МЕМОРАНДУМ
04/01/2005 | Юрій
ОСВІТА
В КОНТЕКСТІ
СТРАТЕГІЧНИХ ЗАВДАНЬ
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
МЕМОРАНДУМ
уряду, професійних спільнот, освітянської громади, недержавних організацій, аналітичних центрів,
ділових кіл, громадськості
Ініціативна група і коаліція громадських організацій
Київ, Харків, Львів, Полтава, Сімферополь
лютий 2005
Зміст
1. Основні положення.................................................................................
2. Ситуація ...................................................................................................
2.1 Стан освіти України
А) Сфера освіти і науки існує як форма ”соціального захисту”
Б) Розрив між побудовою сфери освіти і науки та вимогами ринку
В) Фрагментарність освітнього та академічного простору
Г) Корупція деморалізує сферу освіти та дезорієнтує суспільство
2.2 Світові тенденції............................................................................
2.3 Зовнішні виклики: глобалізація та економіка знань..................
2.4 Внутрішні виклики........................................................................
2.5 Прогнози та ризики ......................................................................
3. Підхід..........................................................................................................
4. Перспективні напрямки розробок.........................................
5. Користь від реалізації ініціативи……………………………..
Для отримання більш детальної інформації контактуйте:
Інститут управління суспільними змінами
01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 10
Тел/Факс.: (044) 253-8440, 253-2514
1. Основні положення
1. 1. Сьогодні в нас як ніколи є шанс створити по-справжньому сучасну політику розвитку сфери освіти та науки і перетворити їх в стратегічну рушійну силу формування Нової України.
1. 2. Збудувати сучасну державу з конкурентоспроможною економікою та високим рівнем життя можливо тільки маючи розвинуту систему освіти.
В ХХІ сторіччі тільки стратегічно облаштована сфера освіти дозволить Україні набути власне обличчя, донести до світу вістку про себе та здійснити справжній внесок у розвиток людства.
1. 3. Ми впевнені, що без зміни “людських якостей” та підвищення гуманітарного потенціалу країни неможливо вирішення найскладніших завдань, що стоять сьогодні перед українським суспільством:
боротьби з корупцією і тінізацією економіки;
інституційного розвитку, вдосконалення та модернізації управління (”адміністративне реформування” тощо);
економічного розвитку, підвищення стандартів життя (наприклад, досягнення так званих ”копенгагенських критеріїв”) та завоювання конкурентоспроможних позицій у глобальному світі який будує ”економіку знань”;
побудови стратегічної єдності, консолідації українського суспільства на основі громадянських демократичних цінностей, подолання наслідків електорального розколу України, тощо.
1. 4. Сьогодні, для формування стратегічно вивіреної політики розвитку сфери освіти, потрібна сучасна інституційна організація.
Нові принципи публічного управління, освоєння яких задекларовано новим урядом, які є загально прийняті в країнах Європи потребують суттєвого інституційного вдосконалення взаємодії державних органів управління з професійним та академічним середовищем, громадою.
Відкрите партнерство та професійне співробітництво державних органів, експертної спільноти, аналітичних центрів та громади є принциповою умовою успішного рішення завдання формування і реалізації нової політики.
1. 5. Меморандум вміщує в себе пропозицію становлення публічного політичного простору, важливими елементами якого стануть - Консорціум громадських організацій та Національна комісія розвитку освіти які візьмуть на себе відповідальність за формування стратегічних пріоритетів розвитку освіти шляхом постійної змістовної комунікації, до якої будуть включені державні та неурядові інституції, професійні експерти, ЗМІ, широке коло учасників розвитку сфери освіти.
2. Ситуація
2.1 Стан освіти України
Досвід інноваційних проектів, професійних досліджень та практичної роботи учасників ініціативної групи коаліції громадських організацій дозволяє констатувати таке:
А) Сфера освіти і науки існує як форма ”соціального захисту”
У політикумі України освіта поки що трактується як соціальна, невиробнича та затратна сфера, а не як сфера стратегічних інвестицій, через які закладається фундамент майбутнього розвитку країни. Сьогодні сфера освіти та науки України організована “по-радянськи”, втрачаючи переваги колишньої системи освіти СРСР та успадковуючи всі її негативні риси та недоліки.
В державній політиці України завдання стратегічного розвитку сфери освіти і науки, як вкрай важливої умови економічного, політичного прориву та європейської інтеграції мають другорядний статус.
Б) Розрив між побудовою сфери освіти і науки та вимогами ринку
В період суспільно-політичних та ринкових змін в Україні освіта фактично займала другорядне положення. В зв’язку з цим сформувався розрив між інституційним розвитком сфери освіти та іншими інститутами суспільства, які сьогодні більш адаптовані до умов ринку.
Все більшим стає протиріччя між ринковими (капіталістичними по суті) відносинами практично в усіх сферах життя, та ”зрівнялівкою”, що досі зберігаються в сфері освіти та науки. Реформування прав власності, господарських та регулятивних відносин в сфері економіки жодним чином не супроводжувались паралельними широкими інституційними перетвореннями в сфері знання, освіти, їх ролі на ринку праці.
Діяльність сфери освіти неадекватна новим вимогам, можливостям, що відкриваються на міжнародних ринках та в глобальному розподілі праці.
В) Фрагментарність освітнього та академічного простору
У сфері освіти та підготовки кадрів розпад комунікативного простору (відносно інтегрованого в колишніх республіках СРСР), призвів до розриву в доступі до інтелектуальних та фінансових ресурсів. Загальнонаціональна професійна комунікація практично в усіх професіях та в академічній сфері так і не сформувалась.
Багато талановитих представників вищої школи, орієнтуються на Захід; вони надають перевагу контактам з іноземними партнерами, нехтуючи зв’язками з співвітчизниками з інших організацій та регіонів. Освітяни і дослідники в цілому стали менше читати роботи один одного, майже відсутня комунікація з накопичення, аналізу та передачі професійного досвіду.
Збереження традиційного розподілу знання на “академічне”, “вузівське” та “галузеве”; класно-урочна система викладання предметів вже не відповідають сьогоднішнім реаліям політичного життя, організації господарства; вони неадекватні сучасним принципам управління, ролі і місцю громадянина в конкурентному суспільстві; це гальмує фінансування інноваційних проектів та науково-технологічний розвиток організацій, розпорошує людський потенціал нації.
Г) Корупція деморалізує сферу освіти та дезорієнтує суспільство
Як реакція на карколомне розшарування у доходах, рівні життя у суспільстві з’явилися девальвація академічних цінностей. Перебування кадрів сфери освіти на науки на межі “животіння”, практика фальсифікації, ”купівлі і продажу” оцінок, дипломів та вчених ступенів за рахунок доступу до фінансових та адміністративних ресурсів дискредитують сферу знання, позбавляють сенсу та руйнують освіту у нашому суспільстві. Це неминуче відображається на стратегічних інтересах країни, оскільки освіта і академічна сфера не обмежені національними кордонами, вони мають устрій світових мереж знання .
В національній системі освіти точиться боротьба за адміністративно-академічні привілеї. Університети змагаються за отримання звань “національних”, “автономних”, “класичних” заради досягнення високих рівнів державного та приватного фінансування. Така боротьба на ”ринку” освітніх послуг не відображає реальних потреб національної економіки в кадрах, вона не відповідає реальним інтересами громадян і не включена у розвиток міжнародного науково-освітнього середовища.
2.2 Світові тенденції
Водночас, Європейський Союз, країни Східної Європи та Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) наприкінці ХХ – на початку ХХІ сторіччя стали приділяти освіті особливої уваги, як стратегічній сфері, яка відповідає за випереджуючий розвиток людських ресурсів своєї країни .
Держави Центрально-Східної Європи, що вступили до Європейського Союзу, створили національні програми розвитку освіти та підготовки кадрів; відмінною рисою яких є охоплення всіх сфер суспільства та вихід далеко за межі відомчих, корпоративних інтересів галузі. Освітня політика нових членів європейської спільноти передбачає принципово іншу роль держави та ключових учасників освітнього процесу в структурних змінах в суспільстві та в економіці .
Процес вироблення національних політик та стратегій розвитку освіти і підготовки кадрів розвинутих демократичних країн будується як система консультацій та партнерств органів державного управління, міжнародних організацій, експертних та професійних спільнот, представників ділового світу та громадськості .
2.3 Зовнішні виклики
Глобалізація та економіка знань
Зберігаючи існуючу систему освіти, “виробництва знання” та підготовки кадрів Україна не зможе справитись з низкою системних викликів. Формування глобального капіталізму – або “економіки, що ґрунтується на знаннях” – вимагає зовсім іншого ставлення до людських ресурсів, ніж це має місце сьогодні.
Існуюча система освіти не забезпечує необхідних умови для засвоєння сучасних знань, компетентностей та вмінь населення, технологій ведення бізнесу, способів соціальної організації. Водночас, глобалізація та інтеграція в сучасні регіональні, політичні та економічні альянси з користю для своїх громадян можливі лише за умов належної підготовки населення та підсилення за рахунок цього конкурентоспроможності людських ресурсів України.
Інфраструктура системи освіти України не надає рівних можливостей користувачам інтегруватись в міжнародні “простори виробництва знань” . Це не дозволяє підтримувати сучасний рівень академічної комунікації, освітньої діяльності, формувати необхідну компетентність та мати орієнтири щодо можливостей, які мають місце в світі, в країні.
Затиснена у національних кордонах освіта призводить до поступового набування Україною ролі другорядного регіону, куди каналізуються вторинні технології, звідки вивозяться природні, технологічні, наукові, інтелектуальні ресурси. Існуюча містечковість та ізоляція заважають ефективному стратегічному розвитку як самої сфери освіти, так и створюють перепони для постійного нарощування людського потенціалу, модернізації господарства та сталого економічного розвитку країни.
2.4 Внутрішні виклики
Ринок праці та сфера освіти в Україні мають характер захисту кланових, або вузько місцевих політекономічних інтересів, що створює підґрунтя для оформлення суто “містечкових ідеологій”. Низька мобільність трудових та інтелектуальних ресурсів обмежує міжрегіональну і міжнародну співпрацю, позбавляє університетські та академічні спільноти можливості здійснювати масштабні наукові та комерційні проекти у співпраці з бізнесом і владою, що у свою чергу стримує соціально-економічний розвиток регіонів.
Розшарування суспільства та відставання інструментів захисту індивідуальних та громадських свобод створює реальну загрозу нещодавнім демократичним завоюванням . Даремно сподіватись, що економічне зростання саме по собі без належного рівня освіти може вирішувати соціальні проблеми. Суспільно справедливий перерозподіл сукупного національного продукту можливий лише за умови високої якості трудових ресурсів та свідомої участі кожного у політичному житті країни.
Зробити українців заможними зможе експорт інтелектуально насичених товарів і послуг (а не експорт сировини та металевого прокату, рентабельність якого пояснюється тимчасовими перевагами на зовнішніх ринках). Лише якісна сучасна освіта може забезпечити, щоб прибутки від економічної діяльності залишалися на рахунках наших компаній, у доходах наших громадян.
Лише за умов стратегічного розвитку освіти людські ресурси та кваліфікації зможуть стати чинниками консолідації суспільства, інтегрованого розвитку країни.
2.5 Прогнози та ризики
В цілому можна стверджувати, що продовження існування системи освіти в її сучасному вигляді буде завдавати довгострокову стратегічну шкоду нації. Розмиття цінностей знання та професійного служіння позбавляють громадян України права на достойну освіту; це вже завдає шкоди майбутнім поколінням громадян України.
Найбільш серйозним ризиком є те, що стратегічні завдання, що стоять перед країною сьогодні не забезпечені знаннями та кадрами, необхідною компетентністю та людськими характеристиками. Без рішучого розвитку освітньої сфери, стратегічний курс на Європейську інтеграцію України та інші далекосяжні плани можуть привести лише до негативних наслідків, до розчарувань в раніш вибраному курсі, до втрати соціального капіталу, довіри людей до державних інституцій.
Відсутність інфраструктури прискореного творення знань та кадрового забезпечення ставить під загрозу зриву стратегічні завдання розвитку країни та задекларовані демократичні перетворення. Спроби інтенсивного імпорту знань та компетентності за рахунок навчання за кордоном без глибокої зміни національної системи освіти можуть тільки тимчасово завуалювати проблему, але не зможуть вирішити її.
Якщо Україна не відповість на ці виклики і не почне вже сьогодні готувати фундамент для стратегічного перетворення сфери освіти, це буде мати негативні наслідки для її політичного та інституційного розвитку. В результаті країна просто не буде готова успішно діяти в глобальному світі і не зможе протистояти внутрішнім викликам. Якщо Україна не матиме сучасної сфери освіти, адекватної ринкам праці, які глобалізуються, процеси орієнтації, виховання її політичної, професійної та ділової еліти, управлінських кадрів все більше будуть детерміновані іншими державами та транснаціональними суб’єктами політики. Підсилюватиметься і без того значна інтелектуальна та ідеологічна залежність країни.
В результаті слабкої державної системи освіти, в умовах глобалізації постраждають не лише окремі прошарки населення. Україна ризикує втратити незалежність, або назавжди стати країною-вигнанцем, а її громадяни – розчинитись в сучасному світі, або змиритись зі станом підкореної, другорядної нації по відношенню до громадян світових держав-лідерів.
3. Підхід
Нова українська нація, як повноцінний учасник важливих політичних та економічних процесів у своєму регіоні і в світі, може складатись тільки шляхом послідовного розвитку освітньої сфери.
Повага до кваліфікованої праці, любов до країни, незалежно від регіону проживання, рівня доходів та віросповідання, можуть бути породжені тільки в державі з першокласною сферою освіти, за наявності академічної свободи, розвитку професійних спільнот та сучасної кадрової політики .
Завдання, поставлені Президентом та новим урядом країни, потребують стратегічного вирішення проблем підвищення якості людських ресурсів, перепідготовки кадрів, розвитку професій і управлінського персоналу. Водночас ми усвідомлюємо, що сьогодні займатись освітою не престижно і не популярно – ця сфера має величезну інерцію, не може надати швидкі політекономічні дивіденди, включає в себе безліч проблем соціального плану .
З огляду на викладене вище, ми вважаємо, що існуюча практика вироблення пріоритетів і формування суспільно-державної політики розвитку сфери освіти та виробництва знань повинні бути перетворені та інституційне доповнені . Ми не перекладаємо на державу додаткові зобов’язання, а пропонуємо себе – консорціум громадських організацій – у якості інтелектуального ресурсу розвитку освіти.
Для стратегічного розвитку сфери освіти необхідно перш за все здійснити оцінку ситуації. Новий підхід полягає у 1) інвентаризації стану освіти і суспільства з огляду на системні виклики, що постають перед державою та 2) розробки стратегічного бачення та перспективних напрямків розвитку сфери освіти на основі багатоаспектного аналізу і комунікації зацікавлених учасників.
4. Перспективні напрямки розробок.
Серед можливих напрямків досліджень з метою подальшого розвитку сфери освіти України ми передбачаємо наступні:
4.1. “Дані для прийняття рішень щодо освіти ”
Завдання роботи:
Статистика в системі управління людськими ресурсами.
Моніторинг діяльності закладів і оцінка якості знань і кваліфікації.
Інвентаризація мережі, фінансовий, управлінський, енергетичний аудит.
Розробка системи збору даних, адекватної сучасній сфері знань.
Продукти і результати, нові можливості, що відкриваються у зв’язку з цим напрямком:
Організація збору даних і підготовка матеріалів для прийняття рішень, управління освітою.
Порівняльний аналіз і стратегічне планування розвитку на основі єдиних методів оцінки.
Розробка науково-методологічних і політекономічних основ і проекту створення Національного центру наукової і освітньої статистики.
4. 2. “Освіта як ресурс внутрішньої консолідації і розвитку країни”.
Завдання роботи:
Визначення ролі освіти в економічному і соціальному розвитку міст і регіонів.
Визначення критеріїв успішності українських міст і регіонів у національному та міжнародному контексті.
Розробка пропозицій включення українських міст і регіонів у глобальні інтеграційні процеси.
Продукти по цьому напрямку будуть використані у:
Програмах співпраці бізнесу, освіти і влади заради регіонального розвитку.
Програмах розвитку міст і регіонів України з виходом у світові мережі.
Національній стратегії залучення інвестиційних ресурсів для розвитку регіонів і міст.
4.3. ”Освіта наука та інноваційний розвиток в умовах глобалізації”.
Завдання роботи:
Аналіз інтелектуальних ресурсів і потенціалу України в сучасних умовах.
Включення української освіти у пріоритетні проекти і програми розвитку країни та світу.
Аналіз перспектив та реалістичних сценаріїв створення в України сучасних дослідницьких університетів або мереж національних дослідницьких консорціумів.
Аналіз інституційних умов та міста освіти в розробках власних вітчизняних проектів новітніх технологій, виходу на глобальні ринки.
Розробка пропозицій зі реалістичних сценаріїв зміни системи інвестуванні і розподілу ресурсів, бюджетних коштів на науку і освіту.
Продукти:
Сформульоване завдання на зміст освіти у зв’язку з пріоритетами інноваційного розвитку, технологічного прориву.
Взаємодоповнення довгострокових програм досліджень, освіти і підготовки кадрів.
В межах цих напрямків створюються робочі групи, які готують аналітичні та експертні доповіді, які публічно обговорюються зацікавленими учасниками.
Перші особи держави, що приймають стратегічні рішення, та інші учасники державної політики, за рахунок участі в обговореннях цих доповідей отримують змістовні аргументи та орієнтири. Результати обговорень публікуються і стають суспільно-державними стратегічними документами.
Ми пропонуємо, щоб забезпечення координації експертно-аналітичних розробок і організація дискусій в цих напрямках була забезпечена «Національною комісією з розвитку освіти», професійним суспільно-державним органом.
Концепцію створення «Національної комісії з розвитку освіти» можна отримати на сайті www.istc.biz
5. Користь від реалізації ініціативи.
5.1. Суспільна
Підвищення якості людських ресурсів через освіту знижатиме безробіття та суспільну напругу.
Підвищення мобільності людських ресурсів, зростання ефективної зайнятості.
5.2. Політична
Захист, відродження, розповсюдження демократичних цінностей
Консолідація громадян країни навколо масштабних перспективних стратегічних завдань
Формування єдиного комунікативного простору, що забезпечує інтегрований розвиток країни
Освічені громадяни та державні службовці будуть підвищувати стандарти громадянського суспільства, участі громадян у прийнятті рішень, що зменшуватиме можливості для корупції.
Освічене населення більш активно прийматиме участь у політичному житті і підвищуватиме відкритість інститутів.
Адекватна освіта формуватиме позитивний, сприятливий імідж країни.
5.3. Економічна
Кваліфіковані та освічені людські ресурси забезпечать :
Розширення інвестиційних можливостей країни,
Розвиток інтелектуально міських секторів економіки
Розвиток сектору послуг
Підготовлені кадри зможуть брати більшу відповідальність за свій добробут, зменшуючи необхідність соціальної та державної допомоги
Ефективні освітні програми підвисять доход громадян та збільшать податкові надходження
Освіта буде підтримувати зростання стандартів і якості життя, формування нових ринків та розширення міжнародної торгівлі
Адекватна освіта відкриє можливості виходу на міжнародні ринки праці з вигодою для себе, для українських підприємств, працівників та споживачів
Підвищення якості підготовки менеджерів підвищить прибутки національних корпорацій
Меморандум розроблено
коаліцією громадських організацій яка включає:
Інститут управління суспільними змінами,
Інститут трансформації суспільства,
Коаліція центрів освітньої політики,
Центр освітньої політики міста Львова,
Київська асоціація "Мала академія наук" та інші
та ініціативною групою у составі:
Юрій Луковенко (Інститут управління суспільними змінами),
Олександр Коврига (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кандидат економічних наук, Senior Fulbright Scholar),
Сергій Клепко (Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук),
Анатолій Філатов (Таврійський національний університет ім. Вернадського, кандидат філософських наук),
Анатолій Копець, (Альянс за збереження енергії)
Олег Процак (Центр освітньої політики міста Львова),
Валентин Якушик (Національний Університет ”Києво-Могилянська Академія”, кандидат філософських наук),
Лідія Митько (Київська асоціація "Мала академія наук", кандидат економічних наук),
e-mail istc@nbi.com
звертайтеся за телефонами у Києві
253 84 40
253 25 14
В КОНТЕКСТІ
СТРАТЕГІЧНИХ ЗАВДАНЬ
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
МЕМОРАНДУМ
уряду, професійних спільнот, освітянської громади, недержавних організацій, аналітичних центрів,
ділових кіл, громадськості
Ініціативна група і коаліція громадських організацій
Київ, Харків, Львів, Полтава, Сімферополь
лютий 2005
Зміст
1. Основні положення.................................................................................
2. Ситуація ...................................................................................................
2.1 Стан освіти України
А) Сфера освіти і науки існує як форма ”соціального захисту”
Б) Розрив між побудовою сфери освіти і науки та вимогами ринку
В) Фрагментарність освітнього та академічного простору
Г) Корупція деморалізує сферу освіти та дезорієнтує суспільство
2.2 Світові тенденції............................................................................
2.3 Зовнішні виклики: глобалізація та економіка знань..................
2.4 Внутрішні виклики........................................................................
