Наука - это Круто!
02/18/2005 | Soft
На научном фестивале выступят волосатый кактус и гигантский рот
Попытка раскрыть секрет улыбки и презентация кактуса с человеческими волосами — это лишь часть главных событий Международного фестиваля науки в Эдинбурге (Edinburgh International Science Festival), который в этом году пройдёт под девизом "It’s Not Rocket Science" — дистанцируясь от ракет, организаторы хотят доказать тысячам людей, что наука совсем не скучна.
Посетителей фестиваля также ожидают лекции по темам, вроде промывания мозгов, пластической хирургии, языка тела и так далее.
http://www.membrana.ru/lenta/?4320
В таком формате и должны проводится все научные презентации. Наука для людей. ТАК!
Попытка раскрыть секрет улыбки и презентация кактуса с человеческими волосами — это лишь часть главных событий Международного фестиваля науки в Эдинбурге (Edinburgh International Science Festival), который в этом году пройдёт под девизом "It’s Not Rocket Science" — дистанцируясь от ракет, организаторы хотят доказать тысячам людей, что наука совсем не скучна.
Посетителей фестиваля также ожидают лекции по темам, вроде промывания мозгов, пластической хирургии, языка тела и так далее.
http://www.membrana.ru/lenta/?4320
В таком формате и должны проводится все научные презентации. Наука для людей. ТАК!
Відповіді
2005.02.18 | Георгій
Це чудово
Soft пише:> На научном фестивале выступят волосатый кактус и гигантский рот
(...)
> В таком формате и должны проводится все научные презентации. Наука для людей. ТАК!
(ГП) Ну, може "всі" - це занадто радикально
2005.02.19 | Людмила
брєд
мені здається, що це майже не найкоротший шлях до псевдонауки...
популярізація - це добре, але ЧОГО та КИМ????
2005.02.19 | Soft
Отсутствие презентаций понятных обывателю - путь к деградации...
науки. Пока для обывателя наука - это производство мобилок("правильная наука") и написание научных статей и работ("пустая трата денег"). Пока обывателю не показать нужность науки, до тех пор производство колбасы он будет считать важнее финансирования разработок по теоретической химии/физике/математике/...А образование для обывателя нужно для того чтоб заработать побольше денег потом(за "корочку").
Что вы на это хотите сказать.
2005.02.19 | Людмила
вниз по лестнице ведущей вверх :)
Soft пише:> Пока для обывателя наука - это производство мобилок("правильная наука") и написание научных статей и работ("пустая трата денег").
во-первых, не устоит так умалять способности и интересы обывателя...
> Пока обывателю не показать нужность науки, до тех пор производство колбасы он будет считать важнее финансирования разработок по теоретической химии/физике/математике/...
так а где в программе эти самые физика/химия???....
или вы считаете, что волосатость кактуса так уж интересна????
или, например, пластическая хирургия... отрасль и так не лишенная денежных вливаний. и без демонстрации обывателям ее изнанки.
кажется, меня не поняли.
я НЕ ПРОТИВ ПРЕЗЕНТАЦИИ/ПОПУЛЯРИЗАЦИИ научных достижений. наоборот, ОБЕИМИ РУКАМИ - ЗА.
мне не нравится конкретно это, Эдинбургское мероприятие. Не нравится программой, методами и бизнесовостью (если не сказать - продажностью). о каком просвещении тут можно говорить?
2005.02.19 | Olha_K
Один відомий вчений якось сказав
що, якщо вчений не може пояснити прибиральниці лабораторії над чим він в тій лабораторії працює, то він сам того не розумієПідтримую пана Георгія. Це - не псевдонаука, це популярне та цікаве пояснення складних речей, яке, доречі, дається дуже небагатьом. Псевдонаука - це те, що роблять деякі українські вчені, перекладаючи чи перекрадаючи праці інших. Науковий комунізм - наука чи ні?
Something's in the air...
