перспективи розвитку сільських шкіл
04/05/2005 | Юрій
Мережа сільських шкіл – стан і перспективи розвитку .
Ситуація з сільською школою та ідея створення сільських освітніх округів
В системі середньої освіти, через неефективну та застарілу мережу шкіл і падіння кваліфікації вчителів, не вдається досягти відчутного покращення освіти. Але українському суспільству потрібно негайне вирішення проблеми доступу до освіти високої якості, що є особливо актуальним для сільської місцевості.
Розв’язання цієї проблеми Міністерством освіти і науки, Комітетом з питань науки і освіти ВР та багатьма неурядовими експертами бачиться у створенні освітніх округів, які, відповідно до задуму, мають дозволити залучати додаткові ресурси до розвитку освітньої інфраструктури шляхом економії непродуктивних витрат, посилення кооперації між закладами освіти, між кущами шкіл та місцевою громадою, їхнім соціально-економічним оточенням.
Як зазначалось на нараді в Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти 21.10.2004, у результаті впровадження сільських шкільних округів родини, що мешкають в сільській місцевості, мають бути впевнені, що державна освіта зробить їхніх дітей спроможними знайти собі роботу, продовжити навчання після завершення сільської середньої школи.
Нижче наведений попередній аналіз ситуації у зв’язку зі створенням сільських освітніх округів, а також пропозиція провести більш ґрунтовні дослідження. Ініціатива створення сучасної школи в селі вказує на одну із важливіших проблем української освіти. Разом з тим, завдання розвитку школи в сільській місцевості виходить далеко за рамки вузько відомчої проблематики, і вирішення цього завдання сьогодні може стати стратегічним пріоритетом розвитку української суспільства.
Ситуація в суспільстві, що спонукає до покращення сільських шкіл
Якісне надання освіти в сільській місцевості відіграє важливу роль у розвитку українського суспільства. Нерівність у доходах мешканців сільських і та міських регіонів призводять до відтоку молодих сімей у більш великі населенні пункти, що спричиняє подальше зубожіння сіл, небажані міграційні процеси та інші негативні соціально-економічні явища. Якщо не створити нормальних умов для родин в сільській місцевості, не можна буде уникнути цієї тенденції. Якщо сім’ї не будуть бачити перспективи для себе і своїх дітей, не варто сподіватися, що вдасться насильно, або якимсь іншим чином утримати людей від пошуку більш привабливих умов життя. Це стосується не тільки переїзду людей із сіл в міста, а також – міграції в інші країни.
Сільська школа як засіб і місце творення соціального капіталу
Отже, ми маємо справу не стільки з «тимчасовими незручностями української освіти перехідного періоду», скільки з широким колом проблем, які є спільними для України та інших держав. Досвід «урбанізації» (колишніх республік радянського союзу, країн Європи і Америки) свідчить, що традиції життя на землі не можуть утримати людей і вони переїжджають до міст у пошуку більш привабливих, комфортабельних умов.
На заваді доступу до середньої освіти високої якості – особливо у сільській місцевості - стоїть низька ефективність шкіл, падіння кваліфікації вчителів. Через матеріально-технічну застарілість освітньої мережі, демографічні чинники та падіння кваліфікації вчителів ресурси на освіту, особливо в сільській місцевості сьогодні використовуються неефективно (див. Додаток2). Тому можна стверджувати, що у разі збільшення державних видатків, або залучення інвестиційних джерел до сільської школи, очікуваної соціальної віддачі не буде, або ці заходи матимуть наслідки, протилежні очікуваним.
Ми маємо справу з глобальною проблемою, негативні наслідки якої особливо гостро проявляються в нашій країні, посилюючись незадовільною демографічною ситуацією. Для того, аби інвестиції в цю сферу могли принести результат у вигляді людського ресурсу високої якості, який залишається жити і працювати на своїй території з користю для себе і своєї громади, потрібний системний аналіз проблеми в контексті глобального капіталізму та економіки знань.
Покращення сільських шкіл потребує міжвідомчої кооперації та залучення громади
Таким чином, розвиток освітньої мережі в сільській місцевості – шляхом створення освітніх округів чи в якийсь інший спосіб - може розглядатися як стратегічно важлива ініціатива вирішення демографічної кризи та інших найактуальніших проблем українського суспільства. В цьому зв’язку, як чинник соціально-економічного розвитку країни, така ініціатива виходить за межі відповідальності тільки Міністерства освіти і науки України.