2.5 Прогнози та ризики ......................................................................
3. Підхід..........................................................................................................
4. Перспективні напрямки розробок.........................................
5. Користь від реалізації ініціативи……………………………..
Для отримання більш детальної інформації контактуйте:
Інститут управління суспільними змінами
01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 10
Тел/Факс.: (044) 253-8440, 253-2514
1. Основні положення
1. 1. Сьогодні в нас як ніколи є шанс створити по-справжньому сучасну політику розвитку сфери освіти та науки і перетворити їх в стратегічну рушійну силу формування Нової України.
1. 2. Збудувати сучасну державу з конкурентоспроможною економікою та високим рівнем життя можливо тільки маючи розвинуту систему освіти.
В ХХІ сторіччі тільки стратегічно облаштована сфера освіти дозволить Україні набути власне обличчя, донести до світу вістку про себе та здійснити справжній внесок у розвиток людства.
1. 3. Ми впевнені, що без зміни “людських якостей” та підвищення гуманітарного потенціалу країни неможливо вирішення найскладніших завдань, що стоять сьогодні перед українським суспільством:
боротьби з корупцією і тінізацією економіки;
інституційного розвитку, вдосконалення та модернізації управління (”адміністративне реформування” тощо);
економічного розвитку, підвищення стандартів життя (наприклад, досягнення так званих ”копенгагенських критеріїв”) та завоювання конкурентоспроможних позицій у глобальному світі який будує ”економіку знань”;
побудови стратегічної єдності, консолідації українського суспільства на основі громадянських демократичних цінностей, подолання наслідків електорального розколу України, тощо.
1. 4. Сьогодні, для формування стратегічно вивіреної політики розвитку сфери освіти, потрібна сучасна інституційна організація.
Нові принципи публічного управління, освоєння яких задекларовано новим урядом, які є загально прийняті в країнах Європи потребують суттєвого інституційного вдосконалення взаємодії державних органів управління з професійним та академічним середовищем, громадою.
Відкрите партнерство та професійне співробітництво державних органів, експертної спільноти, аналітичних центрів та громади є принциповою умовою успішного рішення завдання формування і реалізації нової політики.
1. 5. Меморандум вміщує в себе пропозицію становлення публічного політичного простору, важливими елементами якого стануть - Консорціум громадських організацій та Національна комісія розвитку освіти які візьмуть на себе відповідальність за формування стратегічних пріоритетів розвитку освіти шляхом постійної змістовної комунікації, до якої будуть включені державні та неурядові інституції, професійні експерти, ЗМІ, широке коло учасників розвитку сфери освіти.
2. Ситуація
2.1 Стан освіти України
Досвід інноваційних проектів, професійних досліджень та практичної роботи учасників ініціативної групи коаліції громадських організацій дозволяє констатувати таке:
А) Сфера освіти і науки існує як форма ”соціального захисту”
У політикумі України освіта поки що трактується як соціальна, невиробнича та затратна сфера, а не як сфера стратегічних інвестицій, через які закладається фундамент майбутнього розвитку країни. Сьогодні сфера освіти та науки України організована “по-радянськи”, втрачаючи переваги колишньої системи освіти СРСР та успадковуючи всі її негативні риси та недоліки.
В державній політиці України завдання стратегічного розвитку сфери освіти і науки, як вкрай важливої умови економічного, політичного прориву та європейської інтеграції мають другорядний статус.
Б) Розрив між побудовою сфери освіти і науки та вимогами ринку
В період суспільно-політичних та ринкових змін в Україні освіта фактично займала другорядне положення. В зв’язку з цим сформувався розрив між інституційним розвитком сфери освіти та іншими інститутами суспільства, які сьогодні більш адаптовані до умов ринку.
Все більшим стає протиріччя між ринковими (капіталістичними по суті) відносинами практично в усіх сферах життя, та ”зрівнялівкою”, що досі зберігаються в сфері освіти та науки. Реформування прав власності, господарських та регулятивних відносин в сфері економіки жодним чином не супроводжувались паралельними широкими інституційними перетвореннями в сфері знання, освіти, їх ролі на ринку праці.
Діяльність сфери освіти неадекватна новим вимогам, можливостям, що відкриваються на міжнародних ринках та в глобальному розподілі праці.
В) Фрагментарність освітнього та академічного простору
У сфері освіти та підготовки кадрів розпад комунікативного простору (відносно інтегрованого в колишніх республіках СРСР), призвів до розриву в доступі до інтелектуальних та фінансових ресурсів. Загальнонаціональна професійна комунікація практично в усіх професіях та в академічній сфері так і не сформувалась.
Багато талановитих представників вищої школи, орієнтуються на Захід; вони надають перевагу контактам з іноземними партнерами, нехтуючи зв’язками з співвітчизниками з інших організацій та регіонів. Освітяни і дослідники в цілому стали менше читати роботи один одного, майже відсутня комунікація з накопичення, аналізу та передачі професійного досвіду.
Збереження традиційного розподілу знання на “академічне”, “вузівське” та “галузеве”; класно-урочна система викладання предметів вже не відповідають сьогоднішнім реаліям політичного життя, організації господарства; вони неадекватні сучасним принципам управління, ролі і місцю громадянина в конкурентному суспільстві; це гальмує фінансування інноваційних проектів та науково-технологічний розвиток організацій, розпорошує людський потенціал нації.
Г) Корупція деморалізує сферу освіти та дезорієнтує суспільство
Як реакція на карколомне розшарування у доходах, рівні життя у суспільстві з’явилися девальвація академічних цінностей. Перебування кадрів сфери освіти на науки на межі “животіння”, практика фальсифікації, ”купівлі і продажу” оцінок, дипломів та вчених ступенів за рахунок доступу до фінансових та адміністративних ресурсів дискредитують сферу знання, позбавляють сенсу та руйнують освіту у нашому суспільстві. Це неминуче відображається на стратегічних інтересах країни, оскільки освіта і академічна сфера не обмежені національними кордонами, вони мають устрій світових мереж знання .
В національній системі освіти точиться боротьба за адміністративно-академічні привілеї. Університети змагаються за отримання звань “національних”, “автономних”, “класичних” заради досягнення високих рівнів державного та приватного фінансування. Така боротьба на ”ринку” освітніх послуг не відображає реальних потреб національної економіки в кадрах, вона не відповідає реальним інтересами громадян і не включена у розвиток міжнародного науково-освітнього середовища.
2.2 Світові тенденції
Водночас, Європейський Союз, країни Східної Європи та Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) наприкінці ХХ – на початку ХХІ сторіччя стали приділяти освіті особливої уваги, як стратегічній сфері, яка відповідає за випереджуючий розвиток людських ресурсів своєї країни .
Держави Центрально-Східної Європи, що вступили до Європейського Союзу, створили національні програми розвитку освіти та підготовки кадрів; відмінною рисою яких є охоплення всіх сфер суспільства та вихід далеко за межі відомчих, корпоративних інтересів галузі. Освітня політика нових членів європейської спільноти передбачає принципово іншу роль держави та ключових учасників освітнього процесу в структурних змінах в суспільстві та в економіці .
Процес вироблення національних політик та стратегій розвитку освіти і підготовки кадрів розвинутих демократичних країн будується як система консультацій та партнерств органів державного управління, міжнародних організацій, експертних та професійних спільнот, представників ділового світу та громадськості .
2.3 Зовнішні виклики
Глобалізація та економіка знань
Зберігаючи існуючу систему освіти, “виробництва знання” та підготовки кадрів Україна не зможе справитись з низкою системних викликів. Формування глобального капіталізму – або “економіки, що ґрунтується на знаннях” – вимагає зовсім іншого ставлення до людських ресурсів, ніж це має місце сьогодні.
Існуюча система освіти не забезпечує необхідних умови для засвоєння сучасних знань, компетентностей та вмінь населення, технологій ведення бізнесу, способів соціальної організації. Водночас, глобалізація та інтеграція в сучасні регіональні, політичні та економічні альянси з користю для своїх громадян можливі лише за умов належної підготовки населення та підсилення за рахунок цього конкурентоспроможності людських ресурсів України.
Інфраструктура системи освіти України не надає рівних можливостей користувачам інтегруватись в міжнародні “простори виробництва знань” . Це не дозволяє підтримувати сучасний рівень академічної комунікації, освітньої діяльності, формувати необхідну компетентність та мати орієнтири щодо можливостей, які мають місце в світі, в країні.
Затиснена у національних кордонах освіта призводить до поступового набування Україною ролі другорядного регіону, куди каналізуються вторинні технології, звідки вивозяться природні, технологічні, наукові, інтелектуальні ресурси. Існуюча містечковість та ізоляція заважають ефективному стратегічному розвитку як самої сфери освіти, так и створюють перепони для постійного нарощування людського потенціалу, модернізації господарства та сталого економічного розвитку країни.
2.4 Внутрішні виклики
Ринок праці та сфера освіти в Україні мають характер захисту кланових, або вузько місцевих політекономічних інтересів, що створює підґрунтя для оформлення суто “містечкових ідеологій”. Низька мобільність трудових та інтелектуальних ресурсів обмежує міжрегіональну і міжнародну співпрацю, позбавляє університетські та академічні спільноти можливості здійснювати масштабні наукові та комерційні проекти у співпраці з бізнесом і владою, що у свою чергу стримує соціально-економічний розвиток регіонів.
Розшарування суспільства та відставання інструментів захисту індивідуальних та громадських свобод створює реальну загрозу нещодавнім демократичним завоюванням . Даремно сподіватись, що економічне зростання саме по собі без належного рівня освіти може вирішувати соціальні проблеми. Суспільно справедливий перерозподіл сукупного національного продукту можливий лише за умови високої якості трудових ресурсів та свідомої участі кожного у політичному житті країни.
Зробити українців заможними зможе експорт інтелектуально насичених товарів і послуг (а не експорт сировини та металевого прокату, рентабельність якого пояснюється тимчасовими перевагами на зовнішніх ринках). Лише якісна сучасна освіта може забезпечити, щоб прибутки від економічної діяльності залишалися на рахунках наших компаній, у доходах наших громадян.
Лише за умов стратегічного розвитку освіти людські ресурси та кваліфікації зможуть стати чинниками консолідації суспільства, інтегрованого розвитку країни.
2.5 Прогнози та ризики
В цілому можна стверджувати, що продовження існування системи освіти в її сучасному вигляді буде завдавати довгострокову стратегічну шкоду нації. Розмиття цінностей знання та професійного служіння позбавляють громадян України права на достойну освіту; це вже завдає шкоди майбутнім поколінням громадян України.
Найбільш серйозним ризиком є те, що стратегічні завдання, що стоять перед країною сьогодні не забезпечені знаннями та кадрами, необхідною компетентністю та людськими характеристиками. Без рішучого розвитку освітньої сфери, стратегічний курс на Європейську інтеграцію України та інші далекосяжні плани можуть привести лише до негативних наслідків, до розчарувань в раніш вибраному курсі, до втрати соціального капіталу, довіри людей до державних інституцій.
Відсутність інфраструктури прискореного творення знань та кадрового забезпечення ставить під загрозу зриву стратегічні завдання розвитку країни та задекларовані демократичні перетворення. Спроби інтенсивного імпорту знань та компетентності за рахунок навчання за кордоном без глибокої зміни національної системи освіти можуть тільки тимчасово завуалювати проблему, але не зможуть вирішити її.
Якщо Україна не відповість на ці виклики і не почне вже сьогодні готувати фундамент для стратегічного перетворення сфери освіти, це буде мати негативні наслідки для її політичного та інституційного розвитку. В результаті країна просто не буде готова успішно діяти в глобальному світі і не зможе протистояти внутрішнім викликам. Якщо Україна не матиме сучасної сфери освіти, адекватної ринкам праці, які глобалізуються, процеси орієнтації, виховання її політичної, професійної та ділової еліти, управлінських кадрів все більше будуть детерміновані іншими державами та транснаціональними суб’єктами політики. Підсилюватиметься і без того значна інтелектуальна та ідеологічна залежність країни.
В результаті слабкої державної системи освіти, в умовах глобалізації постраждають не лише окремі прошарки населення. Україна ризикує втратити незалежність, або назавжди стати країною-вигнанцем, а її громадяни – розчинитись в сучасному світі, або змиритись зі станом підкореної, другорядної нації по відношенню до громадян світових держав-лідерів.
3. Підхід
Нова українська нація, як повноцінний учасник важливих політичних та економічних процесів у своєму регіоні і в світі, може складатись тільки шляхом послідовного розвитку освітньої сфери.
Повага до кваліфікованої праці, любов до країни, незалежно від регіону проживання, рівня доходів та віросповідання, можуть бути породжені тільки в державі з першокласною сферою освіти, за наявності академічної свободи, розвитку професійних спільнот та сучасної кадрової політики .
Завдання, поставлені Президентом та новим урядом країни, потребують стратегічного вирішення проблем підвищення якості людських ресурсів, перепідготовки кадрів, розвитку професій і управлінського персоналу. Водночас ми усвідомлюємо, що сьогодні займатись освітою не престижно і не популярно – ця сфера має величезну інерцію, не може надати швидкі політекономічні дивіденди, включає в себе безліч проблем соціального плану .
З огляду на викладене вище, ми вважаємо, що існуюча практика вироблення пріоритетів і формування суспільно-державної політики розвитку сфери освіти та виробництва знань повинні бути перетворені та інституційне доповнені . Ми не перекладаємо на державу додаткові зобов’язання, а пропонуємо себе – консорціум громадських організацій – у якості інтелектуального ресурсу розвитку освіти.
Для стратегічного розвитку сфери освіти необхідно перш за все здійснити оцінку ситуації. Новий підхід полягає у 1) інвентаризації стану освіти і суспільства з огляду на системні виклики, що постають перед державою та 2) розробки стратегічного бачення та перспективних напрямків розвитку сфери освіти на основі багатоаспектного аналізу і комунікації зацікавлених учасників.
4. Перспективні напрямки розробок.
Серед можливих напрямків досліджень з метою подальшого розвитку сфери освіти України ми передбачаємо наступні:
4.1. “Дані для прийняття рішень щодо освіти ”
Завдання роботи:
Статистика в системі управління людськими ресурсами.
Моніторинг діяльності закладів і оцінка якості знань і кваліфікації.
Інвентаризація мережі, фінансовий, управлінський, енергетичний аудит.
Розробка системи збору даних, адекватної сучасній сфері знань.
Продукти і результати, нові можливості, що відкриваються у зв’язку з цим напрямком:
Організація збору даних і підготовка матеріалів для прийняття рішень, управління освітою.
Порівняльний аналіз і стратегічне планування розвитку на основі єдиних методів оцінки.
Розробка науково-методологічних і політекономічних основ і проекту створення Національного центру наукової і освітньої статистики.
4. 2. “Освіта як ресурс внутрішньої консолідації і розвитку країни”.
Завдання роботи:
Визначення ролі освіти в економічному і соціальному розвитку міст і регіонів.
Визначення критеріїв успішності українських міст і регіонів у національному та міжнародному контексті.
Розробка пропозицій включення українських міст і регіонів у глобальні інтеграційні процеси.
Продукти по цьому напрямку будуть використані у:
Програмах співпраці бізнесу, освіти і влади заради регіонального розвитку.
Програмах розвитку міст і регіонів України з виходом у світові мережі.
Національній стратегії залучення інвестиційних ресурсів для розвитку регіонів і міст.
4.3. ”Освіта наука та інноваційний розвиток в умовах глобалізації”.
Завдання роботи:
Аналіз інтелектуальних ресурсів і потенціалу України в сучасних умовах.
Включення української освіти у пріоритетні проекти і програми розвитку країни та світу.
Аналіз перспектив та реалістичних сценаріїв створення в України сучасних дослідницьких університетів або мереж національних дослідницьких консорціумів.
Аналіз інституційних умов та міста освіти в розробках власних вітчизняних проектів новітніх технологій, виходу на глобальні ринки.
Розробка пропозицій зі реалістичних сценаріїв зміни системи інвестуванні і розподілу ресурсів, бюджетних коштів на науку і освіту.
Продукти:
Сформульоване завдання на зміст освіти у зв’язку з пріоритетами інноваційного розвитку, технологічного прориву.
Взаємодоповнення довгострокових програм досліджень, освіти і підготовки кадрів.
В межах цих напрямків створюються робочі групи, які готують аналітичні та експертні доповіді, які публічно обговорюються зацікавленими учасниками.
Перші особи держави, що приймають стратегічні рішення, та інші учасники державної політики, за рахунок участі в обговореннях цих доповідей отримують змістовні аргументи та орієнтири. Результати обговорень публікуються і стають суспільно-державними стратегічними документами.
Ми пропонуємо, щоб забезпечення координації експертно-аналітичних розробок і організація дискусій в цих напрямках була забезпечена «Національною комісією з розвитку освіти», професійним суспільно-державним органом.
Концепцію створення «Національної комісії з розвитку освіти» можна отримати на сайті www.istc.biz
5. Користь від реалізації ініціативи.
5.1. Суспільна
Підвищення якості людських ресурсів через освіту знижатиме безробіття та суспільну напругу.
Підвищення мобільності людських ресурсів, зростання ефективної зайнятості.
5.2. Політична
Захист, відродження, розповсюдження демократичних цінностей
Консолідація громадян країни навколо масштабних перспективних стратегічних завдань
Формування єдиного комунікативного простору, що забезпечує інтегрований розвиток країни
Освічені громадяни та державні службовці будуть підвищувати стандарти громадянського суспільства, участі громадян у прийнятті рішень, що зменшуватиме можливості для корупції.
Освічене населення більш активно прийматиме участь у політичному житті і підвищуватиме відкритість інститутів.
Адекватна освіта формуватиме позитивний, сприятливий імідж країни.
5.3. Економічна
Кваліфіковані та освічені людські ресурси забезпечать :
Розширення інвестиційних можливостей країни,
Розвиток інтелектуально міських секторів економіки
Розвиток сектору послуг
Підготовлені кадри зможуть брати більшу відповідальність за свій добробут, зменшуючи необхідність соціальної та державної допомоги
Ефективні освітні програми підвисять доход громадян та збільшать податкові надходження
Освіта буде підтримувати зростання стандартів і якості життя, формування нових ринків та розширення міжнародної торгівлі
Адекватна освіта відкриє можливості виходу на міжнародні ринки праці з вигодою для себе, для українських підприємств, працівників та споживачів
Підвищення якості підготовки менеджерів підвищить прибутки національних корпорацій
Меморандум розроблено
коаліцією громадських організацій яка включає:
Інститут управління суспільними змінами,
Інститут трансформації суспільства,
Коаліція центрів освітньої політики,
Центр освітньої політики міста Львова,
Київська асоціація "Мала академія наук" та інші
та ініціативною групою у составі:
Юрій Луковенко (Інститут управління суспільними змінами),
Олександр Коврига (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кандидат економічних наук, Senior Fulbright Scholar),
Сергій Клепко (Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук),
Анатолій Філатов (Таврійський національний університет ім. Вернадського, кандидат філософських наук),
Анатолій Копець, (Альянс за збереження енергії)
Олег Процак (Центр освітньої політики міста Львова),
Валентин Якушик (Національний Університет ”Києво-Могилянська Академія”, кандидат філософських наук),
Лідія Митько (Київська асоціація "Мала академія наук", кандидат економічних наук),
e-mail istc@nbi.com
звертайтеся за телефонами у Києві
253 84 40
253 25 14
Відповіді
2005.04.02 | sama
Re: МЕМОРАНДУМ
Дуже цікаво довідатися про діяльність центру освітньої політики міста Львова.Десь ніби зовсім поруч.І скільки часу він діє?І які результати його діяльності?
2005.04.03 | Людмила
от і мені цікаво...
хто ті 8 людей, які уособлюють 5 начебто громадських організацій, що усі разом претендують на істину в останній інстанції?також незрозумілі ті два рядки, де перелічено: "уряду, професійних спільнот, ..."
то ВІД? чи ДО?
бо якщо "від" - то чи не занадто самовпевнено????
я передивилася той сайт, на який є посилання у меморандумі.
та крім загальний декларацій нічого не знайшла.
може комусь більш пощастило?????
2005.04.03 | yuriy
Re: от і мені цікаво...
Шановні колеги!Дякуємо вас за інтерес до нашого документу.
Вас цікавить інформація про професійний життєвий шлях? Можу надати такі данні, якщо вам це вам потрібно, напишіть свою адресу.
Ніякої істини в останній інстанції ми не представляємо, а зпрошуємо до дискусії. Нажаль, не дуже цікавляться цим в уряді та ЗМІ. Потрібні скндали та смажені факти. А ми запрошуємо до спільного думання.
Запрошуємо так само і вас. Вибачте, що інформація на нашому сайті вас не задовольнила. Якщо у вас є питання, будь ласка, задавайте їх. Чого саме ви там не знайшли?
Наша мета створити майданчик для діалогу стосовоно проблем і перспектив освіти, який би впливав на вироблення державної політики. Для цього ми зараз проводмо консультації з різними гілками влади і пропонуємо їм проект такого майданчика для діалогу, а ідея національної комісії (ради) по освіті поки що фігурує як ім"я для такого майданчика, принципово відкритого для всіх.
