Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився..."
05/27/2005 | Василь Петрів
І ЗНАТИ, І ЛЮБИТИ...
Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився...” сприймається з великою зацікавленістю, тому що присвячена болючим питанням сучасної української культури, пройнята щирим уболіванням за долю рідної мови. Однак до низки її міркувань варто висловити певні застереження й уточнення.
ЩО РОБИТИ АНГЛІЙСЬКОМУ СОЛОВЕЙКОВІ?
Пані Наталка Ліщинська наводить правило з підручника української мови для 7-ого класу і без жодних пояснень виносить сувору оцінку: “Можна дивуватись лише недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке”. Єдиний чітко артикульований докір – це ускладненість шкільної програми з української мови.
Що ж, за таким принципом можна навмання розгорнути підручник з математики, географії чи біології і присікуватися до першої-ліпшої теореми, параграфа чи правила, дивуючись “недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке”. Яке пишуть? Процитоване правило сформульоване цілком коректно, викладене в доступній для школяра формі, надається для зрозуміння і вивчення. Зміст цього правила так само не викликає застережень, бо стосується вживання тире – розділового знака, яким означуємо на письмі важливі інтонаційно-смислові нюанси нашого мовлення. Напам’ять, звісно, його не треба завчати, але осмислити необхідно – для того, аби свідомо будувати своє усне та писемне мовлення.
Що ж, можливо, пані Наталка Ліщинська вибрала не дуже вдалу ілюстрацію для того, щоби продемонструвати недосконалість шкільного підручника, але взагалі вона має рацію: обсяг і зміст шкільних програм і підручників – це важлива науково-методична проблема, яка вимагає окремого обговорення. Над нею безперервно працюють великі колективи учителів і вчених, бо такими є вимоги сучасності, що повсякчас змінюється. Цілком погоджуючись на цьому пункті з пані Наталкою Ліщинською, зауважимо лишень, що удосконалення шкільної програми пов’язане з необхідністю внесення змін до українського правопису, відновлення норм, питомих для нашої мови, і спрощення ускладнених правил, їх уніфікації та упорядкування. Досі запровадженню цих змін чинився шалений організований опір. Чи не тут треба шукати причин тих болячок, про які йде мова у статті “Соловейко би повісився”?
Ну, а іншомовним соловейкам також не бракує приводів для того, аби шукати шнурок і міцнішу галузку... Що, скажімо, має казати англійський соловейко, в мові котрого пишемо Ліверпуль, а читаємо Манчестер?
10 ХВИЛИН, ПОМНОЖЕНИХ НА 15
Особливу вдячність висловлюємо пані Наталці Ліщинській за міркування щодо вступних іспитів у Львівський національний університет імені Івана Франка. Увага до нашого навчального закладу, відгуки на його діяльність, пропозиції, спрямовані на її вдосконалення, є цінними орієнтирами в повсякденній роботі. Мусимо, однак, уточнити деякі деталі.
У нашому університеті вже більше десятка літ запроваджено тестові випробовування замість усних іспитів, творів та переказів з огляду на суб’єктивність усного опитування і так званої "ручної" перевірки. Адже з багатолітнього досвіду знаємо, що й найсуворіший контроль не міг завадити "особливо зацікавленому" екзаменаторові оцінити завищеним балом "зміст" чи поставити кому, якої бракує в письмовій роботі.
Звісно, немає в цьому світі нічого досконалого. Не є такою й тестова система – вона має як переваги, так і вади. Зокрема, солідаризуємося (проте не в усьому) із зауваженнями щодо репетиторства (воно, до речі, існувало і в часи усних та письмових іспитів). Хоча цей спосіб заробітку є цілком прийнятним за певних умов (скажімо, сплата податку) і нічого кримінального нема у проведенні додаткових занять з учнем чи студентом, однак не годиться, щоби вчитель залишався після уроків з учнем і за плату пояснював йому той матеріал, якого мав навчити на уроці. Так само зловживанням є навмисне ускладнення та заплутування тестових завдань і приховування їх від вступників з метою легкої наживи під час додаткових занять.
Тому-то тестова система постійно вдосконалюється в нашому університеті. До її переваг належить машинна перевірка виконаних тестових завдань. Людина чи, точніше, суб’єктивний фактор, практично усунуті від перевірки. Вступник вже через три години після іспиту отримує оцінку: його відповіді відчитує сканер, опрацьовує комп’ютер.
Розширюємо та вдосконалюємо базу тестових завдань. Вона має значний обсяг (4-7 тисяч питань з кожного предмета) і видана друком, так що вступники мають змогу належно підготуватися до іспиту. Питання для екзаменаційного білета вибирає з бази тестових завдань комп’ютер. Щороку база тестів оновлюється, відсіюються невдалі питання. Скажімо, шосте завдання, що його навела авторка ("розташувати названі твори у хронологічній послідовності"), зняте ще торік і вже не пропонується вступникам. Погоджуємося, що не варто вдаватися до дріб’язкової фактографії і запитувати абітурієнтів, кого “мав на увазі М.Хвильовий”, але не знати автора “Веснянок” (рядки “Гей, брати, в кого серце чистеє...”) було б соромно людині, що отримала середню освіту.
Стосовно сьомого завдання (вказати художні засоби, вжиті у строфі) можемо послатися на авторитет Ю.Адруховича – погортайте, пані Ліщинська, його книжку "Дезорієнтація на місцевості" і знайдете аж ніяк не парадоксальне міркування про те, що Україна лише тоді зіпнеться на ноги, коли кожен випускник української середньої школи вмітиме розрізнити ямб і хорей чи метафору і метонімію...