2005.02.20 | Георгій
Не знаю, наскільки це актуально в Україні, але...
... тут у США зараз іде велика дискусія про необхідність інтенсивної популяризації не тільки (і може навіть не стільки) *знахідок* науки, скільки *суті* *поняття* "наука" ("science"). Американські науковці (scientists - фахівці у галузі природничих наук і емпіричної частини гуманітарних наук) відчувають, що вони знаходяться у серйозній кризі, яка полягає у нерозумінні і недовір'ї з боку широкої публіки.Річ у тому, що у США (не знаю, як в інших країнах) "широкі маси" уявляють собі фахівців у галузі природничих наук як людей, які пропагують певні знання про природу на підставі певних АВТОРИТЕТІВ у своїй галузі. Наприклад, дуже широко розповсюджена думка, що біологи пропагують теорію еволюції, і роблять це тому, що цій теорії їх "навчають" певні авторитети, такі, як Чарлз Дарвін. Щодо експериментальної частини роботи вченого-природознавця американська публіка дуже наївна; вона цю частину роботи вченого уявляє собі приблизно як спроби вчених *продемонструвати* те чи інше явище природи, приблизно так, як вчитель у школі демонструє дітям механічні чи електричні явища на уроках фізики. В американської публіки майже цілком відсутнє поняття про спостереження, запитання, гіпотезу, передбачення і тест як сходинки у послідовності наукового методу. Іншими словами, американці дуже часто зовсім не розуміють, що те чи інше положення природничих наук ЗАВЖДИ є результатом об'єктивного спостереження світу природи, а не якоюсь категоричною істиною в останній інстанції, яку вченим "спускають згори" їх авторитети, подібно до того, як віруючим у церкві "спускають згори" певні "об'явлені" істини, зафіксовані у Біблії. Тому зараз в американському суспільстві іде шалена війна проти еволюційної теорії. Не розуміючи, що собою в науці являє гіпотеза (або теорія), певні групи (зокрема християнські фундаменталісти) наполягають на тому, щоби підручники з біології для шкіл і ВНЗ мали десь примітку-"дісклеймер," що "еволюція є не фактом, а тільки теорією." Вони також пропонують викладати учням чи студентам так звану теорію розумного дизайну паралельно з теорією еволюції. Викладачі біологічних дисциплін, я особисто також, дуже схвильовані цією шаленою навалою обскурантизму.
2005.02.20 | Нарталия
Re: Не знаю, наскільки це актуально в Україні, але...
Шановний пане Георгію!Все в житті відносно. Може в США може вткладатися теорія Дарвіна або теорії основних опонентів Дарвіна... У нас як міносвіти скаже - так бідемо викладати. Як викладач-викладачеві скажу: головне, щоб наші студенти (учні, дошкілята) вміли думати, і ми змогли їх цьому навчити. А висновки кожний може зробити сам. Крім того, існує ж (існувала?) посада "міністр кабінету міністрів":lol:, ось і виникне скоро "наука про науку". Може, поки модно, змінимо спеціальності?!
2005.02.21 | Soft
Вы опоздали. Наука про науку - это гносеология, теория познания
изучается в аспирантуре. Кроме того, существует несколько типов наук, различающихся особенностями процесса познания.Вставай! Бiльшого вимагай! (с) Океан Ельзи.
2005.02.21 | Георгій
Не зовсім так
Мені здається, що гносеологія (чи епістемологія) - це швидше галузь філософії, а не науки як такої. Філософія - не зовсім наука, вона має дещо інший фокус і метод.А як у Вашій аспірантурі вчать про загальну парадигму сучасних природничих наук? У США є точка зору, що ця парадигма зараз - це редукціонізм (тобто "розкручування" явищ природи на якомога менші "гвинтики" без ніяких особливих узагальнень). Тому у США дуже важко опублікувати гіпотезу, яка націлена на узагальнення, а не на подальше "розкручування." Для оглядів літератури у сучасних американських біологічних журналах характерні, наприклад, назви типу, "SOC GRаBs REL by the HEEL," де SOC, GR(a)B, REL, i HEEL - це скорочені назви окремих білків. Цілий огляд, 5-6 сторінок, може бути присвячений аналізу сотень джерел, де доповідається про точну позицію в амінокислотному ланцюгові HEELa, до якої прикріплюється субодиниця білку SOC під назвою GRB. Коли я таке читаю, я іноді пригадую знамените питання Н.В. Тимофєєва-Рєсовського: "Ну и что?" Але таке враження, що в американських природничих науках зараз таке питання вже не задають.
