допоможемо МОН зрозуміти, що таке "якісна освіта"?
04/12/2005 | Людмила
ось таке повідомлення розміщене на порталі "Громадський простір"
http://www.civicua.org/news/view.html?q=120771
Світовий банк підтримає загальну середню освіту України
11-04-2005
У найближчі десять років Україна може отримати велику суму на підтримку й розвиток середньої освіти від Міжнародного банку реконструкції і розвитку на реалізацію проекту “Рівний доступ до якісної освіти”.
Кошти спрямують на три основні напрямки: перепідготовка вчителів, створення сучасного науково-методичне забезпечення - програми і підручників у зв’язку з переходом на 12-літню систему середньої освіти, оновлення матеріально-технічної бази шкіл й інформаційна підтримка розвитку освіти.
Передбачається провести капітальний ремонт і переоснащення 500-600 шкіл, прокладання локальних інформаційних мереж.
За словами Міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, який відповідно до рішення Кабінету Міністрів очолить делегацію на переговорах із поважною фінансовою структурою світового рівня, перший етап реалізації програми фінансуватиметься за рахунок кредиту Світового Банку, який Україна отримає протягом 2005-2010 років і який сягатиме 75 мільйонів доларів, а також 21 мільйон буде виділено із державного бюджету.
Як розказав Ніколаєнко, процентна ставка за кредитом не перевищить 2-3 відсотка, при цьому український Уряд одержить 5-літній пільговий період, протягом якого буде повертати тільки відсотки.
На другому етапі для реалізації проекту забезпечення рівного доступу до якісної освіти, за словами міністра, Україна може одержати до 300 мільйонів доларів.
Джерело : МОН
все було б чудово, якби мені ще пояснили, яким чином капітальний ремонт стосується питань якості освіти та рівного доступу????
і що мається під "локальними мережами", якщо харків"яни кажуть, що управління овіти ВЖЕ спілкуються із школами переважно електронкою???
http://www.civicua.org/news/view.html?q=120771
Світовий банк підтримає загальну середню освіту України
11-04-2005
У найближчі десять років Україна може отримати велику суму на підтримку й розвиток середньої освіти від Міжнародного банку реконструкції і розвитку на реалізацію проекту “Рівний доступ до якісної освіти”.
Кошти спрямують на три основні напрямки: перепідготовка вчителів, створення сучасного науково-методичне забезпечення - програми і підручників у зв’язку з переходом на 12-літню систему середньої освіти, оновлення матеріально-технічної бази шкіл й інформаційна підтримка розвитку освіти.
Передбачається провести капітальний ремонт і переоснащення 500-600 шкіл, прокладання локальних інформаційних мереж.
За словами Міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, який відповідно до рішення Кабінету Міністрів очолить делегацію на переговорах із поважною фінансовою структурою світового рівня, перший етап реалізації програми фінансуватиметься за рахунок кредиту Світового Банку, який Україна отримає протягом 2005-2010 років і який сягатиме 75 мільйонів доларів, а також 21 мільйон буде виділено із державного бюджету.
Як розказав Ніколаєнко, процентна ставка за кредитом не перевищить 2-3 відсотка, при цьому український Уряд одержить 5-літній пільговий період, протягом якого буде повертати тільки відсотки.
На другому етапі для реалізації проекту забезпечення рівного доступу до якісної освіти, за словами міністра, Україна може одержати до 300 мільйонів доларів.
Джерело : МОН
все було б чудово, якби мені ще пояснили, яким чином капітальний ремонт стосується питань якості освіти та рівного доступу????
і що мається під "локальними мережами", якщо харків"яни кажуть, що управління овіти ВЖЕ спілкуються із школами переважно електронкою???