Як розуміти ці слова сучасного класика? Очевидно, не кожен з нас є письменником, але кожен є читачем. Як спілкуватися з приводу мистецьких творінь, які справили на нас глибоке естетичне враження, якщо не володіємо елементарною термінологією в мистецькій галузі? Як переконатися самому і переконати співбесідника, що той чи інший твір є невдалим, якщо не вдаватися до аналітичних аргументів (кульгає ритм, неточна рима, зужита метафора, неоригінальний сюжет, брак психологізму тощо)? Ба більше, літературні знання (історія літературного розвитку, біографії письменників, сюжети і концепції їхніх творів, долі провідних героїв і їхні афористичні висловлювання) – це той важливий складник особистісного досвіду кожного сучасника, який не лише засвідчує його ерудицію, а й допомагає жити і спілкуватися в суспільстві, відчуваючи себе повноцінним його громадянином.
Щодо тестів з мови – вивчаємо те, що маємо в нашій мові. Наївно стверджувати, що мовні знання є зайвими, та ще й посилаючись на Івана Котляревського. Володіння мовою на рівні побутовому, діловому, мистецькому – неоднакові речі.
Наші тести є конкурсними, тобто мають на меті відібрати кращих й тому вони вимагають попередньої підготовки, притім їх диференційовано для спеціалізованих і неспеціалізованих факультетів. Таке практикується в усьому сучасному світі. Скажімо знання англійської мови підтверджується системою тестів TOEFL – вони мають різні рівні складності, і опанувати їх без попередньої підготовки так само неможливо для "людини з вищою освітою, котра досить грамотно пише і вміє спілкуватись".
ПЕРСПЕКТИВИ
До речі, ректор нашого університету є одним з авторів ідеї так званого зовнішнього тестування, але тут ще багато роботи. Київський Центр незалежного тестування розсилає по всій Україні лише один екзаменаційний білет; серед завдань, що мають тестовий характер, є й завдання творчого характеру, оцінювання яких, як вже згадувалося, є суб’єктивним; ще не сформовано бази тестових завдань і не опубліковано збірника, за яким вступники могли б готуватися до іспиту....
Проблем, отже, чимало, й тому добре, що громадськість їх оприлюднює і обговорює. Дотеперішня державна політика витіснила українську мову на периферію. Відновлювати інтерес до неї треба всіма можливими способами, а не лише тим, що його пропонує пані Наталка Ліщинська – дещо спрощеним (м’яко висловлюючись), хоча й дуже важливим, бо особистісним, психологічно вмотивованим.
У цій розмові потрібні, на нашу думку, не протиставлення а синтез. Адже в сучасному світі відбувається творча конкуренція, в якій цінуються і патріотичні почування, і фахові знання та вміння. Без новітніх технологій та глибокої ерудиції, особистого зацікавлення і наполегливої праці любов перетворюється на голослівні декларації, безплідні дискусії. Якщо любимо, то працюймо! Над собою, своїми знаннями, власним мовленням. Лише тоді втілимо в життя українську мрію і матимемо підстави пишатися своєю країною і своїми почуттями до неї.
З повагою –
філологи Львівського національного університету імені Івана Франка
Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився...” сприймається з великою зацікавленістю, тому що присвячена болючим питанням сучасної української культури, пройнята щирим уболіванням за долю рідної мови. Однак до низки її міркувань варто висловити певні застереження й уточнення.
ЩО РОБИТИ АНГЛІЙСЬКОМУ СОЛОВЕЙКОВІ?
Пані Наталка Ліщинська наводить правило з підручника української мови для 7-ого класу і без жодних пояснень виносить сувору оцінку: “Можна дивуватись лише недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке”. Єдиний чітко артикульований докір – це ускладненість шкільної програми з української мови.
Що ж, за таким принципом можна навмання розгорнути підручник з математики, географії чи біології і присікуватися до першої-ліпшої теореми, параграфа чи правила, дивуючись “недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке”. Яке пишуть? Процитоване правило сформульоване цілком коректно, викладене в доступній для школяра формі, надається для зрозуміння і вивчення. Зміст цього правила так само не викликає застережень, бо стосується вживання тире – розділового знака, яким означуємо на письмі важливі інтонаційно-смислові нюанси нашого мовлення. Напам’ять, звісно, його не треба завчати, але осмислити необхідно – для того, аби свідомо будувати своє усне та писемне мовлення.
Що ж, можливо, пані Наталка Ліщинська вибрала не дуже вдалу ілюстрацію для того, щоби продемонструвати недосконалість шкільного підручника, але взагалі вона має рацію: обсяг і зміст шкільних програм і підручників – це важлива науково-методична проблема, яка вимагає окремого обговорення. Над нею безперервно працюють великі колективи учителів і вчених, бо такими є вимоги сучасності, що повсякчас змінюється. Цілком погоджуючись на цьому пункті з пані Наталкою Ліщинською, зауважимо лишень, що удосконалення шкільної програми пов’язане з необхідністю внесення змін до українського правопису, відновлення норм, питомих для нашої мови, і спрощення ускладнених правил, їх уніфікації та упорядкування. Досі запровадженню цих змін чинився шалений організований опір. Чи не тут треба шукати причин тих болячок, про які йде мова у статті “Соловейко би повісився”?
Ну, а іншомовним соловейкам також не бракує приводів для того, аби шукати шнурок і міцнішу галузку... Що, скажімо, має казати англійський соловейко, в мові котрого пишемо Ліверпуль, а читаємо Манчестер?
