01/14/2006 | S book

НАШ ТАЛІСМАН
Українська нація не була б українською, можливо, її б і не існувало, якби чи не найдорожчі, найславетніші сторінки із живої книги “Історія українського народу” , яку створювало козацтво. Ними “може бути лише той, хто готовий стати оборонцем, захисником і рятівником українського народу, української мови, розвивати українську культуру.., український козак – душа правдива, справедлива і незрадлива”. Ці вищезазначені слова голосяться у “Статуті українського козацтва”.
Козацтво створилося в той час, коли українське селянство потребувало охоронців, які б боронили націю, оберігали б її від ворогів, що наче скажені пси набігали на землю українську з усіх сторін... Козаки ж “відстрілювали” тих псів, доводячи світові, що наша нація, як і всі інші, має беззаперечне право на існування — зі своєю культурою, зі своїми громадянськими правами. “Жодна інша нація не зможе підкорити собі українців”, — виривається у мене з уст.
Завдяки своїй силі волі і неабияким здібностям до військової справи, козаки працюють “на благо і добро українського народу і української Самостійної Держави...задля миру...”.
Згадайте, як гетьман П Сагайдачний об’єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною верхівкою України в 1620р. і вступив до Київського братства. Це ж доказ того, що козаки стають на шлях підтримки розвитку культури і релігії.
А життя найталановитішого гетьмана, людини і Воєводи з великої літери Богдана Хмельницького? Вам нічого не говорять Жовті Води, битви під Корсунем, Пилявцями? І це ж тільки частина зробленого цією людиною для України. Його поява на арені Великого повстання змінила на краще хід подій всієї історії України. Вже початок політичної і військової діяльності цього гетьмана приніс із собою славу козацтву, а разом з тим, і авторитет слову "Україна", в якому поєднуються риси відданості, патріотичності і незламності. Наша нація потрапила до списку тих держав, у якої було скажене минуле, але його народ був твердий душею до ворогів і зрадників, і м’який — до Батьківщини. Силу нескореності подарувало козацтво своєму народові, який до того ще мав "талант до перемог", що, на мою думку, зовсім не всім народам притаманно. І це створює жагу до вільного й демократичного життя без всіляких моральних і духовних утисків з боку "скупих завойовників земель".
Тож ми повинні пишатися і бути гордими за наших попередників. Адже все, що робилось — все заради того, що зараз панує на українських землях у духовному плані. Українська людина зараз має те, завдяки чому розвивається. Вона ж має основоположні засади — свободу слова і свобода вибору; те що мав за часів козаччини козак. Я так гадаю, що це якісь дві своєрідні паралелі: минуле і сучасність. Це як спіраль історії: великі досягнення й занепад, а потім знову невдачі і т. д.
Можливо, мої міркування дадуть поштовх іншим подумати і замислитись над тим, що ми повинні весь час звертатись до історії і вчитись у неї.
Максим Соловйов, студент ІЖ