Критерії хорошої освіти
02/27/2006 | Георгій
З дозволу інших учасників, відкрию окрему гілку, тому що дискусія у гілці "Ми не бидло..." дещо, на мій погляд, вийшла за межі її теми.
Продовжую з гілки "Ми не бидло...":
http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1140985634
Георгій пише:
>А що, в європейських країнах гуманітарна освіта хороша? У США вона жахлива, кошмарна, її практично взагалі нема.
>(Проф. Вакуленко) Я б так категорично не взагальнював. Деякі американські публікації з мого фаху бувають цілком пристойні, а отже можливість чогось навчитися все-таки є. Хоча справді в тих ділянках, на яких я трохи розуміюся, європейські автори, як правило, мають вищий рівень. Очевидно, Штати до певної міри надолужують власні провали вмілим імпортуванням фахівців з решти світу.
(ГП) Я власне мав на увазі викладання гуманітарних предметів загалу - школярам, студентам коледжів ("liberal arts colleges"), і університетським студентам, які НЕ спеціалізуються з гуманітарних дисциплін. Мені дуже не подобається принцип цього викладання. Учні шкіл і студенти зовсім не отримують уяви, наприклад, про історичний процес. Предмет історії виклажається у формі набору фактів про життя людей у певній МІСЦЕВОСТІ - наприклад, в усіх штатах учні і студенти вивчають "історію" саме свого штату; також викладається "історія" міста, де розташована школа, чи містечка, чи "хутора." Один мій знайомий студент, наприклад, розповідав мені, що ВСЯ історія, яку йому викладали в його середній школі, це була "історія" його крихітного містечка в американській глухомані, на кордоні між Місісіпі і Луїзіаною, яке має характерну назву Пікеюн. Вся та "історія," за його словами, зводилися до наступного: "They cut some pine trees. Then a train passed by. Then they cut some more pine trees." Приблизно на тому ж рівні стоїть у середніх школах і коледжах викладання літератури і філософії. Величезний акцент робиться саме на місцевих авторах, або на "політично коректних" течіях. (Наприклад, студенти, які записалися на курс філософії, можуть на протязі практично всього цього курсу слухати цикл лекцій про філософію ліворуких чорношкірих жінок-інвалідів міста Пікеюн з гомосексуальною орієнтацією. Це жарт, але він дає уяву про ситуацію в гуманітарній освіті США
).
Втім, Ви маєте рацію - МОЖЛИВІСТЬ навчитися чомусь американські студенти-гуманітарії мають. Можна, якщо маєш бажання, знайти цікавого професора, поступити на магістерську або докторську програму з мов, літератури, історії, філософії - все це існує. Просто для 99.999 чи більше відсотків американців це ніколи не здійснюється. Але може так воно і треба?
Продовжую з гілки "Ми не бидло...":
http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1140985634
Георгій пише:
>А що, в європейських країнах гуманітарна освіта хороша? У США вона жахлива, кошмарна, її практично взагалі нема.
>(Проф. Вакуленко) Я б так категорично не взагальнював. Деякі американські публікації з мого фаху бувають цілком пристойні, а отже можливість чогось навчитися все-таки є. Хоча справді в тих ділянках, на яких я трохи розуміюся, європейські автори, як правило, мають вищий рівень. Очевидно, Штати до певної міри надолужують власні провали вмілим імпортуванням фахівців з решти світу.
(ГП) Я власне мав на увазі викладання гуманітарних предметів загалу - школярам, студентам коледжів ("liberal arts colleges"), і університетським студентам, які НЕ спеціалізуються з гуманітарних дисциплін. Мені дуже не подобається принцип цього викладання. Учні шкіл і студенти зовсім не отримують уяви, наприклад, про історичний процес. Предмет історії виклажається у формі набору фактів про життя людей у певній МІСЦЕВОСТІ - наприклад, в усіх штатах учні і студенти вивчають "історію" саме свого штату; також викладається "історія" міста, де розташована школа, чи містечка, чи "хутора." Один мій знайомий студент, наприклад, розповідав мені, що ВСЯ історія, яку йому викладали в його середній школі, це була "історія" його крихітного містечка в американській глухомані, на кордоні між Місісіпі і Луїзіаною, яке має характерну назву Пікеюн. Вся та "історія," за його словами, зводилися до наступного: "They cut some pine trees. Then a train passed by. Then they cut some more pine trees." Приблизно на тому ж рівні стоїть у середніх школах і коледжах викладання літератури і філософії. Величезний акцент робиться саме на місцевих авторах, або на "політично коректних" течіях. (Наприклад, студенти, які записалися на курс філософії, можуть на протязі практично всього цього курсу слухати цикл лекцій про філософію ліворуких чорношкірих жінок-інвалідів міста Пікеюн з гомосексуальною орієнтацією. Це жарт, але він дає уяву про ситуацію в гуманітарній освіті США
). Втім, Ви маєте рацію - МОЖЛИВІСТЬ навчитися чомусь американські студенти-гуманітарії мають. Можна, якщо маєш бажання, знайти цікавого професора, поступити на магістерську або докторську програму з мов, літератури, історії, філософії - все це існує. Просто для 99.999 чи більше відсотків американців це ніколи не здійснюється. Але може так воно і треба?
Відповіді
2006.02.27 | igor
Re: Критерії хорошої освіти
Давно вже мене мучить це питання. Яка ж освіта є хорошою. Оскільки в освіту я потрапив відносно недавно. Тому це питання не є для мене очевидним. Я не претендую на оригінальність, але ось деякі спостереження.Для чого власне потрібна освіта? Самій людині, суспільству, роботодавцю. Тут інтереси ніби більш-менш очевидні. Проте в самій освіті я б виділив принаймні три горизонти.
Перший - миттєвий. Це освіта на сьогодні. Абсолютно конкретні знання і навички необхідні для роботи на конкретному робочому місці сьогодні. Завтра скоріше за все вони стануть іншими, або стануть непотрібними. В інформаційних технологіях це порядка 5-10 років. Це ті програмні продукти, середовища що застосовуються сьогодні. Це навички програмування конкретними мовами, адміністрування конкретних операційних систем. Без цього тебе ніхто на роботу не візьме.
Другий - тактичний рівень. Це фундаментальні фахові знання. Ті що залишаються майже незмінними протягом принаймні 30-50 років. Цього достатньо щоб триматися на плаву до пенсії. Володіння цим рівнем дозволяє значно швидше реагувати на швидкоплинні зміни технологій. Це знання того як побудований компілятор, архітектури компютера, теорії операційних систем, базових алгоритмів. Це можливість грамотно діяти в нестандартних ситуаціях.
Третій - стратегічний рівень. Він дає можливість рухатися далі тих знань, що вже отримані. Отримувати нові результати. Для цього необхідно знати звідки і як взялися фундаментальні фахові знання. Це знання "вузьких місць" фундаментальних фахових знань, їх обмежень. Власне це вже науковий рівень. Цей рівень дає можливість отримувати принципово нові знання і технології. Як правило цей рівень вимагає досить вільного володіння математичним апаратом разом із його глибоким розумінням.
Для відбору і формування потенційного науковця найбільш прийнятним є шлях від стратегічного до миттєвого. Але цей шлях 1)дуже дорогий 2)доступний лише для незначної меншості. Цей шлях не є природним. Наприклад. Ви вивчаєте дискретну математику, теорію алгоритмів, ..., програмування на асемблері, програмування на С++, програмування в Microsoft Visual C++ .NET.
Такий шлях дозволяє майже 100% відібрати студентів придатних до наукової роботи. Інші відчувають дискомфорт, переляк і мало що розуміють, але стараються щось запамятати, щоб не вигнали. Нарешті на старших курсах добираються до "свого", їх успішність суттєво покращується. На роботі вони переконуються що те що вони не вивчили виявляється їм не так і потрібне і іноді користуються фрагментами фундаментальних знань. Здібні, якщо їх підготували зайву кількість, хоч і тоскують але цілком пристойно виконують рутинну роботу.
Більш мягкий варант розпочинається із середини (з тактичного рівня). Приблизно так зараз навчають іноземним мовам. До філологічної освіти це не дотягує, граматичний фундамент якось засвоюється, але 90% залишаються і німими і глухими.
Зауважу, що там де мова йде про роботу із складними обєктами і нестандартними ситуаціями принципово не можна розпочинати нижче тактичного рівня. Яскравий приклад - медицина. Не можна спочатку вчити як лікувати і лише потім чому саме так слід лікувати. Тому в лікарській освіті немає заочних форм навчання. Як наслідок має бути дуже значний відсів бо інакше отримаємо нікудишню якість.
Ці рівні по чисельності утворюють піраміду. Свідченням цього є асортимент і наклади спеціальної літератури, яку можна віднести до цих рівнів.
Шлях від миттєвого і вище є найбільш дешевим. Але значна кількість потенційних науковців, отримавши на ранніх етапах можливість працювати, задовольняються максимум тактичним рівнем. Тим більше що здібності дозволяють їм добитися тут значних успіхів. Найслабші взагалі залишаються навіть без фундаментальних знань. Проте в середньому це значно ефективніший шлях ніж попередні.
Ще ефективніше збирати вже готових фахівців із стратегічним рівнем підготовки. Це все одно, що забирати готове золото, а не промивати тони породи.
Між іншим, якщо провести анологію із збагаченням, то перший шлях відповідає тому, що вся порода розтирається на порошок і з неї добувається 99.9% золота. На жаль навіть на золотих копальнях це не виправдовує затрат. Породу дроблять поетапно на кожному етапі виконуючи збагачення (селекцію).
