Правдива історія про справедливе тестування.
11/14/2005 | Василь Петрів
Для проведення експериментів, особливо в масштабі всієї країни, потрібно спочатку детально проаналізувати суть нововведення, реальність досягнення поставленої мети та можливі ризики і негативні наслідки. Коли строгий теоретичний аналіз замінюють пропагандистською кампанією про чудотворність очікуваних результатів, то єдиним результатом стають марно витрачені кошти. Важко знайти логіку в економічних експериментах, коли трубопровід спочатку будують, а потім виясняють кілька років, в якому напрямку транспортувати нафту. Неможливо зрозуміти, чому людям, які мають комунальні борги, віддають втрачені заощадження, а ті, що жили впроголодь, віддаючи останні копійки на оплату комунальних послуг, не отримують нічого. Експерименти з пенсіями лише підірвали віру людей в соціальну справедливість, бо зрівняли людей, що все життя відпрацювали на малу зарплату з тими, які практично не працювали.
Після економіки і соціальної сфери починаємо експериментувати в освіті, пробуючи за прикладом інших країн створити систему зовнішнього оцінювання, яка б не тільки встановила справедливість розподілу бюджетних місць у ВНЗ, але й дала об’єктивну оцінку системи середньої освіти. Ще немає самої системи тестування, не розроблений навіть проект, а на всіх рівнях лунають обіцянки раз і назавжди покінчити з корупцією за допомогою тестування. Спроби витягнути систему освіти з болота корупції за допомогою центрів зовнішнього оцінювання при міністерстві освіти і науки все більше нагадують барона Мюнхгаузена, який витягнув себе за власну косу. Спробую проаналізувати ці спроби в хронологічному порядку.
Згідно зі звітами МВФ за 2002-2004 роки в рамках операційного проекту «Центр тестових технологій» (ЦТТ) було профінансовано 23 проекти на загальну суму $ 492 527 (дані за 2005 рік ще не опубліковані). Керівником всіх проектів була Лілія Гриневич. Змістом проектів була розробка і впровадження моделі зовнішнього стандартизованого тестування для забезпечення моніторингу якості освіти та рівного доступу до вищої освіти, організація публічного обговорення моделі зовнішнього тестування серед освітян і громадськості, розробка стратегічного документу, який визначає політику впровадження зовнішнього тестування на національному рівні (етапність, фінансове і юридичне обґрунтування тощо). МОН щорічно видавало накази про заходи на підтримку проведення експерименту. 25 серпня 2004 Кабінет міністрів постановою №1095 «Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти» встановив порядок поетапного впровадження системи до 2009 року. Заходи на виконання цієї постанови, терміни їх виконання та конкретні виконавці перелічені в наказі МОН України №745 від 21.09.2004. 12 березня 2005 року Станіслав Ніколаєнко в інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» оптимістично заявив: «Я за те, щоб зробити це сьогодні. Але на впровадження системи потрібно мінімум 17 млн. грн. Якби ми їх отримали зараз, то перейшли б на нову систему оцінювання знань вже 2006 року.» Проведене на замовлення ЦТТ у червні цього року загальнонаціональне опитування виявило, що 17% опитаних обізнані як загалом із системою зовнішнього тестування, так і з його процедурами, а запропоновану заміну вступних іспитів єдиним зовнішнім тестуванням підтримує 45% опитаних, не підтримує — 15%. Президент своїм указом № 1013/2005 від 4.07.2005 постановив здійснити перехід протягом 2005—2006 років до проведення вступних випробувань до ВНЗ шляхом зовнішнього незалежного оцінювання.
Чомусь тільки після того, як були видані всі перелічені законодавчі акти, а президент пообіцяв у виступі на Майдані Незалежності, що «з наступного року буде введений єдиний порядок тестування абітурієнтів у вищі навчальні заклади» почали думати, яка саме система тестування буде впроваджена. Внаслідок тяжкої наукової роботи ЦТТ зробив висновок, що створити кілька рівносильних варіантів тесту неможливо, тому розроблена ним українська модель зовнішнього тестування передбачала бланкове (на папері) тестування з використанням одного варіанту тесту з псевдоваріантами, за яким абітурієнтів усієї країни тестують синхронно. Але можливість підготувати, надрукувати та розіслати по всій Україні півмільйона секретних завдань однакового змісту виглядала надто неправдоподібно, бо навмисне чи випадкове передчасне відкривання секретного конверта перетворило б всю систему на фарс, тому впроваджувати, власне кажучи, не було що. Несподівано 1 жовтня міністр запропонував зовсім іншу систему тестування, якою планувалося вирішити застарілі проблеми комп’ютеризації освіти під прикриттям проголошеного президентом переходу до зовнішнього тестування: «Зваживши всі «за» і «проти», ми сьогодні вважаємо найбільш перспективною електронну модель тестування. Вона дорожча, ніж «паперове» тестування (близько 200 млн. грн.), але й переваги очевидні: швидкість проведення й підбиття підсумків, відсутність втручання людини, можливість завершити комп’ютеризацію шкіл, здійснювати в Українському центрі оцінювання якості освіти та його регіональних центрах перепідготовку й атестацію вчителів тощо.» Як тут не згадати славного барона! «Іншого разу я зібрався перестрибнути через болото, котре спочатку видалося мені не таким широким, яким я побачив його, коли вже знаходився на середині стрибка. Тому я в повітрі повернувся назад до того місця, де знаходився раніше, щоб взяти більший розбіг. Тим не менше я і другий раз прорахувався та провалився по горло в болото недалеко від протилежного берега.»
