ВИКРИТТЯ. Франція, 1968.
04/21/2005 | kino
Викриття.
“Система освіти, тобто освіта системи зробила студента істотою, якій продовжено неповноліття, безвідповідальною та покірною. Потрібно трансформувати світ і змінити життя” Маніфест Страсбурґу,1966
“Вчора, з 17.20 до 17.40, М.Місоф, міністр молоді та спорту, відвідав новий спортивний центр факультету, що на вул. Руен 2, в Нантері. Міністр зачіпав технічні та архітектурні питання, зокрема щодо встановлення обігрівачів та очищення води.Після завершення відвідин, на виході Місофа зустріли ворожими вигуками 50 студентів. Міністр наважився розпочати діялога. Один зі студентів, німецького походження, Марк Даніель Кон-Бенді взяв слово, щоби запропонувати дискусію щодо сексуальної проблеми. Міністр собі подумав, що йдеться про задоволення. Проте студент наполягав і проголошував, що будівництво спортивного центру було гітлерівською методою, що на меті мала заохочення молоді до спорту, аби відвернути її від реальних проблем ; тоді передусім як потрібно забезпечити сексуальну рівновагу студента”* .
Рапорт Загальних Відомств. Таємний архів поліції, запис від 9 лютого1968.
/Перший запис що стосується Д.К-Б. –15 грудня 1966 : “В маніфестаціях, які розгорнулися вчора перед амбасадою Перу (Париж,16) з вимогами звільнити лідера селян Гюґо Бланко 9 молодих людей, що належать до лівого екстремістського руху, було заарештовано службою муніципальної поліції. Серед інших Кон-Бенді Даніель”/
Запис від 19 березня 1968, там же :“Присутність Марка Кон-Бенді, народженого 4 квітня 1945 в Монтобані, німецької національности, місце проживання вулиця Ліон-Жіро,2 (Париж 19), студента факультету літератури і гуманітарних наук в Нантері, помічена на місці маніфестації , що розгорнулася вчора ввечері навколо Французького кінематоґрафічного центру на підтримку Генрі Ланґлуа”)(?)
Три дні потому, інспектор 2 –ї секції загальних Відомств(RG) надішле рапорт №1353/28 про події, які ввійдуть в історію під назвою Руху 22 березня.
Спочатку, арештовано молодого активіста лівих екстремістів, Ксав’єра Ланґлада (Xavier Langlade) за участь в акціях проти вторгнення американців.
“Цього дня В’єтнамський Національний комітет о 12.30 орґанізував в холі факультету Б (Нантер) маніфестацію на знак протесту проти цього арешту, зазначено в рапорті Загальних Відомоств. 250 студентів відгукнулися на цей заклик. Троє ораторів, один з них Даніель Кон- Бенді, взяли слово , щоби оголосити про поліцейські репресії у Франції, зокрема на факультетах. Він запропонував встановити мікрофон на всіх факультетах щоби вільно говорити.
Студенти захопили адміністративну частину факультету і вирішили створити революційний спілку - Рух 22 березня. Протягом наступного тижня Даніель-Кон Бенді не згадується в рапортах ЗВ. Однак влада вирішила закрити Нантер і передати “аґітатора” до дисциплінарної ради Сорбони.
“...Кон-Бенді і його 6-ро товаришів постали перед судом 6 травня , о 9 годині. Рада ознайомилася з їхніми справами годину перед тим. На знак солідарности зі своїми друзями зібралися разом студенти Національного об`єднання студентів Франції та Руху 22 березня. Напруга, яка опанувала студентів, з яких 2000 прагли негайних дій, спричинила до інциденту . Так ”підсудний німець Кон-Бенді” спровокував 3 травня перші заворушення у Сорбоні.
Рапорт директорові муніципальної поліції датований 4 травня : “ о 12.40 двоє , зокрема Кон-Бенді, виступили з промовою перед 200 студентами/.../ До 15 год, коли поліція блокували всі входи і виходи з Сорбони, на подвір’ї спостерігається близько 150 молодих людей, з яких 20 озброєні дерев`яними палицями, що зі столів та стільців, які вони розтрощили перед тим.” В 15.35 комісар 5 округу одержує послання з чотирьох речень, що спричинило перші заворушення в Латинському кварталі: “Ректор академії Парижу, президент ради університету, нижчепідписаний, закликаю сили поліції встановити порядок в Сорбоні ізолювавши заворушників”. О 16.40 комендант Петі і його люди заполоняють вулицю Сорбони і завантажують до автомобілів молодих переляканих людей. Перший конвой (три автомобілі) покидають Сорбону без перешкод (17.10).