Будемо вдячні вам за висловлені думки, зауваження щодо нашого проекту, а також за ваше бажання (якщо таке буде) прийняти участь у роботі по його створенню. Поки що ми не маємо остаточно затвердженного проекту. Тому будемо раді всім, хто готовий поділитися думками. Вже зараз ясно, що головними агентами такого майданчика мають бути не освіятнські кола, а бізнеси, громадянське суспільство (батьки, професійні коли)та уряд (всі гілки влади, органи самоврядування).
Збереження "авторських прав" гарантуємо
З повагою і сподіванням на співпрацю,
Щиро ваші автори меморандуму
З повагою
2005.04.04 | Людмила
Re: от і мені цікаво...
yuriy пише:> Вас цікавить інформація про професійний життєвий шлях? Можу надати такі данні, якщо вам це вам потрібно, напишіть свою адресу.
> Ніякої істини в останній інстанції ми не представляємо, а зпрошуємо до дискусії. Нажаль, не дуже цікавляться цим в уряді та ЗМІ. Потрібні скндали та смажені факти. А ми запрошуємо до спільного думання.
> Вибачте, що інформація на нашому сайті вас не задовольнила. Якщо у вас є питання, будь ласка, задавайте їх. Чого саме ви там не знайшли?
> Наша мета створити майданчик для діалогу стосовоно проблем і перспектив освіти, який би впливав на вироблення державної політики. Для цього ми зараз проводмо консультації з різними гілками влади і пропонуємо їм проект такого майданчика для діалогу, а ідея національної комісії (ради) по освіті поки що фігурує як ім"я для такого майданчика, принципово відкритого для всіх.
> Будемо вдячні вам за висловлені думки, зауваження щодо нашого проекту, а також за ваше бажання (якщо таке буде) прийняти участь у роботі по його створенню. Поки що ми не маємо остаточно затвердженного проекту. Тому будемо раді всім, хто готовий поділитися думками. Вже зараз ясно, що головними агентами такого майданчика мають бути не освіятнські кола, а бізнеси, громадянське суспільство (батьки, професійні коли)та уряд (всі гілки влади, органи самоврядування).
> Збереження "авторських прав" гарантуємо
перепрошую, але зміст Вашіх запитань та пропозицій говорять, що Ви жодним чином не зрозуміли суть наших зауважень.
тож даруйте, якщо доведеться пояснювати прописні істини.
нашій увазі був запропонований меморандум, що розроблений, як вказано, коаліцією ГРОМАДСЬКИХ організацій. і якщо мова йде саме про такі організації, то тут мають діяти певні принципи: прозорості, відкритості, тощо.
справа в тому, що вплив громадських організацій визначається не їхніми пишними назвами, а іміджем, який створюється справами.
і що ми тут маємо? хто що знає про перелічені організації???
пані Sama - здається, вчителька зі Львова про місцевий Центр освітньої політики нічого не чула.
Я ж про Інститут управління суспільними змінами таки чула. У 2002 році. Коли організація, якою я тоді керувала успішно завершила проект "Освіта впродовж життя (Life_long_education)" та працівники МАТРИ порадили нам продовжувати діяльність у співпраці із новим, щойно відкритим проектом. Що я і зробила, написавши особисто Вам, Юрію. Потім листа продублювала про всяк випадок. Та жодної відповіді не отримала. Чому????
Про діяльність вказаного інституту я намагалась також дізнатися з вказаного Вами сайту. І що ж? спроба завантажити буклет про організацію закінчується помилкою 404. Інша інформація з розділу "Про організацію" жодним чином не вказує що йдеться саме про громадську організацію. Складається враження про типову консалтингову фірму. Я людина допитлива, тому подивилася розділ "Персоні". Та не знайшла ЖОДНОЇ посади, пов"язаної з питаннями освіти...
На першій сторінці наштовхнулася на повідомлення про семінар "Планування загальної середньої освіти в контексті соціально-економічного розвитку Херсонської області" (http://www.istc.biz/index.php?archieve=1&act&id=23&ip=14). Уявляєте, я наразі працюю саме в Херсоні, і абсолютно нічого про той семінар не чула. А йдеться про доволі глобальні питання, тим більш - про "інших зацікавлених учасників освітнього процесу"!!!! І дуже хотілося б прочитати на сайті саме про РЕЗУЛЬТАТИ від цього семінару.
Ви запрошуєте до дискусії. Сайт Інституту - також. (доречі - написання "дисскусія" та "дискуссия" мене особисто дратує. можливо, це - перфекціонізм, але ж мова йде про експертів...) На сайті проекту від МАТРИ потрапляємо в опитування (замість дискусії!), ще й доволі маніпулятивне. На головному сайті, натиснувши 5 чи 6 лінків, нарешті потрапляємо у щось подібне до форуму.
І ще. Між іншим знаходимо розділ "Допоміжні матеріали для учасників семінару". Намагаюся скористатися.
Посилання "Ефективність шкіл Каховського району" закінчується помилкою 404.
Посилання "Ефективність фінансування середньої освіти в Україні" - той самий результат...
Наступне "Decentralization of education: why, when, what and how?." - те саме...
Та щодо "остаточно затвердженого проекту" - то Вам точно не сюди. Бо грантоїдів тут немає, і наявність саме ПРОЕКТУ, чи то фінансування цікавить нас в останню чергу..
2005.04.05 | yuriy
Re: от і мені цікаво...
Презентація попередніх результатівефективності мережі шкіл
Каховського району Херсонської області
Зміст проведеної роботи:
1. Зібрані дані про 30 шкіл Каховського району, які дозволяють зробити певні висновки про рівень забезпечення шкіл та ефективність використання ресурсів. Наведені нижче дані характеризують матеріальну забезпеченість шкіл (таблиця 1) та ефективність використання ресурсів (таблиця 2).
2. Проведена попередня обробка даних, розраховані показники ефективності використання ресурсів.
3. Сформульовані попередні пропозиції щодо розвитку освітньої мережі району.
1. Характеристика освітнього профілю району
Школи Каховського району представлені лише сільськими школами, що вносить певну специфіку порівняно зі школами Сокальського району, де значна частина шкіл 1-3 рівня знаходиться у містах. Через це для коректного зіставлення з числа шкіл Сокальського району було вилучено міські школи.
Порівняння профілів районів показує суттєві відмінності (табл.1).
Таблиця 1. Загальна порівняльна характеристика шкільного профілю Каховського та Сокальського районів
Район Кількість шкіл разом 1-го рівня 1-2 рівнів 1-3 рівнів
Шкіл Учнів Шкіл Учнів Шкіл Учнів Шкіл Учнів
Каховський, 2004 30 5304 7 140 4 366 19 4798
% 100 100 23,3 2,6 13,3 6,9 63,3 90,5
Середній розмір школи 177 20 92 253
Сокальський, 2003 61 9303 17 504 23 2624 21 6175
% 100 100 27,8 5,4 37,7 28,2 34,4 66,4
Середній розмір школи 159 30 114 294
Примітка: для забезпечення порівнянності даних до таблиці включено лише сільські школи Сокальського району
Як видно з матеріалу, поданого у таблиці 1 та наведених нижче рисунків 1-2, особливістю шкільного профілю Каховського району порівняно з Сокальським є:
1. Низька частка шкіл 1-го та 1-2 рівнів. Якщо у Сокальському районі розподіл кількості шкільних установ за рівнями є практично рівномірний (27,8 : 37,7 : 34,4), то у Каховському відзначається суттєва асиметрія у бік шкіл 1-3 рівнів за рахунок скорочення кількості шкіл 1-2 рівнів (23,3 : 13,3 : 63,3). Ситуація представлена на рис. 1.А. Представляється, що такий стан є результатом непродуманої політики розвитку шкільної мережі. Так, незрозумілим є той факт, що у Федорівському кущі немає жодної школи 1-2 рівнів; у Роздольненському – шкіл першого рівня.
2. Значна концентрація учнів у школах 1-3 рівнів. Відзначена у п.1 асиметрія стає ще більш виразною: для Сокальського району співвідношення кількості учнів, що навчаються у школах 1, 1-2 та 1-3 рівнів складає 5,4 : 28,2 : 66,4, а для Каховського 2,6 : 6,9 : 90,5. Ситуація представлена на рис. 1.В.
3. Середній розмір шкіл є меншим за кожною з категорій шкільних установ (рис.2).
Рис.2. Співвідношення розміру шкіл у Каховському та Сокальскому районах
Причиною таких відмінностей почасти можна вважати різницю в місцевій політиці розвитку освітньої мережі: якщо у Сокальському районі районні освітні органи, дослухаючись до вимог місцевої територіальної громади намагаються зберегти шкільну установу у кожному населеному пункті, де наявні діти шкільного віку, йдучи шляхом зниження рівня установ і концентрації контингенту учнів старших класів у школах 1-3 рівнів, що часто знаходяться у містах, то у Каховському районі рівень шкіл не знижують, незважаючи на зміни у кількості учнів (тут треба дати інформацію про кількість населених пунктів та чисельність учнів в них).
2. Ресурсна забезпеченість шкіл району.
Наведені нижче висновки зроблені на основі аналізу табл.2.
1. Звертає на себе суттєва розбіжність по кількості шкіл у кущах. Виявляється закономірність – що більше шкіл у кущів, то меншим є її розмір. Те саме спостерігалося у Сокалі.
2. Звертає на себе увагу погане забезпеченими підручниками, значна частина яких є застарілою. Тут ситуація є кращою, ніж у Сокальському районі.
3. У школах практично немає комп’ютерів.
4. Існує значна проблема із спортивними спорудами. 11 шкіл, в основному школи 1-2 ступеня, хоч серед них є і 1 школа 1-3 рівня, не мають критих приміщень для заняття спортом. Проте ситуація в Сокальському районі у суттєво гіршою.
5. Видно також, що, незважаючи на менший розмір шкіл за чисельністю учнів, кількість класних приміщень у Каховському районі є в середньому більшою (хоч і незначно). З цим також пов’язаний суттєво більший розмір шкільних будівель на одну школу – в середньому більше, ніж удвічі.
З усього цього випливає висновок, що школи Каховського району в цілому краще забезпечені порівняно зі сільськими школами Сокальського району.
Таблиця 2. Матеріальне забезпечення шкіл (в розрізі кущів), усереднені дані на одну школу
Школа-лідер Чисельність шкіл Чисельність учнів Чисельність вчителів Чисельність класних приміщень Розмір будівлі Кількість книжок на 1 учня % нових книжок Кількість комп’ютерів на 1 учня Критих спортивних споруд, м2 на одного учня
Роздольненська 9 183 19 19 3204 69 56 0,02 1,17
Любимівська № 1 7 241 21 15 2182 51 57 0,01 1,22
Федорівська 9 97 11 12 1867 47 57 0,006 0,51
Чернянська 5 199 19 16 2233 47 53 0,005 0,46
Середнє значення в цілому для району 8,5 171 16,5 15,3 2385 54 56 0,015 0,86
Для порівняння: дані по Сокальському району, 2003 р. 15 159 15 11 1044 23 62 0,014 0,44
3. Ефективність використання ресурсів шкіл
У таблиці 3 подані дані про ефективність використання ресурсів.
1. Пропорція учень вчитель має незначну варіацію незважаючи на суттєві відмінності у структурі навчальних закладів (співвідношення шкіл 1, 1-2 та 1-3 рівнів в окремих кущах).
2. Щодо навантаження на одного вчителя, то воно виявляється більш високим у школах 1-го рівня, де не вистачає вчителів. Навантаження на одного вчителя у нижчим, ніж у Сокальському районі.
3. Існує значна рівниця у використанні шкільного приміщення за показником загальної площі на одного учня. Найбільше загальної площі припадає на одного учня у школах Федорівського куща, де значну частку шкіл складають школи першого рівня. Використання площі закладі майже в 2,5 разі гірше, ніж у Сокальському районі.
4. Середні витрати на одного учня варіюють у 1,5 рази і є в середньому на 25% вищими, ніж у Сокальському районі.
5. Завдяки економії на масштабах, більш крупні школи характеризуються нижчими витратами на одного учня порівняно з меншими. Проте ефект масштабу не дуже виразно видний, наявні суттєві відхилення від оптимального рівня видатків на одного учня для окремих шкіл (рис.3). Порівняння з Сокальським районом (рис.4), де виразно видно наявність економії від масштабу, свідчить про необхідність здійснення певних змін у структурі навчальних закладів.
Таблиця 3. Показники ефективності використання ресурсів (в розрізі наявних кущів)
Школа-лідер Пропорція учень/вчитель Акад. навантаження на 1 вчителя Чисельність учнів в одному класі Площа на 1 учня % використання площі Акад. годин на 1 класне приміщення Витрати на 1 учня, гр.
Роздольненська 9,8 18,8 14,8 19,1 47 19,7 1421
Любимівська № 1 11,7 18,8 15,8 10,2 90 24,5 1060
Федорівська 9,1 21,3 9,9 18,4 42 28,4 1651
Чернянська 10,8 21,4 12,8 10,9 59 23,6 1412
Середнє значення для Каховського району 9,9 20,0 13,1 15,5 57 24,2 1412
Середнє значення для Сокальського району 10 21,4 12,8 6,5 76 25,2 1122
Рис.3. Залежність між кількістю учнів (вертикальна вісь) та рівнем видатків на одного учня (горизонтальна вісь) у Каховському районі.
Рис.4. Залежність між кількістю учнів та рівнем видатків у Сокальському районі.
Ця узагальнена картина не показує фактичні значні коливання у показниках ефективності окремих шкіл, які появляють резерви її зростання. Розмах коливань за основними показниками ефективності представлений у таблиці 4.
Наведені у таблиці 4 дані звертають увагу на наступні проблеми функціонування освітніх закладів:
1. Щодо співвідношення учень/вчитель різниця складає 2 рази по окремих кущах, що стосується насамперед шкіл 1-3 рівня.
2. Різниця в навантаженні на одного вчителя варіює не сильно, проте є в середньому нижчою за показник Сокальського району.
3. Більший розмах коливань відзначається щодо показника наповненість класів: різниця між максимальною та мінімальною кількістю складає приблизно 30%.
4. Дуже суттєво відрізняються школи щодо використання загальної площі закладу (кв. м на одного учня): різниця складає за деяких випадків10 разів (школи 1-3 рівнів Роздольненського куща). В цілому Каховському районі школи набагато більше мають навчальних площ в розрахунку на одного учня.
5. Коливання у показнику відносного використання площі (у % до проектної потужності) складають в середньому 3 рази. Показник є гіршим за всіма типами шкіл порівняно з Сокальським районом.
6. Про проблеми ефективності використання будівлі також свідчить значний розмах коливань щодо кількості академічної годин на одне класне приміщення, яке складає 1,5-3 рази.
7. Нарешті, загальні витрати на одного учня різняться в середньому в 1,5-2 рази.
Таблиця 4. Розкид показників ефективності по окремих кущах
Школа-лідер Рівень Макс/мін. показник Пропорція учень/вчитель Акад. навантаження на 1 вчителя Чисельність учнів в одному класі Площа на 1 учня % використання площі Акад. годин на 1 класне приміщення Витрати на 1 учня
Роздольненська 1-3 Макс 10,7 19,8 16,8 58,2 62 26,3 1892
Мін 8,8 17,1 15 4,9 32 11,4 1124
1-2 Макс 9,5 23,1 11,7 24,1 65 30,2 1903
Мін 8,5 21,9 8,8 8,7 25 21,4 1337
Любимівська № 1 1-3 Макс 14,5 21,4 22,2 13,8 177 35,9 1092
Мін 8,2 8,9 17,0 6,2 52 13,6 713
1-2 7,44 20 8,9 15,8 32 23,9 1698
1 10 30 5,0 10 44 30 985
Федорівська 1-3 Макс 10,7 20,6 19 28,6 52 19,3 2052
Мін 5,9 12,2 9,7 16,9 17 13,2 1091
1 Макс 12,5 31,5 8,8 23,6 63 16,1 2413
Мін 6,25 19 2,6 8,2 20 7 1211
Чернянська 1-3 Макс 11,6 23,7 20,8 16,9 77 21,8 1943
Мін 7,4 15,6 7,4 10,0 38 18,8 902
1-2 10,2 21,6 11,3 3,3 100 27 1366
1 8,5 30 4,3 13,5 34 30 1718
Середнє значення для Каховського району 1-3 10,3 17,0 16,7 16,0 63 19,4 1284
1-2 8,9 21,7 10,2 13,0 56 25,6 1576
1 9,6 27,1 5,2 14,7 44 16,4 1631
Середнє значення для Сокальського району 1-3 11,6 17,6 20,5 6,8 83 25,4 908
1-2 8,4 17,8 14,5 6,7 74 25,5 1195
1 9,6 26,9 12 6 65 23 1371
Порівняння варіації показників ефективності між Каховським та Сокальским районами за показником коефіцієнта варіації наведене у табл..5
З неї видно, що у Каховському районі меншою є варіативність (тобто, неоднаковість між школами) за практично усіма показниками для шкіл 1 та 1-2 рівнів, доті як практично усі показники для шкіл 1-3 рівнів відхиляються у гіршу сторону для шкіл 1-3 рівнів. Це свідчить про те, що у Сокальському районі свідомо йдуть на диференціацію серед шкіл 1 та 1-2 рівнів, щоб забезпечити доступність освіти за місцем проживання учнів, знижуючи при цьому рівень школи, тоді як у Каховському районі, де варіація за показниками шкіл 1-3 рівнів майже вдвічі більша порівняно з Сокальським, цій проблемі не приділяється належної уваги.
Таблиця 5. Співвідношення максимальних та мінімальних значень показників ефективності у розрізі шкіл за рівнями
Рівень Пропорція учень/вчитель Акад. навантаження на 1 вчителя Чисельність учнів в одному класі Площа на 1 учня % використання площі Акад. годин на 1 класне приміщення Витрати на 1 учня
Співвідношення макс/мін. значення 1-3 14,5/5,6 22/13 23,7/8,9 22,2/7,4 177/49 35,9/11,4 2052/713
1-2 10,2/7,4 23,1/20 11,7/4,3 24,1/3,3 100/32 30,2/21,4 1903/1337
1 12,5/6,25 31,5/19 8,8/5,0 23,6/10 63/20 30/16,1 1718/985
Коефіцієнт варіації, Каховський район 1-3 0,20 0,19 0,22 0,71 0,60 0,30 0,28
1-2 0,12 0,05 0,13 0,60 0,55 0,13 0,15
1 0,21 0,17 0,37 0,35 0,29 0,55 0,29
Коефіцієнт варіації, Сокальський район 1-3 0,12 0,11 0,12 0,49 0,26 0,23 0,17
1-2 0,31 0,12 0,26 0,60 0,43 0,18 0,24
1 0,24 0,20 0,40 0,68 0,35 0,40 1,08
Для з’ясування основних факторів, які впливають на ефективність використання ресурсів, був проведений факторний аналіз за двома показниками: сумарними витратами на одного учня і академічне навантаження на одне класне приміщення.
4. Висновки щодо політики, які випливають з наведених матеріалів та коментарів учасників семінару
1. Необхідно зважати на бажаність для населення збереження шкільних установ у населених пунктах, навіть якщо вони виглядають не дуже ефективними з точки зору ефективності витрат. Через це не є бажаним закриття шкіл 1, навіть 1-2 рівнів.
2. Політика щодо питання – бути чи не бути школи у селі – повинна вирішуватися за максимального врахування інтересів дітей – тобто слід намагатися залишати у кожному селі школу 1 рівня, мінімізуючи їх перевезення, тоді як школи 2-3 рівня можуть знаходитися у більш віддалених населених пунктах. Для доставки дітей слід звернутися до розширення програми „Шкільний автобус”.
3. Аналіз ефективності використання ресурсів показує, що у Каховському районі наявні суттєві проблеми насамперед зі школами 1-3 рівнів. Як показують об’єктивні дані, немає потреби мати таку кількість шкіл 1-3 рівня; частину їх варто зробити школами 1-2 рівня, зосередивши контингент старшокласників і найбільш потужних закладах. Які можуть забезпечити високу якість освітніх послуг за вищої ефективності використання ресурсів. Це вимагатиме також вирішення питання про налагодження кооперації у багатьох аспектах навчально-виховної роботи.
4. Аналіз стану шкільної мережі показує, що у багатьох населених пунктах наявні зависокі видатки на освітні послуги в розрахунку на одного учня. Політика у цій сфері має не вести до скорочення витрат на освітні послуги, а на забезпечення більшої віддачі від них – не тільки економічної, але й соціальної. Це свідчить про те, що питання ефективності видатків, оптимізації шкільної мережі, і на цій основі – підвищення якості освіти, є дуже актуальними у Каховському районі. Таким чином, цей аналіз може слугувати певною підставою для політичних рішень на рівні району щодо вдосконалення наявної шкільної мережі. Тим більше, що демографічна ситуація не дає підстав для очікування збільшення чисельності дітей шкільного віку – треба очікувати на подальше зменшення чисельності дітей, що приходять до школи.
5. Необхідно шукати шляхи для більш ефективного використання наявних ресурсів шляхом застосування економічного механізму стимулювання кооперації громад у забезпеченні освітніми послугами. Для цього можна запропонувати здійснення формульного розподілу коштів між школами, за врахування підходів, які використовуються згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Отримання школами фінансування відповідно з формулою покаже, що за випадку, якщо школа вимагає більше коштів, ніж це випливає з розрахунків, треба покривати ці видатки коштом громади – через запровадження самообкладення, привернення спонсорських коштів тощо. Застосування такого підходу сприятиме, з одного боку, налагодженню горизонтальної співпраці між громадами, а, з іншого, підвищенням віддачі від коштів, які вкладаються в надання освітніх послуг.
