Ми не бидло, ми не козли? – Раби!

01/18/2006 | Вячеслав Хаврусь

Останні півроку мене мордувало питання: Кучма пішов, що далі? Матриця Кучми начебто зруйнована, але вона перевантажилася і знов продовжує існування. Що треба змінити крім того, про що ми щодня говоримо на Майдані? Що таке система, яку ми маємо «трахнути» (для непосвячених скажу, що напис «ТРАхни систему» наявний на модній Майданівській футболці)? Яка модель того, що відбувається довкола нас, подібно до того, як Девранд написав в своїх історичних дописах (див. тут: http://www2.maidan.org.ua/n/draft/990135901 , http://www2.maidan.org.ua/n/draft/995045948 , http://www2.maidan.org.ua/n/draft/997549498), де сила та слабкі сторони системи?

Пару місяців назад особисто я для себе вже знайшов в загальних рисах відповіді на свої питання, не мав лише часу, щоб грунтовно їх викласти. Під час минулих різдвяних свят я це діло написав, у відповідях на це повідомлення наведені 4 пов"язані між собою частини мого "творіння". Подаю на Ваш розсуд.

Відповіді

2006.01.18 | Вячеслав Хаврусь

Частина 1
Розвиток цивілізації: від рабства примусового до рабства добровільного?
Багато хто пам’ятає, як в 2004 році в Україні з’явилися наліпки Громадянської компанії “Пора!”, які розкривали суть явища “кучмізм”: “Кучмізм – це злидні”, “Кучмізм – це корупція”, “Кучмізм – це безробіття”, “Кучмізм – це безнадія”, “Кучмізм – це злочинність”. Якщо їх всі узагальнити, то одержимо відсутність справедливості діючої влади по відношенню до громадян, що войовничо культивувалося тодішнім режимом Кучми та олігархів. Минув майже рік після того, як завдяки волі народу перемогла народна влада. Злочинний режим Кучми пішов, але справедливість не відновлена, бо злидні, корупція, безробіття, безнадія та злочинність все ще притаманні нашому життю. Звичайно, можна стверджувати, що Кучма залишив після себе Систему з мільйонів маленьких кучм, які продовжують керувати людьми звиклими для себе методами. І це буде лише напівправдою. Іншою правдою буде те, що прояви кучмізму є можливими завдяки кожному з нас, завдяки як нашим волі і бажанню, так і ліні та неуцтву. «Кучмізм – це Я». Дослівно. І не треба брати до уваги зеківський кашкетик над літерою «Я» в одній з останніх наліпок ГК «Пора!». Спробую пояснити цей парадокс. Більшість з людей якщо не вірить у Верховного Бога (або Аллаха чи Будду), то з повагою ставиться до залишених його пророками текстових послань. Процитую з Біблії першу книгу Мойсеєву (Буття): «27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. 28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!”». Не сумніваюся, що подібні речі можна знайти в Корані або Торі. Здається, все чітко і ясно: кожна людина має бути господарем на даній їй землі, жити в гармонії з Природою та примножувати власними зусиллями її красу та родючість. З Божого послання випливає рівність кожної людської істоти в своїх вольностях та правах. Однак життя людей протягом всієї відомої нам цивілізації постійно заперечувало ці тези та доводило, що процвітання меншості людей можливе лише за рахунок зубожіння та обкрадання більшості. І цей процес є більш успішним для меншості та щодалі спустошливим для більшості в міру розвитку т.зв. «цивілізації». Проведу невеликий історичний екскурс, щоб показати внутрішню логіку такого поневолення більшості. Дохристова епоха. Людська цивілізація зосереджена в приекваторіальній частині нашої планети, спалювання органічних ресурсів для обігріву приміщень мінімальне. Головна проблема людей в таких умовах – трудомістка обробка землі та вирощування тварин для харчування. Утворюються перші держави, які ведуть війни за нові землі для збирання ресурсів та податей. Результатом цих війн є також захоплення в полон менш вдалих людей з інших племен чи держав. Полонені стають безвольними рабами, які займаються обробкою землі та домашнім господарством на користь переможців. В цей час переможці завдяки звільненню від потреби займатися пошуком ресурсів для свого виживання, мають можливість для власного розвитку. Наслідком цього є первинний розвиток філософії та науки, можливість створення наближених до демократії держав (стародавні Греція та Рим). Наприклад, в епоху Імперії головна вимога римського натовпу, який одержав свободу завдяки праці рабів, зводилася до вигуку «Хліба й видовищ!» [1]. Слід зауважити, що це гасло не втратило своєї актуальності і до цього дня, про що мова буде йти нижче. Втім, як показав історичний досвід, такий спосіб «господарювання» є маловигідним для сильних світу цього через високу смертність рабів, потребу їх годувати та сторожувати від втечі. Наступним етапом в людській історії стала епоха середньовіччя з кріпосницьким ладом. Межі людської цивілізації розширилися в більш суворі райони північної Європи, з’явилася потреба в опалюванні приміщень в холодну пору року. Як наслідок, зростає кількість людей, праця яких необхідна для підтримання нормального існування верхівки. Для самих поневолених кріпосництво є певним виявом «свободи» з можливістю пересуватися в межах маєтку господаря, а для самого господаря відпала потреба витрачати ресурси для підтримки існування своїх підлеглих. Як в епоху рабовласництва, так і при кріпосництві поневолені знали своїх господарів в обличчя і при вдалому збігові обставин могли потримати їх за горло та перевірити, чи бува не голубого кольору в них кров. Ситуація кардинально змінюється в нашу епоху, коли завдяки розвитку капіталістичних відносин та транснаціональних компаній відпала потреба безпосереднього контакту поневоленого з поневолювачем, а поневолений сам вважає за щастя чи за необхідне віддати невідомому поневолювачу (чи кільком, це не має значення) наявні у нього час або ресурси. Ось тут постає питання: чому і як це відбувається? Пояснити відповідь на це питання найлегше через призму висловленого ще на початку нашої ери вигуку «Хліба й видовищ!» Але про це читайте в наступній частині.
Використані джерела, цитати, коментарі та пояснення [1]. http://smc.finec.ru/humor/02.php : “Хлеба и зрелищ. Возглас, выражавший основные требования римской толпы, утратившей политические права в эпоху Империи и довольствовавшейся бесплатной раздачей хлеба и бесплатными цирковыми зрелищами”.

2006.01.18 | Вячеслав Хаврусь

Частина 2

Життя існує за рахунок потоку. Система поневолення людей існує за рахунок створення контролю над потоком Життя будь-якого виду живих істот на Землі (в тому числі і людини) – це усталений спосіб споживання навколишнього потоку матеріальних і енергетичних ресурсів, що дозволяє підтримувати організм вдалині від стану термодинамічної рівноваги, завдяки чому можлива самоорганізація діяльності клітин. Ключовий момент для існування життя – це «потік», який на Землі забезпечується головним чином потоком енергії Сонця. Енергія Сонця, потік якої періодично змінюється внаслідок добового та річного обертання Землі – це також двигун всіх природних процесів на планеті, включаючи зміни пір року, погоди, плин річок та подуви вітру. Для підтримки біологічного існування людини необхідний потік матеріальних та енергетичних ресурсів, які виникли завдяки енергії Сонця та йдуть на її харчування, одяг та підтримання тепла в помешканні. Всі ці фактори умовно можемо назвати як «хліб» на основі вигуку римського натовпу початку нинішньої ери. Крім того, як свідчить наука, людина є єдиною живою істотою, здатною до мислення, тобто накопичення, аналізу та застосування інформації про навколишній світ. Фактично, мислення є унікальною функцією (тому що дана Богом?) мозку людини, яка подібно до життя потребує постійного потоку неважливо якої інформації. Мовою римлян коротко назвемо її потребою «видовищ». Саме в усвідомленій або неусвідомленій потребі потоку «хліба й видовищ» кожним з нас криється пояснення парадоксу чому «Кучмізм – це Я». В нинішній «цивілізації» створена така самопідтримувана Система поневолення людей, яка контролює життєво необхідні потоки в залежності від поведінки людини та її лояльності. Для того, щоб елементарно вижити, працюючи на некваліфікованій роботі, треба комусь віддавати свій вільний час і ресурси, а якщо ти навіть піднявся вище до рівня керівника, то живеш за рахунок праці своїх підлеглих, і також витрачаєш свої надлишкові зароблені ресурси на купівлю малопотрібних речей, які пропагуються в Системі поневолення людей. За допомогою маніпуляцій та пропаганди через ЗМІ, примусів (починаючи від нашого безпосереднього начальника і закінчуючи Конституцією України або інших держав) та штучних бар’єрів чиновників (це ті, що начебто б нам допомагають) більшість людей перетворені на бидло, яке в принципі може майже вільно пересуватися хоч по всій планеті, але реально не має для цього жодної можливості. І цим сучасні поневолені люди нічим не кращі рабів початку нашої ери або кріпаків середньовіччя. Ба більше. Ці раби своїми ж діями (бездіяльністю) легалізують існуючу ситуацію та щодалі більше погіршують свій стан. Щоб не бути голослівним, пропоную заглянути до табл.1, яка відповідно до наведеної вище логіки має 2 умовних розділи: «хліб» та «видовища». Таблиця 1 Засоби поневолення людей в умовах сучасної “цивілізації”. Головна ідея таблиці розглядається через призму загальновідомого вислову “Хліба й видовищ!” [1], який вигукував римський натовп, що задовольнявся безкоштовною роздачею хліба та безкоштовними цирковими видовищами. Єдина відмінність порівняно з тодішнім часом – нинішній “натовп” добровільно за все платить або розплачується своїми грошима, вільним часом, здоров’ям або життям.

“Хліб”, ресурси – біологічна природа людини	“Видовища”, розваги, шоу – інтелектуальна здатність людини
Війна, зброя та військові засоби для знищення живого
Наркотики Алкоголь Паління
Податки, інфляція (Україна, бюджет на 2006 рік [2]: при загальному бюджеті близько 125 млрд. грн. розмір податкових надходжень складає майже 90 млрд. грн., або 72%)	Засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса)
Природне паливо: Нафта Газ Вугілля	Реклама; мода
Купівля-продаж землі та нерухомості	Сучасна техніка та електроніка; мобільний зв’язок
Медицина та медпрепарати, засоби гігієни	Масова культура та естрадна діяльність як продукти шоу-бізнесу; великий спорт

Війна є найдавнішим та найзлочиннішим проти Людини способом одержання «хліба» та «видовищ» на державному рівні. Нас привчають до неї постійно, повідомляючи через ЗМІ про побутові вбивства та кримінальні розборки, фактично привчаючи до того, що життя кожної людини – ніщо в Системі поневолення людей, а смерть – це нормально. Війною можуть промишляти як відсталі держави типу колишнього СРСР в Афганістані або нинішньої Росії в Чечні [3], так і провідні держави світу подібні до США в Іраку, коли мова йде про можливість одержання надприбутків переважно в боротьбі за джерела енергопостачання. Для початку війни шукається благопристойний привід, наприклад нині у світі є дуже модними поняття «тероризм» та «терористична загроза». Це один з небагатьох пунктів табл.1 поруч з податками [4], які записані в Конституціях держав та яскраво демонструють відношення державного апарату до кожного з нас, як до рабів. На це ніхто з простих громадян ніяк не може вплинути в існуючій Системі поневолення людей. Хіба що з ентузіазмом долучитися до втілення в життя, як це було з громадянами народів СРСР в спровокованій Сталіним 2-й світовій війні. А потім понад 60 років плекати міф про історичну роль народів Радянського Союзу та особисто товариша Сталіна у визволенні світу від гітлерівсько-фашистсько-німецьких загарбників. Наступний пункт табл.1 цілком залежить від волі кожного з нас. Мова йде про руйнівний вплив на організм та свідомість людини наркотиків, алкоголю або тютюну. Наприклад, за деякими оцінками [5], кількість спожитого в Росії на душу населення абсолютного алкоголю перевищує 10 л/рік, не існує жодних підстав, щоб ця цифра була набагато меншою в Україні. Кількість же випалених цигарок на душу дорослого населення України складає близько 1000 шт./рік [6]. Подальші розділи Табл.1 можна чітко віднести до «хліба» або «видовищ». Зупинимося на першому. Конституційним обов’язком кожного громадянина є сплата податків з кожної заробленої копійки [4]. Саме з них так або інакше наповнюється близько 72% бюджету нашої держави, які начебто повністю мали б йти на покращення життя кожного з нас через соціальні програми. Однак значна їх частина всупереч волі громадян направляється на утримання Системи поневолення людей у вигляді армії, міліції, СБУ, діяльність неефективних та несправедливих законодавчої та виконавчої влад, судів та прокуратури. А ті копійки, які нам вдається заощадити, постійно з’їдає інфляція. Наприклад, в останні роки основний ресурс заощаджень багатьох людей світу – долар США – подешевшав щонайменше на третину [7]. Окремим вагомим пунктом в розділі «хліб» є пункт «Природне паливо», яке людством використовується переважно для одержання тепла, електроенергії або як джерело енергії у двигунах внутрішнього згоряння, та меншою мірою йде на виготовлення цінних речовин та матеріалів. Змушений констатувати, що на даний момент людство завдяки нафтовим (газовим, вугільним) магнатам підсаджено на енергетичну голку, які заради власного збагачення постачають нам по захмарним цінам продукцію, що належить всьому людству. Як наслідок, маємо скорочення кількості кисню в атмосфері, зростання концентрації двоокису вуглецю та глобальне потепління клімату з катастрофами світового масштабу з тенденцією до подальшого посилення їх руйнівних наслідків [8]. Іншим способом викачування ресурсів з людей є купівля-продаж землі та нерухомості. Кожен з нас знає, що таке власний дім, в якому комфортно та безпечно жити, і який має бути не надто віддаленим від місця нашої роботи. В Україні тут неорана цілина для зловживань, про багато з них писалося і на сайті Майдан [9, 10]. Кожному з нас як живим істотам з інстинктом самозбереження цінне власне здоров’я, для підтримання якого не шкода ніяких грошей та ресурсів. Ось тут існує безліч можливостей для зловживань та наживання за рахунок кожного з нас. Згадайте рекламу миючих засобів, зубних паст, жіночих прокладок, вітамінів вкупі з «мінералами» та «ензимами», різноманітних бальзамів та лікарських засобів, без яких наше життя начебто б мало зупинитися. А чи думали Ви, як наприклад жили люди без цих речей більше 100 років назад, може і в їх способі життя було якесь раціональне зерно? Нинішня «цивілізація» змусила нас про все забути, покладаючись лише на те, що продається в магазині. Також існують великі підозри, що такі захворювання, як коров’ячий сказ або пташиний грип є хоча і потенційно небезпечними для людини, але не настільки серйозними, щоб на них звертати увагу. Їхньою головною метою може бути боротьба на ринках виробників м’яса та/або стимуляція попиту на специфічні лікарські препарати. Чомусь на фоні кількох сотень людей, померлих у світі від пташиного грипу, мало хто піднімає питання боротьби з туберкульозом – хворобою злиднів, від якої щороку на планеті помирають кілька мільйонів людей [11]. Обговорення цих та інших злободенних тем ведеться на форумах в Інтернеті [12] – єдиному місці, де поки що можна інколи почути нерафіновану правду від окремо взятої людини. Коротко зупинюся на роботі Системи поневолення людей через «видовища» (див. Табл.1). Фактично через засоби масової інформації змінюється спосіб життя та думання кожної окремо взятої Людини, яка в залежності від ситуації масово перетворюється на «споживачів», «населення», «народ» і дуже рідко до неї звертаються як «громадянин». Через пряму рекламу товарів та приховану рекламу стилю життя зірок естради, героїв фільмів та великого спорту нам нав’язують спосіб життя, перетворюючи нас на зомбі з купівельними рефлексами шляхом руйнування залишків нашої свідомості та культури. Ми фанатично купуємо нові електронні модні пристрої у вигляді мобільних телефонів, телевізорів та радіопрогравачів, забуваючи, що інколи щось можна зробити своїми руками або в крайньому випадку обійтися старими або б/у речами без усіляких «наворотів». І головне, про що ми не думаємо: яким чином ми за все будемо платити і кому дістануться плоди від нашого придбання? І чи не можна утриматися або обмежити використання власних ресурсів (гроші, вільний час, тощо) від даремного марнування на сумнівні «хліб» та «видовища», наведені в Табл.1? Про це піде мова в наступній частині.

Використані джерела, цитати, коментарі та пояснення [1]. http://smc.finec.ru/humor/02.php : “Хлеба и зрелищ. Возглас, выражавший основные требования римской толпы, утратившей политические права в эпоху Империи и довольствовавшейся бесплатной раздачей хлеба и бесплатными цирковыми зрелищами”. [2]. Закон України про Державний бюджет України на 2006 рік ( http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=3235%2D15 ) [3]. Анна Політковська Друга чеченська.- Київ: «Діокор», 2004.- 296 с. [4]. Конституція України ( http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=254%EA%2F96%2D%E2%F0 ): Стаття 65: “Захист Вітчизни… є обов’язком громадян України” Стаття 67: “Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом…” [5]. http://www.krugosvet.ru/articles/117/1011774/1011774a1.htm : “…с учетом суррогатного алкоголя (самогон, медицинский спирт и т.д.) общее количество потребления на душу населения оценивается примерно в 15 л”. [6]. Андрій Ревенко “Не хлібом єдиними... і тютюном” ( http://www.zn.kiev.ua/nn/show/349/31469/ ): “…показник по Україні навряд чи може перевищувати цифру 1200—1250”. [7]. Журнал “Деловая репутация” ( http://reputation-mag.ru/archive/a33?PHPSESSID=918dbc5360ed0aa83c95c0eabb6f0efc ): “Всего за 1999-2003 годы доллар подешевел в реальном выражении примерно на 33%.” [8]. DevRand і Стопудів: Уроки "Катріни" - активні громадяни знову сильніші за неактивну державу (http://maidan.org.ua/static/mai/1125947295.html): “…справжнє ім“я Катріни - глобальне потепління. Прочитайте про те (http://www.boston.com/news/globe/editorial_opinion/oped/articles/2005/08/30/katrinas_real_name/), як від людей приховувались загрози, пов’язані з глобальним потеплінням, і скільки грошей витрачалось нафтовими та вугільними корпораціями на відповідний піар”. [9]. Олег Селюк, Орест Хрущ: Сицилійська мафія – дитячий садок у порівнянні з київською ( http://maidan.org.ua/static/mai/1125914559.html ) [10]. Тетяна Монтян: Для тих, хто ще не знає, як працює "квартирна мафія" ( http://maidan.org.ua/static/mai/1136220339.html ) [11]. http://gazeta.lenta.ru/dossier/31-03-1999_tub.htm : “В настоящее время смертность от туберкулеза достигает 2-3 миллионов человек в год” [12]. Професор А.Заволока: Перша частина відповідей ( http://maidan.org.ua/n/free/1136281579 )

згорнути/розгорнути гілку відповідей

2006.02.15 | Ирина

Re: Частина 2
Возмущает тезис о том,что Сталин спровоцировал Вторую мировую. Начитался Резуна-предателя. Есть еще одна книга Исаева - "АНТИСУВОРОВ", советую прочесть. Все время выпады в адрес России. Украину рассматриваешь, следовательно и факты давай по Украине. Задолбали вы уже с замуссоленной темой "русского медведя" - это уже раздражает. А ты, не думал, что было бы c Западной Украиной(ведь ты наверное с тех мест) в случае захвата их Гитлером. Есть пример угнетения этих земель Польшей, Австро-Венгрией и т.д. Жителям было далеко не сладко.
згорнути/розгорнути гілку відповідей
- 2006.02.15 | Сергій Вакуленко
  
  Re: Частина 2
  Еще больше возмущает тезис о том, что Сталин спровоцировал Финскую войну. Разве он мог?
- 2006.02.17 | Вячеслав Хаврусь
  
  По-перше, я з Вами свиней не пас
  Ирина пише:
  > Возмущает тезис о том,что Сталин спровоцировал Вторую мировую. Начитался Резуна-предателя. Есть еще одна книга Исаева - "АНТИСУВОРОВ", советую прочесть. Все время выпады в адрес России. Украину рассматриваешь, следовательно и факты давай по Украине.
  По-перше, я з Вами свиней не пас, так що не треба мені "тикати".
  
  По-друге, чому Ви так нервуєтеся? Кого "прэдал" Резун? Сталіна? Радянський Союз? Росію? Чи Вас особисто? То навіщо оці всі зворушливі вигуки?
  
  Якщо вже зовсім на пальцях пояснити, то давайте я спробую. Не хотів про це писати в статті, щоб не травмувати непідготовлених читачів. Ви маєте знайомих, які живуть в селі? Неважливо, так чи ні. А тепер уявіть, що ті знайомі тримають курей, які ходять по волі. Уявили? Яким зрідка, щоб не порозбігалися від сарая, де вони ночують, хазяїн кидає трошки хавчіка. Якщо фіговий настрій, то можна й матюками на тих курей, а якщо зовсім вже розізлили - то й дрючком або ногою вдарити? Уявили? А якщо забили курку чи півня на смерть - господарю не страшно, борщ зварить. А тепер цей беспредєл "господар-курка" перенесіть на стосунки держави і будь-кого з її простих громадян. Так працює викладена в статті Система поневолення людей. Працює вона у всьому світі, в тому числі в Україні, Росії, Америці, та будь-де. І приклад зі Сталіним був наведений недаремно, щоб люди хоча б трохи задумалися.
  