Прорахувати відношення цих рівнів є нереальною задачою. Залишається лише надати максимум свободи у виборі і можливості для реалізації, а також стимули. Рейтинги університетів, що приводились на цьому форумі, лише опосередковано зачіпають стратегічний рівень.
В Україні поки що ситуація не ясна. Бо свободи вибору немає і зі стимулами також проблема. Очевидно, що піраміда лише формується.
2006.02.28 | Englishman
Re: Критерії хорошої освіти
Георгій пише:
> У США вона жахлива, кошмарна, її практично взагалі нема.
> (ГП) Я власне мав на увазі викладання гуманітарних предметів загалу - школярам, студентам коледжів ("liberal arts colleges"), і університетським студентам, які НЕ спеціалізуються з гуманітарних дисциплін. Мені дуже не подобається принцип цього викладання. Учні шкіл і студенти зовсім не отримують уяви, наприклад, про історичний процес. Предмет історії виклажається у формі набору фактів про життя людей у певній МІСЦЕВОСТІ - наприклад, в усіх штатах учні і студенти вивчають "історію" саме свого штату; також викладається "історія" міста, де розташована школа, чи містечка, чи "хутора." Один мій знайомий студент, наприклад, розповідав мені, що ВСЯ історія, яку йому викладали в його середній школі, це була "історія" його крихітного містечка в американській глухомані, на кордоні між Місісіпі і Луїзіаною, яке має характерну назву Пікеюн. Вся та "історія," за його словами, зводилися до наступного: "They cut some pine trees. Then a train passed by. Then they cut some more pine trees." Приблизно на тому ж рівні стоїть у середніх школах і коледжах викладання літератури і філософії. Величезний акцент робиться саме на місцевих авторах, або на "політично коректних" течіях. (Наприклад, студенти, які записалися на курс філософії, можуть на протязі практично всього цього курсу слухати цикл лекцій про філософію ліворуких чорношкірих жінок-інвалідів міста Пікеюн з гомосексуальною орієнтацією. Це жарт, але він дає уяву про ситуацію в гуманітарній освіті США
>
> Втім, Ви маєте рацію - МОЖЛИВІСТЬ навчитися чомусь американські студенти-гуманітарії мають. Можна, якщо маєш бажання, знайти цікавого професора, поступити на магістерську або докторську програму з мов, літератури, історії, філософії - все це існує. Просто для 99.999 чи більше відсотків американців це ніколи не здійснюється. Але може так воно і треба?
Не здійснюється, бо не хочуть, чи не дають? ІМХО- перше. Конкурс на гумантарні науки до аспірантури, як правило, значно нижчий ніж на технічні дисципліни, чи економіку. Тому я не бачу ніяких проблем.
2006.02.28 | Георгій
Re: Критерії хорошої освіти
Englishman пише:>> (ГП) (...) Можна, якщо маєш бажання, знайти цікавого професора, поступити на магістерську або докторську програму з мов, літератури, історії, філософії - все це існує. Просто для 99.999 чи більше відсотків американців це ніколи не здійснюється. Але може так воно і треба?
> Не здійснюється, бо не хочуть, чи не дають? ІМХО- перше. Конкурс на гумантарні науки до аспірантури, як правило, значно нижчий ніж на технічні дисципліни, чи економіку.
(ГП) Так. Згідний. Перше. Не хлібна робота. Суспільство не потребує.
>Тому я не бачу ніяких проблем.
(ГП) Проблема - величезна кількість повних невігласів, які зеленого поняття не мають про світову історію, інші країни, інші культури. Але може дійсно це не проблема, а так і треба?
2006.02.28 | igor
Re: Критерії хорошої освіти
Напевно проблема не у тому, що в суспільстві є невігласи, навіть якщо їх досить багато. Проблема коли ці невігласи складають суспільну еліту: бізнесову, політичну, державну. Коли вони тихенько собі живуть на околиці, аби тільки їх не чіпали, то це цілком нормально. Навіть є надія що вони підтягнуться. Погано, коли вони починають відігравати активну роль. Які шанси потрапити "на верх" випускників нерейтингових університетів? Наша ж еліта майже масово із заошною освітою отриманою в "феодальних" ВНЗ та ВПШ. Та й успішністю своєю мало хто може похвалитисяЗ гуманітарною освітою дуже складне питання. Це набагато складніше ніж формальні науки. Такі речі формуються віками. І Україна мала хороші традиції, та й зараз ще має (не в офіційній освіті, звичайно). І є ознаки відродження. Тому такий шалений крик і опір.
2006.03.01 | Englishman
Re: Критерії хорошої освіти
Георгій пише:> >Тому я не бачу ніяких проблем.
> (ГП) Проблема - величезна кількість повних невігласів, які зеленого поняття не мають про світову історію, інші країни, інші культури. Але може дійсно це не проблема, а так і треба?
Таких "культурних" невігласів вистачає у будь-якій країні. Чи їх відносно більше у США, ніж в тій же Європі? Не знаю. Складається враження, що Ви в цьому впевнені, але чи це підтведжється якимось об"єктиними дослідженнями?
2006.03.01 | Георгій
Re: Критерії хорошої освіти
Englishman пише:> Георгій пише:
> > >Тому я не бачу ніяких проблем.
> > (ГП) Проблема - величезна кількість повних невігласів, які зеленого поняття не мають про світову історію, інші країни, інші культури. Але може дійсно це не проблема, а так і треба?
> Таких "культурних" невігласів вистачає у будь-якій країні. Чи їх відносно більше у США, ніж в тій же Європі? Не знаю. Складається враження, що Ви в цьому впевнені, але чи це підтведжється якимось об"єктиними дослідженнями?
(ГП) Я не стверджую, що їх у США більше, ніж в Європі. Я тільки знаю, що у США їх дуже багато - причому це не тільки моє суб'єктивне враження, а й результати різних опитувань (напр., скільки-то там і не так мало відсотків американців стверджують, що Joan of Arc була дружиною Ноя і т.д.). Про Європу я судити не можу, не маю достатньо інформації.
2006.02.28 | Englishman
І ще
Ігор згадав рейтинги... При всьому критичному до них ставленні, я вважаю що ранжування університетів згідно оцінки науковців зі всього світу (т. зв. peer review) все ж дає деяке уявлення про силу тих чи інших програм. Згідно рейтингу, підготовленого Таймс, американські університети домінують в усіх категоріях (в т.ч. і в гуманітарних науках).http://en.wikipedia.org/wiki/Times_Higher_World_University_Rankings
2006.02.28 | Ghost of Восхищенный
Какие негодники составители этих рейтингов!
Какие негодники составители этих рейтингов! Вот настоящие изменники Майдана!!!Просмотрел все эти насквозь фальшивые, субъективные, нечестные, купленные рейтинги.
Где в этих паршивых рейтингах украинский вуз ЕВРОПЕЙСКОГО УРОВНЯ, возглавляемый ученым с МИРОВЫМ ИМЕНЕМ паном Брюховецким? В Азиопу-то его-то могли включить?
Задание Гаранту во время его будущих разъездов по миру брать с собой Брюховецкого, Патона, Семиноженко, Кремня и им подобных для убедительного и окончательного доказательства высочайшего уровня науки и образования в Украине.
Кстати – у качества образования есть много «измерителей». И вовсе не количество людей с дипломами, в том числе и научными.
Это – уровень жизни и благополучия людей, это развитость культуры, это качество политикума, это место страны в мировом научном пространстве и т.д.
Да, еще одно. То, о чем и как ведется обсуждение на этом форуме, тоже немаловажный показатель качества и уровня образования участников.
И то, доходят ли иногда звучащие здесь здравые мысли до лиц, принимающих решения, – это тоже показатель качестве и уровня их образованности, демократичности и открытости.
Зримо видно, что большинство из нас этих рейтинговых университетов не кончало.
2006.02.28 | igor
Re: Какие негодники составители этих рейтингов!
І чого Вас так на Брюховецького тягне! Цілком пристойний університет. Навіть один із найкращих в Україні. До чого, до речі, доклав немалих зусиль Брюховецький, один із ініціаторів академічної чесноти. Підозрюю, що саме це Вас найбільше пече.Хіба мало в Україні куди більш достойних людей. Наприклад ось тут http://www.paco.net.ua/~slao/akademy_today.htm,
Кажучи прямо, Ваші наміри є очевидними. Звичайно, відродження і розвиток Могилянки річ дуже неприємна. Можу зрозуміти
А взагалі то темою є якість освіти. Як там у Могилянці?
2006.02.28 | igor
Рейтинги і якість
Тема рейтингів уже виникала на форумі, хоча розмова і пішла трохи в іншому напрямку. На http://maidan.org.ua/n/osvita/1131054188 пані Ірина зробила спробу проаналізувати, що саме відображає рейтинг. Можливо хтось більш детально пояснить процедуру формування цих рейтингів?Безумовно, що рейтинг є інтегральним показником якості у світі. Стосовно України цей інструмент не працює головним чином через традиційну ізольованість суспільства від світу і освітніх закладів від суспільства. Ні міністерство ні керівництво університетів навіть не ставлять задачу потрапити у ці рейтинги. Навіщо? Дорослі дяді бавляться у власні ігри (часто на гроші
Пропоную порівняти систему функціонування університету в Україні і у США, Англії. З погляду викладача. З погляду студента.