Відповіді
2005.04.12 | sama
Перепідготовка вчителів
Якщо проблему перепідготовки вчителів будуть вирішувати методами, що практикуються в сьогоднішніх інститутах удосконалення вчителів ( хоч зараз вони мають більш кучеряві назви), то це будуть гроші викинуті на вітер..2005.05.20 | Light
Re: Перепідготовка вчителів
А що конкретно Ви маєте на увазі? У чому полягають прогблеми з підвищенням кваліфікації вчителів?На мою дуику, головна проблема - відсутність мотивації у самих учителів до підвищення власної кваліфікації. Якби така мотивація була б, це впливало б й на зміст та форми проведення підвищення кваліфікації
2005.05.20 | sama
перепідготовка вчителів
Перепідготовка полягає в тому, що людину раз в 4-5 років посилають на курси до обласного центру. Найчастіше в інстут післядиплломної освіти, де лекції в основному читають працівники цього інституту, а не практикуючі вчителі.Лекції глибоко теоретичні.Частина просто не читається.З одного боку ніби це оправдано- має ж вчитель розширювати свій кругозір, а з іншого вчителя цікавить більше те, з чим він стикається на уроках. Загальна практика виглядає сумно - вчитель приїздить, реєструється, домовляється і приїздить за документом.Є така річ як творча робота, про зразок для написання якої знову ж треба домовлятися. Гори списаного паперу осідають на полицях інститутів.Гори виданої тим же інститутом макулатури насильно розпродуються вчителеві.Процес іде і в той же час, професійний рівень вчителя від такої підготовки росте не дуже.Пробували запровадити тестування вчителів за матеріалом предмету, який вчитель викладає - починається паніка.Досвід вчитель набуває методом проб і помилок, затрачаючи на це десятки років.
Що можна змінити - інститути повинні готувати збірки матеріалів для практичної роботи вчителя - конспекти уроків, розробки тем, підбірки задач з розв"язками.Матеріал для кожного уроку вчитель мав би взяти саме тут.В сучасних умовах можна використати можливості електронних засобів - знайдіть на сайті інституту методичні матеріали, якими могли б скористатися вчителі не приїжджаючи сюди на поклін.
2005.05.23 | Light
Re: перепідготовка вчителів
"Найчастіше в інстут післядиплломної освіти, де лекції в основному читають працівники цього інституту, а не практикуючі вчителі.Лекції глибоко теоретичні....вчителя цікавить більше те, з чим він стикається на уроках.
Пробували запровадити тестування вчителів за матеріалом предмету, який вчитель викладає - починається паніка.
Що можна змінити - інститути повинні готувати збірки матеріалів для практичної роботи вчителя - конспекти уроків, розробки тем, підбірки задач з розв"язками.Матеріал для кожного уроку вчитель мав би взяти саме тут.В сучасних умовах можна використати можливості електронних засобів - знайдіть на сайті інституту методичні матеріали, якими могли б скористатися вчителі..."
Пробачте, але здається, тут є якась плутанина.Ви насправді вважаєте, що підвищити кваліфікацію вчителя можливо "роздачею" ГОТОВИХ МЕТОДИЧНИХ РОЗРОБОК УРОКІВ?..ЗАДАЧАМИ З РОЗВ'ЗКАМИ?.. КОНСПЕКТАМИ ГОТОВИХ УРОКІВ?
Да, тоді ми далеко зайдемо:( Може тоді попрохати найкращих учнів-відмінників йти у молодші класи і за готовими розробками та конспектами проводити уроки. Навіщо потрібні вчителі?
А може проблема в іншому? Треба РОЗВАНТАЖИТИ вчителя від непотрібної паперової роботи з довідками, звітами, липовими моніторингами тощо. І таки надати інформацію про науковиі підходи до методів сприйняття та засвоєння навчального матеріалу, а також про досягнення тих наук, відображенням яких є шкільні предмети.
Вважаю, що зараз в освіті велика проблема - досвідчений вчитель, який не потребує "задач з розв'язками", а чекає на справжню науково-методичну підтримку власного небайдужого досвіду!
2005.04.12 | Igrot
Re: допоможемо МОН зрозуміти, що таке "якісна освіта"?
Кредит під яку освіту? Новий освітянський стандарт - це дорога України до найвідсталіших країн. Пора його зупинити і терміново переглянути, виходячи із стратегічних завдань для України.Перепідготовка вчителів?- кого? Тих випукскників, яких не навчили, чи тих, хто не любить свою професію.
Безкоштовні підручники, що використовуються 5 років, - це сьогодні інфекційні захворювання, в тому числі і туберкульоз, а також падіння рівня знань, оскільки неможливо зазирнути в них для повторення в наступному класі.