Слова міністра не лише кардинально змінили технологію тестування, впровадження якої вже мало тривати. На черговий прорахунок, незважаючи на значний «розбіг» (200 млн. грн. замість 17), вказував наведений міністром обсяг роботи: створити Український та регіональні центри оцінювання, оснастити їх технікою, спільно з СБУ забезпечити конфіденційність інформації, що передаватиметься через захищені мережі системи «Освіта», підготувати фахівців, створити банк тестових завдань та багато іншого. Нереальність здійснення накресленого до весни була очевидною, а підтвердження не довелося довго чекати. В рішенні Колегії МОН від 20 жовтня розробка та запровадження системи незалежного оцінювання знань учнів віднесена до пріоритетних напрямів розвитку освіти і науки у 2006 році, а проведення експерименту передбачається лише в усіх школах Чернігівської, Хмельницької областей та міста Севастополя. Отже, знову експерименти. Цього разу за гроші нашого бюджету. Цікаво, які підстави мали члени Колегії довірити вирішення долі всіх випускників вказаних областей системі, яка буде розроблена невідомо ким, невідомо коли і невідомо як?
На цьому би можна завершити, але несподівані, суперечливі і необґрунтовані заяви про терміни впровадження і процедури проведення зовнішнього тестування спантеличили вчителів та учнів, які тепер просто очікують рішення, замість того, щоб готуватися до державної підсумкової атестації та вступних випробувань. Така невизначеність довго тривати не повинна. Що ж робити?
По-перше, визнати той прикрий факт, що для виконання постанови Кабміну №1095 та відповідної частини указу президента № 1013/2005 не розроблені ні технологія проведення зовнішнього тестування, ні нормативно-правова база, тому ці правові акти не можуть бути виконані, отже, мають бути скасовані.
По-друге, не потрібно чекати на чудотворні вирішення проблеми корупції, а вже цього року вдосконалити Умови прийому до вищих навчальних закладів України, а саме:
- конкретизувати поняття «тестування», вказавши конкретну процедуру його підготовки і проведення, або вилучити вимогу про форму проведення вступних випробувань;
- зобов’язати ВНЗ оприлюднювати разом з правилами прийому детальні правила проведення вступних випробувань і оголошення результатів, забезпечити доступ спостерігачів на всі етапи проведення вступних випробувань;
- всі вступники повинні складати вступні випробування на однакових умовах і в однакові терміни, незалежно від джерел фінансування, навчального закладу, який вони закінчували, місця проживання, успішності в школі (в тому числі від наявності медалі), участі в олімпіадах, конкурсах, підготовчих курсах і т.п.;
- результати жодних інших іспитів, проведених ВНЗ поза встановленими термінами вступних випробувань, не можуть бути зараховані як результати вступних випробувань;
- вступні випробування повинні проходити всі абітурієнти без винятків, пільги можуть стосуватися лише умов зарахування певних категорій абітурієнтів. Пільги, які надаються на основі скерувань організацій та договорів між ВНЗ та загальноосвітніми навчальними закладами треба скасувати;
- проводити порівняння оцінок атестату, результатів вступних випробувань та перших екзаменаційних сесій з метою виявлення джерел необ’єктивного оцінювання.
Абсолютна більшість абітурієнтів, які зараз користуються пільгами, підтвердять свої знання в змаганні за право стати студентами, але при цьому отримають впевненість у своїх силах, неоціненне відчуття перемоги. Призер України з будь-якого виду спорту образиться, коли його запишуть переможцем в районі, позбавивши права приймати участь у змаганнях, зайвий раз продемонструвати свою силу чи вправність. То навіщо пільги переможцям учнівських олімпіад? Не можна учням, які мали значно більше часу й можливостей на вивчення окремих дисциплін в спеціалізованих навчальних закладах чи на курсах, ніж їхні однолітки зі звичайних шкіл, надавати пільгові умови складання вступних випробувань з цих дисциплін. Недопустимо, коли більшість місць у багатьох ВНЗ виявляється заповненою ще до офіційного початку вступних випробувань.