10 ХВИЛИН, ПОМНОЖЕНИХ НА 15
Особливу вдячність висловлюємо пані Наталці Ліщинській за міркування щодо вступних іспитів у Львівський національний університет імені Івана Франка. Увага до нашого навчального закладу, відгуки на його діяльність, пропозиції, спрямовані на її вдосконалення, є цінними орієнтирами в повсякденній роботі. Мусимо, однак, уточнити деякі деталі.
У нашому університеті вже більше десятка літ запроваджено тестові випробовування замість усних іспитів, творів та переказів з огляду на суб’єктивність усного опитування і так званої "ручної" перевірки. Адже з багатолітнього досвіду знаємо, що й найсуворіший контроль не міг завадити "особливо зацікавленому" екзаменаторові оцінити завищеним балом "зміст" чи поставити кому, якої бракує в письмовій роботі.
Звісно, немає в цьому світі нічого досконалого. Не є такою й тестова система – вона має як переваги, так і вади. Зокрема, солідаризуємося (проте не в усьому) із зауваженнями щодо репетиторства (воно, до речі, існувало і в часи усних та письмових іспитів). Хоча цей спосіб заробітку є цілком прийнятним за певних умов (скажімо, сплата податку) і нічого кримінального нема у проведенні додаткових занять з учнем чи студентом, однак не годиться, щоби вчитель залишався після уроків з учнем і за плату пояснював йому той матеріал, якого мав навчити на уроці. Так само зловживанням є навмисне ускладнення та заплутування тестових завдань і приховування їх від вступників з метою легкої наживи під час додаткових занять.
Тому-то тестова система постійно вдосконалюється в нашому університеті. До її переваг належить машинна перевірка виконаних тестових завдань. Людина чи, точніше, суб’єктивний фактор, практично усунуті від перевірки. Вступник вже через три години після іспиту отримує оцінку: його відповіді відчитує сканер, опрацьовує комп’ютер.
Розширюємо та вдосконалюємо базу тестових завдань. Вона має значний обсяг (4-7 тисяч питань з кожного предмета) і видана друком, так що вступники мають змогу належно підготуватися до іспиту. Питання для екзаменаційного білета вибирає з бази тестових завдань комп’ютер. Щороку база тестів оновлюється, відсіюються невдалі питання. Скажімо, шосте завдання, що його навела авторка ("розташувати названі твори у хронологічній послідовності"), зняте ще торік і вже не пропонується вступникам. Погоджуємося, що не варто вдаватися до дріб’язкової фактографії і запитувати абітурієнтів, кого “мав на увазі М.Хвильовий”, але не знати автора “Веснянок” (рядки “Гей, брати, в кого серце чистеє...”) було б соромно людині, що отримала середню освіту.
Стосовно сьомого завдання (вказати художні засоби, вжиті у строфі) можемо послатися на авторитет Ю.Адруховича – погортайте, пані Ліщинська, його книжку "Дезорієнтація на місцевості" і знайдете аж ніяк не парадоксальне міркування про те, що Україна лише тоді зіпнеться на ноги, коли кожен випускник української середньої школи вмітиме розрізнити ямб і хорей чи метафору і метонімію...
Як розуміти ці слова сучасного класика? Очевидно, не кожен з нас є письменником, але кожен є читачем. Як спілкуватися з приводу мистецьких творінь, які справили на нас глибоке естетичне враження, якщо не володіємо елементарною термінологією в мистецькій галузі? Як переконатися самому і переконати співбесідника, що той чи інший твір є невдалим, якщо не вдаватися до аналітичних аргументів (кульгає ритм, неточна рима, зужита метафора, неоригінальний сюжет, брак психологізму тощо)? Ба більше, літературні знання (історія літературного розвитку, біографії письменників, сюжети і концепції їхніх творів, долі провідних героїв і їхні афористичні висловлювання) – це той важливий складник особистісного досвіду кожного сучасника, який не лише засвідчує його ерудицію, а й допомагає жити і спілкуватися в суспільстві, відчуваючи себе повноцінним його громадянином.
Щодо тестів з мови – вивчаємо те, що маємо в нашій мові. Наївно стверджувати, що мовні знання є зайвими, та ще й посилаючись на Івана Котляревського. Володіння мовою на рівні побутовому, діловому, мистецькому – неоднакові речі.
Наші тести є конкурсними, тобто мають на меті відібрати кращих й тому вони вимагають попередньої підготовки, притім їх диференційовано для спеціалізованих і неспеціалізованих факультетів. Таке практикується в усьому сучасному світі. Скажімо знання англійської мови підтверджується системою тестів TOEFL – вони мають різні рівні складності, і опанувати їх без попередньої підготовки так само неможливо для "людини з вищою освітою, котра досить грамотно пише і вміє спілкуватись".
ПЕРСПЕКТИВИ
До речі, ректор нашого університету є одним з авторів ідеї так званого зовнішнього тестування, але тут ще багато роботи. Київський Центр незалежного тестування розсилає по всій Україні лише один екзаменаційний білет; серед завдань, що мають тестовий характер, є й завдання творчого характеру, оцінювання яких, як вже згадувалося, є суб’єктивним; ще не сформовано бази тестових завдань і не опубліковано збірника, за яким вступники могли б готуватися до іспиту....
Проблем, отже, чимало, й тому добре, що громадськість їх оприлюднює і обговорює. Дотеперішня державна політика витіснила українську мову на периферію. Відновлювати інтерес до неї треба всіма можливими способами, а не лише тим, що його пропонує пані Наталка Ліщинська – дещо спрощеним (м’яко висловлюючись), хоча й дуже важливим, бо особистісним, психологічно вмотивованим.