Якщо вчитель на уроці - це бог (за словами не останніх людей з МОН), то навіщо йому нав‘язують Гриф Міністерства, що не дозволяє фактично використовувати надбання самого вчителя, оскільки є табу на використання в навчальних закладах всього того, що не має Грифу.
Без радикальних змін до поняття освіти в державі, кредити - це заробіток для верхів МОН і продовження корупції.
Якщо цікаво, подивіться на досягнення Ніколаєнка в справі створення підручників, особливо зверніть увагу на терміни видання і затверження.
Може і через це - ті, хто мав відношення до фінансів - залишились.
2005.04.13 | Людмила
ну як ви всі згодні, то пропоную...
спільно написати звернення й до Ніколаєнка, й до МБРР щодо спрямування цього кредиту.як вам така пропозиція????
2005.04.15 | Olha_K
Добре, а які альтернативні напрямки?
Якщо вже писати таку пропозицію, то вона має бути, ІМХО, у стилі, ви нам гроші давайте, давайте, але не на ТЕ, а на ЦЕ, і контроль має бути встановлений такий і сякий, а перевірки на цільове використання коштів проводитись у такий спосіб, а іншакше все покрадуть і вас і нас обдурять.Але хто ж цю титанічну роботу потягне? (Це не риторичне запитання
2005.04.15 | Igrot
Re: Добре, а які альтернативні напрямки?
Альтернативний напрямок - це зміна прийняття рішень в державі. Тобто, не міністр одноособово вирішує куди витратити кошти в державі в першу чергу, а йде обговорення в суспільстві у відкритому режимі із залученням зацікавлених осіб із науковообгрунтованими висновками.Тоді не буде розмов, що витрачається 90 мільйонів на тестування, а не на підвищення рівня знань як вчителів так і учнів. Бо рівень знань для держави і кожного її суб‘єкта набагато важливіший від самого процесу їх перевірки.
Зверніть увагу на вартість перевірки знань за допомогою наявного тестування - співставима з коштами, що витрачаються на підручники, яких не вистачає.
Міністр підтримує використання таких тестових технологій, що фактично протирічать висловлюванням Президента?
2005.04.20 | Людмила
я мала на увазі МОН, а не МБРР
Olha_K пише:> Якщо вже писати таку пропозицію, то вона має бути, ІМХО, у стилі, ви нам гроші давайте, давайте, але не на ТЕ, а на ЦЕ, і контроль має бути встановлений такий і сякий, а перевірки на цільове використання коштів проводитись у такий спосіб, а іншакше все покрадуть і вас і нас обдурять.
все це вірно.
так само вірно й те, що написав Igrot
перепрошую за довге мовчаня - була трошки заклопотана...
справа в тому, що я пропонувала "пояснити МОН", а не МБРР.
я цілком згодна, хто замовляє музику...
але в даному випадку, здається маємо справу з типовими особливостями національного грантоїдства...
тобто МБРР пропонує УКРАЇНІ гроші на покращення ЯКОСТІ освіти. до кого він звертається, якщо мова йде про державу в цілому? звичайно, до відповідного міністерства. й каже: даємо в межах окресленої суми гроші на те й те, а ви маєте нам надати пропозиції щодо запропонованих дій у цьому напрямку та обгрунтування необхідних коштів.
а МОН вже пропонує оте, що я процитувала.
і це схоже, як от в школі вчителька питає учня - розповіси, будь ласка, вірша Шевчанка. а учень відповідає: Україна - то незалежна держава, загальною площею...., із населенням ...., що має кордони з.... (і начебто й помилок нема!!!
що робити вчительці? ставити двійку? а як її за це покарають????
(бо МБРР ХОЧЕ дати гроші Україні, і вже певну суму зарезервував...)
тоді вчителька міркує - Шевченко ж український поет, й учень розповідає про Україно, тож шось спільне є... здається, можу поставити трійку...
так само й МБРР. начебто й програма "не туди", але інших пропозицій немає. ще й міністерство каже, що воно впевнене, що саме так й треба покращувати якість освіти...
що тут зробиш?
