На сході хотять читати українською. З книжок діаспори...
05/25/2005 | Мох
На Майдані вже була серія статей про дещо парадоксальний факт: Схід України та Крим має значний попит на українську освітню літературу. Але таку, що була надрукована у видавництві української Діаспори.
http://www.maidan.org.ua/static/mai/1114295663.html
Чому? Ось продовження історії.
Academic Support from Ukraine
Нижче подаємо в скороченню, аналітичну статтю відомого мовознавця-науковця про
методичний підхід Марії Дейко, автора підручників Видавництва “ Рідна Мова” В статті
згадується про досвід в західній діаспорі, однак там де аналітик пише про “англійську” можна
замінити “російську” в відношенню до тих дітей що, живуть на сході чи півдні України.........
Вадим Оліфіренко, кандидат педагогічних наук, член Національної Спілки письменників України (м.Донецьк, Україна) 7-5-2005
ЗНАЧЕННЯ ЧИТАНОК МАРІЇ ДЕЙКО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ У СВІТІ
Проблеми мовної адаптації підручників з літератури для дітей західної діаспори. Одна з проблем, яку вирішують укладачі підручників, стосується доступності мови підручників літератури — мови художніх творів, дидактичного апарату— в умовах іншомовного оточення . Українська мова поступово змушена була пересуватись на друге місце за значенням у спілкуванні і поступатись мовам країн (в основному—англійській), де перебувають українці. Отже для читанок і підручників з літератури загострилась проблема мовної адаптації виучуваних текстів. У цьому зв’язку у підручниках і посібниках почали скорочувати основний літературно-інформаційний матеріал, додавати пояснення незрозумілих слів та додавати спеціальні українсько-англійські словнички. У читанці і підручнику з літератури важливе місце почав займати граматичний матеріал, який у деяких навчальних книжках пропонувався для вивчення паралельно з літературни .............
.......Боротьба за адекватне сприймання дітьми написаного у книжках виявилась важливою методичною проблемою у підходах до принципів укладання підручників.
Першим методистом-науковцем, хто професійно підійшов до цієї мовної проблеми, була український педагог Марія Дейко із Австралії. Спостерігаючи за умовами перебування української дитини в неукраїномовному оточенні, М.Дейко прийшла до висновку, що : “Двомовність переважної більшості українських дітей на еміграції—незаперечний факт. Це ставить перед нашою Рідною Школою вимогу переглянути методи викладання й уживані в школі підручники та шукати найлегших шляхів якнайскоріше збагатити мізерний лексикон , з яким діти приходять до школи” [ 1, с.71].
М.Дейко бачила, що діти краще розуміють англійську мову, ніж свою рідну, оскільки вони вчаться англійською мовою у державних школах п’ять днів на тиждень, а в рідній суботній школі - лише один день.
Критично переосмисливши попередній досвід навчання у рідних школах, а також переглянувши принципи укладання підручників для початкової і середньої школи на основі “методики цілих слів”, М.Дейко обирає нові підходи до навчання грамоти українських дітей із застосуванням аналітико-синтетичного методу, що, як вважає педагог, для української мови є далеко природнішим і легшим.
М.Дейко використала у своїй методиці досвід англійських філологів у навчанні дітей другої мови, де основною метою був розвиток навичок розмовної мови. “Ця метода, —писала М.Дейко, —вироблена англійцями, має за основу напівмеханічне, багаторазове усне хорове повторення однотипних мовних комбінацій аж поки вони не стануть автоматичними. Шлях той довгий і тяжкий, але єдиний. Втіхою є те, що цей шлях природний, бо так навчається мови дитина від своєї матері: способом безконечних повторень тих самих мовних комбінацій” [2, c.10].
Протягом 60-70-х років М.Дейко написала і видала кілька навчальних книжок для початкового і середнього шкільного віку, починаючи від “Букваря”, і, продовжуючи читанками “Рідне слово. Перша читанка після букваря”, “Волошки. Друга читанка ”, “Рідний край. Читанка третя. У підручниках М.Дейко простежується прямий зв’язок процесу читання художніх та публіцистично-художніх текстів з граматичною частиною книжки, в якій до кожної навчальної теми додаються завдання не тільки до змісту прочитаного, але й до лексики окремих слів та до системи інших запитань і завдань мовно-граматичного характеру.