У цій розмові потрібні, на нашу думку, не протиставлення а синтез. Адже в сучасному світі відбувається творча конкуренція, в якій цінуються і патріотичні почування, і фахові знання та вміння. Без новітніх технологій та глибокої ерудиції, особистого зацікавлення і наполегливої праці любов перетворюється на голослівні декларації, безплідні дискусії. Якщо любимо, то працюймо! Над собою, своїми знаннями, власним мовленням. Лише тоді втілимо в життя українську мрію і матимемо підстави пишатися своєю країною і своїми почуттями до неї.
З повагою –
філологи Львівського національного університету імені Івана Франка
Відповіді
2005.05.27 | Георгій
А де ж сама публікація? Ви даєте тільки коментар (-)
2005.05.27 | Рюген
Вечно будет ленинское сердце
клокотать у революции в груди. Помаранцовой включно. Тут кто-то про СССР-ностальгию вспоминал? Эти из СССРа еще и не выползли.2005.05.27 | Olha_K
Прошу - сама публікація пані Наталки Ліщинської
Наталка Ліщинська: Соловейко би повісився...http://maidan.org.ua/static/mai/1117009797.html
Солов’їна мова...
Тільки наші діти, напевно не збагнуть ніколи, чого це українську мову так поетично називають. Ми, із захватом та щирою вірою у правдивість гасла, кричали у дні Помаранчевої революції: “Схід і Захід - разом!”, маючи на думці, що нас не розділять ні конфесійні відмінності, ні певна різниця менталітету, ні, врешті, мова. Однак, намагаюсь зрозуміти, а як то учневі харківської (луганської, дніпропетровської тощо) школи, розмовляючи переважно російською, вивчити оту державну, рідну, солов’їну, якщо шкільна програма складена так, як зараз. Ось правило, вибране навмання, з підручника української мови (7 клас):
Відсутність дієслова-зв’язки в складеному іменному присудку часто позначається у вимові паузою, а на письмі – розділовим знаком – тире.
В усному мовленні речення з пропущеною зв’язкою характеризується такою інтонацією: спочатку відбувається підвищення голосу на логічно виділеному слові , потім – невелика пауза після нього, спокійне зниження голосу в кінці речення. Наприклад: Скромність – це любов до людей, повага до їхньої праці. (А.Хижняк.)
На письмі між підметом і присудком ставиться тире:
1. Якщо вони виражені іменником, кількісним числівником, неозначеною формою дієслова: З книгою жити – з добром дружити. (Н.творчість.)
2. Якщо підмет виражений особовим займенником і на нього падає логічний наголос: Ми – правда і совість. (Г.Тютюнник.)
3. Коли присудок виражений іменником або числівником (у сполученні з іменником) у називному відмінку: Площа нашої квартири – тридцять два квадратних метри.
4. Коли один з головних членів речення виражений неозначеною формою дієслова, а другий – іменником: Добре вчитися – обов’язок кожного школяра.
5. Коли перед присудком стоять частки це, то, ось: Руки твої роботящі – ось твоє щастя. (О.Підсуха.)
Тире не ставимо:
1. Якщо присудок приєднується словами як, ніби, мов, неначе. Наприклад: Небо наче синє море.
2. Якщо перед присудком є частка не. Наприклад: Це не відповідь. Проте якщо логічний наголос падає на підмет, то тире між підметом і присудком ставиться і в цих випадках.
Правило вибране випадково, зовсім не найважче, їх таких об’ємом на сторінку хоч греблю гати. Можна дивуватись лише недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке. Спробуйте це вивчити і зрозуміти, коли, припустимо, Ви – носій української мови десь у Івано-Франківську. Чи зможе школяр у Луцьку любити ТАКУ мову? А що казати про донецького школяра? Мене переслідує враження, що шкільна програма вивчення української мови так ускладнена, щоб назавжди поховати, знищити любов до неї.
Незабаром наші більш дорослі діти будуть намагатись потрапити у студентську гільдію і ось ще один приклад. Вступні іспити у будь-який ВУЗ України обов’язково включають екзамен з української мови і літератури. І це, без жодного сумніву, закономірно. Але спробуйте за 10 хвилин правильно відповісти на питання тестів, що дають абітурієнтам, скажімо, у Львівському університеті імені Івана Франка.
1. У котрому словосполученні залежне слово поєднане з головним зв’язком керування?
1. Глибоко зрозумівши. 2. Зробити гарно. 3. Вдячний син. 4. Слухати радіо. 5. Цього слова. 6. На синьому морі. 7. Цвіт калини. 8. Дорога вгору. 9. Чутливість до слова. 10. Кава по-закарпатськи. 11. Українські пісні. 12. Видно село. 13. Заїхати в депо. 14. Два столи. 15. Краплина щастя.
Варіанти відповідей:
1) 3,4,6,10,15 2) 2,4,6,12,14 3) 7,9,12,15
4) 1,4,7,8,14,15 5) 4,6,7,9,12,13,14,15 6) 4,7,9,12,13,15
2. У котрому з поданих складнопідрядних речень є підрядне з'ясувальне?
1. Адже матінка нсдурно казали, що світ не без добрих людей (Коцюбинський).
2. Додому я прийшов пізно, коли вже місяць росив на ясени вологе срібло (Стельмах).
3. І мені здалось, що мати торкнулась руками не соняшника, а нахилила до себе мою голову (Стельмах).