тому я й пропоную - давайте напишемо зверненя до МІНІСТЕРСТВА (чи МІНІСТРА) та пояснимо, якої якості освіти батьки й діти хочуть, і як це можна зробити за вказану суму...
2005.04.21 | Горбань
Рівний доступ для рівних людей
Хочу звернути вашу увагу на інші ключові слова - "рівний доступ". Україна (МОН) має нахабство звітувати про рівний доступ, далі фактично тавруючи як таких, що "не підлягають навчанню" близько 88 тис. дітей з особливими потребами. Це відбувається всупереч роз"ясненням міжнародних документів - Саламанкської декларації, а також рішень у Дакарі і Жомт"єні, які наголошують на принципі "Освіта для всіх". Згідно з цим принципом, країни мають звернути увагу на ті сектори освіти і ті частини популяцій, які в цих країнах пригнічені - напр. освіту дівчаток в одних, чи дошкільну освіту в других, чи освіту інвалідів [як це є в нас!] - в третіх. Натомість МОН намірено зігнорував цей напрямок. Вони вважають, що ці діти "належать" до соцзабезу і навчальні ресурси на них витрачати недоцільно. Але в разі, якби хтось дійсно збирався в Європу, такі речі НЕ ПРОХОДЯТЬ. Тому без цього напрямку як одного з пріоритетів про рівний доступ до якісної освіти навіть нема що заїкатись. Ймовірно, іншим суттєвим пріоритетом для України була б освіта в сільських/ малокомплектних школах (про це знаю менше). Ще іншим - робота над змістом освіти. Але аж ніяк не адміністрування, як визначено в проекті Світового Банку (Шиян) Називайте свої!2005.04.21 | Людмила
ще одна цільова група
Горбань пише:> Називайте свої!
цілком згодна із усіма названими проблемами/категоріями.
але як питання - додавати ще, то напружилася, й пригадала - ще одна група дітей, що потрапляють у той ряд інваліди - мешканці малих селищ та сіл...
це - діти вулиць, та навіть вихованці інтернатів для дітей без батьківського піклування. бо умови, в яких вони навчаються, та можливості, які отримують - то суцільний жах...
2005.04.22 | Горбань
Re: ще одна цільова група
Думаю ця цільова група могла б зустріти співчуття родини Ющенків, які ще в давніші часи не раз відвідували табори інтернатських дітей, які проводились у Ворохті. В кожному разі можна чекати якоїсь нової урядової програми з цього приводу. Цікаво чи дійсно нарешті "багаті допоможуть бідним" чи хоч якийсь порух буде в цьому напрямку?2005.04.28 | yasilda
Re: допоможемо МОН зрозуміти, що таке "якісна освіта"?
У мене не достатньо теоретичних знань, щоб віднести себе до категорії людей, котрі розуміють термін "якісна освіта", але пару ідей для штурму мізків грмадськості підкинути теж хочеться. Ідеї не нові, народжені (і активно діючі) в той частині світу, де буяє пишним цвітом демократія. У головах нашого люду вони теж активно розвиваються, але тільки у головах. А іноді буває дивишся на "білих" людей і думаєш: "Як би українській освіті загалом і мені конкретно знадобилось би зараз щось подібне на це, або щось подібне на це". То ж, можливо, комусь в органі, котрий буде кошти (про які йдеться мова в даній темі) розподіляти, теж сподобаються ці мої пунктики.1.Різноманітні освітянські волонтерські програми.
Держава витрачає кошти на, так звану, педагогічну практику. Причому дуже схвально ставиться до того, щоб студенти проходили цю практику в селі. Але щоби заохотити їх туди їхати, реально вона нічого не робить. Більше того - переважна більшість викладачів-методистів роблять усе, щоб студенти до села не їхали (бо як їх там перевіриш). Ті ж нечисельні, котрі до сіл дорвались, домовляються з учителями, чи з директорами шкіл, щоби практику не проходити, а проходити її тільки на папері (бо хто ж в селі перевіряти буде). І студенту халява, і директору добре (хабарець якийсь отримав і голову морочити ні з ким не треба).
