ЗВЕРНЕННЯ
06/21/2005 | Юрій
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ОСВІТЯН УКРАЇНИ
ПРО СТВОРЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСКИХ ШКІЛ
Актуальність проблеми
Останнім часом проблеми сільської школи активно обговорюється як один із пріоритетів державної політики. Цьому питанню присвячені декілька рішень Міністерства освіти і науки, Кабінету Міністрів; Президент України Віктор Ющенко приділив увагу цій проблемі під час зустрічі з педагогічною громадськістю у Полтаві 25 квітня 2005 року. Це питання знаходилось і знаходиться на порядку денному урядових нарад, засідань Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти , освітянських конференцій.
Очікувані результати розвитку сільських шкіл
У результаті розвитку сільської школи родини мають бути впевнені, що державна освіта забезпечить здатність їхніх дітей знайти собі гідну роботу, продовжити навчання після завершення школи. Для цього заробітна плата вчителів має збільшитися у рази, а випускники сільських шкіл України мають поповнити собою середній клас.
Стан освітньої мережі вимагає негайних змін.
На заваді доступу до середньої освіти високої якості – особливо у сільській місцевості - стоїть низька ефективність шкіл, падіння кваліфікації вчителів. До цього додається також не вирішення проблеми транспортування (відсутність інфраструктурних умов та безпечних засобів підвезення учнів і вчителів). Загальним є розуміння, що освітня мережа - особливо в сільській місцевості і в малих містах - потребує негайних системних нововведень.
Ситуація в суспільстві спонукає до розвитку сільської школи
Нерівність у доходах мешканців сільських і та міських регіонів призводить до міграції у більш великі населенні пункти. Якщо не створити нормальних, комфортних умов для родин в сільській місцевості і малих містах, не можна буде уникнути цієї тенденції. Якщо сім’ї не будуть бачити перспективи для себе і своїх дітей у зв’язку з якісним наданням освіти, відкриттям власного бізнесу, або створенням робочих місць, не варто сподіватися, що вдасться насильно, або якимсь іншим чином закріпити людей. Все це призводить до подальшого зубожіння сільської місцевості, що, у свою чергу виступає причиною безробіття, бідності, поширенню дитячої безпритульності, соціальних хвороб та інших негативних соціально-економічних явищ.
Сільська школа та проблема урбанізації
Школа є центром, серцевиною громади , особливо коли йдеться про сільську місцевість. Слід підкреслити, що розвиток сільських шкіл є не тільки рисою української освіти перехідного періоду. За цим явищем стоїть складний спектр проблем, спільних для багатьох інших держав. Загально відомо, що «урбанізація» руйнує традиційний уклад життя на землі. Економічні та інші переваги життя в місті (житлові умови, доступність інфраструктур спільного використання, можливість змінити професію, знайти іншу роботу, широкий спектр дозвілля тощо) спонукають людей переїжджати до міст у пошуку більш привабливих, комфортабельних умов. Досвід радянського союзу, інших країн Європи і Америки свідчить, що утримати людей в сільській місцевості силоміць не вдається.
В той же час, загально відомо, що школа, яка нормально функціонує, підтримує життя місцевої громади і може стати вирішальним чинником для родини при обранні місця проживання. Тому актуальним є питання ефективності сільської школи, яка повинна змінити якість життя в сільській місцевості, зробити його не менш, а навіть більш привабливим за умови життя у місті.
Отже, ми маємо справу з глобальною проблемою, яка гостро проявилася в нас через низку причин. Проблема урбанізації та занепаду сіл, яку не вдалося вирішити деяким країнам, може бути вирішена у нас з користю для своєї країни, для кожної родини. Це вимагає системного і більш уважного ставлення до проблем сільської школи, яка сьогодні стає головним чинником соціального та економічного відродження українського села. У ситуації розвитку інформаційного суспільства та доступу до знань, сільська школа України за умов структурних нововведень стає інструментом розвитку високо технологічної сфери послуг (туристично-транспортних, рекреаційних) та ефективного сільського господарства.
