших
  > університетах, і ще багато-багато іншого. Тоді легше було б підходити
  > до аналізу географіїї, економіки, причин цих явищ, висувати пропозиції
  > з реформування. Також у разі проведення подібних досліджень, їх
  > результати обов’язково мають бути вільно доступні як на порталі, так і
  > в інших джерелах інформації. Я впевнений, не тільки фахівці, а й усі –
  > студенти, абітурієнти, батьки та викладачі будуть зацікавленні в
  > інформації такого роду. Та й чиновникам буде важче робити вигляд, що
  > все гаразд. Це також приверне увагу до проекту в цілому.
  >
  > І на останок хочеться побажати ініціаторам цього проекту, як і всім
  > ініціаторам всіх громадських проектів, народу нашої країни, що
  > прокидається – щасливого Нового року, нових надій та реалізації всього
  > задуманого.
  >
  > З повагою,
  > Денис Хаперський, аспірант-біохімік
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.02.06 | Георгій

    Я хоч і радикал, але не згоден...

    ... що "правління комуністів ПОВНІСТЮ знищило науку в Україні."
    
    У совковські роки, незважаючи ні на які перешкоди з боку загальної совковської системи правління, в Україні, зокрема в моєму рідному Києві, все-таки існували прекрасні наукові школи. Я трохи знаю про це, тому що я маю ступінь у генетиці і працював кілька років (до виїзду у США) в одному з наукових закладів української Академії наук біологічного профілю. Наприклад, Сергій Михайлович Гершензон (помер у 1999 р.) був вченим-генетиком світового значення, одного рівня з такими світилами, як, скажімо, Томас Хант Морган або Джеймс Дьюї Уотсон. Йому належить фідкриття феномену зворотньої транскрипції, без якого неможливо уявити собі сучасну генну інженерію і без якого не було б як такої сучасної фармацевтичної промисловості, вакцинології тощо. Зберігся лист до Гершензона від Нобелівського лауреата Девіда Балтімора, де той прямо визнає, що Гершензонові, а не йому, належить пріоритет у відкритті, за який Балтімор став відомим і одержав свою премію. В Інституті молекулярної біології та генетики, директором якого був Гершензон, сформувалася чудова наукова школа. Також цілком серйозні і продуктивні наукові школи існували в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті біохімії ім. В.В. Палладіна і в інших наукових закладах України.
    
    Якби-то нам вдалося вбити двох зайців - водночас підняти матеріальний рівень життя науковців, престижність їх праці, і віддачу від цієї праці (для чого конче потрібна ліквідація корупції і зміни кадрової системи), і водночас не розгубити ті чудові традиції, що їх українська фундаментальна наука має... Це дуже складно.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.02.14 | Aj

      Re: Я хоч і радикал, але не згоден...

      Хочу долучитися до обговорення і сказати кілька слів про досвід тестування у Києво-Могилянській Академії. Абітурієнти відповідають на тест, потім свої відповіді вносять у окремий листок. Екзаменотор ці листки збирає і у супроводі бажаючих з числа абітурієнтів відносить ці відповіді до великої зали, де вміщує у пристрій, який зчитує ці дані. В залі можуть знаходитися не тільки абітурієнти, але і їхні батьки. Відповіді автоматично обробляються і результати тестування за допомогою мультимедійного проектора висвічуються на екрані. Всі можуть побачити оцінки кожного.
      Позитивні моменти такої системи - відкритість, громадський контроль. Пізніше результати вівішуються на дошці оголошень.
      Для України, де недовіра до чесності іспитів підірвана, така система видається досить вдалою.
      Недоліки: 1.Могилянські тести складаються в умовах секретності, тому їх зміст професіоналами не обговорюється. Пізніше виявляється, що вони мають окремі хиби. 2.Є система обманювання. Знаючий абітурієнт (студент) іде тестуватися разом з "клієнтом". Вони сідають поряд і знавець замість своїх завдань вирішує завдання "клієнта". Той переписує відповіді.
      Але в цілому така система дає можливість відібрати знаючих студентів. Щоправда, це стосується першої десятки списку. Ті, що в кінці прийнятих на держзамовлення, часом вчаться так само як контрактники, які в рейтингу абітурієнтів сояли на 100-150 позицій позаду.
      Але така система відбору має доповнюватися відсіюванням у процесі навчання. Тут досягнення Могилянки скромніші. Звичайно, є невстигаючі студенти, яких відраховують, але таких небагато. Водночас є прошарок тих, хто вчиться дуже посередньо, але отримує диплом.