Серйозні інциденти розпочинаються о 17.15, коли прибув другий конвой. Проти протестантів застосовують сльозогінні ґранати, щоб завантажити два авто “ в’язнів” і частину з них транспортувати, маніфестантанти пробивають колесо.”
Комісар розповідає: “о 17.16 маніфестанти прибувають з вулиці Шампольйон до Сорбони. Їхнє число можна оцінити в 1000. Задля привернення уваги протестуючі використовують техніку ритмічного грюкання. О 20.25 троє комісарів, Стівене, Квілічіні та Белі об`єднавши зусилля своїх відділків силоміць звільняють Люксембурзький сад за допомогою сльозогінних ґранат. Маніфестанти будують барикади, для звільнення затриманих, вони об’єднуються проти нас у ватаги/.../ Проведено 574 арешти, серед арештованих 179 неповнолітніх, 45 жінок, 58 іноземців”.
Запис від 5 травня: “В результаті студентських маніфестацій в Латинському кварталі, члени Національного об`єднання студентів Франції, Молодих комуністів революціонерів, Комітету об`єднання студентів революціонерів і Союзу комуністичної марксистсько-ленінської молоді зібралися на вул. Ульм, 45 в приміщенні школи з метою зясувати дії на понеділок, 6 травня, в Сорбоні.”
Всі ці орґанізації зустрілися 10 травня по обіді на площі Денфер-Рошеро. 12 тисяч маніфестантів прямують до Латинського кварталу через бульвар Араґо.
Близько вечора розпочинаються переговори між ректоратом і студентами, які очікують прибуття Алена Пейрефіта, міністра національної освіти . Студенти чекали його до 1 години 55 хв ночі. Протягом цього часу влада сподівається на заспокоєння. О 2.01 хв. сили порядку отримали вказівку атакувати. 6 255 поліцейських. Які зустріли справжнє повстання в Парижі...
Ранок відкриває захоплююче видовище: 125 автомобілів пошкоджено ,63 спалено, вулиці розбиті і спустошені як після війни, 247 поліцейських поранено, числа поранених маніфестантів не встановлено (“їх кількість є неможливо встановити, більша частина невідома” йдеться в рапорті). В загальному, робиться запит про 469 осіб. Ніхто не вірить в те, що у ніч барикад не було жертв чи важких поранень. Лавреат Нобелівської премії з медицини Жак Моно йде вночі перевірити 5 комісаріат, чи часом немає мертвих. Запис ЗВ від 10 травня зазначає, що листівка із заголовком “тисячі поранених, троє мертвих у битві “ підписана “Рух 22 березня” була поширена вночі в Латинському кварталі. Новий вранці новий напис на барикаді: ”Репортери Европи звертаються до керівників Об`єднання студентів з висловленням впевнености у тому, що були смерті останньої ночи в Латинському кварталі, ці журналісти мають докази і пропонують передати інформацію в етер.”
*Дівчата і юнаки навчалися у Сорбоні окремо.
Титри 1968
пишіть всюди
той хто навчає сам повинен бути освіченим (вул. Ліне)
бути вільним у 1968, це брати участь
я хочу жити
відкрийте вікна вашого серця
молоді кохаються , старі роблять непристойні жести
заборонено забороняти
свобода це право на мовчання
свобода це злочин, який містить всі злочини, це наша абсолютна армія
свобода це усвідомлення необхідного
свобода починається із заборони
я мрію бути щасливим дурником
я кохаю тебе! скажіть це з камінням
я віддаю мої бажання для реальності тому що я вірю в їхню реальність
барикада перегороджує вулицю, але відкриває дороги
майте ідеї
буржуазія не має іншого задоволення як тільки всіх деґрадувати
ті хто закриває двері на ключ вже є ворожими боягузами
як думати вільно у темряві каплиці?