Розвиток сільських шкіл потребує міжвідомчої кооперації
Таким чином, розвиток сільських шкіл повинна розглядатися як стратегічно важлива ініціатива з огляду на подальший демократичний і соціально-економічний розвиток країни, вирішення демографічної кризи та інших найактуальніших проблем українського суспільства. В той же час, за такої постановки питання, завдання розвитку сільських шкіл виходить за межі юрисдикції Міністерства освіти і науки. Розробка і реалізація будь-яких пропозицій, ініціатив щодо розвитку сільських шкіл передбачає взаємодії держави з недержавними організаціями, врахування перспектив територіально-адміністративної реформи, розвитку інфраструктури транспорту, координації з плануванням інвестицій у розвиток бізнесу в сільській місцевості, провадженням правил продажу землі тощо. А це, у свою чергу, передбачає організацію постійних консультацій різних гілок влади та кола громадських експертів і практиків.
Уніфікація не дає підстав для досягнення позитивного результату
Не може бути єдиної - загальної для всіх регіонів, для всіх типів місцевості - схеми розвитку сільської школи. «Кущі шкіл», «освітні округи», «школи-комплекси» та інші форми раціоналізації освітньої мережі і розвитку кооперації між школами, відображають специфіку різних регіонів України, підкреслюють спільне і відмінне у потребах місцевих громад, родин щодо надання освіти. Без врахування місцевої специфіки, ефективний розвиток сільських шкіл не можливий. Адже відмінності передбачають особливості у підходах при залученні додаткових ресурсів і використання можливостей різних учасників освітнього процесу. Розробка будь-яких загальних правил (законів, документів національного масштабу) у сфері організації освітньої мережі на локальному рівні без вивчення місцевих умов, скоріше за все, не має сенсу.
Адміністративне «втручання зверху» не призводить до очікуваних наслідків
Раціональна модель освітньої мережі в сільській місцевості (як і в місті) не може бути нав’язана зверху в адміністративному порядку. Всім відомі випадки, коли впровадження змін, які на думку адміністраторів мають покращити стан освіти, стають причинами нових негараздів . Вирішальним при будь-яких змінах в структурі організації освіти на місцях є рішення батьків. Тому розвиток сільських шкіл має проходити одночасно з передачею повноважень щодо освіти школі і громаді і разом з демократизацією процесу управління і прийняття рішень. Батьки та місцеві громади зможуть стати партнерами шкіл у запровадженні змін, якщо нові правила і організація надання освіти створюють кращі можливості для учнів і вчителів, відкривають нові можливості і перспективи для місцевого економічного розвитку. Чинники «економічної раціональності» та «бюджетної доцільності» не спрацьовують, якщо при плануванні нової організаційної структури не врахована була думка громади.
«Ініціативи знизу» не розглядаються як додаткові ресурси успіху
В Україні існують також спроби позитивних змін у трансформації освітньої мережі, ініційовані знизу (такі як створення кущів шкіл, покращення взаємодії між школами, запровадження партнерських відносин школи з бізнесом, місцевою владою, громадою та інші). Але немає постійного аналізу і моніторингу цих інноваційних практик, як немає і розробки на їхній основі рекомендації для поширення досвіду раціоналізації освітньої мережі, розвитку сільських шкіл. Дуже часто рішення щодо «підтримки», сприйняття, або поширення нових практик приймаються не з прагматичних, а з політичних або суб’єктивних міркувань. Це стосується, зокрема, питання надання сільським школам більшої фінансової автономії, передачі відповідальності за здійснення освітнього процесу на рівень школи і громади, надання освітнім округам статусу самостійних одиниць освітньої системи та інших перспективних пропозицій, підходів; критерієм відповіді на питання, «чи має право на життя те чи інше нововведення», має стати оцінка його суспільного ефекту, якого не можна дослідити без створення зон для експериментування. Нажаль, існуючі правила реалізації інновацій не задовольняють цим вимогам і не створюють умов для поширення позитивного досвіду в освіті.
Відсутність досліджень альтернативних варіантів розвитку сільських шкіл
Бракує дослідницького, аналітичного супроводження ініціатив і проектів. Без уважного ставлення до них з боку органів місцевого управління освітою, центральної та регіональної влади, неможливе інституційне закріплення позитивних досягнень.
Наприклад, одним із засобів підвищення якості, доступу до якісної освіти вважається запровадження округів в сільській місцевості. Цей підхід має як своїх прихильників так і опонентів на всіх рівнях прийняття рішень. Але як впровадження округів «зверху», через адміністративні рішення, так і відмова від цього нововведення не зможуть досягти бажаної мети – покращення якості та доступу до якісної освіти. Чи є цей засіб ефективним? Чи є інші, більш ефективні за нього засоби вирішення проблем освітньої мережі, створення умов для розвитку шкільної інфраструктури? На ці питання не можна відповісти, адже наслідків пілотного впровадження неможна ні перевірити, ні порівняти між собою. Без системи дослідницького супроводження нововведень забезпечити розробку альтернативних інструментів та здійснити їх порівняльний аналіз неможливо.