2005.02.28 | Уляна
Reductionism - партикуляризація
Ось, що пише про редукціонізм В.Домонтович в "Болотяній Лукрозі""Учені вірили в догмат партикуляризованої науки. Партикуляризували науки. Дрібнили дослід. Вони вірили в істину того, що лише партикуляризована наука, відокремлена від усіх інших і стверджена в своїй ілюзорній ізольованості, може бути стверджена за науку. З фікції створили норму. Умовне й відносне зводили на ступінь реальності. З нічого робили щось".
Це написано про науку, якою вона була до початку 20-го століття в гуманітарних галузях. Домонтович там же описує розвідку одного професора про рядок з поеми "Полтава" "Молчит музыка боевая". Була продемонстрована величезна ерудиція, скрупульозність, сотні прикладів, авторів. В кінці лекції зроблено висновок: ставити наголос на другому складі є традицією мови. Овації аудиторії. У Домонтовича було кілька ілюстрацій партикуляризованості гуманітарних наук на той час. Але ось настають двадцяті роки, з'являються такі професори,як Зеров, Филипович - пише Домонтович, і наука оживляється.
Я думаю, що в науці завжди був присутній маразматичний елемент редукціонізму. Навіть в найяскравіші часи природничих наук завжди хтось собі там щось підраховував, бо воно надавалося підраховуванню. Мова може йти тільки про коефіцієнт яскравості, на зразок коефіцієнта корисної дії. Зараз, на жаль, в "life sciences" коефіцієнт яскравості найнижчий серед усіх наук і серед усіх часів. Занадто багато "ілюзорної ізольованості". Не розумію, як такий стан речей не відштовхує розумних інсайдерів. Невже всі просто тихенько думають, щоб тільки грантів вистачило до пенсії?
Георгій пише:
> А як у Вашій аспірантурі вчать про загальну парадигму сучасних природничих наук? У США є точка зору, що ця парадигма зараз - це редукціонізм (тобто "розкручування" явищ природи на якомога менші "гвинтики" без ніяких особливих узагальнень). Тому у США дуже важко опублікувати гіпотезу, яка націлена на узагальнення, а не на подальше "розкручування." Для оглядів літератури у сучасних американських біологічних журналах характерні, наприклад, назви типу, "SOC GRаBs REL by the HEEL," де SOC, GR(a)B, REL, i HEEL - це скорочені назви окремих білків. Цілий огляд, 5-6 сторінок, може бути присвячений аналізу сотень джерел, де доповідається про точну позицію в амінокислотному ланцюгові HEELa, до якої прикріплюється субодиниця білку SOC під назвою GRB. Коли я таке читаю, я іноді пригадую знамените питання Н.В. Тимофєєва-Рєсовського: "Ну и что?" Але таке враження, що в американських природничих науках зараз таке питання вже не задають.
2005.02.28 | Георгій
Ну, не все так погано...
