Кандидат наук - невіглас при владі
02/10/2006 | Солідарист
Тезис Роми-606 (квадратних метрів):
Безсмертний: "Солідаризм, оголошений Юлією Володимирівною, став основою для фашизму".
До відома майбутнього доктора юридичних наук підрахуйского ґатунку.
“СОЛІДАРИЗМ – реформістська доктрина, яка впродовж двох десятиліть напередодні Першої світової війни була фактично офіційною ідеологією французької Третьої республіки. На противагу ліберальнім теоріям на кшталт доктрини laissez-faire (“невтручання”), концепціям марксистського колективізму, католицького корпоративізму та анархо-синдикалізму в ній отримали обґрунтування необхідність державного втручання, прийняття соціально орієнтованих законів і принцип добровільності об’єднань . Ворожа концепціям класового конфлікту та перебудови суспільства, вона йшла в одному річищі із соціалізмом, хоч на практиці намагалася його нейтралізувати”. Енциклопедія політичної думки. Київ: Дух і літера, 2000. С.367.
У принципі зв’язок між солідаризмом й фашизмом є. Він полягає у тому, що, перш за все, італійські фашисти намагалися чисто зовнішньо використати ідеї солідаризму, але в дійсності лише спотворювали їх. Точнісінько так як и сучасні комуністи використовують Христові заповіді.
Те, що Рома-606 метрів цього не каже, означає, що він або свідомий провокатор, або те, що на історичному факультеті він займався лише комсомольською працею.
Діагноз: невиліковне невігластво у поєднанні з манією величності та принциповою політичною нерозбірливістю.
Лікувальний рецепт: частіше робити євроремонт своєї маленької хатиночки, щоб звільнити нас від щастя бачити або чути його.
Теоретик ющизма!
Безсмертний: "Солідаризм, оголошений Юлією Володимирівною, став основою для фашизму".
До відома майбутнього доктора юридичних наук підрахуйского ґатунку.
“СОЛІДАРИЗМ – реформістська доктрина, яка впродовж двох десятиліть напередодні Першої світової війни була фактично офіційною ідеологією французької Третьої республіки. На противагу ліберальнім теоріям на кшталт доктрини laissez-faire (“невтручання”), концепціям марксистського колективізму, католицького корпоративізму та анархо-синдикалізму в ній отримали обґрунтування необхідність державного втручання, прийняття соціально орієнтованих законів і принцип добровільності об’єднань . Ворожа концепціям класового конфлікту та перебудови суспільства, вона йшла в одному річищі із соціалізмом, хоч на практиці намагалася його нейтралізувати”. Енциклопедія політичної думки. Київ: Дух і літера, 2000. С.367.
У принципі зв’язок між солідаризмом й фашизмом є. Він полягає у тому, що, перш за все, італійські фашисти намагалися чисто зовнішньо використати ідеї солідаризму, але в дійсності лише спотворювали їх. Точнісінько так як и сучасні комуністи використовують Христові заповіді.
Те, що Рома-606 метрів цього не каже, означає, що він або свідомий провокатор, або те, що на історичному факультеті він займався лише комсомольською працею.
Діагноз: невиліковне невігластво у поєднанні з манією величності та принциповою політичною нерозбірливістю.
Лікувальний рецепт: частіше робити євроремонт своєї маленької хатиночки, щоб звільнити нас від щастя бачити або чути його.
Теоретик ющизма!
Відповіді
2006.02.10 | Рюген
Солидаризм и фашизм
http://www.krotov.info/history/20/pospelovs/page04.htm :Более классический корпоративизм сохранялся в Австрии. Это были последователи барона Фогельзанга и др. От них пошли австрийский солидаризм и клерико-фашизм.