Завдання з мовними вправами, які відсилають учнів у другу частину підручника, де. мовні і граматична вправи побудовані на засвоєнні правопису приростків (префіксів) в українській мові та засвоєння словосполучення виникла думка у різних варіантах його вживання.
Отже педагог М.Дейко поєднала у своїй методиці вивчення української літератури і мовно-граматичний матеріал для активного сприймання рідної мови українською дитиною в умовах чужомовного оточення .
Про позитивні наслідки такого підходу у навчанні дітей рідному слову переконливо говорять відгуки в українській пресі західної діаспори. Так, зокрема, в “Свободі”, найстарішій українській американській газеті, читанкам М.Дейко давалася така оцінка:
“...це одна з найбільш реальних відповідей на запитання характеру “Що робити?”, щоб діти знали і любили українську мову, живучи в Англії, Австралії, Канаді, Америці (а то і в Україні на її сході та півдні наша примітка) Читанки Марії Дейко не лише допоможуть і заохотять дитину вивчати мову великого українського народу, але й навчать дітей ще й любити народ,
Про читанку М.Дейко “Рідне слово”—першу читанку-підручник після букваря, рецензент писав так: “Рідне слово”, подумане як підручник для другого року навчання української мови дітей, що виростають у неукраїнському середовищі. Тому то в підручнику авторка послідовно впроваджує щораз нові слова, що їх діти повинні собі засвоїти. Включено також вказівки для вчителя, як користуватись підручником. Щоб осягнути максимум ефективності, “Рідне слово” треба уживати, як першу книжку серії підручників, побудованих на тому самому зложенні—що наші діти мусять вивчати українську мову в першу чергу в слові” (”Наше життя”, Філадельфія, США, жовтень, 1970).
У ряді інших відгуків підкреслювалась важливість вивчення рідного слова за методикою М.Дейко у початкових і середніх класах.
Цим навчальним книгам притаманний патріотичний виховний пафос як у пропонованих для читання текстах, так і в змісті дидактичного матеріалу.
З плином часу, із змінами концепцій навчання , під тиском асиміляційних процесів, у середовищі українців західного світу гостро постали питання про інтенсифікацію вивчення української мови українськими дітьми з метою збереження національної ідентичності і плекання національних цінностей у країнах поселення.
Отже, у кінці ХХ ст. розвивається тенденція в опануванні школярами українознавчими предметами не тільки через українське, але й англійське слово. Виникає гостра колізія: процес американської асиміляції нестримно наступає, а прагнення плекати рідну культуру не затухає.
( аналогічні процеси мали місце на сході і півдні України ).
Таке явище спостерігається не лише в Канаді, але й в інших місцях компактного проживання українців. Власне саме такі причини штовхнули М.Дейко на створення своїх читанок, розрахованих саме на вивчення української мови через англійське слово.
Очевидним видається тільки одне, що вченим і методистам треба прораховувати наперед такі обставини і мати на перспективу різні варіанти навчальних книжок і, зокрема, з української літератури як в діаспорі, так і в Україні.
Отже, ряд важливих відкриттів у методиці вивчення української словесності, особливо щодо розвитку зв’язного мовлення на уроках літератури належать видатному українському педагогу Марії Дейко. Вважаємо, що її читанки для молодшої і середньої ланки вивчення рідного художнього слова є актуальними не тільки для української східної, але й західної діаспори, Також свідомо заявляємо. що її навчальні книжки мають важливе значення для ряду регіонів України Сходу і Півдня,. де. як відомо, рідна мова досі є другою мовою, поступаючись дещо російській.
Таким чином, читанки Марії Дейко необхідно широко запроваджувати у навчальний процес не тільки в діаспорі, але й в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1.Післяслово М.Дейко до свого “Букваря”.— Австралія — Англія: Рідна школа, 1988. — с.80 с.
2..Дейко М. Рідне слово. Перша читанка після “Букваря” з мовними вправами та українсько-англійським словником. — Австралія — Англія, 1990. — 117
3.Відгуки наведено із додатку до читанки М.Дейко “Про що тирса шелестіла” (1977). — С.263-264)
4..Третя читанка. — Нью-Йорк: Шкільна Рада,1966. — 144 c,
http://www.maidan.org.ua/static/mai/1114295663.html
Чому? Ось продовження історії.