2005.04.05 | Людмила
дякую (-)
2005.04.05 | Юрій
Re: дякую (-)
Звіт Каховка, 23-24 листопада 2004 рокуПриїзд, розміщення у готелі Таврія 8.00 – 8.30
Зустріч з Богачук у кабінеті (перша розмова)
Передача звіту про стан шкіл району. (друга розмова, разом з Кейсом)
Обговорення проблем загального стану справ
Рефлексія Кейса (Богачук намагається пояснити складну ситуацію в освіті району)
Початок заходу
Учасники – директори шкіл Каховського району
Велико Олександрійський район (заступник начальника, директори шкіл)
Список учасників
Бур бела Валентина Петрівна Кам’янська ЗОШ 1-3 ст, Заст..директора по виховній роботі 94 4 33
Харченко Людмила Валеріївна Велокоолександрівсьа ЗОШ 1-3 ст.
Заст. директора 210 04
Загорулько Микола Миколайович Чорноморівська ЗОШ 1-3 ст.
Директор школи 05536 61 430
Цапко Валентина Володимірівна Чорнянська ЗОШ 1-3 ст, директор школи 05536 97 226
Василенко Жанна Миколаївна Спеціаліст Каховського райвідділу освіти 05536 36544
Міщенко Галина Миколаївна Роздольненська ЗОШ, Директор школи 64 140
Кіло Любов Федорівна Тавричанська ЗОШ Директор школи 91 1 15
Костенко Світлана Анатоліївна Коробківська ЗОШ-ДЗ 1-3 ст., Директор школи 93 3 39
Копил Тетяна Олександрівна Мар’янівська ЗОШ 1-3 ст. Директор школи 61 6 47
Приходько Наталя Миколаївна Любимівська ЗОШ-ДЗ 1-3 ст. №1. Директор 98 1 33
Половинник Ольга Леонідівна Любимівська ЗОШ-ДЗ 1-3 ст. №2. Директор 98 1 51
Рибка Олександр Іванович Чкалівська ЗОШ Великоолександрівського району 96 149
*Павловський Ростислав Миколайович Транспортно-туристичний кластер «Південні ворота», Віце президент 8067 551 70 94
*Кравець Олег Миколайович Херсонський Факультет Київського Національного Університету, заступник декана 0552 26 43 20
050 513 19 09
*Яценко Андрій Анатолійович Відділ ХОДА з питань курортів, мін ресурсів та туризму, заступник начальника, Консультант Комітету ВР 0552 42 45 64
050 130 41 66
Дерябі на Світлана Василівна Мало каховська ЗОШ 1-3 ст. Директор школи 05536 3-66 2 84
Шевченко Ірина Іванівна Завідувач районним методичним кабінетом 05536 3 34 60
Скороїд Людмила Іванівна Головний спеціаліст районного відділу освіти 05536 3 65 44
Богачук Тетяна Віталіївна Відділ освіти Каховського району, начальник
Скороїд Іван Іванович Відділ освіти Каховського району, спеціаліст
***Учасники прибули пізніше, і почали роботу після обіду.
Очікування інших учасників – з обласного управління і Каланчацького району
(Список запрошених обласним управлінням, але не прибулих учасників
1. Мосіна
Людмила Іванівна, перший заступник начальника управління освіти і науки обласної державної адміністрації
2. Левенець
Ніна Іванівна, начальник відділу загальної середньої освіти управління освіти і науки обласної державної адміністрації
3. Юр’єва
Людмила Олексіївна, в.о. начальника відділу освіти Великоолександрівської районної державної адміністрації
4. Позеха
Зінаїда Петрівна, директор Великоолександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1
6. Труба Віктор Володимирович, Керівник відділу освіти Каланчацької районної державної адміністрації
7. Ільченко
Ольга Макарівна директор Вадимської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів Каланчацького району
8. Кулага Ганна Степанівна директор Роздольненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каланчацького району
9. Лук`яненко Тетяна Семенівна директор Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каланчацького району
Очікування і невизначеність щодо їхньої можливої участі затягнули початок
10.15.-12.00 Обговорення результатів аналізу даних про стан шкіл Каховського району.
Неприсутність області та районних начальників з інших районів примусили змінити попередній порядок денний. Замість тренінгу вирішили почати з обговорення результатів аналізу стану шкіл.
(*Вирішили, що не має сенсу починати тренінг з планування, розрахований на районний рівень управління при відсутності зазначених учасників. Можливо це було помилкою. Не розглянули варіант переорієнтації на проведення заходу з планування на рівні школи. Вже декілька разів – у тому числі і на прикладі роботи у Львівській області - ми опиняємось перед фактом відсутності мотивації районного і обласного рівня та більшого включення, зацікавленості з боку директорів шкіл)
Питання та зауваження учасників:
Порівняння з Сокальським районом, яке було застосовано як засіб аналізу отриманих від директорів шкіл даних, виявилось не продуктивним. У ході представлення матеріалів учасники зрозуміли співставлення як спробу нав’язати їм модель, що застосовується десь в іншому місці. Обговорення власних проблем шкіл та їх причин не відбувалося. Натомість були розмови про власну відмінність, особливість, спроби «виправдати» той стан, в якому школи опинилися. Виникло непорозуміння, хоча «звинувачень» не було.
Таке упереджене ставлення – як би захист від того, від тих, хто «збираються нас вчити, у чомусь нас звинувачують» – теж є цікавою ілюстрацією, яскравим свідченням наявного стану справ в освіті району. Тут можна говорити про відсутність практики відкритого аналізу стану справ, відсутність досвіду такого спілкування, комунікації щодо аналізу проблем і колективного пошуку шляхів їхнього вирішення. Директори шкіл схильні були перекладати відповідальність за те, що відбувається не на себе, а на того чи іншого учасника освітнього процесу, хоча і у не явній формі. Для цього багато прикладів наводилося про «набагато краще ставлення до шкіл району у радянський період».
Нерозуміння учасниками деяких термінів (вжитих у пропонованому звіті – наприклад «ефект масштабу») - призводив до відхилення від основної теми, довгих термінологічних дискусій та пояснень. Учасники виявилися теоретично менш поінформованими як менеджери, ніж їх колеги з Львівської області.
Позиція учасників – не знижувати рівень шкіл, не закривати школи. Аргумент - від цього страждають родини, зникають села. Це – спільне з директорами багатьох інших регіонів.
Основні теми, що були порушені під час дискусії у першій половині дня під час презентації результатів аналізу стану шкіл Каховського району і порівняння їх з показниками шкіл Сокальського району.
Ефект масштабу
Хто є кінцеві споживач освіти і у чому їхній інтерес
Хто є посередники у наданні послуг і у чому їхні інтереси
Попередні висновки дискусії
Директори шкіл не є прибічниками децентралізації, передачі повноважень
Вони відкидають думки про будь-який інший можливий спосіб організації освіти, ніж існуючий нині, коли відповідальність не суть не вони, а органи управління .
Вони захищають своє право на долю у споживанні суспільних ресурсів
Вони не стають на точку зору ефективності, раціональності
Їхня позиція далека від позиції менеджера, організатора у наданні освіти
Районні відділи освіти (районний рівень управління) підтримує таку філософію
(**Зауваження Кейса Хаммінка щодо непродуктивності намагання переконати учасників, в ой час, як на його думку, краще було працювати з різними точками зору).
12.00-13.00 Презентація начальником Каховського відділу плану освіти району
Важливою подією під час семінару була презентація Т.В.Богачук плану освіти району. Цей план був підготовлений як пропозиція до Комітету Верховної Ради з питань Науки і Освіти. (21го жовтня відбулася нарада з проблем освітніх округів, під час якої керівникам освіти, які приймали у ній участь, пропонувалося надати протягом наступних десяти днів своє бачення подальшого розвитку сільських освітніх округів у своїх районах, див. про нараду у Верховій Раді на сторінці Інституту в Інтернет: www.istc.biz у розділі «новини»)
Бачення начальником відділу шляхів покращення якості освіти через міжшкільну кооперацію. Пропозиції організації взаємодії у кожному з «кущів» (сільських округів)
Пропозиція до директорів шкіл підключитися до обговорення і подальшого уточнення пропозиції через проведення низки круглих столів на базі основних шкіл кожного куща
До початку учасники були поінформовані про нараду у Комітеті В. Можливо, у відповідь на це директори шкіл попросили звернутися з клопотанням до міністерства і ВР з приводу надання спробам створення сільських освітніх округів у Каховському районі статусу державного експерименту. У відповідь на це організатори проекту, зокрема, Ю.Луковенко пропонував забезпечити відповідну методичну та організаційну підтримку з боку проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні», а також з боку Інститут Управління суспільними змінами, якщо таке клопотання готуватимуть самі директори шкіл.
Основна дискусія точилася навколо питання ресурсів. Ю.Луковенко намагався передати аргументи першого заступника голови Комітету ВР І.Р. Юхновського, з яких виходило, що справа не в ресурсах, а у відсутності проектної ідеї. Немає відповіді на питання, за рахунок чого вирішувати проблеми якості освіти і доступу, як створювати сільські освітні округи з урахуванням місцевої специфіки, зокрема, у Каховському районі, в інших місцях.
Основним контраргументом учасників було те, що радянських часів у разі, якщо вони приймали участь у державних експериментах (зокрема, щодо розвитку сільської освіти), їм надавали багато техніки, створювали сприятливі умови і матеріально-технічну базу.
Основний висновок із пропонованого плану розвитку освіти району полягав у тому, що всі організаційні і методичні питання переходу до більш якісної освіти і ефективної мережі можуть бути вирішені, якщо району нададуть додаткові ресурси. Зокрема, учасники вважали, вкрай потрібними є шкільні автобуси для організації перевезень дітей і вчителів.
Велику долю часу під час всіх обговорень займало визначення позиції учасників. Директори шкіл вимагали від нас пояснення, у чому полягає наша роль. Ми визначали її як наступну: а) допомога у підготовці пропозиції від району; б)взаємодія, спільне думання над тим, яким чином можна розв’язати проблеми, що постають на шляху реалізації пропозиції.
Але учасників не задовольняла така роль. Вони радили нам звернутися до Міністерства і попросити для них грошей, додаткових ресурсів, забезпечити створення сприятливих умов. Перспектива самостійної роботи над власним проектом не сприймалася «на ура».
13.00-14.30. Перерва. Спільний обід. Спілкування.
Приїзд А. Яценко з колегами. Його виступ перед директорами шкіл.
Наголос на можливості отримати додаткові ресурси та забезпечити сприятливі умови для здійснення своїх планів у разі успішної підготовки документу та затвердження його Верховною Радою. Був наведений приклад з підготовкою програми відпочинку молоді та дітей, у якій Херсонська область визначена як пілотний регіон.
15.00-17.00 Продовження роботи. Тренінг з освітнього планування.
Представлення регламенту. Передача завдання. Розподіл по групах.
Було створено три групи – 1) районного відділу, 2) директорів шкіл та 3) «оточення» (представники інших секторів, пріоритетів економічного розвитку, зокрема, транспортно-туристського кластера). Планувалася ще група державного рівня прийняття рішень, але вона не склалася через відсутність представників обласного управління освіти.
Робота в групах.
Група директорів шкіл.
«Вимога дати підказку» з боку групи директорів шкіл. Намагання знайти «правильну відповідь» на поставлене питання, користуючись науково-методичною літературою та іншими джерелами інформації, підказками. Директори не вважали себе менеджерами, відповідальними за прийняття рішень, і тому їм важко аналізувати досвід планування, оскільки вони такого досвіду просто не мають, працюючи за спущеними зверху планами. Лише деякі з них намагалися діяти без підказки, виконуючи завдання.
Групи відділу освіти. Наскільки вдалося побачити, робота групи проходила у режимі наради у начальника управління. Результати доповіді від групи підтвердили це спостереження.
Виступи від груп.
Група відділу освіти. Розгорнулася дискусія про оцінювання якості та успішності шкіл. Стала очевидною проблема формулювання цілей – вони сприймаються як начебто щось цілком зрозуміле, спущене зверху. Аналіз ситуації та особливості демографічного, соціально-економічного розвитку не враховуються при формулюванні цілей освіти району. Ефективність та показники шкіл не вважалися за критерій при визначенні цілей, як ті, що беруться до уваги при плануванні освіти району.
Група директорів шкіл. Дискусія навколо оцінювання знань, критеріїв такого оцінювання. Обговорювалося також спостереження за подальшою траєкторією учнів як важливіший чинник отримання релевантних даних для освітнього планування. Особливо цей інструмент може бути ефективним в сільських школах, де існують комплекси, кущі шкіл, школи працюють у співпраці з технікумами – з цим погодилися учасники. «Пам’ять», данні, що накопичуються щодо того, який профіль обрав учень, яка потім в нього була спеціалізація (у професійному навчанні), яка подальша професійна чи навчальна траєкторія - на думку директорів шкіл - є дуже важливими показниками при плануванні. І вони, як кажуть, активно використовують їх.
У цьому відношенні запланований тренінг щодо планування розвитку школи може бути присвячений подальшому з’ясуванню деталей і розробки цього питання. Також консультації щодо подальшого впровадження освітніх округів в Каховському районі (що передбачені планом районного відділу освіти) можна поєднати з цими розвідками.
Доповідь групи «оточення». Група випрацювала вимоги до освіти, до випускника шкіл з точки зору ринку праці і сучасного бізнесу, від пріоритетів економічного розвитку регіону. Також була проаналізована позиція батьків – якими є родини, (їхня типологія), а також, якими є очікування родин і наскільки школи можуть задовольнити цим очікуванням. Директори і районний відділ уважно слухали і записували, погоджувалися.
Також наприкінці виступів груп відбулося обговорення – в режимі мозкового штурму – які є ідеї для того, щоби заповнити «пусті місця», що були зазначені як недоліки освіти.
Було застосовано наступний підхід. З одного боку, рухатися не від проблем, а від створення нових можливостей. Для цього було перелічено, які є потреби, інтереси основних учасників, таких як:
• Держави,
• Системи освіти
• Підприємців, бізнесу
• Місцевої громади,
• Місцевого економічного розвитку
• Батьків
І з іншого боку – визначити, якими є їхні можливості, ресурси цих учасників.
Також була введена Кейсом Хаммінком схема, на якій зображені були учасники освітнього процесу та взаємини між ними. Зокрема, наголошувалося, що не одне тільки міністерство та органами управління встановлюють цілі, а що інтереси батьків і громади також мають впливати на визначення цілей освітньої діяльності в районі та області.
Пропозиція продовжити роботу наступного дня, де планувалося перейти від аналізу того, яким чином плани складалися до розробки плану на майбутнє, не була прийнята учасниками. Вони були втомлені і не вбачали для себе особливого смислу в наполегливій роботі в цьому напрямку.
17.00-17.30. Підведення підсумків, завершення.
Була зроблена наприкінці семінару спроба виділити конструкти – що було досягнуто і з чим можна працювати далі.
1. Проблеми, їх фіксація, пусті місця
2. Можливі шляхи вирішення та конкретні ідеї, пропозиції, що витікали із наявних ресурсів
3. Учасники, що зацікавлені у вирішенні проблем та можуть забезпечити згадані можливості та ресурси
4. Плани розвитку подій з залученням зацікавлених учасників ()як і за рахунок чого зробити їх зацікавленими, включити їх)
Зауваження Кейса під час обговорення цього «залишку»: існує два ризики. План може бути занадто сирим, для того, щоби залучити нових потрібних учасників. А може бути занадто закінченими, що також відштовхне, не дасть змоги їх включити.
Домовленості між учасниками щодо продовження. Пропозиція підготувати план з урахуванням обговорених вимог і нового підходу. Ролі, що взяли на себе
Луковенко, Кейс Хаммінк – підготувати пропозицію залучення громадськості (надається)
Андрій Яценко та його «команда» - прийняти участь у обговоренні пропозиції Т.В.Богачук та районний відділ освіти – виступити експертами щодо пропозиції Директори шкіл – те ж саме, що й районний відділ.
2005.04.05 | Юрій
Re: дякую (-)
Щодо розвитку взаємодії учасників освітнього процесуПроект Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні.
Ольга Коловіцкова
Рулін Тіммерман
Кейс Хаммінк
Вступ.
Розвиток взаємодії між учасниками освітнього процесу вбачається як один із шляхів розвитку освіти (це витікає з досліджень ефективності шкіл, з консультацій з директорами та адміністраторами освіти району щодо якості і доступу до освіти, див., зокрема, відповідні звіти та аналітичні матеріали вироблені в рамках проекту – www.istc.biz)
«Залучення громадськості» - трохи затертий та доволі розпливчатий термін, тому, щодо нашої пропозиції, яка означає дуже прагматичні речі, ми вирішили користуватися іншим поняттям – «взаємодія, співпраця учасників освітнього процесу».
Співпраця школи з її оточенням покликана привести середню освіту більшу відповідність з вимогами ринку праці, тенденціями розвитку промисловості регіону, місцевої економіки. І у той же час – вона має забезпечити взаємний зв’язок між школами та більшістю місцевих зацікавлених учасників освітнього процесу, зробити їхні відносини між собою більш партнерськими.
Співпраця школи і її оточення передбачає включення багатьох різноманітних суб’єктів. Ці суб’єкти мають власні освітні інтереси, що відрізняються; вони мають свої вимоги до шкіл і ставлять свої власні запитання до освітнього сектору свого району.
Суб’єкти - учасники взаємодії
Нижче наводяться принципові позиції та потенційна зацікавленість різноманітних суб’єктів освітнього процесу.
Батьки та учні (а також «родинно-суспільна мережа», що їх оточує – родина, сусіди тощо) ставлять перед школою дуже конкретні специфічні вимоги, що охоплюють різноманітний спектр – від стану шкільної будівлі та загальної атмосфери у класі, до якості навчального процесу. В інтересах батьків і школи, щоби школа була легко доступна, щоб там надавили якісну освіту, щоби педагогічний колектив був дружнім і створював сприятливу атмосферу.
Одне із питань, яке задають собі батьки – чи може школа навчити мою дитину бути успішним на сучасному ринку праці, та при цьому, щоб його (її) поважали в суспільстві? З точки зору батьків школа має забезпечити високу якість освіти, необхідні для подальшого успішного життєвого шляху навички та знання .
Тому батьки та самі учні з бажанням ставляться до участі у розвитку школи, якщо школа відкрито заявляє про свої цілі і несе відповідальність за їх досягнення. У цьому випадку директори шкіл і колективи можуть відверто обговорювати з батьками (з батьківськими комітетами, якщо такі є) свої потреби та шукати допомоги від них.
Місцеві органи влади та самоврядування.
Крім безпосередньо освітніх керівників (завідуючих обласних, міських управлінь, та начальників районних відділів освіти) керівники інших департаментів (департаменти у справах сім’ї та молоді, що мають відношення до ринку праці та місцевої економіки, займаються питаннями здоров’я тощо), вибрані органи місцевої влади також мають свій інтерес в освіті. Деякі з них бачать школи як зручний засіб необхідного адресного впливу (молодь/діти) на конкретну цільову групу, переслідуючи поставлені перед їхніми відомствами важливі суспільні завдання (здоров’я, спорт). Інші ставлять перед освітою вимоги забезпечення (ринку праці/місцевої економіки) працівниками високої кваліфікації. Ці різні за своїм змістом вимоги базуються на спільному розумінні (політичному консенсусі) що у якісній освіті зацікавлені всі, вона вигідна для суспільства в цілому, вона важлива для добробуту родин, територіальної громади, для економіки регіону.
Громадські організації, союзи, спілки, клуби та інші суб’єкти суспільного життя громади є важливими чинниками «навчального середовища. Для того, щоб вони виконували цю важливу педагогічну функцію у суспільстві, вони мусять знати, що відбувається у школі; як школа ставиться до того, що відбувається в суспільстві, в житті своєї громади.
Школи можуть надавати приміщення для громадських організацій, наприклад, слугувати місцем проведення зборів, засідань, семінарів після завершення уроків. Також частина навчального процесу (наприклад, що стосується громадянської освіти, спортивних та інших заходів, практичної підготовки учнів з використанням приладів та устаткування) може бути організована із залученням ресурсів цих організацій. Організації можуть проводити позашкільні заходи, які можуть вважатися складовою навчально-виховного процесу (за планом школи). Звичайно, що місцеві громадські організації зацікавлені у добрих стосунках зі школами, оскільки вони таким чином формують платформу для залучення до своїх лав нових учасників. В той же час є й зустрічна зацікавленість – якщо школи насправді хочуть бути центром громади, вони мусять сприяти роботі цих організацій шляхом надання приміщення та інших ресурсів для забезпечення їхньої діяльності. Якщо це усвідомлено з обох боків, добрі стосунки успішно розвиватимуться і плідна співпраця буде забезпечена.