Я, як викладач, від студентів практично не залежу. У мене повна залежність від зав.кафедрою і від адміністрації. Якщо стосунки хороші отримаю хороший набір навантаження і навпаки. Якщо все Ок до мене ніхто не чіпляється і я в міру свого світогляду його реалізую. Якщо проблеми - застосовують нормативи вищої школи. Можна навіть на 100% в правовому полі. Як правило, початок полягає у відвідуванні занять зав., або наближеною персоною. Далі увага сконцентровується на методичному забезпеченні. Це просто рай. Там прелік доходить до 30 пунктів на дисципліну. Вас клюють на всіх засіданнях всіх рівнів. Спроба подати голос на захист розцінюється як вершина хамства. Ви повинні сидіти за столом на кафедрі від дзвінка до дзвінка. "Колеги" розбігаються від тебе й демонструють солідарність і лояльність до адміністрації, найбільш віддані вже починають вихвачувати куски майна. Зявляються скарги студентів. Якщо вдасться протриматися то не далі наступного конкурсу, або навчального року.
Інша картина, якщо ви "VIP" персона. Найкраще - "чийсь" родич. Тоді для вас зав. пусте місце. А викладання - клондайк, особливо в сесійний період. Звичайно, якщо ви нормальна людина то VIP статус дає можливість цілком нормально працювати.
У великих містах, з багатьма університетами, змінити місце роботи не дуже велика проблема. Але чим далі від столиці тим гірше. Тому більшість провінційних ВНЗ перетворилися на феодальні мікрокраїни з пожиттєвими посадами і непорушністю устоїв, з потомственністю кадрів.
Цікаво, що переважна частина філій комерційних ВНЗ взагалі вибудувані за родинним принципом.
Описана ситуація, напевно, цілком можлива і в США. Але отой проклятий рейтинг... Цікаво, а на ці рейтинги хтось зважає? Зрозуміло перші 10, а ті що в другій половині списка?
2006.02.28 | Сергій
Re: Рейтинги і якість
Не заперечу, але додам кілька деталей:-від студента залежиш, оскільки якшо не буде набору скоротять викл.
ставку і часом студентів шукають "по домах";
-"розмова з деканом" чекає, коли спробуєте відрахувати студента, котрого на екз./заліку побачили вперше;
-декан зазвичай в кожній групі має "своїх" студентів, і при бажанні може запросто зорганізувати вам і студентські заяви і тд., і тп. впритул до того, що вас виживуть з вельми неприємною характеристикою.
А взагалі я вже про то писав
-дайте мені знати де в "рейтингових" вузах є навантаження викладачів будь-якої ланки по 800-1000 годин (лекцій, лаб, семінарів)+ "методична", "наукова" і "виховна" робота?
-чому не можливо повернутися в "рідний університет" після стажування/постдока чи ін. з-за кордону?
-я підтримую введення системи вступу в вуз з умовою вільного вибору "хорошим студентом" місця навчання, але поряд з тим зауважте кого тепер вчать природничі факультети вузів. Для прикладу, на 1-2 курсі хімфаку одного з престижних укр. вузів вчиться 75% студентів, котрі при вступі, на іспиті з хімії, набирали менше 30% можливих балів:(
2006.02.28 | igor
Рейтинги і якість
Я мав на увазі залежність від нормальних студентів. Я, наприклад, принципово не тисну на відвідування студентами своїх занять. Відсотків 30 ходять завжди, ще 30 іноді пропускають, 30 іноді ходять, 10 ніколи не ходять. Немає сенсу примушувати. Тоді пасивна частина буде просто заважати активній і втрачається контакт із аудиторією.Я прекрасно розумію причину наявності "баласту". Вона зовнішня. Особливості фінансування освіти. Тому я даю можливість "баласту" пройти на "мінімальному рівні". Так щоб не заважали ні мені ні іншим студентам. Звичайно, це освітній брак з дипломами. Але я не в змозі змінити ці правила гри. Я правда, навіть був подумав, що мова про європейську систему освіту це серйозно. Якщо навчання йде не на "потоці" то проблема "баласту" вирішується дуже просто. Нехай собі вчаться не 4, а 8-15 років, якщо є бажання.
Що отримали? Студентів Н. і М. не бачив жодного разу (їх і в групі ніхто не бачив). Ставлю F -повторне вивчення. Зам декана дивиться на мене як на придурка: "Ви будете з ними займатися за індивідуальним графіком без оплати?" "А Ви їх приведете на заняття?". Напевно він їх так до цього часу і не знайшов
Цікава трансформація євросистеми оцінювання. Запитання студентів: "Чому ви не ставите нам бали за відвідування занять?". Я здивований: "За що? І навіщо? ". Це вже масова практика. Як там у рейтингових університетах, скільки балів за присутність ставлять?
А як же тоді з мобільністю? На щастя у моєму ВНЗ така система не закріплена нормативно. Але вже можу назвати ВНЗ де таке положення вже затверджено. Лише за присутність можна набрати як мінімум на 3 бали.
Не можливо повернутися в "рідний університет" після стажування/постдока чи ін. з-за кордону тому, що міністерство освіти проводило і продовжує проводити політику ізоляції України. На ділі. Познайомтеся з біографією міністра.
Врахуйте, що чиновник апріорі безграмотний. Як він розбереться де ви були, чим займалися, і що за папірець Вам видали. То й що що Harvard University? Він же навіть 1-го рівня акредитації немає. І що це таке постдок? В принципі, чиновник правий. Не його це компетенція вирішувати ці питання. Це питання цілком здатна вирішити вчена рада, або навіть кафедра. В крайньому випадку можна створити експертну комісію. Було б бажання, або як кажуть "політична воля".
Рівень підготовки з природничих наук у вступників суттєво знизився. 1) Внаслідок специфічної "кадрової" політики в СШ. 2)Відсутності навчальної бази. 3)Падіння престижу природничих спеціальностей.
Але це не так страшно, якщо у студента є намір вчитися. Але падіння початкового рівня треба обовязково враховувати. Наприклад, ввести місячний-семестровий нульовий курс. Де підтягнути студентів хоча б до середнього рівня (я навіть мав таку практику і можу підтвердити результативність навіть мінімальної підготовки). Інакше подальше навчання перетвориться на кошмарики. Значно складніше скорегувати навчальні плани.
Однак особливості місцевого менеджменту такого не передбачають
Прийняти не готового до навчання абітурієнта можна, а довчити це вже ціла проблема. На межі антикорупційних розслідувань. У звязку із зайвим витрачанням бюджетних коштів
2006.02.28 | Георгій
Re: І ще
Englishman пише:> Ігор згадав рейтинги... При всьому критичному до них ставленні, я вважаю що ранжування університетів згідно оцінки науковців зі всього світу (т. зв. peer review) все ж дає деяке уявлення про силу тих чи інших програм. Згідно рейтингу, підготовленого Таймс, американські університети домінують в усіх категоріях (в т.ч. і в гуманітарних науках).
(ГП) Безумовно. Не сперечаюся з цим. Але згодьтеся, це все-таки не спростовує моєї тези, що гуманітарна освіта у США жахлива. Говорити інакше - це приблизно те саме, що говорити, що в СРСР гуманітарна освіта була чудова, тому що там працював такий геніальний гуманітарій (посмертно визнаний чи не найоригінальнішим філософом 20-го сторіччя), як М.М. Бахтін. Одна вчителька історії з московського ПТУ розповідала мені у 1980-і роки, що її учні - приїжджі з російської сільської глибинки - сміялися з неї, кажучи, от Ви нам про історію, літературу, бібліотеки, а в нашому селі вийдеш на околицю взимку, і чуєш, як вовки виють. Тут у США у певному сенсі те саме. В глибинці вовки не виють, але віддаленість людей від Гарвардів і Йейлів приблизно така сама, як віддаленість людей у російській глибинці від Московського Інституту міжнародних відносин.
2006.03.01 | Englishman
Re: І ще
Георгій пише:
>> (ГП) Безумовно. Не сперечаюся з цим. Але згодьтеся, це все-таки не спростовує моєї тези, що гуманітарна освіта у США жахлива.
Але на основі чого робиться це твердження? Вищу освіту в США отримує великий відсоток населення, і очікувати, що всі з них мають оволодти об"ємом знань, що надається в елітних навчальних закладах- нереально. Більшість прагне оволодіти знаннями, потрібними на ринку праці, і тому робить вибір на користь більш практичих предметів. В той же час, головну проблему я бачу не на університетському рівні, а в середніх шолах. Саме нерівність у якості викладання, що вар"ює у залежності від місцезнаходження тієї чи іншої школи і рівні її фінансування, приводить до описаних вами проблем, а селекція студентів за більш\меньш престижними університетами у більшості випадкі є результатом нерівності фінансових можливостей їх батьків. При цьому, ті студенти що були найкращими навіть у поганих школах, все ж загалом можуть поступити до елітних приватних і державних навчальних закладів ,а ті що вчилися гірше йдть до університетів- середняків (в яких вимоги, тим не менш, є досить високими). Врешті решт, більшість йде або в непрестижні заклади, або зовсім відмовляється від вищої освіти.
Як мені здється, Ваші претензії головним чином стосуються університетів, що обслуговують останню групу, але чи вона є репрезентативною для американської системи в цілому? Якщо орієнтуватися на абсолютні цифри, може й так, але, як на мене, вони говорять лише про те, що вищу освіту в країні отримує дуже багато людей (можливо в іншій країні вони б такої можливості взгалі не мали). Щоб якість навчання покращувалася і в третій групі закладів, ІМХО треба звернути увагу на шкільну систему, бо без підготовлених студентів навряд чи можна сподіватися на якісніший навчальний процес.