• 2005.02.25 | Алла

  Сучасне навчання у державному ВУЗі

  Цей лист я пишу за відома українською мовою, щоб ще раз підкреслили, що я українка, люблю і поважаю свій народ та свою Батьківщину, але в жодному разі не хочу миритися з тим що в ній відбувається.
  У минулому місяці мені довелося побачити так званий гуртожиток де живуть студенти Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Студенти, які щойно закінчили школу, з прагненням отримати вищу освіту, відірвалися від батьків і змушені жити у їдальні. Так, саме у їдальні заповненій двоповерховими ліжками. Я гадаю ви хоча б одного разу бачили колишні шкільні їдальні. А тепер уявіть там двадцять ліжок, поряд стіл, де всі ці діти мають щось вчити, за ним у суміжній кімнатці плитка, де періодично виключається на декілька днів газ, один холодильник, який в наш час можна побачити хіба що у довоєнних фільмах, чотири мийки і металевий стіл. Доречи, цим всім користуються не тільки мешканці їдальні, а і студенти, що живуть на двох поверхах вище у аудиторіях. А тепер уявіть вечір у цьому помешканні, коли треба перебігти у інший корпус, де і розміщується справжній гуртожиток, в душ з чотирьох кабінок і величезною чергою, та й нарешті, мокрими по снігу назад.
  Усі вони вчаться на контрактній основі, кожного року платять за навчання не малу суму грошей. Ректор самої академії ще не разу не був у цьому помешканні, він лише кожного разу коли його запитують коли нарешті все зміниться відповідає що йому шкода, потерпіть. А справа в тому, що академія в цей навчальний рік вирішила набрати на поток більшу кількість студентів. А як їх якісно навчати і де поселити – це було, напевно, другорядне питання.
  І це все не є таємницею. Це лише дійсність, яка зараз нікого не цікавить. Цей весь жах знімався на відео, про це говорили по телебаченню (“1+1” ”Інтер”). Але нас тоді цікавило більше, що сьогодні вдягла Тимошенко чи яку ще промову вигадала дружина Януковича...
  Цікаво, якими спеціалістами вони зможуть бути по закінченню цього вузу? Чи, хоча б, зможуть вони залишитися нормальними людьми і поважати інших?
  А ще цікаво, чи за все це має хтось нести відповідальність? Чи це так і залишиться гіркою дійсність сьогодення?
  Ось моя електронна адреса і контактний телефон, за яким я зможу власне все це підтвердити і знайду ще двадцять чоловік.
  Alla_vin@vn.ua
  8-067-746-12-06
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.02.25 | Георгій

    То що Ви пропонуєте?

    Чи держава має достатньо грошей, щоби дати цим студентам за дурняк щось краще?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.02.26 | Людмила

      Re: То що Ви пропонуєте?

      ну, по-перше: не такий вже й дурняк, як порахувати гроші які йдуть на ту безкоштовну освіту (за студентський, залікову, ще якусь хоробу, ремонт кімнати, підручники "кАнкретного" викладача...)
      а по-друге, ми вже 10 років чуємо, що в державі нема грошей. а Ви зайдіть в кабінет до ректора якогось найбіднішого ВУЗу... можна й до проректора...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.02.26 | Георгій

        Точно, тому я й кажу - автономія, автономія, автономія...

        Людмила пише:
        > ми вже 10 років чуємо, що в державі нема грошей. а Ви зайдіть в кабінет до ректора якогось найбіднішого ВУЗу... можна й до проректора...
        (ГП) Так оцим і повинні зайнятися ЛЮДИ НА МІСЦЯХ, люди, об'єднані у комітети, що репрезентують автономну владу академічних інституцій. Це повинно бути фокусом - академічна автономія, а не "цей міністр поганий, дайте нам хорошого."
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.02.28 | Дмитро

          Давайте перейдемо до конкретних дій.