Економічні суб’єкти. Регіональні роботодавці та промислово-економічні суб’єкти зацікавлені в освіті і приділяють їй велике значення. Перш за все, тому що значна кількість майбутніх працюючих навчається сьогодні у школах. А також, тому, що регіональний економічний розвиток та інвестиційний клімат на тісно пов’язані з соціальним кліматом у регіоні. Погіршення якості освіти в регіоні неминуче призведе до проблем у місцевій економіці, як з огляду на наявність кваліфікованої робочої сили, так і - на соціальні і демографічні наслідки (сім’ї з дітьми переїжджатимуть з села до міста, до інших регіонів, падатиме народжуваність) і таким чином це впливатиме негативно на фінансову спроможність місцевих органів влади (доходи бюджетів падатимуть) .
Освітньому сектору дуже важливо будувати добрі стосунки з місцевою економікою, оскільки від цього залежить підготовка учнів до життя та успішної роботи у регіоні.
Місцеві економічні суб’єкти можуть входити у взаємодію зі школами шляхом інформування та орієнтації стосовно ступенів та можливостей наступної освіти, для тих учнів, хто хотів би продовжувати навчатися (у системі професійної, вищої освіти)
Фірми, підприємства можуть надсилати своїх «візит професорів» (навчання у режимі «guest lessons», коли уроки надають досвідчений персонал та фахівці підприємств). Це можуть бути, наприклад, часи з біології, надані агрономом у вигляді практичних семінарських занять; часи з наукових дисциплін – інженером-технологом, розробником електронних приладів місцевого заводу, економіка - місцевим банківським менеджером, медицина – директором лікарні тощо. Також співпраця може мати форми отримання місцевими школами матеріально-технічної допомоги через використання приміщень та інфраструктури, через спонсорську підтримку діяльності шкіл, через надання допомоги на купівлю комп’ютерів, автобусів тощо.
Основні кроки
Вище наведено принципові позиції та потенційна, можлива зацікавленість. Як зробити цю потенційну зацікавленість суб’єктів освітнього процесу реальною? Як правильно будувати взаємодію?
Першим кроком - є вивчення конкретної зацікавленості, інтересів перелічених вище суб’єктів щодо місцевої освіти.
Другим кроком буде визначення потреби самих шкіл. Якою може бути ця кооперація, для чого вона потрібна школі, кущу шкіл, якої допомоги вони потребують, співпрацюючи з різними суб’єктами? Для цього потрібні аналітика ситуації та визначення, формулювання проблем самим колективом школи «тут і зараз», а не формальний перелік загальних недоліків та потреб.
Третім кроком є визначення того, що саме школи, або освітній кущ, округ, локальна система, можуть пропонувати бізнесу, та яким чином це може бути організовано?
На цьому етапі дуже важливою є кооперація між самими школами. Як показує досвід, школи є значно сильнішими, якщо вони розглядають себе у коаліції з іншими школами. Але не просто як сукупність закладів, а як дієва система кооперації, де кожен бачить свою роль, чим він доповнює інших.
Четвертим кроком є складання плану-карти спільних дій.
Досвід
Усього під час проекту було проведено декілька заходів з цього напрямку
Вивчення досвіду взаємодії школи і громади (на прикладі Миколаївської школи Пустомитівського району, та інших шкіл Львівської області)
Посилення кооперації між школами (створення програма раціоналізації шкільної мережі) кущі Великі Мости і Тартаків, Сокальського району Львівської області.
Аналіз стану мережі та вивчення взаємодії між школами Каховського району Херсонської області.
Розвиток кооперації між школами Каховського району та перспективними видами економічної діяльності (проведення майстерні разом з туристко-транспортним кластером)
Нижче наводиться попередній підсумок, узагальнення результатів наших досліджень і робіт з напрямку «розвиток взаємодії між учасниками освітнього процесу»
Крок 1: Формулювання освітніх потреб місцевих суб’єктів. Для багатьох регіонів України актуальним є занепад економіки і міграція населення в великі міста, за кордон. В той же час, з огляду на відродження місцевої економіки слід підтримувати здорові тенденції і розвивати взаємодію з перспективними видами бізнесу і технологій. Наприклад, для Херсонської та Львівської областей слід врахувати інтереси туристичного бізнесу, інфраструктури сфери послуг, які швидко розвиваються. Основна потреба, - яка є очевидною, але яку під час нашого проекту вдалося сформулювати більш чітко - це зацікавленість нових видів бізнесу у кваліфікованих кадрах, у спеціалістах і робочий силі, оскільки найближчим часом у них виросте кількість робочих місць. Які саме кадри, чим вони будуть займатися, які вимоги тощо? Це важливо і для нового бізнесу і для нових напрямів професійної підготовки. Остання часто не встигає за вимогами часу, її треба «ставити в рамки».
Крок 2.Визначення пропозиції та попиту.
Наступний крок є продовженням першого, і вимагає від директорів шкіл та районних менеджерів освіти нетрадиційного ставлення до системи середньої освіти. Він полягає у визначенні, чи зможуть школи зреагувати на підвищення, зміну вимог до випускників шкіл. Наприклад, стало зрозумілим, що школи не готують для сфери послуг, бо це зовсім інша ідеологія. Люди мають бути більш толерантними, відкритими, любити і знати свій край, але не бути агресивними, поважати точки зору, розуміти інших, знати культури та уподобання інших народів, бути готовими чути інших, вступати з ними у доброзичливі стосунки. Це може слугувати прикладом формулювання потреби шкіл. Мілітаристська у своїх засадах система радянської освіти на готувала дітей до такого світосприйняття. ВНЗ вже не зможуть справитися, оскільки ці якості закладаються в шкільному віці. Якщо Україна хоче бути успішною у постіндустріальному світі, їй необхідно радикально і негайно змінювати зміст і саму філософію освіти. Викладання має будуватися на зовсім інших засадах і на іншому матеріалі, а це вимагає інших кадрів, організації процесу.
У зв’язку з цим школи мають входити у кооперацію з іншими учасниками освітнього процесу і питати (насамперед себе самих) що їм потрібно від інших суб’єктів освітнього процесу, аби досягти того, що вони хочуть, для того, щоби задовольнити інтересами громади, батьків? Що саме вони можуть попросити, а що - пропонувати компаніям, і який вони хотіли би (і можуть) від цього отримати «зворотній» ефект? Отже, на цьому етапі важливим є відповідь на питання: “який інтерес шкіл від співпраці з бізнесом, а який інтерес бізнесу від співпраці зі школами куща, району, місцевими органами влади?”
Крок 3. Уточнення напрямів і шляхів співпраці. Визначення і уточнення того, що саме школи, або кущі шкіл, округи, районна освітня система в цілому можуть пропонувати бізнесу. Наприклад, за рахунок раціоналізації мережі і кооперації між школами можна вивільняти додаткові ресурси, які можуть бути спрямовані на розвиток як самої інфраструктури шкіл, так і на приведення у відповідність змісту та форм надання освіти, про які йшлося вище.
Наприклад, сьогодні багато директорів шкіл та представників управління освітою в сільській місцевості ставляться до транспортування учнів і вчителів, як до чи не єдиного засобу вирішення проблем якості та доступу. При цьому, відповідальність за відсутність коштів на шкільні автоперевезення перекладається на «вище керівництво», що не дозволяє застосовувати інші засоби розвитку мережі, розглядати з точки зору їх доцільності та ефективності. Альтернативні шляхи розвитку, особливо школи сільської місцевості можуть бути пов’язані з впровадженням нових технологій за рахунок економії бюджетних коштів і вивільнення додаткових ресурсів всередині шкільного куща, територіальної громади. (Звичайно, це стає можливим за умов передачі повноважень і збільшення ролі самоуправління в освіті). Перспективною у цьому зв’язку може виглядати пропозиція запровадження телекомунікаційних технологій як альтернатива транспортуванню учнів. В нашому проекті були розроблені та пропоновані сайти для сільських шкіл, як сучасні засоби комунікації, які, за умов належної підготовки вчителів, можуть вирішити питання якості надання освіти і управління освітою. Також перспективною ідеєю може бути створення системи обміну учнями між різними регіонами України. Демографічна ситуація та аналіз ефективності мережі шкіл дозволяють проектувати вільні місця для кооперації не тільки між школами всередині куща, району, але й між різними районами в масштабах країни. Це дозволяє ставити питання державного і регіональних стандартів у практичну площину і переходити до нових мережевих форм організації освіти, використовуючи інфраструктуру шкіл і будуючи єдиний освітній, комунікативний простір.
Головна ідея на цьому етапі полягає у тому, щоби перевірити, проаналізувати, прорахувати (у часі і з огляду на наявні можливості і ресурси) різні варіанти взаємодії на конкретному матеріалі ресурсів і можливостей школи і зацікавлених учасників.
Крок 4 Підготовка плану – карти спільних дій.
Після того, як були проаналізовані напрямки співпраці, результати цих обговорень узагальнюються: всі учасники приймають участь у складанні спільної «плану-карти дій». Учасники спільно готують пропозиції - оформляють результати своєї роботи у вигляді меморандуму, протоколу про наміри. Хто за що береться, якого результату всі хочуть досягти, якими засобами.
2005.04.05 | Георгій
У США вся державна освіта - місцева
У США принцип місцевого фінансування державних шкіл існує споконвіку. І середні, і вищі навчальні заклади фінансуються на рівні округу (county), з податків, які платяться мешканцями саме цього округу. Це має, на мою думку, і величезні переваги, і серйозні недоліки. Перевага у гнучкості. Оскільки школам не треба звітуватися у високі кабінети, як саме вони витрачають свої гроші, вони вільні робити з цими грішми все, що їм вважається за потрібне. Недолік у тому, що є округи, де грошей просто дуже мало і школи занепадають. У цих випадках адміністрація шкіл звертається до федерального уряду за спеціальними грантами, але і цих на всіх не вистачає.2005.04.05 | Юрій
Re: дякую (-)
Ми маємо декілька звітів і готуємо публікацію всіх матеріалів на диску. Є декілька публікацій і є звіти про стан освітньої мережі - деяки з них великі, на 75 сторінок з таблицями, вони не зберігаються на жаль при розміщенні на цьому сайті. Якщо надасте мені Вашу електронну пошту, я можу відправити їх Вам.Надсилаю Вам матеріали одного із семінарів у Каховському районі по складанню шкыльних кущів. Там про це тыльки починають думати. Ми провели декілька подібних також у Сокальському районі - там громада і директори більш активно і з ентузіазмом дивляться на таку перепективу. Хоча принципової різниці немає у підходах до кооперації між школами, взаємодії між школою і громадою.
Вибачте за погану якість - нажаль самі карти умовних кущів шкіл не зберіглися. Ми готуємо публікації, як я вже сказав, які будуть мати кращий "товарний вигляд".
ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬНИМИ ЗМІНАМИ
01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 10
Тел/Факс.: (044) 253-8440, 253-2514
www.istc.biz, office@istc.biz
ПЛАНУВАННЯ СПІВПРАЦІ МІЖ ШКОЛАМИ КАХОВСЬКОГО РАЙОНУ
Покращення доступу до якісної освіти через співпрацю між школами
Практико-методичний семінар в рамках Проекту МАТРА «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні», Каховка, районний відділ освіти, 27 вересня 2004 року.
Семінар проводився за підтримки програми МАТРА, Міністерства Закордонних справ Королівства Нідерландів, в рамках проекту «Розвиток освіти на місцевому рівні в Україні».
Учасники семінару – директор шкіл району 1-3, 1-2 ступеню, представники районного відділу освіти. Організатори семінару - Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Каховський районний відділ освіти, Інститут Управління Суспільними Змінами, Київ. Організаційна група (модератори) семінару –
• Кейс Хаммінк, СПАН-Консалтантантс, Амстердам, Нідерланди
• Юрій Луковенко, менеджер проекту «Розвиток освіти на місцевому рівні в Україні», Київ
Мета – Допомогти відділу освіти Каховського району і директорам шкіл району у реалізації завдань освітньої політики щодо раціоналізації мережі середньої освіти на місцевому рівні (зокрема, у виконанні Положення Міністерства освіти і науки України про освітні округи).
Завдання семінару -
Провести аналіз стану справ з освітньою мережею у районі
Ознайомити директорів шкіл з методиками автономного планування шкільної мережі
Сформулювати ключові проблеми шкіл (куща шкіл, проблеми середньої освіти в цілому районі), які можна подолати засобами міжшкільної співпраці
Виділити найбільш дієві механізми консолідації ресурсів шкіл, міжшкільної співпраці
Визначити механізми участі громадськості (взаємодії між школами, шкільним округом, з однієї сторони, та громадою, батьками, з іншою), що допоможуть у вирішенні проблем якості і доступу до середньої освіти.
Створити сприятливі адміністративно-правові та організаційні умови для поступового переходу до більш раціональної мережі шкіл на рівні кущів, освітнього округу, району враховуючи інтереси освітян, громадськості, батьків та інших зацікавлених учасників освітнього процесу
Порядок денний
Семінару «Покращення доступу до якісної освіти через співпрацю між школами
(на прикладі Каховського району Херсонської області)»
Каховка, районний відділ освіти, 27 вересня 2004 року.
9. 00 Відкриття , привітання учасників від керівництва освіти району і групи організаторів семінару
9.05 Установча доповідь: тема, цілі і завдання семінару, організація робіт
Представлення і пояснення робочої гіпотези організаторів семінару, відповідно до якої «Підвищення доступу до якісної освіти можна досягти за рахунок міжшкільної співпраці та кооперації у рамках мережі шкіл» (The access to education and the quality of education are improved through cooperation and networking between Schools)
9.20 Пленарне обговорення проблем якості освіти -
Що є чинниками, які забезпечують високу (належну) якість освіти, які її складові?
Що сприяє підвищенню якості освіти?
10.00. Розподіл учасників на малі групи (відповідно до умовних кущів, зон, груп сусідніх шкіл, виділених за територіально-транспортними ознаками).
Завдання групам (питання для обговорення у малих групах) :
1. «Ви – управлінська група шкільного куща (територіально близьких, сусідніх шкіл)».
2. «Ви маєте підготувати пропозиції щодо покращення доступу до якісної освіти через міжшкільну співпрацю в межах вашого куща шкіл. Для виконання цього завдання:
3. Намалюйте схему (умовну мапу) освітнього куща
4. Зазначте проблеми, що впливають на якість освіти у вашому кущі
5. Пропонуйте рішення цих проблем, використовуючи думки учасників групи
6. Підготуйте стислий звіт, де будуть представлені а) мапа (схема) куща, б) перелік проблем і в) пропозиції щодо їх вирішення (плюс тези виступу на 5-7 хвилин)».
10.45.-11.00 Перерва
11.00 Доповіді від груп, доповнення та обговорення
12.00 Коментарі та зауваження районного управління освітою щодо наявності умов для вирішення зазначених проблем, забезпечення реалізації наданих пропозицій.
12.10 Підведення підсумків семінару та пропозиція щодо продовження робіт.
12.30. Завершення семінару.
Список учасників
Практико-методичного семінару «Покращення доступу до якісної освіти
через співпрацю між школами»
у Каховському районі Херсонської області
27 вересня 2004 року, Каховка, районний відділ освіти
Учасники - директори шкіл 1-3, 1-2 ступеню, представники районного відділу освіти.
1. Половинник О.Л - Любимвська ЗОШ – д\з 1-3 ст.№ 2
2. Мельниченко О.В. - Василівська ЗОШ 1-3 ст
3. Кохановська Л.Г. - Любимвська ЗОШ – д\з 1-3 ст.№ 1
4. Костенко С.А. - Коробківська ЗОШ д\з 1-3 ст
5. Кузменкова В.Я – Софіївська ЗОШ 1-2 ст
6. Глушка Н.П. – Мало каховська ЗОШ 1-3 ст
7. Собко В.В. – Федорівська ЗОШ 1-3 ст
8. Павленко Н.І. - Дмитрівська ЗОШ 1-3 ст
9. Кушнарьова О.М. - Червоноперекопська ЗОШ
10. Берегова Т.Н.- - Заозерненська ЗОШ 1-3 ст
11. Писарчук М.І - Волинська ЗОШ 1-3 ст
12. Загорулько М.М. -Чорноморівська ЗОШ 1-3 ст
13. Носенко А.В. - Семенівський НВК 1-3 ст
14. Дейнеко Л.І. -Архангелослобідська ЗОШ 1-3 ст.
15. Голиш Л.П. - Тавричанська ЗОШ 1-3 ст.
16. Харипончук В.І - Дудчинська ЗОШ 1-3 ст
17. Мищенко Г.М. - Роздольненська ЗОШ 1-3 ст
18. Данилюк-Шестова Г.В. - Мар’яківська ЗОШ 1-2 ст
19. Нагула Г.П. - Костогризівська ЗОШ 1-3 ст.
20. Климентовська Т.Ф. - Богданівська ЗОШ 1-2 ст
21. Цапко В.В. - Чорнянська ЗОШ 1-3 ст.
22. Кушнаренко Н.М. - Кам’янська ЗОШ 1-3 ст.
23. Чебукіна Т.П. - Сергієвська ЗОШ 1-2 ст.
24. Ліфінцева Г.В. - Новакам’янська ЗОШ 1-3 ст.
25. Богачук Т.В. - Начальник відділу освіти
26. Шевченко І.І. - Завідувач районним методичним кабінетом
27. Кейс Хаммінк - СПАН-Консалтантантс, Гаага, Нідерланди
28. Юрій Луковенко - менеджер проекту «Розвиток освіти на місцевому рівніі», Київ
Організатори семінару - Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Каховський районний відділ освіти, Інститут Управління Суспільними Змінами, Київ.
Семінар проводиться за підтримки програми МАТРА, Міністерства Закордонних справ Королівства Нідерландів, в рамках проекту «Розвиток освіти на місцевому рівні в Україні».
Пленарне обговорення проблем якості освіти
Експерт проекту, представник Нідерландів Кейс Хаммінк організував дискусію, на яку були винесені наступні питання
• Що є чинниками, які забезпечують високу (належну) якість освіти, які її складові?
• Що сприяє підвищенню якості освіти?
При цьому учасникам пропонувалося визначати складники таким чином, щоб вони змогли на наступній фазі семінару за допомогою виділених ними чинників проаналізувати стан справ в їхніх школах.
Дискусія носила дуже живий і відкритий характер і засвідчила високу активність і зацікавленість у проблемах якості освіти з боку директорів. Біло очевидно, що більшість директорів насправді стурбовані цією проблемою, вже досить довгий час думають про це.
(Якщо би виступи директорів не носили такого організованого характеру, могло би з’явитися враження, що «відкрилися шлюзи». Директори чекали нагоди висловитися з приводу болючих проблем).
Результати цієї дискусії можуть бути представлені наступним чином
1. Кваліфікація вчителів (рівень атестації вчителя, його вміння вчитися новому)
2. Ресурси
МТБ (Матеріально-технічна база шкіл)
Забезпечення (методики, посібники, підручники, ІТ, програми тощо )
Фінанси
3. Мотивація (коли бажання учнів і батьків співпадають з реальними перспективами)
Продовження навчання у ВНЗ
Працевлаштування
Кар’єри
Патріотизм (навчатися, аби працювати на користь суспільству, Вітчизни)
Сприятливе середовище (для здобуття освіти, розвитку обдарованості)
Безпека
4. Можливості (як те, що дозволяє робити чинники 1,2,3 діючими, якщо вони в мінусі, - переводить їх з мінуса у плюс)
5. Управлінська кваліфікація (досвід, майстерність)
Перелік складників знаходиться у порядку, в якому вони виносилися самими директорами шкіл і ними ж обговорювалися. Чинник «управлінська кваліфікація» був пропонований і введений в дискусію завідувачем районного відділу освіти Богачук Т. В. наприкінці дискусії
Робота у групах
Наведені вище чинники якості освіти, сформульовані, «розкриті» і «погоджені» директорами шкіл, стали «рамкою» для подальшого аналізу діяльності шкіл і визначення перспективних напрямків співпраці між школами кущів Каховського району.
Учасники були розділені на чотири групи (за основу були взяті транспортні схеми, зв’язки між школами, що історично склалися та методичні зони). Завдання групам (питання для обговорення у малих групах) формулювалися як навчальна вправа (проблемна гра) наступним чином:
• «Ви – управлінська група шкільного куща (територіально близьких, сусідніх шкіл)».
• «Ви маєте підготувати пропозиції щодо покращення доступу до якісної освіти через міжшкільну співпрацю в межах вашого куща шкіл. Для виконання цього завдання:
• Намалюйте схему (умовну мапу) освітнього куща
• Зазначте проблеми, що впливають на якість освіти у вашому кущі
• Пропонуйте рішення цих проблем, використовуючи думки учасників групи
• Підготуйте стислий звіт, де будуть представлені а) мапа (схема) куща, б) перелік проблем і в) пропозиції щодо їх вирішення (плюс тези виступу на 5-7 хвилин)».
