Як інтелектуалізувати Україну
07/24/2005 | Юрій
Сьогоднішня державна влада - і органи освіти і адміністрація на місцях - не тільки нехтують розвитком менталітетної, духовної сфери, вони цілеспярмовано деінтелектуалізують націю. Прояви цього можна бачити повсюди. Це - і якість телевізійних програм, репортажів ЗМІ, ринок друкарської продукції, зміст освіти, кваліфікація і принижений соціальний статус вчителів.
І міністерства, і уряд, і президентска челядь зайняті підготовкою до виборів і вони готові знищити те, що накопичувалося століттями.
Український народ, - що сьогодні, доречі, разом з російським вимирає найшвидшими в Європі темпами, - є однією з найбільш освічених і інтелектуально розвинутих у в світі. Але це доки ще не осмислено, і це не є надбанням, заслугою нинішнього керівництва. Наші лідери, котрих цей народ на своїх руках привів до влади, знищують його інттелектуальний потенціал. (Майдан, доречі, міг бути тільки в Україні, але це теж не стало предметом суспільної рефлексії). Вони нищать інтелект нації заради своїх вузько коньюктурих, політичних цілей. Оскільки сьогоднішня влада, як і попередня, не розуміють, не мають поняття, чого коштує розвиток духовної сфери народу. Достатньо подивитися на останні дії Міністерства освіти і науки, на виступи і рішення Кабінету та укази Президента. Нічого крім підготовки до виборів (Ніколаєнко), лобіювання інтересів окремих структур (Секретаріат Президента), демагогічних безвідповідальних закликів (Томенко) у сферах науки, освіти і духовного розвитку не відбувається. Немає не тільки державного сталення до цього. А навпаки, є злочинне нехтування збереженням, відтворенням інтелектуальної сфери.
Для того, щоб зберегтися як держава, суспільство, - а не стадо "козлів", - недостатно біологічного відтворення. Тому, "кохаймося" - це або жарт, або не розуміння, або цинічне примирення з тим, що ми вимираємо, як духовна, інтелектуальна нація.
І міністерства, і уряд, і президентска челядь зайняті підготовкою до виборів і вони готові знищити те, що накопичувалося століттями.
Український народ, - що сьогодні, доречі, разом з російським вимирає найшвидшими в Європі темпами, - є однією з найбільш освічених і інтелектуально розвинутих у в світі. Але це доки ще не осмислено, і це не є надбанням, заслугою нинішнього керівництва. Наші лідери, котрих цей народ на своїх руках привів до влади, знищують його інттелектуальний потенціал. (Майдан, доречі, міг бути тільки в Україні, але це теж не стало предметом суспільної рефлексії). Вони нищать інтелект нації заради своїх вузько коньюктурих, політичних цілей. Оскільки сьогоднішня влада, як і попередня, не розуміють, не мають поняття, чого коштує розвиток духовної сфери народу. Достатньо подивитися на останні дії Міністерства освіти і науки, на виступи і рішення Кабінету та укази Президента. Нічого крім підготовки до виборів (Ніколаєнко), лобіювання інтересів окремих структур (Секретаріат Президента), демагогічних безвідповідальних закликів (Томенко) у сферах науки, освіти і духовного розвитку не відбувається. Немає не тільки державного сталення до цього. А навпаки, є злочинне нехтування збереженням, відтворенням інтелектуальної сфери.
Для того, щоб зберегтися як держава, суспільство, - а не стадо "козлів", - недостатно біологічного відтворення. Тому, "кохаймося" - це або жарт, або не розуміння, або цинічне примирення з тим, що ми вимираємо, як духовна, інтелектуальна нація.
Відповіді
2005.07.24 | Анатоль
Re: Як інтелектуалізувати Україну
В Вашому допусі я не знайшов відповіді на поставлене в заголовку питання.Тож чи не краще замість кивати на владу, закачати рукави і працювати.
Потрібно починати конкретні суспільні проекти, а не чекати, поки влада організує.
Задача любої влади завжди була, є і буде одна - утриматись при владі.
І взагалі. Для чого Вам влада? У Вас що, руки й ноги звязані?
Навіть паралізовані люди знаходять можливість щось робити.
І не перебільшуйте освідченість нашого народу.
В них просто напхано безсистемно інформації і нема навиків нею користуватись.
І нема бажання щось робити. І нема власної гідності.
Тільки уповання на владу, бога, чи іноземних інвесторів.
Пробуйте щось зробити зараз, а не скиглити, як все погано.