Чому б не запровадити замість традиційної практики (або, краще, паралельно з нею) волонтерську практику? Студент не мусить бути приписаний до конкретної школи і вичитати конкретне число годин, а за власним бажанням їде на деякий час (декілька тижнів, чи місяців; під час своєї практики, чи під час канікулів) в село, де організовано волонтерський освітній центр, працює там за напрямком, котрий даному центру потрібний і по котрому студент вже має якісь наробки (це можуть бути різноманітні секції, гуртки, лекції, курси). За свою працю студент повинен отримувати платню. Такі центри можуть паралельно проводити різні культурні заходи, сюди можна запрошувати різних відомих людей в області. Волонтерські центри можуть підтримувати контакти з обласними молодіжними центрами.
Я переконана, що такі центри будуть цікаві сільським дітям і їх батькам. Діти села так потребують організації їх дозвілля, потребують інформації (доступ, до котрої у них значно обмеженіший, ніж у міських дітей). І вони використовують кожну можливісь, кожен саморобний волейбольний майданчик. А якщо можливостей немає, то дуже рано починають вживати алкоголь.
2. Розвиток народних шкіл, на зразок німецьких Volks Hoch Schule. Я не знаю, як вони функціонують в Німеччині і не знаю, як їх можна пристосувати до нашої дійсності. Але іноді мені просто кричати хочеться: ”Як же мені бракує тут в Україні VHS!!!!”
3. Організація різного роду стипендій для навчання, різноманітних конкурсів.
Але тільки б не повторювати корумпованих олімпіад! І основне – такі стипендії та конкурси необхідно відділити від середньої школи. До них повинні мати доступ не тільки учні середніх шкіл (це я зараз про себе печусь), а і та обдарована молодь (ого! по контексту я себе до обдарованої та до молоді причислила ), котра за якихось обставин не вступила до навчального закладу відразу після школи. А також треба припинити практику вимагання від школи показника по олімпіадах, по конкурсах (що підвищує рівень корумпованості заходу).
Ще сюди хочу додати таке моє спостереження. Це стосовно олімпіади, котру проводять разом Київський національний університет ім. Т.Г Шевченка та газета „Аргументи і факти”. І подібних цій акцій. Проводиться олімпіада, переможці котрої стають студентами ВНЗ. Але за чий рахунок вони будуть вчитися? За рахунок держави, бо місця, які розігруються в конкурсі, - бюджетні. У мене постало питання:”Якщо конкурс організувала газета (котра отримала прибуток від продажу примірників із завданнями), то чому вона не виділяє гроші на забезпечення виграшу?” Можливо, я чогось не розумію? Але чи не є це якоюсь підозрілою схемою? Чи не є це реклама, на котру газета не витрачає ні копійки, котру сплачує їй держава? І чому саме це видання проводить даний конкурс? Чи відбувався на нього тендер (якщо витрати сплачує держава, то вона має право знайти найкращого організатора)?
Це усе мої роздуми щодо організації стипендій на навчання та конкурсів. Ясно, що держава повинна сторювати гнучку та розгалуджену систему стипендій (можливо, така система може бути ефективніша, ніж створення бюджетних місць). Ясно, що дуже бракує в Україні конкурсів (державних та не державних). Але хто і як повинен їх організовувати? Як мінімізувати можливість підкупу організаторів?
2005.05.02 | sama
до слова ,про олімпіади
Останнім часом все більшої популярності серед дітей та батьків набувають школи нового типу, ліцеї та гімназії. Щороку на поріг нашого ліцею (фізико-математичний профіль) приходить вчетверо більше абітурієнтів, ніж він може прийняти.Проте, аналізуючи результати вступних тестувань ми звертаємо увагу на зниження рівня знань з фізики в учнів7 – 8 класів, навіть у тих, хто цікавиться фізикою. Причин для цього є багато. Постійні зміни програм, підручників, запровадження різних рівнів вимог, зміна системи оцінювання, недостатнє забезпечення демонстраційним та лабораторним обладнанням. Все це змушує вчителя докладати надмірні зусилля для виконання навчальних програм у таких непростих умовах. З іншого боку зниження в дітей мотивації до навчання та здобуття в майбутньому вищої освіти, падіння суспільного престижу наукових та освітніх спеціальностей. І основне - брак, катастрофічний брак науково-популярної літератури для дітей, яка мала б загальнодоступну ціну. Основна маса школярів, опинившись на роздоріжжі між підручником та телевізором, віддає перевагу останньому.