Результати робіт у групах
Кущ 1 школи сіл Роздольне, Чорноморівка, Семенівна, Костогризівка, Богданівка, Архангельська Слобода, Дудчино, Тавричанка, Мар’янівка
Сфера проблема Рішення через співпрацю
Кваліфікація вчителів Недостатня обізнаність станом кваліфікації вчителів, персоналу. Нерівномірність, неефективне використання вчителів високої кваліфікації Створення бази даних вчителів шкіл округу
Рівень державного стандарту забезпечує кожна школа – а профільну підготовку – спільно, силами усіх шкіл округу
Ресурси
МТБ
Забезпечення
Фінанси Неефективне використання шкільних автобусів
Непродуманість маршрутизації
Відсутність критеріїв складання маршрутів, більш доцільного розподілу ресурсів Створити базу даних МТБ для мобільності використання ресурсів кожної школи. З метою забезпечення обміну вчителями визначити один-два дня в тиждень для забезпечення профільного навчання
Мотивація
Продовження навчання Профілізація, поглиблене вивчення окремих дисциплін і практична підготовка учнів недостатня для подальшої освіти і працевлаштування. (Хоча б) один день перевезення має тривати цілий день (у т.ч. і для позашкільної роботи, підготовки до вступу, занять у секціях, гуртках, профільної і практичної підготовки)
Можливості
Управлінська кваліфікація Відсутність досвіду, недостатня майстерність директорів щодо управління в масштабах куща шкіл. Не визначеність статусу округу, відсутність органу управління, процедур Має бути створена координаційна рада округу. Голова ради має отримувати додаткову оплату.
Цей кущ самий більший із всіх, представлених на семінарі. У ньому налічується усього 46 комп’ютерів. Школи цього умовного округу мають, на думку директорів цих шкіл, достатній потенціал для того, щоб забезпечити наступні профілі
Розд Чорн Семен Кост Богд АрхСл Дудч Тавр Мар
Навчальний процес Природ
Ничій
Гумані
тарний
Позашкільна діяльність Суспі
льний спорт
Інше Універ
сальний Універ
сальний Універ
сальний Універ
сальний Універ
сальний техно
логіч
ний Універ
сальний Універ
сальний Універ
сальний
Однією з основних проблем, яка заважає забезпечити освіту належної якості є, на думку директорів шкіл цього куща, недостатня мобільність вчителів і учнів, (низька забезпеченість автотранспортом, як виявилося, є характерною проблемою і для інших кущів шкіл, для Каховського району в цілому).
Серед проблем директори наголосили також на недостатньо ефективному використанні кадрового потенціалу вчителів всередині куща. Тому серед пропозицій цікавою пролунала думка про створення бази даних освітянських кадрів округу, бази даних МТ забезпечення.
Кущ 2 школи сіл Василівка, Любимівка1, Любимівка 2, Коробки, Софієвка, М.Каховка, Камишани
Сфера проблема Рішення через співпрацю
Кваліфікація вчителів Закриття початкових шкіл (Камишанська школа)
Бракує вчителів з музики, географії, хімії та інформатики Збереження сілких шкіл
Обмін кадрами
Навчання випускників шкіл за цільовим направленням
Навчання комп’ютерній грамоті на базі шкіл, що їх мають
Ресурси
МТБ
Забезпечення
Фінанси Необхідні ремонт і добудова спортивних, актових залів, класних приміщень, майстерень, систем опалення.
Відсутність транспортних засобів Партнерство шкіл і громади (громадські організації, підприємства, батьки)
Мотивація
Продовження навчання Працевлаштування
Кар’єра. Патріотизм
Середовище. Безпека Здоров’я учнів і вчителів
Бракує бюджетних місць у ВНЗ для продовження навчання
Недостатньо профільних класів
Повноцінне харчування Співробітництво ЗНЗ і ВНЗ
Забезпечити кількість бюджетних місць у ВНЗ 3 та 4 рівня акредитації
Можливості Недостатнє фінансування Не працевлаштованість батьків і випускників ВНЗ Збільшення надходжень у бюджет сільрад (громада)
Збільшення кількості робочих місць для батьків і випускників ВНЗ
Управлінська кваліфікація
Школи наступним чином визначають свою специфіку і пропонують власні ресурси для інших шкіл
Школи
Любимівка1
Любимівка2
Коробки
Софієвка
Мала Каховка
Камишани
Навчальний процес
Приміщення спортзал спортзал
Забезпечення Комп’ютери Комп’ютери
Цікавими пропозиціями директорів шкіл цього округу є направлення на навчання до ВНЗ з подальшим влаштуванням на роботу випускників середніх шкіл округу. Для цього перспективним виглядає налагодження співпраці окремих шкіл і всього округу з вищими навчальними закладами, органами місцевого самоврядування, батьками та іншими зацікавленими учасниками освітнього процесу.
Кущ 3 –школи Дмитрівська. Волинська, Федорівська, сіл Заозерне, Червоний Перекоп
Сфера проблема Рішення через співпрацю
Кваліфікація вчителів Неповне забезпечення вчителів кваліфікованими кадрами Взаємний обмін вчителями між школами
Ресурси
МТБ
Забезпечення
Фінанси Шкільні будівлі без проточної воли та каналізації
Не працюють системи опалення
Відсутність комп’ютерного класу
Застаріле обладнання Фінансування належне
Взаємодія з Дмитрівською ЗОШ
Фінансування
Мотивація
Продовження навчання Працевлаштування
Кар’єра. Патріотизм
Середовище. Безпека Низький рівень бюджетних місць у ВНЗ
Неможливість працевлаштуватися після закінчення школи Збільшення кількості бюджетних місць у ВНЗ
Відкриття нових робочих місць
Можливості Відсутність належного транспортного зв’язку
Соціальні умови життя в селі – безробіття, низький рівень життя, зменшення кількості населення, падіння народжуваності Забезпечення впровадження програми «Шкільний Автобус»
Управлінська кваліфікація
Проблеми, з якими стикаються школи цього куща наступні. Щодо кваліфікації вчителів, директори зафіксували, що неповне забезпечення вчителів кваліфікованими кадрами по тих чи інших предметах є характерним для більшості шкіл. В тім, у деяких школах воно носить особливо загрозливий характер, заважаючи надавати знання належної якості.
Щодо ресурсів і матеріального стану шкіл, були визначені значні недоліки. Так, зі слів директорів, у деяких школах немає проточної воли та каналізації. В інших - не працюють системи опалення. Щодо забезпечення навчального процесу, - на думку директорів шкіл, відсутність комп’ютерних класів і застаріле обладнання в деяких школах не дозволяє їм забезпечити необхідну якість навчання.
Цей кущ характеризується наявністю великою кількості населених пунктів, що не мають шкіл на своїй території. Транспортний зв’язок між цими населеними пунктами і школами забезпечується переважно регулярним транспортом, сполучення між школами куща майже відсутнє (див. Мапу Куща 3 у додатках).
Директори шкіл визначили наступну специфіку, можливості своїх шкіл:
Школа
Напрямок Дмитрівська Волинська Федорівська
Заозерне
Червоний Перекоп
Навчальний процес Суспільно-гуманітарний профіль
Англійська мова
Біологія
Укр. мова Початкові класи Англійська
Фізкультура
Фізика Фізика
Хімія
Укр. Мова
Початкові класи
Німецька
Позакласна діяльність Спортивно-масова робота
Виховні заходи Трудове навчання
Ресурси, МТБ
Приміщення Спортзал
Спортзал
Забезпечення
Комп’ютери Комп’ютерний клас
Виходячи з цієї специфіки, (і реагуючи на зазначені проблеми) директори шкіл пропонували ресурси своїх шкіл для збільшення доступу до якісної освіти у своєму освітньому округу.
Для вирішення проблеми кваліфікації вчителів пропонується взаємний обмін вчителями. Для вирішення питання матеріально-технічного і ресурсного забезпечення перш за все директори шкіл висловили побажання, щоб фінансування потреб шкіл у ремонті і утриманні інфраструктури було на належному рівні. Що стосується проблем забезпечення навчально-виховного процесу, ресурси самих шкіл можуть використовуватися більш ефективно, якщо школи почнуть взаємодіяти між собою. Наприклад, перспективним виглядає взаємодія інших шкіл з Дмитрівською ЗОШ 1-3 ст. у плані використання комп’ютерного класу в цій школі. Для вирішення проблем мотивації директори шкіл пропонують збільшити кількість бюджетних місць в закладах вищої освіти для випускників сільських шкіл і забезпечити відкриття нових робочих місць. Важливим для вирішення багатьох проблем директори шкіл вважають успішне запровадження програми Шкільний Автобус.
Кущ 4 – школи Чорнянська, Сергіїївська, Новакам’янська, Кам’янська, Червоноподільська
Сфера проблема Рішення через співпрацю
Кваліфікація вчителів Недостатня кількість вчителів вищої категорії, вчителів-методистів, старших вчителів Використання педпрацівників Чорнянської ЗОШ 1-3 ст. (1 вищої категорії, 8 старших, 1 вчитель-методист ) Профорієнтація серед учнів (свої кадри)
Ресурси
МТБ
Забезпечення
Фінанси Потреба в ремонті спортивного залу, опалення та обладнання кабінетів Виділення коштів із бюджету та спонсорська допомога батьків, підприємств
Мотивація
Продовження навчання Працевлаштування
Кар’єра. Патріотизм
Середовище. Безпека (Не)можливість продовження навчання в ВНЗ
(Проблеми з) працевлаштуванням учнів
Створення профільного центру, відкриття профільних класів, поглиблене вивчення предметів
Збільшення бюджетних місць у ВНЗ
Можливості Відсутність коштів для продовження навчання у ВНЗ Відповідна заробітна плата у батьків і забезпечення робочими місцями
Проведення незалежного тестування в ВНЗ
Управлінська кваліфікація
Директора шкіл цього куща особливо відмітили гостру потребу у покращенні матеріально-технічного забезпечення шкіл. Так, потрібний ремонт спортивного залу і системи опалення у Чорнянській школі, системи опалення у школах с. Н.Кам’янка та с. Кам’янка. Також, на думку директорів, капремонту потребують школи сіл Н.Кам’янка та Сергіївка.
Цей умовний округ має яскраво виражену базову («кущову») школу - Чорнянську ЗОШ 1-3 ст. На думку директорів шкіл основним ресурсом для покращення якості освіти в їхньому освітньому окрузі може стати використання кадрового потенціалу саме цієї школи, яка має у своєму складі – одного вчителя вищої (17ої) категорії, вісім старших вчителів, одного вчителя-методиста.
Загальні висновки, рекомендації
Щодо стану справ з мережею шкіл
Як і в цілому по області в районі спостерігається велика кількість шкіл 1-3 ступені, де навчається небагато учнів, які неефективні. В той же час, на відміну від деяких інших регіонів України (наприклад, від Сокальського району Львівської області) багато населених пунктів, де зовсім немає шкіл. (Чи це є наслідком скорочення мережі в останні роки, чи так склалося історично, потребує додаткового дослідження і аналізу)
Щодо форми організації робіт
Виступи директорів шкіл і під час пленарного засідання і після роботи у групах були досить структурованими. Ми вважаємо, що причинна не в тому, що директори шкіл готувалися. Програмка була роздана під час відкриття семінару і учасники попередньо мали лише загальне уявлення про тре, що відбуватиметься (Ю.Луковенко відвідав Каховку за два тижні до початку семінару де в районному відділі зустрічався з директорами де повідомив їх про наступний семінар). Причина на нашу думку, полягає в іншому. Ситуація відкритої дискусії віч-на-віч, неупередженої колективної роботи над проблемами надає можливість учасникам розкритися, висловити свою точку зору. Така форма роботи сприяє активності освітян, коли немає необхідності виправдовуватися. Намагання скривати власні недоліки, або звітувати про успіхи не дозволяє сконцентруватися на проблемах, їхньому аналізі та пошуку шляхів вирішення. Це продиктовано адміністративним характером більшості нарад. Ми пропонували учасникам інший - аналітико-проектний, розвивальний характер дискусії, структурований як робоча майстерня. Директори були готові до такої форми робіт, вони не розучилися бачити, формулювати проблеми, висловлювати власні думки. Багато з них не раз продемонстрували готовність вирішувати їх власноруч, не перекладати відповідальності на когось зі сторони, на інші інстанції.
Такий спосіб робіт дозволяє навчатися один у одного під час роботи. Можна порівняти роботу різних груп, виділити досягнення груп у передати їх іншим учасникам. Спільні проблеми можуть формулюватися по різному, і від цього залежить їх рішення. Це бачать всі учасники. Групова робота дозволяє краще сформулювати проблеми, а пленарне засідання – обговорити, вибрати краще, більш вдале рішення.
Пропозицій директорів шкіл
Якість освіти і проблема безробіття
Розглянемо чинник «мотивація» як одну із складових якісної освіти. Така проблема як відсутність перспектив працевлаштування може бути сформульована в орієнтації на інших – «бракує робочих місць», а може бути сформульована як недолік самої підготовки – «відсутність профільних класах». Саме таким чином проблема стає поштовхом для конструктивного думання: «як ми можемо подолати цю проблему власними силами», а не чекати поки хтось вирішить «відкрити належну кількість робочих місць» .
Додатки 1-4 – мапи кущів шкіл каховського району
Мапа куща 1 школи сіл Роздольне, Чорноморівка, Семенівна, Костогризівка, Богданівка, Архангельська Слобода, Дудчино, Тавричанка, Мар’янівка
Мапа куща 2 школи сіл Василівка, Любимівка1, Любимівка 2, Коробки, Софієвка, М.Каховка, Камишани (існуючі і перспективні напрями взаємодії між школами)
Мапа куща 3 - школи Дмитрівська. Волинська, Федорівська, сіл Заозерне, Червоний Перекоп
Мапа Куща 4, школи Чорнянська, Сергіїївська, Новакам’янська, Кам’янська, Червоноподільська
2005.04.11 | Людмила
ой, як невдобно получилось...
я от поквапилася дякувати.а виявляється - нема за що.
бо питала інформацію про семінар від 28 березня 2005 року.
натомість тут було накидано купу всяляких звітів, та серед них я чомусь не можу розшукати саме запитаної інформації...
2005.04.12 | Юрій
Re: ой, як невдобно получилось...
Нажаль звіт про семіна 28 березня в Херсоні ще не готовий (ми зробили лише коротку інформацію про нього для голандців англійською, думаю, що найближчим часом протягом наступного тижня закінчемо більш детальний звіт українською).На цей момент, для того, щоби мати уявлення, про що йшлося, можемо пропнувати Вам запрошення і програмку семінару
Запрошення і Програмка семінару-тренінгу
Шановний (а)_____________________________________
Запрошуємо Вас взяти участь у семінарі в рамках проекту „Розвиток освіти на місцевому рівні” за темою:
„Планування загальної середньої освіти в контексті соціально-економічного розвитку Херсонської області ”
Семінар має на меті допомогти працівникам управління освітою області, обласної та районних органів влади у підготовці плану розвитку освіти на місцевому рівні.
Завданням семінару є передати досвід міжвідомчого підходу до розвитку освіти та розвинути практичні навички учасників щодо планування освіти, що відповідає вимогам соціально-економічного розвитку області.
Семінар має практичну орієнтацію і спрямований на розробку наступних продуктів:
• пропозиції нового переліку даних, оновленої структури плану розвитку освіти Херсонської області
• вимог до розробки плану з боку бізнесу, батьків, інших зацікавлених учасників освітнього процесу
• вимог до працівників управління освітою з боку нової методики планування
Результатом семінару можуть також стати пропозиції підвищення кваліфікації (у формі «практичної підготовки на робочому місці» , тобто, без відриву від основної роботи). Така система підготовки базується на запиті від самого управління освітою і призначена для подальшої розробки плану розвитку освіти на місцевому рівні, передбачає методичний, інтелектуальний супровід і моніторинг його реалізації, поетапного впровадження.
Всі витрати, пов’язані з Вашою участю у цьому семінарі, бере на себе Проект „Розвиток освіти на місцевому рівні”, що здійснюється за підтримки програми МАТРА (Нідерланди)
Семінар відбудеться 28.03 2005 року у м. Херсоні
Початок семінару о 10.00 у
Контактні телефони у Херсоні – 8 0552 6 3 65 44 8 05536 3 3214
Відповідальний за підготовку і проведення семінару Луковенко Юрій Віленович
Тел/факс (у Києві) 8044 253 84 40, 253 25 14 (офіс) 8 067 802 21 08 (моб)
Адреса електронної пошти –istc@nbi.com.ua
Порядок денний практичного семінару „Планування середньої освіти в контексті соціально-економічного розвитку Херсонської області”
10.00-10.15.
Вступне слово керівництва освіти області, органів регіональної влади
10.15-10.45. Установча доповідь. Децентралізація освіти, функції центральної, обласної та районної влади, розподіл повноважень, роль інших учасників освітнього процесу. нідерландський директор проекту Кейс Хаммінк Спан-Консалтантс,
10.45 -11.00. Установча доповідь про цілі і завдання, порядок роботи семінару. Український директор проекту, Юрій Луковенко, Інститут управління суспільними змінами
11.00-11.40. Аналіз досвіду освітнього планування. Доповіді з представлення матеріалів і досвіду освітнього планування. Учасники презентують власний досвід, напрацювання, відповідаючи на питання „що було зроблено, що не вдалося в освітньому плануванні, що було найважчим і чому”. Обговорення.
11.40-13.00. Робота в малих групах „Якими є критерії ефективності управління освіти на рівні області. Хто є основні учасники і якими є інтереси і вимоги основних зацікавлених учасників освітнього процесу” . Питання для роботи в групах:
Які дані, яка інформація нами збиралася, використовувалася, для чого?
Як враховувалися/мають враховуватися інтереси і потреби учасників освіти
Яка – демографічна, соціальна, економічна інформація тощо – ще потрібна?
Як можна організувати успішне планування розвитку освіти на рівні регіону”
13.00-13.30. Перерва
13.30-15.00. Продовження роботи в малих групах „ Що потрібно, - які данні, умови, механізми заохочення, ресурси тощо - для підготовки якісного плану розвитку освіти на місцевому рівні”. Підготовка доповіді, включаючи список з найбільш важливих, на думку учасників складових якісного планування та можливих шляхів їх реалізації.
15.00-15.30. Презентація доповідей від груп.
15.30- 16.00. Обговорення процесу підготовки планів розвитку освіти в контексті соціально-економічного розвитку регіону з представниками туристсько-транспортного кластера «Південні Ворота».
Група організаторів семінару:
Кейс Хаммінк –консультант з питань планування освіти на місцевому рівні, організатор і експерт багатьох міжнародних проектів і програм, Спан-Консальтантс, Нідерланди
Ольга Коловіцкова – директор Інституту Управління Суспільними Змінами, Київ, координатор проекту „Розвиток освіти на місцевому рівні в Україні”
Юрій Луковенко – український директор проекту „Розвиток освіти на місцевому рівні в Україні”
2005.04.13 | Людмила
показово...(-)
2005.04.05 | Юрій
Re: от і мені цікаво...
ХТО ЩО ВИРІШУЄ?Децентралізація освітньої політики
Проект "Розвиток освітньої політики на місцевому рівні" за підтримки МАТРА
ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
ЧОМУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ?
• Демократизація суспільства
• Мінімізація бюрократичного тягаря
• Відновлення громадянської довіри
• Можливості залучення різних джерел фінансування
Шкільне управління, що ґрунтується на необхідності
Простір для керівників освіти та місцевої влади для підготовки і впровадження рішень, які б відповідали інтересам громади та задовольняли потреби регіону
Заохочення керівників освіти та місцевих/регіональних управлінців до підвищення ефективності мережі і якості надання освітніх послуг
Ключові поняття
• Відповідальність
• Директорів шкіл/ Вчителів
• Батьків/ Учнів
• Громади/ Економічних суб”єктів
• Підзвітність
• Щодо забезпечення якості
• Щодо використання державних коштів та суспільних ресурсів
Інструменти децентралізації
• Мотивація
• Заохочення шляхом створення умов:
– Через розробку національної освітньої політики
– У нормативно-правовому середовищі
• Вміння
• Програми тренінгів
• Матеріали тренінгів
• Інструменти
• Результати досліджень і розробок
• Методи організації досліджень і розробок
Рекомендація 1 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
• Розробку і здійснення освітньої політики на всіх рівнях організовувати з включенням зацікавлених учасників освітнього процесу.
• Цього можна досягти через а) механізми консультацій з громадськістю та б) залучення всіх зацікавлених сторін, що ухвалюють рішення в освіті
Національний рівень: Залучення професіоналів не тільки освітньої сфери, економістів, наукових експертів
Регіональний/ Місцевий: залучення вчителів, батьків, студентів, громади та економічних суб”єктів
Рекомендація 2 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
• Передати повноваження прийняття рішень на “найнижчий рівень” освітньої системи. Це передбачає
Планування власного розвитку всіма зацікавленими учасниками на рівні територіальної громади
Фінансування шкіл з бюджету “без посередників”
Утворення шкільних рад та посилення їх функцій і спроможності
Збільшення ресурсів через взаємодію між школами
Забезпечення якості освіти самими школами
Кадрові рішення (щодо прийняття на роботу та звільнення, перепідготовки) приймаються на місцевому рівні
Рекомендація 3 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
Впровадити механізми якості освіти, які поєднують самооцінку шкіл зі зовнішнім оцінюванням.
Школи, відповідальні за якість освіти, зацікавлені в об”єктивному оцінюванні.
