Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
02/12/2006 | Defendor academia
ПУНКТ 6 У ВИКОНАННІ ВУА “ЗА ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ В НАУЦІ” ЦЕ НЕЧУВАНЕ ТА РОЗГНУЗДАНЕ ЗНУЩАННЯ НАД ПРАВАМИ ТА РЕНОМЕ СПРАВЖНІХ УКРАЇНСЬКИХ ВЕЛЕТНІВ
Завдяки благодійній та безкоштовній допомозі відважної радистки Кєт, вдалося дізнатися про умови членства в цій асоціації. Це ж суцільний жах та неприпустиме у правовій державі знущання над всіма її законами та її офіційно найрозумнішими синами та дочками.
Ви тільки уважно прочитайте.
“5. Умовами індивідуального дійсного членства є підтримка мети, основних засад діяльності та завдань Асоціації; підтверджена надрукованими науковими працями участь у світовому науковому процесі та особиста заява науковця.
6. Підтвердженням участі у світовому науковому процесі вважається наявність щонайменше трьох публікацій, надрукованих протягом останніх 10 років, у
- журналах зі списку ISI (Інститут наукової інформації, Філадельфія, США, www.isinet.com) для представників природничих, технічних та математичних наук;
- журналах зі списку ISI або тих фахових журналах, що видані в країнах ЄС (включаючи асоційовані країни-члени ЄС), Північній Америці та Японії, для представників соціальних та гуманітарних наук;
- матеріалах або працях (не тезах!) всесвітніх та європейських фахових конгресів, симпозіумів чи конференцій;
- формі наукових монографій або розділів у колективних працях, виданих у провідних світових видавництвах;
7. В окремих випадках дійсними членами Асоціації можуть стати науковці, котрі мають вагомий та визнаний фахівцями науковий доробок у галузях, пов’язаних з дослідженням культури та історії України. Рішення про це приймається кваліфікованою більшістю голосів на засіданні Координаційної ради Асоціації.
8. Науковці віком до 30 років (включно) приймаються до Асоціації при умові наявності однієї публікації, яка задовольняє вимогам п.6. При цьому передбачається, що вимоги п.6 будуть виконані через 5 років.”.
Немає меж моєму збуренню. Буду звертатися до Конституційного суду, а якщо потрібно то й до Європейського суду з позовом заборонити цю асоціацію за її відверто антинауковий, антидержавницький та антиукраїнський характер.
Своїм шостим пунктом стосовно членства ВУА легалізує дискримінацію значної більшості справжніх українських наукових велетнів.
Ви тільки подумайте, не обов’язково по українські, що пересічний академік, ректор, директор, декан, або навіть народний депутат, не кажучи вже про чиновника найвищих рангів або активного учасника помаранчевої революції, який не має певної купи надрукованих наукових праць у західних так званих рейтингових журналах, не може буде членом цієї асоціації. Це ж мракобісся.
Поважна людина та визнаний учений світового рівня бути членом НАНУ може, а ВУА – ні!!! Його внесок визнаний НАНУ й державою. Наша квітуча та заможна держава не жаліє коштів на підтримку його плідної наукової діяльності.
А ці “асоційники” не будуть приймати його до своїх лав, тим самим публічно його цяцькуючи та принижуючі його людську та наукову гідність.
Переконаний й впевнений, що вимоги цих пунктів – відверте, нахабне та принижуюче ідолопоклонство перед загниваючим Заходом. Справжній державник повинен вимагати цілком протилежного – визнавати західних вчених справжніми вченими лише, коли їхні праці надруковані принаймні у трьох періодичних виданнях наших Національних університетів. Підкреслює – різних: зі Сходу, Центру та Заходу. Ні, чотирьох буде краще та об’єктивніше -- й із АР Крим. Ні, ні – імперативною вимогою ще повинне бути друкування праць у виданнях всесвітнє відомій Тернопільської Академії, зрозуміло якої.
Невже ж ці нахаби будуть ще вимагати й сплати членських внесків за членство у цьому збіговиську???
А якщо там ще є обмеження на зайняття керівних посад 2-3 роками? Це ж взагалі нечуване лиходійство проти людей дуже похилого віку! А де будуть влаштовуватися цінні та безцінні керівні кадри?
Єдино що втішає, так те, що мало хто може задовольнити вимогам цих нелюдських та надлюдських умов, а серед них хто може, малий буде відсоток бажаючих бути членами ВУА.
Тому ця ВУА вмре найближчим часом.