Розробка і реалізація проектів розвитку освітньої мережі в сільській місцевості передбачає взаємодію з державними і недержавними організаціями, що займаються територіально-адміністративною реформою, розвитком інфраструктури зв’язку і транспорту, інвестиціями у розвиток бізнесу, провадженням телекомунікаційних технологій, правилами користування землею в сільській місцевості тощо. Це передбачає консультації з різними професіоналами і практиками, залучення широкого кола експертів і громадськості, що вимагає від Міністерства освіти і науки, інших зацікавлених учасників освітнього процесу нових функцій і знань.
Прийняття рішень і вироблення політики покращення сільських шкіл
В Україні здійснюється декілька проектів і готуються рішення, які мають безпосереднє відношення до покращення шкіл в сільській місцевості.
На рівні центральної виконавчої влади
Міністерство освіти і науки підготувало Наказ № 653 від 11. 08. 2004 року „Про затвердження примірного тимчасового положення про освітній округ”, де протягом 2004-2005 років планується апробація цього положення у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській Запорізькій Київській, Львівській, Миколаївській та Рівненські областях та підготовка пропозицій Міністерству щодо його подальшого удосконалення до 15.10.2005 р.;
На рівні законодавчої влади
Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти провів нараду 21.10 2004, на якій було винесено питання створення сільських освітніх округів. Крім того, Комітет постійно готує пропозиції змін до бюджету та інші нормативні акти, які мають вирішувати проблеми загальноосвітньої мережі у сільській місцевості;
На рівні регіонів
У деяких регіонах обласні управління і районні відділи освіти, за підтримки місцевих адміністрацій і за участю територіальних громад, планують розвиток мережі закладів середньої освіти. Зокрема, у Сокальському районі Львівської області та Каховському районі Херсонської області, з урахуванням результатів дослідження стану освітньої мережі, в рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні», за підтримки програми МАТРА було проведено низку заходів з раціоналізації мережі шкіл в сільській місцевості. В основу було покладено принцип міжшкільної кооперації та взаємодії школи і громади, школи і батьків .
Відсутність досліджень стану справ та спроб покращення освітньої мережі
Покращення мережі шкіл, запровадження округів – є тільки засобами, а метою є висока якість, доступ до якісної освіти. Але, як і горезвісна «оптимізація мережі» так і впровадження округів через адміністративні рішення поки що не дозволили і наряд чи не дозволять досягти бажаної мети. В той же час, безперспективною є відмова від цього нововведення (його заборона, або нехтування ініціативами впровадження і накопиченим вже досвідом).
Чи є створення округів ефективним для покращення сільських шкіл, збільшення доступу до якісної освіти? Чи є інші, більш ефективні за нього, способи вирішення проблем освітньої мережі, зокрема, в сільській місцевості? На ці питання не можна відповісти. Через відсутність дослідницького супроводження і оцінки впроваджень їхні наслідки не можна ні перевірити, ні порівняти між собою..
Це унеможливлює розробку альтернативних інструментів розвитку мережі, оскільки немає аналізу тих чи інших можливих форм кооперації між школами. Наприклад, багато директорів шкіл та представників управління освітою в сільській місцевості ставляться до транспортування учнів і вчителів, як до чи не єдиного засобу вирішення проблем якості та доступу. При цьому, відповідальність за відсутність коштів на шкільні автоперевезення перекладається на «вище керівництво», що не дозволяє розглядати інші засоби покращення мережі з точки зору їх доцільності та ефективності
Пропозиція принципових шляхів покращення сільської школи
Альтернативні шляхи розвитку сільської школи можуть бути пов’язані з більшим заохоченням батьків, бізнесу і громади до участі в освіті, а також - впровадженням нових технологій за рахунок економії бюджетних коштів і вивільнення додаткових ресурсів всередині шкільного куща, територіальної громади. (Звичайно, це стає можливим за умов передачі повноважень і збільшення ролі самоуправління в освіті). Перспективною у цьому зв’язку може виглядати пропозиція запровадження телекомунікаційних технологій як альтернатива транспортуванню учнів.
Також перспективною може бути створення системи обміну учнями між різними регіонами України. Демографічна ситуація та аналіз ефективності мережі шкіл дозволяють проектувати вільні місця для кооперації не тільки між школами всередині куща, району, але й між різними районами в масштабах країни. Це дозволяє ставити питання державного і регіональних стандартів у практичну площину і переходити до нових мережевих форм організації освіти, використовуючи інфраструктуру шкіл і будуючи єдиний освітній, комунікативний простір.