По-третє, участь випускників шкіл та абітурієнтів в експериментах з оцінювання знань має бути добровільною, вона не може позбавляти їх права складати випускні іспити в школі чи вступні у ВНЗ. ВНЗ також добровільно зараховують чи не зараховують результати експериментального тестування за рішенням приймальної комісії, яке ухвалюється на основі аналізу змісту завдань та процедури проведення. Спроби змусити ВНЗ зараховувати результати експериментів створюють проблему порівняння в рейтинговій таблиці результатів абітурієнтів, які складали зовсім різні іспити. Крім того, різні експериментальні центри почнуть добиватися квот на зарахування «своїх» результатів, що створить додаткові умови для корупції.
І останнє. Система не може сама себе витягнути з болота корупції використанням у масштабі всієї країни однієї з технологій проведення тестування, які зараз піддаються критиці через їх непрозорість. Звичайно, МОН може просто оголосити, що створений центр тестування є незалежним ні від школи, ні від ВНЗ, тому є об’єктивним. Але залишається незрозумілим, що заважатиме незалежному центру продавати оцінки з не меншим успіхом, ніж це зараз нібито роблять на вступних та випускних іспитах. Барон Мюнхгаузен казав: «Визнаю, все це звучить неправдоподібно. Але я надаю право кожному, хто має хоч які-небудь сумніви, самому відправитися на Місяць і переконатися в тому, що я притримувався істини строгіше за будь-якого іншого мандрівника.» Ось у чому причина корупції! Якщо технологія тестування містить секретні етапи, доступ до яких стороннім заборонений, то перевірити завищення результатів кому-небудь неможливо, бо оскарження чужих результатів ніде не передбачено. Нема сенсу, наприклад, в публічних виставах з перевіркою результатів тестування, коли насправді довірені особи наперед знають зміст кількох секретно підготовлених варіантів завдань.
Щоб змінити цю невеселу картину, вибратися з того болота, в яке зіштовхнули освіту, потрібно на щось спиратися. Я не сумніваюся в тому, що систему зовнішнього тестування створювати необхідно, але вона повинна не стояти над вчителями та викладачами, а спиратися на їх досвід та професійні здібності. Для цього система тестування повинна:
- бути детально описаною до найдрібніших деталей, щоб кожен міг переконатися, що можливостей для фальсифікації немає;
- базуватися на відкритій базі тестових завдань, щоб кожен фахівець міг долучитися до її розробки та вдосконалення;
- бути доступною для контролю будь-яким спостерігачем на всіх етапах підготовки і проведення, щоб кожен міг переконатися, що все відбувається саме так, як написано в описі процедури тестування;
- дозволяти повторне тестування за бажанням учасника тестування чи аргументованою вимогою сторонньої особи чи організації;
- мати можливість виявлення конкретних осіб, винних у необ’єктивному оцінюванні.
Створення такої системи слід починати саме з розробки правил її функціонування. Тільки після публікації та обговорення проекту системи можна починати якісь експерименти з її апробації. Спроби добитися постанови Кабміну про впровадження зовнішнього оцінювання до розробки самої системи не тільки ведуть до необґрунтованого витрачання бюджетних коштів, але розхитують і без того нестабільну систему освіти, дискредитують уряд і президента в очах громадськості.
Після економіки і соціальної сфери починаємо експериментувати в освіті, пробуючи за прикладом інших країн створити систему зовнішнього оцінювання, яка б не тільки встановила справедливість розподілу бюджетних місць у ВНЗ, але й дала об’єктивну оцінку системи середньої освіти. Ще немає самої системи тестування, не розроблений навіть проект, а на всіх рівнях лунають обіцянки раз і назавжди покінчити з корупцією за допомогою тестування. Спроби витягнути систему освіти з болота корупції за допомогою центрів зовнішнього оцінювання при міністерстві освіти і науки все більше нагадують барона Мюнхгаузена, який витягнув себе за власну косу. Спробую проаналізувати ці спроби в хронологічному порядку.