В меньшей степени, чем в Австрии, по тоже значительно, макрокорпоративизм развит в Швеции, Норвегии и Голландии. На этом Коусон оканчивает свой обзор вопросом, случайно ли то, что все эти страны невелики - с населением менее 15 миллионов? По-видимому, все же не случайно. Не случайно, наверное, и то, что в таких странах, как нацистская Германия, фашистская Италия да и имперская Япония корпоративизм оказался очень удобной системой для укрепления тоталитарного режима. Из этого можно сделать заключение о корпоративизме подобное тому, какое сделал Тальмон в отношении демократии: если демократия может быть тоталитарной или либеральной, то и корпоративизм может быть тоталитарным или демократическим, и тогда при условии, что речь идет о либеральной демократии, он может работать без вырождения в полицейский террор, как в выше приведенных малых странах. Дело в том, что демократии, либерально-демократический строй вообще, работают лучше в малых странах, чем в больших, а лучше всего, вероятно, в городах-республиках наподобие древних Афин или современного Сан-Марино, например. Большие же, и особенно многонациональные государства, вообще чреваты вырождением в полицейские. Им приходится держать большие армии и сложные полицейские структуры, которые сами по себе расположены к диктатуре, командности. Если такое государство отстраивать по принципу корпоративности, при котором голос отдельного гражданина, становится гораздо менее эффективным, чем в условиях классической либеральной демократии, опасность его вырождения в тоталитаризм становится гораздо реальнее, чем в малых государствах, в которых отдельный гражданин всегда более слышим, чем в империях.
http://magazines.russ.ru/novyi_mi/2003/2/send.html :
Иной вопрос, что солидаристские периоды в западных странах оказывались недолгими, и панацеей от соблазнов, прежде всего социалистических («с человеческим лицом»), солидаризм не становился: точка равновесия между свободой и силой, обществом и государством в ряде европейских стран давно пройдена, и стрелка, кажется, двинулась в сторону все большей зарегулированности... Но, во всяком случае, способность к самокоррекции демократический мир проявил. Однако предвидеть это семьдесят лет назад вряд ли было возможно, и в те годы взоры многих обратились к Италии. Одним из интеллектуальных лидеров европейского солидаризма был В. Парето, последователь О. Конта, Э. Дюркгейма, Л. Дюги. Сегодня Парето известен в основном как создатель корпоративной теории общества, но специалисты знают его и как автора первых математических моделей общественных и экономических процессов. Корпоративная теория сулила социальную гармонию — в противовес как большевизации, так и упадку. И казалось, все в Италии благоприятствовало ей: идеи Парето взял на вооружение молодой итальянский фашизм.
Не только солидаристы смотрели в те годы на Муссолини с симпатией и надеждой. О. Чемберлен отзывался о нем как о «замечательном человеке... работающем не покладая рук для величия своей страны». У. Черчилль, побывав в Риме, заявил, что «если бы он был итальянцем, то не снимал бы с себя фашистской черной рубашки». Ллойд Джордж публично соглашался с Черчиллем в том, что корпоративная система «является весьма многообещающей концепцией».
http://sasagreen.narod.ru/systema522.html :
Система государственного солидаризма может выстраиваться, например, на национальной (фашизм), религиозной (ислам), классовой (коммунистические режимы) основах. Естественный отбор в конечном итоге определяёт эволюционную эффективность той или иной разновидности, создавая нам необходимость разбираться в уроках истории.
---------------------------
Можно еще много привести ссылок как критических, так и апологетических. Но общая картина ясна:
солидаризм+национализм=фашизм.
Ни убавить, ни прибавить.
2006.02.11 | Солідарист
Кандидат наук - невіглас при владі
Маю проблеми як до Вас звертатися, государ Рюген.Ви що вважаєте, що основні принципи солідаризму, як вони викладені у цитованому джерелі, не актуальні для сучасної України?
Повторюю: 1) необхідність державного втручання; 2) прийняття соціально орієнтованих законів і 3) принцип добровільності об’єднань.
Повідомляю, що це джерело – не є витвір українських націоналістів, на жаль вони до таких висот ще не піднялися, а переклад з англійської Blackwell Encyclopedia of Political Thought, ed. David Miller. Oxford: Blackwell, 2000.
Не конкретизую далі, куди потрібне втручання держави, а куди ні та все інше. Роблю це умисно, щоб Ви знову не мали можливості паплюжити українців й підносити росіян та залишити Вам часу для читання однієї книжки про націоналізм.
Відверто кажучи, не дуже довіряю російським політичним, історичним на іншім джерелам, й не тільки тому, що Росія – батьківщина слонів, а й тому, що навіть освічені росіяни чомусь вважають, що історія їхньої держави налічує більш ніж тисячу років.
Раджу знайти книжку антологію “Націоналізм”. Антологія. Київ: Смолоскип, 2000.
Розумію, що вона Вас не відучить від побудови дуже простих арифметичних формул як відповідей на надто складні політичні та історичні питання. Але мабуть будете трохи обережнішими у демонструванні Вашої поверхневої енциклопедичності.