А українська наука та освіта будуть розцвітати та квітнути на засадах концепції, яку найближчим часом обнародує група з розвитку наукової сфери, створена в жовтні минулого року нашим Народним Президентом. Бажано б винести її затвердження на референдум, але на даний час робити це недоцільно з політичної точки зору.
Завдяки благодійній та безкоштовній допомозі відважної радистки Кєт, вдалося дізнатися про умови членства в цій асоціації. Це ж суцільний жах та неприпустиме у правовій державі знущання над всіма її законами та її офіційно найрозумнішими синами та дочками.
Ви тільки уважно прочитайте.
“5. Умовами індивідуального дійсного членства є підтримка мети, основних засад діяльності та завдань Асоціації; підтверджена надрукованими науковими працями участь у світовому науковому процесі та особиста заява науковця.
6. Підтвердженням участі у світовому науковому процесі вважається наявність щонайменше трьох публікацій, надрукованих протягом останніх 10 років, у
- журналах зі списку ISI (Інститут наукової інформації, Філадельфія, США, www.isinet.com) для представників природничих, технічних та математичних наук;
- журналах зі списку ISI або тих фахових журналах, що видані в країнах ЄС (включаючи асоційовані країни-члени ЄС), Північній Америці та Японії, для представників соціальних та гуманітарних наук;
- матеріалах або працях (не тезах!) всесвітніх та європейських фахових конгресів, симпозіумів чи конференцій;
- формі наукових монографій або розділів у колективних працях, виданих у провідних світових видавництвах;
7. В окремих випадках дійсними членами Асоціації можуть стати науковці, котрі мають вагомий та визнаний фахівцями науковий доробок у галузях, пов’язаних з дослідженням культури та історії України. Рішення про це приймається кваліфікованою більшістю голосів на засіданні Координаційної ради Асоціації.
8. Науковці віком до 30 років (включно) приймаються до Асоціації при умові наявності однієї публікації, яка задовольняє вимогам п.6. При цьому передбачається, що вимоги п.6 будуть виконані через 5 років.”.
Немає меж моєму збуренню. Буду звертатися до Конституційного суду, а якщо потрібно то й до Європейського суду з позовом заборонити цю асоціацію за її відверто антинауковий, антидержавницький та антиукраїнський характер.
Своїм шостим пунктом стосовно членства ВУА легалізує дискримінацію значної більшості справжніх українських наукових велетнів.
Ви тільки подумайте, не обов’язково по українські, що пересічний академік, ректор, директор, декан, або навіть народний депутат, не кажучи вже про чиновника найвищих рангів або активного учасника помаранчевої революції, який не має певної купи надрукованих наукових праць у західних так званих рейтингових журналах, не може буде членом цієї асоціації. Це ж мракобісся.
Поважна людина та визнаний учений світового рівня бути членом НАНУ може, а ВУА – ні!!! Його внесок визнаний НАНУ й державою. Наша квітуча та заможна держава не жаліє коштів на підтримку його плідної наукової діяльності.
А ці “асоційники” не будуть приймати його до своїх лав, тим самим публічно його цяцькуючи та принижуючі його людську та наукову гідність.
Переконаний й впевнений, що вимоги цих пунктів – відверте, нахабне та принижуюче ідолопоклонство перед загниваючим Заходом. Справжній державник повинен вимагати цілком протилежного – визнавати західних вчених справжніми вченими лише, коли їхні праці надруковані принаймні у трьох періодичних виданнях наших Національних університетів. Підкреслює – різних: зі Сходу, Центру та Заходу. Ні, чотирьох буде краще та об’єктивніше -- й із АР Крим. Ні, ні – імперативною вимогою ще повинне бути друкування праць у виданнях всесвітнє відомій Тернопільської Академії, зрозуміло якої.
Невже ж ці нахаби будуть ще вимагати й сплати членських внесків за членство у цьому збіговиську???
А якщо там ще є обмеження на зайняття керівних посад 2-3 роками? Це ж взагалі нечуване лиходійство проти людей дуже похилого віку! А де будуть влаштовуватися цінні та безцінні керівні кадри?
Єдино що втішає, так те, що мало хто може задовольнити вимогам цих нелюдських та надлюдських умов, а серед них хто може, малий буде відсоток бажаючих бути членами ВУА.
Тому ця ВУА вмре найближчим часом.
А українська наука та освіта будуть розцвітати та квітнути на засадах концепції, яку найближчим часом обнародує група з розвитку наукової сфери, створена в жовтні минулого року нашим Народним Президентом. Бажано б винести її затвердження на референдум, але на даний час робити це недоцільно з політичної точки зору.