Все-таки мої колеги-імунологи, стоячи на позиції жорсткого редукціонізму, відкрили реаранжировки імуноглобулінових генів (Тонегава, Ледер), точно встановили природу Т-клітинного антигенного рецептора (Дж. Елісон, С. Гедрік, М. Девіс), довели гіпотезу про подвійний характер Т-клітинного розпізнавання (Р. Цінкернагель, П. Догерті, Е. Унану), розкрили механізм відбору попередників Т-клітин у тимусі (фон Бемер, Кіселюв, Маррак) - і все це за якісь 30 років. Такого стрімкого прогресу у до-редукціоністську епоху розвитку імунології не було.Є імунологи не-редукціоністи (покійний Нільс Кай Єрне, Антоніу Кутінью, у США Поллі Метцінгер), але їх дуже мало і якогось особливо сильного впливу на розвиток своєї галузі вони, як мені здається, не мають. Єрне у США згадують майже виключно у зв"язку з його ідеєю про антиген-незалежне формування репертуару антитіл, але на його пізніші спроби теоретизувати імунологію ("теорія мережі") дивляться як на дивацтва, фантазії цікавого філософа, які навряд чи мають відношення до того, що у США прийнято називати природничою наукою.
2005.02.28 | Уляна
Re: Ну, не все так погано...
Георгій пише:
> Все-таки мої колеги-імунологи, стоячи на позиції жорсткого редукціонізму, відкрили реаранжировки імуноглобулінових генів (Тонегава, Ледер), точно встановили природу Т-клітинного антигенного рецептора (Дж. Елісон, С. Гедрік, М. Девіс), довели гіпотезу про подвійний характер Т-клітинного розпізнавання (Р. Цінкернагель, П. Догерті, Е. Унану), розкрили механізм відбору попередників Т-клітин у тимусі (фон Бемер, Кіселюв, Маррак) - і все це за якісь 30 років. Такого стрімкого прогресу у до-редукціоністську епоху розвитку імунології не було.
>
> Є імунологи не-редукціоністи (покійний Нільс Кай Єрне, Антоніу Кутінью, у США Поллі Метцінгер), але їх дуже мало і якогось особливо сильного впливу на розвиток своєї галузі вони, як мені здається, не мають. Єрне у США згадують майже виключно у зв"язку з його ідеєю про антиген-незалежне формування репертуару антитіл, але на його пізніші спроби теоретизувати імунологію ("теорія мережі") дивляться як на дивацтва, фантазії цікавого філософа, які навряд чи мають відношення до того, що у США прийнято називати природничою наукою.
Це був початок кінця. Відкриття цих "реанжировок" тільки прискорило заболочення. Яка гидота - вивчати всі ці рекомбінації і кі-структури ДНК. Як тільки не поговорю з ким із знайомих - так гарячі відкриття прямо куються в "life sciences". Буквально тому два місяці один знайомий хвалився, що розібралися, що таке "memory cells". "Hot publications", "outstanding", "unbelieable" і ще там щось в такому ж захваті говорив про те, що от нарешті є те, що треба. А позавчора однокурсниця написала, що в галузі геронтології вже все зробили, ну майже все. Вона 11 років ішла до того, щоб добратися до цих експериментів, і от, виявляється, що майже все зроблено. І знову ж "гарячі публікації" та інші метафори. І всі ці гарячі публікації-млинці зроблені "ну буквально 2-3 місяці тому", як вона пише. Що ще маємо? Rational drug desighn, protease inhibitors... А можна назвати хоч якісь ліки, які з'явились завдяки такому підходу і мають хоч якусь перспективу? А можна пояснити чому маємо міліони хворих на СНІД, а не тисячі, як було ще недавно? Тому що ні protease inhibitors ні реанжировки важких і легких ланцюжків імуноглобулінів не говорять ні про що. Nothing became something.
2005.02.28 | Георгій
Частково згідний, але треба терпіння...
Уляна пише:>
> Георгій пише:
> > Все-таки мої колеги-імунологи, стоячи на позиції жорсткого редукціонізму, відкрили реаранжировки імуноглобулінових генів (Тонегава, Ледер), точно встановили природу Т-клітинного антигенного рецептора (Дж. Елісон, С. Гедрік, М. Девіс), довели гіпотезу про подвійний характер Т-клітинного розпізнавання (Р. Цінкернагель, П. Догерті, Е. Унану), розкрили механізм відбору попередників Т-клітин у тимусі (фон Бемер, Кіселюв, Маррак) - і все це за якісь 30 років. Такого стрімкого прогресу у до-редукціоністську епоху розвитку імунології не було.
