12/05/2005 | stefan

Академік Боголюбов:
“Бути членом відродженого Наукового товариства
імені Т.Шевченка у Львові дуже почесно і значимо для мене.”
З іменем академіка Миколи Боголюбова, всесвітньо відомого українського
вченого, засновника визнаної в країні та за рубежем київської наукової школи
нелінійної математики і математичної фізики, пов’язана ціла епоха в сучасній
математичній та фізичній науках. Його фундаментальні праці з теорії міри,
варіаційного числення та нелінійного аналізу динамічних систем математичної
та статистичної фізики стали тією науковою основою його творчості,
животворний струмінь якої наповнює новими і актуальними ідеями
дослідницьку роботу багатьох сучасних науковців, старших та молодших учнів
академіка Боголюбова у Києві та Москві, Львові та Сієтлі в США, в Чернівцях і
Торонто в Канаді...
Боголюбов заснував перший в Україні Інститут теоретичної фізики АН
УРСР, директором якого був до 1972 року – початку наступу реакції на науку в
Україні. З ініціативи Боголюбова було також створено Львівське відділення
статистичної фізики цього інституту, науковим керівником якого став його
учень, фізик-теоретик Ігор Юхновський.
У цьому році академіку Миколі Боголюбову виповнилося б 95 років. З них
68 відддано науці й численним учням – науковій школі математиків і фізиків,
якою можна гордитися.
Науковий шлях академік Боголюбов починав чотирнадцятилітнім
хлопчиною, випускником гімназії селища Великої Кручі на Полтащині, куди
тимчасово переїхали його батьки з Києва у зв’язку з громадянською війною.
Перше “хрещення” було на науковому семінарі академіка ВУАН Миколи
Крилова у 1923 році в Києві. Після блискучих успіхів у розв’язанні важливої
проблеми варіаційного числення його робота була подана на міжнародний
конкурс всесвітньо відомої Болонської академії наук, де отримала першу
премію імені Мерлані. Миколї Боголюбову в 21 рік присуджується науковий
ступінь доктора математики “honoris causa” без обов’язкового захисту
дисертації.
Науковим працям М. Боголюбова притаманна чіткість логічних
конструкцій, оригінальність методів при розв’язанні найскладніших задач,
естетичність математичних рішень. Особливою довершеністю і красою думки
відзначаються роботи Боголюбова в галузі математичної фізики, про результати
якої він любив повторювати відоме “правило Дірака”: “Physical law should have
mathematical beauty”, тобто фізичний закон повинен бути математично
прекрасним. Характерним прикладом такого підходу до наукової творчості є
всесвітньо відома математична теорія Боголюбова про явища надпровідності і
надплинності.
В одній з анкет, складених особисто Миколою Боголюбовим, яка
зберігається в центральній бібліотеці АН НАН України у Києві, читаємо:
“Прізвище, ім’я, по батькові – Боголюбов Микола Миколайович; національність
– українець; партійність – позапартійний; вчений ступінь – доктор математики”.
Так, Микола Боголюбов, син професора богослов’я Київського
університету, доктор математики і фізики, майбутній академік АН УРСР та АН
СРСР, директор трьох Інститутів – Теоретичної фізики АН УРСР в Києві,
Математичного інституту ім. В.Стеклова АН СРСР в Москві та Міжнародного
інституту ядерних досліджень у м. Дубно на Волзі – завжди був і є перш за все
громадянином і патріотом свого народу, був і залишається позапартійним.
Єдиним хранителем таланту Миколи Боголюбова у лихолітні часи був його
високий міжнародний авторитет, як і світове визнання створених ним потужних
наукових шкіл у галузі нелінійної математики та математичної фізики.
Все життя академік Боголюбов відстоював і відстоює принцип : мовою
науки в національній державі має бути мова її народу. Всі довоєнні наукові
праці академіка опубліковані українською мовою, а їх переклади за кордоном –
французькою та англійською. В повоєнні роки значну увагу приділяв створенню
та виданню наукових книг і підручників для студентів українською мовою. У
1949 році написав перший в Україні курс лекцій з квантової статистики, досі
популярний у викладачів та студентів вузів, інші методичні посібники з
математичної фізики. У 1951 році став ініціатором і головним редактором
перекладу з польської українською мовою першого в світі підручника з
функціонального аналізу, написаного видатним польським математиком
професором Львівського університету Стефаном Банахом.
Микола Боголюбов любив українську пісню, різьбярське мистецтво,
вишиття. Вільно володів англійською та французькою мовами, послуговувався
італійською, іспанською, грецькою, латинською мовами, був знайомий з
арабською в’яззю.
Як тільки в Москву долинула звістка про відродження у Львові
Наукового товариства імені Т. Шевченка, репресованого большевицькою
владою у 1940 році, академік Микола Боголюбов тепло привітав львівську
наукову громаду своїх учнів з цією важливою історичною подією, побажав
науковцям плідних звершень на ниві національного відродження. Від нього
надійшов особистий лист, в якому, зокрема читаємо: “Бути членом
відродженого Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, відомої у
всьому світі поважної української наукової інституції з закордонними філіями у
США, Канаді, Франції та Австралії, дуже почесно і значимо для мене”.
Академіка Миколу Боголюбова, члена багатьох зарубіжних академій
обрано дійсним почесним членом математичної комісії Наукового товариства
імені Т. Шевченка у Львові.
А.М. Самойленко, А.К. Прикарпатський, М.М. Притула