Ситуація в системі управління, що вимагає прискорення прийняття рішень
В Україні здійснюється декілька проектів і готуються рішення, які мають безпосереднє відношення до розвитку сільських шкіл.
На рівні центральної виконавчої влади
Міністерство освіти і науки готує нові регулятивні документи; дивіться, наприклад, Наказ № 653 від 11. 08. 2004 року Про затвердження примірного тимчасового положення про освітній округ, де протягом 2004-2005 років планується апробація цього положення у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській Запорізькій Київській, Львівській, Миколаївській та Рівненські областях та підготовка пропозицій Міністерству щодо його подальшого удосконалення до 15.10.2005 р.;
На рівні законодавчої влади
Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти провів нараду 21.10 2004 на якій було винесене питання створення сільських освітніх округів у Козятинському районі Вінницької області, Ставищанському районі Київської та Сокальському районі Львівської області. Крім того, Комітет постійно готує пропозиції змін до бюджету та інші нормативні акти, які мають вирішувати проблеми загальноосвітньої мережі у сільській місцевості;
З боку регіональних та місцевих управлінь освіти
У деяких регіонах обласні управління і районні відділи освіти за підтримки місцевих адміністрацій, і за участю територіальних громад планують розвиток сільських шкіл шляхом створення кущів. (дивіться, зокрема, звіти про заходи у Сокальському районі Львівської області та Каховському районі Херсонської області в рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні»)
З боку міжнародних та вітчизняних освітянських аналітичних центрів та організацій
Дивіться, зокрема, звіт та поради Уряду України, що були підготовлені інститутом управління суспільними змінами в рамках проекту „Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні» за підтримки програми МАТРА, Міністерства Закордонних справ Королівства Нідерландів.
Рекомендації
У зв’язку з цим, ми пропонуємо такий склад робіт (напрямки діяльності):
А. Вивчення попереднього досвіду розвитку сільських шкіл, (зокрема шляхом створення округів, кущів шкіл у названих вище районах – Козятинському, Ставищанському, Сокальському), а також – проведення інвентаризації стану шкіл і освітньої мережі в сільській місцевості в цілому. Це потрібно для більш детального аналізу зв’язків шкіл з їх соціально-економічним і адміністративним оточенням, визначення чинників, що впливають на ефективність і якість освіти, а також – вивчення впливу освіти на економічну та соціально-демографічну ситуацію у регіоні. (Слід зазначити, що аналіз мережі і вивчення досвіду більш ефективні, якщо відбуваються за єдиною методикою проведення досліджень).
Б. Підготовка методичних і практичних рекомендації для різних рівнів прийняття рішень в освіті на основі цих досліджень. Вивчений стан мережі і систематизований досвід попередніх спроб вирішення проблеми дозволяють підготувати практичні та методичні рекомендацій для різних зацікавлених учасників процесу, для різних рівнів прийняття рішень. Ці рекомендації – у формі методичних порад, аналітичних записок, політичних, фінансових та інших рекомендацій будуть застосовані як для планування розвитку інфраструктури сільських шкіл, так і для підготовки порад Уряду України, проектів нормативних документів щодо середньої освіти в цілому.
В. Вироблення програм запровадження пілотних проектів розвитку сільських шкіл тій чи іншій місцевості. З цією метою на основі результатів роботи за напрямками, що наведені вище (див. А і Б) приймається рішення щодо підготовки планів дій, з урахуванням особливостей регіону (та інших політичних, організаційних та фінансових чинників) на основі вже набутого та узагальненого досвіду попередніх робіт.
Г. Розповсюдження досвіду впровадження пілотних ініціатив зі створення освітніх округів, оприлюднення результатів експерименту, їхнє широке експертне і громадське обговорення. Підготовка на основі цих результатів та їхнього обговорення документів державної політики розвитку сільських шкіл (шляхом ефективного впровадження освітніх округів, іншими методами).