2006.03.01 | Георгій
Згоден, але я ж саме про те і кажу...
Englishman пише:> Георгій пише:
> >> (ГП) Безумовно. Не сперечаюся з цим. Але згодьтеся, це все-таки не спростовує моєї тези, що гуманітарна освіта у США жахлива.
> Але на основі чого робиться це твердження? Вищу освіту в США отримує великий відсоток населення, і очікувати, що всі з них мають оволодти об"ємом знань, що надається в елітних навчальних закладах- нереально. Більшість прагне оволодіти знаннями, потрібними на ринку праці, і тому робить вибір на користь більш практичих предметів.
(ГП) Звичайно так, все вірно, але ж якась гуманітарна основа повинна бути в людей... Не знаю, може це я просто динозавр. Мені чомусь здається, що будь-який випускник коледжу чи університету повинен хоч трохи знати історію, світову географію, якісь елементарні поняття про інші мови, інші культури тощо. Реально я цього у США не бачу. Мова не про рівень елітарних університетів, а про щось значно елементарніше...
>В той же час, головну проблему я бачу не на університетському рівні, а в середніх шолах.
(ГП) Так. Я згідний з цим.
> (...) треба звернути увагу на шкільну систему, бо без підготовлених студентів навряд чи можна сподіватися на якісніший навчальний процес.
(ГП) Так.
2006.03.03 | igor
Критерії хорошої освіти СЕРЕДНЯ ШКОЛА
Шановний Георгію! Чи не могли б Ви трошки прояснити освітню систему в Америці. Можливо зможуть допомогти й інші дописувачі.З якого це приводу. На цьому ж форумі "Усвідомлений вибір 2006" показав цитати із передвиборчих програм стосовно освіти. Звісно, що в програмах написано аби щось було написано. Але й дискусії в рамках того ж проекту показали, що й серед освітян немає певних реальних програм, володіння ситуацією. Власне виявилося, що ніхто не знає що таке якісна освіта, що директор повністю залежить від РВНО і МВНО, а вчитель повністю залежить від директора.
Давайте почнемо із середньої школи, старших класів (за аналогією із нашою школою). Можливо стане видно як хоча б деяких наших проблем уникають там.
1) Чи є якісь рейтинги загальноосвітніх шкіл? Як визначається рівень тієї чи іншої школи, кому підпорядкована школа (чи є там щось на зразок РВНО), як визначаються робочі плани, програми навчання?
2) Від кого залежить і кому підпорядкований вчитель, як визначається його рівень, оплата?
3) Ким і як призначається директор школи, інша адміністрація. За що їх можуть звільнити?
4) В яких формах існує шкільне самоврядування, яка його роль і реальні можливості?
І запитання до земляків-освітян. Як оцінити діяльність школи, вчителя. З метою, скажімо побудови рейтингів шкіл міста. Що має враховувати такий критерій і як ці параметри встановити.
В ідеалі бажано отримати 4-5 позицій які враховують найбільш важливі аспекти і які можна досить просто і обєктивно виміряти.
2006.03.03 | Георгій
Re: Критерії хорошої освіти СЕРЕДНЯ ШКОЛА
igor пише:> Шановний Георгію! Чи не могли б Ви трошки прояснити освітню систему в Америці. Можливо зможуть допомогти й інші дописувачі.
(ГП) Спробую, хоча я в середній освіті не фахівець. Трохи поїздив по середніх школах нашого штату як учасник одного проекту покращення викладання природознавчих дисциплін, але глибоко системи американської середньої освіти не знаю.
> 1) Чи є якісь рейтинги загальноосвітніх шкіл? Як визначається рівень тієї чи іншої школи, кому підпорядкована школа (чи є там щось на зразок РВНО),
(ГП) У США кожний штат поділений на багато невеличких "шкільних регіонів" чи "дистриктів" ("school districts"). Кожний з цих "дистриктів" має свій керівний орган ("District Board of Education"). Борди окремих дистриктів підкоряються бордові штату. На чолі кожного з місцевих чи регіональних "бордів" стоїть так званий "суперінтендант" ("Superintendent"). Борд штату теж очолює суперінтендант, причому його не обирають - його (або її) призначає губернатор штату. Суперінтендант набирає собі у штат борду різних людей, як зі спеціальною педагогічною освітою, так і без. Вчителі і директори шкіл посилають на засідання бордів своїх делегатів, які мають на цих засіданнях право голосу.
Головна задача бордів - слідкувати, щоби школи, які входять у їх юрисдикцію, були "акредитовані." Акредитація - це законодавчий акт, що його приймає (або не приймає) Конгрес даного штату після розглядання матеріалів, що їх готує спеціальна акредитаційна комісія. Ця комісія працює згідно з правилами акредитації, що їх розробляє так званий Департамент освіти штату (аналог нашого Міністерства освіти). Ці правила передбачають регулярне зовнішнє тестування. Якщо окрема школа сильно і довго відстає за результатами цього тестування від інших шкіл дистрикту, борд дистрикту може її закрити. Так само борд штату може закрити цілий дистрикт.
>як визначаються робочі плани, програми навчання?
(ГП) Я точно не знаю, але не думаю, що вони існують... У принципі, кожний американський вчитель може сам собі планувати заняття з дітьми, домашні завдання, підручники і т.д. У цьому відношенні ніякого адміністративного тиску нема, аби діти добре здавали тести. Якихось програм, розкладів предметів, що їх би спускали зверху, нема.
> 2) Від кого залежить і кому підпорядкований вчитель, як визначається його рівень, оплата?
(ГП) Вчитель підпорядкований директорові школи, який призначається суперінтендантом даного дистрикту. Щоби викладати у середній школі, вчитель повинен мати вчений ступінь бакалавра або (іноді, не скрізь і не завжди) магістра і також сертифікат про спеціальне тренування у педагогіці.
Заробітна платня вчителя іде з місцевих фондів і тому дуже залежить від того, наскільки заможні люди у тому чи іншому дистрикті, скільки вони платять податків. Наприклад, платня вчителя у якомусь заможному окрузі Південної Каліфорнії чи Коннектікуті може бути 50-60 тис. доларів на рік, а платня вчителя того ж рівня у якомусь затрапезному захолусному окрузі Місісіпі чи Луїзіани, де окрім лісів і свиноферм більше нічого нема - 25 чи 20 тис. на рік (на які майже неможливо прогодувати сім"ю після податків). Це привносить проблему залучення дійсно хороших кваліфікованих вчителів у ці діри. Іноді школи у відсталих округах так недоукомплектовані, що вчитель з дипломом історика викладає також природничі науки і математику (вже як там може), або тренер з бейсболу викладає англійську мову (теж вже як може), і т.д.
Звичайно, вчителі з магістерськими чи (особливо) докторськими дипломами отримують більшу платню.
> 3) Ким і як призначається директор школи, інша адміністрація. За що їх можуть звільнити?
(ГП) Директорів шкіл призначають суперінтенданти дистриктів, а решту адміністрації призначає директор. Звільнити директора можуть, коли: (а) школа не отримує чергової акредитації; (б) Борд дистрикту приходить до обгрунтованого висновку, що той чи інший директор не відповідає своїй посаді (наприклад, кривдить дітей, поводить себе з ними аморально і т.д.).
> 4) В яких формах існує шкільне самоврядування, яка його роль і реальні можливості?
(ГП) У середній школі якогось особливого самоврядування учнів на рівні цілої школи, наскільки я знаю, нема. Є різні громадські організації - бойскаути, герлскаути, різні клуби за інтересами тощо. На рівні класу є учень, якого інші учні обирають президентом класу. Його або її функція головним чином мотиваційна - заохочувати інших учнів до навчання.
Взагалі школи у США надзвичайно різні. Є державні школи, де навчання для учнів і їх батьків завжди безкоштовне. Є також платні приватні школи. Ці останні варіюють від крихітних парафіяльних шкіл при маленьких церквах до величезних і надзвичайно дорогих "преп"-шкіл, де навчання може коштувати 12 і більше тисяч доларів на рік. Якість викладання, глибина, підготовленість учнів до складностей сучасного життя, до вступу у ВНЗ як правило суттєво вища у "преп"-школах (хоча іноді трапляються і ДУЖЕ хороші державні школи, особливо в університетських містечках). Ще раз, ніякої координації між цими дуже, дуже різними школами нема. Ніякого тиску згори відносно того, які предмети викладати і як, теж нема - є тільки тиск, щоби учні добре складали зовнішні тести.
Ще треба сказати, що учні у старших класах американських шкіл можуть самі собі обирати предмети, формувати свій власний розклад. Наприклад, якщо підліток не збирається іти до університету, він має повне право не вивчати складних математичних чи природознавчих дисциплін.
2006.03.04 | igor
Критерії хорошої освіти СЕРЕДНЯ ШКОЛА
Дуже дякую, пане Георгію!Якщо я правильно зрозумів, то шкільна система є незалежною від місцевої влади. Тобто мер якогось американського містечка, або місцевий авторитет не можуть здійснювати шкільні призначення?
А що таке тестові завдання. Може дасте посилання на сторінки де їх можна побачити, для прикладу. Цікаво, ці тести відкриті, тобто чи тестові запитання є наперед відомими і вибірка здійснюється лише безпосередньо перед тестуванням, чи тести розробляють кожен раз заново. Де саме і хто проводить тестування.
Як здійснюється школярами старших класів вибір дисциплін. Як це реалізується практично? Вони пишуть заяви, заповняють анкети, як враховується їх бажання. Адже в наших школах із жорстким розкладом і заняттями по 6 уроків дуже важко уявити як це можна зробити.