  > Задолбали вы уже с замуссоленной темой "русского медведя" - это уже раздражает.
  Ну звиняйте, я старався відкрити очі на суть речей в тому числі і Вам. Якось вже так сталося, що Україна мала нещастя жити під лапою "русского медведя" протягом кількох сотень років. Та й зараз ніяк з-під неї не вибереться. Не випускає, гад такий. Соки посмоктати хоче на дурняк через газ-нафту. Навіть при формальній нашій незалежності.
  
  > А ты, не думал, что было бы c Западной Украиной(ведь ты наверное с тех мест) в случае захвата их Гитлером.
  Ми не говоримо, що я думав - не думав. Я пишу те, що бачу, і які я висновки з того роблю. Я пишу лише про те, що велася величезна гра, в якій через амбіції Сталіна та інших вождів стала можливою поява Гітлера, якого врешті-решт спровокували до нападу на Радянський Союз. А народ в цій бійні Сталін безжально використав як біомасу. Втім, ніхто з людей, які воювали "за Родіну, за Сталіна" не може повірити, що їх просто кинули в пекло. Втім, у них в тій грі не було іншого вибору, як просто погодитися на це. Просто вибрали менше зло.
  
  > Есть пример угнетения этих земель Польшей, Австро-Венгрией и т.д. Жителям было далеко не сладко.
  Так і я про це ж. Як не солодко було і під Росією.

2006.01.18 | Вячеслав Хаврусь

Частина 3

Кучмізм – наслідок Системи поневолення людей

На основі вищенаведених даних в Табл.2 наведена оцінка мінімальних можливих річних витрат на «хліб і видовища» для української сім’ї з трьох чоловік. Ці цифри є далеко не точними і часто заниженими, але вважаючи (це не факт, лише оцінка), що в Україні проживає 10 млн. сімей, одержуємо, що в Україні ми вимушено щорічно витрачаємо не менше 30 млрд. гривень, які йдуть на збагачення невеликої меншості людей в нашій країні та за кордоном, погіршення нашого життя та стану навколишнього середовища. З них не менше 2/3 пов’язані зі спалюванням вуглецьвмісних джерел палива, які завдяки енергії Сонця накопичувалися в надрах Землі протягом минулих мільйонів років. Для оцінки вагомості 30 млрд. грн.: восени 2005 року скандально відомий завод «Криворіжсталь» був проданий всього лише за 24 млрд. гривень [13]. Таблиця 2 Оцінка мінімальних річних витрат української сім’ї з 3-х чоловік (двоє дорослих та одна дитина) на «хліб і видовища». Данні без посилань оцінені автором

Стаття	Сума, грн.
Обігрів приміщення, електроенергія	1500
Паливо для автомобіля	700
Мобільний зв’язок – 1 телефон в сім’ї	300
Алкоголь (10 л на душу населення [5] по ціні ~10 грн/л)	300
Цигарки (1000 шт на душу дорослого населення [6] по ціні 10 коп./шт)	200
Загалом:	3000 грн./сім’ю або 30 млрд. грн. для 10 млн. сімей в Україні

Для ілюстрації даних Табл.2 наведу кілька прикладів з життя автора, свідком чого я став протягом минулого 2005 року. Чому бідні? – Бо дурні. Чому дурні? – Бо бідні... (читай спочатку) Ці гіркі слова, які є відомою народною приказкою та сповна характеризують стан нашого українського села, я пишу в перших числах 2006 року в одному з селищ Олександрійського району на Кіровоградщині, назву якого не називаю через те, що подібна ситуація у нас в Україні повсюди, де мені доводилося бувати. Фактично зараз лише село та невелика частка видобувних та переробних промислових підприємств початкового циклу (типу металургійних комбінатів або харчових фабрик) хоча б якось підтримують економіку України на плаву. Оскільки все це наявне на Олександрійщині (яка колись славилася видобутком та переробкою вугілля), то про них і піде мова. Село виживає саме та годує всіх нас лише завдяки землі. Чомусь деякі жителі міста вважають, що селянам дістається все майже задурно, бо росте на землі, а самі вони лише встигають підгрібати гроші лопатою. Якби то так! Фактично мова йде про копійки за каторжну працю. Не один раз був свідком того, як протягом 2-3-х літніх місяців починаючи з 4-ї ранку по ранковому холоду а потім по денній спеці люди горбатяться з сапою на своїх гектарах картоплі, кукурудзи, іншої городини. І при цьому на одного селянина з сошкою... От наприклад влітку 2005 року в наших краях непогано вродила картопля. Серпень місяць, по вулицях їздять машини, скуповують картоплю. По 40 коп. за кг. Або міняють 2 кг картоплі на 1 кг кавунів. По чім зараз картопля на базарі? Хто не знає – від 2 грн./кг. Як Ви думаєте, кому дісталася ця «солодка» різниця? І чи весело селянину, якому крім особистої каторжної праці треба на оранку та культивацію кожних півгектара землі витрачати не менше 400 грн. щороку? З них левова частка – це вартість палива. Птицю-курей можна вирощувати? Бичків-корів? Свиней? Можна, якби... Після паніки, посіяної пташиним грипом, кількість курей на подвір’ях скоротилася до мінімуму або вони взагалі зникли. Он у моїх батьків по сусідству тітка робить непоганий бізнес на тому, що маючи автоклав, закриває тушкованку для всіх бажаючих. Завдяки пташиному грипу у неї по списку черга на тиждень вперед. Щодня мимо нашого двору проїздять кілька машин, в мегафон закликають здавати велику рогату худобу та свиней. Поцікавилися ми якось щодо готової до зарізання нашої свинки. А потім самі зарізали та вивезли половину від неї на сільський базар. За цю половину вторгували рівно стільки (після вирахування всіх необхідних для продажу витрат на транспорт, ветеринарну довідку, плату за місце на базарі), скільки нам давали за всю свиню. Можете уявити, скільки мають згадані заготівельники, які продають товар з села не на сільському, а на міському базарі з набагато вищими цінами. Подібна ж ситуація зі здачею молока: з Кременчука (відстань понад 100 км) приїздять машини, які зараз (січень місяць) приймають молоко по 1.25 грн/л, роздрібна ціна в Києві за молоко пониженої жирності (2.5%) не менше 2 грн./л. Власний маслозавод та колгоспні будівлі, які були в селі, розібрали по цеглинці, хтось гарно при цьому поживився на здачі металу. Не здивуюся, що вони наближені до місцевої влади, яка в свою чергу для збереження системи корупції надто нахабно агітувала за кучмістів в недалекому 2004 році [14]. Чи подумав хтось з тих, хто розбирав маслозавод, що позбавив кількох десятків людей роботи, а ціни за здачу молока могли б бути на кілька копійок вищими завдяки відсутності транспортних витрат? Домашнім господарством в селі активно займаються переважно люди пенсійного віку. Молодші внаслідок безробіття масово виїздять на заробітки в Дніпропетровськ, Київ, кому повезе – то за кордон. Як результат – розбиті сім’ї та діти без догляду батьків. Батьки мають за щастя працювати за 500-600 грн. на рабській роботі, бо вдома ще гірше. Єдине місце роботи у нас – базар, але місць (як і покупців) на всіх бажаючих не вистачає. Колишня вугледобувна та переробна галузь Олександрійщини ледь животіє, більшість шахт закрито та вирізано на метал, чи не на кожній вулиці відкриті металоприймальні пункти. Ті, кому вдалося влаштуватися десь на роботу на вугільному підприємстві, одержують з затримкою до півроку аж 250 грн./міс. А ще треба якийсь «тормозок» на роботу взяти, і добратися до неї. Тож не дивно, що коли начальство краде метал вагонами, то прості робочі через злидні теж підбирають, що залишиться, для поповнення сімейного бюджету. Окрема стаття прибутку в селі – це самогоноваріння, яке породжує злочинність. Більш-менш працездатні переважно виїхали на заробітки, залишилися п’яниці та пенсіонери. Звичайно, на алкоголі в нашому селі багато не заробиш, але копійка до копійки... Спочатку п’яниці розбирали колгосп, тепер вдень наймаються на таку-сяку роботу, а вночі лазять по дворах, крадуть метал, тварин чи інші цінності, які успішно потім вимінюються на самогон. Тому займатися хоча б якимось бізнесом в селі вельми ризиковано. Нещодавно мені розповіли історію, як неподалік малолітній сусід-п’яниця вкрав в починаючого бізнесмена племінне порося, придбане за 300 доларів. Добре що вчасно знайшли, коли ще не встиг зарізати або перепродати. Літо – проблема, бо треба тяжко працювати, зима – бо треба чимось обігріти хату. Кожного року когось в селі знаходять замерзлим, тому всі намагаються запастися хоча б якимось паливом. В нашій степовій зоні можливі пилові бурі, які зносять родючий чорноземний шар землі, тому для їх стримування посаджені лісові посадки. Але замість них нині залишилися пеньки та кущі. Цього літа місцеві фабрики по виробці буровугільного брикету для опалення осель понад півроку не працювали, всі запасалися привезеним з лісових районів дровами. В жовтні робота фабрик відновлена, але вугілля замість 250 грн./т навесні коштує тепер вже 350. Всі мріють про проведення газу, навіть роботи якісь неподалік села ведуться. Але ніхто не думає про те, чи краще від того стануть працювати місцеві вугледобувні підприємства, де працює частина жителів села. Чим вони за нього будуть платити і в яку «братню» країну потечуть ці гроші? Якщо алкоголь – це розвага лише для п’яниць, то для подолання безнадії у кожного в селі теперішні розваги – це мобільні телефони, телевізори та потужні музичні центри. Якщо врубати музику – то так, щоб Вєрку Сердючку було чутно на іншому краю села. Якщо в сусіда є мобільний телефон, то чому його немає в мене? Немає за що купити ці «блага»? Які проблеми?! Скільки того життя, живемо один раз, навіщо відмовляти собі в задоволеннях? Он завтра по вулиці їхатиме машина, здамо за 2000 грн. бичка, якого більше року тягали всією сім’єю та купимо мобільний телефон, який показували по телевізору. Головне, щоб не гірше, як у людей. Нема за що купити картку до телефону? – Є мати чи батько, хай дають, вони на пенсії, нащо їм гроші? Якби ми вчились так, як треба... Їхав 1-го січня 2006 року потягом «Київ-Севастополь» до себе на Олександрійщину. На сусідньому місці зі мною їхала жінка на вигляд середніх років. Як виявилося, вона в Олександрії понад 30 років пропрацювала вчителькою, а зараз їздить в Київ, де влаштувалася на будівництво. Кілька років тому пішла достроково на пенсію з найкращої школи Олександрії, бо не витримала цинічного відношення до неї, як Людини та Вчителя у Школі, яка для неї була Храмом Освіти. Адміністративний тиск кучмівських часів витримала, 12-ти бальну систему теж перенесла, але її безнадійно доконало те, що в школі зараз майже зникли діти, які хочуть і можуть вчитися. Порожній погляд, відсутність інтересу та блиску в очах. Непоодинокі ситуації, коли дівчата старших класів приходять на урок з пожмаканими та недоспаними обличчями, всі знають або здогадуються про те, чим вони займалися минулої ночі. І це в найкращій школі 100-тисячного міста! Зневажливе відношення до освіти в глибинці України стало нормою життя, яке полягає лише у біологічному виживанні та пошукові способу заробити гроші. При влаштуванні на роботу шанси суттєво підвищуються при наявності диплому з вищою освітою, який тупо купується через систему платного навчання, читай – видурювання грошей. Знання нікого не цікавлять. Селяни докладають всіх зусиль, щоб їх діти одержали диплом про вищу освіту та вирвалися з села. Оскільки якість сільської освіти або невисока, або умови для навчання несприятливі, то сільська молодь не може пройти конкурсний відбір на безкоштовне навчання. Тому батьки кілька років вирощують бичків-свиней, щоб оплатити навчання своїх дітей на платному. Міські жителі їздять для цього на заробітки, але загалом Україна одержує ситуацію, коли ми маємо величезну кількість дипломованих громадян, які в тому числі займають і відповідальні посади, але які фактично нічого не розуміють в своїй справі. В кращому випадку вони діють за велінням совісті, в гіршому – своєї кишені, про таке поняття як Закон, Конституція та Права Людини з ними нема сенсу говорити. Для них це порожній звук. І не тому, що вони поголовно такі погані. Вони є продуктами Системи поневолення людей. Як наслідок, ми маємо ситуацію, коли нам в рекламі або новинах через ЗМІ розповідають жахи про оточуючий світ, які потенційно є небезпечними, але ступінь їх небезпечності не може оцінити навіть спеціаліст, а оцінивши, не може заперечити. Все, що нам вносять в наші голови, рідко коли є неправдою, але спосіб подачі інформації примушує в неї повірити набагато більше, ніж це є насправді. Фактично, втративши якісну освіту, громадяни нашої країни залишилися без імунітету від корисливих маніпуляцій з боку власників ЗМІ. Більше того, енциклопедичні знання для Системи поневолення людей є шкідливими, тому що задіяні до роботи повинні бути фахівцями у вузькій галузі, а всі загалом купувати товари, які в даний момент рекламуються через ЗМІ. Наприклад, зараз в рекламі модно згадувати про «ензими» та «мінерали». Однак, мало хто знає, що це проста калька з англійських слів «enzymes» та «minerals», які в першому випадку означають «ферменти», а в другому в залежності від ситуації «мікроелементи» або «солі жорсткості». Певна таємничість назви дозволяє маніпулювати свідомістю неосвічених глядачів, спонукаючи їх до купівлі рекламованого товару. Інколи завдяки нашому незнанню бувають майже анекдотичні ситуації. Нещодавно сайт Майдан повідомляв [15], що в газеті з мільйонним накладом від однієї політичної партії з’явилося повідомлення про те, що кожен людський організм щодоби має виробляти 1 л оцту, а сік, вижатий зі звичайного лимона, є лужним. Я міг би цю маячню просто не помітити, якби не один факт. Ця не найгірша з можливих партія хоче прийти до влади. Як вона буде нами правити, якщо її люди не розбираються в елементарних речах? – Питання риторичне. Інший особистий приклад. Якось довелося мені пити чай з одним знайомим, який маючи вищу педагогічну освіту, навчається в аспірантурі одного з Інститутів фізичного напрямку Національної академії наук України. Я поставив розігріватися воду в чайнику, яка до того вже була кип’ячена. Знайомий мені робить зауваження, що повторно кип’ятити воду в чайнику не можна. Мовляв, через википання «легкої» води там накопичується важка вода, яка шкідлива для людського організму. Спорити з тим, що важка вода уповільнює біологічні процеси, я не став, а розповів все, що знаю про нереальність «накопичення» важкої води таким способом. Знайомий зрозумів, але мені не зрозуміло, чому в нас нині така освіта, при якій навіть найкращі не знають елементарних речей в своїй галузі? Як могло статися, що людина, яка має стати кандидатом наук в галузі фізики не знає її основ? Тому що діє Система поневолення людей? Втім, таке одебілювання дається взнаки навіть в успішних країнах світу, коли після урагану «Катрін» в США влітку цього року люди впадали в дику істерику від спраги [16], бо елементарно не знали як очистити воду для пиття шляхом кип’ятіння, дистиляції або дії окисників. Живуть же люди! Або про різницю між «бути» та «видаватися» Проживаючи в Києві, я минулого року мав можливість на свої очі порівняти наше життя з життям людей в Німеччині (Дрезден [17]) та Польщі (Варшава, Краків, Люблін). Якщо перша входить до сімки провідних країн світу, то Польща очевидно знаходиться серед другорядних держав, а Україна сама обрала собі роль країни третього світу. Я стверджую, що в світі побудована пірамідальна структура викачування енергетичних та матеріальних ресурсів (до речі, в цій структурі людина – це теж ресурс, як руда, кокс, повітря, тощо), яка підтримується кожним жителем цієї планети, в тому числі і нами. Як Ви думаєте, чи міг би у вщент розбомбленому колись 800-річному Дрездені розвиватися центр нанотехнологій Німеччини та Європи, якби весь світ разом з Україною не купував би мобільні телефони, телевізори та іншу якісну техніку, вироблену там? Як живуть переможці 2-ї світової війни, і як живуть переможені? Не соромно, панове? Хіба не зрозуміло з наведених фактів, хто винен? Дзеркало подати? Хіба можливий був би нинішній мінімальний достаток Польщі, якби поляки не навчилися б виробляти вдвічі дешевше, ніж у нас м’ясо, або затребувані у нас різноманітні будівельні матеріали, та не запрошували б нас витрачати свої гроші на комфортних курортах? Невже Ви досі вважаєте, що поляки винні у наших злиднях? Хіба можлива була б війни США в Іраку, Росії в Чечні за газ-нафту, та енергетичний шантаж Росією України протягом останніх днів, якби ми та інші імпортери мали власні джерела постачання енергетичних ресурсів? Я ще не знаю, чим насправді пожертвувала Україна в переговорах з Росією, але судячи з обсягів імпорту газу наступного року (див. Табл.1 та [18]) навіть при ціні близько 100$/(1000 м3) порівняно з колишніми 50$/(1000 м3), я подібно до моїх співгромадян буду змушений платити щорічно невідомо кому додатково близько 50$ якщо не за сам газ, то за продукцію, виготовлену з його використанням. Хіба можливе було б відносне процвітання Києва в Україні, якби він не був би центром надходжень та розподілу наших податків, а також товарів та послуг, одержаних з інших країн? Тепер Вам зрозуміло, як і чому по піраміді «село» → «райцентр» → «обласний центр» → «Київ, як столиця держави третього світу» → «другорядні держави» → «провідні держави» пересувається потік ресурсів? А чи не задавалися Ви питанням, де в цьому ланцюгу в середньому більше демократії та дотримання прав Людини? Особисто для мене відповідь очевидна: коли мова йде про виживання в умовах обмеженості ресурсів, говорити про Право не доводиться. Хоча й такий вибір ми робимо самі. На цьому всьому фоні виглядають цинічно заяви наших політиків про те, що лише ми (неважливо хто: партія регіонів, комуністи, соціалісти, БЮТ, НСНУ, блок Литвина «Ми») знаємо як зробити Вам краще, голосуйте за нас! За великим рахунком, не треба вірити нікому, бо не для того вони йдуть у владу. На відміну від Маркса, ось їхня формула: “Гроші → Влада → Гроші´ → Влада´ → …” [19]. Заради цього нашим пенсіонерам напередодні виборів роздають подарунки, в настирливій рекламі по телебаченню вартістю більше тисячі грн./хв. особи з напівкримінальним минулим обіцяють вирішення соціальних і політичних проблем, заодно припудрюючи мозки байками про демократію та справедливість. Чи хоча б хтось з них не те що розпочав реальне втілення, а навіть просто задекларував підтримку розробленому учасниками Альянсу "Майдан" і апробованого під час публічного обговорення зведення нагальних, першочергових вимог громадянського суспільства до влади та політичних сил [20]? Згаданий Меморандум Майдану - це голос людей знизу. Людей, які не мають реальної влади, не рвуться до неї, але дуже хочуть покращити (і знають як) ситуацію в своїй державі. Ніхто не підтримав, просто не помітили. Чи не найкращий це індикатор того, ким ми всі є для нашої влади насправді, а ким є сама влада або претенденти на неї. Тому якщо нам і треба з чогось вибирати, то лише намагаючись знайти тих, хто буде обдирати нас не надто нахабно. І на цьому фоні, чи не помітили Ви, що ті, хто живуть на наші гроші або рвуться до них, намагаються лише видаватися справжніми, а не бути такими [21]? І це стосується не лише органів державної влади, це стосується також великої кількості бюджетних організацій та установ, які замість виконання роботи по покращенню нашого життя пишуть фальшиві звіти за невиконану роботу заради демонстрації власної значущості. Кому потрібен папір? Кого дуримо? Чи так вигідно, бо насправді в Україні працює Система поневолення людей, де не треба «бути», треба лише «видаватися»?