Пропозиція дослідницького забезпечення розвитку сільської школи
На основі викладеного вище можна зробити висновок, що покращення сільської школи потребує спочатку всебічного аналізу та інвентаризації освітньої мережі. У зв’язку з цим, доцільною вбачається наступна послідовність робіт:
1. Вивчення попереднього досвіду раціоналізації освітньої мережі, аналіз та експертиза попередніх спроб створення сільських округів, інвентаризація стану освітньої мережі в контексті соціально-демографічної ситуації у регіоні, тенденцій на ринку праці. Це потрібно для визначення чинників, що впливають на ефективність освіти.
2. Підготовка висновків, методичних і практичних рекомендацій для різних рівнів прийняття рішень на основі цих досліджень. Вивчений стан мережі, систематизований досвід дозволяють підготувати практичні рекомендації, які враховують інтереси різних зацікавлених учасників процесу і систему прийняття рішень, .
3. Вироблення програм розвитку освіти в сільській місцевості у контексті стратегічних пріоритетів розвитку освіти та українського суспільства. З цією метою, підготовка бізнес-плану і програм розвитку сільської школи має залучати широкі кола зацікавлених учасників освітнього процесу – бізнесу, професіоналів різних сфер, громадських та державних діячів, політичні партії та експертів.
На закінчення
Стратегічні пріоритети, заявлені Президентом України - європейська інтеграція, прозорість (боротьба з корупцією та тіньовими схемами) та внутрішня інтеграція країни (подолання наслідків електорального розколу) потребують кардинальних змін в галузі освіті. Ці питання особливо гостро даються в знаки в середній освіті, зокрема, вони відбиваються на ситуації з сільською школою. Вони можуть бути вирішенні тільки через першочергове інтелектуальне забезпечення, аналіз мережі шкіл, розробку і відбір перспективних проектів.
Вирішення цих проблем не тільки покращить ситуацію в сільській школі, а й матиме стратегічні наслідки, оскільки дозволить подолати негативні соціальні явища і відкриє нові можливості для розвитку усього суспільства.
Юрій Луковенко
Заступник директора інституту управління суспільними змінами,
Керівник проекту «розвиток освітньої
політики на місцевому рівні в Україні»
Ситуація з сільською школою та ідея створення сільських освітніх округів
В системі середньої освіти, через неефективну та застарілу мережу шкіл і падіння кваліфікації вчителів, не вдається досягти відчутного покращення освіти. Але українському суспільству потрібно негайне вирішення проблеми доступу до освіти високої якості, що є особливо актуальним для сільської місцевості.
Розв’язання цієї проблеми Міністерством освіти і науки, Комітетом з питань науки і освіти ВР та багатьма неурядовими експертами бачиться у створенні освітніх округів, які, відповідно до задуму, мають дозволити залучати додаткові ресурси до розвитку освітньої інфраструктури шляхом економії непродуктивних витрат, посилення кооперації між закладами освіти, між кущами шкіл та місцевою громадою, їхнім соціально-економічним оточенням.
Як зазначалось на нараді в Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти 21.10.2004, у результаті впровадження сільських шкільних округів родини, що мешкають в сільській місцевості, мають бути впевнені, що державна освіта зробить їхніх дітей спроможними знайти собі роботу, продовжити навчання після завершення сільської середньої школи.
Нижче наведений попередній аналіз ситуації у зв’язку зі створенням сільських освітніх округів, а також пропозиція провести більш ґрунтовні дослідження. Ініціатива створення сучасної школи в селі вказує на одну із важливіших проблем української освіти. Разом з тим, завдання розвитку школи в сільській місцевості виходить далеко за рамки вузько відомчої проблематики, і вирішення цього завдання сьогодні може стати стратегічним пріоритетом розвитку української суспільства.
Ситуація в суспільстві, що спонукає до покращення сільських шкіл
Якісне надання освіти в сільській місцевості відіграє важливу роль у розвитку українського суспільства. Нерівність у доходах мешканців сільських і та міських регіонів призводять до відтоку молодих сімей у більш великі населенні пункти, що спричиняє подальше зубожіння сіл, небажані міграційні процеси та інші негативні соціально-економічні явища. Якщо не створити нормальних умов для родин в сільській місцевості, не можна буде уникнути цієї тенденції. Якщо сім’ї не будуть бачити перспективи для себе і своїх дітей, не варто сподіватися, що вдасться насильно, або якимсь іншим чином утримати людей від пошуку більш привабливих умов життя. Це стосується не тільки переїзду людей із сіл в міста, а також – міграції в інші країни.