це тому що існує власність,є війни, заколоти , несправедливість (Св.Авґустин)
ті хто говорять про революції і боротьбу класів без огляду до щоденної реальності, говорять з трупом у роті
це не кінець
робити революцію це рвати внутрішні ланцюги теж
кликати смерть це кликати життя
творіть
культура це звернення до життя
вже 10 днів щастя
бажати реальности це добре, реалізовувати свої бажання це краще
негайна дехристиянізація Сорбони
нудьга є проти революції
вхід панн в університет
шаленійте
в революції є 2 два види людей: ті хто її роблять і ті які наживаються
ворог руху - скептицизм, все що було зреалізовано приходить від динаміки спонтанності
друзі, якщо всі робитимуть як ми
ні рабству
ми бажаємо жити
ми всі є небажаними
ми хочемо: структури сервісу для людини а не людину в сервісі структур
ні революції в краватці
відкрийте вікна вашого серця
відчинимо двері притулків, в’язниць і факультетів
геть соцреалізм. Хай Живе сюр
геть суспільство споживачів
геть журналістів і тих хто ними керує
геть державу
дія не повинна бути реакцією але творчістю
алкоголь вбиває, жеріть ЛСД
аґресор не той хто обурюється, а той хто підтакує
аґресор не той хто обурюється, а той хто придушує
анархія це я
мистецтво мертве, звільняймо наше щоденне життя
мистецтво мертве, не споживайте трупів
мистецтво мертве, Ґодар не може нічого
говоріть зі своїми сусідами ( і зі своїми сусідками, розпуста!)
поезія є на вулиці
політика знаходиться на вулиці
думати разом - ні, зробити разом поштовх – так
професори ви старі як ваша культура, ваша модернізація - це модернізація поліції
професори ви робите нас старими
хто говорить про любов знищує любов
подивись на мою роботу, ніщо і тортура присутні тут
шеф потребує тебе, ти не потребуєш шефа
мрії є реальністю
революція, я люблю тебе
революція це ініціятива
революція- танцівниця сердець
революція повинна скасувати людину заради існування
революція це не лише революція комітету, це насамперед твоя власна
єдина правда - революційна
секс це добре, сказав Мао, але не надто часто
якщо ви думатимете для інших, вони думатимуть про вас
сталіністи - ваші сини з нами
всі є дада
робітнику, ти маєш 25 років, але твоя профспілка в іншому столітті
Перекладено за виданням "l'Expresse" від 19/03/1998
Автори: Laurent Chabrun, Jerome Dupuis et Jean-Marie Pontaut.
Стаття вперше з’явилася в березні 1998 року. Згідно французького законодавства, таємні архіви поліції оприлюднюються не раніш як за 60 років після події. Тобто у даному разі йдеться про 2028 рік. Але з огляду на виняткову важливість події, "l'Expresse" звернулося до поліції щодо їхнього оприлюднення.
Переклад з французької Надії Оксютович. ∞ Копілефт.
“Система освіти, тобто освіта системи зробила студента істотою, якій продовжено неповноліття, безвідповідальною та покірною. Потрібно трансформувати світ і змінити життя” Маніфест Страсбурґу,1966
“Вчора, з 17.20 до 17.40, М.Місоф, міністр молоді та спорту, відвідав новий спортивний центр факультету, що на вул. Руен 2, в Нантері. Міністр зачіпав технічні та архітектурні питання, зокрема щодо встановлення обігрівачів та очищення води.Після завершення відвідин, на виході Місофа зустріли ворожими вигуками 50 студентів. Міністр наважився розпочати діялога. Один зі студентів, німецького походження, Марк Даніель Кон-Бенді взяв слово, щоби запропонувати дискусію щодо сексуальної проблеми. Міністр собі подумав, що йдеться про задоволення. Проте студент наполягав і проголошував, що будівництво спортивного центру було гітлерівською методою, що на меті мала заохочення молоді до спорту, аби відвернути її від реальних проблем ; тоді передусім як потрібно забезпечити сексуальну рівновагу студента”* .
Рапорт Загальних Відомств. Таємний архів поліції, запис від 9 лютого1968.
/Перший запис що стосується Д.К-Б. –15 грудня 1966 : “В маніфестаціях, які розгорнулися вчора перед амбасадою Перу (Париж,16) з вимогами звільнити лідера селян Гюґо Бланко 9 молодих людей, що належать до лівого екстремістського руху, було заарештовано службою муніципальної поліції. Серед інших Кон-Бенді Даніель”/
Запис від 19 березня 1968, там же :“Присутність Марка Кон-Бенді, народженого 4 квітня 1945 в Монтобані, німецької національности, місце проживання вулиця Ліон-Жіро,2 (Париж 19), студента факультету літератури і гуманітарних наук в Нантері, помічена на місці маніфестації , що розгорнулася вчора ввечері навколо Французького кінематоґрафічного центру на підтримку Генрі Ланґлуа”)(?)
Три дні потому, інспектор 2 –ї секції загальних Відомств(RG) надішле рапорт №1353/28 про події, які ввійдуть в історію під назвою Руху 22 березня.