          Доброго дня. Ідея мені сподобалась. Я - асистент однієї з кафедр одного Житомирського університету.
          Пропоную перейти до конкретних дій: створити БД Вузів (вона є на сайті міністерства освіти, можу запропонувати у вигляді БД MySQL )і відкрити обговорення по кожному конкретному ВУЗу. Конкретні факти - конкретні висновки. Це буду більш корисно, ніж прості теревені. (Прошу вибачення за, можливо, трохи грубі вислови). У мене вже місяць після завершення всіх останніх перездач на сесії не приймають залікову відомість - чекають ,поки всі студенти отримають оцінки. А ставити просто немає за що.
          Технічними деталями зі створенням сайту можемо допомогти: zhitomir@ua.fm
          Для початку - можете зареєструвати домен vuz.org.ua я думаю адміністратори Майдану знають як це зробити.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.02.28 | Георгій

            А що таке БД? (-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.02.28 | Olha_K

              База даних (-)

              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.02.28 | Георгій

                Дякую, згоден! (-)

            • 2005.03.01 | Tosha

              Re: А що таке БД? (-)

              База даних

          • 2005.03.01 | Людмила

            давайте

            проте все це мало б бути на порталі. який мав би вже місяць працювати
            тож може ще раз спитати в ініціаторів в чому затримка?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.03.04 | Tosha

              Re: давайте

              Вот первая ласточка: http://www.zhitomir.net/modules.php?name=News&file=article&sid=2018

          • 2005.03.02 | Olha_K

            Загальні теревені

            Ідея сама по собі гарна, щось подібне пропонувалось вже не раз. От тільки на жаль від "обговорення конкретних фактів" можуть не з"явитися конкретні висновки. Перегляньте обговорення голодування черкаських студентів у сусідній гілці: протилежні позиції дописувачів, "шкандаль" вже шостий день, а жодної офіційної позиції від міністерства ніхто не почув... І потім ще не зовсім зрозуміло, хто ті висновки має робити і які будуть наслідки...
            
            Після перечитування багатьох статей, обговорень, пропозицій я персонально дійшла такого висновку, що згоди між викладачами, науковціями, вчителями щодо шляхів можливого реформування освіти таки немає в силу різних обставин, здебільшого через різний досвід.
            
            Наразі існує два полюси: широка автономія та жорсткий контроль держави. З державним контролем все зрозуміло - вже проходили. Цікаво, що ідея державного контролю часом повертається і випливає з осягнення реалій надання комерційним ВНЗ такої-сякої автономії, яка часто-густо виливається в продаж дипломів замість навчання. Тобто, на початку 90-их мова йшла про вільне обрання спеціалізації ВНЗ як засобу "роздержавлення та комерціалізації освіти". Зараз все більше чути зауваження на тему "навіщо нам стільки соціологів, менеджерів, та юристів з липовими дипломами, треба все порахувати, і поскорочувати".
            
            Так у тому то і річ, що ВНЗ (чи то державним чи то приватним) на цих спеціальностях вигідно заробляти гроші (попит на дипломи, як бачимо ще є), це і є академічна свобода. ВНЗ вільні обирати кого і як їм навчати, чи не так?
            
            Тому я вважаю першочерговою справою створення НАДСИСТЕМИ незалежного тестування (можливо не тільки для вступу, а також для випуску - як держіспити, які перетворилися на цілковитий цирк), яка б була незалежною від будь-кого, включаючи міністерство, об*єктивною, і публічно відкритою. Тоді можна було б реально на базі узагальненої статистики (вступний і випускний бал) визначити хто, кого і як навчає і створити нештучний рейтинг ВНЗ. І тоді персональні оцінки, досвід, зв*язки, хабарі, переконання не були б потрібні - якщо 90% випускників школи провалюють вступний тест до ВНЗ - ясно, яка то школа, якщо 90% випускників ВНЗ провалюють держіспит - до побачення...
            Який же ж дурень буде витрачати 5 років, якщо диплом отримати тільки за знання можна?
            
            Одне погано - два дні вже думаю, яка в нас система так працює, щоб провести аналогію, мовляв, бачте, можемо ж і чесними бути - і не можу знайти... Не підкажете?

    • 2005.03.01 | ПетрJ

      "на дурняк" кращого не буде

      Погоджуюся на 200% !
      "На дурняк" кращого не буде. У нас поки що небагата країна.
      Але нонсенс: бюджетних місць у вузах все більше і більше.
      Дозвольте висловити свою думку (ІМХО):
      
      А) за державний кошт, тобто на бюджеті повинні навчатися студенти тих спеціальнсотей, які забезпечують нормальне життя держави і суспільства, або "гостродефіцитних", серед них - 1.вчителі, 2.агрономи, зоотехніки та інші фахівці для АПК 2. військові, пожежні, рятувальники, міліція і т.п. 3. медики (обмежена кількість!!!) .4 транспортники і зв'язок (обмежена кількість !!!). 5. які ще спеціальності - додумайте самі.... Цим студентам - стипендію, гуртожитки, матеріально-технічну базу, стажування і т.п.
      