Сільська школа як засіб і місце творення соціального капіталу
Отже, ми маємо справу не стільки з «тимчасовими незручностями української освіти перехідного періоду», скільки з широким колом проблем, які є спільними для України та інших держав. Досвід «урбанізації» (колишніх республік радянського союзу, країн Європи і Америки) свідчить, що традиції життя на землі не можуть утримати людей і вони переїжджають до міст у пошуку більш привабливих, комфортабельних умов.
На заваді доступу до середньої освіти високої якості – особливо у сільській місцевості - стоїть низька ефективність шкіл, падіння кваліфікації вчителів. Через матеріально-технічну застарілість освітньої мережі, демографічні чинники та падіння кваліфікації вчителів ресурси на освіту, особливо в сільській місцевості сьогодні використовуються неефективно (див. Додаток2). Тому можна стверджувати, що у разі збільшення державних видатків, або залучення інвестиційних джерел до сільської школи, очікуваної соціальної віддачі не буде, або ці заходи матимуть наслідки, протилежні очікуваним.
Ми маємо справу з глобальною проблемою, негативні наслідки якої особливо гостро проявляються в нашій країні, посилюючись незадовільною демографічною ситуацією. Для того, аби інвестиції в цю сферу могли принести результат у вигляді людського ресурсу високої якості, який залишається жити і працювати на своїй території з користю для себе і своєї громади, потрібний системний аналіз проблеми в контексті глобального капіталізму та економіки знань.
Покращення сільських шкіл потребує міжвідомчої кооперації та залучення громади
Таким чином, розвиток освітньої мережі в сільській місцевості – шляхом створення освітніх округів чи в якийсь інший спосіб - може розглядатися як стратегічно важлива ініціатива вирішення демографічної кризи та інших найактуальніших проблем українського суспільства. В цьому зв’язку, як чинник соціально-економічного розвитку країни, така ініціатива виходить за межі відповідальності тільки Міністерства освіти і науки України.
Розробка і реалізація проектів розвитку освітньої мережі в сільській місцевості передбачає взаємодію з державними і недержавними організаціями, що займаються територіально-адміністративною реформою, розвитком інфраструктури зв’язку і транспорту, інвестиціями у розвиток бізнесу, провадженням телекомунікаційних технологій, правилами користування землею в сільській місцевості тощо. Це передбачає консультації з різними професіоналами і практиками, залучення широкого кола експертів і громадськості, що вимагає від Міністерства освіти і науки, інших зацікавлених учасників освітнього процесу нових функцій і знань.
Прийняття рішень і вироблення політики покращення сільських шкіл
В Україні здійснюється декілька проектів і готуються рішення, які мають безпосереднє відношення до покращення шкіл в сільській місцевості.
На рівні центральної виконавчої влади
Міністерство освіти і науки підготувало Наказ № 653 від 11. 08. 2004 року „Про затвердження примірного тимчасового положення про освітній округ”, де протягом 2004-2005 років планується апробація цього положення у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській Запорізькій Київській, Львівській, Миколаївській та Рівненські областях та підготовка пропозицій Міністерству щодо його подальшого удосконалення до 15.10.2005 р.;
На рівні законодавчої влади
Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти провів нараду 21.10 2004, на якій було винесено питання створення сільських освітніх округів. Крім того, Комітет постійно готує пропозиції змін до бюджету та інші нормативні акти, які мають вирішувати проблеми загальноосвітньої мережі у сільській місцевості;
На рівні регіонів
У деяких регіонах обласні управління і районні відділи освіти, за підтримки місцевих адміністрацій і за участю територіальних громад, планують розвиток мережі закладів середньої освіти. Зокрема, у Сокальському районі Львівської області та Каховському районі Херсонської області, з урахуванням результатів дослідження стану освітньої мережі, в рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні», за підтримки програми МАТРА було проведено низку заходів з раціоналізації мережі шкіл в сільській місцевості. В основу було покладено принцип міжшкільної кооперації та взаємодії школи і громади, школи і батьків .