Те ж запитання і стосовно університету. Як практично реалізовується цей вибір. Що робити із розкладом, навчальними планами, навантаженням. Адже Ви знаєте нашу систему підготовки. Тобто, а що потрібно зробити, щоб зявилася альтернатива вибору. Адже її відсутність це основне джерело корупції. А якщо до викладача ніхто не запишется, або запишеться дуже мало. І навпаки, якщо бажаючих дуже багато. Як уникають накладок занять? Як це практично відбувається?
Вибачте, що так Вас допитую, але ці питання починають задавати студенти, а ці особливості можна помітити лише в американських фільмах. Як не дивно, але про це у нас майже відсутня інформація. Чи можливо хтось дасть посилання де є інформація з цих питань?
І у нас весь вступ до міжнародної освіти зводиться до 100 бальної системи з літерними оцінками і так званої "кредитно-модульної системи", що абсолютно не зачіпає самої суті системи підготовки.
Я принаймні обіцяю познайомити з цією інформацією найширше коло студентів і викладачів.
2006.03.05 | Георгій
Середня і вища школи у США
igor пише:> Дуже дякую, пане Георгію!
(ГП) Прошу дуже.
> Якщо я правильно зрозумів, то шкільна система є незалежною від місцевої влади. Тобто мер якогось американського містечка, або місцевий авторитет не можуть здійснювати шкільні призначення?
(ГП) Ні, мер не може; директора середньої школи призначає суперінтендант дистрикту (можливо, з врахуванням думки вчителів, хоча я не впевнений). У вищій школі посади викладачів, деканів і ректорів заповнюються після рішення спеціальних пошукових комітетів ("search committees"), сформованих з університетських викладачів різного рангу (від асистентів до повних професорів). Це рішення затверджується так званим Президентом університету - але це формальність, а сама посада Президента досить-таки церемоніальна.
> А що таке тестові завдання. Може дасте посилання на сторінки де їх можна побачити, для прикладу. Цікаво, ці тести відкриті, тобто чи тестові запитання є наперед відомими і вибірка здійснюється лише безпосередньо перед тестуванням, чи тести розробляють кожен раз заново. Де саме і хто проводить тестування.
(ГП) Я зараз не готовий на це відповісти. Відповім пізніше після деякої розвідки. Зараз тільки можу сказати, що деякі викладачі мого університету знайомі з цими тестами і дуже не задоволені ними. За словами цих викладачів, ці тести примітивні, роблять акцент не на розумінні якогось предмету, а головним чином на заучуванні слів. Я сам не маю про це безпосередньої інформації, але можу в це повірити, тому що знаю, які погані середні школи проходять акредитацію.
> Як здійснюється школярами старших класів вибір дисциплін. Як це реалізується практично? Вони пишуть заяви, заповняють анкети, як враховується їх бажання. Адже в наших школах із жорстким розкладом і заняттями по 6 уроків дуже важко уявити як це можна зробити. Те ж запитання і стосовно університету.
(ГП) Дозвольте одразу про університети, тому що про середню школу я не знаю нюансів. В університетах США нема одного стандартного і обов'язкового для всіх студентів розкладу занять. Кафедри складають тільки розклад, який каже, з якої до якої години і в якій аудиторії буде викладатися певний предмет. Студенти ЗАПИСУЮТЬСЯ на цей предмет. Запис проводиться суто індивідуально - нема ні груп, ні потоків, ні факультетів. Технічно робиться це через комп'ютерну систему, яка називається (принаймні у моєму університеті) Banner Web. У цій системі міститься вся інформація про всі предмети, які всі кафедри університету пропонують у даному семестрі. Студент відкриває Banner Web і бачить, що от, наприклад, кафедра історії викладає історію Західної цивілізації в понеділок і в середу з 8 до 10, а кафедра природничих наук - загальну хімію у вівторок і четвер з 10 до 12, а кафедра кулінарного мистецтва - мистецтво виготовлення сосисок у п'ятницю з 3 до 4. Якщо у цих аудиторіях ще є місце, студент може зареєструватися на ці курси. У даному випадку, припустимо, місця є, тому що всі ці предмети викладаються у великих аудиторіях. Також, очевидно, що нема конфлікту між проміжками часу, коли ці предмети викладаються. Таким чином, студент може вільно зареєструватися на всі три ці предмети чи курси (в американських університетах їх часто називають "classes").
Якщо студент пройде ці курси, скласть іспити з кінцевим балом не нижче D (найвищий A, найнижчий F), йому за них будуть зараховані певні "кредито-години" (credit hours). Наприклад, за великий і складний курс загальної хімії, який має в собі елементи лекції і лабораторних занять, студентові можуть бути зараховані 4 кредито-години, а за простенький напів-розважальний курс про сосиски (або, скажімо, курси йоги чи їзди верхи) - одна кредито-година. В моєму університеті нормою вважається, коли студент бере 12-13 кредито-годин на семестр.
Коли студент акумулює певну кількість кредито-годин, його переводять на вищий щабель. Одразу після вступу студент в американських ВНЗ називається freshman. Коли набирається певна визначена кількість кредито-годин, він стає sophomore, потім junior, і нарешті senior. У БІЛЬШОСТІ випадків - але не обов'язково - sophomore це студент другого року навчання, junior - третього і senior - четвертого. Але так не завжди: окремі особливо талановиті і організовані студенти можуть стати sophomore вже у середині першого року навчання і т.д. З іншого боку, студенти з проблемами (переобтяжені родиною чи роботою, або ліниві, або неорганізовані, або не дуже академічно обдаровані) можуть залишатися freshmen чи sophomores багато років. У принципі, поки вони платять за своє навчання, ніхто їх у шию не жене.
Для того, щоби закінчити університет з ученим ступенем бакалавра, потрібні дві речі. По-перше, треба пройти ВСІ без виключення предмети так званого "core curriculum," тобто обов'язкового загальноосвітнього мінімуму. У "core curriculum" входить, наприклад, курс англійської мови з акцентом на те, як треба писати самостійні письмові роботи; курс загальної математики з елементами статистики і комп'ютерних дисциплін; два-три курси з природничих наук (наприклад, курс лекцій і лабораторних робіт із загальної біології і курс з фізики, чи курс з фізики і курс з геології, чи курс хімії і курс астрономії тощо); і курс з історії або філософії (ці курси називаються "critical thinking classes"). По-друге, треба вибрати фокус навчання, те, що в американських університетах називається "major." Наприклад, якщо студент обирає "major" з біології, йому (чи їй) для випуску з університету вже недостатньо тільки того курсу загальної біології, який є частиною core curriculum - потрібні ще курси з ботаніки, зоології, екології, клітинної та молекулярної біології, біохімії тощо. З іншого боку, студент, який обирає major в історії, може обмежитися тільки одним курсом загальної біології, але він (чи вона) повинен брати курси історії античності, історії середніх віків, політичних наук, з архівної справи тощо.
Всі курси в американських університетах мають номери. Курси легкі, оглядового змісту, для початківців починаються з цифри 1 - наприклад, найпростіший курс загальної біології називається BIO 101. Складніші курси починаються з цифр 2, 3, або 4. Наприклад, для студентів, чий major є мікробіологія, в нашому університеті пропонуються курси під номерами BSM 240 (підсилений курс загальної мікробіології), BSM 452 (мікробіологія патогенів), i BSM 455 (імунологія). Майже всі курси з номерами більше одиниці мають пререквізити, тобто на них студент може записатися тільки у тому випадку, якщо він вже пройшов якийсь простіший, більш базисний курс. Наприклад, пререквізити для BSM 240 є загальна хімія, загальна біологія і твір з англійської мови. Пререквізитом для мого курсу BSB 450 (патофізіологія) є курс BSB 120 (нормальна фізіологія людини).
> Вибачте, що так Вас допитую, але ці питання починають задавати студенти, а ці особливості можна помітити лише в американських фільмах.
(ГП) Ну що Ви, пане Ігорю. Моя приємність. Взагалі ця система має і сильні, і слабкі сторони. Розкажу про деякі складності і проблеми пізніше.
2006.03.05 | Englishman
Re: Середня і вища школи у США
Георгій пише:>
> Всі курси в американських університетах мають номери. Курси легкі, оглядового змісту, для початківців починаються з цифри 1 - наприклад, найпростіший курс загальної біології називається BIO 101. Складніші курси починаються з цифр 2, 3, або 4.
Маленька і не дуже суттєва поправка- так не всюди. Хоча в Америці в більшості людей 101 асоціюється з найлегшим, вступним предметом, деякі університети мають трохи незвичну градацію.Наприклад, в моєму студенти спочатку беруть 001, потім 100, і тільки після цього 101. На деяких кафедрх може бути ще по-іншому.
2006.03.05 | Георгій
Дяккую! І ще трохи...
Englishman пише:> Маленька і не дуже суттєва поправка- так не всюди. Хоча в Америці в більшості людей 101 асоціюється з найлегшим, вступним предметом, деякі університети мають трохи незвичну градацію.Наприклад, в моєму студенти спочатку беруть 001, потім 100, і тільки після цього 101. На деяких кафедрх може бути ще по-іншому.