Пропозиція плану дій на 2005-2006 роки
Запропоновані напрямки робіт, на нашу думку, можна реалізувати таким чином:
1. Оформлення результатів і продовження проведення досліджень з вивчення попереднього досвіду розвитку сільських шкіл; аналіз ініціатив, що вже існують (у Сокальському районі Львівщини, Козятинському районі Вінницької області, Ставищанському районі Київської області, у районах Миколаївської, Волинської областей, Автономної республіки Крим та інших регіонах України ). Підготовка звіту з визначенням чинників ефективності та якості освіти, альтернативних шляхів розвитку шкільної мережі, варіантів забезпечення доступу до якісної освіти в сільській місцевості з урахуванням місцевої специфіки та умов експериментування.
2. Створення міжвідомчої громадсько-державної координаційної ради, що відповідає за організацію досліджень і систематизацію результатів, аналіз і розповсюдження досвіду. Запровадження виробленого у попередніх дослідженнях підходу для проведення аналогічних робіт в інших регіонах .
3. Підготовка доповіді та аналітичної записки (звіту по результатах порівняльного аналізу і досліджень) до Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради та Міністерства освіти і науки. Вироблення рекомендацій для різних рівнів прийняття рішень. Обговорення звіту і вироблених рекомендацій.
На основі цих рекомендацій має бути підготовлено розпорядження Міністерства освіти і науки, Кабінету Міністрів України щодо створення експериментальних зон в інших областях України – в Полтавській, Одеській, Рівненській, Дніпропетровській областях – щодо реалізації програми розвитку сільських шкіл, що включає в себе
Передачу повноважень та більшої фінансової та управлінської самостійності сільським школам щодо здійснення навчально-виховного процесу; впровадження механізмів гнучкого фінансування, - коли зекономлені кошти можна спрямовувати на інші потреби, - а також забезпечення підзвітності та прозорості бюджетного процесу.
Введення режиму кооперації між школами; між школами та місцевими громадами. Створення органів самоврядування (освітніх рад, комітетів кущів шкіл, сільських освітніх округів )
Надання школам (органам самоврядування шкіл) права реалізації самостійної кадрової політики – як то призначення та звільнення, перенавчання персоналу. Створення «орієнтованої на запит» системи методичної, змістовної підтримки сільських шкіл, що виповідає на потреби вчителів.
Запровадження системи стратегічного планування сільськими школами власної діяльності, створення місцевих освітніх стандартів, що відповідають регіональним умовам та інтересам громади і батьків, спів ставних з національними та міжнародними та реалізація системи забезпечення якості, побудованої на взаємному доповненні само оцінювання та зовнішньої оцінки і оприлюднення результатів діяльності шкіл у засобах масової комунікації та в мережі Інтернет.
Створення піклувальних рад із кола зацікавлених учасників, що включені у прийняття рішень, для забезпечення взаємодії школи з її соціально-економічним оточенням та збільшення надходжень до школи, кооперації школи з іншими учасниками освітньо-виховного процесу – клубами, НДО, науково-дослідними, технологічними установами тощо
Забезпечення необхідної інституційної підтримки школам для реалізації вказаних вище напрямків освітньої та позашкільної діяльності із залученням інтелектуальних та організаційних ресурсів обласних та районних рівнів.
4. Підготовка проектів змін до законодавчих актів, зокрема, державного бюджету, з урахуванням планів і програм розвитку сільських шкіл та рекомендацій, розроблених на основі аналізу та обговорення попереднього досвіду (орієнтовна структура та пропозиції яких наведені вище).
5. Підготовки доповідей про хід реалізації проектів та організація міжвідомчою радою регулярних громадсько-державних слухань аналітичних доповідей про стан і перспективи розвитку сільських шкіл
Ми вважаємо, що саме так організовані роботи дозволять уникнути можливих негативних наслідків поспішного впровадження цього важливого напрямку державної освітньої політики.
Для запуску цих робіт ми пропонуємо Міністерству освіти і науки, Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, Секретаріату Президента України провести обговорити підходи до вирішення проблеми розвитку сільських шкіл з запрошенням представників Міністерств економіки, фінансів, інших центральних відомств, учасників регіональних ініціатив створення сільських освітніх округів тощо. Пропонуємо з цією метою провести Круглий Стіл в першій половині липня 2005 р, який буде початком роботи міжвідомчої громадсько-державної координаційної ради з розвитку сільських шкіл. Це дозволить до початку наступного навчального року підготувати завдання, положення та узгодити програму робіт.