Згідно зі звітами МВФ за 2002-2004 роки в рамках операційного проекту «Центр тестових технологій» (ЦТТ) було профінансовано 23 проекти на загальну суму $ 492 527 (дані за 2005 рік ще не опубліковані). Керівником всіх проектів була Лілія Гриневич. Змістом проектів була розробка і впровадження моделі зовнішнього стандартизованого тестування для забезпечення моніторингу якості освіти та рівного доступу до вищої освіти, організація публічного обговорення моделі зовнішнього тестування серед освітян і громадськості, розробка стратегічного документу, який визначає політику впровадження зовнішнього тестування на національному рівні (етапність, фінансове і юридичне обґрунтування тощо). МОН щорічно видавало накази про заходи на підтримку проведення експерименту. 25 серпня 2004 Кабінет міністрів постановою №1095 «Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти» встановив порядок поетапного впровадження системи до 2009 року. Заходи на виконання цієї постанови, терміни їх виконання та конкретні виконавці перелічені в наказі МОН України №745 від 21.09.2004. 12 березня 2005 року Станіслав Ніколаєнко в інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» оптимістично заявив: «Я за те, щоб зробити це сьогодні. Але на впровадження системи потрібно мінімум 17 млн. грн. Якби ми їх отримали зараз, то перейшли б на нову систему оцінювання знань вже 2006 року.» Проведене на замовлення ЦТТ у червні цього року загальнонаціональне опитування виявило, що 17% опитаних обізнані як загалом із системою зовнішнього тестування, так і з його процедурами, а запропоновану заміну вступних іспитів єдиним зовнішнім тестуванням підтримує 45% опитаних, не підтримує — 15%. Президент своїм указом № 1013/2005 від 4.07.2005 постановив здійснити перехід протягом 2005—2006 років до проведення вступних випробувань до ВНЗ шляхом зовнішнього незалежного оцінювання.
Чомусь тільки після того, як були видані всі перелічені законодавчі акти, а президент пообіцяв у виступі на Майдані Незалежності, що «з наступного року буде введений єдиний порядок тестування абітурієнтів у вищі навчальні заклади» почали думати, яка саме система тестування буде впроваджена. Внаслідок тяжкої наукової роботи ЦТТ зробив висновок, що створити кілька рівносильних варіантів тесту неможливо, тому розроблена ним українська модель зовнішнього тестування передбачала бланкове (на папері) тестування з використанням одного варіанту тесту з псевдоваріантами, за яким абітурієнтів усієї країни тестують синхронно. Але можливість підготувати, надрукувати та розіслати по всій Україні півмільйона секретних завдань однакового змісту виглядала надто неправдоподібно, бо навмисне чи випадкове передчасне відкривання секретного конверта перетворило б всю систему на фарс, тому впроваджувати, власне кажучи, не було що. Несподівано 1 жовтня міністр запропонував зовсім іншу систему тестування, якою планувалося вирішити застарілі проблеми комп’ютеризації освіти під прикриттям проголошеного президентом переходу до зовнішнього тестування: «Зваживши всі «за» і «проти», ми сьогодні вважаємо найбільш перспективною електронну модель тестування. Вона дорожча, ніж «паперове» тестування (близько 200 млн. грн.), але й переваги очевидні: швидкість проведення й підбиття підсумків, відсутність втручання людини, можливість завершити комп’ютеризацію шкіл, здійснювати в Українському центрі оцінювання якості освіти та його регіональних центрах перепідготовку й атестацію вчителів тощо.» Як тут не згадати славного барона! «Іншого разу я зібрався перестрибнути через болото, котре спочатку видалося мені не таким широким, яким я побачив його, коли вже знаходився на середині стрибка. Тому я в повітрі повернувся назад до того місця, де знаходився раніше, щоб взяти більший розбіг. Тим не менше я і другий раз прорахувався та провалився по горло в болото недалеко від протилежного берега.»
Слова міністра не лише кардинально змінили технологію тестування, впровадження якої вже мало тривати. На черговий прорахунок, незважаючи на значний «розбіг» (200 млн. грн. замість 17), вказував наведений міністром обсяг роботи: створити Український та регіональні центри оцінювання, оснастити їх технікою, спільно з СБУ забезпечити конфіденційність інформації, що передаватиметься через захищені мережі системи «Освіта», підготувати фахівців, створити банк тестових завдань та багато іншого. Нереальність здійснення накресленого до весни була очевидною, а підтвердження не довелося довго чекати. В рішенні Колегії МОН від 20 жовтня розробка та запровадження системи незалежного оцінювання знань учнів віднесена до пріоритетних напрямів розвитку освіти і науки у 2006 році, а проведення експерименту передбачається лише в усіх школах Чернігівської, Хмельницької областей та міста Севастополя. Отже, знову експерименти. Цього разу за гроші нашого бюджету. Цікаво, які підстави мали члени Колегії довірити вирішення долі всіх випускників вказаних областей системі, яка буде розроблена невідомо ким, невідомо коли і невідомо як?