> >
> > Є імунологи не-редукціоністи (покійний Нільс Кай Єрне, Антоніу Кутінью, у США Поллі Метцінгер), але їх дуже мало і якогось особливо сильного впливу на розвиток своєї галузі вони, як мені здається, не мають. Єрне у США згадують майже виключно у зв"язку з його ідеєю про антиген-незалежне формування репертуару антитіл, але на його пізніші спроби теоретизувати імунологію ("теорія мережі") дивляться як на дивацтва, фантазії цікавого філософа, які навряд чи мають відношення до того, що у США прийнято називати природничою наукою.
>
> Це був початок кінця. Відкриття цих "реанжировок" тільки прискорило заболочення. Яка гидота - вивчати всі ці рекомбінації і кі-структури ДНК.
(ГП) І так, і ні. У 1970-і роки було зовсім неясно, на чому базується репертуар антитіл, яке його генетичне підгрунтя. Тому досліди Філіпа Ледера, Сусуму Тонегава, і трохи пізніше Лероя Гуда і інших були важливими. Без розуміння, що репертуар формується завдяки реаранжировкам, ми б так досі і сперечалися, скільки генів варіабельних областей антитіл може бути "впхнуто" у геном (маючи на увазі один ген на кожну специфічність антитіл) - один трільйон чи десять трільйонів, і як же вони, бідолашні, усі туди влазять, та ще й іншим генам місце залишають! Проте частково Ви маєте рацію - зараз, дійсно, вивчення вжитку того чи іншого сегменту "ві-ейч" або "ві-ел" генів в імунній відповіді на ще один, черговий, 10,001-й, антиген, виродилося у просто суто кількісні підрахунки; це не являє собою наукового пошуку, це вже якась бухгалтерія, а не наука. Хоча є навіть і зараз цікаві аспекти проблеми генетичного кодування репертуару антитіл. Чому, наприклад, ДНК у попередниках лімфоцитів взагалі має цю властивість реаранжируватися, складатися у петлі? Чому саме в попередниках лімфоцитів, а не скажімо, клітин шкіри чи кісток? Наскільки я знаю, Фред Алт у Нью-Йорку цікавиться цим питанням і надрукував про це досить цікаві статті. Також дуже цікаве питання про механізм "редагування" або "коректури" неправильно реаранжированих ві-ейч і ві-ел сегментів (Марті Вайгерт у Прінстоні, Девід Немазі у Колорадо).
> Як тільки не поговорю з ким із знайомих - так гарячі відкриття прямо куються в "life sciences". Буквально тому два місяці один знайомий хвалився, що розібралися, що таке "memory cells".
(ГП) Ну, це він поспішив... З клітинами пам"яті ще далеко не все ясно. Ми у принципі знаємо, що вони існують і що за тих чи інших обставин їх генерується більше або менше, але ще ніхто, наскільки мені відомо, не взяв їх у руку і не описав їх точні ознаки. Не існує, наприклад, клональних ліній клітин імунологічної пам"яті. Денніс Клінман у Сан Дієго має одну дуже єретичну гіпотезу, що клітини пам"яті не походять від тих самих клональних попередників, що клітини, задіяні у первинну імунологічну реакцію. Це взагалі-то дуже важлива галузь імунології, напряму пов"язана з удосконаленням вакцин.