З повагою,
Інститут управління суспільними змінами
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ОСВІТЯН УКРАЇНИ
ПРО СТВОРЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСКИХ ШКІЛ
Актуальність проблеми
Останнім часом проблеми сільської школи активно обговорюється як один із пріоритетів державної політики. Цьому питанню присвячені декілька рішень Міністерства освіти і науки, Кабінету Міністрів; Президент України Віктор Ющенко приділив увагу цій проблемі під час зустрічі з педагогічною громадськістю у Полтаві 25 квітня 2005 року. Це питання знаходилось і знаходиться на порядку денному урядових нарад, засідань Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти , освітянських конференцій.
Очікувані результати розвитку сільських шкіл
У результаті розвитку сільської школи родини мають бути впевнені, що державна освіта забезпечить здатність їхніх дітей знайти собі гідну роботу, продовжити навчання після завершення школи. Для цього заробітна плата вчителів має збільшитися у рази, а випускники сільських шкіл України мають поповнити собою середній клас.
Стан освітньої мережі вимагає негайних змін.
На заваді доступу до середньої освіти високої якості – особливо у сільській місцевості - стоїть низька ефективність шкіл, падіння кваліфікації вчителів. До цього додається також не вирішення проблеми транспортування (відсутність інфраструктурних умов та безпечних засобів підвезення учнів і вчителів). Загальним є розуміння, що освітня мережа - особливо в сільській місцевості і в малих містах - потребує негайних системних нововведень.
Ситуація в суспільстві спонукає до розвитку сільської школи
Нерівність у доходах мешканців сільських і та міських регіонів призводить до міграції у більш великі населенні пункти. Якщо не створити нормальних, комфортних умов для родин в сільській місцевості і малих містах, не можна буде уникнути цієї тенденції. Якщо сім’ї не будуть бачити перспективи для себе і своїх дітей у зв’язку з якісним наданням освіти, відкриттям власного бізнесу, або створенням робочих місць, не варто сподіватися, що вдасться насильно, або якимсь іншим чином закріпити людей. Все це призводить до подальшого зубожіння сільської місцевості, що, у свою чергу виступає причиною безробіття, бідності, поширенню дитячої безпритульності, соціальних хвороб та інших негативних соціально-економічних явищ.
Сільська школа та проблема урбанізації
Школа є центром, серцевиною громади , особливо коли йдеться про сільську місцевість. Слід підкреслити, що розвиток сільських шкіл є не тільки рисою української освіти перехідного періоду. За цим явищем стоїть складний спектр проблем, спільних для багатьох інших держав. Загально відомо, що «урбанізація» руйнує традиційний уклад життя на землі. Економічні та інші переваги життя в місті (житлові умови, доступність інфраструктур спільного використання, можливість змінити професію, знайти іншу роботу, широкий спектр дозвілля тощо) спонукають людей переїжджати до міст у пошуку більш привабливих, комфортабельних умов. Досвід радянського союзу, інших країн Європи і Америки свідчить, що утримати людей в сільській місцевості силоміць не вдається.
В той же час, загально відомо, що школа, яка нормально функціонує, підтримує життя місцевої громади і може стати вирішальним чинником для родини при обранні місця проживання. Тому актуальним є питання ефективності сільської школи, яка повинна змінити якість життя в сільській місцевості, зробити його не менш, а навіть більш привабливим за умови життя у місті.
Отже, ми маємо справу з глобальною проблемою, яка гостро проявилася в нас через низку причин. Проблема урбанізації та занепаду сіл, яку не вдалося вирішити деяким країнам, може бути вирішена у нас з користю для своєї країни, для кожної родини. Це вимагає системного і більш уважного ставлення до проблем сільської школи, яка сьогодні стає головним чинником соціального та економічного відродження українського села. У ситуації розвитку інформаційного суспільства та доступу до знань, сільська школа України за умов структурних нововведень стає інструментом розвитку високо технологічної сфери послуг (туристично-транспортних, рекреаційних) та ефективного сільського господарства.