Використані джерела, цитати, коментарі та пояснення [13]. Майдан-ІНФОРМ: "Криворіжсталь" продано за 5 мільярдів доларів ( http://maidan.org.ua/static/news/1130144716.html ) [14]. Skapirus®: Технології фальсифікацій в 104-му ТВО ( http://maidan.org.ua/static/mai/1100481327.html ) [15]. Майдан-ІНФОРМ: Партія Пора зобов’язує кожного виробляти 1 л оцту. Щодоби ( http://maidan.org.ua/static/news/1131061239.html ). [16]. DevRand і Стопудів: Уроки "Катріни" - активні громадяни знову сильніші за неактивну державу ( http://maidan.org.ua/static/mai/1125947295.html ): “Американцы как дети. Выживаемость у народа на уровне детского сада. Все тупо живут на купленных запасах жратвы и воды. С последней вообще труба. Заканчивается быстро. И начинается форменная истерика. Люди бегают по крышам. Орут, визжат, к небу руки тянут. Типа от жажды подыхают. Я пытался объяснить, что если совсем плохо – нужно разводить огонь и кипятить любую воду, а при элементарном умении просто дистиллировать пар. Мотают головой – нельзя. И снова – выть! Если их не начнут спасать, то здесь половина народа сойдёт с ума. Истерика кругом дикая”. [17]. Майдан-ІНФОРМ: “ Нанотехнології в Німеччині та Україні: реальність та перспективи” ( http://maidan.org.ua/static/news/1133703432.html ) [18]. Майдан-ІНФОРМ: “Україна на 75% забезпечила себе дешевим газом” ( http://maidan.org.ua/static/news/1135866442.html ): “ Споживання газу в Україні в наступному році прогнозується на рівні 76,5 млрд. куб. м. Власний видобуток становить від 15 до 20 млрд. куб. м.”. Звідси розмір імпорту складає близько 50 млрд. куб. м. або 1000 куб. м. на кожного жителя України. [19]. Gunslinger: (10) кроків щоб вилізти з ... [того, про що Ви подумали] ( http://maidan.org.ua/static/mai/1137406351.html ) [20]. Меморандум Майдану ( http://maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_memo&key=1134782354&action=view ) - це розроблений учасниками Альянсу "Майдан" і апробований під час публічного обговорення звід нагальних, першочергових вимог громадянського суспільства до влади та політичних сил. [21]. Ідея вислову “бути чи видаватися?” взята з книги російської журналістки, спецкора Московської «Нової газети» Анни Політковської “Друга чеченська” (див. також [3]): «Корені трагедії 22 червня, звичайно, в системі влади, створеній у Росії протягом останніх п’яти років. Коли головне – не бути, а видаватися, і важлива не реальність, а її відображення. Себто – по-радянськи. Саме так розвивався сам Кремль, того ж вимагаючи від регіонів. «Антитерористична операція» давно перестала бути нею, ставши терористичною, а Кремль і далі імітував «боротьбу з міжнародним тероризмом»».

2006.01.18 | Вячеслав Хаврусь

Частина 4

Де можливий вихід з Системи поневолення людей?

Саме завдяки наведеним фактам та погоні за вигодами цивілізації кожним з нас щонайменше відповідно до даних Табл.1 та 2 наявна несправедливість в нашій країні (кучмізм) та світі загалом у вигляді Системи поневолення людей. За великим рахунком, вони є наслідком воєнної або економічної боротьби за енергетичні ресурси та плоди праці людей, кількість чого обмежена. Нещадне споживання руйнує природу Людини та різноманіття тваринного та рослинного світів планети. В цій ситуації не можна перекладати всю вину чи сподівання на Кучму, Ющенка чи Януковича, хоча в силах конкретного Президента дати трохи більше чи обмежити Свободу кожної Людини в державі, спрямувати вектор її розвитку від банального споживання ресурсів та їх вивезення за межі держави до розвитку альтернативних технологій творення цих ресурсів на території своєї держави. Що робити кожному з нас? Шлях непростий, але ним треба починати йти. Економії ресурсів явно для нашої країни буде недостатньо, треба починати шукати інші перспективні для себе та всієї планети виходи. Як було вже показано вище, левова частка ресурсів кожного з нас (див. Табл. 2) йде на придбання енергетичних ресурсів, використання яких суттєво погіршує екологічний стан нашої планети. Одночасно на нашу планету від Сонця щорічно надходить близько 5.471024 Дж [22] (або 1.521018 кВт-год.) електромагнітного випромінювання переважно у вигляді видимого світла. Частина з нього відбивається в навколишній простір (як Ви думаєте, чому безхмарної ночі, коли ми бачимо ріжок Місяця, також видно й неосвітлену його частину?). А от частина споживалася в минулому і тепер в ході фотосинтезу рослинами, які відкладалися протягом мільйонів років в надрах Землі у вигляді нафти, газу, вугілля, зменшуючи в навколишньому середовищі кількість двоокису вуглецю та виробляючи необхідний для життя живого кисень. Для мене залишається відкритим питання щодо співвідношення кількості органічної сировини, яка утилізувалася в середньому за кожен з минулих мільйонів років та кількості сировини, яку ми зараз щорічно спалюємо для власного обігріву. Виходячи з обсягів розвіданих запасів підозрюю, що нині наш світ спалює за рік стільки, скільки утилізувалося за багато тисяч років. Провівши пошук в Інтернеті, мною проведена оцінка річного енергетичного балансу нашої планети, яка наведена в Табл.3. Одним з припущень (погоджуюсь, що вельми довільним) було те, що всі видобуті газ, нафта та вугілля йдуть на спалювання та одержання тепла. Як показує аналіз даних Табл.3, при такому підході людство щорічно виробляє менше одної десятитисячної кількості тепла, яка надходить на планету з променями Сонця. Однак викинутого в атмосферу тепла і головним чином двоокису вуглецю вистачає, щоб кардинально змінити клімат за останні 20-30 років. Ми вже є свідками руйнівних ураганів та теплих зим. Звичайно, певна кількість двоокису вуглецю повторно утилізується в ході фотосинтезу та поглинається Світовим океаном, який фактично є буфером в цьому процесі, але їх дії вже явно недостатньо. Таблиця 3 Оцінка річного енергетичного балансу нашої планети

Енергія Сонця, що надходить на планету Земля	Енергія, вироблена людською цивілізацією
5.47×10²⁴ Дж/рік [22]	Спалювання нафти (або продуктів її переробки) – 1.55×10¹⁷ Дж/рік [23]
	Спалювання газу - 9.10×10¹⁹ Дж/рік [24]
	Спалювання вугілля – 1.34×10¹⁷ Дж/рік [25]
	Атомна енергетика - 9.09×10¹⁸ Дж/рік [26]
Загалом: 5.47×10²⁴ Дж/рік (100%)	Загалом: ~1.0×10²⁰ Дж/рік (1.8×10^-3 %)

Отже, з метою одержання енергетичних ресурсів вкрай необхідним є розвиток пристроїв для поглинання навіть на 1% земної поверхні сонячного випромінювання з ККД, що дорівнює 1%. Це дозволить людству повністю забезпечити перспективні потреби та зіскочити з голки згубного енергетичного наркотику. Далі мова йтиме про ряд невідкладних заходів для кожного з нас, які в перспективі могли б значно покращити як рівень нашого життя, закласти економічне підґрунтя наших Прав і Свобод, як Людини, так і відповідно звільнитися з економічної безвиході Системи поневолення людей. 1. Режим усвідомленої жорсткої економії та обмеження споживання (особливо повільно відновлюваних горючих копалин або продуктів їх переробки) кожним з нас на основі дбайливого ставлення до навколишнього світу. Проаналізуйте дані табл.1 та 2, які можуть допомогти Вам віднайти необхідні напрямки. Кожним з нас треба навчатися самому і будувати спільноти для такого навчання замість споглядання різноманітних шоу по телевізору та аналізу псевдооб’єктивних повідомлень з інших ЗМІ; 2. Побудова кожним з нас або через малий бізнес малогабаритних пристроїв для кожної сім’ї (будинку), які зможуть безпосередньо утилізувати енергію Сонця для побутових потреб, а в перспективі при надлишку передавати її в загальну енергетичну систему України через лінії електропередач; 3. Використання енергії вітру (певні зауваження наведені тут: [27]) та потоків води. Як відправну точку для пп.2 та 3 можна використовувати ідеї, викладені в Інтернеті, напр. тут: [28]. 4. На державному рівні - розвиток атомної енергетики. Хоча вона й пов’язана з радіаційними небезпеками, але її головною перевагою є відсутність викидів двоокису вуглецю в атмосферу, який спричиняє погіршення екологічної ситуації. 5. І останнє. Нам всім треба починати брати уроки та засвоювати культуру економного споживання разом з гармонійним співжиттям з навколишнім світом в умовах обмеженості ресурсів та постійного перенаселення, які наприклад спостерігаються в Японії [29]. Я не знаю, чи існує де-небудь рай чи пекло. Але я знаю, що лише в руках кожного з нас є недопущення настання пекла на Землі, обриси якого вже яскраво проглядаються у вигляді Системи поневолення людей. Висловлюю щиру подяку Анатолію Бондаренку, Наталці Зубар, Тетяні Монтян, Ярославу Сватку, Олександру Сіромасі, Сергію Діброву, Федору Плотніру, Сергію Головатому, Teтяні Галич, Марічці Галабурді-Чигрин та всім, хто своїми ідеями через Інтернет-сайт спільноти Майдан долучився до творення мого світогляду, завдяки чому стала можливою поява цього матеріалу.

Використані джерела, цитати, коментарі та пояснення [22]. Повне випромінювання Сонця - 3.826x10²⁶ Дж/c, середня відстань від Землі до Сонця – 149597900 км (дані http://www.sao.ru/hq/sun/edu/sun-tab.html ), радіус Землі складає 6.371х10⁶ м. Нескладні математичні розрахунки дають значення потоку сонячної енергії, який приходиться на диск Землі: 5.47х10²⁴ Дж/рік [23]. Оцінка річної кількості тепла, виробленого в світі за рахунок спалювання продуктів переробки нафти. Річний видобуток (2004) - 3,4 млрд. т. (http://www.maritimemarket.ru/survive.html), теплота згоряння нафти - 45 500 Дж/кг (http://tek.ibs.ru/content/tek/98/983-article.asp?Page=1&art_id=983&rubr_parentid=299&act=view#308), тому кількість тепла за рахунок спалювання нафти дорівнює 1.55х10¹⁷ Дж/рік [24]. Оцінка річної кількості тепла, виробленого в світі за рахунок спалювання газу: Річний видобуток (2004) склав 2,6 трлн. м3 (http://www.maritimemarket.ru/survive.html), середнє значення нижчої теплоти згоряння природного газу Qн=35 МДж/м. куб. (http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc1p/47190), тому кількість тепла за рахунок спалювання газу дорівнює 9.10х10¹⁹ Дж/рік [25]. Оцінка річної кількості тепла, виробленого в світі за рахунок спалювання вугілля: річний видобуток вугілля нині наближається до позначки в 4 млрд. тонн (http://www.kv.com.ua/index.php?article=25613&number_old=3238), теплота згоряння вугілля - 33 600 Дж/кг (http://tek.ibs.ru/content/tek/98/983-article.asp?Page=1&art_id=983&rubr_parentid=299&act=view#308), тому кількість тепла, виробленого за рахунок спалювання вугілля складає 1.34х10¹⁷ Дж/рік. [26]. Цитата з http://www.minatom.ru:80/News/Main/view?id=16286&idChannel=329 : “Ядерная электроэнергия, поставленная в 2003 г. - 2524.74 ТВтч”. В перерахунку на джоулі це складає 9.09*10¹⁸ Дж/рік. [27]. Skapirus: Суттєве але... (http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1120991558): “Десь колись я зустрічав критичне повідомлення щодо вітрової енергетики, з яким я принципово згоден та хочу звернути на нього увагу. Суть його зводилася до наступного. Переважаючий напрямок вітрів на в кожній точці планети пов’язаний з обертанням земної кулі. Тож при використанні вітрової енергетики ми фактично будемо використовувати кінетичну енергію обертання Землі, чим подовжуватимемо тривалість доби. Зрозуміло, що мова йтиме про масштаб секунд протягом тисяч років, але невідомо, чи не будуть ці секунди критичними для зміни клімату. Як вихід варто було б використовувати ті напрямки вітру, які не уповільнюють обертання планети. Зрозуміло, що це знизить віддачу від вітрової енергетики, але заради майбутнього наших дітей про це треба думати”. [28]. Див. напр. http://www.energy.org.ru/ . Один з варіантів хитромудрого використання потоку води описаний в статті “А.Ильин: Как вода воду поднимает” (http://energy.org.ru/modules.php?name=Sections&op=printpage&artid=34) [29]. Цитата з http://www.philosophy.ru/edu/ref/stol/01.html : “В то время как Запад шел к “постиндустриальному обществу”, все сметая на своем пути, Восток внимательно и терпеливо вслушивался в бытие, пытаясь осознать его смысл на внерациональном уровне. И в результате, когда возникла насущная потребность в преобразовании экономической структуры общества, Восток сумел, не проходя долгого и мучительного западного пути, добиться фантастических результатов. Не случайно, что экономический прорыв стал возможен именно в Японии, Китае, Тайване, Корее, то есть в странах с нетрадиционным мировоззрением. Бережное сохранение и умножение нерациональных и неэкономизированных способов освоения мира, позволило Востоку воспользоваться результатами развития мировой цивилизации, причем, без тех чудовищных издержек, которые были бы неизбежны в случае простого дублирования западной модели. Япония, к примеру, не ставила перед собой задачи поднять свою экономику во что бы то ни стало, любыми средствами (как это было в Европе, или, скажем, как это происходит у нас). И в итоге феноменальный рост материального благосостояния вершится здесь на фоне благоговейного отношения к национальной культуре, природе и человеку”.

18 січня 2006 року. Вячеслав Хаврусь, науковець, кандидат хімічних наук.

згорнути/розгорнути гілку відповідей

2006.01.22 | Denys

Філософський трактат автора вважаю вартим читання
Незважаючи на дещо обтяжливий формат - великий текст чотирма частинами у форумі, а також досить поверхневу аргументацію та доказову частину - вцілому рекомендував би вищенаведену статтю для прочитання майданівцями. Також, погоджуючись с більшою частиною вцілому зовсім не нових аргументів автора, маю застерегти від помітної присутності анархістських ноток (особливо у ч.ІІ) та незрозумілого оптимізму щодо сучасних можливостей використання альтернативних джерел енергії.
Також не бачу великого сенсу обговорення ціого есе саме у освітньому форумі - з наукової точки зору текст занадто слабкий (чи сирий?). Звичайно, все це лише моя власна думка.
згорнути/розгорнути гілку відповідей
- 2006.02.04 | stefan
  
  Re: Філософський трактат автора вважаю вартим читання
  ніякої шкоди в читанні статті не бачу...
  може буде і користь.
  
  Denys пише:
  > Незважаючи на дещо обтяжливий формат - великий текст чотирма частинами у форумі, а також досить поверхневу аргументацію та доказову частину - вцілому рекомендував би вищенаведену статтю для прочитання майданівцями. Також, погоджуючись с більшою частиною вцілому зовсім не нових аргументів автора, маю застерегти від помітної присутності анархістських ноток (особливо у ч.ІІ) та незрозумілого оптимізму щодо сучасних можливостей використання альтернативних джерел енергії.
  
  незрозумілий оптимізм щодо сучасних можливостей використання альтернативних джерел енергії - треба зробити зрозумілим.
  ...
  і від філослфії переходити до дії - виробляти і встановлювати міні-ЕС
  (вітрові, гідро- приливні та ін).
  
  > Також не бачу великого сенсу обговорення ціого есе саме у освітньому форумі - з наукової точки зору текст занадто слабкий (чи сирий?). Звичайно, все це лише моя власна думка.
  
  Майдан - не є академічним науковим виданням, так що все - ОК!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей
  - 2006.02.17 | Aleksandra
    
    Re: Філософський трактат автора вважаю вартим читання
    Цікаво читати деякі і свої думки.Економити,звичайно,треба.Але що робити з масовим неуцтвом, з занедбаною бажанням вчитись? Як повернути той блиск в дитячих очах? По мені,оце горе.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    - 2006.02.17 | Вячеслав Хаврусь
      
      Як повернути той блиск в дитячих очах?
      Aleksandra пише:
      > Цікаво читати деякі і свої думки.Економити,звичайно,треба.Але що робити з масовим неуцтвом, з занедбаною бажанням вчитись? Як повернути той блиск в дитячих очах? По мені,оце горе.
      Я в статті вже говорив про це. Якщо нема повноцінного доступу до ресурсів (їжа, тепло, одяг), а є типова боротьба за виживання, то не виходить якось говорити про якісь права людини, як і бажання вчитися. Звичайно, Ви можете зауважити, що в післявоєнні роки в умовах розрухи ми мали нормальну освіту, яка давала знання спеціалістам. Теж спорити не буду. Зауважу лише одне: це було можливим лише для тих, у кого були забезпечені основні людські потреби. Погляньте наприклад на Київ: тут є подекуди якісна освіта, але, на жаль, вона майже нікому не цікава через можливість одержати дурні гроші на розподілі грошових потоків або на купівлі-продажу товарів, які проходять через столицю. З іншого боку: чим далі від Києва по ланцюгу Київ->обласний центр->райцентр->село, тим гірша в середньому якість освіти через зниження якості життя.
      
      Невеликий приклад з свого життя. Моя мама в 1961-му році після закінчення середньої школи була направлена на навчання до ВУЗу в обласний центр. Їй попри все її бажання довелося відмовитися: її батько загинув на війні, у її матері (моєї бабусі) крім неї ще 4 дітей, яких треба годувати, вдягтися нема в що (не було за що купити). А хтось говорить: при Радянському Союзі було добре. Може й було, але не для всіх. Втім, як і зараз.
      
      Зрозуміло, ця відповідь щодо повернення "блиску в очах дітей" є неповною, але НМД вона розкриває одну з головних причин нинішього плачевного стану в освіті.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      - 2006.02.19 | igor
        
        Що до блиску в дитячих очах
        Дуже вдячний пане Вячеславе, що Ви копнули питання поневолення людини людиною. Звичайно, в таких коротких рамках не можливо охопити весь спектр, але особливо цінними є приклади із особистого життя. Бо це є прямі і неспростовні свідчення. Якраз сьогодні система тратить величезні кошти, щоб свідчення не випливали на поверхню. Ні з сьогодення ні з минулого (натомість маємо шоу). Замінюючи все дешевою і дорогою, але завжди бездушною пропагандою. Вже навіть художній фільм про МАЙДАН знімають ті, хто обходив його десятою дорогою. Як думаєте, навіщо?
        Дозволю картинку минулих спогадів моїх дідів (із західної України).
        Німецький окупант міг забрати з хати все, що лежало зверху, але НІКОЛИ не нишпорив по схованках. Совєти забирали ВСЕ до останнього. Я памятаю дивний інструмент, що зберігся у клуні. Деревяна ручка від вил закінчувалася гострим металевим конусом, порожнім всередині і з отвором збоку. Для чого в господарстві він міг знадобитися це була загадка. Дід пояснив, що це інструмент совєтських активістів з допомогою якого шукали зерно. І це не кустарщина, а фабричний виріб. Для чого його дід зберігав? Я не питав, але думаю, як память, як свідчення, як наглядний урок. Бо жодна розповідь не здатна так врізатися в память як той інструмент. Я бачив сліди розрушеного іншого сільськогосподарського реманенту. Кінної молотилки, січкарні. Навіть на моїй памяті партактив шукав по хатах і знищував інструменти для пряжі, для ткацтва. Навіщо? Приводом було підвищення продуктивності праці в колгоспі (щоб дома не зморювалися). Практично йшлося про нищення душі народу. Позбавлення елементарних навичок, ремесел, мистецтв. Я запамятав таку бабусину фразу, сказану в полі: "зараз у нас німці". "Німці" - це німе село, німе поле. До совєтів люди працюючи в полі співали. Моя прабабуся була неписьменною, але язик не повернеться сказати неграмотною. Бо її казки, розповіді, роздуми йшли не з прочитаних книжок, а прямо від наших далеких предків. Як часто контактуючи з похилими і явно письменними бубусями на сході я жахаюся від контрасту.
        Польща Пілсудського використовувала українського селянина. Не поляку було важко піднятися по соціальній драбині, зайняти посаду чи отримати освіту (мій дід закінчив 4 класи польської школи). Однак були певні правила, досить прозорі і зрозумілі у стосунках. Це не можливо навіть віддалено порівняти із нищенням після "визволення", тим що називається "БЕЗПРЄДЕЛ" чи то пак "диктатура пролетаріату". Наслідки совєтизації можна елементарно побачити. Надто відчутна різниця між селами і навіть містами східної і західної України. Хоча навіть там це залишило глибокі сліди.
        Хотів би звернути увагу на один важливий аспект піднятого Вами питання. Це генетичне рабство. Далеко не кожна людина може жити в умовах неволі. Хтось гине, хтось повстає. Але є категорія, яка потребує хазяїна і отримує задоволення гноблячи інших. Якраз і російська і радянська система займалася селекцією саме таких індивідів. Знищуючи і всіляко перешкоджаючи ровитку людей вільних. Знову спогад. В поїзді якось пішла розмова про успіхи совєтів у селі в Україні. І скромна сива сільска жінка слухаючи, як було погано і як багато зробили сказала "Як вам не соромно таке казати. Я добре памятаю, як встановивши свою владу ви відразу повбивали на селах всіх хто мав освіту, хто мав свій розум, хто користувався авторитетом і повагою, а їх місця зайняли пяниці і зайди". Я є свідком того щоденного пянства у сільському буфеті прєдсєдателя, парторга, бригадиров (голова, напевно, пив у більш високому товаристві, субординація).
        Саме ці кадри сьогодні пропили, продали, або загребли створене людською працею добро. І царствують та обдирають далі. Бо влада ГОЛОВИ на селі БЕЗМЕЖНА! І подітися від неї нікуди. Саме вони сьогодні мають унікальні можливості для продовження роду, для передачі своїх генів.
        Родина вчителів, лікарів, науковців (не корумпована) сьогодні може у найкращому випадку мати шанси на просте відтворення. Не можу знайти інформації, але із спостережень і досвіду десь 70% сьогоднішньої державної і бізнес еліти це прямі нащадки тих хто проводив совєтизацію, нищив і грабував людей. Більшість з них неохоче згадують свій родовід, або взагалі його не знають. Натомість мають совєтські ідеологічні штампи.
        Країни совєтського табору (Польща, Чехія, ... ) зуміли відсторонити цю "еліту" від домінуючого впливу на суспільство, розірвали цей кровний звязок і отримали перспективу. В Україні цей процес іде дуже вяло, інакше, в основному за рахунок суто природніх факторів і кримінального відбору.
        Так до чого тут блиск у дитячих очах? Цей блиск визначають в основному не умови життя, а родовід і оточення. Значною мірою генетично визначено до чого буде тягнутися людина, до хорошого чи поганого. А оточення дає можливість цій прихильності реалізуватися.
        Українці мають значний резерв хорошої породи (вибачайте за такий термін, але це найбільш точно), що постійно проривається на волю. Щоб завадити цьому й існує ціла система придушення позитивних проявів.
        Щоб розпалити вогники достатньо, щоб в оточенні знайшлася хоч одна людина з тими вогниками. На жаль людей із вогниками видно всім. І представаники системи інтуїтивно відчувають в таких людях загрозу для себе і застосовують весь арсенал методів щоб цього не допустити.
        Знаєте, я довго дивувався і не міг зрозуміти ворожість вчительського середовища до дітей. Апріорі здавалося, що і освіта і фах і моральні якості вчителя мають цьому перешкоджати. Щира підтримка вчителями Януковича (в моєму місті) прояснила ситуацію. Проблема у світогляді, або його відсутності взагалі. Світогляд замінюється на інтерес. Тому, коли вчителі при дітях організовують випивку це вже не дивно. Не дивуюся навіть коли дізнаюся, що вчитель (жінка) на екскурсії купує в учнів горілку і дозволяє їм напитися. Бо чому дивуватися. Подібне відтворює подібне. Створює комфортне для себе середовище. Проблема лише одна, як при цьому не втратити власних дітей. Поки що Бог береже.
        Чи є перспектива? Я вважаю, що так. Українці не раби, генетично. МАЙДАНІВ від українців не чекав ніхто. Цьому немає раціонального пояснення, це голос крові. Я бачив на майдані молодь, що зробила вибір, готову загинути за волю. Я чув розмову студента з наметового містечка з матірю. Мати, хвилюючись за сина, просить піти додому. "Ви мене так навчили, я інакше не можу". Це не для публіки. Це інтимна розмова. Я бачив той блиск і бачу далі. Цей блиск і цю готовність бачили мої діти. Це дає імунітет від рабства до кінця днів.
        Я бачив Українців на могилі Івана Сірка і цього не покажуть на екранах. Я запрошую туди Українців. 5-го серпня (перша субота серпня, щороку) біля села Капулівка поряд з Нікополем. Беріть намет, провізію і воду. Місця в степу вистачає.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Вячеслав Хаврусь
        