> "Hot publications", "outstanding", "unbelieable" і ще там щось в такому ж захваті говорив про те, що от нарешті є те, що треба. А позавчора однокурсниця написала, що в галузі геронтології вже все зробили, ну майже все. Вона 11 років ішла до того, щоб добратися до цих експериментів, і от, виявляється, що майже все зроблено. І знову ж "гарячі публікації" та інші метафори. І всі ці гарячі публікації-млинці зроблені "ну буквально 2-3 місяці тому", як вона пише. Що ще маємо? Rational drug desighn, protease inhibitors... А можна назвати хоч якісь ліки, які з'явились завдяки такому підходу і мають хоч якусь перспективу? А можна пояснити чому маємо міліони хворих на СНІД, а не тисячі, як було ще недавно? Тому що ні protease inhibitors ні реанжировки важких і легких ланцюжків імуноглобулінів не говорять ні про що. Nothing became something.
(ГП) Не все так погано... Звичайно, потрібно багато терпіння, але ж є і серйозні успіхи медицини, які пояснюються саме гарячими відкриттями в імунології і інших фундаментальних біомедичних науках. Ще ж тільки зовсім недавно моя добра знайома з Сіетла, Мелані Спрігс, відкрила СД40-ліганд - а зараз антитіла до цього білка вже використовуються як ліки проти відторження трансплантатів. Те саме генетично сконструйований білок СТЛА-4. Я дуже добре пам"ятаю семінар, на якому Джефф Ледбеттер розповідав про його відкриття (це було, здається, у 1992 чи 1993 році), а зараз його вже хворим у капельниці вводять внутрішньовенно, і часто він дуже допомагає, життя рятує! А ті самі реаранжировки дуже допомагають Фріді Стівенсон і її колегам у Саутгемптоні (фірма "Теновус") формулювати і випробовувати нові анти-ідіотипічні вакцини. Не треба малювати ситуацію в науці як один суцільний глухий кут...
2005.03.01 | Уляна
Re: Частково згідний, але треба терпіння...
Мені важко щось Вам Відповісти по суті наведених прикладів, бо я не імунолог. Я тільки колись брала пару курсів (досить важких) з цієї дисципліни. Але я бачу, що "ослина індукція" підходів проглядається у всіх природничих науках, і все більше і більше робіт є очевидно самодостатніми. Хтось сам собі зранку ставить завдання, а ввечері сам собі звітує. Як в комітеті комсомолу колись. Кажуть: "Коли Ви в меньшості - випробовується мужність, коли в більшості - випробовується терпіння". А в науці для чого терпіння?2005.03.01 | Георгій
Терпіння це і є мужність
Уляна пише:> Мені важко щось Вам Відповісти по суті наведених прикладів, бо я не імунолог. Я тільки колись брала пару курсів (досить важких) з цієї дисципліни.
(ГП) В Україні чи у США? Мені було б дуже цікаво спробувати прочитати кілька лекцій з імунології українським студентам і аспірантам. Практично вся моя постдокторська дослідницька робота і весь мій тенюр-трек пройшли у галузі імунології (з 1985 року, спочатку в Інституті фізіології ім. Богомольця, потім в Лос Анджелесі, потім у Сіетлі і зараз у штаті Місісіпі). Я також викладав біологічні дисципліни, в тому числі імунологію (а також генетику, загальну біологію, мікробіологію і фізіологію людини) з 1996 року, спочатку як адьюнкт, а потім як асистент кафедри. Проте мій викладацький досвід цілком англомовний, я ніколи не був перед аудиторією українських студентів. Єдине, що я зробив специфічно для українських студентів - переклав кілька розділів одного дуже хорошого підручника (Аббас, Ліхтман і Побер) на українську мову і переправив свої файли у Львівський медичний університет. Далі воно якось не пішло, забагато було всякого у житті...
> Але я бачу, що "ослина індукція" підходів проглядається у всіх природничих науках, і все більше і більше робіт є очевидно самодостатніми. Хтось сам собі зранку ставить завдання, а ввечері сам собі звітує. Як в комітеті комсомолу колись.