Відповіді
2006.02.13 | casesensitive
Re: Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
хе-хевообще на Западе получить грант не публикуя 3-5 статей в первоклассных журналах (а не просто в списке ISI, где мурзилок хватает) В ГОД достаточно сложно. Так что требования должны быть "минимум 5 публикаций в последние 5 лет". Лучше 10.
2006.02.13 | Insurgent
Нет предела "совершенству"
Может лучше начинать с более или менее реального, а затем путем развития и конкуренции повышать требования?2006.02.13 | loup-garou
Re: Нет предела "совершенству"
Звичайно, список ISI не ідеальний. Є "мурзілки" (наприклад, таке г..но, як російський ЖЭТФ), немає деяких журналів екстра класу (наприклад, Adv. Theor. Math. Phys.). Але взагалі менш-більш нормальні критерії - в тому плані, що всіх, хто їм не задовольняє, можна виганяти без розмов навіть з провінційних вузів і інститутів.2006.02.13 | casesensitive
Re: Нет предела "совершенству"
я просто написал к чему нужно стремиться. А начать можно и с того, что написано в статье; кстати, еще одним критерием членства могло бы быть получение средств от западных фондов на конкурсной основе.2006.02.13 | Испытатель
Забыли про результаты
Ох, дорогой Сasesensetive, Вы б только знали, сколько эти западные фонды убухали денег своих налогоплательщиков на туристические поездки представителей наших общественных и гуманитарных наук на вполне конкурсной основе. И это не считая немереных поездок туда-сюда всякоразных там исполнительных директоров и их заместителей.
А вот оригинальных публикаций в приличных западных журналах и издательствах по результатам этих поездок практически как не было, так и нет.
А сколько стоит содержание обслуги при этих фондах? Все как на подбор красавицы, вежливые, с содержанием в три-четыре раза больше зарплаты профессора. Согласен, что многие профессора и этого не заслуживают, но все же ...
Я б на месте богатеньких и глупеньких западных Буратино выдавал бы после победы в конкурсе ровно половину бабок -- на проживание и питание, а оставшуюся сумму только после предъявления опубликованных и обещанных в проекте результатов.
Прошу отметить, что я очень добренький -- не предлагаю же требовать от научного туриста возвращения денег после бесплодного в научном отношении пребывания в западных университетских кэмпусах.
2006.02.14 | Георгій
Re: Забыли про результаты
Испытатель пише:> Ох, дорогой Сasesensetive, Вы б только знали, сколько эти западные фонды убухали денег своих налогоплательщиков на туристические поездки представителей наших общественных и гуманитарных наук на вполне конкурсной основе. И это не считая немереных поездок туда-сюда всякоразных там исполнительных директоров и их заместителей.
(ГП) В університетах і наукових центрах США для контролю над такими речами є спеціальна контора, яка називається "Office of Sponsored Programs" (OSP). Гроші, які приходять на адресу університету чи наукового центру від грантодавця, юридично вважаються власністю саме університету чи наукового центру, а не особи, яка виграла грант, тому університет і його юридичний представник, OSP, мають повне право вимагати від того, хто виграв грант, дотримуватися певних правил. Наприклад, OSP слідкує, щоби грантові гроші не використовувалися на безглузді розважальні туристичні поїздки.
> А вот оригинальных публикаций в приличных западных журналах и издательствах по результатам этих поездок практически как не было, так и нет.
(ГП) Це дуже серйозна проблема. У США теж є достатньо людей, які виграють грант, іноді досить великий, і не дають ніякої віддачі. Але деякі фінансуючі організації ведуть спеціальний облік таких "нерентабельних" осіб. У системі NIH, наприклад, людині, яка отримала грант і не опублікувала результатів своєї роботи, практично неможливо (ніколи!) отримати ще один грант, тому що NIH дуже чітко фіксує, хто є хто - хто вже мав від них гроші (і що з цими грішми зробив), а хто не мав.
> А сколько стоит содержание обслуги при этих фондах? Все как на подбор красавицы, вежливые, с содержанием в три-четыре раза больше зарплаты профессора. Согласен, что многие профессора и этого не заслуживают, но все же ...
(ГП) Ви маєте на увазі західних чи українських "красавиц?"
> Я б на месте богатеньких и глупеньких западных Буратино выдавал бы после победы в конкурсе ровно половину бабок -- на проживание и питание, а оставшуюся сумму только после предъявления опубликованных и обещанных в проекте результатов.
(ГП) А як же експерименти, якщо мова іде про проект з природознавчих наук? Не всі ж гуманітарії, деяким потрібні реактиви, обладнання, тварини, клітинні лінії, бібліотеки генів, рекомбінантні плазміди, тощо...