        Re: Що до блиску в дитячих очах
        igor пише:
        > Дуже вдячний пане Вячеславе, що Ви копнули питання поневолення людини людиною. Звичайно, в таких коротких рамках не можливо охопити весь спектр, але особливо цінними є приклади із особистого життя.
        Я старався , дякую. Тут насправді я лише побіжно торкнувся того, що нинішня цивілізація стала можливою не лише завдяки поневоленню людини людиною, а і нещадній та незворотній експлуатації природних ресурсів.
        
        > Бо це є прямі і неспростовні свідчення. Якраз сьогодні система тратить величезні кошти, щоб свідчення не випливали на поверхню. Ні з сьогодення ні з минулого (натомість маємо шоу). Замінюючи все дешевою і дорогою, але завжди бездушною пропагандою. Вже навіть художній фільм про МАЙДАН знімають ті, хто обходив його десятою дорогою. Як думаєте, навіщо?
        А можна детальніше про фільм про Майдан? Я так розумію, що це про фільм про події на Майдані Незалежності наприкінці 2004 року? Справа в тому, що в мене є знайомі, які були причетні до творення фільму про Майдан-2004, але я насправді не знаю ні його назви, ні змісту.
        
        > Дозволю картинку минулих спогадів моїх дідів (із західної України). Німецький окупант міг забрати з хати все, що лежало зверху, але НІКОЛИ не нишпорив по схованках. Совєти забирали ВСЕ до останнього. Я памятаю дивний інструмент, що зберігся у клуні. Деревяна ручка від вил закінчувалася гострим металевим конусом, порожнім всередині і з отвором збоку. Для чого в господарстві він міг знадобитися це була загадка. Дід пояснив, що це інструмент совєтських активістів з допомогою якого шукали зерно. І це не кустарщина, а фабричний виріб. Для чого його дід зберігав? Я не питав, але думаю, як память, як свідчення, як наглядний урок. Бо жодна розповідь не здатна так врізатися в память як той інструмент. Я бачив сліди розрушеного іншого сільськогосподарського реманенту. Кінної молотилки, січкарні. Навіть на моїй памяті партактив шукав по хатах і знищував інструменти для пряжі, для ткацтва. Навіщо? Приводом було підвищення продуктивності праці в колгоспі (щоб дома не зморювалися).
        Ага. Для цього ж обмежували розмір присадибних ділянок. Щоб не втомлювалися. Гуманісти, блін. Див. також мою відповідь Рюгену.
        
        > Практично йшлося про нищення душі народу. Позбавлення елементарних навичок, ремесел, мистецтв.
        Bo!!! Cyпер! В мене вже давно в голові свербить думка, щоб випустити книжку з мінімальними відомостями про ці елементарні навички. Нажаль, навіть при моїй дотошності я мало що зміг би зробити для неї. От наприклад, днями говорили з колегою, торкнулися слово-за-слово до астрономії в давнину та про втрачені знання. Питання: як можна визначити наприклад тривалість року на основі якихось спостережень? В давнину це могли зробити з точністю до доби, якщо не помиляюся. Я сам при бажанні б, якби не мав ніякого календаря та інструментів можливо це зробив би з точністю десь до 10 днів. І це лише мала частина того, що втрачено. Як виготовити нитки? Випрясти полотно? Як без мила його випрати? Як обробити метал? Змолоти борошно? Та купа ще чого треба було б... Навіть елементарних знань ми дійсно не маємо. І при цьому думаємо про нанотехнології та польоти в космос.
        
        > Я запамятав таку бабусину фразу, сказану в полі: "зараз у нас німці". "Німці" - це німе село, німе поле. До совєтів люди працюючи в полі співали. Моя прабабуся була неписьменною, але язик не повернеться сказати неграмотною. Бо її казки, розповіді, роздуми йшли не з прочитаних книжок, а прямо від наших далеких предків. Як часто контактуючи з похилими і явно письменними бубусями на сході я жахаюся від контрасту.
        "Душа співає" та "блиск в очах" явно з однієї опери. Це ми з Вами розуміємо.
        
        > Польща Пілсудського використовувала українського селянина. Не поляку було важко піднятися по соціальній драбині, зайняти посаду чи отримати освіту (мій дід закінчив 4 класи польської школи). Однак були певні правила, досить прозорі і зрозумілі у стосунках. Це не можливо навіть віддалено порівняти із нищенням після "визволення", тим що називається "БЕЗПРЄДЕЛ" чи то пак "диктатура пролетаріату". Наслідки совєтизації можна елементарно побачити. Надто відчутна різниця між селами і навіть містами східної і західної України. Хоча навіть там це залишило глибокі сліди.
        Я родом з центральної України - Кіровоградщини. І мене дійсно дістав той "бєзпрєдєл", який був в наших місцях завжди. Мабуть, якби я народився б десь на Західній Україні, я б не став би тим, чим я став нині. Там на щастя цього набагато менше було, а під час моїх перших візитів на Західну Україну в шкільні роки я на все дивився з широко відкритими очима з нерозумінням того, хіба так може бути. В доброму сенсі.
        
        > Хотів би звернути увагу на один важливий аспект піднятого Вами питання. Це генетичне рабство. Далеко не кожна людина може жити в умовах неволі. Хтось гине, хтось повстає. Але є категорія, яка потребує хазяїна і отримує задоволення гноблячи інших. Якраз і російська і радянська система займалася селекцією саме таких індивідів. Знищуючи і всіляко перешкоджаючи ровитку людей вільних.
        Згоден в одному і не згоден в іншому. Днями говорив з своєю колегою, вона надала свою класифікацію людей. Щось в тому є:
        1. Ті, кого найбільше. Цінності: насолоди, їжа, секс.
        2. Соціальний прошарок: цінності 1-ї групи+соціальний статус в суспільстві. Їх порівняно небагато. Але це потенційні начальники та керівники.
        3. Духовний прошарок. Цінності, притаманні першим двом групам, відсутні. Натомість, їх цікавить те, що робиться в голові (духовний та пізнавальний розвиток). Цих людей ще менше, ніж в 2-й групі, але вони задають настрої 1-й групі та незручності для 2-ї. Радянська влада та нинішня влада (в Росії, в Україні, та будь-де) створюють все для того, щоб зруйнувати 3-у групу.
        
        На мою думку, на Майдані в основному кучкуються ті, хто відносить себе до 3-ї групи.
        
        > Саме ці кадри сьогодні пропили, продали, або загребли створене людською працею добро. І царствують та обдирають далі. Бо влада ГОЛОВИ на селі БЕЗМЕЖНА! І подітися від неї нікуди. Саме вони сьогодні мають унікальні можливості для продовження роду, для передачі своїх генів.
        Так воно і є.
        
        > Родина вчителів, лікарів, науковців (не корумпована) сьогодні може у найкращому випадку мати шанси на просте відтворення. Не можу знайти інформації, але із спостережень і досвіду десь 70% сьогоднішньої державної і бізнес еліти це прямі нащадки тих хто проводив совєтизацію, нищив і грабував людей. Більшість з них неохоче згадують свій родовід, або взагалі його не знають. Натомість мають совєтські ідеологічні штампи.
        Їм так простіше жити.
        
        > Країни совєтського табору (Польща, Чехія, ... ) зуміли відсторонити цю "еліту" від домінуючого впливу на суспільство, розірвали цей кровний звязок і отримали перспективу. В Україні цей процес іде дуже вяло, інакше, в основному за рахунок суто природніх факторів і кримінального відбору.
        Складне питання. Я не бачу, як це можна зробити у нас зараз, боюся, що далася взнаки тривалість проживання під радянською владою. 40 років - це той час, коли зміни стають незворотними. Тому Зах. Україна ще якось борсається (бо на межі того часу), а чим далі на Схід, тим в середньому важча ситуація. Хоча, нема де правди діти, я знаю російськомовних людей з Донецька, які навіть в несприятливій атмосфері зуміли залишитися Людьми.
        
        > Так до чого тут блиск у дитячих очах? Цей блиск визначають в основному не умови життя, а родовід і оточення. Значною мірою генетично визначено до чого буде тягнутися людина, до хорошого чи поганого. А оточення дає можливість цій прихильності реалізуватися.
        Угу. Але частково. Я писав про умови життя, як один з факторів, який може посприяти розвитку. Врешті-решт я можу сказати, що я виріс в оточенні, де були як умови життя, так і відповідна атмосфера. Якби не було б чогось одного з них, я б не став би тим, чим я є зараз.
        
        > Українці мають значний резерв хорошої породи (вибачайте за такий термін, але це найбільш точно), що постійно проривається на волю. Щоб завадити цьому й існує ціла система придушення позитивних проявів.
        Вірніше, трохи не так. Фактично ці прояви часто-густо просто не помічаються, натомість, піариться лише те, що треба правлячій системі в даний момент. І тому втрачається мождливість для розвитку та позитивного відбору.
        
        > Щоб розпалити вогники достатньо, щоб в оточенні знайшлася хоч одна людина з тими вогниками. На жаль людей із вогниками видно всім. І представаники системи інтуїтивно відчувають в таких людях загрозу для себе і застосовують весь арсенал методів щоб цього не допустити.
        Так. Для мене було великим відкриттям знайти в своїх краях таку Людину з вогником. Хочете - почитайте на Майдані тут: http://maidan.org.ua/static/news/1098618569.html або в газеті "День" тут: http://www.day.kiev.ua/138592/ (в останньому випадку треба зареєструватися).
        
        > Знаєте, я довго дивувався і не міг зрозуміти ворожість вчительського середовища до дітей. Апріорі здавалося, що і освіта і фах і моральні якості вчителя мають цьому перешкоджати. Щира підтримка вчителями Януковича (в моєму місті) прояснила ситуацію. Проблема у світогляді, або його відсутності взагалі. Світогляд замінюється на інтерес. Тому, коли вчителі при дітях організовують випивку це вже не дивно. Не дивуюся навіть коли дізнаюся, що вчитель (жінка) на екскурсії купує в учнів горілку і дозволяє їм напитися. Бо чому дивуватися. Подібне відтворює подібне. Створює комфортне для себе середовище. Проблема лише одна, як при цьому не втратити власних дітей. Поки що Бог береже.
        Нічого. На все свій час. Але буде пізно.
        
        > Чи є перспектива? Я вважаю, що так. Українці не раби, генетично. МАЙДАНІВ від українців не чекав ніхто. Цьому немає раціонального пояснення, це голос крові. Я бачив на майдані молодь, що зробила вибір, готову загинути за волю. Я чув розмову студента з наметового містечка з матірю. Мати, хвилюючись за сина, просить піти додому. "Ви мене так навчили, я інакше не можу". Це не для публіки. Це інтимна розмова. Я бачив той блиск і бачу далі. Цей блиск і цю готовність бачили мої діти. Це дає імунітет від рабства до кінця днів.
        Я теж зутрічав цю маму і її сина, який стояв під адміністрацією Президента зчепившись ліктями та зі зв"язаними шнурками черевиків. Щоб як почали тягти, так важче це вдавалося.
        
        > Я бачив Українців на могилі Івана Сірка і цього не покажуть на екранах. Я запрошую туди Українців. 5-го серпня (перша субота серпня, щороку) біля села Капулівка поряд з Нікополем. Беріть намет, провізію і воду. Місця в степу вистачає.
        Цікаво. Якщо хочете (можете) зателефонуйте мені (80505383813), я б теж мабуть з друзями підтягнувся б. Або пишіть на мило: vhavrus(at)yahoo.com
        
        Взагалі, Ваша відповідь тягне на статтю на стартову Майдану, як по мені. Її можна було б переробити, щоб це була не відповідь-коментування мого твору, а як повноцінний матеріал. Як щодо цього?
      - 2006.02.20 | Рюген
        
        Вопрос по математике
        Вячеслав Хаврусь пише:
        > Невеликий приклад з свого життя. Моя мама в 1961-му році після закінчення середньої школи була направлена на навчання до ВУЗу в обласний центр. Їй попри все її бажання довелося відмовитися: її батько загинув на війні, у її матері (моєї бабусі) крім неї ще 4 дітей, яких треба годувати, вдягтися нема в що (не було за що купити). А хтось говорить: при Радянському Союзі було добре. Може й було, але не для всіх. Втім, як і зараз.
        >
        Вашей маме в 1961 г. было, таким образом, 17 лет. Это значит, что она родилась в 1944 г. Следовательно, она была зачата, самое раннее, в 1943 г. Если ее отец погиб на войне, значит это произошло не позднее 1945 г. Значит одно из двух: либо хотя бы 1 из Ваших теток и дядьев старше Вашей мамы, и тогда непонятно, почему их нужно было содержать, либо следует предположить, что пятеро детей было зачато с 1943 по 1945 год? Вы подтверждаете этот феномен?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Вячеслав Хаврусь
        
        Вашій логіці не відмовиш
        Рюген пише:
        > Вячеслав Хаврусь пише:
        > > Невеликий приклад з свого життя. Моя мама в 1961-му році після закінчення середньої школи була направлена на навчання до ВУЗу в обласний центр. Їй попри все її бажання довелося відмовитися: її батько загинув на війні, у її матері (моєї бабусі) крім неї ще 4 дітей, яких треба годувати, вдягтися нема в що (не було за що купити). А хтось говорить: при Радянському Союзі було добре. Може й було, але не для всіх. Втім, як і зараз.
        > Вашей маме в 1961 г. было, таким образом, 17 лет. Это значит, что она родилась в 1944 г. Следовательно, она была зачата, самое раннее, в 1943 г. Если ее отец погиб на войне, значит это произошло не позднее 1945 г. Значит одно из двух: либо хотя бы 1 из Ваших теток и дядьев старше Вашей мамы, и тогда непонятно, почему их нужно было содержать, либо следует предположить, что пятеро детей было зачато с 1943 по 1945 год? Вы подтверждаете этот феномен?
        Підтверджую частково. Мама була найменшою в сім"ї, народилася в 1944 році через 5 місяців після загибелі батька. Він в 1943 контуженим попав в полон, німці його відпустили додому, а після повернення радянської армії його як неблагонадійного відправили в штрафбат (фактично на загибель). Він загинув під Кіровоградом в операції, подібній Корсунь-Шевченківській, через пару тижнів після того, як забрали з дому.
        
        Я розумію до чого Ви хилите. Ви могли б вважати, що Ви вловили мене на фразі "4 дітей, яких треба годувати", якби не проза життя. Тут я теж не погрішив. На той час двоє старших за маму братів та сестра жили разом з моєю бабусею, а найстарша сестра жила одружена окремо в місті, але традиційно у нас незалежно від місця проживання один одного підтримують. Як Ви розумієте, з однієї корови, 30 соток городу на всіх (більше не дозволялося) та роботи в колгоспі на безоплатні трудодні не те що не забагатієш, а навіть не прогодуєшся. Тим більше такій кількості людей. Тому навіть дорослим матері з дорослими дітьми в тій системі доводилося дуже сутужно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Рюген
        
        Тем более не понял:
        Вячеслав Хаврусь пише:
        > > Вячеслав Хаврусь пише:
        > > > Невеликий приклад з свого життя. Моя мама в 1961-му році після закінчення середньої школи була направлена на навчання до ВУЗу в обласний центр. Їй попри все її бажання довелося відмовитися: її батько загинув на війні, у її матері (моєї бабусі) крім неї ще 4 дітей, яких треба годувати, вдягтися нема в що (не було за що купити). А хтось говорить: при Радянському Союзі було добре. Може й було, але не для всіх. Втім, як і зараз.
        Как надо было кормить 18-летних и старше лбов? Они должны были носить мать на руках. Тем более, сельские парни, не изнеженные горожане? В селе каждый выпускник средней школы еще и получал специальность механизатора. Или водителя, или помощника комбайнера, или еще кого-то. Выпускник 8-летки (или 7-летки) к тому моменту должен был уже года 2-3 стажа иметь. Или я что-то путаю?
        > Підтверджую частково. Мама була найменшою в сім"ї, народилася в 1944 році через 5 місяців після загибелі батька. Він в 1943 контуженим попав в полон, німці його відпустили додому, а після повернення радянської армії його як неблагонадійного відправили в штрафбат (фактично на загибель). Він загинув під Кіровоградом в операції, подібній Корсунь-Шевченківській, через пару тижнів після того, як забрали з дому.
        >
        Корсунь-Шевченковская была такая крупная операция, что подобных ей было 2-3 за всю войну и не под Кировоградом. Но это к нашей теме не относится.
        Вашему деду еще повезло. В 1941 под Кременчугом немцы взяли в плен около 100 тыс. красноармейцев и тут же расстреляли. Зачем им столько?
        В Бабьем Яру убили не только около 100 тыс. киевских евреев, но и около 150 тыс. других людей, главным образом военнопленных. Расстреливала команда шуцманшафта "Буковина". Украинские, так сказать, патриоты. Спокусу Халепному как апологету сдачи в плен хай гикнеться.
        > Я розумію до чого Ви хилите. Ви могли б вважати, що Ви вловили мене на фразі "4 дітей, яких треба годувати", якби не проза життя. Тут я теж не погрішив. На той час двоє старших за маму братів та сестра жили разом з моєю бабусею, а найстарша сестра жила одружена окремо в місті, але традиційно у нас незалежно від місця проживання один одного підтримують. Як Ви розумієте, з однієї корови, 30 соток городу на всіх (більше не дозволялося) та роботи в колгоспі на безоплатні трудодні не те що не забагатієш, а навіть не прогодуєшся. Тим більше такій кількості людей. Тому навіть дорослим матері з дорослими дітьми в тій системі доводилося дуже сутужно.
        Итак, двое сыновей 18 лет и, возможно, старше, живут с бабушкой. Одна дочь замужем и живет в городе. Кто кого должен поддерживать? Мама детей или дети маму? Более того, 35- 40- рублевой стипендии в те времена спокойно хватало на то чтобы жить студентке. Если, конечно, в общежитии. Если семья бедная, так еще и матпомощь в институте выписывали. Про себя могу сказать, что я на свою стипендию в 46 рублей плюс полставки на кафедре жил так, как потом много лет в качестве "специалиста" и не мечтал.
        Далее, 30 соток огорода на кого? Маму с двумя детьми, или и двоих сыновей с бабусей и замужнюю дочку в городе? Или у бабуси свои сотки имелись? Поймите, я не собираюсь кого-либо упрекать. Я давно заметил интересную закономерность: кто жил до революции хорошо, тот смог выкрутиться и после. Раскулачивания, тюрьмы, голод, войны - все было, но выжили и в люди выбились. А другие, бедные - и маетки пограбили, и куркулей позакладывали, и в полицаи позаписывались и партийными активистами поделались, а жизнь не наладилась. Вроде все, дорвались до руля при незалежности и на тебе: либо пристрелят, либо опять в наймы куда-то, либо без кола, без двора. Конечно, есть и исключения, но они, как водится, правило только подтверждают.
        У нас были соседи. Как пенсионеры-ветераны они получали 2 пайки угля на двоих. Наша семья тоже имела право на 2, но получали всегда одну. Мы имели одинаковые жилища. Они выжигали весь свой уголь и мерзли, у нас оставалось и на 3-4-й год угля можно было не брать.
        Мой отец ушел из дому в 14 лет с шестью рублями с мелочью в кармане. Больше он в помощи не нуждался. Он создал великую державу, а вы ее просрали. Моя вина в том, что вам не помешал. Теперь вы просираете то что осталось, но я мешать не стану и жалеть не буду.
        Буду только комментировать. Уж извините, не могу себе отказать в удовольствии.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Вячеслав Хаврусь
        
        Хай все що Ви написали залишиться на Вашій совісті
        якщо вона, звичайно, є у Вас. А по суті я можу сказати, що не рівняйте життя в селі, де всі тоді працювали рабами задурно за трудодні і цим фактично забезпечували трошки краще від них існування жителів міста, а також дешеві продукти та можливість розвивати промисловість.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Рюген
        
        Шановный п. Хаврусь!
        Совесть, как правило, треба шукать в себе, не в других.
        Вы начали с того, что Ваша бабушка кормила 5 детей, из-за чего Ваша мама не смогла поступить в вуз. Разобрались, кажется?
        О том, кто и за чей счет жил можно побеседовать отдельно.
        Только для примера. При большевиках СССР закупал 20-30 млн тонн зерна ежегодно. Сейчас только Россия продает 6-10 млн тонн. Хотите развернуть тему? С удовольствием.
        И еще в отношении совести. Ваш дед отдал жизнь за то, чтобы мы с Вами могли нормально жить. И не только мы. Я ему благодарен. Вы, очевидно, не в состоянии быть ему благодарным. Інакше не звели б на пси те, заради чого він загинув. І тим паче не уникали б відповідальності.
        