Варіанти відповідей:
1)1 2)2 3)3
4)1,2 5)1,3 6) у кожному
3. У котрому рядку є речення з неоднорідною підрядністю?
1. Мова народу – кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається за межами історії (Ушинський).
2. Серед волинських рідних нив згадалося мені, як тут в дитинстві я ходив, як бігав по стерні (Братунь).
3. Україна – це та земля, на якій ми народилися, і це небо, і сонце, яке світить над нами (Яцків).
Варіанти відповідей:
1)1 2)2 3)1,3
4)1,2 5) у всіх 6) у жодному
4. Кого із українських письменників мав на увазі М.Хвильовий, зазначаючи, що "тільки він один маячить світлою плямою з темного українського минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту дюдину, яка наблизилася до типу західного інтелігента"?
Виберіть варіант правильної відповіді.
Варіанти відповідей: 1) П.Куліша. 2) Т.Шевченка. 3) М.Костомарова. 4) І.Франка. 5) М.Драгоманова.
5. Назвіть автора цієї поетичної алегорії:
Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнії, думка чесная, —
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Виберіть варіант правильної відповіді.
Варіанти відповідей:
1) Іван Франко 2) Павло Грабовський. 3) Михайло Старицький 4) Леся Українка 5) Павло Тнчина
6. Вкажіть варіант, у якому названі твори розташовані у хронологічній послідовності за часом їх написання: А) “Слово про закон і благодать”; Б) “Повчання дітям” Володимира Мономаха; В) “Апокрисис” Христофора Філалета; Г) “Палінодія, або Книга оборони” З.Копистенського; Д) “Літопис Самовидця”.
Варіанти відповідей: 1) Б, В, А, Г, Д. 2) А, Б, Г, Д, В. 3) А, Б, В, Г, Д. 4) Б, В, Г, А, Д. 5) В, А, Б, Д, Г.
7.У якому варіанті відповіді названі чотири художні засоби, використані в уривку:
Мовчки серце свій літопис пише,
Розгортає спогади-листи,
І щораз дивлюсь я спокійніше
На мету, якої не дійти. ? (Павло Филипович)
а) тристопний хорей; б) чотиристопний анапест; в) уособлення; г) риторичне питання; д) терцет; е) суміжне римування;
є) кільцеве римування; ж) перехресне римування; з) діалог; и) епітет; і) тристопний анапест; ї) п’ятистопний хорей.
Виберіть варіант правильної відповіді.
Варіанти відповідей: 1) б, г, и, ї; 2) а, в, є, и; 3) в, ж, и, ї; 4) в, д, є, ї; 5) д, є, и, ї.
Ви не знаєте відповіді на жодне запитання? Ви – людина з вищою освітою, досить грамотно пишете, вмієте спілкуватись державною мовою України?
Цікаво йде підготовка до цього іспиту абітурієнтів. У одинадцятому класі діти тричі на тиждень відвідують репетитора (як правило, викладача того ВУЗу, до якого планує вступати учень) та й завчають напам’ять гігабайти інформації з попередніх тестів і тих, що будуть актуальні у цьому році. Що це має спільного із справжнім володінням рідною мовою та любов’ю до літератури?! Однак, я далека від того, щоб стверджувати, що тестова система безглузда і не повинна існувати під час вступу у ВУЗ. Тільки виникає “наївне” запитання: “А для чого застосовувати тестування саме у такому збоченому вигляді?” Чи не для того, щоб батьки учнів залишали солідні суми у руках викладачів, які ці тести складають і займаються репетиторством? Можна було б тестування з української мови для неспеціалізованих (спеціалізовані – філологічні) факультетів проводити за загальними тестами, складеними фахівцями Міністерства освіти.
Якщо б спробувати поставити експеримент і попрохати учня-одинадцятикласника написати твір на тему будь-якого прочитаного оповідання, роману, можна отримати несподіваний результат. Навіть найкращі учні з цим завданням впоралися б слабенько. На жаль, наші дорослі діти у своїх 16-17 років не вміють грамотно, послідовно, просто гарно викладати свої думки на папері. То чого ж їх вчила школа-ненька стільки часу? Учителі у нас погані? Ні, вони не повинні виходити за межі шкільної програми, зобов’язані її виконувати. Хоча є і такі сіячі вічного, доброго, що займаються репетиторством у своїх же учнів – а це ж завуальова форма хабарництва. Якщо вчитель не здатен дитину навчити у класі, то зможе це зробити вдома? Батьки в даному випадку платять за оцінки, а не за знання.
Проведіть невелике опитування серед школярів на тему читання творів українських письменників. Вас здивує їх ве-е-е-личезна нехіть до цього заняття, у кращому випадку вони читають уривки з хрестоматії. Що робиться з нашою читаючою нацією? У нас така жахлива література чи наші діти прикипіли до комп’ютерних забавок і телевізора з дурнуватими ток-шоу та підлітковими серіалами. А, може, у них і вибору нема, адже на уроках літератури вони пишуть здоровецькі таблиці з біографіями письменників, заучують, коли та що один майстер пера писав про іншого, мусять пам’ятати точну назву села другорядного героя якогось твору і таке інше. На цьому тлі фантастикою виглядають мої несміливі мрії про те, що старшокласники (10-11 клас) можуть читати за шкільною програмою найкращі твори сучасних українських письменників. Пані Забужко, пан Андрухович (вибачте, що ще багатьох гідних не називаю), відпочивайте, поки не станете класиками, нехай мине століття, чи два...