2005.07.25 | Юрій
Re: Як інтелектуалізувати Україну
Анатоль пише:
> В Вашому допусі я не знайшов відповіді на поставлене в заголовку питання.
> Тож чи не краще замість кивати на владу, закачати рукави і працювати.
> Потрібно починати конкретні суспільні проекти, а не чекати, поки влада організує.
На нашому сайті ви знайдете суспільні проекти. WWW.istc.biz
Говорити про це - теж частина суспільного проекту
> Задача любої влади завжди була, є і буде одна - утриматись при владі.
Ні. Завдання державного управління - служити народові. Це вони вас так привчили і ви їх захищаєте. Від кого?
> І взагалі. Для чого Вам влада? У Вас що, руки й ноги звязані?
> Навіть паралізовані люди знаходять можливість щось робити.
Дивіться вище. Додам також, що з 1990 року працюю в іноваційних проектах в освіті і з місцевим розвитком на території колишнього СНД і в Україні і Росії зокрема.
> І не перебільшуйте освідченість нашого народу.
> В них просто напхано безсистемно інформації і нема навиків нею користуватись.
Чепуха. Ідеологічний західний трьоп. Інтелектуальна нація, це коли більшість, майже всі, родини відправляють своїх діточок до школи, коли їх до цього ніхто не примушує. Вони віддають останнє, а хочуть, щоб дитина вчилася. Це повага до інституту освіти, віра в нього, яка живе на рівні майже підсвідомовому, як частина повсякденності. Незавжаючи на те, що в школах вже падає якість і зміст освіти. Це інша справа.
Держава нічого не робить для того, щоб зберегти те, що має. Люди втрачають віру в інститути і це не можна відновити за три, п"ять років, бо будувалося століттями. Це духовна, нематеріальна інфраструктра.
> І нема бажання щось робити. І нема власної гідності.
> Тільки уповання на владу, бога, чи іноземних інвесторів.
> Пробуйте щось зробити зараз, а не скиглити, як все погано.
Ви зайшлися, вже втретє. Знову дивіться мій сайт. Чому ви вважаєте, що я нічого не роблю? нещодавно ми провели громадський захід і прес конференцію з цієї теми і готуємо нові документи, ми працюємо і з громадськими організаціями, і з освітянами, і з державними органами.
Одне не виключає іншого - треба говорити те, що думаєш через різні засоби комунікації. Нажаль, в нашому суспільстві не склалася культура комунікації щодо ролі держави в розвитку освіти і науки.
> В Вашому допусі я не знайшов відповіді на поставлене в заголовку питання.
> Тож чи не краще замість кивати на владу, закачати рукави і працювати.
> Потрібно починати конкретні суспільні проекти, а не чекати, поки влада організує.
Потрібно створити громадський рух на освіту і науку, який би взяв на себе державні функції. Державної позиції щодо цих галузей немає в нашій країні. І це є проблема. Не може жити суспільство, в сучасному глобалізованому світі, де так нехтують менталітетною сферою. Воно просто зникне, розчиниться у світі. Державна позиція означає по-перше реорганзувати її таким чином, щоби ресурси витрачалися доцільно, а по-друге, ресурсів має бути у відсотковому відношенні належний обсяг.
Сьогодні світовий досвід показує, що держави, які витрачають на освіту і науку менше 10 відсотків від ВВП не можуть бути успішними, а ті, що витрачають 2-3 відсотки просто стають залежними від інших. (Це, до речі, пише Ніколаєнко, нинішній Міністр освіти у книжці "Освіта і наука. Законодавсі та методологічні основи. Київ політехніка 2004. С 258 ")
Ми витрачаємо дуже мало і неефективно. (Про неефективність і низкий рівень витрат, до речі, говорять наші дослідження, які додаються до порад уряду, про які йдеться на сайті www.istc.biz)
"Суспільство знання" означає ніщо інше як домінування інтелектуальної сфери (на відміну від економічної та управлінської, як елементів суспільного устрою, що були пріоритетними в 18-19 століттях і раніше)Держава є відповідальною за стратегічне бачення загально суспільного інтересу, інакше вона не виконує своєї функції. Якщо вона її не виконує, це суспільство розпадається. Або мусить скоріше побудувати собі нове державне управління, створити адекватну сучасним вимогам державу.