        2006.02.22 | Георгій
        
        (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Рюген пише:
        > Мой отец ушел из дому в 14 лет с шестью рублями с мелочью в кармане. Больше он в помощи не нуждался. Он создал великую державу, а вы ее просрали.
        (ГП) Це просто риторика. У тій "великій державі" аж до кінця 1950-х - початку 1960-х років у більш як половини людей навіть паспортів не було. Вони були фактично і навіть юридично рабами. Попри всі Ваші сетиментально-ностальгічні історії про економію вугілля і райське життя на стипендію, у самісіньких засадах СРСР панувала політична і економічна нерівність не тільки у положенні людей, а й в їх можливостях. На всіх щаблях суспільства домінувала азіастська деспотична автократія, принцип "я начальник - ти гівно, ти начальник - я гівно," шизофренічне лицемірство, пристосуванство, цинізм. Звичайно, при цьому були чудові фахівці, справжні вчені, ідеалісти, які жили виключно своєю роботою. Але об'єктивно навіть і за наявності цього золотого фонду інтелектуалів-подвижників СРСР досяг більш-менш суттєвих успіхів тільки в тих галузях науки, які мали безпосередній вихід на так звану (лицемірно звану) "абарону страни." Інші галузі - об'єктивно! - були у статусі глибокої провінції, задворків світу.
        
        >Моя вина в том, что вам не помешал.
        (ГП) Не вигадуйте. Імперії розпадаються - точка. Факт. Ви тут ні при чому.
        
        >Теперь вы просираете то что осталось,
        (ГП) Я не бачу, яким саме чином п. Хаврусь чи п. Хаперська чи д-р Loup Garou чи інші люди, які беруть участь у роботі цього форуму, щось "просирають." Вони діляться враженнями і думають. Ви ж просто скиглите.
        
        >но я мешать не стану и жалеть не буду. Буду только комментировать. Уж извините, не могу себе отказать в удовольствии.
        (ГП) Думаю, це закінчиться просто-напросто тим, що ви говоритимете самі з собою.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Рюген
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Георгій пише:
        > Рюген пише:
        > > Мой отец ушел из дому в 14 лет с шестью рублями с мелочью в кармане. Больше он в помощи не нуждался. Он создал великую державу, а вы ее просрали.
        > (ГП) Це просто риторика. У тій "великій державі" аж до кінця 1950-х - початку 1960-х років у більш як половини людей навіть паспортів не було. Вони були фактично і навіть юридично рабами. Попри всі Ваші сетиментально-ностальгічні історії про економію вугілля і райське життя на стипендію, у самісіньких засадах СРСР панувала політична і економічна нерівність не тільки у положенні людей, а й в їх можливостях. На всіх щаблях суспільства домінувала азіастська деспотична автократія, принцип "я начальник - ти гівно, ти начальник - я гівно," шизофренічне лицемірство, пристосуванство, цинізм. Звичайно, при цьому були чудові фахівці, справжні вчені, ідеалісти, які жили виключно своєю роботою. Але об'єктивно навіть і за наявності цього золотого фонду інтелектуалів-подвижників СРСР досяг більш-менш суттєвих успіхів тільки в тих галузях науки, які мали безпосередній вихід на так звану (лицемірно звану) "абарону страни." Інші галузі - об'єктивно! - були у статусі глибокої провінції, задворків світу.
        Come on! У большинства американцев тоже нет паспортов, они тоже рабы, да? Ваш ответ не просто риторика, это дешевая демагогия. "Азиатская деспотия, шизофренічне лицемірство". Речь шла о том, что девочке предложили учиться в вузе, а она отказалась якобы по причине бедности. Какое это имеет отношение к наличию/отсутствию паспортов? Бедность мы рассмотрели. Теперь про суттеви успихи. Я, откровенно говоря, не ожидал от ученого и сына ученых такого дремучего невежества. О том, что в СССР первыми в мире перешли на ж/д транспорте на прогрессивные виды тяги (тепловозы-электровозы), когда весь мир ездил на паровозах Вам не известно? А паровозы для войны куда лучше, они устойчивей к поражению. По этой причине еще десятилетия эти паровозы стояли в специальных резервах. Впервые перешли на автосцепку, когда длиннючие составы соединялись одним толчком. В той же Германии сцепщики по полчаса бегали чтобы соединить вагоны. Это жд. В то же время (начало 60-х) каждое 4-е торговое судно в мире ходило под советским флагом. Первая атомная электростанция и один из первых (второй в действительности) реактивный пассажирский самолет - это тоже милитаризм, да?
        В середине 60-х по количеству тех же телевизоров, холодильников и стиральных машин СССР ну никак не уступал тем же Италиям или Испаниям. Я уж не говорю про Кореи или Тайвани. Может, Вам рассказать, откуда пошла по миру мода на женские сапоги? В середине 80-х Союз выпускал самую широкую в мире номенклатуру цветных пластмасс. Для меня самого это было удивительно, я узнал об этом на ВУМе. Про науку я уж не говорю. А сейчас п. Хаврусь сравнивает Украину после 15 лет незалежности с Украиной 45-летней давности, спустя 15 лет после страшной войны. Получается, он сравнивает незалежность с войной. По эффективности. Сравнение в пользу незалежности.
        >
        > >Моя вина в том, что вам не помешал.
        > (ГП) Не вигадуйте. Імперії розпадаються - точка. Факт. Ви тут ні при чому.
        >
        Такие дыржавы как Украина распадаются еще чаще. И пыли меньше. Никто даже не чихает. Молдавия, Грузия, Югославия, Пакистан, Чехословакия... Вам мало?
        > >Теперь вы просираете то что осталось,
        > (ГП) Я не бачу, яким саме чином п. Хаврусь чи п. Хаперська чи д-р Loup Garou чи інші люди, які беруть участь у роботі цього форуму, щось "просирають." Вони діляться враженнями і думають. Ви ж просто скиглите.
        >
        Хто скыглыть? Вы что, где и как читаете? Кто называет украинцев рабами, академиков тупицами, страну - проклятой Богом? Вы шо, очманилы? А о том как "думают" - лучше бы не упоминали. Видточыты стиль советуют. Родным (типа) языком ворочают с неимоверными усилиями. "Прыклад на заблуд", "Казановня". Вы еще жалуетесь, что у Вас студенты американские тупые. А чего Вы хотели, с такими-то преподавателями?
        > >но я мешать не стану и жалеть не буду. Буду только комментировать. Уж извините, не могу себе отказать в удовольствии.
        > (ГП) Думаю, це закінчиться просто-напросто тим, що ви говоритимете самі з собою.
        Вы оп*ять путаете беседу и комментарий. Ну что это такое, Георгий? Я начинаю плохо думать о советской системе подготовки специалистов высшей квалификации. Впрочем, как я понимаю, в Америке Вы оказались по религиозной линии, а не по научной.
        Смысл же моих комментариев состоял и состоит в том, что уж кто-кто, но ученые должны были предвидеть, осознавать и прогнозировать последствия тех общественных изменений, свидетелями и участниками которых мы стали. В противном случае они не ученые, а лекторы-разговорники (типа Зварыча), высокооплачиваемые лаборанты и аналоговые биорахуяторы. Такие Украине, действительно, не особо и требуются.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Рюген пише:
        > Come on! У большинства американцев тоже нет паспортов, они тоже рабы, да?
        (ГП) Американці дійсно не мають внутрішніх паспортів, але вони їм і не потрібні. У США для того, щоби переїхати з одного місця проживання в інше паспорт не потрібний. А в СРСР він був потрібний. Думаю, що Ви це самі знаєте, просто пручаєтеся "з принципу."
        
        >Ваш ответ не просто риторика, это дешевая демагогия. "Азиатская деспотия, шизофренічне лицемірство". Речь шла о том, что девочке предложили учиться в вузе, а она отказалась якобы по причине бедности. Какое это имеет отношение к наличию/отсутствию паспортов?
        (ГП) Най-пряміше. Чому люди стали в СРСР бідними? Чи ж не через кріпаччину, колгоспи, паспортно-прописочний режим (а це все елементи однієї системи)? І знову ж, Ви самі це чудово знаєте.
        
        >Бедность мы рассмотрели. Теперь про суттеви успихи. Я, откровенно говоря, не ожидал от ученого и сына ученых такого дремучего невежества. О том, что в СССР первыми в мире перешли на ж/д транспорте на прогрессивные виды тяги (тепловозы-электровозы), когда весь мир ездил на паровозах Вам не известно? А паровозы для войны куда лучше, они устойчивей к поражению. По этой причине еще десятилетия эти паровозы стояли в специальных резервах. Впервые перешли на автосцепку, когда длиннючие составы соединялись одним толчком. В той же Германии сцепщики по полчаса бегали чтобы соединить вагоны. Это жд. В то же время (начало 60-х) каждое 4-е торговое судно в мире ходило под советским флагом. Первая атомная электростанция и один из первых (второй в действительности) реактивный пассажирский самолет - это тоже милитаризм, да?
        (ГП) Да. Точніше, це побічні ефекти мілітаризму (у даному випадку парадоксально позитивні).
        
        > В середине 60-х по количеству тех же телевизоров, холодильников и стиральных машин СССР ну никак не уступал тем же Италиям или Испаниям. Я уж не говорю про Кореи или Тайвани. Может, Вам рассказать, откуда пошла по миру мода на женские сапоги? В середине 80-х Союз выпускал самую широкую в мире номенклатуру цветных пластмасс. Для меня самого это было удивительно, я узнал об этом на ВУМе. Про науку я уж не говорю. А сейчас п. Хаврусь сравнивает Украину после 15 лет незалежности с Украиной 45-летней давности, спустя 15 лет после страшной войны. Получается, он сравнивает незалежность с войной. По эффективности. Сравнение в пользу незалежности.
        (ГП) Не знаю про пластмаси, але знаю, що в моїй галузі, медико-біологічних дослідженнях, у 1970-і - 1980-і роки був чіткий застій, стагнація. Келер і Мілстайн отримали перші гібридоми весною 1975 року (у Базельському Інституті імунології); наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років у США і в Західній Європі вже була детально розроблена гібридомна біотехнологія, а наприкінці 1980-х років моноклональні антитіла вже використовувалися як звичайні ліки і діагностичні матеріали (наприклад, для діагнозу вагітності тихцем у ванні). В СРСР ніякої гібридомної біотехнології не існувало ні у 1970-і, ні у 1980-і роки. Так само технологія клонування генів. Перші рекомбінантні плазміди були отримані на початку 1970-х років, а у 1980-і роки вже існували рекомбінантний інсулін, рекомбінантний соматотропін, рекомбінантний інтерферон-альфа і ін. В СРСР тільки ближче до кінця 1980-х років у малюсінькій жменці елітарних інститутів (наприклад, в Інституті біоорганічної хімії) були зроблені перші спроби клонувати гени, а індустрія рекомбінантних векторів так ніколи і не матеріалізувалася.
        
        > Я начинаю плохо думать о советской системе подготовки специалистов высшей квалификации. Впрочем, как я понимаю, в Америке Вы оказались по религиозной линии, а не по научной.
        (ГП) Та Ви що, звідки Ви таке взяли? Я був запрошений до США як постдок, після періоду листування з керівницею однієї наукової лабораторії в Лос-Анжелесі; листувалися ми на суто наукові теми. (До речі, вона була ще й мусульманка, з Пакістану ). Я ніколи не використовував ні політичного, ні релігійного "паровозу" для моєї кар"єри.
        
        > Смысл же моих комментариев состоял и состоит в том, что уж кто-кто, но ученые должны были предвидеть, осознавать и прогнозировать последствия тех общественных изменений, свидетелями и участниками которых мы стали. В противном случае они не ученые, а лекторы-разговорники (типа Зварыча), высокооплачиваемые лаборанты и аналоговые биорахуяторы. Такие Украине, действительно, не особо и требуются.
        (ГП) З цим не сперечаюся, але затримати процес розпаду російської імперії вони не могли. Нічого не могло. То ж тепер треба не скиглити, а робити щось конструктивне.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Рюген
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Георгій пише:
        > Рюген пише:
        > > Come on! У большинства американцев тоже нет паспортов, они тоже рабы, да?
        > (ГП) Американці дійсно не мають внутрішніх паспортів, але вони їм і не потрібні. У США для того, щоби переїхати з одного місця проживання в інше паспорт не потрібний. А в СРСР він був потрібний. Думаю, що Ви це самі знаєте, просто пручаєтеся "з принципу."
        >
        Если вам нужно было куда-то переехать, вы шли в сельсовет и получали паспорт. Разумеется, нужно было обосновать необходимость его получения. Тоталитаризм-с.
        > >Ваш ответ не просто риторика, это дешевая демагогия. "Азиатская деспотия, шизофренічне лицемірство". Речь шла о том, что девочке предложили учиться в вузе, а она отказалась якобы по причине бедности. Какое это имеет отношение к наличию/отсутствию паспортов?
        > (ГП) Най-пряміше. Чому люди стали в СРСР бідними? Чи ж не через кріпаччину, колгоспи, паспортно-прописочний режим (а це все елементи однієї системи)? І знову ж, Ви самі це чудово знаєте.
        >
        А почему в незалежной Украине стали еще беднее? крипаччина, колхозы, паспортно-прописочный режим, штаны узкие? Что? Новый список причин будете из носа выковыривать? Мудрый еврейский змий Генри Киссинджер однажды сказал: "Права человека, свобода слова - все ерунда. Эта система рухнет из-за низкой культуры труда". Он был прав на 100%. Советская система плохо стимулировала рост культуры труда. А в период упоминаемого Вами застоя, наоборот, стимулировала рост жлобства. Апофеоз этого жлобства мы теперь и наблюдаем.
        > >Бедность мы рассмотрели. Теперь про суттеви успихи. Я, откровенно говоря, не ожидал от ученого и сына ученых такого дремучего невежества. О том, что в СССР первыми в мире перешли на ж/д транспорте на прогрессивные виды тяги (тепловозы-электровозы), когда весь мир ездил на паровозах Вам не известно? А паровозы для войны куда лучше, они устойчивей к поражению. По этой причине еще десятилетия эти паровозы стояли в специальных резервах. Впервые перешли на автосцепку, когда длиннючие составы соединялись одним толчком. В той же Германии сцепщики по полчаса бегали чтобы соединить вагоны. Это жд. В то же время (начало 60-х) каждое 4-е торговое судно в мире ходило под советским флагом. Первая атомная электростанция и один из первых (второй в действительности) реактивный пассажирский самолет - это тоже милитаризм, да?
        > (ГП) Да. Точніше, це побічні ефекти мілітаризму (у даному випадку парадоксально позитивні).
        >
        Ну что Вы! Или Вы оп*ять мимо строк читаете?
        > > В середине 60-х по количеству тех же телевизоров, холодильников и стиральных машин СССР ну никак не уступал тем же Италиям или Испаниям. Я уж не говорю про Кореи или Тайвани. Может, Вам рассказать, откуда пошла по миру мода на женские сапоги? В середине 80-х Союз выпускал самую широкую в мире номенклатуру цветных пластмасс. Для меня самого это было удивительно, я узнал об этом на ВУМе. Про науку я уж не говорю. А сейчас п. Хаврусь сравнивает Украину после 15 лет незалежности с Украиной 45-летней давности, спустя 15 лет после страшной войны. Получается, он сравнивает незалежность с войной. По эффективности. Сравнение в пользу незалежности.
        > (ГП) Не знаю про пластмаси, але знаю, що в моїй галузі, медико-біологічних дослідженнях, у 1970-і - 1980-і роки був чіткий застій, стагнація. Келер і Мілстайн отримали перші гібридоми весною 1975 року (у Базельському Інституті імунології); наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років у США і в Західній Європі вже була детально розроблена гібридомна біотехнологія, а наприкінці 1980-х років моноклональні антитіла вже використовувалися як звичайні ліки і діагностичні матеріали (наприклад, для діагнозу вагітності тихцем у ванні). В СРСР ніякої гібридомної біотехнології не існувало ні у 1970-і, ні у 1980-і роки. Так само технологія клонування генів. Перші рекомбінантні плазміди були отримані на початку 1970-х років, а у 1980-і роки вже існували рекомбінантний інсулін, рекомбінантний соматотропін, рекомбінантний інтерферон-альфа і ін. В СРСР тільки ближче до кінця 1980-х років у малюсінькій жменці елітарних інститутів (наприклад, в Інституті біоорганічної хімії) були зроблені перші спроби клонувати гени, а індустрія рекомбінантних векторів так ніколи і не матеріалізувалася.
        >
        Про застой я написал выше.
        > > Я начинаю плохо думать о советской системе подготовки специалистов высшей квалификации. Впрочем, как я понимаю, в Америке Вы оказались по религиозной линии, а не по научной.
        > (ГП) Та Ви що, звідки Ви таке взяли? Я був запрошений до США як постдок, після періоду листування з керівницею однієї наукової лабораторії в Лос-Анжелесі; листувалися ми на суто наукові теми. (До речі, вона була ще й мусульманка, з Пакістану ). Я ніколи не використовував ні політичного, ні релігійного "паровозу" для моєї кар"єри.
        >
        Считайте это грубым наездом и примите мои извинения.
        > > Смысл же моих комментариев состоял и состоит в том, что уж кто-кто, но ученые должны были предвидеть, осознавать и прогнозировать последствия тех общественных изменений, свидетелями и участниками которых мы стали. В противном случае они не ученые, а лекторы-разговорники (типа Зварыча), высокооплачиваемые лаборанты и аналоговые биорахуяторы. Такие Украине, действительно, не особо и требуются.
        > (ГП) З цим не сперечаюся, але затримати процес розпаду російської імперії вони не могли. Нічого не могло. То ж тепер треба не скиглити, а робити щось конструктивне.
        Что значит "Росийская империя"? Мы же уже выяснили, что от "империи" отвалилсь никчемные гнилые куски. Реально это 14% территории, 20% ВВП России максимум и 50% едоков минимум. Кто выиграл, кто проиграл? Я же Вам уже пояснял, натравливать на Россию имеет смысл только достаточно сильную структуру. Если эта структура недостаточно сильна (Молдова, Грузия, а теперь Украина, преимущественно недоразвитая), проблем у натравливающих и шавок больше, чем у России. Совсем другое дело, что сам процесс перехода из одного состояния в другое затянулся (в значительной степени из-за неопределенности во взаимоотношениях с той же Украиной) и имел очень уродливый характер. Слава Богу, эти времена проходят, в том числе, благодаря украинским националистам.
        В отношении образования. В "Российской империи", т.е. СССР, сама Россия находилась в этом отношении в довольно невыигрышном положении. Количество выпускников вузов по отношению к населению было, наверное, раза в 2 хуже, чем на Украине. Сейчас это положение исправляется. Хотя тоже не лучшим образом. Расплодилось много низкосортных вузов.
        И так, по мелочам. Дыржава Украина сама является куда более штучным вытвором, чем Россия. Ее, по-сути, нарисовали большевики. Огромная масса населения с ней не связывает своего будущего и либо сваливают куда глаза глядят, либо уходят в свои личные проблемы. Общество атомизируется. Из тех, что надеялся на помаранцовую революцию половина разочаровалась, а вторая половина даже разборке на запчасти не подлежит. Более половины населения не может осуществлять свои гражданские права из-за ограничений в языке. А Вы мне тут об империях разглагольствуете. Не ровен час, останетесь с паспортом несуществуюшей страны.
        Конечно, можно попробовать покрасить эту конструкцию. Как дом перед продажей. But the roof leaks and the base is cracked down. I am certain, real estate experts will not appreciate your efforts.
        Еще из железнодорожной практики.
        Если тяжело груженый состав не мог преодолеть перевал (не хватало мощности локомотива), его приходилось растаскивать по частям. Иначе он блокировал движение.
        Подведу итог. Мы чуть-чуть расковыряли историю, рассказанную В. Хаврусем. Она обернулась нам очень некрасивой стороной. Бабушка п. Хавруся прожила действительно тяжелую жизнь. В одиночку после войны вырастить пятерых детей было очень нелегко, я могу это себе представить. Но драма-то, нарисованная паном Хаврусем, к этому не имеет никакого отношения. Драма разыгрывается как раз в тот момент, когда его бабушка, наконец, должна была начать пожинать плоды своих материнских трудов. Я не знаю всех перипетий взаимоотношений в его семье и не собираюсь в них влазить. Я вижу явное передергивание с его стороны. Я вполне допускаю наличие иных, важных и скрытых мотивов решения его мамы не идти в вуз. Если бы п. Хаврусь не подписался своей фамилией мне было бы проще и интересней попытаться проанализировать эти мотивы. А так, остается только пожать плечами и развести руками. Но это имеет отношение не к его родным, а к нему самому.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Оце насправді спірний момент
        Рюген пише:
        >Мудрый еврейский змий Генри Киссинджер однажды сказал: "Права человека, свобода слова - все ерунда. Эта система рухнет из-за низкой культуры труда". Он был прав на 100%. Советская система плохо стимулировала рост культуры труда. А в период упоминаемого Вами застоя, наоборот, стимулировала рост жлобства. Апофеоз этого жлобства мы теперь и наблюдаем.
        (ГП) Ось тут питання. Чому вона погано стимулювала цю культуру? Можна дивитися на це з двох боків. Один варіант - формула Смердякова, "русский народ пороть надо-с." Народ поганий, влада хороша, тільки от народ настільки поганий, що навіть і хороша влада нічого з ним поробити не може. Другий варіант - формула Хвильового, "Геть від Москви!" Звичайно, напів-росіянин Хвильовий не мав на увазі русофобію, а мав на увазі звільнення від візантійщини, світової провінційності, "європеізацію," окциденталізацію... я б іще додав, "кальвінізацію."
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Рюген
        