У якості ліричного відступу згадалося, що та сама письменниця Забужко поставила, здається, свій підпис під відкритим листом з проханням зайнятися українським правописом на державному рівні. І, ніби, цілком здорова ідея, враховуючи певний безлад у цьому, але вже боюся, згадуючи відому приказку. Пошли дурня Богу молитися, то він чоло розгаратає. Чого ж там ще здатні намудрувати українські великі вчені-філологи, щоб нашим дітям вчилося охочіше? А є ж простий і геніальний шлях, який колись пройшов автор української веселої “Енеїди”, не розуміючи сам спочатку мовотворчого ефекту. Взяв звичайну рідну розмовну мову і створив шедевр.
Щоб навчити своїх двох дітей на гідному для українця рівні писати рідною мовою, я просто змушена вдома їх вчити писати диктанти, перекази, добирати теми творів, пояснюючи основні правила написання. А що ще робити, якщо на державному рівні закріплене таке ненависницьке ставлення до української мови? Риторичне питання. Для пана Ніколаєнка, міністра освіти.
2005.05.29 | Роман ShaRP
Фі! Лажологи.
> ЩО РОБИТИ АНГЛІЙСЬКОМУ СОЛОВЕЙКОВІ?Співати - його мова одна з найвживаніших та найпопулярніших у світі. Українскій це з такими вболівальниками не загрожує навіть в Україні.
>Пані Наталка Ліщинська наводить правило з підручника української мови для 7-ого класу і без жодних пояснень виносить сувору оцінку: “Можна дивуватись лише недолугості авторів, які для 13-14-річних дітей пишуть отаке”.
Сподіваюся, що пані Наталка надасть свій, кращий приклад.
>Цілком погоджуючись на цьому пункті з пані Наталкою Ліщинською, зауважимо лишень, що удосконалення шкільної програми пов’язане з необхідністю внесення змін до українського правопису, відновлення норм, питомих для нашої мови, і спрощення ускладнених правил, їх уніфікації та упорядкування.
Кому пов*язане, а кому і не пов*язане. Особисто я вважаю, що правопису треба дати спокій, а філологам, які за будь-якої першої-ліпшої нагоди рвуться його змінювати ("Карфаген має бути зруйнуваний") треба давати по рукам.
>Досі запровадженню цих змін чинився шалений організований опір. Чи не тут треба шукати причин тих болячок, про які йде мова у статті “Соловейко би повісився”?
Ні, не тут. Причини слід шукати в віддаленості тих, хто пише підручники (і філологів теж), від "такими є вимоги сучасності, що повсякчас змінюється" , - маю зазначити, що граматика і орфографія в "філологів" така "досконала", що аж сльози на очі навертаються.
>Ба більше, літературні знання (історія літературного розвитку, біографії письменників, сюжети і концепції їхніх творів, долі провідних героїв і їхні афористичні висловлювання) - це той важливий складник особистісного досвіду кожного сучасника, який не лише засвідчує його ерудицію, а й допомагає жити і спілкуватися в суспільстві, відчуваючи себе повноцінним його громадянином.
Ви точно не повірите, але більшість громадян сучасності подробиці героїв минулого, особливо героїв нудних та похмурих книжок, яких у шкільній програмі з української літератури більшість, мало кого цікавлять, отже аж ніяк не можуть вважатися "складниками особистісного досвіду", і нічим не можуть допомогти, якщо ти не філолог. Аналогічно і твори "сучасних класиків", яких більшість повноцінних громадян сучасного українського суспільства знати не знає. Є лише один сучасний класик, якого знають практично всі - Лесь Подерв*янський. Але він - от дивина, - обійшовся і без реформ правопису, і без художніх прийомів. Талант, напевне.
>Наївно стверджувати, що мовні знання є зайвими, та ще й посилаючись на Івана Котляревського. Володіння мовою на рівні побутовому, діловому, мистецькому - неоднакові речі.
Отож. І рівень, на якому ви пропонуєте свої тести, перевищує розумний і практичний.
>Відновлювати інтерес до неї треба всіма можливими способами, а не лише тим, що його пропонує пані Наталка Ліщинська - дещо спрощеним (м’яко висловлюючись), хоча й дуже важливим, бо особистісним, психологічно вмотивованим.
То ви гадаєте, що зміни до правопису, суворі правила, завищені вимоги до абітурієнтів та "сучасні класики" відновлять інтерес до мови? Солідаризуюся з Наталкою Ліщинською в тому, що не відновлять, а навпаки, можуть викликати віддоргнення.
>У цій розмові потрібні, на нашу думку, не протиставлення а синтез.
Ви-бач-те, але інтерес та/або привабливість або є, або немає. Синтез тут вийде приблизно такий, як у меду та ... олії - змішайте, а потім їжте.
> Адже в сучасному світі відбувається творча конкуренція, в якій цінуються і патріотичні почування, і фахові знання та вміння.
Вперше чую, щоб у конкуренції цінували "патріотичні почування". Ба навпаки, конкуренція - це вміння розмовляти на мові інших, а не нав*язувати їм свою "філологічну".
Ітоги подвєдьом. © Подерв*янський.
Якщо в ЛНУ імені Івана Франка дійсно такі філологи - варто розпочинати всім зустрічним та поперечним рекомендувати обходити його десятою дорогою, принаймні його філологічну частину.
2005.05.29 | Iryna_
Re: Фі! Лажологи.