Розвиток сільських шкіл потребує міжвідомчої кооперації
Таким чином, розвиток сільських шкіл повинна розглядатися як стратегічно важлива ініціатива з огляду на подальший демократичний і соціально-економічний розвиток країни, вирішення демографічної кризи та інших найактуальніших проблем українського суспільства. В той же час, за такої постановки питання, завдання розвитку сільських шкіл виходить за межі юрисдикції Міністерства освіти і науки. Розробка і реалізація будь-яких пропозицій, ініціатив щодо розвитку сільських шкіл передбачає взаємодії держави з недержавними організаціями, врахування перспектив територіально-адміністративної реформи, розвитку інфраструктури транспорту, координації з плануванням інвестицій у розвиток бізнесу в сільській місцевості, провадженням правил продажу землі тощо. А це, у свою чергу, передбачає організацію постійних консультацій різних гілок влади та кола громадських експертів і практиків.
Уніфікація не дає підстав для досягнення позитивного результату
Не може бути єдиної - загальної для всіх регіонів, для всіх типів місцевості - схеми розвитку сільської школи. «Кущі шкіл», «освітні округи», «школи-комплекси» та інші форми раціоналізації освітньої мережі і розвитку кооперації між школами, відображають специфіку різних регіонів України, підкреслюють спільне і відмінне у потребах місцевих громад, родин щодо надання освіти. Без врахування місцевої специфіки, ефективний розвиток сільських шкіл не можливий. Адже відмінності передбачають особливості у підходах при залученні додаткових ресурсів і використання можливостей різних учасників освітнього процесу. Розробка будь-яких загальних правил (законів, документів національного масштабу) у сфері організації освітньої мережі на локальному рівні без вивчення місцевих умов, скоріше за все, не має сенсу.
Адміністративне «втручання зверху» не призводить до очікуваних наслідків
Раціональна модель освітньої мережі в сільській місцевості (як і в місті) не може бути нав’язана зверху в адміністративному порядку. Всім відомі випадки, коли впровадження змін, які на думку адміністраторів мають покращити стан освіти, стають причинами нових негараздів . Вирішальним при будь-яких змінах в структурі організації освіти на місцях є рішення батьків. Тому розвиток сільських шкіл має проходити одночасно з передачею повноважень щодо освіти школі і громаді і разом з демократизацією процесу управління і прийняття рішень. Батьки та місцеві громади зможуть стати партнерами шкіл у запровадженні змін, якщо нові правила і організація надання освіти створюють кращі можливості для учнів і вчителів, відкривають нові можливості і перспективи для місцевого економічного розвитку. Чинники «економічної раціональності» та «бюджетної доцільності» не спрацьовують, якщо при плануванні нової організаційної структури не врахована була думка громади.
«Ініціативи знизу» не розглядаються як додаткові ресурси успіху
В Україні існують також спроби позитивних змін у трансформації освітньої мережі, ініційовані знизу (такі як створення кущів шкіл, покращення взаємодії між школами, запровадження партнерських відносин школи з бізнесом, місцевою владою, громадою та інші). Але немає постійного аналізу і моніторингу цих інноваційних практик, як немає і розробки на їхній основі рекомендації для поширення досвіду раціоналізації освітньої мережі, розвитку сільських шкіл. Дуже часто рішення щодо «підтримки», сприйняття, або поширення нових практик приймаються не з прагматичних, а з політичних або суб’єктивних міркувань. Це стосується, зокрема, питання надання сільським школам більшої фінансової автономії, передачі відповідальності за здійснення освітнього процесу на рівень школи і громади, надання освітнім округам статусу самостійних одиниць освітньої системи та інших перспективних пропозицій, підходів; критерієм відповіді на питання, «чи має право на життя те чи інше нововведення», має стати оцінка його суспільного ефекту, якого не можна дослідити без створення зон для експериментування. Нажаль, існуючі правила реалізації інновацій не задовольняють цим вимогам і не створюють умов для поширення позитивного досвіду в освіті.
Відсутність досліджень альтернативних варіантів розвитку сільських шкіл
Бракує дослідницького, аналітичного супроводження ініціатив і проектів. Без уважного ставлення до них з боку органів місцевого управління освітою, центральної та регіональної влади, неможливе інституційне закріплення позитивних досягнень.
Наприклад, одним із засобів підвищення якості, доступу до якісної освіти вважається запровадження округів в сільській місцевості. Цей підхід має як своїх прихильників так і опонентів на всіх рівнях прийняття рішень. Але як впровадження округів «зверху», через адміністративні рішення, так і відмова від цього нововведення не зможуть досягти бажаної мети – покращення якості та доступу до якісної освіти. Чи є цей засіб ефективним? Чи є інші, більш ефективні за нього засоби вирішення проблем освітньої мережі, створення умов для розвитку шкільної інфраструктури? На ці питання не можна відповісти, адже наслідків пілотного впровадження неможна ні перевірити, ні порівняти між собою. Без системи дослідницького супроводження нововведень забезпечити розробку альтернативних інструментів та здійснити їх порівняльний аналіз неможливо.