        Re: Оце насправді спірний момент
        Георгій пише:
        > (ГП) ... я б іще додав, "кальвінізацію."
        Литература есть?
        (этому моего сына научил приятель, чтобы уличные проповедники не приставали)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Іронізуйте, але я не у проповідницькому сенсі...
        ... а в культурологічному.
        
        2006.02.22 | igor
        
        Здається мова знову йде про різні речі
        Мова йде про людей. Якщо їх поставити в рівні шеренги, одіти в куфайки, призначити командирів, а на чолі поставити вождя - отримаємо могутню силу. Не потрібно витрачати гроші на різні зайві витребеньки і їх направимо на (париклад, освоєння Марса) ... і т.д.
        Загляньте у комуністичний маніфест (де про привид). Там ріки сліз про важке і нуждення життя трудящих, яке згодом стане нестерпним. А ощасливити всіх зможе лише привид. Привид загубив невідому кількість людей. В підсумку добилися результатів значно гірших ніж у сусідів, де привид нікого не ощасливлював. Далі сил триматися на такому рівні не вистачило, з вождів у одного за другим сипалася труха і вони йшли на відпочинок і привид десь зник. Моральний результат співпраці з привидом досить точно передбачив Бердяєв ("Истоки и смысл русского коммунизма"). Винуваті в цьому, звичайно, Українці із їхньою незалежністю і (смішно сказати) державністю. Ну як вони не второпають, що вони ніколи не стануть такими могутніми і страшними як їх старший брат. Що так щиро їх любить і завжди захищає. І молдаван захищає і грузинів, а чеченців вже не одну сотню років. І нащо йому такий клопіт? Бо інакше вони розваляться . І не зможуть правильно зорієнтуватися у життєвих цінностях.
        Он у сусідів (словаків, чехів) який жах. Там співробітників спецслужб на державну службу не пускають! А як же із їх людською гідністю, правами, свободами. Як їм в президенти потрапити? БЕСПРЄДЕЛ
        Пан Вячеслав про гуманітарну катастрофу, про свободу, про долі людей, а пан Рюген про "Космические корабли, комбайны вертикального взлета". Пане Рюген, ну ви ж не настільки дрімучий, що не знаєте що означає паспорт і прописка в СРСР. "Я достаю из широких штанин ...". Та без цих штук вас на жодну роботу не візьмуть, не кажучи вже про квартирний облік . Напевно пан Рюген і про ліміти нічого не чув .
        
        На предмет того, що вчені можуть передбачити і спрогнозувати розвиток соціальних процесів. Це така сама маячня як і планова економіка. З аналогічним результатом. Пане Рюгене, Вінера читали? Якщо ні то рекомендую "КИБЕРНЕТИКА И ОБЩЕСТВО". Зверніть увагу на розділ 6.
        
        Демократія органічно потребує критики, дискусії, але брехня? Фе. Стаття за наклеп на совєцьку владу вже досить давно відмінена. Серйозна річ була. Вона так сприяла чесним і відкритим стосункам . А як просто було пояснити товаришу, що він не правий! Невже пан Рюген навіть не підозрює про оригінальну систему розподілу благ в СРСР? Невже він не купував холодильник, телевізор. Ми ж не в штатах виросли . О категориях снабжения надеюсь слышали?
        
        2006.02.22 | igor
        
        Логіка не завжди хороший порадник :)
        Пане Рюгене!
        Великий Галілео Галілей приводив цілком логічні докази відсутності атмосферного тиску. Опираючись на закон Архімеда. Це при тому, що природа не ставить за мету приховати щось. То ж не дивно, що Вас підводить логіка, коли ви говорите про речі про які нічого не знаєте. Тим більше коли ці речі цілеспрямовано приховувалися. А система алогічна.
        Про які такі курси трактористів, комбайнерів і т.п. Ви говорите? Може ще й про заробітну плату в колгоспах за Сталіна розкажете? Поцікавтеся кадровим складом шкіл після війни. Людям, що мали бодай якусь освіту (більше 3-х класів) післе 2-3 місячних курсів давали дипом вчителя і посилали в школи. Віддані партії люди з вищою освітою посилалися на річні курси, після яких отримували вчений ступінь кандитата із суспільних наук. Наприклад, Рахно М.В., який після цього очолив кафедру історії партії у львівській політехніці.
        Навіть у 70-х роках на все село лише одна людина була з вищою освітою - голова колгоспу і то не з місцевих. Такою доступною була ця освіта для селян. І це не гірший випадок. Можете лише уявити, як був зацікавлений голова із 3-7 річною осітою (але відданий і перевірений) в тому, щоб у нього у селі зявився випускник із вищою освітою.
        Для розширення Вашого, пане Рюген, кругозору дозволю собі ще одну розповідь. В одну з останніх холодних ночей на майдані, я коротав час із чоловіком пенсійного віку К. і він розповідав про свою молодість.
        "Місто визволяли такою ж зимою. Біля нашої хати була протитанкова точка, де сиділо двоє молодих бійців (просто яма). Це був страшний пост, бо його за жодних обставин не можна було кидати ні на хвилину. Що таке тижнями сидіти в ямі у грязі, воді не можна навіть уявити. К. було тоді десь років 14-15. Якось одному із бійців пощастило. Йому принесли нові штани із вбитого німця. Свої він викинув із ями. Тепер пощастило К. Ці штани в руки взяти було не можливо. Від величезної кількості вошей у швах, складках, вони стояли. Тому палицею їх вкинули в якусь посудину, виварили і в цих штанах К. закінчив технікум. /Отакі заробітки/ Братам пощастило менше (із дво і далі юрідних) вони були вже за віком придатні до служби. Їх навіть не перевдягали. Просто зібрали докупи і погнали на передову. Не повернувся жоден. Їх ніхто й не збирався вчити віськовій справі. Як стріляти, як ховатися, як окопуватися."
        В чому логіка важко сказати. Напевно позбавлялися зрадників-українців (тих що жили на окупованій території)та й німців заставляли тратити зайві боєприпаси. Бо вже за декілька тижнів життя біля фронту К. навчився впізнавати за звуком міни, снаряди і ховатися. Тобто елементарне навчання давало б цим новобранцям хоч якісь шанси воювати бійцями.
        Тоді ж був зроблений призив молодих дівчат. В якості похідних дружин для начальства від командира роти і вище. Є свідки, що бачили як ці дівчатка, голими із криками втікали від тої служби. Та куди ти втечеш - станеш дизертиром. Звикали.
        Такі речі не розповідають штатні ветерани.
        
        Стосовно військовополонених дозволю нагадати пану Рюгену, що Сталін не заключив відповідних пактів про військовополонених. Я вже не кажу про те, що навіть зниклі безвісти автоматично зараховувалися до зрадників. Із відповідними наслідками для їх сімей. Думаю, що більшість заповнювали анкети в яких була графа про перебування на окупованій території. Чомусь в кожному із своїх громадян вбачали потенційного зрадника.
        І тут не варто навіть пробувати перекручувати й пробувати представити сказане як оду чи виправдання фашизму. Це були до болю схожі системи. Націонал-соціалізм і більшовицький соціалізм. Однак націонал-соціалізм отримав належну оцінку (вони були занадто відверті), а комунізм і досі розказує який він прогресивний, світлий, чистий і людяний і яке світле майбутнє нас чекає. Так само пани комуністи продовжують брехати і звинувачувати інших.
        Так що держава дійсно була великою, могутньою і страшною. З цим не можна не погодитися. Здатна в один момент зламати долі стількох своїх громадян скільки видасться необхідним.
        На жаль я не приклав рук до її розвалу. В дитинстві приймав ідеологічну муру за чисту монету. Бо надто потужним був ідеологічний тиск, надто недоступною правда. Вдячний своїм дідам і батькам, що мали мужність цю правду мені розповідати (я не міг в це повірити). Бо
        коли довелося на практиці мати справу із совєтською системою, я зміг швидко оцінити хто і наскільки правий. Я так думаю, що більшість пройшли таким шляхом.
        Напевно вам подібного не розповідали. Все ж, пане Рюген, розкажіть трішечки, як вашому батькові вдалося зробити кар'єру з нуля. Про його шлях із 14 років. Чому і де він залишив своїх батьків, яка їх доля, ким вони працювали.
        Стосовно того, що я проїдаю (Ви називаєте це трошки інакше) створене раніше. Може Вам продемонструвати колекцію облігацій сталінських часів разом із хрущовськими? Ви самі здогадаєтеся як вони "продавалися" селянам? А що таке "поставки" (їх селяни називали "подставки") знаєте? Може про пенсії визволених селян західної України розкажете?
        Особисто я розпочав трудову діяльність з 4-го класу. Весь вересень і частина жовтня це був трудовий семестр. Робота на полях сусіднього колгоспу. Відро в руки і за трактором картоплю збирати. Поле переорювалося 2-3 рази. Щоб нічого не пропало. Там бутербродів не давали. Добре якщо воду підвезуть. Звичайно, про оплату жодної мови не могло бути. Пане Рюген, знаєте скільки платили за норму і які ті норми? До школи десь 5 км. Щоб возити дітей таке навіть в голову нікому не могло прийти. Лише робітників в місто. В 6-му класі на обліку в тубдиспансері, і не я один.
        Я себе за боржника не маю та й Вас своїм боржником не вважаю. Пенсіонів не отримую. І свій хліб відпрацьовую сповна. Мій борг лише перед моїми предками, моїми дітьми і Україною. Якщо ж Ви маєте на увазі владу, яку ми обрали (і то частково, і то вперше), то гляньте в списки ПРУсаків. Там всі достойники і фахівці. Один в один. Хтось шапки із людей зривав і докторські дипломи купував, хтось скромно власним інтелектом декілька десятків мільярдів зелених заробив. Це велич країни, її майбутнє, ті хто зробить моє життя кращим вже сьогодні. УРА! Як гарно, як логічно, тут все по правді, тут жодних протиріч !
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.22 | Рюген
        
        Спасибо, Вы нарисовали красочную картину
        первобытного общества.
        Ничего другого я сказать не могу.
        Ну и, конечно, не дикарям судить о конвенциях. Женевские ли, Гаагские.
        Хотя, в принципе, Вы затронули очень важную и интересную тему. Все надо уметь: воевать, работать, учиться, строить государство. Если не умеешь и тем более, не хочешь уметь - результат плачевный. Поэтому рассматриваемая тема очень хорошо соответствует разделу "Освита". О сельскохозяйственных талантах украинского народа свидетельствует, например, эта иллюстрация:
        http://www7.nationalgeographic.com/ngm/0603/feature1/multimedia.html
        а также ранее обсуждавшийся факт, что себестоимость производства сахара на Украине выше чем в США. И даже затраты на рабсилу выше. При такой праце всякий строй никудышний. И всякая власть хреновая.
        
        У меня 7 ближайших родственников прошло войну из тех, с кем общался. О ней я имею представление не по разговорам на майдане среди недобитых полицаев.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | igor
        
        Фе, пане Рюген
        Ну для чого Ви хочете образити чудових радянських людей. Хоча у Вас залізна логіка, спадкова. Українець? В окупації був? І на майдан прийшов? ПОЛІЦАЙ!
        
        2006.02.24 | igor
        
        Пану Рюгену (для розширення світогляду)
        
        Лише деякі факти. Професора Володимира Сергійчука, директора Центру українознавства Національного університету ім. Т. Шевченка.
        
        22.10.44 с.Кривеньке, Тернопільщина. Бійці НКВС (60 осіб на чолі з майором Полянським і мол.лейтенантом УНКВС Молдовановим) будучи нетверезими розстріляли 10 громадян у віці від 60 до 80 років, спалили 45 будинків із всім майном. Серед убитих 5 із червоноармійських сімей. /ЦДАГОУ:Ф.1.-Оп.23.-Спр.1362.-Арк.36/
        с.Ляхово, Волинська область. Дільничний уповноважений Воротников з чотирма бійцями близько 9-ї вечора з метою затримки гр.Парфенюка увірвався в хату гр.Парфенюк (дружини). Щоб "налякати" застрілив з автомата її дочку. Далі саму громадянку, її 15-річного сина, другу дочку і 3-місячне немовля. Встановлено, що гр.Парфенюк в цей час
        перебував у Червоній Армії.
        Заступник голови виконкому Седлищанської райради (Волинь) Чорнобай і голова оргбюро райспоживспілки Станченко, напившись о 12 ночі під виглядом бандерівців вломилися у квартиру вчительки Марусової, витягли з хати і відвели до лісу... /ЦДАГОУ:Ф.1.-Оп.23.-Арк.1,2/
        
        15 травня 1945 року Микита Хрущов особисто навчав начальників обласних управлінь НКВС і НКДБ як створювати спецбоївки із тих бандерівців, що прийшли до радянської влади з повиною, які їм ставити задачі.
        
        З доповіді М.Підгорного (1956 р.) "... було убито понад 150 тисяч бандитів, арештовано 103828 учасників ОУН та іншого націоналістичного елементу.
        ...виселено на спецпоселення 65 тис. сімей (203662 особи, у тому числі немовлят) націоналістів та їхніх посібників. /ЦДАГОУ:Ф.1.-Оп.24.-Спр.4297.-Арк.4/
        За совєтськими даними від рук ОУН-УПА за 1944-1955 роки загинуло 23 тисячі громадян.
        
        Як не зможете відмовити собі у задоволенні то коментуйте.
        
        2006.02.23 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Pardon my intrusion and my English, but I take that all relevant sides will understand it well. No doubt Soviet Union had a lot of bad sides to it, but good education widely available to all that had ability and desire to pursue it was one big plus of that system.
        It is quite interesting to observe how those who took the full advantage of that system now denounce those taken for granted benefits.
        
        Mr. Georgiy, isn’t it true that you, and your wife, and hundreds if not thousands of other biologists from the former USSR have received an excellent biological education? An education that made you and them quite competitive for the top academic positions in Europe and the US? Isn’t it also true regarding thousands of physicists, chemists, mathematicians? Seems that a little “thank you” would be in order here.
        
        As Mr.Rugen I find Mr.Havrus’s story to be rather mysterious. What was wrong with your uncles Mr Havrus’? How come a younger sister had to take care of them? My father appears to be of the same age as your mother and he grew up in a poor village in a family with 5 children. He became an engineer, a good expert in his field. And quite a few others of his age from his village became doctors, teachers, engineers, scientists, there is even one poet, I believe . I don’t believe there was anything special about his village (Rovenskaya obl., if you must know where it is).
        
        Look at the present day Ukrainian “elite” – with all my profound distaste to their moral values, one thing you can not take away – very many of them, including “our dear friend” Mr. President, are self-made men - at some point of their lives they were just bright and ambitious boys from poor families of god-forsaken villages. They had an opportunity to obtain an education, they have taken it, and they have made their careers to the very top of the Soviet system (I guess this is where poor values come from – but that not the point). The point is that those who really wanted could in those times become “everything” out of “nothing”.
        
        During past decade I only occasionally visited Ukraine so my question is not sarcastic, I really want to know. The question is – does a talented 16-year old from a poor village family has the same opportunity to get the same quality of education as had his parents (us) or grandparents? From what I am reading seems that money and right connections are an absolute must if you want to get anywhere these days. Please, tell me it’s not true, I’ll be honestly happy to hear it.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | Сергій Вакуленко
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        > Pardon my intrusion and my English, but I take that all relevant sides will understand it well. No doubt Soviet Union had a lot of bad sides to it, but good education widely available to all that had ability and desire to pursue it was one big plus of that system.
        
        Це неправда. Можливість набути освіти пов'язувано з політичною благонадійністю. Коли я закінчував школу, в моєму класі була одна дівчина-баптистка, яка становчо не хотіла вступати до комсомолу. Батькам ледве пощастило проштовхнути її на якусь спеціяльність, де не було конкурсу. Я сам того самого року вступав на спеціяльність, де формальною передумовою для подачі документів була позитивна характеристика від обкому комсомолу. А в аспірантуру без рекомендації парткому годі було й мріяти потрапити.
        
        > Mr. Georgiy, isn’t it true that you, and your wife, and hundreds if not thousands of other biologists from the former USSR have received an excellent biological education? An education that made you and them quite competitive for the top academic positions in Europe and the US? Isn’t it also true regarding thousands of physicists, chemists, mathematicians? Seems that a little “thank you” would be in order here.
        
        Кому мають казати thank you ті, що дістали освіту поза межами СССР?
        
        > Look at the present day Ukrainian “elite” – with all my profound distaste to their moral values, one thing you can not take away – very many of them, including “our dear friend” Mr. President, are self-made men - at some point of their lives they were just bright and ambitious boys from poor families of god-forsaken villages.
        
        А як могло бути инакше, коли в країні всі родини були "poor", а всі села — "God-gorsaken"? Та й міста не дуже "prosperous"...
        
        They had an opportunity to obtain an education, they have taken it, and they have made their careers to the very top of the Soviet system (I guess this is where poor values come from – but that not the point). The point is that those who really wanted could in those times become “everything” out of “nothing”.
        
        Ті, що справді хочуть, і тепер можуть.
        
        > During past decade I only occasionally visited Ukraine so my question is not sarcastic, I really want to know. The question is – does a talented 16-year old from a poor village family has the same opportunity to get the same quality of education as had his parents (us) or grandparents? From what I am reading seems that money and right connections are an absolute must if you want to get anywhere these days. Please, tell me it’s not true, I’ll be honestly happy to hear it.
        
        Не слід просити реалістичної відповіді, формулюючи ідалізований зразок для порівняння. Отой шістнадцятирічний парубок із бідної селянської родини міг потрапити на навчання, але далеко не до кожного університету й далеко не на всі спеціяльності. Були такі спеціяльності, ба й цілі освітні установи, куди йому шлях був на 99%закритий.
        