Вийти з цього замкнутого кола – втрата інтересу - зниження результатів – втрата інтересу - можна, залучаючи дітей до позакласних занять фізикою. Я далека від думки, що вчителя потрібно довантажити ще чимось. Наші вчителі вже давно працюють, в основному, на ентузіазмі і роблять більше, ніж це можливо в умовах, в які вони поставлені. Тому потрібно звернути свою увагу на учнів і дати максимальну можливість для участі 5 – 7 класників в усякого роду конкурсах, турнірах, олімпіадах.
Це дозволить сформувати коло їхніх навчальних, наукових, дослідницьких інтересів, підтримати зацікавленість у здобутті нових знань. Визначивши навчальні пріорітети , дитина зможе обгрунтовано вибрати собі відповідний заклад для подальшого навчання.
На жаль економічний стан нашого суспільства не залишає надії на фінансову підтримку подібної ідеї. Тому ми вирішили використати все краще з досвіду Соросівських олімпіад, які зуміли дійти до всіх зацікавлених в Україні.
З 1994 року в рамках Міжнародної Соросівської програми підтримки освіти в Україні проводились Соросівські олімпіади для старшокласників з математики, фізики, хімії та біології. Ці олімпіади не були альтернативою традиційним Всеукраїнським. Це просто були інші олімпіади. Їх доступність і демократичність варті наслідування. Олімпіади проводились в три етапи (перший з них був заочним), дозволяли брати в них участь будь-якому школяреві, незалежно від місця проживання, спеціалізації школи і, основне, від будь-яких кількісних обмежень та рознарядок. Причому перший етап дозволяв при підготовці роботи користуватися додатковою літературою, що служило стимулом для самостійної пошукової та наукової активності. Ці олімпіади зацікавили величезну кількість дітей та їх вчителів, cтали стимулом для роботи шкільних наукових товариств та гуртків. Другий тур, який проводився в регіонах на базі спеціалізованих шкіл та ліцеїв, дозволяв їм виявляти зацікавлених та обдарованих дітей та запрошувати їх на навчання.
Третій, фінальний тур, проводився протягом останніх семи років в різних куточках України - Києві, Львові, Ужгороді, Артеку та ін., дозволяв школярам не тільки порівняти рівень свій та своїх ровесників, а й побувати в інтелектуальних та культурних центрах України, познайомитися з провідними вченими з відповідних галузей науки. На третій тур потрапляла дуже невелика кількість дітей – приблизно 20 з кожної вікової групи з окремого предмету. Але бачили б ви, які це діти! Відбір вдавалося пройти кращим з кращих.
Як показують наші спостереження, учні, які були фіналістами цих олімпіад, надалі стали кращими студентами провідних вузів Украіни та зарубіжжя, продовжують серйозно займатися наукою і в майбутньому, сподіваюсь, створять ядро наукової еліти України.
Для вчителів фінал олімпіади був визначником рівня їх роботи, можливістю поспілкуватися з одержимими любов’ю до дітей та до викладання свого предмету людьми. Цікаво, що ці олімпіади виявили велику кількість невідомих і не визнаних (я вже не кажу не відзначених) офіційною педагогікою людей, які скромно і непомітно роблять свою роботу на світовому рівні. Соросівські олімпіади тривали сім років. За цей час, на жаль, альтернативи їм не створилося. Програма закінчила свою роботу в Україні і вже кілька років початок навчального року проходить без другого туру, а осінні канікули без фіналу Олімпіади.
Продовжити подібну роботу нікому. Колись ( верх наївності) я написала про це у фонд Губського “Україна 21 століття".Та їм це було не цікаво.
Хочеться вірити, що українські меценати колись будуть підтримувати не лише конкурси краси та футбол, а звернуть свої погляди на інтелектуальні змагання, на виділення гідних стипендій дійсно тим, хто може і хоче вчитися.