Ситуація в системі управління, що вимагає прискорення прийняття рішень
В Україні здійснюється декілька проектів і готуються рішення, які мають безпосереднє відношення до розвитку сільських шкіл.
На рівні центральної виконавчої влади
Міністерство освіти і науки готує нові регулятивні документи; дивіться, наприклад, Наказ № 653 від 11. 08. 2004 року Про затвердження примірного тимчасового положення про освітній округ, де протягом 2004-2005 років планується апробація цього положення у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській Запорізькій Київській, Львівській, Миколаївській та Рівненські областях та підготовка пропозицій Міністерству щодо його подальшого удосконалення до 15.10.2005 р.;
На рівні законодавчої влади
Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти провів нараду 21.10 2004 на якій було винесене питання створення сільських освітніх округів у Козятинському районі Вінницької області, Ставищанському районі Київської та Сокальському районі Львівської області. Крім того, Комітет постійно готує пропозиції змін до бюджету та інші нормативні акти, які мають вирішувати проблеми загальноосвітньої мережі у сільській місцевості;
З боку регіональних та місцевих управлінь освіти
У деяких регіонах обласні управління і районні відділи освіти за підтримки місцевих адміністрацій, і за участю територіальних громад планують розвиток сільських шкіл шляхом створення кущів. (дивіться, зокрема, звіти про заходи у Сокальському районі Львівської області та Каховському районі Херсонської області в рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні»)
З боку міжнародних та вітчизняних освітянських аналітичних центрів та організацій
Дивіться, зокрема, звіт та поради Уряду України, що були підготовлені інститутом управління суспільними змінами в рамках проекту „Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні» за підтримки програми МАТРА, Міністерства Закордонних справ Королівства Нідерландів.
Рекомендації
У зв’язку з цим, ми пропонуємо такий склад робіт (напрямки діяльності):
А. Вивчення попереднього досвіду розвитку сільських шкіл, (зокрема шляхом створення округів, кущів шкіл у названих вище районах – Козятинському, Ставищанському, Сокальському), а також – проведення інвентаризації стану шкіл і освітньої мережі в сільській місцевості в цілому. Це потрібно для більш детального аналізу зв’язків шкіл з їх соціально-економічним і адміністративним оточенням, визначення чинників, що впливають на ефективність і якість освіти, а також – вивчення впливу освіти на економічну та соціально-демографічну ситуацію у регіоні. (Слід зазначити, що аналіз мережі і вивчення досвіду більш ефективні, якщо відбуваються за єдиною методикою проведення досліджень).
Б. Підготовка методичних і практичних рекомендації для різних рівнів прийняття рішень в освіті на основі цих досліджень. Вивчений стан мережі і систематизований досвід попередніх спроб вирішення проблеми дозволяють підготувати практичні та методичні рекомендацій для різних зацікавлених учасників процесу, для різних рівнів прийняття рішень. Ці рекомендації – у формі методичних порад, аналітичних записок, політичних, фінансових та інших рекомендацій будуть застосовані як для планування розвитку інфраструктури сільських шкіл, так і для підготовки порад Уряду України, проектів нормативних документів щодо середньої освіти в цілому.
В. Вироблення програм запровадження пілотних проектів розвитку сільських шкіл тій чи іншій місцевості. З цією метою на основі результатів роботи за напрямками, що наведені вище (див. А і Б) приймається рішення щодо підготовки планів дій, з урахуванням особливостей регіону (та інших політичних, організаційних та фінансових чинників) на основі вже набутого та узагальненого досвіду попередніх робіт.
Г. Розповсюдження досвіду впровадження пілотних ініціатив зі створення освітніх округів, оприлюднення результатів експерименту, їхнє широке експертне і громадське обговорення. Підготовка на основі цих результатів та їхнього обговорення документів державної політики розвитку сільських шкіл (шляхом ефективного впровадження освітніх округів, іншими методами).