        Тепер так само є спеціяльності, куди може вступити кожен (т. зв. "непрестижні"). Чи їх побільшало, чи поменшало, і наскільки, я не можу сказати. Те, що єрархія престижності/непрестижності істотно змінилася, — факт. Із другого боку, загальна кількість студентів, що здобувають вищу освіту, супроти радянських часів зросла. Тобто статистичні шанси середнього українця бути дипломованим збільшилися. Яка якість цих дипломів, а чи самої освіти? Якщо коротко: ті, що справді хочуть учитися, можуть навчитися; ті, що справді не хочуть учитися, можуть отримати диплома.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Кому мають казати thank you ті, що дістали освіту поза межами СССР?
        
        If, like in Europe or Canada, my education were paid by the taxes of the people, I would perceive a need to be grateful to those people and to the country that made it possible for me to get that education.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | Сергій Вакуленко
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        
        > If, like in Europe or Canada, my education were paid by the taxes of the people, I would perceive a need to be grateful to those people and to the country that made it possible for me to get that education.
        
        А яка різниця між people i country?
        
        Радянська "country" визискувала своїх громадян-рабів (people) жорстокіше від будь-якого капіталіста, а потім ласкаво дозволяла деяким із них отримувати освіту, щоб вони краще на неї ж таки працювали. Большое спасибо!
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Dear Mr. Vakulenko,
        Reading your comments I could not help but making parallels with the US.
        For example:
        You say: Можливість набути освіти пов'язувано з політичною благонадійністю. Коли я закінчував школу, в моєму класі була одна дівчина-баптистка, яка становчо не хотіла вступати до комсомолу. Батькам ледве пощастило проштовхнути її на якусь спеціяльність, де не було конкурсу.
        
        Everywhere those with unconventional views and lifestyles have difficulties fitting in a mainstream. Moreover, those with views drastically opposing those of an official ideology have not just difficulties but real problems. For example, Mr. Georgiy would concur that if he would happen to be a proponent of unorthodox concepts of women being inferior to men or of blacks being inferior to whites and would let his views be known to his students and colleagues he would be fired rather quickly (unless he already has a tenure , but even then I would not risk it…). And after that he would have real difficulties having a decent career in any respectable public or private institution.
        
        Я сам того самого року вступав на спеціяльність, де формальною передумовою для подачі документів була позитивна характеристика від обкому комсомолу. А в аспірантуру без рекомендації парткому годі було й мріяти потрапити.
        
        Well, let me tell you something - if you tried to get into Harvard, for example, (and your family is not donating a couple of millions for campus beautification , besides excellent grades and excellent recommendations from your teachers, you would be very wise to submit letters and proofs reflecting how good and active a member of society you were (volunteering in who-knows-what, participating in school councils (комітет комсомолу – відпочиває), helping grand-ma’s crossing roads ). Well, maybe they are not part of the official list of the required documents. So if you don’t have them, you still can apply all you want, of course (it’s a free country – but you will not be accepted, no offence. I fail to see the difference from “позитивна характеристика від обкому комсомолу”.
        
        Були такі спеціяльності, ба й цілі освітні установи, куди йому шлях був на 99%закритий.
        
        How very true! (I mean - for the US). But don’t just take my word for it. Here is a quote from Mr. Georgiy: “Що у США є, так це малюсінька кількість "преп"-шкіл і елітарних дорогезних університетів, де МОЖНА отримати більш-менш пристойну освіту (за абсолютно шалені гроші).”
        
        Well, I can keep going, but let me just summarize my thoughts at the moment – repressions (arrests and killings) of their own citizens by the government are horrible and unforgivable and I completely understand a resentment towards everything Soviet from those who or whose relatives suffered that (Are you one of those people, by the way?). However, the vast majority of the people were not directly affected by them (I am talking of 1960-1990 only). The everyday tribulations of the majority related to getting into a good school, getting a good career, etc. that we are discussing now, were not much different in the Soviet Union as compared to the so called “free world”.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        > Well, I can keep going, but let me just summarize my thoughts at the moment – repressions (arrests and killings) of their own citizens by the government are horrible and unforgivable and I completely understand a resentment towards everything Soviet from those who or whose relatives suffered that (Are you one of those people, by the way?). However, the vast majority of the people were not directly affected by them (I am talking of 1960-1990 only). The everyday tribulations of the majority related to getting into a good school, getting a good career, etc. that we are discussing now, were not much different in the Soviet Union as compared to the so called “free world”.
        (HP) Perhaps. Working in a small university in the Deep South of the US, I do see quite a lot of kids who can tell stories not all that different from pan Vyacheslav's. My point, however, is that nostalgia for the good old Soviet Empire is not the answer. Ukraine needs to invent itself, to build something new, and in this context whining helps very little.
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re. firing
        Mila пише:
        >Mr. Georgiy would concur that if he would happen to be a proponent of unorthodox concepts of women being inferior to men or of blacks being inferior to whites and would let his views be known to his students and colleagues he would be fired rather quickly (unless he already has a tenure , but even then I would not risk it…). And after that he would have real difficulties having a decent career in any respectable public or private institution.
        (HP) Yes. BTW, a while ago, two TENURED professors were fired from the University of Southern Mississippi (in Hattiesburg, MS) in a flash, because they leaked some very uncomfortable information about their Vice President for Academic Affairs (in short, they claimed that she had forged her CV). But that, to me, is just a reflection of what one good old Ethiopian poet said - "о люди, жалкий род, достойньій слез и смеха."
        
        2006.02.26 | Георгій
        
        Гарвард
        Mila пише:
        >Well, let me tell you something - if you tried to get into Harvard, for example, (and your family is not donating a couple of millions for campus beautification , besides excellent grades and excellent recommendations from your teachers, you would be very wise to submit letters and proofs reflecting how good and active a member of society you were (volunteering in who-knows-what, participating in school councils (комітет комсомолу – відпочиває), helping grand-ma’s crossing roads ). Well, maybe they are not part of the official list of the required documents. So if you don’t have them, you still can apply all you want, of course (it’s a free country – but you will not be accepted, no offence. I fail to see the difference from “позитивна характеристика від обкому комсомолу”.
        (ГП) Бувають виключення. Позавчора моя донька таки отримала запошення від Гарварду. (Правда, не вчитися студенткою, а в аспірантуру - на Ph.D.-програму зі слов'янських студій і порівняльного літературознавства.) Ніяких політично-коректних матеріалів у її аплікації не було, тільки рекомендувальні листи з Тулейну і Корнелу і її рукописи (опубліковані і ті, що вона зараз готує для публікації). І ми, її батьки, не є багатими спонсорами чи алюмнами. Проте Ви, пані Міло, взагалі праві, наша донька це у США є виключення, а загальне правило таке, що в елітні університути беруть або дітей ДУЖЕ заможних і часто політично впливових батьків, або дітей, на яких розігрується якась кон'юнктурна карта (расова, економічна і т.д.).
        
        2006.02.23 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        > Pardon my intrusion and my English, but I take that all relevant sides will understand it well. No doubt Soviet Union had a lot of bad sides to it, but good education widely available to all that had ability and desire to pursue it was one big plus of that system.
        (HP) That's quite correct, Ms. Mila, but I don't think we challenged that notion. Yes, our educational system was good. In a way, it was better than the present-day US system - it was much more systematic, based on the ancient (but never antiquated) ideas of progredience, "gutta cavat lapidem non vi sed saepe cadendo," etc. In sad contrast, the present day US educational system is something like giving kids the choice to either learn how to play "Twinkle, twinkle, little star" first and then Bach, or Bach first and then "Twinkle."
        
        > It is quite interesting to observe how those who took the full advantage of that system now denounce those taken for granted benefits.
        (HP) I, for one, do not denounce the benefits - I do denounce the system (i.e., the GULAG).
        
        > Mr. Georgiy, isn’t it true that you, and your wife, and hundreds if not thousands of other biologists from the former USSR have received an excellent biological education? An education that made you and them quite competitive for the top academic positions in Europe and the US? Isn’t it also true regarding thousands of physicists, chemists, mathematicians? Seems that a little “thank you” would be in order here.
        (HP) Ms. Mila, I am deeply thankful to my parents, who were intellectuals and who raised me as an intellectual. I am also deeply thankful to a number of excellent educators who shared their knowledge and wisdom with me. Yet, again, these thanks do not go to the SYSTEM (i.e., to the GULAG). I am very happy that it does not exist anymore, and I hope you are, too.
        
        > (...) bright and ambitious boys from poor families of god-forsaken villages. They had an opportunity to obtain an education, they have taken it, and they have made their careers to the very top of the Soviet system (I guess this is where poor values come from – but that not the point). The point is that those who really wanted could in those times become “everything” out of “nothing”.
        (HP) That's true - but that does not refute my claim that the old GULAG system is gone and that we have to move on, rather than bash everything new.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | igor
        
        До вдячності і актуальності питань
        Напевно цю дискусію важко зрозуміти "зі сторони". Адже це цілком нормально, що людина має бути вдячною державі за захист, за цивілізовані умови життя і т.д. Так само природно людина є вдячною батькам, друзям, вчителям. Немає питань. Я вдячний цим цілком конкретним людям. Але чи має раб бути вдячний господареві? Чи має попелюшка бути вдячною мачусі?
        Це була б суто теоретична дискусія, якби ми не знаходилися на переломі. Не далі як сьогодні, цілком сита, пристойно одягнена і матеріально забезпечена людина, кандидат наук 30-річного віку заявляє, що для розвитку і благополуччя в Україні необхідний новий Сталін. Це не виглядає ні диким ні обурливим, це цілком нормально сприймається колективом освічених людей. Цілком зрозуміла й кандидатура на цю роль. Я бачу солідарність більшої частини товариства. Я знаю, що це недобре, але я відчуваю ненависть. Напевно це природна реакція на смертельну загрозу для моєї сімї, дітей.
        Яку дорогу нам приготовано?
        
        Ми постійно стикаємося з гарячим подихом СИСТЕМИ.
        Мені цікаво, як відреагує, скажімо американець, на таку ситуцію. На роботі шеф викликає працівника і каже: "Завтра ти повинен принести мені чеки оплати за комунальні послуги за останній рік" (Ні будинок працівника ні комунальні служби шефу, звісно, не належать). Він взагалі зрозуміє ситуацію?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.23 | Iryna_
        
        Re: До вдячності і актуальності питань
        Я теж не розумію ситуацію щодо комунальних послуг. Невже у нас якихось начальників це цікавить? Навіщо?
        
        Насправді в Штатах подібна ситуація цілком рядова (наскільки пишуть в інтернеті) - роботодавці часто запитують кредитний рейтинг працівника, особливо під час найму - людина з поганим кредитом та фінансовими проблемами може вважатися ненадійною. А кредитний рейтинг в тому числі залежить і від вчасної сплати за комунальні послуги.
        
        2006.02.23 | Iryna_
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        >poor families of god-forsaken villages
        
        А кому конкретно мають спасибі сказати ті, чиї села перетворили з цілком процвітаючих на god-forsaken і чиї families перетворили з цілком нормальних на той час на poor? Я чомусь не дуже сумніваюсь, що мої батьки змогли б вивчитись і в іншому суспільстві... В усьому світі на той час багато дітей з poor families of god-forsaken villages вчилися, не тільки в соціалістичних країнах. І чомусь здається, що вчилися без того героїзму, бо в інших країнах були кредити та стипендії (за які реально можна було жити) для здійбних.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Ms.Irina,
        Interesting thoughts, thank you.
        
        Я чомусь не дуже сумніваюсь, що мої батьки змогли б вивчитись і в іншому суспільстві...
        Good for you, Ms. Irina. Thinking of what the before 1917 Russia was and were it was heading and thinking of all-around peasants among my ancestors I am in a very serious doubt that they would get any education whatsoever.
        
        В усьому світі на той час багато дітей з poor families of god-forsaken villages вчилися, не тільки в соціалістичних країнах.
        Could we become a bit more specific at this point? What is “весь світ”? How about just a fraction of it, say, Latin America? Seems it would be a fair comparison for Russia’s perspectives without the 1917 events. My experience in that part of the world is marginal, though. But maybe somebody who lives there can comment on chances for those from really “poor families” of really “god-forsaken villages”?
        
        І чомусь здається, що вчилися без того героїзму, бо в інших країнах були кредити та стипендії (за які реально можна було жити) для здійбних.
        Gee, you must have been quite big on spendings in your student years ! (Or you are still very young, which probably is the case). I (and 90% of those in my dormitory) lived happily on our stipends and I know those who were actually helping their parents from their stipends. That was in 1980s-1990s and I believe Mr. Rugen somewhere mentioned that it was even better for him. I know, it is all gone now – but whose fault is it? You can not blame the Soviet Union for those good stipends to be gone, can you?
        
        2006.02.24 | loup-garou
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Chere Mme Mila,
        
        Croyez-vous que si je vous reponds en francais, les autres parties de la discussion le compendront egalement? En bref, la reponse a votre derniere question est oui, c'est tout a fait possible, donc soyez joyeuse et dormez tranquille.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Сергій Вакуленко
        
        Шановний Вовкулаче!
        Коли вже по-московському вільно дописувати, то й по-всякому вільно.
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        loup-garou пише:
        > En bref, la reponse a votre derniere question est oui, c'est tout a fait possible, donc soyez joyeuse et dormez tranquille.
        (GP) J'habite en l'Estats Unis, et j'ai un fille qui etudiet en l'EU, et j'ai deux nieces qui ne sont pas riches et qui etudiont en Ukraine; donc, je croix c'est possible en Ukraine, et la probabilite pour un pauvre enfant Ukrainien(-ne) de parvenir cette education est plus compare a l'EU. (Loup, I am terribly sorry for my awful half-baked French!!!
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Wow! Can you show us some Spanish too?
        
        2006.02.24 | Рюген
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Уважаемая Мила!
        Пока другие участники обсуждения интенсивно общаются между собой по поводу выбора формы общения на темы общения, я попытаюсь ответить Вам.
        
        Интересная пословица новейших времен: "Только в нашей стране дворники ругают президента за то, что улицы не метены".
        
        Это я к тому, что такова уж особенность наших участников, что они никак не хотят принимать на себя ответственность за то, в каком состоянии оказалась их страна. Они обвиняют Систему, требуют ликвидации привилегий для других и одновременно создания привилегий для себя. Эта ветка - лишь часть широкого обсуждения "реформирования науки", раздачи бесплатного или дешевого жилья, ликвидации привилегий нынешним академикам и создания системы привилегий для себя, любимых, в частности, по критерию наличия публикаций в зарубежных журналах.
        
        О благодарностях. Благодарность свойственна людям и высшим животным. От рабов благодарности, как тут правильно было замечено, ожидать тщетно.
        Такова диспозиция.
        
        Mila пише:
        
        > During past decade I only occasionally visited Ukraine so my question is not sarcastic, I really want to know. The question is – does a talented 16-year old from a poor village family has the same opportunity to get the same quality of education as had his parents (us) or grandparents? From what I am reading seems that money and right connections are an absolute must if you want to get anywhere these days. Please, tell me it’s not true, I’ll be honestly happy to hear it.
        Теперь о собственно предмете Вашего вопроса. Да, это возможно. Но вероятность такого явления будет в десятки и сотни раз ниже, чем при прежней системе.
        Это вызвано, во-первых, дороговизной жизни, во-вторых, ухудшившимся общим уровнем образования, в-третьих, резким падением уровня высшего образования. В-четвертых, Вы, вероятно, помните, в прежние времена даже просто по радио и по ТВ для школьников велись всевозможные научно-популярные передачи, издавались дешевые и интересные журналы: "Квант", "Юный техник", "Юный натуралист" и т.д. Существовали кружки при Домах и Дворцах пионеров. Ничего этого теперь нет. Более того, даже если юный Ломоносов и преодолеет все преграды, применить ему свои таланты на родине будет затруднительно. Единственный выход - уехать. А тогда какой смысл Украине готовить бесплатно специалистов для других стран?
        Относительно Президента.
        Вот цитата:
        Украинская прокуратура к обвинениям в финансовых махинациях добавляет еще и «уголовку». Г-ну Лазаренко инкриминируют причастность к организации убийств народного депутата Евгения Щербаня и председателя УМВБ Вадима Гетьмана. Последний, кстати, вывел в большое политическое плавание Виктора Ющенко, первая жена которого Светлана покойному приходится племянницей.
        http://www.eizvestia.com/?a=article_review&id=2320
        The term self-made man is not particularly applicable to this case, right?
        
        В реальности система высшего образования на Украине рухнула. Конечно, отдельные очаги еще существуют и порой выпуска%F
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Рюген пише:
        > Это вызвано, во-первых, дороговизной жизни, во-вторых, ухудшившимся общим уровнем образования, в-третьих, резким падением уровня высшего образования. В-четвертых, Вы, вероятно, помните, в прежние времена даже просто по радио и по ТВ для школьников велись всевозможные научно-популярные передачи, издавались дешевые и интересные журналы: "Квант", "Юный техник", "Юный натуралист" и т.д. Существовали кружки при Домах и Дворцах пионеров. Ничего этого теперь нет. Более того, даже если юный Ломоносов и преодолеет все преграды, применить ему свои таланты на родине будет затруднительно. Единственный выход - уехать. А тогда какой смысл Украине готовить бесплатно специалистов для других стран?
        (ГП) Все вірно, але ніяких гуртків чи палаців піонерів чи журналів типу "Кванту" нема і у США. Що у США є, так це малюсінька кількість "преп"-шкіл і елітарних дорогезних університетів, де МОЖНА отримати більш-менш пристойну освіту (за абсолютно шалені гроші). Крім того, є величезна кількість шкіл і університетів, де освіта у кращому випадку посередня, а в гіршому фіктивна. Думаю, скоро те саме буде і в Україні, і скрізь. Постмодернізм-с.
        
        > В реальности система высшего образования на Украине рухнула.
        (ГП) Не в Україні, а в СРСР. В Україні ще такої системи не створено.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        (ГП) Все вірно, але ніяких гуртків чи палаців піонерів чи журналів типу "Кванту" нема і у США. Що у США є, так це малюсінька кількість "преп"-шкіл і елітарних дорогезних університетів, де МОЖНА отримати більш-менш пристойну освіту (за абсолютно шалені гроші). Крім того, є величезна кількість шкіл і університетів, де освіта у кращому випадку посередня, а в гіршому фіктивна. Думаю, скоро те саме буде і в Україні, і скрізь. Постмодернізм-с.
        
        Mr.Georgiy, hold it there! I happen to live in those same USA – in my son’s public (nothing fancy) school there are tons of free after school activities, sports, music, science clubs, all of very high quality. And from what I hear from parents from other schools as well as from my American colleagues on their childhood years – it seems to be more of a rule than an exception. No good science magazines for kids?! Check your local public library.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        > Mr.Georgiy, hold it there! I happen to live in those same USA – in my son’s public (nothing fancy) school there are tons of free after school activities, sports, music, science clubs, all of very high quality. And from what I hear from parents from other schools as well as from my American colleagues on their childhood years – it seems to be more of a rule than an exception.
        (HP) Ryugen was talking about centralized state-sponsored activity centers, not after school activities in schools.
        
        >No good science magazines for kids?! Check your local public library.
        (HP) I have.
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        О благодарностях. Благодарность свойственна людям и высшим животным. От рабов благодарности, как тут правильно было замечено, ожидать тщетно.
        
        How very true! Thank you!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | igor
        
        Приклад дуже невдячного раба
        Його вигодували, читать-писать навчили, художником зробили, в академію послали, допомогли вільним стать, а він .... Чорною невдячністю відплатив. Пасквилі, карикатури. Та інакше б він до кінця днів у своєму полтавському селі коровам би хвости крутив!
        Все они такие, хохлы!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Американці патологічно бояться бути невдячними
        Культура така. Їх видресирували бути "позитивними," "конструктивними" тощо. Не раджу сперечатися з ними, не сприймуть вони Вас.
        
        2006.02.24 | Mila
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        I would like to thank everyone for most enjoyable conversations, but, unfortunately have to excuse myself from continuing. I’d better get back to publishing papers . The “free world”, as many of you have probably already learned on their own skins, is quite unforgiving of time spent unproductively (unlike that hateful Soviet system). Thus, farewell, and thank you again.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:
        Mila пише:
        > I would like to thank everyone for most enjoyable conversations, but, unfortunately have to excuse myself from continuing. I’d better get back to publishing papers . The “free world”, as many of you have probably already learned on their own skins, is quite unforgiving of time spent unproductively (unlike that hateful Soviet system). Thus, farewell, and thank you again.
        (HP) OK, nice to meet you. Keep in touch if you care.
        
        2006.02.24 | Безробітний
        
        Lastima...Usted se va tan rapido...
        Su intervencion fue muy oportuna, pero no estoy seguro que nuestros colegas entendieron algo.
        Mil disculpas por la ausencia de acentos.
        Suerte y saludos.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.24 | Георгій
        
        То Ви вважаєте, що все до 1991 р. було добре, і треба було...
        ... тільки бути більше вдячними рідній Радянській державі, партії, керівництву і сплатникам податків? Як сказала пані Міла, "my question is not sarcastic, I really want to know."
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.25 | Безробітний
        
        Знаєте....
        Звичайно, що до 1991 не все було добре.
        
        Георгій пише:
        > ... тільки бути більше вдячними рідній Радянській державі, партії, керівництву і сплатникам податків? Як сказала пані Міла, "my question is not sarcastic, I really want to know."
        