      Б) за державний кошт на природничих, гуманітраних і технічних спеціальностях крпних деражавних університетів навчаються СУПЕРобдаровані та СУПЕРпрацелюбні діти (вони є, треба їх знаходити) - хай це буде 10 - 15% відсотків від набору на комп',ютерні науки, фізику, хімію, журналістику, філологіяю і що довгий список. Уважно прочитали ? 10 - 15%. Переможці олімпіад, найркщі учні, Мала академія наук і т.д. Тако, будь ласка - стипендію, гуртожитики, комп'ютери.
      
      В) за державний кошт - найбільш обдаровані діти з провінції за умови підписання КОНТРАКТУ про те, що одразу після закінчення вузу вони НЕГАЙНО ПОВЕРТАЮТЬСЯ додому, а не залишаються працювати в Києві охоронцями, офіціантками чи кондукторами.
      
      Г) решта дітей - будь ласка на контракт. Диференцація оплати за навчання:
      - найдешевша вартість навчання - майбутні "бюджетники" (бібілотекарі, лікарі, музейні працівники, вчителі, тренери);
      - середня вартість навчання - технічні та природничі спеціальності;
      - висока вартість навчання - зарубіжна філологія, комп'ютери, лоігстика, бух.облік, телекомунікації, журналістика тощо;
      - максимальна вартість навчання - бізнес і право (як в усьому світі).
      
      Які думки у вас х цього приводу?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.03.02 | sama

        як знаходити "супер"дітей

        Вже скільки разів піднімалося питання державних стипендій для обдарованих і старанних, стипендій, які дозволять студентові вчитися, а не думати про заробіток з першого курсу.Як відбирати таких дітей? Адже в батьків нагромаджено величезний досвід, як зі свого чада в 11 класі зробити здібного, обдарованого, геніального і т.д.
        Адреси ви назвали добрі - олімпіади ( але до уваги треба брати дітей, які були учасниками - не обов"язково призерами - Всеукраїнської олімпіади з даного предмету більше одного разу - один раз робиться запросто).Таких дітей небагато.Якщо одна і та ж дитина була першою в області у 8,9,10,11 класі - вона варта стипендії.Не ми дамо - дадуть в іншій країні.
        Малі академії наук.Критерій відбору- ні в якому разі не одноразова наукова робота.Ким вона іноді пишеться і де її першоджерело -встановити важко.Можливо іменна рекомендація наукового керівника або кількох?- може ми за своє слово навчимося відповідати?Хоч колись Скопенко в КНУ вірішив приймати за рекомендаціями Соросівських вчителів - не надовго його вистарчило.
        В Україні проводиться ряд дитячих предметних конкурсів і заочних і очних- аналіз їхніх результатів за кілька років дає досить точну вибірку дітей, що цікавляться певною галуззю знань.Для найкращих зробити очний відбірковий конкурс і маєте стипендіантів.
        Хотілося б почути про наших меценатів - колись Сорос давав стипендії студентам за сукупністю певних ознак - олімпіадник, автор наукових студ.робіт,відмінник.Може хтось з наших багатеньких би ризикнув?.Дивно що ці люди не шукають собі мудрих голів у такий спосіб - може їх бізнес не на розумі тримається?
        Щодо відбору і контрактів для обдарованої провінції. Мені здається ви пропонуєте спосіб їх покарання. Якщо він швейцаром у Києві заробить більше, ніж фахівцем вдома - не бачити нам молодих інтелектуалів у провінції.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.03.02 | Людмила

          ховати їх від школи :)

          
          наша шкільна система настільки відстала від реального життя, що часто це просто в голові не вкладається.
          останнім часом, аналізуючі різні "шкільні" історії власних дітей та дітей моїх родичів та друзів я дійшла висновку, що чим демократичніші, сучасніші стосунки в сім"ї тим більше в дитини проблем в школі. бо дитині дуже складно пристосуватися до тієї системи. та й не потрібно. бо за дверима школи її чекають зовсім інші стосунки.
          от і вирішуй тут що краще, коли дитина страждає у школі, чи коли просто прогулює уроки.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.03.02 | sama

            давайте міняти школу

            Мені повезло - я маю школу де демократія для дітей збережена (майже). У ній страждають вчителі - або дирекція які є бар"єром між школою і всякими над нею надбудовами.А от коли треба сформулювати що саме у школі слід змінити - стаю в тупик, тому що розумію, що мої мрії нереальні.Привести в школу вчителя вихованого в демократичному дусі - а де його взяти , де він вчився,як туди вступав, як влаштовуватися мусив на роботу , як буде атестуватися і "підвищувати кваліфікацію"?
            Попробуйте сформулювати бажані зміни і ви мене зрозумієте.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.03.03 | Людмила

              розумію, бо

              вже не перший рік над цим думаю...
              фахівців дійсно одиниці. а дітей - мільйони. і вони страждати не повинні.
              