(ГП) Так, це у США є. Є територіальність і є певні ознаки деградації системи, яка живе за певними жорсткими правилами. Але все-таки хорошого більше, ніж поганого. В цілому праця американських науковців дуже продуктивна. Ми, на жаль, не бачимо дуже добре її продукту, але це не тому, що його нема, а тому, що всі медичні препарати, первинно розроблені вченими, одразу потрапляють у лапи гігантів фармацевтичної промисловості - Мерк, Файзер і т.д. - і дуже часто ніби зникають, тому що компанії роблять їх страшно дорогими, недоступними абсолютній більшості людей.
> Кажуть: "Коли Ви в меньшості - випробовується мужність, коли в більшості - випробовується терпіння". А в науці для чого терпіння?
(ГП) Важко Вам відповісти однією фразою. Мабуть, деяким молодим науковцям особливого терпіння не треба - вони приходять, роблять своє геніальне відкриття, і відходять убік. Джіму Уотсону було тільки 25 років, коли була опублікована його стаття про подвійну спіраль. Сімор Бензер теж зробив практично все, за що його досі пам'ятають (досліди про ціс- і транс-рекомбінацію у дрозофіл), у віці до 30. Але частіше виходить по-іншому. Єрне, наприклад, у молодості хотів бути художником, але під сильним тиском впливових родичів пішов до медичного факультету університету. Закінчив його у віці 40 років, і все ще не знав, ким йому бути. Працював дрібним чиновником у закладі, який займався стандартизацією вимірів. Але, очевидно, мав якусь ослячу впертість, мріяв про вирішення проблем імунології, які його хвилювали. І це його терпіння, впертість, затятість все-таки були винагороджені: з'явилася його теорія природнього відбору антитіл, потім його теорія мережі, і також з'явився потужний науковий заклад (Базельський інститут імунології), який йому довірили очолити. А якби не було цього інституту, хто його знає, чи мали б ми сьогодні гібридомну технологію, імунотоксини, ідіотипічні вакцини...
2005.02.22 | Нарталия
К слову о гнесеологии.
Soft пише:> изучается в аспирантуре. Кроме того, существует несколько типов наук, различающихся особенностями процесса познания.
>
Наука гнесеология вещь полезная. Я говорила о другом..
Об исследовании подлинности науки, как процесса. Собственно, с этого все и началось в теме. Научна ли наука? вот в чем вопрос. Дарвин - теори или гипотеза? Почему западные ученые против преподавания в школах гипотез, которые мы считаем теориями...
А про гнесеологию - это, конечно, здорово, что напомнили. Я ее учила даже... в аспирантуре.
2005.02.22 | Георгій
Гіпотези і теорії
Нарталия пише:> Я говорила о другом.. Об исследовании подлинности науки, как процесса. Собственно, с этого все и началось в теме. Научна ли наука? вот в чем вопрос. Дарвин - теори или гипотеза?
(ГП) Нема принципової різниці. Теорії у природничих науках - це гіпотези, тільки такі гіпотези, що мають ширший інтерес. Наприклад, гіпотеза ендосимбіозу (що мітіхондрії колись злилися з бактеріями, і виникли еукаріотичні клітини) - це гіпотеза (тому що відносно мало фахівців нею цікавиться), тоді як гіпотеза Дарвіна-Уоллеса, що життя на нашій планеті урізноманітнюється завдяки процесам біологічної еволюції - це теорія (тому що це цікаво практично всім біологам і об"єднує дуже багато фахівців різного профілю). Так само теоріями є такі (гіпотетичні) твердження, що всі живі організми складаються з клітин (клітинна теорія Шляйдена-Шванна-Вірхова), або що всі речовини складаються з атомів і молекул, або що кожні два або більше окремо взяті предмети притягують один одного, і т.д.
> Почему западные ученые против преподавания в школах гипотез, которые мы считаем теориями...
(ГП) Власне, вчені не проти. Обскуранти, мракобіси - проти, тому що вони вбачають протиріччя між теорією Дарвіна-Уоллеса та біблійною Книгою Буття, і просто бояться подивитися на Буття не як на буквальну історію, а як на глибоко символічну, алегоричну поезію.