І останнє- офіційні предметні олімпіади слід зробити відкритими, добровільними, без обов"язкових рознарядок по областях, районах і т. д.
2005.05.03 | Iryna_
Re: до слова ,про олімпіади
А що, на звичайні районні олімпіади доступ обмежений?2005.05.03 | sama
Re: до слова ,про олімпіади
Звичайно, визначається певна кількість представників від однієї школи, в одній школі нещасного відмінника заставляють ходити на олімпіади з кількох предметів, а в інших не пропускать зайвого, тому що кошти на проведення (або кількість посадочних місць) обмежені.
Дуже погано, що результати участі учнів в олімпіадах стають критерієм роботи пересічного вчителя при його атестації.Це змушує вчителя шукати шляхи до призового місця.Звичайно переважна кількість олімпіадних журі береже своє чесне ім"я, хоч прикрі випадки, особливо на олімпіадах найнижчого рівня (районних та міських) бувають.Окреме слово про олімпіади одинадцятикласників, де ціна призового місця - пільговий вступ до вузу.Напевно, право на пільговий вступ має мати той призер, який принаймі в ранзі учасника світився не один останній рік.А то спалахують зовсім несподівані зірочки.А учні які були призерами обласних олімпіад принаймі двічі в 9-11 класах могли б претендувати на стипендію для навчання у своєму обласному університеті.
Про підготовку до олімпіад - до сьогодні нема українського сайту з олімпіадними матеріалами за попередні роки, як це є в Росії (хоча б Санкт-Петербургські чи Московські олімпіади). Нема аналогу журналу "Квант", на якому виховувалися покоління олімпіадників.
2005.05.05 | юрій
Re: допоможемо МОН зрозуміти, що таке "якісна освіта"?
Школи витрачають значну частину бюджету на комунальні послуги - серед них, наприклад, опалення займає до 30%. Капітальний ремонт дозволить збільшити енергоефективність шкіл і зменшить інші непродуктивні витратиПо друге, українські школи сьогодні з точки зору архітектури та внутрішнього дизайну є не закладами освіти - закритий простір класів, коридори, кабінети - тепер такими навіть тюрьми та казарми не будують. Це стіворює відповідну ауру та формує ситереотипи, провокує зловживання, дозволяє займатися насиллям і таке інше. (Міноствіти Голандії кожен рік публікує кращі проекти шкіл і нагороджує переможців. Таким чином стимулюється архітектурна та освітянська думка, а платять - муніципалітети, Міністерство, бо все одно школи будують. До речі кращі проекти - недорогі)
Шкільна мережа за рахунок здешевлення може отримати від бюджета додаткові ресурси на освітні послуги. Цікавим є не разова реконструкція, а процес, коли шкільна піклувальна рада в межах бюджету знаходить ресурси на розвиток. Сьогодні це може бути за рахунок скорочення непродуктивної площі і купівлі копмпютерів, підключення до мережі. А завтра - розвиток є розширення, створення нових приміщень, освоєння території навколо школи, шкільна бібіліотека чи спортивний майданчик, коли ресурсів стає більше за рахунок місцевіих бюджетів та меценатів. Якщо вони приймають рішення щодо розвитку. І якщо менеджери школи навчилися економити обмежені ресурси. (Умовою цього є,звичайно, шкільна фінансова автономія).
У нас саме через величезну долю оплати енергоносіїв вмирає не тільки освіта, але й багато видів спорту, діти не можуть ходити на тренування. Для того, щоб зберегти, скажімо, ДЮСШ з веслування, треба поміняти матеріально-технічну базу та радикально змінити струкутру навчально-тренувального процесу. Так само і в освіті. Просто тут не можна, як у випадку зі спортивними школами, пускати якийсь час все на відкуп ентузіастам, а потрібна державна програма.
Для того і залучили Світовий Банк. Але ці гроші слід буде віддавати. Тому освіту треба робити ефективну і покращити її фінансування і структуру управління. Якщо освіта не буде мати соціальної віддачі, (грубо кажучі - не відповідатиме ринку праці), якщо її фінансова та управлінська моделі не будуть вписані в бюджетну систему, такий проект не потрібний.