Відсутність досліджень стану справ та спроб покращення освітньої мережі
Покращення мережі шкіл, запровадження округів – є тільки засобами, а метою є висока якість, доступ до якісної освіти. Але, як і горезвісна «оптимізація мережі» так і впровадження округів через адміністративні рішення поки що не дозволили і наряд чи не дозволять досягти бажаної мети. В той же час, безперспективною є відмова від цього нововведення (його заборона, або нехтування ініціативами впровадження і накопиченим вже досвідом).
Чи є створення округів ефективним для покращення сільських шкіл, збільшення доступу до якісної освіти? Чи є інші, більш ефективні за нього, способи вирішення проблем освітньої мережі, зокрема, в сільській місцевості? На ці питання не можна відповісти. Через відсутність дослідницького супроводження і оцінки впроваджень їхні наслідки не можна ні перевірити, ні порівняти між собою..
Це унеможливлює розробку альтернативних інструментів розвитку мережі, оскільки немає аналізу тих чи інших можливих форм кооперації між школами. Наприклад, багато директорів шкіл та представників управління освітою в сільській місцевості ставляться до транспортування учнів і вчителів, як до чи не єдиного засобу вирішення проблем якості та доступу. При цьому, відповідальність за відсутність коштів на шкільні автоперевезення перекладається на «вище керівництво», що не дозволяє розглядати інші засоби покращення мережі з точки зору їх доцільності та ефективності
Пропозиція принципових шляхів покращення сільської школи
Альтернативні шляхи розвитку сільської школи можуть бути пов’язані з більшим заохоченням батьків, бізнесу і громади до участі в освіті, а також - впровадженням нових технологій за рахунок економії бюджетних коштів і вивільнення додаткових ресурсів всередині шкільного куща, територіальної громади. (Звичайно, це стає можливим за умов передачі повноважень і збільшення ролі самоуправління в освіті). Перспективною у цьому зв’язку може виглядати пропозиція запровадження телекомунікаційних технологій як альтернатива транспортуванню учнів.
Також перспективною може бути створення системи обміну учнями між різними регіонами України. Демографічна ситуація та аналіз ефективності мережі шкіл дозволяють проектувати вільні місця для кооперації не тільки між школами всередині куща, району, але й між різними районами в масштабах країни. Це дозволяє ставити питання державного і регіональних стандартів у практичну площину і переходити до нових мережевих форм організації освіти, використовуючи інфраструктуру шкіл і будуючи єдиний освітній, комунікативний простір.
Пропозиція дослідницького забезпечення розвитку сільської школи
На основі викладеного вище можна зробити висновок, що покращення сільської школи потребує спочатку всебічного аналізу та інвентаризації освітньої мережі. У зв’язку з цим, доцільною вбачається наступна послідовність робіт:
1. Вивчення попереднього досвіду раціоналізації освітньої мережі, аналіз та експертиза попередніх спроб створення сільських округів, інвентаризація стану освітньої мережі в контексті соціально-демографічної ситуації у регіоні, тенденцій на ринку праці. Це потрібно для визначення чинників, що впливають на ефективність освіти.
2. Підготовка висновків, методичних і практичних рекомендацій для різних рівнів прийняття рішень на основі цих досліджень. Вивчений стан мережі, систематизований досвід дозволяють підготувати практичні рекомендації, які враховують інтереси різних зацікавлених учасників процесу і систему прийняття рішень, .
3. Вироблення програм розвитку освіти в сільській місцевості у контексті стратегічних пріоритетів розвитку освіти та українського суспільства. З цією метою, підготовка бізнес-плану і програм розвитку сільської школи має залучати широкі кола зацікавлених учасників освітнього процесу – бізнесу, професіоналів різних сфер, громадських та державних діячів, політичні партії та експертів.
На закінчення
Стратегічні пріоритети, заявлені Президентом України - європейська інтеграція, прозорість (боротьба з корупцією та тіньовими схемами) та внутрішня інтеграція країни (подолання наслідків електорального розколу) потребують кардинальних змін в галузі освіті. Ці питання особливо гостро даються в знаки в середній освіті, зокрема, вони відбиваються на ситуації з сільською школою. Вони можуть бути вирішенні тільки через першочергове інтелектуальне забезпечення, аналіз мережі шкіл, розробку і відбір перспективних проектів.
Вирішення цих проблем не тільки покращить ситуацію в сільській школі, а й матиме стратегічні наслідки, оскільки дозволить подолати негативні соціальні явища і відкриє нові можливості для розвитку усього суспільства.
Юрій Луковенко
Заступник директора інституту управління суспільними змінами,
Керівник проекту «розвиток освітньої
політики на місцевому рівні в Україні»