Academic Support from Ukraine
Нижче подаємо в скороченню, аналітичну статтю відомого мовознавця-науковця про
методичний підхід Марії Дейко, автора підручників Видавництва “ Рідна Мова” В статті
згадується про досвід в західній діаспорі, однак там де аналітик пише про “англійську” можна
замінити “російську” в відношенню до тих дітей що, живуть на сході чи півдні України.........
Вадим Оліфіренко, кандидат педагогічних наук, член Національної Спілки письменників України (м.Донецьк, Україна) 7-5-2005
ЗНАЧЕННЯ ЧИТАНОК МАРІЇ ДЕЙКО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ У СВІТІ
Проблеми мовної адаптації підручників з літератури для дітей західної діаспори. Одна з проблем, яку вирішують укладачі підручників, стосується доступності мови підручників літератури — мови художніх творів, дидактичного апарату— в умовах іншомовного оточення . Українська мова поступово змушена була пересуватись на друге місце за значенням у спілкуванні і поступатись мовам країн (в основному—англійській), де перебувають українці. Отже для читанок і підручників з літератури загострилась проблема мовної адаптації виучуваних текстів. У цьому зв’язку у підручниках і посібниках почали скорочувати основний літературно-інформаційний матеріал, додавати пояснення незрозумілих слів та додавати спеціальні українсько-англійські словнички. У читанці і підручнику з літератури важливе місце почав займати граматичний матеріал, який у деяких навчальних книжках пропонувався для вивчення паралельно з літературни .............
.......Боротьба за адекватне сприймання дітьми написаного у книжках виявилась важливою методичною проблемою у підходах до принципів укладання підручників.
Першим методистом-науковцем, хто професійно підійшов до цієї мовної проблеми, була український педагог Марія Дейко із Австралії. Спостерігаючи за умовами перебування української дитини в неукраїномовному оточенні, М.Дейко прийшла до висновку, що : “Двомовність переважної більшості українських дітей на еміграції—незаперечний факт. Це ставить перед нашою Рідною Школою вимогу переглянути методи викладання й уживані в школі підручники та шукати найлегших шляхів якнайскоріше збагатити мізерний лексикон , з яким діти приходять до школи” [ 1, с.71].
М.Дейко бачила, що діти краще розуміють англійську мову, ніж свою рідну, оскільки вони вчаться англійською мовою у державних школах п’ять днів на тиждень, а в рідній суботній школі - лише один день.
Критично переосмисливши попередній досвід навчання у рідних школах, а також переглянувши принципи укладання підручників для початкової і середньої школи на основі “методики цілих слів”, М.Дейко обирає нові підходи до навчання грамоти українських дітей із застосуванням аналітико-синтетичного методу, що, як вважає педагог, для української мови є далеко природнішим і легшим.
М.Дейко використала у своїй методиці досвід англійських філологів у навчанні дітей другої мови, де основною метою був розвиток навичок розмовної мови. “Ця метода, —писала М.Дейко, —вироблена англійцями, має за основу напівмеханічне, багаторазове усне хорове повторення однотипних мовних комбінацій аж поки вони не стануть автоматичними. Шлях той довгий і тяжкий, але єдиний. Втіхою є те, що цей шлях природний, бо так навчається мови дитина від своєї матері: способом безконечних повторень тих самих мовних комбінацій” [2, c.10].
Протягом 60-70-х років М.Дейко написала і видала кілька навчальних книжок для початкового і середнього шкільного віку, починаючи від “Букваря”, і, продовжуючи читанками “Рідне слово. Перша читанка після букваря”, “Волошки. Друга читанка ”, “Рідний край. Читанка третя. У підручниках М.Дейко простежується прямий зв’язок процесу читання художніх та публіцистично-художніх текстів з граматичною частиною книжки, в якій до кожної навчальної теми додаються завдання не тільки до змісту прочитаного, але й до лексики окремих слів та до системи інших запитань і завдань мовно-граматичного характеру.