              що можна зробити просто зараз?
              по-перше повернути в освіту тих викладачів, які пішли працювати у бізнес, або навіть тих, хто працює за кордоном. серед них багато тих, хто потрібен нашим дітям!!!
              не захочуть? а як батьки гуртом попросять?
              маленькі зарплатні??? відмінити ті дурні розпорядження, по яких заборонено батьківськи гроші спрямовувати на виплту зарплат (бо мені вже которий рік поспіль звітують про нові двері в школі. хіба я за двері плачУ?)
              
              по-друге, організувати різноманітні короткотермінові курси для вчителів. не ті, що інситути підвищеня кваліфікациї клепають, а ті, що дійсно потрібні. може когось вдасться ще довчити
              так, роботи тут десь по 48 годин на добу на кожного.
              але ж наші діти того варті!
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.03.03 | sama

                про курси

                В інститутах підвищення кваліфікації курси читають працівники інститутів підвищення кваліфікації, що дозволяє створити собі суттєву добавку до зарплати.Проникнути туди практикуючому вчителеві навіть досить високої кваліфікації проблематично - а особливо якщо ти не свій...тобто з якимись революційними ( тобто нормальними поглядами).Спостерігаючи за перетряхуванням ( по Лукашенку) колоди освітних керівників, сподіватися на зміни важко.
                А повернути вчителя який вирвався зі школи і переконався що можна жити нормально - практично неможливо. Знаю десятки таких, хто покинув школу і як нормальна особистість реалізував себе в іншій галузі , але не знаю жодного , хто повернувся.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.03.03 | Людмила

                  Re: про курси

                  sama пише:
                  > В інститутах підвищення кваліфікації курси читають працівники інститутів підвищення кваліфікації,
                  я одного разу випадково підслуховувала лекцію для викладачів літератури. нажаль, не зробила нотаток (стали б наразі в нагоді), бо була страшенно роздратована. але загалом зміст був жахливий!!!
                  але ж ми нарешті маємо громадянське суспільство. як ми не поділимося досвідом та світоглядом з колегами, то хто? я згодна працювати у вільний час абсолютно безкоштовно... питання як заохотити вчителів витрачати свій час на свій власний професіональний розвиток? а як батьки почнуть тиснути? як почнуть висловлювати своє невдоволення ставленням до власних дітей????
                  
                  і ще. якщо вже змінювати систему, то можна починати просто з тих інститутів підвищення кваліфікації. як їх розігнати, то стільки коштів на освіту звільниться!!!
                  (це - щодо пропозицій Ніколаєнку)
                  
                  
                  > А повернути вчителя який вирвався зі школи і переконався що можна жити нормально - практично неможливо. Знаю десятки таких, хто покинув школу і як нормальна особистість реалізував себе в іншій галузі , але не знаю жодного , хто повернувся.
                  я також не знаю жодного. проте до сьогодні повертатися не було сенсу. тому й потрібно додати імпульсу.
                  як ми усвідомлюємо, що ці люди ПОТРІБНІ школі (або ВУЗу) - то залишається лише розробити план дій як цього досягти

  • 2005.03.01 | ПетрJ

    Re: Сучасне навчання у державному ВУЗі

    Пані Алла !
    
    А які спеціальності є в цьому вузі з чудовою назвою "керівних кадрів культури"? Менеджмент, бізнес, право, спів, хореографія тощо? А не забагато понвідкривано вузів у Києві, де вже є такі спеціальності? Куди ж всіх цих бідолашних студентів влаштовувати?
    Друге. Студенти (тоді ще абітурієнти) і їхні батьки чудово бачили, куди вони поступають? Що вуз набагато поступається за кількістю приміщень, матеріальною базою і т.п. іншим вузам м. Києва, яких немало. Чого тепер скаржитися? В університеті Шевченка, університеті Карпенко-Карого і університеті Поплавського-Звєрєва таких проблем немає. Якщо є - значно менше.
    Я мовчу про здоровенні "технічні" університети, педагогічний або КНЕУ.
    А керічних кадрів культури - позаштатний, маленький вуз, я гадаю довго він не проіснує.
    Вибачте за різкий тон.
    
    Петро