Спочатку, арештовано молодого активіста лівих екстремістів, Ксав’єра Ланґлада (Xavier Langlade) за участь в акціях проти вторгнення американців.
“Цього дня В’єтнамський Національний комітет о 12.30 орґанізував в холі факультету Б (Нантер) маніфестацію на знак протесту проти цього арешту, зазначено в рапорті Загальних Відомоств. 250 студентів відгукнулися на цей заклик. Троє ораторів, один з них Даніель Кон- Бенді, взяли слово , щоби оголосити про поліцейські репресії у Франції, зокрема на факультетах. Він запропонував встановити мікрофон на всіх факультетах щоби вільно говорити.
Студенти захопили адміністративну частину факультету і вирішили створити революційний спілку - Рух 22 березня. Протягом наступного тижня Даніель-Кон Бенді не згадується в рапортах ЗВ. Однак влада вирішила закрити Нантер і передати “аґітатора” до дисциплінарної ради Сорбони.
“...Кон-Бенді і його 6-ро товаришів постали перед судом 6 травня , о 9 годині. Рада ознайомилася з їхніми справами годину перед тим. На знак солідарности зі своїми друзями зібралися разом студенти Національного об`єднання студентів Франції та Руху 22 березня. Напруга, яка опанувала студентів, з яких 2000 прагли негайних дій, спричинила до інциденту . Так ”підсудний німець Кон-Бенді” спровокував 3 травня перші заворушення у Сорбоні.
Рапорт директорові муніципальної поліції датований 4 травня : “ о 12.40 двоє , зокрема Кон-Бенді, виступили з промовою перед 200 студентами/.../ До 15 год, коли поліція блокували всі входи і виходи з Сорбони, на подвір’ї спостерігається близько 150 молодих людей, з яких 20 озброєні дерев`яними палицями, що зі столів та стільців, які вони розтрощили перед тим.” В 15.35 комісар 5 округу одержує послання з чотирьох речень, що спричинило перші заворушення в Латинському кварталі: “Ректор академії Парижу, президент ради університету, нижчепідписаний, закликаю сили поліції встановити порядок в Сорбоні ізолювавши заворушників”. О 16.40 комендант Петі і його люди заполоняють вулицю Сорбони і завантажують до автомобілів молодих переляканих людей. Перший конвой (три автомобілі) покидають Сорбону без перешкод (17.10).
Серйозні інциденти розпочинаються о 17.15, коли прибув другий конвой. Проти протестантів застосовують сльозогінні ґранати, щоб завантажити два авто “ в’язнів” і частину з них транспортувати, маніфестантанти пробивають колесо.”
Комісар розповідає: “о 17.16 маніфестанти прибувають з вулиці Шампольйон до Сорбони. Їхнє число можна оцінити в 1000. Задля привернення уваги протестуючі використовують техніку ритмічного грюкання. О 20.25 троє комісарів, Стівене, Квілічіні та Белі об`єднавши зусилля своїх відділків силоміць звільняють Люксембурзький сад за допомогою сльозогінних ґранат. Маніфестанти будують барикади, для звільнення затриманих, вони об’єднуються проти нас у ватаги/.../ Проведено 574 арешти, серед арештованих 179 неповнолітніх, 45 жінок, 58 іноземців”.
Запис від 5 травня: “В результаті студентських маніфестацій в Латинському кварталі, члени Національного об`єднання студентів Франції, Молодих комуністів революціонерів, Комітету об`єднання студентів революціонерів і Союзу комуністичної марксистсько-ленінської молоді зібралися на вул. Ульм, 45 в приміщенні школи з метою зясувати дії на понеділок, 6 травня, в Сорбоні.”
Всі ці орґанізації зустрілися 10 травня по обіді на площі Денфер-Рошеро. 12 тисяч маніфестантів прямують до Латинського кварталу через бульвар Араґо.
Близько вечора розпочинаються переговори між ректоратом і студентами, які очікують прибуття Алена Пейрефіта, міністра національної освіти . Студенти чекали його до 1 години 55 хв ночі. Протягом цього часу влада сподівається на заспокоєння. О 2.01 хв. сили порядку отримали вказівку атакувати. 6 255 поліцейських. Які зустріли справжнє повстання в Парижі...