        Але я вдячний Радянській державі та платникам податків за те, що...
        
        1) Керівництво Радянської держави проводило політику в інтересах абсолютної більшості Радянських людей. Саме тому, наприклад, прибутки від транспортування нафти та газу територією України йшли на розвиток вітчизняної промисловості, науки та культури, а не в кишеню профффесссійному укролюбу пану Зваричу...Саме тому рівень освіти у Радянській Україні значно відрізняється від рівня освіти в теперішній Україні, якою керують професійні укролюби з їхніми трипільськими глечиками, трипільським менталітетом та вишиванками.
        
        2) Керівництво Радянської держави приділяло значну увагу розвитку людської особистості. Саме тому, наприклад, було створено безліч різноманітних гуртків, де діти могли розвивати свої природні творчі здібності або просто здобувати корисні для дорослого життя знання та навички. Щось за влади профукролюбів всі ті гуртки наказали довго жити.
        
        3) Керівництво Радянської держави будувало дійсно незалежну державу з власною промисловістю. Саме тому Радянська Влада і переймалась розвитком науки та створювала дитячі гуртки . Укролюбна влада свідомо будує бандустан четвертого світу та все мріє кудись приєднатись.
        
        4) Завдяки саме політиці Радянської влади я зміг здобути якісну, світового рівня, вищу освіту. Я, звичайно, розумію, що та освіта була оплачена працею Радянських людей та моє бажання здобути освіту було підтримано Радянською державою. Саме тому я вдячний Радянському народу та Радянській державі.
        
        Теперішня українська молодь, на жаль, не має і десятої частини тих можливостей, що мав я. Але за це теперішня українська молодь має дякувати виключно укролюбну владу.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.25 | Георгій
        
        Єдине, в чому я на 100% з Вами, це те...
        ... що середня і вища освіта в радянській Україні була хороша. Дійсно хороша. Вона була грунтовна, традиційна (у найкращому розумінні цього слова), якісна. Дійсно, саме завдяки цій освіті, що мені її дав Київський медичний університет (тоді ще інститут), я зараз вільно можу викладати у США цілу купу предметів, починаючи від загальної біології та фізіології людини для новачків-першокурсників і закінчуючи мікробіологією патогенів, імунологією і патофізіологією для студентів останнього року навчання і аспірантів. Але я думаю, що все-таки дякувати за це треба не державі під назвою СРСР і - особливо! - не її верхівці і її офіціозу, а чудовим традиціям організації процесу освіти і ентузіазмові інститутських і університетських викладачів.
        
        З іншого боку, може Ви і праві. Я не знаю. Я в сучасній Україні не живу. З того, що я чую від родичів, я роблю висновок, що дійсно, багато чого міняється. Але все-таки величезна кількість молодих людей вчиться, причому дуже багато талановитих юнаків і дівчат вчаться безплатно (чого у США принципово не буває). У числі цих талановитих студентів і дві мої племінниці (як я написав під реплікою п. Вервольфа на запитання п. Міли). Вони зовсім не багаті - їх тато зараз безробітний, а їх мама викладач історії і теорії музики (можете собі уявити, яка "колосальна" її заробітна платня). Є, звичайно, багато піни, халтури, дуже поганих ВНЗ у новій Україні - але, знову ж таки, у США те саме.
        
        Взагалі, моя позиція така, що шкодувати за СРСР і прагнути його відновити - нерозумно, контрпродуктивно. Це неможливо. Потяг пішов. І пішов він недарма. Були речі, які радянська (модифікована гулагівська) система робила людям, за які історія її, цю систему, покарала. Звичайно, пані Міла має рацію - у 1960-і - 1990-і роки масових репресій не було, і отримати освіту звичайній пересічній молодій людині в ті роки в колишньому СРСР було складно, але ненабагато складніше, ніж у розвинутих капіталістичних країнах (там були і є свої складності). Але це не привід для роздмухування ностальгічних настроїв. Треба не шкодувати за старим, а будувати нове.
        
        Ви, звичайно, можете сказати, що легко мені це говорити з-за кордону. Так. Але я не виключаю, що через пару-трійку років повернуся додому. Тому я не просто отак мітінгую на цьому форумі, а дійсно намагаюся розібратися у правді.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.25 | Сергій Вакуленко
        
        Re: Єдине, в чому я на 100% з Вами, це те...
        Георгій пише:
        > ... середня і вища освіта в радянській Україні була хороша. Дійсно хороша. Вона була грунтовна, традиційна (у найкращому розумінні цього слова), якісна. Дійсно, саме завдяки цій освіті, що мені її дав Київський медичний університет (тоді ще інститут), я зараз вільно можу викладати у США цілу купу предметів, починаючи від загальної біології та фізіології людини для новачків-першокурсників і закінчуючи мікробіологією патогенів, імунологією і патофізіологією для студентів останнього року навчання і аспірантів. Але я думаю, що все-таки дякувати за це треба не державі під назвою СРСР і - особливо! - не її верхівці і її офіціозу, а чудовим традиціям організації процесу освіти і ентузіазмові інститутських і університетських викладачів.
        
        Шановний пане Георгію!
        
        У цьому питанні є багато нюансів. Про якість освіти слід судити не лише на підставі того, що винесли з університету найкращі випускники, але й на підставі того, який мінімальний рівень знань ґарантує диплом про вищу освіту. Не буду порівнювати зі Штатами, бо майже нічого не знаю про тамтешню ситуацію (мої відвідини тривали два тижні й не збудили бажання їх повторити), але європейський диплом — вартісніший від колишнього радянського. Надто вже багато в нас дипломованих невігласів, причому за радянських часів вони почувалися дуже затишно.
        
        Другий нюанс — відмінності в рівні викладання різних дисциплін. Очевидно, що за радянських часів більше уваги приділялося природничим напрямкам. Ті, хто сюди дописує, переважно хваляться й хвалять. Я не сперечатимуся, бо освіту маю гуманітарну. Але не втримаюся, щоб не послатися на власного дядька, з фаху інженера за напрямком "радіоелектроніка", який більшу частину життя пропрацював у КБ військового заводу (т. зв. "поштової скриньки"). Уся їхня діяльність полягала в тупому намаганні скопіювати роздобуту нелеґально десь за кордоном і завезену саме для цього в СРСР американську військову техніку. Окрім неминучого відставання (на кільканадцять років), запрограмованого такою ідеологією науково-технічного розвитку, слід ізгадати й ту пікантну обставину, що їхня продукція завжди виходила гіршою від аналогічної американської. Нарікання в них тоді були на т. зв. "елементну базу". Сенс їх полягав у тому, що з радянських транзисторів і мікросхем неможливо зробити нічого путнього черех їхню нікудишню якість. Полишаючи осторонь причини, що зумовили саме таку якість елементної бази, звернімося до наступного етапу. Десь із середини 90-х рр. з'явилася можливість імпортувати ту елементну базу практично без обмежень. "Поштова скринька", звичайно, на той час уже перебувала в стані цілковитої прострації, але на її руїнах з'явилася приватна фірма, куди зібрали найкращих фахівців (і куди потрапив, зокрема, мій дядько). Отож маємо чистий експеримент: чи зможуть вони, маючи ті самі вихідні передумови , виготовити продукцію рівної якості. Відповідь — ні. Завезене з Заходу (а чи зі Сходу) все одно краще. Отож, фірма існує лише завдяки дрібносерійному виробництву на спецзамовлення, коли конкуренції, як такої, катма. І це, завважте, одна з живих фірм, тоді як за успадкованими від совка величезними підприємствами вже й загуло. Не знаю, чи ця історія докладається лише до радіоелектроніки, а чи й до инших галузей...
        
        Коли ж узяти мої рідні гуманітарні дисципліни, то тут якість радянської освіти напевно була далеко гіршою від західноєвропейської через ідеологічні обмеження та через майже цілковитий брак доступу до закордонної літератури. Занепад радянської системи не був, звичайно, спричинений саме цим, але стан суспільства та стан гуманітарних дисциплін корелюють між собою. Тут на форумі переважає дуже цікава настанова, згідно з якою гуманітарні дисципліни — це сміття, яким підміняють справжню освіту й відволікають людей від поважних речей. Якби тим дописувачам свого часу викладали не марксизм-лєнінізм, а щось цікавіше, вони б, може, були менш наївними. Суспільні - ба й просто інтелектуальні - процеси далеко складніші від явищ навколишньої природи, й не йдуть механічно за певними законами. Тому, на мою думку, стаґнація в суспільних і гуманітарних науках почасти сиґналізувала, а почасти й спричиняла неминучу поразку радянської системи в її безнадійному змаганні з Заходом. Це не означає, що мені подобаються теперішні форми "гуманізації освіти". Але хто ж за неї взявся? Ті самі колишні "марксисти-лєніністи"...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.26 | Георгій
        
        Повертаємося до питання про критерії "хорошої" освіти
        Сергій Вакуленко пише:
        > У цьому питанні є багато нюансів. Про якість освіти слід судити не лише на підставі того, що винесли з університету найкращі випускники, але й на підставі того, який мінімальний рівень знань ґарантує диплом про вищу освіту. Не буду порівнювати зі Штатами, бо майже нічого не знаю про тамтешню ситуацію (мої відвідини тривали два тижні й не збудили бажання їх повторити), але європейський диплом — вартісніший від колишнього радянського. Надто вже багато в нас дипломованих невігласів, причому за радянських часів вони почувалися дуже затишно.
        (ГП) У США їх теж дуже багато. Мене часто просто жах бере, скільки дипломованих людей тут взагалі нічого не знають, і не хочуть знати, і не можуть дізнатися, тому що не привчені, не мотивовані і не навчені дізнаватися. Живляться телевізором і примітивними газетними колонками-жуйками. Є один чудовий американський фільм, називається "Pleasantville." Там про багато що, але зокрема і про цю ментальність. Це фантастична історія, де двоє молодих американців 1990-х років потрапляють у США 1950-х років. Під час уроку географії вчителька розповідає дітям, що Головна вулиця міста Плезантвілл іде перпендикулярно Широкій вулиці міста Плезантвілл. Один з двох головних героїв раптом питає: а що ПОЗА Плезантвіллом? Реакція і вчительки, і класу - повний шок: huh??? Я особисто на власні очі досить часто спостерігав саме отаку розгублену реакцію від багатьох дипломованих американців, коли їх питаєш, чи їм розповідаєш про щось ПОЗА телевізором і газетними колонками-жуйками. А вони є нібито вчилися і мають якісь там університетські дипломи...
        
        > Другий нюанс — відмінності в рівні викладання різних дисциплін. Очевидно, що за радянських часів більше уваги приділялося природничим напрямкам. Ті, хто сюди дописує, переважно хваляться й хвалять. Я не сперечатимуся, бо освіту маю гуманітарну. Але не втримаюся, щоб не послатися на власного дядька, з фаху інженера за напрямком "радіоелектроніка", який більшу частину життя пропрацював у КБ військового заводу (т. зв. "поштової скриньки"). Уся їхня діяльність полягала в тупому намаганні скопіювати роздобуту нелеґально десь за кордоном і завезену саме для цього в СРСР американську військову техніку. Окрім неминучого відставання (на кільканадцять років), запрограмованого такою ідеологією науково-технічного розвитку, слід ізгадати й ту пікантну обставину, що їхня продукція завжди виходила гіршою від аналогічної американської. Нарікання в них тоді були на т. зв. "елементну базу". Сенс їх полягав у тому, що з радянських транзисторів і мікросхем неможливо зробити нічого путнього черех їхню нікудишню якість.
        (ГП) Я приблизно такі самі скарги чув від одного дуже хорошого радянського лікаря-дантиста. Ця жінка дуже багато знала і мала золоті руки. Пацієнти її дуже любили. Але по-справжньому вилікувати хворі зуби вона, за її власними словами, ніколи не могла, тому що якість матеріалів, з яких в СРСР робили пломби, або якість борів, якими оперував дантист, і т.д., була жахлива.
        
        >Полишаючи осторонь причини, що зумовили саме таку якість елементної бази, звернімося до наступного етапу. Десь із середини 90-х рр. з'явилася можливість імпортувати ту елементну базу практично без обмежень. "Поштова скринька", звичайно, на той час уже перебувала в стані цілковитої прострації, але на її руїнах з'явилася приватна фірма, куди зібрали найкращих фахівців (і куди потрапив, зокрема, мій дядько). Отож маємо чистий експеримент: чи зможуть вони, маючи ті самі вихідні передумови , виготовити продукцію рівної якості. Відповідь — ні. Завезене з Заходу (а чи зі Сходу) все одно краще. Отож, фірма існує лише завдяки дрібносерійному виробництву на спецзамовлення, коли конкуренції, як такої, катма. І це, завважте, одна з живих фірм, тоді як за успадкованими від совка величезними підприємствами вже й загуло. Не знаю, чи ця історія докладається лише до радіоелектроніки, а чи й до инших галузей...
        (ГП) тут я навряд чи зможу відкоментувати, тому що не знаю особливостей процесу виробництва військової техніки. У США на речі, пов'язані з війною, армією витрачається кілька сот мільйярдів доларів на рік, більше, ніж у Росії і Китаї, разом узятих. При цьому армія США дійсно має нібито найкращі у світі військові літаки, супер-точні бомби, лазери і т.д. Але коли почалася війна в Іраку, виявилося, що армія США просто не здатна елементарно захистити своїх солдатів від вибухів імпровізованих бомб, що їх у цілком кустарних умовах виробляють мусульманські повстанці. Нема суто матеріальної (нібито) можливості одягнути всіх солдатів у спеціальний захисний одяг. Нема також можливості посадити їх на сучасні машини, здатні на швидкий маневр - солдати подорожують переважно у великих і незграбних машинах, які дуже легко стають жертвою імпровізованих бомб. Проте я, мабуть, відхилився, тому що навряд чи ця ситуація прямо пов'язана з якістю освіти (хоча в якійсь мірі, мабуть, все-таки пов'язана).
        
        > Коли ж узяти мої рідні гуманітарні дисципліни, то тут якість радянської освіти напевно була далеко гіршою від західноєвропейської через ідеологічні обмеження та через майже цілковитий брак доступу до закордонної літератури. Занепад радянської системи не був, звичайно, спричинений саме цим, але стан суспільства та стан гуманітарних дисциплін корелюють між собою.
        (ГП) О, так! Тут я з Вами на 100%. А що, в європейських країнах гуманітарна освіта хороша? У США вона жахлива, кошмарна, її практично взагалі нема.
        
        >Тут на форумі переважає дуже цікава настанова, згідно з якою гуманітарні дисципліни — це сміття, яким підміняють справжню освіту й відволікають людей від поважних речей. Якби тим дописувачам свого часу викладали не марксизм-лєнінізм, а щось цікавіше, вони б, може, були менш наївними. Суспільні - ба й просто інтелектуальні - процеси далеко складніші від явищ навколишньої природи, й не йдуть механічно за певними законами. Тому, на мою думку, стаґнація в суспільних і гуманітарних науках почасти сиґналізувала, а почасти й спричиняла неминучу поразку радянської системи в її безнадійному змаганні з Заходом. Це не означає, що мені подобаються теперішні форми "гуманізації освіти". Але хто ж за неї взявся? Ті самі колишні "марксисти-лєніністи"...
        (ГП) Цілком згоджуюся. А чи не могли б Ви коротко описати принципи університетської освіти у Західній Європі? Як вона працює, на що там звертається головна увага і що в Європі є критеріями ХОРОШОЇ вищої (а також середньої) освіти? Дякую заздалегідь.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        
        2006.02.26 | Сергій Вакуленко
        
        Re: Повертаємося до питання про критерії "хорошої" освіти
        Георгій пише:
        
        > (ГП) О, так! Тут я з Вами на 100%. А що, в європейських країнах гуманітарна освіта хороша? У США вона жахлива, кошмарна, її практично взагалі нема.
        
        Я б так категорично не взагальнював. Деякі американські публікації з мого фаху бувають цілком пристойні, а отже можливість чогось навчитися все-таки є. Хоча справді в тих ділянках, на яких я трохи розуміюся, європейські автори, як правило, мають вищий рівень. Очевидно, Штати до певної міри надолужують власні провали вмілим імпортуванням фахівців з решти світу.
        
        > (ГП) А чи не могли б Ви коротко описати принципи університетської освіти у Західній Європі? Як вона працює, на що там звертається головна увага і що в Європі є критеріями ХОРОШОЇ вищої (а також середньої) освіти? Дякую заздалегідь.
        
        Якщо коротко, та ні, не міг би. Бо в кожній країні своя специфіка, причому відмінності дуже суттєві, починаючи від програм і закінчуючи єрархією наукових ступенів. Незважаючи на це, кінцевий результат скрізь приблизно однаковий. Якщо спробувати виокремити те посутнє, чим європейський підхід відрізняється від радянського та пострадянського, я назвав би одну головну особливість, але перед тим маю зробити відступ.
        
        Останні кілька років я здебільшого викладав полоністичні дисципліни. Свої виклади я завжди починав з застороги до студентів: "Я нічого не можу вас навчити. Але ви можете від мене дечого навчитися". Для мовних дисциплін то є безперечне правило. Жоден викладач не зможе навчити того, хто не здатен навчитися. Та з певним пом'якшенням його можна застосувати, мабуть, і до решти наук.
        
        Отож, у Європі вміють подбати про те, щоб було від кого навчитися. Як на мене, то є головний чинник в освіті. Решта пробем: матеріяльні, організаційні, соціяльні (як-от рівний доступ до освіти), — важливі, але вторинні. Університетське життя зорганізоване таким чином, що існує величезна конкуренція на кожну посаду. При цьому значної різниці між великими та дрібними університетами немає: скажімо, надзвичайний професор з Мюнхена чи Берліна ладен буде все покинути й податися до якого-небудь задрипаного Ґісена на посаду звичайного професора. Кількість докторів у Німеччині далеко перевищує кількість посад. Тому кожен університет має змогу завжди дібрати гарного фахівця в будь-якій галузі. Для тих, хто опиняється на узбіччі, то не є дуже затишна ситуація. Я знаю людей, кому вже за 40, а вони все ще змушені вдовольнятися випадковими курсами (то тут, то там) та ґрантами на проєкти. То є т. зв. "науковий пролетаріят", якому не позаздриш.
        А з другого боку, є за що боротися: університетський викладач почувається цілком респектабельним членом суспільства. Принаймні, його статус не порявняти з тим, що є в Україні.
        
        Наступний елемент — це можливість потрапити до університету практично для кожного випускника школи, який цього бажає. Навчання або безкоштовне, або за майже символічну плату. Але вже в університеті нікого не тягнуть за вуха. Навпаки — вимагають опанувати матеріял. Звичайно, є винятки на малопопулярних спеціяльностях, де багато викладачів і мало студентів: тоді на дещо можуть примружити око.
        
        Щодо корупції та моральних стандартів — один випадок із портуґальського життя:
        
        У Портуґалії досить складно вступити на медичні факультети (високий конкурс). Так от років зо два тому, дочка тодішнього міністра закордонних справ потрапила на цей факультет за пільговою квотою, передбаченою для дітей портуґальських дипломатів, що отримали середню освіту за кордоном. Про це стало відомо, й преса розкопала, що насправді та дочка останні півроку навчалася в Портуґалії й отримала портуґальський атестат про середню освіту. З дозволу міністра освіти їй дозволили, як виняток, піти за пільговою квотою. Наслідок: відставка обох дотичних міністрів; дочка поїхала навчатися кудись за кордон. Найсмішніша подробиця: за фактичними наслідками складених іспитів дочка могла бути зарахована на навчання на загальних підставах.

Архіви Форумів Майдану

Ми не бидло, ми не козли? – Раби!

Відповіді

Частина 1

Частина 2

Re: Частина 2

Re: Частина 2

По-перше, я з Вами свиней не пас

Частина 3

Частина 4

Філософський трактат автора вважаю вартим читання

Re: Філософський трактат автора вважаю вартим читання

Re: Філософський трактат автора вважаю вартим читання

Як повернути той блиск в дитячих очах?

Що до блиску в дитячих очах

Re: Що до блиску в дитячих очах

Вопрос по математике

Вашій логіці не відмовиш

Тем более не понял:

Хай все що Ви написали залишиться на Вашій совісті

Шановный п. Хаврусь!

(Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Оце насправді спірний момент

Re: Оце насправді спірний момент

Іронізуйте, але я не у проповідницькому сенсі...

Здається мова знову йде про різні речі

Логіка не завжди хороший порадник :)

Спасибо, Вы нарисовали красочную картину

Фе, пане Рюген

Пану Рюгену (для розширення світогляду)

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re. firing

Гарвард

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

До вдячності і актуальності питань

Re: До вдячності і актуальності питань

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Шановний Вовкулаче!

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Приклад дуже невдячного раба

Американці патологічно бояться бути невдячними

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Re: (Оффтопік) Re: Тем более не понял:

Lastima...Usted se va tan rapido...

То Ви вважаєте, що все до 1991 р. було добре, і треба було...

Знаєте....

Єдине, в чому я на 100% з Вами, це те...

Re: Єдине, в чому я на 100% з Вами, це те...

Повертаємося до питання про критерії "хорошої" освіти

Re: Повертаємося до питання про критерії "хорошої" освіти