> Прошу отметить, что я очень добренький -- не предлагаю же требовать от научного туриста возвращения денег после бесплодного в научном отношении пребывания в западных университетских кэмпусах.
(ГП) А якщо серйозно - що саме вимагається в Україні від такого туриста?
2006.02.13 | Георгій
Re: Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
casesensitive пише:> на Западе получить грант не публикуя 3-5 статей в первоклассных журналах (а не просто в списке ISI, где мурзилок хватает) В ГОД достаточно сложно.
(ГП) Так. Правда, є різні гранти. Є особливі гранти для молодих дослідників, які ще не мають серйозної репутації і грошей на технічний персонал (наприклад, у системі NIH це так звані AREA Awards). Для таких грантів важливіша цікава ідея, ніж об'єм попередньої роботи чи кількість публікацій. Також є особливі гранти для розвитку наукових досліджень у суто педагогічних закладах (маленьких провінційних університетах чи коледжах). Ці гранти мають за свою мету фінансувати не стільки розвиток якоїсь оригінальної наукової концепції, скільки просто обладнання наукової лабораторії і залучення до експериментаторської праці студентів. Наприклад, Університет штату Місісіпі недавно отримав величезний грант від одного біотехнологічного закладу на розвиток протеоміки (з участю студентів і аспірантів). Мій університет (Університет для жінок штату Місісіпі) теж недавно отримав величезний грант від NIH на залучення студентів до дослідження пріонів, а також, зовсім недавно (не без старань вашого покірного слуги:)) невеличкий грант на розвиток досліджень студентів у галузі клітинної іммунології. Проте Ви маєте рацію - для тих, хто вже є визнаним вченим і хто працює у визнаних наукових центрах, отримати серйозні грантові гроші без публікації КІЛЬКОХ дуже хороших статей у ДУЖЕ хороших журналах ЩОРОКУ дуже складно, практично неможливо.
>Так что требования должны быть "минимум 5 публикаций в последние 5 лет". Лучше 10.
(ГП) В ідеалі так; принаймні для тих, хто працює у наукових центрах і для кого суто наукова робота є єдиним заняттям. Для персоналу педагогічних закладів, який має велике викладацьке навантаження, чи, наприклад, для медичного персоналу ці вимоги можуть бути трохи м'якішими.
2006.02.14 | не академик
Re: Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
> вообще на Западе получить грант не публикуя 3-5 статей в первоклассных журналах (а не просто в списке ISI, где мурзилок хватает) В ГОД достаточно сложно. Так что требования должны быть "минимум 5 публикаций в последние 5 лет". Лучше 10.Оно конечно для Украины это актуально, ибо у многих ничего нет. Но критерий плох сам по себе. Сейчас требование КОЛИЧЕСТВА публикаций как необходимое условие для подачи проектов у нас, на Западе, очень активно дискутируется. Народ приспособился, многие просто "тиражируют" статьи. Я когда вижу более 4 статей в год у профессора, то смех разбирает. Это физически невозможно, учитывая препод. нагрузку. Разве что вместе с аспирантами, но всегда ли вклад руководителя тут существенен? Вот один мой знакомый даже статейку написал:
http://www.physicstoday.org/vol-57/iss-3/p61.html#ref
Почитайте, со многим я согласен.
Поверьте, если таковой критерий ввести и в Украине, то первыми приспособятся самые "недостойные". Мировой опыт показывает. Должно быть и сверху ограничение. Причем в разных науках различное, есть специфика. Так же как и по индексам цитирования. Вот подавали мы несколько лет назад ОЧЕНЬ большой проект на создание центра. Причем принимали участие все науки. Так по формальным данным типа публикации*ипакт фактор и индекс цитирования большинство деньги нужно было отдать медикам и немного биологам. Опомнились, поняли, что нужно вводить поправочные коэффициенты на каждую науку...
Вот вспомнилось мне, много лет назад один киевский академик и директор института избирался в союзные академики. Ну и не мудрствуя лукаво, включил в список работ ВСЕ свои журнальные публикации. Подчеркиваю журнальные, причем в лучших союзных журналах. Не помню сколько их было точно, но где-то за 500. Причем где-то 200 без соавторов. По этическим соображениям не называю имени, ибо он жив и продолжает "руководить". Так вот другой союзный академик, мною очень уважаемый и, к сожалению, уже ушедший из жизни, весьма резонно заметил, что написать столько САМОМУ физически невозможно. Прокатили... Так что критерий плох, а проблема стара как жизнь.