(ГП) Так, дійсно, дякую за це зауваження - воно дає деяку уяву про автономію університетів у США, про їх право встановлювати свої власні традиції. Я ще забув сказати, що є окремі курси для студентів, які вже мають диплом бакалавра - аспірантів (graduate students) чи для так званих postbaccalaureate students, тобто формально не зарахованих до магістерських чи докторських програм, але таких, хто вже є BA (Bachelor of Arts) чи BS (Bachelor of Science). Ці курси в моєму університеті починаються з цифри 5 або 6. Також є так звані split-level classes, тобто курси, які однаково рекомендуються і студентам-старшокурсникам, і аспірантам. Наприклад, курс імунології, що я його викладав в Університеті штату Місісіпі, називався BIO 431/600 Immunology.
Ще дуже важливо те, що студенти мають можливість вийти з того чи іншого курсу до певної календарної дати. Наприклад, у моєму університеті встановлюються три таких дати для кожного навчального семестру. Перша дата - буквально через пару тижнів після початку семестру. Якщо студент виходить з курсу (знову ж таки, за допомогою комп'ютерної системи Banner Web) до цієї дати, він чи вона не отримує ніякої оцінки (у транскрипт іде тільки буква W - withdrew), і йому чи їй повністю повертаються гроші, заплачені за цей курс. Друга дата - ближче до середини семестру. Якщо студент виходить з курсу після першої дати, але до цієї другої, він або вона отримує за курс оцінку WP чи WF (на розгляд викладача; WP означає "withdrew passing," тобто студент показував принаймні деякий прогрес до того, як залишив курс, а WF - "withdrew failing" - означає, що студент був абсолютно безнадійний, мав погані оцінки і/або не ходив на заняття тощо). Третя дата - близько до кінця семестру і називається "Withdraw from the University date." Це коли студент взагалі виписується з УСІХ курсів, на які він був записаний у даному семестрі. Це своєрідна "швидка допомога" для тих, у кого академічні справи ідуть зовсім погано - у цьому випадку студент не отримує зовсім незадовільної оцінки і його або її формально не виключають і не переводять на випробовувальний термін (probation).
Окремо про цей випробовувальний строк і про оцінки. Паралельно з оцінками-літерами (А, В, С і т.д.) у транскрипт студента ідуть також цифрові оцінки. Наприклад, оцінка А має за свою паралель оцінку 4, оцінка А-мінус - 3.5, і т.д. Ці цифрові оцінки усереднюються, і таким чином кожний студент завжди має за кожний семестр певну середню оцінку за всі свої класи - так званий GPA, або Grade Point Average. GPA для студентів часто дуже важлива річ, тому що ті з них, хто мають стипендії від якихось державних чи приватних спонсорів, отримують ці стипендії ЗА УМОВИ, що вони матимуть GPA не нижче, скажімо, 2.8 чи 2.6 і т.д. Також, університет встановлює випробовувальний строк (probation) для тих студентів, чий GPA падає нижче якоїсь мінімальної норми, наприклад, нижче 1.5 чи 1.0 (як правило, цей мінімум нижчий для молодших курсів і вищий для спеціальних програм чи для аспірантів). Якщо у наступному семестрі справи не покращуються, студента можуть тимчасово виключити (suspend) і примусити почати навчання знову, після оформлення заново усіх вступних документів.
Ще треба сказати, що у формуванні свого власного розкладу студентові повинен допомагати так званий радник, advisor. Бути таким радником є обов'язок досвідчених викладачів, як правило тих, хто вже поварився на цій роботі 2-3 чи більше років. Радники роз'яснюють студентам, які курси і в якому порядку їм треба взяти для того, щоби водночас і підтримувати хороший GPA, і більш-менш швидко просуватися у напрямку випуску з університету. В обов'язок радника також входить слідкувати за психологічним станом студентів, давати поради про те, як краще займатися з більшою ефективністю, як боротися зі стресом чи депресією, тощо. Радник повинен зустрічатися зі своїми студентами (advisees) у середині кожного семестру, коли офіційно починається реєстрація на курси наступного семестру. Але ініціатива у цих зустрічах формально завжди належить студенту, а не раднику, тобто якщо advisee не хоче навіть і бачити свого advisor'a, той не повинен нічого робити - силувати студентів не можна ніяким чином, вони дорослі люди. На кожного advisee заводиться окремий файл, і якість даних радником порад кожного року оцінюється завідуючим тією чи іншою кафедрою.
І ще одне, що мене особисто досить сильно вразило в американській системі: конфіденційність. Студенти, які відвідують певний клас, знають ТІЛЬКИ свої власні оцінки. Викладачам ні в якому разі не дозволяється розголошувати успішність даного студента іншим особам, ні усно, ні письмово. Якщо студентові вже є 18 років (а це майже всі, окрім хіба що окремих freshmen, яким ще 17), викладач не має права розголошувати оцінки цього студента навіть його чи її батькам. У моєму університеті також є правило, що викладач не має права класти на стіл купу письмових екзаменів і просити студентів знайти їх роботи. Письмові екзамени повинні бути згорнуті так, щоби першої сторінки з оцінкою не було видно, і їх треба давати студентові просто в руки. Письмові документи, які мають імена або ідентифікаційні номери студентів і їх оцінки, не можна викидати у сміття чи в макулатуру - їх треба закладати у шреддер, тобто машинку, яка розрізає їх на дрібні смужки так, щоби цією конфіденційною інформацією ніхто не скористався.
2006.03.07 | igor
Запис на курси
Дуже дякую, пане Георгію. Особливо цікавим є можливість самому залишити курс та конфіденційність оцінок. Ще запитання.Як все таки побудована кафедра і навчальний процес, що студент може зробити вільний вибір. Кожна кафедра має певні години для занять? Але скільки тоді дисциплін може вивчати студент у семестрі? Я, наприклад, не увляю як це можна зробити в рамках нашої системи. Зауважу, що можливість такого вибору є вкрай необхідною. Це суттєво знизить корупційні можливості і вирішить проблему поділу дисциплін і годин між викладачами і кафедрами.
А як оплачується робота викладача? Адже в нас все привязано до аудиторних годин розкладу. Оплата залежить від кількості студентів, що записалися? Є якась реакція, якщо до викладача записується дуже мало студентів? Скільки курсів веде один викладач? Чи можуть одинакові курси читати декілька викладачів?
А яким чином вводяться нові курси і перестають читати старі. Хто і як ці питання врегульовує.
А як визначається спеціальність студента? Адже варіацій вибраних курсів може бути досить багато.
Цікаво, а така система вільного вибору існувала завжди, чи вводилася поступово?
А як здійснюється фінансування університетів? Університет отримує певне число безкоштовних чи пільгових місць для безкоштовного навчання, чи фінансуються лише конкретні студенти.
2006.03.08 | Георгій
Re: Запис на курси
igor пише:> Дуже дякую, пане Георгію.
(ГП) Прошу, моя приємність.
>Особливо цікавим є можливість самому залишити курс та конфіденційність оцінок. Ще запитання. Як все таки побудована кафедра і навчальний процес, що студент може зробити вільний вибір. Кожна кафедра має певні години для занять?
(ГП) Всі кафедри працюють дуже довго - перші ранкові лекції починаються о сьомій тридцять ранку, а останні вечірні десь аж у шість чи шість тридцять (іноді заняття закінчуються біля дев"ятої). Це, звичайно, не означає, що всі викладачі кожний день працюють так довго. Кожний викладач має свій власний розклад занять на даний семестр. Наприклад, я у цьому семестрі відповідаю за лекції з фізіології людини (кожний день з 10 до 11), з загальної мікробіології (вівторок і четвер з 11 до 12:15), з патофізіології (понеділок і середа з 12:30 до 1:15), і за лабораторний практикум з загальної мікробіології (вівторок з 1 до 3). Як бачите, години цілком нормальні, але це не завжди так - наприклад, у минулому семестрі я викладав вечірній клас з фізіології, який закінчувався о 7:15, а ще раніше у мене були класи, які починалися о 8 чи 7:30 ранку. Інші викладачі мають інші розклади. Єдине, що в нас усіх спільне, це обов"язкові збори кафедри у п"ятницю з 12 до 1. Так само і на інших кафедрах. Звичайно, все рівно бувають конфлікти - наприклад, студент дуже хоче записатися на мій клас з 10 до 11, але якась інша кафедра точно у той самий час пропонує якійсь інший курс, який цього студента теж дуже цікавить. Це складна ситуація, коли студентові і його радникові треба добре подумати і зробити вибір. У наступному семестрі розклад буде інший, тому можна буде записатися на один з цих двох курсів чи на обидба пізніше, у наступному семестрі.
>Але скільки тоді дисциплін може вивчати студент у семестрі?
(ГП) По-різному. У нас середня норма - 12-13 кредито-годин на семестр, тобто 4-5 дисциплін (2-3 складні і 1-2 легкі, напів-розважальні, типу йоги чи вправ на тренажері "Пілат"). Але хороші, енергійні і дисципліновані студенти іноді беруть 16-18 і навіть більше кредито-годин. (Наш університет забороняє брати більше 23.) Іншими словами, це може бути 5-6 дисциплін (3-5 слкадних і 2-3 напіврозважальних).
>Я, наприклад, не увляю як це можна зробити в рамках нашої системи. Зауважу, що можливість такого вибору є вкрай необхідною. Це суттєво знизить корупційні можливості і вирішить проблему поділу дисциплін і годин між викладачами і кафедрами.