Пропозиція плану дій на 2005-2006 роки
Запропоновані напрямки робіт, на нашу думку, можна реалізувати таким чином:
1. Оформлення результатів і продовження проведення досліджень з вивчення попереднього досвіду розвитку сільських шкіл; аналіз ініціатив, що вже існують (у Сокальському районі Львівщини, Козятинському районі Вінницької області, Ставищанському районі Київської області, у районах Миколаївської, Волинської областей, Автономної республіки Крим та інших регіонах України ). Підготовка звіту з визначенням чинників ефективності та якості освіти, альтернативних шляхів розвитку шкільної мережі, варіантів забезпечення доступу до якісної освіти в сільській місцевості з урахуванням місцевої специфіки та умов експериментування.
2. Створення міжвідомчої громадсько-державної координаційної ради, що відповідає за організацію досліджень і систематизацію результатів, аналіз і розповсюдження досвіду. Запровадження виробленого у попередніх дослідженнях підходу для проведення аналогічних робіт в інших регіонах .
3. Підготовка доповіді та аналітичної записки (звіту по результатах порівняльного аналізу і досліджень) до Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради та Міністерства освіти і науки. Вироблення рекомендацій для різних рівнів прийняття рішень. Обговорення звіту і вироблених рекомендацій.
На основі цих рекомендацій має бути підготовлено розпорядження Міністерства освіти і науки, Кабінету Міністрів України щодо створення експериментальних зон в інших областях України – в Полтавській, Одеській, Рівненській, Дніпропетровській областях – щодо реалізації програми розвитку сільських шкіл, що включає в себе
Передачу повноважень та більшої фінансової та управлінської самостійності сільським школам щодо здійснення навчально-виховного процесу; впровадження механізмів гнучкого фінансування, - коли зекономлені кошти можна спрямовувати на інші потреби, - а також забезпечення підзвітності та прозорості бюджетного процесу.
Введення режиму кооперації між школами; між школами та місцевими громадами. Створення органів самоврядування (освітніх рад, комітетів кущів шкіл, сільських освітніх округів )
Надання школам (органам самоврядування шкіл) права реалізації самостійної кадрової політики – як то призначення та звільнення, перенавчання персоналу. Створення «орієнтованої на запит» системи методичної, змістовної підтримки сільських шкіл, що виповідає на потреби вчителів.
Запровадження системи стратегічного планування сільськими школами власної діяльності, створення місцевих освітніх стандартів, що відповідають регіональним умовам та інтересам громади і батьків, спів ставних з національними та міжнародними та реалізація системи забезпечення якості, побудованої на взаємному доповненні само оцінювання та зовнішньої оцінки і оприлюднення результатів діяльності шкіл у засобах масової комунікації та в мережі Інтернет.
Створення піклувальних рад із кола зацікавлених учасників, що включені у прийняття рішень, для забезпечення взаємодії школи з її соціально-економічним оточенням та збільшення надходжень до школи, кооперації школи з іншими учасниками освітньо-виховного процесу – клубами, НДО, науково-дослідними, технологічними установами тощо
Забезпечення необхідної інституційної підтримки школам для реалізації вказаних вище напрямків освітньої та позашкільної діяльності із залученням інтелектуальних та організаційних ресурсів обласних та районних рівнів.
4. Підготовка проектів змін до законодавчих актів, зокрема, державного бюджету, з урахуванням планів і програм розвитку сільських шкіл та рекомендацій, розроблених на основі аналізу та обговорення попереднього досвіду (орієнтовна структура та пропозиції яких наведені вище).
5. Підготовки доповідей про хід реалізації проектів та організація міжвідомчою радою регулярних громадсько-державних слухань аналітичних доповідей про стан і перспективи розвитку сільських шкіл
Ми вважаємо, що саме так організовані роботи дозволять уникнути можливих негативних наслідків поспішного впровадження цього важливого напрямку державної освітньої політики.
Для запуску цих робіт ми пропонуємо Міністерству освіти і науки, Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, Секретаріату Президента України провести обговорити підходи до вирішення проблеми розвитку сільських шкіл з запрошенням представників Міністерств економіки, фінансів, інших центральних відомств, учасників регіональних ініціатив створення сільських освітніх округів тощо. Пропонуємо з цією метою провести Круглий Стіл в першій половині липня 2005 р, який буде початком роботи міжвідомчої громадсько-державної координаційної ради з розвитку сільських шкіл. Це дозволить до початку наступного навчального року підготувати завдання, положення та узгодити програму робіт.
З повагою,
Інститут управління суспільними змінами