2006.02.14 | casesensitive
Re: Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
на западе практически все работы которые публикует профессор это работы сделанные его аспирантами и постдоками. Аспирант/постдок работает руками (и головой) - первый автор. Зав лаб помогает писать, ищет гранты, обеспечивает "тылы" - последний автор; это НОРМАЛЬНО.После 50-и я не знаю никого из full professors кто бы что-то делал руками. Но работы у них предостаточно, так что соавторство это имхо заслуженное.
2006.02.14 | Георгій
Все вірно!
casesensitive пише:> на западе практически все работы которые публикует профессор это работы сделанные его аспирантами и постдоками. Аспирант/постдок работает руками (и головой) - первый автор. Зав лаб помогает писать, ищет гранты, обеспечивает "тылы" - последний автор; это НОРМАЛЬНО.
(ГП) Абсолютно вірно. Хороші постдоки часто і розробляють свій власний план експериментів (професор тільки консультує), і пишуть статті повністю самі (професор редагує). Це абсолютно нормально. Тому не дивно, що деякі керівники великих лабораторій, де працює десяток чи більше постдоків і ще десяток аспірантів, публікують 10-15 статей на рік. З іншого боку п. "Не-Академік" правий - на Заході теж іноді "тиражують" статті, тобто штучно розділяють зроблену роботу на "мінімально публікабельні шматки" і публікують ці шматки як окремі статті. Наприклад, постдок ММ і постдок НН робили один і той самий експеримент, але постдок ММ додав у систему речовину А, а постдок ММ - речовину Б. Лабораторія готує дві окремі статті і посилає першу у "Журнал з А-логії," а другу - у журнал з "Б-логії."
> После 50-и я не знаю никого из full professors кто бы что-то делал руками. Но работы у них предостаточно, так что соавторство это имхо заслуженное.
(ГП) О, так. Хороший американський професор у дослідницькому центрі працює часто 60-65 годин на тиждень, так само як і постдоки.
2006.02.14 | casesensitive
Re: Все вірно!
Георгій пише:> (ГП) О, так. Хороший американський професор у дослідницькому центрі працює часто 60-65 годин на тиждень, так само як і постдоки.
конечно, у моего руководителя PhD (возраст >60) были
- аспиранты, с которым куча возни (постдоки уже самостоятельные должны быть)
- свои гранты
- рецензии на чужие гранты
- свои статьи
- рецензии на чужие статьи
- участие в куче комиссий на факультете (например, по отбору новых кандидатов в faculty)
- небольшая, но значительная учебная нагрузка
только успевай разгребать
2006.02.14 | не академик
Re: Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
casesensitive пише:> на западе практически все работы которые публикует профессор это работы сделанные его аспирантами и постдоками. Аспирант/постдок работает руками (и головой) - первый автор. Зав лаб помогает писать, ищет гранты, обеспечивает "тылы" - последний автор; это НОРМАЛЬНО.
>
Ну, вот еще одна "поправка" на специфику, на ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЕ исследования. Несколько иначе дела обстоят в теоретических областях. Ну, нет критерия единого для всех.
> После 50-и я не знаю никого из full professors кто бы что-то делал руками. Но работы у них предостаточно, так что соавторство это имхо заслуженное.
Тут есть еще один моральный фактор, в соавторстве после 50ти. Я ощутил это когда перевалил за 45. С ужасом обнаружил, что 3-4 жизней не хватит, чтобы реализовать даже те идеи, которые уже имеются, довести "до ума" черновики. Я тогда вспомнил байки про Н.Н.Боголюбова (хоть и знаком был со стариком, но не знаю насколько это правда, "мальчишкой" был тогда, не мог спросить). Говорили, что к "солидному возрасту" он накопил "папочки" с черновиками и идеями, до которых просто не доходили руки. И периодически отдавал их тем своим ученикам, которые по его мнению могут осилить это задачу, развить их в теории. Не претендуя на соавторство, главное - не похоронить идею. Тут самое сложное - это найти таких учеников, а авторство второстепенно. Если не под прессом "publish-or-perish", а тебе еще до пенсии далеко...
2006.02.15 | Defendor academia
Пункт 6 у виконанні ВУА “За європейські цінності в науці” це
«Оно конечно для Украины это актуально, ибо у многих ничего (то есть публикаций в приличных западных научных журналах) нет» пишет «не академик» о безумном и наглом требовании пункта 6.Неужели, многие академики, которые из-за чрезвычайной занятости руководящей и направляющей творческой деятельности не имеют времени просто оформить их гениальные работы, будут лишены права возглавить борьбу за европейские ценности в науке? Это невозможно себе представить!
Это противоречит всем законам - людским и Божеским.