2005.02.22 | Горицвіт
Україна ще до цього не дійшла
Тобто нема суспільної рефлексії. Просто виходять "підручники" про біополе, енергетику, торсіонні поля, екологію душі і т.п. Їх хтось видає, хтось дає гриф міністерства, хтось, очевидно, рекомендує учням і студентам. Але нема середовища, де б це обговорювалося чи там паче робилися б якісь протести.2005.02.22 | Георгій
Ммм... н-да-с :(
Горицвіт пише:> Тобто нема суспільної рефлексії. Просто виходять "підручники" про біополе, енергетику, торсіонні поля, екологію душі і т.п. Їх хтось видає, хтось дає гриф міністерства, хтось, очевидно, рекомендує учням і студентам. Але нема середовища, де б це обговорювалося чи там паче робилися б якісь протести.
(ГП) А газети, радіо, Інтернет? Невже ніхто не виступить проти всього цього дикунства і шахрайства?
2005.02.22 | Горицвіт
Re: Ммм... н-да-с :(
Георгій пише:> (ГП) А газети, радіо, Інтернет? Невже ніхто не виступить проти всього цього дикунства і шахрайства?
Інтернет - це ми з вами
Газети - які в нас газети. Радіо - яке радіо? Хоча в принципі пробитися, мабуть, можна. Знов же, є майданівці - журналісти в газетах і на радіо. Просто треба якось усвідомити ситуацію, зібратися з однодумцями, виробити план, ... Я це бачу як громадянську ініціативу за реформу науки і освіти.
2005.02.23 | Георгій
Peer review?
Горицвіт пише:> треба якось усвідомити ситуацію, зібратися з однодумцями, виробити план, ... Я це бачу як громадянську ініціативу за реформу науки і освіти.
(ГП) Так, це все вірно... Мені здається, треба щось терміново робити з системою "peer review" - анонімного рецензування книжок незалежними експертами. Ви кажете, виходять книжки з проблем біополя чи екології душі чи ще якоїсь такої чортівні. А хто їх рецензує? Як може видавництво брати на себе відповідальність друкувати матеріал, який не пройшов рецензії справжніх науковців (а я впевнений, що справжні науковці не схвалили б того, що Ви згадуєте...)? Я б зрозумів, якби мова ішла про суто приватні лавочки - тут у США теж друкується, наприклад, так звана "креаціоністська" література, але не в серйозних крупних видавництвах, які мають хорошу репутацію як виробники підручників чи монографій, а в маленьких видавництвах "спеціального інтересу" (фундаменталістських сект). А в Україні чортівню друкують видавництва з грифами міністерств, тобто держави? Отут конче треба розібратися...
2005.02.23 | Горицвіт
Re: Peer review?
Георгій пише:> А в Україні чортівню друкують видавництва з грифами міністерств, тобто держави? Отут конче треба розібратися...
Не видавництва з грифами, а книжки з грифами. Я не пам'ятаю, які то були видавництва (не переписував дані тих книжок).
2005.02.23 | Георгій
Тобто міністерства затверджують, або схвалюють, ці книжки?
Не можу собі навіть і близько уявити, щоби у США на книжці стояла печатка, "Затрерджено (чи Рекомендовано) Департаментом Освіти Сполучених Штатів Америки." До речі, я навіть не пам"ятаю, як прізвище теперешнього Секретаря Освіти (так у США називаються міністри). Пам"ятаю, що це жінка і приятель Лори Буш, і чув, що вона має репутацію консервативної, але симпатичної особи, яка вміє вести діалог і з консерваторами, і з лібералами. Вона фактично є автором загальнонаціональної програми "No Child Left Behind." Але щодо конкретного щоденного життя шкіл, університетів і т.д. вона ніяких рішень не приймає, це не її справа. Ми, викладачі, самі собі і програми формуємо, і книжки підбираємо.