На цьому би можна завершити, але несподівані, суперечливі і необґрунтовані заяви про терміни впровадження і процедури проведення зовнішнього тестування спантеличили вчителів та учнів, які тепер просто очікують рішення, замість того, щоб готуватися до державної підсумкової атестації та вступних випробувань. Така невизначеність довго тривати не повинна. Що ж робити?
По-перше, визнати той прикрий факт, що для виконання постанови Кабміну №1095 та відповідної частини указу президента № 1013/2005 не розроблені ні технологія проведення зовнішнього тестування, ні нормативно-правова база, тому ці правові акти не можуть бути виконані, отже, мають бути скасовані.
По-друге, не потрібно чекати на чудотворні вирішення проблеми корупції, а вже цього року вдосконалити Умови прийому до вищих навчальних закладів України, а саме:
- конкретизувати поняття «тестування», вказавши конкретну процедуру його підготовки і проведення, або вилучити вимогу про форму проведення вступних випробувань;
- зобов’язати ВНЗ оприлюднювати разом з правилами прийому детальні правила проведення вступних випробувань і оголошення результатів, забезпечити доступ спостерігачів на всі етапи проведення вступних випробувань;
- всі вступники повинні складати вступні випробування на однакових умовах і в однакові терміни, незалежно від джерел фінансування, навчального закладу, який вони закінчували, місця проживання, успішності в школі (в тому числі від наявності медалі), участі в олімпіадах, конкурсах, підготовчих курсах і т.п.;
- результати жодних інших іспитів, проведених ВНЗ поза встановленими термінами вступних випробувань, не можуть бути зараховані як результати вступних випробувань;
- вступні випробування повинні проходити всі абітурієнти без винятків, пільги можуть стосуватися лише умов зарахування певних категорій абітурієнтів. Пільги, які надаються на основі скерувань організацій та договорів між ВНЗ та загальноосвітніми навчальними закладами треба скасувати;
- проводити порівняння оцінок атестату, результатів вступних випробувань та перших екзаменаційних сесій з метою виявлення джерел необ’єктивного оцінювання.
Абсолютна більшість абітурієнтів, які зараз користуються пільгами, підтвердять свої знання в змаганні за право стати студентами, але при цьому отримають впевненість у своїх силах, неоціненне відчуття перемоги. Призер України з будь-якого виду спорту образиться, коли його запишуть переможцем в районі, позбавивши права приймати участь у змаганнях, зайвий раз продемонструвати свою силу чи вправність. То навіщо пільги переможцям учнівських олімпіад? Не можна учням, які мали значно більше часу й можливостей на вивчення окремих дисциплін в спеціалізованих навчальних закладах чи на курсах, ніж їхні однолітки зі звичайних шкіл, надавати пільгові умови складання вступних випробувань з цих дисциплін. Недопустимо, коли більшість місць у багатьох ВНЗ виявляється заповненою ще до офіційного початку вступних випробувань.
По-третє, участь випускників шкіл та абітурієнтів в експериментах з оцінювання знань має бути добровільною, вона не може позбавляти їх права складати випускні іспити в школі чи вступні у ВНЗ. ВНЗ також добровільно зараховують чи не зараховують результати експериментального тестування за рішенням приймальної комісії, яке ухвалюється на основі аналізу змісту завдань та процедури проведення. Спроби змусити ВНЗ зараховувати результати експериментів створюють проблему порівняння в рейтинговій таблиці результатів абітурієнтів, які складали зовсім різні іспити. Крім того, різні експериментальні центри почнуть добиватися квот на зарахування «своїх» результатів, що створить додаткові умови для корупції.
І останнє. Система не може сама себе витягнути з болота корупції використанням у масштабі всієї країни однієї з технологій проведення тестування, які зараз піддаються критиці через їх непрозорість. Звичайно, МОН може просто оголосити, що створений центр тестування є незалежним ні від школи, ні від ВНЗ, тому є об’єктивним. Але залишається незрозумілим, що заважатиме незалежному центру продавати оцінки з не меншим успіхом, ніж це зараз нібито роблять на вступних та випускних іспитах. Барон Мюнхгаузен казав: «Визнаю, все це звучить неправдоподібно. Але я надаю право кожному, хто має хоч які-небудь сумніви, самому відправитися на Місяць і переконатися в тому, що я притримувався істини строгіше за будь-якого іншого мандрівника.» Ось у чому причина корупції! Якщо технологія тестування містить секретні етапи, доступ до яких стороннім заборонений, то перевірити завищення результатів кому-небудь неможливо, бо оскарження чужих результатів ніде не передбачено. Нема сенсу, наприклад, в публічних виставах з перевіркою результатів тестування, коли насправді довірені особи наперед знають зміст кількох секретно підготовлених варіантів завдань.