(ГП) Так, але є і слабка сторона цієї системи - несистематичність, брак концентрації, деяке розмивання фокусу на чомусь дійсно важливому. Наприклад, іноді студент-біолог або математик раптом, вже будучи старшокурсником, згадує, що він, виявляється, не взяв усіх положених курсів з загальноосвітнього мінімуму - наприклад, йому не вистачає якогось там загальноосвітнього курсу з історії чи географії (неуважно читав університетський бюлетень, де публікується вся ця інформація, і радник теж схибив - всі ми люди). І от він чoртихається і записується на цей "дитячий" курс, але це забирає в нього час, і він не може взяти якогось складного і дійсно потрібного йому для його суто фахового розвитку курсу. Проте американські університети все-таки миряться з цією хай і не абсолютно досконалою системою, тому що вона дуже гнучка і дійсно стимулює саме тих студентів, хто може і хоче вчитися.
> А як оплачується робота викладача? Адже в нас все привязано до аудиторних годин розкладу. Оплата залежить від кількості студентів, що записалися? Є якась реакція, якщо до викладача записується дуже мало студентів? Скільки курсів веде один викладач? Чи можуть одинакові курси читати декілька викладачів?
(ГП) Заробітна плата викладача залежить передусім від його рангу (асистент, доцент, або повний професор). За ДУЖЕ велике педагогічне навантаження, коли викладач бере суттєво більше годин, ніж інші, можуть трохи доплатити. Також окремо платять за викладання влітку (це суто добровільна річ - ми не зобов"язані викладати в літні місяці, якщо ми самі того не хочемо). Від кількості записаних студентів плата не залежить. Але так, якщо курс розділений на секції між, скажімо, двома викладачами однієї кваліфікації і до першого записується 80 студентів, а до другого 15, це може викликати незадоволення завідуючого кафедрою, декана і ректора. Це може викликати питання, чи один з викладачів некомпетентний, чи, навпаки, обоє компетентні, але один має репутацію занадто добренького, і т.д.
> А яким чином вводяться нові курси і перестають читати старі. Хто і як ці питання врегульовує.
(ГП) Це вирішується на загальних зборах кафедри. Щоби ввести новий курс, хтось повинен написати пропозицію про це, і дати її на розгляд особливому комітету, який відповідає за такого роду інновації. Якщо комітет не заперечує, пропозиція дається на підпис ректорові. Приблизно така сама механіка і для скасування якогось курсу.
> А як визначається спеціальність студента? Адже варіацій вибраних курсів може бути досить багато.
(ГП) Так. Наш університет пропонує більше 20 спеціалізацій ("majors") і має дев"ять професійних "шкіл" (наприклад, школа бізнесу, юридична і ін.). Студент вважається таким, хто отримав ту чи іншу спеціальність, тоді, коли він закінчує університет (або одну з його професійних "шкіл") і виконав усі вимоги для свого "major." (Це зовсім не так, як у традиційній радянській системі, де студент з першого дня був "призначений" для певної спеціалізації - наприклад, поступав або на той факультет, або на інший, або в медінститут, або у педінститут, і т.д. Тут цього нема. Студент може провчитися рік чи два, потім оголосити "major" у біології, але ще через рік-два кинути його і оголосити "major" в історії, і т.д.)
> Цікаво, а така система вільного вибору існувала завжди, чи вводилася поступово?
(ГП) Чесно кажучи, не знаю, але всі американці, з якими я знайомий - і молоді, і старі - ніякої іншої системи не знають.
> А як здійснюється фінансування університетів? Університет отримує певне число безкоштовних чи пільгових місць для безкоштовного навчання, чи фінансуються лише конкретні студенти.
(ГП) Є три джерела фінансування: (1) гроші, які студенти платять за своє навчання; (2) гранти від штату або федерального уряду, і (3) приватні дарунки філантропів, головним чином заможних батьків теперешніх студентів або колишніх студентів, які стали у зрілому віці заможними. Безкоштовного навчання у вищих наукових закладах США у принципі нема зовсім - кожний студент абсолютно зобов"язаний платити одну, однакову для всіх студентів даного університету суму за своє навчання. Ніяких пільгових місць нема. Інша річ, що студент може звернутися за стипендією, яка покриє його витрати на освіту, повністю або частково. Наприклад, моя дочка отримує стипендію, яка покриває половину тієї плати, яку вона повинна платити за свої курси. Є найрізноманітніші стипендії, від зовсім крихітних до досить серйозних, від величезного спектру як державних, так і приватних організацій чи осіб.
2006.03.08 | Englishman
Re: Запис на курси
Георгій пише:> (ГП) Є три джерела фінансування: (1) гроші, які студенти платять за своє навчання; (2) гранти від штату або федерального уряду, і (3) приватні дарунки філантропів, головним чином заможних батьків теперешніх студентів або колишніх студентів, які стали у зрілому віці заможними. Безкоштовного навчання у вищих наукових закладах США у принципі нема зовсім - кожний студент абсолютно зобов"язаний платити одну, однакову для всіх студентів даного університету суму за своє навчання. Ніяких пільгових місць нема. Інша річ, що студент може звернутися за стипендією, яка покриє його витрати на освіту, повністю або частково. Наприклад, моя дочка отримує стипендію, яка покриває половину тієї плати, яку вона повинна платити за свої курси. Є найрізноманітніші стипендії, від зовсім крихітних до досить серйозних, від величезного спектру як державних, так і приватних організацій чи осіб.
Щоб було повністю зрозуміло- за стипендією зазвичай можна звертатися як напряму до університету, так і до зовнішніх приватних джерел. Як правило, університети дають набагато більше грошей (в розрахунку на студента) для аспірантів, ніж для тих, хто вчиться на бакалаврів.
2006.03.08 | Георгій
Стипендії і заробітна плата студентів у США
Englishman пише:>за стипендією зазвичай можна звертатися як напряму до університету, так і до зовнішніх приватних джерел.
(ГП) Точно. І також до зовнішніх державних джерел (як на рівні штату, так і на федеральному рівні - наприклад, один знайомий моєї дочки отримав стипендію від NSF, "National Science Foundation"). Ще, мабуть, тпеба додати, що вступ до університету (чи то бакалаврської програми, чи то магістерської, чи то докторської) у США є річ дуже індивідуальна, тобто університет розглядає "пакунок" кожного конкретного студента і пише кожному конкретному студентові листа, де цьому студентові або відмовляють у прийомі, або пропонують прийом без стипендії (у цих випадках студент вільний шукати стипендію десь на стороні), або пропонують прийом і якусь стипендію. Це залежить від того, наскільки добре виглядає "пакунок" студента і також як добре ідуть саме зараз фінансові справи у цього конкретного університету.
>Як правило, університети дають набагато більше грошей (в розрахунку на студента) для аспірантів, ніж для тих, хто вчиться на бакалаврів.
(ГП) Так. І ще аспірантам часто пропонують працювати помічниками викладачів. За це університет платить гроші. Наприклад, студенти (аспіранти), які вчаться на магістерських чи докторських програмах природознавчого профілю, можуть частково, або навіть і повністю, взяти на себе викладання лабораторних практикумів. Аспіранти гуманітарного профілю беруть на себе окремі секції лекційних курсів чи семінарів. Студенти, які вчаться на бакалаврів, також можуть працювати за гроші в університеті - наприклад, моя кафедра платить двом студенткам, які працюють як препаратори в мікробіологічній лабораторії. Вони отримують не дуже великі гроші, але все рівно це допомагає їм розплачуватися за навчання, тому вони дуже тримаються за свою роботу і працюють добре. Студенти-гуманітарії часто працюють як помічники бібліотекарів або як консультанти у комп'ютерних лабораторіях (моя дочка зараз це робить).
2006.03.04 | sama
та ніби просто...
У молодшій школі для дитини -безпека, санітарні умови, психологічний комфорт, розвиваюче навчання а не зазубрювання і читання тексту зі страшною швидкістю. Це те, чого я б хотіла для своєї внучки.Але так виглядає що тут все впирається в гроші.Мосова школа це забезпечує з трудом.
У старшій школі + аналіз результативності навчання за незалежним тестуванням або за тим, чи реалізували випускники свої прагнення на здобуття подальшої освіти чи професії.Всі знають, що є такі школи, випускники яких спокійно вступають у вибрані ними вузи не тільки у рідному місті.Можна порахувати кількість студентів.
Можна ввести екзотичний критерій розвитку здібних дітей- за кількістю призерів предметних олімпіад Четвертого Всеукраїнського рівня.
Про вчителя-
колись фонд "Відродження"
проводив опитування студентів першого-другого курсу
різних вузів на тему: хто з ваших вчителів дав вам найбільше знань?, і якщо прізвище вчителя зустрічалося, наприклад, 10 разів то такий вчитель мав шанс отримати Соросівський грант.Дуже відчутний.
Але якщо школа, яка при 350 учнях має 102 призери обласних олімпіад, представляє рідну область на Всеукраїнському рівні з 6 предметів має матеріальне забезпечення таке, як всі, що цього не роблять - така школа скоро усередниться.
2006.03.07 | igor
Re: та ніби просто...
Ідеї дійсно, ніби й прості. Але проблема не стільки в самій ідеї скільки в її реалізації. У нас, як правило, береться хороша ідея. Ну хоча б мобільність студентів і викладачів у рамках болонського процесу. І в реалізації нічого крім власне назв не залишається. Ось наприклад, прекрасна ідея шкільних олімпіад. За день-два до олімпіади я вже знаю олімпіадні завдання районної і міської олімпіад. Через адміністрацію школи. І проблема лише в тому, що не всі вчителі здатні за короткий термін ці задачі правильно розвязатиВесь фокус у процедурі підготовки олімпіадних завдань. Їх готують вчителі і учні цих шкіл і вчителів або їх хороші знайомі є учасниками олімпіад. Крім того членам комісії потрібно розвязати ці задачі самим.
Але зовні все обставлено величезними строгостями.