на жаль, між рядками тих тестів ЛНУ читається таке: "Ваші діти в житті не здадуть тих тестів без спеціальних занять з нашими викладачами. За дуже окремі гроші". Бо до знання мови вони ніякого відношення не мають, єдиною метою такого тесту є відокремити "своїх" від "чужих", тобто тих, що не мали доступу до спеціальних знань для тих тестів.З Тойфлом то є велика різниця - там перевіряється все ж знання мови, а не філологічної термінології, та існують загальнодоступні посібники для підготовки.
Колись мені дали подивитись на текст вступного диктанту одного сумновідомого вузу (СНАУ), у якому була купа діалектизмів (типу "місяшна ніч"), назв маловідомих рослин та тварин, і страшенно наворочена пунктуація - тобто дитина, що не бачила цього диктанту, в житті його не напише. У мене, власне, просили поради - чи можна самим підготуватись, які книжки потрібні і все таке інше. Побачивши той диктант, я могла дати єдину реальну пораду - готуйте гроші та шукайте кінці в тому вузі.
На жаль, подивившись на той тест, я можу дати таку ж пораду.
2005.06.01 | Василь Будний
Re: Фі! Лажологи.
Re: Фі! Лажологи.На щастя, у рядках відповіді ЛНУ ім. І.Франка можна прочитати й інше, більш оптимістичне, аніж сумні враження Iryny. А саме: тести з усіх предметів щороку видаються друком, комп’ютер формує екзаменаційний білет і перевіряє відповіді, вступники отримують результати максимум через три години. Такий алгоритм забезпечує високий рівень прозорості вступних випробувань.
Зрештою, з наступного року в Україні відбуватиметься зовнішнє тестування, яке, сподіватимемося, зніме всі проблеми, які хвилюють Вас.
2005.06.01 | Iryna_
Re: Фі! Лажологи.
Процедура тестування та відбору тестів для конкретного абітурієнта може бути як завгодно прозора. Справа ж не в тому - більшість питань - абсолютно штучні, непотрібні знання, і сконструйовані так, що правильно без "спеціальної" підготовки (тобто репетиторства/надання "правильних" відповідей викладачем цього вузу чи наближеною особою) відповісти неможливо.Не вірите мені - спробуйте зробити апробацію свох тестів. Нехай їх виконають сто людей, що добре знають українську, але не знають конкретних "відповідей". І подивіться на результати.
Питання Тойфлу та західних "єдиних" тестів саме так апробують.
2005.06.01 | Василь Будний
Re: Фі! Лажологи.
Фі! Лажологи.Чому Ви себе іменуєте так зневажливо?!
"Особисто я вважаю, що правопису треба дати спокій..."
Погоджуюся, солідаризуюся і висловлюю пораду як філолог лажологові, заклопотаному захистом чинного правопису: ну то й дотримуйтеся мовних правил, поважайте правопис не на словах, а на ділі. Бо що це за карикатури у Вашому мовленні: давати по рукам (по руках) віддоргнення (несприймання ? внутрішній опір?) ...
Є лише один сучасний класик...
Не варто сперечатися про смаки.
І все ж цікаво, який вигляд мала б наша школа з одним-однісіньким класиком на всі свої 11 класів?
...Лесь Подерв*янський... обійшовся і без реформ правопису, і без художніх прийомів. Талант, напевне.
"Те, що дозволено Юпітерові, не дозволено бикові". Талант, можливо, й обійшовся, але це не завжди виходить вдало у всіх інших, грішних... До речі, "відсутність" так званих "художніх прийомів" у Леся Подерв’янського є власне одним із таких "прийомів".
І рівень, на якому ви пропонуєте свої тести, перевищує розумний і практичний
Рівень рівневі не рівня...
Синтез тут вийде приблизно такий, як у меду та ... олії – змішайте, а потім їжте.
Навіщо ж змішувати? Філологи, якщо я правильно їх зрозумів, закликали не відмовлятися від меду на користь олії, і не протиставляти олії мед, а правити підручники, оновлювати правопис, реформувати вступні іспити, працювати з дітьми вдома (хороший приклад "надала" пані Ліщинська), читати класиків і не-класиків...
Вперше чую...
Ну то послухайте вдруге, і прислухайтеся: любімо, знаймо, працюймо...
2005.06.02 | Роман ShaRP
Re: Фі! Лажологи.
Василь Будний пише:> Фі! Лажологи.
>
> Чому Ви себе іменуєте так зневажливо?!
Не себе.
> Бо що це за карикатури у Вашому мовленні: давати по рукам (по руках) віддоргнення (несприймання ? внутрішній опір?) ...
Не карикатури, а помилки.
> Є лише один сучасний класик...
> Не варто сперечатися про смаки.
Кому як.
> І все ж цікаво, який вигляд мала б наша школа з одним-однісіньким класиком на всі свої 11 класів?
А хіба я пропонував таке зробити? Подивіться ще раз - я писав про сучасного класика.
> І рівень, на якому ви пропонуєте свої тести, перевищує розумний і практичний
> Рівень рівневі не рівня...
Беззмістовно.
> Синтез тут вийде приблизно такий, як у меду та ... олії – змішайте, а потім їжте.
>
> Навіщо ж змішувати?
То навіщо філажологи змішують?
> Філологи, якщо я правильно їх зрозумів, закликали не відмовлятися від меду на користь олії, і не протиставляти олії мед, а правити підручники, оновлювати правопис, реформувати вступні іспити, працювати з дітьми вдома (хороший приклад "надала" пані Ліщинська), читати класиків і не-класиків...
А щоб вареники самі до рота плигали вони не закликали? Для того, щоб закликати, не потрібно бути філологом.