Щоб змінити цю невеселу картину, вибратися з того болота, в яке зіштовхнули освіту, потрібно на щось спиратися. Я не сумніваюся в тому, що систему зовнішнього тестування створювати необхідно, але вона повинна не стояти над вчителями та викладачами, а спиратися на їх досвід та професійні здібності. Для цього система тестування повинна:
- бути детально описаною до найдрібніших деталей, щоб кожен міг переконатися, що можливостей для фальсифікації немає;
- базуватися на відкритій базі тестових завдань, щоб кожен фахівець міг долучитися до її розробки та вдосконалення;
- бути доступною для контролю будь-яким спостерігачем на всіх етапах підготовки і проведення, щоб кожен міг переконатися, що все відбувається саме так, як написано в описі процедури тестування;
- дозволяти повторне тестування за бажанням учасника тестування чи аргументованою вимогою сторонньої особи чи організації;
- мати можливість виявлення конкретних осіб, винних у необ’єктивному оцінюванні.
Створення такої системи слід починати саме з розробки правил її функціонування. Тільки після публікації та обговорення проекту системи можна починати якісь експерименти з її апробації. Спроби добитися постанови Кабміну про впровадження зовнішнього оцінювання до розробки самої системи не тільки ведуть до необґрунтованого витрачання бюджетних коштів, але розхитують і без того нестабільну систему освіти, дискредитують уряд і президента в очах громадськості.
Відповіді
2005.11.14 | Skapirus
Може це в Статті на першу сторінку поставити?
І дати лінк для обговорення на цей форум. Як думає присутня тут спільнота? Особисто я за, мене лише стримує те, чи достатньо важлива піднята тема, щоб її розкручувати через першу сторінку, а не вести кулуарне обговорення в межах цього форуму.2005.11.15 | Iryna_
Re: Може це в Статті на першу сторінку поставити?
Щодо статей не знаю - по-моєму, ніхто того тестування не впровадить, хоча б тому, що часу немає.Щодо однакових екзаменів для всіх - я не згодна. По-перше, це призведе до того, що хороші абітурієнти будуть намагатись вступити до хороших вузів, не всім це вдасться, і замість резервного варіанту менш бажаного вузу (до якого вони вступили ще весною)вони матимуть варіант сидіння рік вдома (навіть влаштуватись на роботу після школи дуже важко). Весінні екзамени після курсів - фантастична економія нервів батьків, тому проти пропонованої системи можна очікувати великі протести. Звичайно за допомогою курсів вступают туди, куди й так народ не дуже йде і корупції значної при вступі немає (на юридичні за екзаменами підготовчих курсів, наскільки мені відомо, не приймають).
Щодо олімпіад - знаю декілька талановитих, але так м'яко кажучи, не дуже організованих дітей, які за результатами олімпіад вступили до університету, але нормальні екзамени (зокрема, з української літератури) не здали б ніколи. Мені здається, що їхній невступ був би втратою для відповідних факультетів (природничих). Звичайно, гуманітарні олімпіади, за допомогою яких можна вступити на престижні факультати - завелика спокуса для корупції.
Висновок - ситуації у різних вузах та на різних спеціальностях різні, тому підходи потрібні різні.
На ті спеціальності, де потрібні таланти з одного конкретного предмету, проводити екзамени з декількох предметів, у тому числі менш пріоритетних, та зараховувати всі предмети однаково, в результаті в середньому попадуть менш здібні абітурієнти з основної спецільності.
Навряд чи це добре.
2005.11.15 | Василь Петрів
Звичайно, протести будуть!
Адже підготовчі курси - суттєве джерело прибутків і для ВНЗ, і для окремих викладачів. Щоб не втратити його, багато ВНЗ свідомо формують такий розклад вступних випробувань, який позбавляє абітурієнта права поступати на кілька спеціальностей одночасно. Досить просто кожному абітурієнту забезпечити можливість складати вступні випробування на три обрані спеціальності одночасно. Але набагато вигідніше заставити його купити таке право, записавшись на підготовчі курси.Таланти з окремого предмету - це дійсно велика проблема. Зараз, коли оцінки атестатів ігноруються, багато учнів ігнорують вивчення всіх предметів, крім 2-3 потрібних для вступу. На уроках хімії, біології, фізики, історії в кінці року присутні в кращому випадку половина учнів. Тому дуже добрим є підхід Києво-Могилянської академії, яка прагне набирати всесторонньо освічених молодих людей, тому на вступні випробування дає завдання з багатьох предметів.
2005.11.15 | Iryna_
Re: Звичайно, протести будуть!