Рекомендація 4 (проект)
Ми рекомендуємо уряду змінити функції органів управління на обласному та/або районному рівні
• Досвід та вміння обласних і районних органів управління освітою спрямувати на:
Збір даних для прийняття управлінських рішень на місцевому рівні
Зовнішню оцінку якості шкіл
Фінансовий аудит та звітування
Рекомендація 5 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
• На обласному та/або районному рівні створити умови для впровадження “прозорої і доступної системи освітньої підтримки” :
В перепідготовці, підвищенні кваліфікації вчителів
В методичному/ресурсному забезпеченні
Публікації, розповсюдження підручників, навчальних програм і посібників
Тренінг та підтримка керівництва
Ринок підтримки освіти
Пояснення прозорої і доступної системи освітньої підтримки, що базується потребах
• Школи і громади мають свій бюджет і можуть використовувати його для розвитку персоналу і реконструкції мережі на свій розсуд
• Конкуренція між провайдерами забезпечує вищу якість при зменшенні ціни
• Незалежна акредитація провайдерів
Рекомендація 6 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
• Сприяти раціоналізації освітньої мережі шляхом створення кущів (освітніх округів).
Цього можна досягти шляхом :
– Фінансової підтримки процесу освітнього планування
– Проекти розвитку мережі різними учасниками освітнього процесу мають доповнюватися а) навчанням; б) впровадженням прозорої системи освітньої підтримки
– Забезпечення того, щоб зекономлені в результаті раціоналізації ресурси були збережені в середині куща та реінвестовані в розвиток освітнього процесу
Рекомендація 7, 8 (проект)
Ми рекомендуємо уряду
• Сприяти поширенню інструментів та методів, вироблених в проекті серед місцевих та регіональних органів управління і “планувальників” розвитку освіти
• Запровадити в системі перепідготовки управлінських кадрів освіти курс з вироблення освітньої політики та планування розвитку освіти на місцевому рівні.
2005.04.05 | Юрій
Re: от і мені цікаво...
Семінар: Сфера освіти в контексті стратегічних завдань розвитку країниДата проведення: 02.03.2005
№ ПІБ Організація, посада
Група № 0
Фасілітатор:
1 Астахова Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", Ректор
Валентина
2 Бойко-Бойчук Олег Асоціація агенцій регіонального розвитку України
3 Валентик Наталія Газета " Директор школи ", Заступник головного редактора
4 Виговська Ольга Всеукраїнський науково-практичний журнал "Директор школи, ліцею, гімназії",
Головний редактор
5 Греков Олексій Приватна школа "Афіни", Замісник директора
6 Григораш Віктор Видавництво "Основи"
7 Зарудін Олег Міністерство освіти і науки України, Департамент вищої освіти, Завідуючий
сектором освіти дорослих
8 Кисельов Сергій "Причорномор’я", Політолог
9 Клепко Сергій Полтавський обласний інститут післядипломної освіти, Проректор
10 Коврига Олександр Харківський національний університет ім. Каразіна, кандидат економічних наук
11 Козаченко Лілія Міністерство освіти і науки України, Департамент загальної, середньої та
дошкільної освіти, Головний спеціаліст
12 Коловіцкова Ольга Інститут управління суспільними змінами, Директор
13 Кравченко Наталя Науково-методичний центр розвитку критичного та образного мислення "Інтелект",
директор
14 Крамаренко М.В. Компанія "ВІЛ", Керівник проекту "Наука та суспільство"
15 Кучма Ірина Фонд "Відродження"
16 Луковенко Юрій Інститут управління суспільними змінами, проект "Розвиток освіти на місцевому
рівні", директор проекту
17 Марусов Андрій Агентство інформаційного розвитку
18 Митько Лідія Київська асоціація "Мала академія наук", Виконавчий директор
19 Нікітін Володимир МЦПД, Замісник директора
20 Ніколов Юрій Журнал "Влада грошей"", Журналіст
21 Олійник Людмила Клуб "Друзі Аргентини", Президент
22 Танська Юлія Інформаційна агенція "Інтерфакс-Україна", Кореспондент
23 Паращенко Київський ліцей бізнесу, Директор
Людмила
ISTC Сфера освіти в контексті стратегічних завдань розвитку країни
02.03.2005 Сторінка 1 з 2
№ ПІБ Організація, посада
24 Селецька Алла Європейська Комісія
25 Слухай Сергій Київський національний університет ім. Шевченко, Кафедра економіки, к.е.н., доцент
26 Соскін Олег Ігорович Інститут трансформації суспільства, Директор
27 Стрілько Валентина Апарат Верховної Ради України, Радник керівника
28 Сук Олександр Харківський національний технічний університет "Харківський політехнічний
інститут", Професор
29 Тимошенко Зоя Європейський університет, Перший проректор
30 Тимошенков Ігор Харьківський гуманітарний університет "Народна українська академія", Кафедра
виробничого і фінансового менеджменту, Професор
31 Ткаченко Марина Телекомпанія "Вуличне телебачення", головний редактор
32 Хайрудінов Муєдін Кримський державний інженерно-педагогічний університет, Проректор по учбовій
роботі
33 Якименко Олена Асоціація сприяння здоров’ю, Директор
34 Якуб Юлія Газета "Столиця"
35 Якушик Валентин Центр суспільно-політичних досліджень Національного Університету "Києво-
Могилянська Академія", Доктор політичних наук
2005.04.05 | sama
Це лапша чи я помиляюся(-)?
2005.04.06 | Людмила
навпаки, Ви, як завжди праві(-)
2005.04.21 | олег
Центр освітньої політики
“Центр освітньої політики” засновано у 2000 році. Підставою до створення цієї інституції стали “Основні засади освітньої політики міста Львова”, розроблені управлінням освіти Львівської міської ради спільно з громадськими організаціями „Інститут політичних технологій” (м. Львів) та „Міжнародний центр перспективних досліджень” (м. Київ) та затверджені Львівською міською радою 30 грудня 1999 року.Перших два роки Центр функціонував як окремий структурний підрозділ громадької організації “Інститут політичних технологій”, а з квітня 2003 року був легалізований як окрема юридична особа зі статусом неприбуткової громадської організації.
За період існування експерти Центру реалізували ряд освітніх проектів, метою яких було досягнення цілей та завдань, визначених стратегією розвитку освіти міста, а також брали активну участь у програмах та проектах загальнонаціонального масштабу.
Серед успішних власних проектів варто відзначити:
Ю “Підвищення якості роботи шкіл в Україні”, польсько-український освітній проект за підтримки Програми RITA (січень-серпень 2004 року). Партнер – Товариство викладачів-тренерів (Stowarzyszenie edukatorów), Варшава. Проект охоплює 6 областей України: Волинську, Рівненську, Дніпропетровську, Кіровоградську, Полтавську, Миколаївську. До участі запрошено по 40 шкіл з кожної області. Експерти Центру освітньої політики разом з польскими колегами пропонують керівникам шкіл запровадити у свою діяльність дві новітні програми, які широко використовуються у європейських країнах: “Самооцінювання роботи школи” та “Школа, що керує знаннями”.
Ю Дослідження “Децентралізація та людський розвиток в освітньому секторі України” на замовлення Програми Розвитку ООН (серпень-жовтень 2002 року). Результати дослідження увійшли до „Звіту про людський розвиток в Україні” за 2003 рік.
Ю “Моніторинг якості роботи школи шляхом її самооцінки”, польсько-український освітній проект за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження” та Програми RITA (15 вересня 2002 р. – 18.07.2003 р.). Партнер – Товариство викладачів-тренерів (Stowarzyszenie edukatorów), Варшава. В рамках проекту було запроваджено методику самооцінювання у 30 школах Львівської області та підготовлено 60 вчителів-тренерів, здатних передавати власний досвід освітянам з інших шкіл.
Ю “Громадський вимір освітніх змін у Львові” (липень-листопад 2001), в рамках якого було проведено серію громадських слухань з питань формування та реалізації місцевої освітньої політики, підготовлено методичний посібник з методології залучення громадськості до процесу прийняття політичних рішень у сфері освіти.
Матеріали проекту розміщено в Інтернеті за адресою:
http://www.city-adm.lviv.ua/citizen.
Окрім власних проектів, експерти Центру освітньої політики брали активну участь в громадському обговоренні Національної доктрини розвитку освіти в Україні ХХІ століття в рамках „Програми підтримки вироблення стратегії реформування освіти” (МФВ, ПРООН, Інститут освітньої політики з Будапешту).
З лютого 2003 року Центр освітньої політики увійшов до складу Мережі Освітньої Політики, створення якої ініціював Міжнародний фонд „Відродження”.
Експерти Центру активно включились в обговорення проекту „Державного стандарту базової і середньої освіти” - одного з найважливіших документів, над яким зараз працює Міністерство освіти і науки України. Центр освітньої політики взяв на себе координацію проведення експертизи проекту “Державного стандарту” у місті Львові.
Робота Центру освітньої політики при проведенні експертизи проекту Державних стандартів сфокусована на освітні галузі “математика”, “природознавство”, “мова і література”, суспільствознавство”. Презентація результатів експертизи та обговорення проекту Державних стандартів у широкому колі освітян відбулися під час серпневих педагогічних конференцій у 2003 році.
Цього року в рамках проекту “Мережа освітньої політики” наш Центр працює над проектом “Громадська підтримка освітніх ініціатив”. Проектом передбачено сформувати активне суспільне середовище, здатне дієво реагувати на стан справ в освіті та на ініціативи центральних органів управління освітою. Для досягнення мети буде об’єднано в мережу громадські організації з різних регіонів України, діяльність яких поширюється на сферу освіти.
Наші контакти:
ЛМГО «Центр освітньої політики»
Керівник організації:Олег Процак_
Адреса організації: пл. Ринок, 8, м. Львів 79008
Телефон/Факс: (0322) 720647 / 722861
Електронна пошта: oprocak@iatp.org.ua
2005.04.21 | Юрій
follow-up
Коврига А.В.Заметки
по вопросу оформления инициативы по стратегической оценке ситуации
и разработке политики развития сферы образования [и науки]
Для практического продвижения инициативы необходима специальная рефлексия и оценка “внутренней работы”, подготовки и проведения публичных действий и мероприятий (пресс-конф.28.02.2005, круглого стола 03.03.2005 г. и последующих шагов) по предъявлению инициативы.
Принципиально важно квалифицировать адекватность подхода, наши “внутренние” деятельные возможности и реальные итоги подготовительных мероприятий и акций по:
1) Самоорганизации [концептуальному и организационному конституированию] ядра экспертно-аналитической и разработческой группы,
2) Установлению рабочих отношений и ангажированию новой команды истэблишмента к партнерскому участию в рамках общественно-государственных усилий по построению современной политики развития сферы образования и науки, и
3) Выходу на работы по формированию национального пространства [дебатов и] коммуникаций обеспечивающих легитимацию и реализацию стратегических инициатив и политики развития сферы образования и науки [как центральной в пакете гуманитарных практик по развитию страны].
С другой стороны для практического продвижения инициативы необходима оценка формативного контекста инициативы (институциональные возможности и ограничения, реализуемые проекты, направленность реформирования, основные политэкономические и социальные напряжения, позиции stakeholders и основных групп интересов и т.д.), который на сегодня уже может быть артикулирован, различим и понят.
Представляется, что в настоящий момент необходимо более определенно обрисовать перспективу работ – то есть того, что от нас “могут хотеть” и какие дела для нас могут быть реалистичны.
* * *
Нами, как инициаторами, ещё в начале января с.г. предполагалось, что “фреймы [“командного сознания”] нового истэблишмента (совместно с медиа оболочкой этого истэблишмента, и ауто-лигитимирующими, реферативными социально-политическими кругами), которые абсолютно необходимы для восприятия смысла, построения и использования современной политики развития сферы образования и науки могут быть достаточно быстро сформированы и практически оформлены.
Предполагалось, что новая команда подготовлена и намерена строить современное государство и развивать страну.
Предполагалось, что некая публичная “Большая стратегия развития страны” будет создаваться в ближайшее время. И работа эта будет проходить в открытой манере, с опорой на наиболее квалифицированные кадры и т.д.
Поэтому, казалось что действительная нужда в стратегической разработке политики развития сферы образования “вот-вот” может быть объективирована, может получить общественное звучание и обрести легитимность.
То есть, наша Инициатива построения Стратегически осмысленной политики развития сферы образования и науки (далее “Дела”) была реакцией на window of opportunity которое, казалось, открывается в связи с приходом к высшим государственным постам “новой команды”.
Содержание, принципиальный формат и общий подход к построению Дела первоначально были ориентированы на:
А) такой критический пересмотр состояния ключевых сфер страны в котором будут переинтерпретированы политэкономический статус, функциональное и стратегической значение сферы образования в развитии государства и страны,
Б) опубликованные ближайшие “планы” и принципы организации нового истеблишмента, общий контекст планов создания межведомственых и межсекторальных комиссий, призванных осуществить общественно-государственную оценку состояния дел по ключевым сферам (в т.ч. программные заявления Президента, А.Зинченко, Ю.Тимошенко, Н.Томенко, О.Рыбачука и С.Николаенко о работе с общественностью и создании комиссий),
В) предвосхищаемые долгосрочные потребности и стратегические “программные установки” нового истеблишмента,
Г) кроме того, принципиальным в нашей разработке идеи НД и НК было предположения Ю.Луковенко о возможности использования имеющихся рабочих отношений и связей с И.Васюником, И.Юхновским и др. для ангажирования VIP и получения поддержки, в том числе участия в мероприятиях, обеспечение легитимации и содействие в запуске Дела.
Эти предположения повлияли на выбор времени, характер подготовки и организацию всех первых действий в Киеве.
3. Наличие проектного и инновационного опыта, практики исследований и разработок и широкой сети профессиональных (потенциально – экспертных) связей вселяет уверенность (а, может быть сеет иллюзии?) позволяет подойти к оформлению такой претенциозной задачи – стратегической интерпретации ситуации в стране (и мире) и формирования институциональных и содержательных (интеллектуальных) условий для построения стратегии развития сферы образования и науки.
4. Первичные консультации со львовской группой (М.Зубрицкая, О.Процак, П.Хобзей и др.), в Харькове, Симферополе, Херсоне и в Киеве подтверждали наличие экспертной воли и “разработческого ресурса”, квалифицированного и адекватного глобальности Дела.
5. “Тестирование” отношений stakeholders при помощи Меморандума и входе бесед (в комитете по Н и О в ВР, у Щербак в ВР, Кремень в АПН, и др.). косвенно подтверждало значимость темы и возможность организации Дела.
6. Круглый стол с радикальной темой “Сфера освіти в контексті стратегічних завдань розвитку країни: ситуація та можливі перспективні напрями політики” был попыткой провокации stakeholders сферы и ключевых VIP истэблишмента [и ряда представителей “экспертного сообщества”] на возможности выхода с публичное пространство для открытой дискусии поставленных вопросов и рабочего взаимодействия в рамках поставленной темы.
В этой связи все проделанные шаги позволяют считать что произведена определенная экспресс-диагностика ситуации:
а) самой группы инициаторов;
б) нового истэблишмента;
в) потенциальных “референтных групп” и стратегических stakeholders;
г) сферы в целом.
е) кроме того, на сегодня сформировались контуры формативного контекста, в котором могут быть построены инициативы подобного рода.
“Основные итоги и выводы” (тезисы вне иерархии и значимости)
1). Кризис легитимности и пролонгированная слабая легитимность ключевых институциональных комплексов в Украине и практически во всех основных сферах это по прежнему и на ближайшую стратегическую перспективу вопрос № 1.
Новая команда пока ничего не добавила в сторону разрегулирования, укрепления легитимности ключевых институтов, пока еще не подошла к формированию нормальной практики институционального развития.
Вместе с тем новый истэблишмент начал работу в контексте расширенных ожиданий. Публика ждёт позитивных новаций и укрепления благочинных институтов. Однако, первые организационно-экономические новации истэблишмента сегодня порождают ещё большее напряжение не только в структурах повседневности, но обостряется и ряд политэкономических и социокультурных отношений (культурный раскол, промышленники, новые условия ведения малого и среднего бизнеса и др.).
Попытки ангажировать западные институты для повышения “внутренней” легитимности нового истэблишмента (через присоединение к международным организациям, вхождение в практику интенсивного копирования западных институтов и т.п.) только еще более обнажают и артикулируют разрывы в институциональной организации общества и экономики, разрывы в уровне институционального развития и легитимности, усугубляют все сложности государственного строительства и развития страны. Получение различных статусов, вхождение в разнообразные организации никак не определяет, что собирается строить Украина. Так проблема легитимности по прежнему в забвении. Ряд экспертов уже трактуют происходящее в идее циклов “узурпации/контр-узурпации власти”.
Поэтому необходима новая стратегия и новая институциональная инфраструктура легитимации экспертных оценок и утверждений.
Без формирования такой институциональной инфраструктуры легитимации (опубличивания, публичного утверждения, “технологии” объективации и распространения), проектов, стратегических документов и т.д. все инициативы экспертизы, их “результаты”, даже будучи опубликованными, по определению остаются в параллельном истэблишменту мире, в мире параллельном “медиа оболочке” истэблишмента и вне пользования основных социально-политических группировок, то есть фактически в общественном underground.
В такой ситуации они представляют из себя ничто относительно практики политэкономического и институционального развития страны.
Собственно практики политэкономического и институционального развития страны и будет формироваться по мере складывания и наполнения работой институциональная инфраструктура легитимации экспертных оценок и утверждений, которая будет превращать их в институциональные факты.
2). В этой связи, второй ключевой вопрос:
Как возможно в принципе сделать Национальный доклад (НД), с его стратегической оценкой ситуации и программных направлений политики развития, а также и другие стратегические разработки, институциональным фактом?
В зависимости от ответа на эти вызовы легитимации и должна выстраиваться технология и методология изготовления НД, формироваться круг эспертов-разработиков и субъектов-исполнителей, стратегия PR, определяться отношения с Державним Секретеріатом, подход к fundraising.
Идея НД была сформулирована мною как новый ход на институционализацию “знания” и квалифицированного суждения в современных весьма нетривиальных условиях Украины.
Поэтому и предлагалась специальная технология изготовления этого НД как специального экспертного суждения через “Национальную комиссию” – как новый институт, наполняемый индивидуалами - людьми обладающими достаточными credentials и освобожденными от низколегитимной и скомпрометированной практики наличных институтов.
То есть развертывание действия не через коалицию наличных институтов, общественных организаций или НГО, не через консорциум, объединящий “институциональных инвалидов” или какую-то ассоциацию инициаторов. Таких инициатив, опирающихся на расширенную социальную базу и соответствующую политическую поддержку, с размытыми статусами и ответственностью и т.д., может быть множество.
В этом смысле как только мы обозначаем в ряду организаторов инициативы некий институт с подписью директора и т.п., например “Институт суспільних змін” мы сразу попадаем в ситуацию и пространство конкуренции институтов, репутаций и компроматов, институциональных статусов и легитимностей. Без уровня индивидуальных (не-институциональных) credentials адакватных поставленным задачам здесь вообще не пройти.
Совершенно показательны вопросы заданные В.В.Стрілько (Радник керівника Апарата ВР України) во время Круглого стола 02.03.2005. Пожалуй это самые сложные и принципиальные вопросы, поставленные на том мероприятии: На чем основывается уверенность в легитимности действий? Кто такие организаторы? Каков уровень институциональных credential? Есть ли у данных институтов легитимный мандат на осуществление такого рода акций? Кто будет направлять работу и как будет обеспечена легитимность результатов? Это примерно то что спрашивала/возражала В.В.Стрілько. Эта проблемная ситуация была ярко продемонстрирована в тот момент, когда в ответах на вопросы от обсуждения легитимности и статуса “института-организатора” перешли к обсуждению и предъявлению credentials индивидов-организаторов (голосование по Ю.Луковенко).
То есть оценивая осмысленность и перспективность инициативы прагматики проверяют сопоставимость задачи и организационно-политических, институциональных возможностей её реального развертывания (вопросы В.В.Стрілько и профессора А.Ф. Сук).
Как бы мы ни стремились самим действием по изготовлению НД в рамках НК осуществлять институциональную новацию, с тем чтобы отмежеваться от скомпрометированных институтов с ветхой и умирающей легитимностью, мы находимся в широком поле различных практик, и организация действия будет структурирована институционально, традиционно и по этим практикам.
Предполагалось, что “прикрепленность” к службам Президента и работа на обеспечение стратегических планов нового истэблишмента, будет снимать проблему легитимации или, по-крайней мере, будет поддерживать легитимацию и вычленение самого экспертного действия из старорежимного смыслового, идеологического и политэкономического контекста.
Как это сделать и через какое институциональное оформление Комиссии, проекта Национального доклада, Совета в рамках работы Державного Секретаріата и т.д. может быть обеспечена организация работы – этот вопрос остаётся открытым и требует специального разрешения.
3). Текст, подготовленный Ю.В.Луковенко (“Записка по результатах круглого столу”) составлен в предположении, что замысел инициативы и организация Дела (включая Меморандум, Национальную Комиссию и др. проектные действия) реализуется как и планировалось, сам круглый стол был именно тем мероприятием которое должно было послужить стартовым моментом, ангажировать VIP, послужить началом работы по легитимации инициативы, сформировать ядерную группу экспертов и разработчиков для Комиссии и т.д.
В то же время, фактом является:
а) фактическая неопределенная ангажированность в проект львовян и других “сподвижников” – например, текст О.Процика про Положение о комиссии пришел по e-mail за несколько часов до круглого стола;
б) игнорирование мероприятия и инициативы приглашенными VIP и соответствующими службами;
в) оставшаяся неопределенность с возможностью и характером поддержки Дела новым истэблишментом;
г) неопределенность с возможностями и характером участия в Деле представителей “экспертного сообщества”.