*Наші* філажологи дедалі більше нагадують мені громадян Кучму і Медведчука, просто реформи різні - в одних політ-, в інших правописна. Обох суспільство НМД не потребує. Філажологи самі про це знають, - он нещодавно хтось обурювався, що "проект 99-го року винесли на громадське обговорювання, і цим його 'поховали'".
Філолог, ти мені хто, друг чи ворог?
Якщо друг - чому замість реально потрібних речей, - словників, перекладів, електронних мовних засобів, - ти вкотре пхаєшся з непотрібною мені реформою правопису, яка все лише ускладнює?
А якщо ворог - то про що тут говорити? Давайте тоді так і проголосимо - наші філологи це такі собі "партизани", які на "окупованій" території ведуть боротьбу проти ворожого "місцевого населення" за встановлення свого "нового порядку". І - на війні як на війні.
Ви кнопкою "процитувати" вмієте користуватися?
2005.06.02 | Free
Re: Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився..."
А зверніть, будь ласка, панове філологи, увагу на помилки у тестах ЛДУ (це не помилки авторки статті, перевірено на сайті ЛДУ). Це так Ви демонструєте повагу до чинного правопису української мови? До речі, ця ж біда трапилась із правилом з підручника (можете пошукати самостійно, мені вдалося знайти дві помилки, довелося і цей підручник перевірити - знову Наталка Ліщинська не винна). А щодо реакції фігологів на статтю, то є, є таке відчуття, що правда очі коле.2005.06.06 | igor
Re: Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився..."
Що до тестів. Загляньте на тему "Абітурієнти, тести, комп'ютери і … демократія".Шановні філологи, Ви можете вказати характеристики?
Для тесту:
- Середнє значення - X.
- Середньоквадратичне відхилення - a.
- Коефіцієнт надійності - R.
- Стандартна помилка вимірювання - E.
- Коефіцієнт валідності - V.
Для тестового завдання:
- Індекс складності тестового завдання - Iс.
- Індекс диференцюючої здатності - Iд.
За якою репрезентативною вибіркою ці характеристики визначені?
Ви читали додаток 1 до наказу Міносвіти N 285 від 31 липня 1998 р.?
Якщо не знайдете, я надішлю на e-mail.
Якщо відповіді "ні" то все ж спробуйте виконати психометричний аналіз вашого тесту згідно додатку Ж. Після цього дуже багато питань зникне!
2005.06.06 | igor
Слушно “І соловейко би повісився..."
Я не можу мати претензій до філологів зі Львова (на жаль так вони себе узагальнили), бо не мав честі з ними спілкуватися. Але мій досвід спілкування з гуманітаріями (філологи, історики, мистецтвознавці і т.д.) дозволяє зробити дуже невтішний висновок. Дуже вже рідко серед них зустрічаються особистості здатні щось незанудно розповісти по своєму фаху. Не знаю чому це так. Щоб заглибитися у вивчення і взагалі вчити щось необхідно підтримувати бажання, цікавість.Шкільні підручники настільки занудні і переобтяжені спеціальною термінологією, яка забувається через 2-3 дні, що плакати хочеться. Яка там любов! А є ж чудові методики. Та навіть радіо Ера в мовних передачах вчить більше ніж всі ті підручники. От би ці передачі та впорядкувати в книжку, аудіодиски. Звичайно, простіше пояснювати як важливо зазубрити те чи інше питання винесене в тест, ніж передати любов до мови, знайти, підтримати і навчити тих в кого ця любов домінує. Чи не здатні таких впізнати?
До чого ці пояснення, коли неграмотність в суспільстві стає нормою?
Відкрийте закони, постанови і т.п. Шкільні підручники, газетні публікації, вивіски на вулицях. Скільки в них помилок? Не вистачає коштів на елементарну перевірку філологом? Ні, це просто елементарна неповага і до філологів і до українців і до України. Є вузька каста фахівців, на яку мало хто і увагу звертає і є зовсім окремо мовна практика. Де ти програмне забезпечення українською мовою? Де сучасна українська термінологія? Хто цим має займатися? Хто про це має кричати!
А значить не так не тому і не тих вчимо. Отака проблема!
2005.06.07 | Free
Re: Публікація пані Наталки Ліщинської “І соловейко би повісився..."
Одне уточнення до статті: у сьомому класі учні мають переважно по 12-13 років, а не по 13-14 - це суттєва різниця.На жаль, після розмов із кількома батьками і абітурієнтами вимальовується ще гірша картина, ніж у статті. Виявляється, деякі абітурієнти, щоб написати тести, просто завчають напам'ять номер відповіді на кожен тест! І батьки, і абітурієнти, і вчителі, опитані за цих кілька днів, свято переконані, що навіть дитина, яка закінчує навчання у школі з некупованою золотою медаллю, не зможе написати пропонованих тестів без репетитора (як правило, з цього ВУЗу і укладача цих тестів). Це стосується як української мови та літератури, так і інших предметів.
Одна знайома працююча у школі вчителька української мови і літератури поважного віку, дуже шанована мною людина, щира патріотка України ще з радянських часів говорила дослівно таке: "Мені шкода колишньої радянської школи. Попри всю її заідеологізованість, все ж ця система освіти була значно кращою. Нинішня шкільна програма зовсім не враховує фізіологічної і психологічної неготовності дитини до сприйняття рівня узагальнення та абстракції поданого матеріалу..."
Коментарі зайві.
2005.06.08 | igor
ДИВІТЬСЯ: Абітурієнти, тести, комп'ютери і … демократія (-)