"Всебічність" - це добре для спеціальностей, які не потребують у середньому ніяких особливих талантів (типу економістів чи соціологів, та й інших спеціальностей Могилянки, тобто спеціальностей "взагалі"). Вимоги щодо "всебічності", наприклад, на природничих факультетах університету чи комп'ютерних спеціальностях означають однозначну втрату талантів, або, в кращому випадку, зайві проблеми та обмеження для тих талантів. Я за розвиток української мови, але проти таких суперсуворих екзаменів з української мови та літератури, як були цього року на природничих факультетах КНУ. Якби ті екзамени примусили здавати всіх (багато студентів прошли за олімпіадами), багато з найздібніших дітей їх би просто не здали. Там треба перевіряти лише достатнє знання мови для навчання, і все. По-моєму, більш розумними були б екзамени на "всебічність", наприклад, для перекладачів чи міжнародників.2005.11.15 | sama
пару коментарів
Пане Василю!Ряд Ваших думок викликає підтримку , проте вдамся до коментарів:
- зобов’язати ВНЗ оприлюднювати разом з правилами прийому детальні правила проведення вступних випробувань і оголошення результатів,
скільки років Вузи порушували свої детальні правила ручним корегуванням результатів? Що їм тепер - руку збивати?
- забезпечити доступ спостерігачів на всі етапи проведення вступних випробувань;
Спостерігач легко робиться ручним, обо просто береться свій спостерігач.Колись вчителів запршували у приймальну комісію політеху.
Тоді вказівки першого відділу, голови комісії і вище зачіпали близько 15% абітурієнтів.А це був десь 1981 чи 1982 рік.З тих часів багато змінилося і не в кращий бік.
- всі вступники повинні складати вступні випробування на однакових умовах і в однакові терміни, незалежно від джерел фінансування, навчального закладу, який вони закінчували, місця проживання, успішності в школі (в тому числі від наявності медалі), участі в олімпіадах, конкурсах, підготовчих курсах і т.п.;
- результати жодних інших іспитів, проведених ВНЗ поза встановленими термінами вступних випробувань, не можуть бути зараховані як результати вступних випробувань;
- вступні випробування повинні проходити всі абітурієнти без винятків, пільги можуть стосуватися лише умов зарахування певних категорій абітурієнтів.
Це все зовсім добре.
- проводити порівняння оцінок атестату, результатів вступних випробувань та перших екзаменаційних сесій з метою виявлення джерел необ’єктивного оцінювання.
Оцього ніхто не зробить, бо картина, яка відкриється, здивує громадськість.Ефект буде такий, якби на дверях Вашого стоматолога вивісили оцінки з його залікової книжки.
Недопустимо, коли більшість місць у багатьох ВНЗ виявляється заповненою ще до офіційного початку вступних випробувань.
Вона часто заповнена негласно згідно попередніх домовленостей.
Але залишається незрозумілим, що заважатиме незалежному центру продавати оцінки з не меншим успіхом, ніж це зараз нібито роблять на вступних та випускних іспитах.
От і головне – де в сьогоднішньому суспільстві взяти енну кількість чесних людей.
Для цього система тестування повинна:
бути детально описаною до найдрібніших деталей, щоб кожен міг переконатися, що можливостей для фальсифікації немає;
- базуватися на відкритій базі тестових завдань, щоб кожен фахівець міг долучитися до її розробки та вдосконалення;
- бути доступною для контролю будь-яким спостерігачем на всіх етапах підготовки і проведення, щоб кожен міг переконатися, що все відбувається саме так, як написано в описі процедури тестування;
- дозволяти повторне тестування за бажанням учасника тестування чи аргументованою вимогою сторонньої особи чи організації;
Скільки разів можливий повтор?
- мати можливість виявлення конкретних осіб, винних у необ’єктивному оцінюванні.
Чяи багато винних осіб виявлено у зв”язку з іншими порушеннями у державі, де збитки обчислюються у мільйонах чи у людських життях?
Що прикро- це те, що до тестування все ближче наближаються Вузи а все далі від нього вчителі.Чиї інтереси воно буде виражати ?
-
2005.11.17 | Василь Петрів
Re: пару коментарів.