Ранок відкриває захоплююче видовище: 125 автомобілів пошкоджено ,63 спалено, вулиці розбиті і спустошені як після війни, 247 поліцейських поранено, числа поранених маніфестантів не встановлено (“їх кількість є неможливо встановити, більша частина невідома” йдеться в рапорті). В загальному, робиться запит про 469 осіб. Ніхто не вірить в те, що у ніч барикад не було жертв чи важких поранень. Лавреат Нобелівської премії з медицини Жак Моно йде вночі перевірити 5 комісаріат, чи часом немає мертвих. Запис ЗВ від 10 травня зазначає, що листівка із заголовком “тисячі поранених, троє мертвих у битві “ підписана “Рух 22 березня” була поширена вночі в Латинському кварталі. Новий вранці новий напис на барикаді: ”Репортери Европи звертаються до керівників Об`єднання студентів з висловленням впевнености у тому, що були смерті останньої ночи в Латинському кварталі, ці журналісти мають докази і пропонують передати інформацію в етер.”
*Дівчата і юнаки навчалися у Сорбоні окремо.
Титри 1968
пишіть всюди
той хто навчає сам повинен бути освіченим (вул. Ліне)
бути вільним у 1968, це брати участь
я хочу жити
відкрийте вікна вашого серця
молоді кохаються , старі роблять непристойні жести
заборонено забороняти
свобода це право на мовчання
свобода це злочин, який містить всі злочини, це наша абсолютна армія
свобода це усвідомлення необхідного
свобода починається із заборони
я мрію бути щасливим дурником
я кохаю тебе! скажіть це з камінням
я віддаю мої бажання для реальності тому що я вірю в їхню реальність
барикада перегороджує вулицю, але відкриває дороги
майте ідеї
буржуазія не має іншого задоволення як тільки всіх деґрадувати
ті хто закриває двері на ключ вже є ворожими боягузами
як думати вільно у темряві каплиці?
це тому що існує власність,є війни, заколоти , несправедливість (Св.Авґустин)
ті хто говорять про революції і боротьбу класів без огляду до щоденної реальності, говорять з трупом у роті
це не кінець
робити революцію це рвати внутрішні ланцюги теж
кликати смерть це кликати життя
творіть
культура це звернення до життя
вже 10 днів щастя
бажати реальности це добре, реалізовувати свої бажання це краще
негайна дехристиянізація Сорбони
нудьга є проти революції
вхід панн в університет
шаленійте
в революції є 2 два види людей: ті хто її роблять і ті які наживаються
ворог руху - скептицизм, все що було зреалізовано приходить від динаміки спонтанності
друзі, якщо всі робитимуть як ми
ні рабству
ми бажаємо жити
ми всі є небажаними
ми хочемо: структури сервісу для людини а не людину в сервісі структур
ні революції в краватці
відкрийте вікна вашого серця
відчинимо двері притулків, в’язниць і факультетів
геть соцреалізм. Хай Живе сюр
геть суспільство споживачів
геть журналістів і тих хто ними керує
геть державу
дія не повинна бути реакцією але творчістю
алкоголь вбиває, жеріть ЛСД
аґресор не той хто обурюється, а той хто підтакує
аґресор не той хто обурюється, а той хто придушує
анархія це я
мистецтво мертве, звільняймо наше щоденне життя
мистецтво мертве, не споживайте трупів
мистецтво мертве, Ґодар не може нічого
говоріть зі своїми сусідами ( і зі своїми сусідками, розпуста!)
поезія є на вулиці
політика знаходиться на вулиці
думати разом - ні, зробити разом поштовх – так
професори ви старі як ваша культура, ваша модернізація - це модернізація поліції
професори ви робите нас старими
хто говорить про любов знищує любов
подивись на мою роботу, ніщо і тортура присутні тут
шеф потребує тебе, ти не потребуєш шефа
мрії є реальністю
революція, я люблю тебе
революція це ініціятива
революція- танцівниця сердець
революція повинна скасувати людину заради існування
революція це не лише революція комітету, це насамперед твоя власна
єдина правда - революційна
секс це добре, сказав Мао, але не надто часто
якщо ви думатимете для інших, вони думатимуть про вас
сталіністи - ваші сини з нами
всі є дада
робітнику, ти маєш 25 років, але твоя профспілка в іншому столітті
Перекладено за виданням "l'Expresse" від 19/03/1998
Автори: Laurent Chabrun, Jerome Dupuis et Jean-Marie Pontaut.
Стаття вперше з’явилася в березні 1998 року. Згідно французького законодавства, таємні архіви поліції оприлюднюються не раніш як за 60 років після події. Тобто у даному разі йдеться про 2028 рік. Але з огляду на виняткову важливість події, "l'Expresse" звернулося до поліції щодо їхнього оприлюднення.
Переклад з французької Надії Оксютович. ∞ Копілефт.