д) пока еще полная виртуальность (фантомность) коалиции (консорциума).
4). Продумыванию и попыткам организации Дела уже около 100 дней. Поэтому можно сделать ряд выводов по ситуации и общему формативному контексту инициативы.
Прежде всего, важно учитывать, что в общественной и политэкономической ситуации сегодня доминирует электоральный цикл/фон:
а) как напряжение вокруг реализации (или провала) комплекса обещаний – ожиданий, сформированных на предидущем этапе,
б) как подготовка к реконфигурированию отношений власти в процессе и по результатам выборов в ВР в 2006 г.
При этом, поскольку реформирование накануне и прямо перед выборами как правило приводит к “поражению реформаторов”, то ожидать реальных реформаторских действий в настоящее время нереалистично.
Кроме того, базовый временной горизонт украинского истэблишмента, в силу его по преимуществу аграрно-крестьянских корней, один календарный год. Отсюда исходят дополнительные трудности в конституировании стратегического мышления и выходе за рамки ситуативности. Невостребованность и неразвернутость работ по построению видения долгосрочного развития страны демонстрирует очевидность дефицита государственного мышления. Доминирует ситуативно-политическое, а не стратегическое государственное мышление.
Один из главных барьеров и фундаментальная преграда для участия и ангажирования в Дело выработки стратегически осмысленной государственной политики развития сферы образования и науки – невозможность реальной публичной постановки проблем. В результате укоренения “власти коротких денег” и краткосрочных бизнес проектов оттеснена на задний план и стала невозможной сама постановка вопросов и проработка стратегических вопросов и проблем развития. В условиях распределения и дележа экономического ресурса все представления о развитии, о современном государстве были постепенно вытеснены из концептуального языка.
Пока длинные инвестиционные циклы не являются предметом интереса членов нового истэблишмента. Поэтому и процессы образования, исследований и социального и технологического воспроизводства – собственно то, из чего и возникают условия новой капитализации, – не рассматриваются в качестве предмета управления. В таком контексте сложно поставить вопрос о доступе граждан к возможностям получения срвеменного образования, к возможностям технологического и социокультурного развития, включая избыточное фундаментальное образование. Реформирование в направлении создания узко прагматизированного не-избыточного образования (см. Болонский процесс, коммерциализацию вузов, и т.д.), результаты которого востребуются лишь сегодня и в данной ситуации, которая завтра изменится, является способом закрытия возможности включения различных групп населения в современные инновационные процессы. Так народ Украины попадает в периферийные зоны современного рынка труда.
Пока не будет публичного дискурса в рамках обозначенных на круглом столе (02.03.2005) рамок не может быть никакого легитимного и политически оправданного присоединения к процессу и реального участия в нём кого-бы то ни было – как со стороны истэблишмента (этого не могут себе позволить ни вице-премьер “по гуманитарным вопросам”, ни министр МОН, ни вице-премьер по административной реформе), так и со стороны социализированных освітян, потенциальных “экспертов”, “доноров” и “спонсоров”.
Продвинутые граждане, обладающие современными компетентностями и интеллектуальными функциями не могут быть (слухняними), они не “управляемы” старой системой отношений и в рамках старой конфигурации институтов, сложившихся форм собственности и способов распределения власти и капиталов. Поэтому вокруг сферы образования происходит подогревание и пролонгация старых тем. Сфера образования трактуется не стратегически, а как “инструмент” взятия/контроля достаточного широкого слоя электората.
Поддержание второразрядного статуса проблематики сферы образования связано с тем, что любое принципиальное стратегическое реформирование этой сферы приведет к трансформации фундаментальной структур собственности и власти. Ибо знание это власть, а потому трансформация институтов и инфраструктуры циркуляции знания в обществе приведет к трансформации всех отношений управления и власти.
Основные задачи, объявленные новыми лидерами – евроинтеграция, преодоление коррупции, преодоление социального расслоения и культурной дезинтеграции общества и т.п. – требуют огромной социокультурной и полититэкономической трансформации общества, связанной с преобразованием сложившихся форм обращения знаний, форм собственности и фокусов власти. Такая трансформация будет создавать новую конфигурацию “источников богатства”, новые формы капитализации, изменит структуру собственности и, следовательно, связана с рисками изменения наличных форм власти. Имеется ли в стране и во влиятельных “международных оболочках” капиталы и субъекты которые пойдут на подобные шаги? Что в этой связи представляют из себя новые задачи, объявленные лидерами? Реформирование не затрагивающее образование и общественные рефлексивно-аналитические функции может означать что новая команда воспроизводит “старую непубличную политику”, теневое, недоступное для публичного понимающего и анализирующего дискурса перереспределение политэкономической власти и перекраивание институтов её поддержки с минимальными рисками, а потому с минимальной реальной публичностью и фактическим запретом на подлинные социокультурные изменения.
Принятие ряда фантомных идей (типа “полной евроинтеграции за две пятилетки”), искоренения коррупции – через “разделение бизнеса и власти” в недельный срок и т.п., продемонстрировало эластичность, пластичность сознания новоукраинцев. Это означает, что функции общественной интеграции и поддержания сознания в требуемом “общественно-функциональном” состоянии – перешли к mass media. В этой связи в реализации данных функций образование теперь играет вторичную роль и, более того чем прагматизированнее и “проще” образование, тем оказывается доступнее и технологически проще контроль и манипулирование общественно-функциональным целым. Население способное к самостоятельному мышлению и рефлексии в известной мере оказывается помехой – поэтому образование, образованность и интеллектуальное состояние граждан являются институциональной характеристикой производной и зависимой от уровня развития и институциональной организации процессов управления. Определенная организация управления “позволяет” использовать и реализовать в обществе определенный уровень образованности. Институты и процессы управления/власти и знания взаимодетерминируют друг друга. Здесь важно отметить фактическую “противоестественность государственного самоустройства” и антиинформационную организацию общества – они закрепляются и рутинизируются. Именно в таких условиях основные доходы получают insiders – прибыли извлекаются на ассиметрии владения [доступности] информации об активах и их употреблении. Поэтому содержательное насыщение коммуникаций это риск радикального изменения структур власти и собственности.
В то же время, можно считать фактом то, что сфера образования имеет таки “наиболее сложный стратегический статус”. Но, стратегическая работа здесь купирована, поскольку для минимизации рисков изменения форм и объема власти результаты и последствия стратегической работы должны быть прогнозируемы и управляемы. Сражение по поводу миссии и постановки стратегических целей и развития страны и сферы образования решили отложить…
Но это означает, что как только проекты долговременной стратегической трансформации сферы образования, будут опубликованы и задействованы к реализации, они создадут публичное пространство государствостроительства и развития страны – это будет инициировать изменения форм и структуры власти и приведет к отсеву внепрограммных политиков (которым власть необходима для крышевания приватных проектов) от государственных деятелей (работающих в стратегическом горизонте).
5). Чтобы построить стратегическую картину вызовов и перспективных направлений политики институционального и содержательного развития сферы образования и науки (для и в контексте стратегических задач развития страны) необходимо представить адекватную современности онтологическую картину, из которой могут быть прочитаны базовые экзистенциальные характеристики Украины как страны и государства.
Необходимо общезначимое и непроблематизируемое представление из которого может быть прочитана Миссия Украины как исторического, социокультурного, гуманитарного и политэкономического проекта в контексте истории региона и глобальных рамок. Такой картины на основании которой могут прорисовываться контуры политики институционального развития страны и сферы образования/науки, а также субъекты – потенциированные проводники, агенты такой политики в их морально политической и этической органичности со стратегическим культурно-историческим и политэкономическим контекстом.
6). В условиях фактического отсутствия Большой стратегии, которая могла бы быть рамочной для разработок по экспертизе и анализу ситуации и выстраиванию стратегии развития сферы образования осмысленными представляются следующие задачи:
А) Работы на микроинституциональном уровне, которые будут создавать контекст, общественные фреймы для постановки вопросов о необходимости, для восприятия смысла и требуемого содержания стратегических разработок;
Б) Работы по самоорганизации и конституированию экспертного сообщества, необходимые для оформления и продвижения инициативы.
Мы находимся в том историческом времени, когда малопродуктивно предъявлять какие-то проекты, программы, какие-то новые политики или стратегемы для кого-то и “вовне”. Бессмысленно выдвигать проекты и “обогревать космос”, скорее надо реализовывать действия самим.
Однако, для самоорганизации важно оформить “легитимный заказ” на стратегические разработки в области перспективных гуманитарных практик и по отношению к сфере образования. Представляется, что Национальный доклад (НАЦІОНАЛЬНА АНАЛІТИЧНА ДОПОВІДЬ) всё-таки должен быть первым организующим и консолидирующим работы продуктом и результатом. То есть надо оформлять Принципиальное и Техническое задание - легитимный заказ на разработку Национального доклада.
Здесь важно прописать и согласовать технологию, организацию и финансирование работ.
Именно технологией, PR “оболочкой”, включением в развертывание работ stakeholders и т.д. будет определяться легитимность и объективация результата, получение соответствующего статуса и перспективы его употребления.
Национальный доклад может задать рамки и придать смысл целому ряду стратегических проектов и разработок, которые могут быть инициированы по ходу.
В) В связи с отсутствием Большой, рамочной стратегии и неопределенностью с перспективами стратегических разработок по отношению к сфере образования, проблематична полномасштабная продуктивная экспертиза ситуации и определение направлений долговременной стратегической трансформации сферы образования в том формате как это было задумано нами в феврале.
Поэтому, имеет смысл не отказываясь от формата Национального доклада редуцировать его содержание до нескольких реалистичных тематических направлений.
Ниже привожу вариант редуцированной структуры – она нуждается в критическом пересмотре и переработке на основе экспертных обсуждений и консультаций в Державном Секретаріаті:
Попередня тематична структура доповіді:
НАЦІОНАЛЬНА АНАЛІТИЧНА ДОПОВІДЬ:
ПОЛІТЕКОНОМІЧНИЙ І СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ І СТРАТЕГІЧНА ОЦІНКА СИТУАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ РОЗВИТКУ КРАЇНИ І СУЧАСНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КАПІТАЛІЗМУ І ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ.
1. Вища освіта та наука в контексті стратегічної інтеграції країни
а) Вища освіта України в контексті формування глобального ринку освітніх послуг;
б) Аналітичні оцінки ролі та вимог до освіти та науки в контексті євроінтеграційних завдань, традиційних культурно-історичних та гуманітарних зв’язків;
в) Питання загальнонаціонального ринку освітніх послуг та його інституційної інфраструктури;
г) Перспективи побудови інтеграційних практик щодо гуманітарної консолідації та посилення гуманітарного і соціального капіталу України.
2. Освіта, наука і економічний розвиток країни.
a) Ринок праці; нові вимоги та підходи до ”виробництва знань” та розбудови компетентностей;
в) Регіональний і місцевий розвиток (негативні демографічні тенденції та моральна дезінтеграція, корупція та тінізація економіки, тощо)
г) Підготовка управлінського персоналу для публічного управління, побудова систем досліджень публічної політики та її інтеграція в освіту.
3. Стратегічний інституційний розвиток сфери освіти і науки
a) Як збудувати сучасний ”дослідницький університет” в Україні;
б) Можливості та інфраструктурні вимоги розвитку міжуніверситетської (міжрегіональної) кооперації та посилення спроможності для виробництва та ”комерціалізації” знань.
г) Нові спеціальності та технології навчання.
Окончательная тематическая структура и технология подготовки и порядок конституирования группы разработчиков Национального доклада должны определиться в ходе консультаций в Державном Секретаріаті.
В любом случае, принципиальным требованием к Национальному докладу является его употребимость для публичного действия – то есть результаты должны содействовать формированию публичного пространства государствостроительства и развития страны.
2005.04.21 | Юрій
Нові рамки освітньої политики України.
Нові рамки освітньої политики України.При визначенні цілей державної політики у сфері освіти має йтися про створення умов для розвитку і становлення держави. Тому експертне співтовариство в освіті має забезпечити думання не тільки і не стільки про негаразди існуючої системи освіти, скільки про впровадження у суспільне життя нових практик.
Речь должна идти о поиске практик, которые могли бы стать конституирующими для становления и развития государства. Новый проект государственной системы образование должен обслуживать эти «стратегически важные практики», которые соответствуют национальным, общественным интересам Украины.
В стране в настоящее время пока отсутствует понимания важности такой смены рамок и обновления целей образования. Такую дискуссию следует организовать, чтобы такие цели выделить, сделать их общественно признанными и «передать» для исполнения органам власти, которые должны служить общественному интересу. Это и есть настоящее «участие общественности» в управлении, формирование социального заказа государственной системе образования.
Ниже приводятся проблемные поля, и делается попытка ввести требования на разработку государственных программ, которые призваны обеспечить наличие в стране соответствующих видов деятельности, необходимых для решения стратегических задач развития украинского общества.
Как разработку этих программ, так и социальное применение (распространение сопровождение) этих практик должна обслуживать образовательная сфера. В этом будет состоять ее миссия ( которая будет затем служить основанием поднятия социального статуса учителей, профессоров, работников сферы исследований и знаний).
Итак, практики, которые претендуют на роль «стратегических мобилизационных программ государственной важности»:
Первый – это борьба с коррупцией и детенизация экономики. Во-первых, показать, как нынешнее образование этому способствует и усиливает, а потом найти лекарство, но не решения только образовательных проблем, а борьбы с коррупцией и выхода из тени, развития малого и среднего бизнеса, привлечения инвестиций. Нужно подумать, как на материале сферы – через какой анализ и какие проекты - это развернуть.
Второе – это проблемы с депопуляцией населения, негативными демографическими и социальными трендами – такими как миграция, низкая рождаемость, смертность детей, опустение сельской местности, маргинализация, социальные болезни и преступность, самоубийства и т.д (опять же, в позитивном залоге нужно сформулировать, но не как «борьба», а преодоление, формирование видов деятельности, которые справляются – за счет аналитики, поиск механизмов и мобилизации человеческих ресурсов)
Как и в первом случае – образование как «причина» и как средство решения этих проблем. Здесь, в частности, работы около сельской школы в рамках программы МАТРА начинают играть по-новому – обустройство инфраструктуры образования, особенно в малых городах и селах, должно получить статус социальной программы стратегической важности, поскольку задает вектор изменения ситуации, решает стратегическую проблему.
Эти первые два типа практик должны быть результатами мобилизационных программ. Конечно, нужно добавлять везде международный контекст. Но по-настоящему он является важным в третьем типе, который пока трудно сформулировать, но звучит он где то так:
Экспорт «технологий идентичности» - экологических, гуманитарных, политических, образовательных практик. Это отвечает требованиям Экономики Знаний и Новой Экономики (о которой пишет и говорит наш президент, см. «В.А. Ющенко: Верю в Украину», С . 79-80, 2004), поскольку знания (в широком значении) есть экспортом продуктов и услуг с наибольшей добавленной стоимостью, и их создание позволяет избежать привязывания бизнеса к индустриальным и сырьевым видам производства.
Таким образом, увеличения аналитической и проектной компоненты в образовательных стандартах приводит к занятию более почетного, достойного «места в мире», формирования успеха предприятий, достатка граждан и имиджа страны в целом.
Эта практика - своего рода «рефлексия» над первым и вторым типом практик, программ, придание им международного значения. Так как применять это можно в других странах, для решения задач международного сообщества и тем самым себя позиционировать в мире
Это может быть также ответом на вопрос о новой национальной, государственной идее Украины (проблемы взаимного отношения государства и общества, судьба демократии и свобод в пост колониальных странах, третьего мира на основе государственного суверенитета и исторических, культурных ценностей, национальных традиций и прочее.
Ведь, по словам некоторых западных экспертов и аналитиков (Серж Латуш Иллюзия мультикультурализма http:/igls.com.ua/dialogs/) глобализация ставит под угрозу уничтожений идентичность и не дает возможности прожить странам третьего мира ту историю, которую имели западные, чтобы стать демократическими. А своей истории они «не помнят», она описывалась на абсолютно других основаниях; они не могут распознать себя как причастные к глобальным процесам. Этому можно помогать через исследования, образовательные практики. А выигрывают все – в том числе и наш бизнес, который осваивает эти территории следом за такими проектами.
2005.04.27 | Mercury1
Re: follow-up
Александру Ковриге: Саша, напомните, пожалуйста свой мейл и телефон, надо связаться с Вами. Мои контакты: 8050-403-1652igor_solomadin@mail.ru
2005.04.27 | istc
інститут
istc@nbi.com.ua
(пишіть нам)
Інститут управління суспільними змінами
Ми працюємо з Міністерством освіти і науки по питаннях децентралізації освіти, встановлення балансу інтересів зацікавлених учасників процесу. Приклади проектів та ініціатив – міжшкільна кооперація, розвиток шкільної мережі, співпраця шкіл і громади, організація і управління шкільними кущами (округами) в сільській місцевості. Готуємо пропозиції для різних рівнів прийняття політичних рішень.
Коли ми виступаємо перед громадськістю – батьками, неурядовими організаціями і аналітичними центрами, перед інтелектуальної та бізнес елітами регіону – ми маємо говорити про ключову проблему, основну ідею, яка нас спонукає цим займатися.
Наше суспільство переживає час, коли людські, інтелектуальні ресурси та соціальний капітал відіграють надзвичайно важливу роль. Наша освіта в силу цілої низки причин знаходиться у стані, який можна назвати епохою «до Просвітництва», що не дозволяє їй виконувати свої функції щодо суспільного розвитку. Просвітництво передбачає ключову роль інтелекту у вирішення соціальних проблем. Покладання на власні інтелектуальні ресурси кожного сьогодні як ніколи є важливим для нашого суспільства в цілому. Інакше Україна не зможе бути успішною в економіці знань.
Ще в середині 20 століття переоцінка тоталітарних принципів державного управління примусила національні системи освіти прийняти нові «антимілітаристські» принципи.
Принцип плюральної онтології – визнання багатьох картин світу як даності
Принцип вибору індивідуальної траєкторії в навчанні в освіті, в житті людини
Принцип успішності (надання рівних можливостей досягати поставлених цілей )
Принцип соціального включення і актуалізації (людина має знайти своє місце)
В силу методичної та організаційної відсталості закритості від діалогу з суспільством для нашої освіти характерним є нехтування цими принципами. Хоча керівництво освіти, відомча наука і освітяни на словах проголошують ці самі ідеали, на практиці відбувається все навпаки, і змістовного діалогу в суспільстві щодо цих проблем досі не виникло.
. Освіта радянського типу перебувала поза межами світового процесу розвитку знань та інтелекту. Сьогодні українська освіта не готова стати на захист інтересів людини, забезпечення інтересів місцевих спільнот, національних стратегічних інтересів у відкритому світі. Через директивні методи управління і кланово-мафіозні схеми розподілу ресурсів інші учасники процесу виключені із політики розвитку освіти. В результаті не бажання і не вміння вітчизняної системи прийняття рішень слухати інших, освіта перебуває у стані ізоляції від суспільно-політичних та економічних процесів, що є визначальними в світі сьогодні. Наприклад, становлення
глобального капіталізму та економіки знань в цілому світі
громадянського суспільства та демократизації політичних процесів в Україні
Одиницями змісту мають стати типи Європейського інтелекту – інженерія, техніка, наука, філософія, методологія, а також перспективні сучасні види діяльності, такі як дослідження, проектування, аналітика, організація та управління. Для цього має помінятися організаційна структура освіти. Головними стають практики, робота у проектах. Для засвоєння названих вище типів європейського інтелекту та видів діяльності як особливого набору інтелектуальних технік та процедур мають застосовуватися ігрові, імітаційні форми, тренажери. Концептуалізація забезпечує вміння розуміти устрій діяльності, бачити структурну цілісність цих видів діяльності у повсякденному житті. Індивідуальна траєкторія забезпечена тим, що кожен може засвоїти пропоновані йому види діяльності як учень, користувач, «просунутий користувач», майстер, розробник. Відповідно, міняється функція організаторів освітнього процесу (з викладацької на навігаційну; тепер це вже не вчителі, а тутори, тренери, консультанти)
Аби такий підхід в освіті був успішним, треба змінити систему публічного управління освітніми закладами, інфраструктурою освіти, фінансами та ресурсами освіти. А також - інформаційними потоками, знаннями в державі в цілому.
2005.04.06 | sama
Дякую(-)
2005.04.07 | Юрій
Re: МЕМОРАНДУМ
2005.08.18 | AVK
Re: МЕМОРАНДУМ
Пока длинные инвестиционные циклы не являются предметом интереса членов нового истэблишмента. Поэтому и процессы образования, исследований и социального и технологического воспроизводства – собственно то, из чего и возникают условия новой капитализации, – не рассматриваются в качестве предмета управления. В таком контексте сложно поставить вопрос о доступе граждан к возможностям получения срвеменного образования, к возможностям технологического и социокультурного развития, включая избыточное фундаментальное образование. Реформирование в направлении создания узко прагматизированного не-избыточного образования (см. Болонский процесс, коммерциализацию вузов, и т.д.), результаты которого востребуются лишь сегодня и в данной ситуации, которая завтра изменится, является способом закрытия возможности включения различных групп населения в современные инновационные процессы. Так народ Украины попадает в периферийные зоны современного рынка труда.