1. Непотрібно оправдовувати свою бездіяльність загальними фразами типу "все одно ніхто не захоче впроваджувати чесну систему" чи "неможливо, щоб не було фальсифікацій". Якщо дійсно пробувати боротися з корупцією, то треба міркувати, наскільки ефективними насправді виявляться запропоновані зміни Умов прийому, а не боятися, що хтось "зіб'є руку" чи "картина, яка відкриється, здивує громадськість". Ми нині більше нагадуємо пацієнта, який боїться йти до стоматолога, хоч усвідомлює, що втрачає останні зуби і це вже видно всім.2. "От і головне – де в сьогоднішньому суспільстві взяти енну кількість чесних людей." Пробувати знайти людей, які би чесно працювали в позбавленій будь-якого контролю системі, - нереально. Це нагадує спроби створити банк, замінюючи систему документування операцій підбором чесних працівників. Клієнт не ображається, що кожен касир перевіряє справжність поданих грошових знаків. Касир навіть без вимоги підписує і видає клієнту квитанцію. Кожен знає, що ставить свій підпис саме для того, щоб його можна було покарати за свідомі чи несвідомі помилки. І тільки екзаменатори впадають в гнів тільки за спроби задокументувати їхню роботу, а можливості повторної перевірки навіть не допускають. ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЧЕСНУ РОБОТУ, ТРЕБА ПЕРЕДБАЧИТИ МОЖЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ І ПОКАРАННЯ ШАХРАЇВ.
Не можу не згадати пропоновану систему комп'ютерного тестування. Так, сучасні мережі достатньо захищені, дозволяють навіть проводити банківські операції. Але кожна з них так чи інакше дублюється документально. Ми звикли, що після сплати комунальних послуг одна половинка квитанції залишається у нас, інша надсилається до організації, якій ми платимо. Саме ці квитанції рятують нас від неіснуючих боргів. Так само учасник тестування та екзаменатор мали би підписати і завдання, і бланк відповідей. Без такого документування виявити фальсифікації буде неможливо. А якщо система передбачає письмове (друковане) фіксування завдань та відповідей, то який сенс в тому, щоб учасник тестування 2 години сидів за монітором, коли ці самі завдання можуть бути надруковані на папері? Навіщо такі величезні витрати?
2005.11.17 | sama
Пане Василю
Приходьте в ауд.301 на каву , все в реалі обсудим, а потім напишемо спільні пропозиції:)2005.11.18 | Mary
Офтопік. Угу. І наступного разу вдвох разом прийти
на Майданівську презентацію разом з концертом, без гилих відмазок, як минулого разу.І учнів привести (добровільно).
або просто на Майданівське спільне пиво (без учнів).
Між іншим, можна шось таке неформальне на кінець грудня-початок січня зорганізувати. Бажаючі є?
2005.11.18 | sama
Є(-)
2005.11.18 | sama
теж цікаво
http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/razdel/573/3300/2005.12.07 | Василь Петрів
Приєднуйтесь до обговорення
5 грудня на сайті Міністерства освіти і науки опублікований (http://www.mon.gov.ua/newstmp/05_12/pr.doc) проект Постанови КМУ "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання і моніторингу якості освіти"Наведу повністю п.10 цього проекту
10. Міністерству освіти і науки дозволити у 2005 році спрямувати 19 млн. грн. з програми „Інформатизація загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, комп’ютеризація середніх загальноосвітніх шкіл, у першу чергу сільських, забезпечення навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін” на забезпечення комп’ютерним обладнанням для впровадження зовнішнього оцінювання.
Поки Центр тестових технологій бавився за гроші Сороса, це було зрозуміло. А як розуміти виділення такої суми? Де проект? Де опис технології тестування? Що взагалі розуміють під "комп'ютерним тестуванням"? Кому ця сума буде виділена і як ця неіснуюча поки що організація зуміє використати її в цьому році з дотриманням чинного законодавства?
P.S. Кількість описок в наведених документах свідчить про те, як хочеться комусь швиденько "вхопити" фінансування.
2005.12.07 | sama
зверху все вже порішали:))
Щойно Кириленко по радіо повідомив, що сьогодні прийнято рішення кабміну з приводу розвитку зовнішнього тестування. Спочатку буде в одній області . Приблизно Чернігівській,(казав це не зовсім впевнено) бо близько Києва (???) і є відповідна інфраструктура. Вже створено групу, прикриту відомими людьми - Брюховецький, Вакарчук + бувший ректор КПІ і т.п. Правда хто проводитиме тестування сказав так швидко і невиразно, що мені здається що це якийсь центр якості середньої освіти, чи щось подібне.А в 2007 році планується масове тестування, як шлях до подолання корупції.Тобто ще два роки вузам дано на покращення свого становища.2005.12.07 | igrot
Re: Приєднуйтесь до обговорення
На жаль в МОН продовжується дерибан державних коштів. Куди підуть 19 млн. грн. можна буде визначити після тендерів, але впевнено можна сказати, хто до цього має відношення. Всі зам. міністри в МОН - це старі кадри, хто з них ближче не тільки до інформатизації, але й до Адміністрації? А тут нова посада - забезпечене майбутнє. А імідж Президента - МОН не потрібен. У них своя гра.Були президентські слухання. Президент хоче чути, то шановний пане - пишіть Президенту, то може Вас почують.