Завдання з мовними вправами, які відсилають учнів у другу частину підручника, де. мовні і граматична вправи побудовані на засвоєнні правопису приростків (префіксів) в українській мові та засвоєння словосполучення виникла думка у різних варіантах його вживання.
Отже педагог М.Дейко поєднала у своїй методиці вивчення української літератури і мовно-граматичний матеріал для активного сприймання рідної мови українською дитиною в умовах чужомовного оточення .
Про позитивні наслідки такого підходу у навчанні дітей рідному слову переконливо говорять відгуки в українській пресі західної діаспори. Так, зокрема, в “Свободі”, найстарішій українській американській газеті, читанкам М.Дейко давалася така оцінка:
“...це одна з найбільш реальних відповідей на запитання характеру “Що робити?”, щоб діти знали і любили українську мову, живучи в Англії, Австралії, Канаді, Америці (а то і в Україні на її сході та півдні наша примітка) Читанки Марії Дейко не лише допоможуть і заохотять дитину вивчати мову великого українського народу, але й навчать дітей ще й любити народ,
Про читанку М.Дейко “Рідне слово”—першу читанку-підручник після букваря, рецензент писав так: “Рідне слово”, подумане як підручник для другого року навчання української мови дітей, що виростають у неукраїнському середовищі. Тому то в підручнику авторка послідовно впроваджує щораз нові слова, що їх діти повинні собі засвоїти. Включено також вказівки для вчителя, як користуватись підручником. Щоб осягнути максимум ефективності, “Рідне слово” треба уживати, як першу книжку серії підручників, побудованих на тому самому зложенні—що наші діти мусять вивчати українську мову в першу чергу в слові” (”Наше життя”, Філадельфія, США, жовтень, 1970).
У ряді інших відгуків підкреслювалась важливість вивчення рідного слова за методикою М.Дейко у початкових і середніх класах.
Цим навчальним книгам притаманний патріотичний виховний пафос як у пропонованих для читання текстах, так і в змісті дидактичного матеріалу.
З плином часу, із змінами концепцій навчання , під тиском асиміляційних процесів, у середовищі українців західного світу гостро постали питання про інтенсифікацію вивчення української мови українськими дітьми з метою збереження національної ідентичності і плекання національних цінностей у країнах поселення.
Отже, у кінці ХХ ст. розвивається тенденція в опануванні школярами українознавчими предметами не тільки через українське, але й англійське слово. Виникає гостра колізія: процес американської асиміляції нестримно наступає, а прагнення плекати рідну культуру не затухає.
( аналогічні процеси мали місце на сході і півдні України ).
Таке явище спостерігається не лише в Канаді, але й в інших місцях компактного проживання українців. Власне саме такі причини штовхнули М.Дейко на створення своїх читанок, розрахованих саме на вивчення української мови через англійське слово.
Очевидним видається тільки одне, що вченим і методистам треба прораховувати наперед такі обставини і мати на перспективу різні варіанти навчальних книжок і, зокрема, з української літератури як в діаспорі, так і в Україні.
Отже, ряд важливих відкриттів у методиці вивчення української словесності, особливо щодо розвитку зв’язного мовлення на уроках літератури належать видатному українському педагогу Марії Дейко. Вважаємо, що її читанки для молодшої і середньої ланки вивчення рідного художнього слова є актуальними не тільки для української східної, але й західної діаспори, Також свідомо заявляємо. що її навчальні книжки мають важливе значення для ряду регіонів України Сходу і Півдня,. де. як відомо, рідна мова досі є другою мовою, поступаючись дещо російській.
Таким чином, читанки Марії Дейко необхідно широко запроваджувати у навчальний процес не тільки в діаспорі, але й в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1.Післяслово М.Дейко до свого “Букваря”.— Австралія — Англія: Рідна школа, 1988. — с.80 с.
2..Дейко М. Рідне слово. Перша читанка після “Букваря” з мовними вправами та українсько-англійським словником. — Австралія — Англія, 1990. — 117
3.Відгуки наведено із додатку до читанки М.Дейко “Про що тирса шелестіла” (1977). — С.263-264)
4..Третя читанка. — Нью-Йорк: Шкільна Рада,1966. — 144 c,