Тобто, якість освіти напряму залежить від матеріально-технічного стану і навпаки (стан матеріально-технічної бази залежить від якості освіти, як від соціального визнання і ролі її в економіці та суспільстві ).
Інша річ, як цим скористується Міністерство
2005.05.05 | Людмила
звідки висновки?
юрій пише:> Школи витрачають значну частину бюджету на комунальні послуги - серед них, наприклад, опалення займає до 30%. Капітальний ремонт дозволить збільшити енергоефективність шкіл і зменшить інші непродуктивні витрати
звідки така впевненість?
хіба в нас укоренилася суспільна думка, що необхідне саме переобладнання опалення шкіл???
які 30%???? чи Ви не знаєте, що досить багато шкіл "викручуються" за рахунок збільшення зимових канікул та "відробляння" по суботах???
або ще "краще" просто серед зими вимикають в школі опалення десь на тиждень... в ОБЛАСНОМУ центрі!!!!!
то невже Ви щиро вважаєте, що до думки про капремонт міністерство дійшло внаслідок ретельного стратегічного планування, прорахунків витрат і все таке?????
більш того, що це за "500-600 шкіл"??? як була визначена кількість? який це відсоток до усіх шкіл в Україні????
> По друге, українські школи сьогодні з точки зору архітектури та внутрішнього дизайну є не закладами освіти - закритий простір класів, коридори, кабінети - тепер такими навіть тюрьми та казарми не будують. Це стіворює відповідну ауру та формує ситереотипи, провокує зловживання, дозволяє займатися насиллям і таке інше. (Міноствіти Голандії кожен рік публікує кращі проекти шкіл і нагороджує переможців. Таким чином стимулюється архітектурна та освітянська думка, а платять - муніципалітети, Міністерство, бо все одно школи будують. До речі кращі проекти - недорогі)
ну, як би про такий проект написали у Голандії, то саме такі рехворми ми б собі й уявили...
а тут... варто б почитати всілякі одкровєния Ніколаєнка в пресі, щоб впевнитися, що нічим подібним МОН собі голову не задурювало...
> Шкільна мережа за рахунок здешевлення може отримати від бюджета додаткові ресурси на освітні послуги. Цікавим є не разова реконструкція, а процес, коли шкільна піклувальна рада в межах бюджету знаходить ресурси на розвиток. Сьогодні це може бути за рахунок скорочення непродуктивної площі і купівлі копмпютерів, підключення до мережі. А завтра - розвиток є розширення, створення нових приміщень, освоєння території навколо школи, шкільна бібіліотека чи спортивний майданчик, коли ресурсів стає більше за рахунок місцевіих бюджетів та меценатів. Якщо вони приймають рішення щодо розвитку. І якщо менеджери школи навчилися економити обмежені ресурси. (Умовою цього є,звичайно, шкільна фінансова автономія).
еге-ж. а де ті шкільні менеджери???? то Ви про "тут" пишете чи про Голандію? зійдіть на землю!!!!
чи в нас дійсно є РЕАЛЬНІ та ВПЛИВОВІ піклувальні ради???? ті, що вже створені - мають таке ж відношення до справжніх піклувальних рад як фонд "Україна" до благодійництва... просто було зручно мати окреми, "благодійний" рахунок, на який надходили кошти батьків, які усі назівалися "добровільними пожертвами"...
> а потрібна державна програма.
і що, вона є?????
> Для того і залучили Світовий Банк. Але ці гроші слід буде віддавати.
чому Ви думаєте, що це МОН "залучив"? здебільшого в таких програмах ініціатива насправді належить міжнародним структурам...
і чому Ви впевнені, що требі віддавати???? так, Світовий банк надає кредити. але так само в нього є й грантові програми... і саме освітні програми належать до цього блоку...
> Тому освіту треба робити ефективну і покращити її фінансування і структуру управління. Якщо освіта не буде мати соціальної віддачі, (грубо кажучі - не відповідатиме ринку праці), якщо її фінансова та управлінська моделі не будуть вписані в бюджетну систему, такий проект не потрібний.
все це - гасла. теорія.
а головне питання в тому, у що теорії втілюються за наших реалій.
> Інша річ, як цим скористується Міністерство
отож....