Отак, щоб щось робити, навіть якщо людина паралізована, вона мусить робити це "щось" на всіх рівнях, на яких це "щось" існує. В данному випадку освіта і наука існують як державна політика і суспільний стратегічний інтерес. І як інститутція, яку підтримує і поважає громадянське суспільство. І як технології, знання, зміст освіти і кваліфікації, що надаються в системі освіти, в кожному класі, в студентській групі. Якщо хочете змінити, будь ласка, але мусите діяти на всіх цих рівнях.
Все ж таки, дякую за небайдужість до теми. Тільки не вигадуйте причин, рушійних сил, яких немає. Спробуйте зрозуміти, що я кажу.
2005.07.25 | Анатоль
Re: Як інтелектуалізувати Україну
Подивився я на Ваші "проекти".Якісь суцільні "Рога і копита".
Пуста тріпологія.
Це що? Людям зайнятись нічим, чи структури по відмиванню грошей?
Отакий і толк в освіті і науці, якщо такі освітні "проекти".
>Потрібно створити громадський рух на освіту і науку, який би взяв на себе державні функції.
Це що? Претензії на розподіл бюджетних коштів?
>Ми витрачаємо дуже мало і неефективно.
Ми витрачаємо занадто багато, але не туди.
Бюджет академії - сотні мільйонів.
А коли я звернувся, шоб випустили диск з "Розмовлялькою", відповіли, що нема на це грошей.
Хоч для цього потрібно було всього кілька тисяч.
Це при тому, що нема на ринку україномовних синтезаторів.
>Державна позиція означає по-перше реорганзувати її таким чином, щоби ресурси витрачалися доцільно,
Щоб ресурси витрачались доцільно, треба платити за роботу, а не за звання, знання, посади і заслуги.
Потрібно розпустити академію наук і припинити повністю її фінансування.
Скасувати всі наукові звання від кандидатів до академіків і припинити всякі виплати і пільги по них.
Вчені (чи любителі бджіл) зможуть утворювати товариства чи клуби по інтересам, де обговорювати плани розвитку свого цеху.
Держава не зобовязана ці товариства чи клуби фінансувати.
Фінансуватись можуть окремі проекти.
З часом, звичайно, все це виросте в якісь структури типу академії чи інститути.
Але реформувати теперішні неможливо.
"Его не объехать и не обойти.
Единственный выход - взорвать!"
2005.07.24 | Георгій
Моя дочка зараз пише про це дипломну роботу
Юрій пише:> Майдан, доречі, міг бути тільки в Україні, але це теж не стало предметом суспільної рефлексії.
(ГП) Стало в деяких українців діаспори, наприклад у моєї власної доньки, Мар'яни. Вона студентка останнього року навчання університету Тулейн у Новому Орлеані, спеціалізується із слов'янських студій. Зараз вона пише так званий "senior thesis" - щось типу нашої дипломної роботи, і обрала для цього тему про "Майдан" і Помаранчеву революцію. Наскільки я її розумію, її аналіз буде спиратися на філософію М.М. Бахтіна (зокрема, на його дослідження творчості Рабле і ролі сміху і смішного у світогляді європейських культур протягом часу).
>Достатньо подивитися на останні дії Міністерства освіти і науки, на виступи і рішення Кабінету та укази Президента. Нічого крім підготовки до виборів (Ніколаєнко), лобіювання інтересів окремих структур (Секретаріат Президента), демагогічних безвідповідальних закликів (Томенко) у сферах науки, освіти і духовного розвитку не відбувається. Немає не тільки державного сталення до цього. А навпаки, є злочинне нехтування збереженням, відтворенням інтелектуальної сфери.
(ГП) Чесно кажучи, пане Юрію, поживши трохи у США, я став досить цинічним щодо так званої ролі якогось уряду чи проводу чи влади у будь-чому. Якось воно так виходить в УСІХ країнах, що урядовці рекрутуються з не особливо талановитої частини населення, і рівно нічого реального, а не паперового, вони робити не здатні. Вони є система замкнута сама на себе і орієнтована виключно на самопідтримування, а не на жертвенне служіння народові. Не варто навіть і сподіватися, що вони чимось допоможуть. Головне, аби не заважали. А діяти народ повинен сам.
2005.07.24 | Рюген
Re: Моя дочка зараз пише про це дипломну роботу
Дорогой Георгий!Помимо Бахтина и тем более Рабле, специально для Вашей дочки вот неплохая ссылка. Она куда адекватней майдану, чем Рабле.
http://znanie-sila.ru/news/issue_168.html
2005.07.25 | Георгій
Дякую (-)