Отже, як оцінити, наприклад, безпечність, комфортність, результативність навчання, щоб ця оцінка була обєктивною, достовірною, надійною. З іншого боку процедура має бути досить простою і дешевою. В кого є рішення?
2006.03.07 | sama
мушу заперечити
Тому то я й говорила про результати на Всеукраїнському рівні.Його переможці ( я в курсі про фізику) їдуть на міжнародку, а там халтура не проходить.Ну ті олімпіади, що не гризуться міжнародкою- іноземна мова, право, економіка мають свої особливості.Для олімпіад є просте рішення - позбавити їх обов"язковості, зробити вільний доступ зацікавленим дітям і все стане на свої місця. Поки вони будуть проводитися за рознарядками - діла не буде.Захист честі мундира оправдає в очах начальства будь яку фальсифікацію.
2006.03.12 | igor
Як підсумок розгляду зарубіжної освіти
Звичайно, система освіти в США дає більше альтернатив та різноманітності які варто перейняти. Але принципово це не є серйозною перешкодою для зловживань і корупції. Тобто, якщо на ті ж посади посадити наших то думаю, що на протязі декількох років ми отримали б аналогічні явища.Адже принципово ніхто не заважає "домовлятися", просувати одних і гальмувати інших і т.п. Отже все в основному залежить від людей, студентів, викладачів, деканів, тощо. Від їхньої ментальності, світогляду, принципів або їх відсутності. Якщо в колективі є хоча б один злодій, брехун чи п'яниця це створює серйозну проблему, коли вони домінують то це вже катастрофа.
Є чудова і страшна робота Сергія Івановича Білоконя "Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941)", де якраз дуже детально розглянуто засоби і механізми втрати принципів і світогляду. Їх замінив банальний шкурний інтерес, що й допомагав виживати. Зараз так само йде нав'язування думки, що всім рухає лише той самий шкурний інтерес. За спадковим принципом. На жаль тираж книги мізерний. Навряд чи книга дійшла навіть до ВНЗ, (я маю відсканований варіант).
Як із цим боротися? Це дуже серйозне питання. Це набагато гірше ніж замінити одну систему навчання чи адміністрування на іншу.
На щастя Україна має захід, якого цей молох торкнувся меншою мірою. Є відкритість українського суспільства у світ. Є активне несприйняття значною частиною старих суспільних стандартів. Але все одно це дуже тривала і важка справа.
2006.03.13 | Георгій
Re: Як підсумок розгляду зарубіжної освіти
igor пише:> Звичайно, система освіти в США дає більше альтернатив та різноманітності які варто перейняти. Але принципово це не є серйозною перешкодою для зловживань і корупції. Тобто, якщо на ті ж посади посадити наших то думаю, що на протязі декількох років ми отримали б аналогічні явища. Адже принципово ніхто не заважає "домовлятися", просувати одних і гальмувати інших і т.п.
(ГП) І так, і ні. Звичайно, люди є люди, скрізь, і у США теж. Кадрові питання завжди вирішуються людьми з їх людськими суб'єктивними точками зору і почуттями, а тому завжди хтось когось хоча б трохи "просуває" чи "гальмує." Але у принципі все-таки система, де нема владної вертикалі, де міністерства не кажуть університетам, що їм робити, краще захищена від корупції. Так само, краще, коли ректор не наказує головам кафедр, а ті не командують своїми професорами, доцентами і асистентами. Вертикальна, ієрархічна система добре спрацьовує в армії, але в академічній сфері вона просто не може не вести або до корупції, або до стагнації, або і до того, і другого. Значно ефективніша система, де серйозні рішення робляться невеличкими репрезентативними групами, комітетами, які створюються саме для вирішення даного конкретного питання і постійно ротують свій персональний склад. Хоча, звичайно, повинні бути також і екзекутивні (вольові, командні) рішення окремих осіб на певних адміністративних посадах. Потрібний певний баланс між адміністраторами і адміністративними офісами з одного боку і виборними комітетами викладачів і науковців з іншого. І також, що мені здається неймовірно важливим, це писаний кодекс правил, законів життя даного університету, який не повинен ніяким чином спускатися зверху, не повинен копіювати аналогічні кодекси інших закладів і повинен виконуватися на повному серйозі, "релігійно." Хочеться вірити, що колись все це буде і в Україні, тому що іншого шляху просто нема. Але може нічого і не буде, я дійсно не знаю.
>Отже все в основному залежить від людей, студентів, викладачів, деканів, тощо. Від їхньої ментальності, світогляду, принципів або їх відсутності. (...) це дуже тривала і важка справа.
(ГП) Безумовно. Американці теж люди і теж мають свої вади, і теж мають свою довгу і складну історію, яка далеко не вся рожева. Але вони, як мені здається, у середньому дещо менш цинічні, ніж ми, і більш "віруючі" у свою систему виборної репрезентативної демократії. Вони навчені своєю історією, що жити, функціонувати у системі виборчої репрезентативної демократії все-таки краще, ніж у системі, яка повністю побудована на вертикалі, ієрархії, принципі "я начальник - ти гівно, ти начальник - я гівно," у системі, яка просто не може не стимулювати безмежний творчий потенціал людини саму себе обдурити хабарем. Може, це так завдяки їхній ізольованості, їхній "острівній" ментальності - переважна більшість з них просто взагалі нічого не знає ні про яку іншу систему життя і а пріорі, чисто по-релігійному, вірить, що все ЇХНЄ - найкраще. У такій справі, як побудова системи вищої освіти, більш-менш (хоча і не ідеально) захищеної від корупції, їм це поки що допомагає. А що допоможе нам, я, знову ж таки, не знаю.
2006.03.13 | igor
Re: Як підсумок розгляду зарубіжної освіти
Саме так! Ієрархія, вертикаль, дозволяє дуже просто знищити все що відрізняється від загальної схеми.Ви знаєте як зараз відбувається акредитація кафедри (спеціальності)?
Одним із елементів є зрізи знань (як у СШ)/цілком зрозуміло, адже в міністерстві майже одні педагоги/. Тепер скажіть, як перевіряючий може підготувати контрольні завдання з вашої фахової спеціальності за вашою програмою і вашими лекціями? Особливо якщо він не фахівець у вашій області. Отже завдання готуєте ви самі. То може він їх перевірить
Я так розумію, що у найгіршому випадку перевіряючий приїде із власними завданнями і готовими відповідями і тупо співставить. Який при цьому вийде % відповідності?
І так майже по всіх пунктах. Отже, якщо будете виступати то ... .
Є й у нас і статути і положення і колективні договори і Закон і про освіту і про вищу освіту. Якщо спробуєте ними скористатися то знайдете ОТАКЕННІ діри.
Живий приклад. Пан Щ. (ректор М.) надумав створити і очолити партію К. Йде команда всім підлеглим вступити разом із студентами у партію К. Пан Т. з цього приводу висловлює назадоволення. Адже тільки перед цим приймали всіх у партію З. Наслідок. Пан Т. звільнений за серйозні недоліки у роботі
Всі ці нормативи написані як і передвиборчі програми партій, аби було. Бо у світі щось подібне роблять. Так і нам треба мати пристойний вигляд. А діри для розумників. І це поки що суспільна НОРМА!
Але ми ці норми розхитуємо і маємо надію. Бо зміни мають визріти спочатку у головах, а особливо молодих. Пане Георгію, не підкажете де можна поглянути на оті виписані правила якогось американського університету, наприклад вашого?
2006.03.13 | Георгій
Нашвидкоруч - правила життя мого університету
igor пише:>не підкажете де можна поглянути на оті виписані правила якогось американського університету, наприклад вашого?
(ГП) Дещо можна знайти на нашій Веб-сторінці, http://www.muw.edu під лінком "course catalog."
2006.03.14 | igor
Громадське життя університету
Пане Георгію, я встиг трохи проглянути матеріали вашого університету і найбільше мене вразили дві речі.1) Величезна кількість студентських громадських організацій.
Університет якось сприяє розвиткові і функціонуванню таких організацій? Надає приміщення, умови для діяльності? Вони мають якийсь серйозний вплив на університетське життя? В документі зазначено, що вони зареєстровані в університеті. Що означає така реєстрація? Як виникають ці організації, як вони фунціонують? Особливо цікаво чим займаються організації за професійним спрямуванням. А що це за організації альфа-бета-омега?
А викладачі також є членами студентських організацій чи у них є свої?
2) Практичний напрям гуманітарної освіти.
Якось дивно бачити дисципліни музика, театр, кінематограф. У нас це культурологія, політологія і т.п., що зводиться до заучування означень що таке культура, мистецтво, політика
Це особливість Вашого університету, чи загальна практика?
2006.03.14 | Георгій
Re: Громадське життя університету
igor пише:> Пане Георгію, я встиг трохи проглянути матеріали вашого університету і найбільше мене вразили дві речі. 1) Величезна кількість студентських громадських організацій. Університет якось сприяє розвиткові і функціонуванню таких організацій? Надає приміщення, умови для діяльності? Вони мають якийсь серйозний вплив на університетське життя? В документі зазначено, що вони зареєстровані в університеті. Що означає така реєстрація? Як виникають ці організації, як вони фунціонують? Особливо цікаво чим займаються організації за професійним спрямуванням. А що це за організації альфа-бета-омега?
(ГП) Пане Ігорю, я, на жаль, дуже мало знаю про громадські організації наших студентів і про так зване "грецьке" життя (студентські братерства і сестринства, які за стародавньою традицією позначаються комбінаціями з двох або трьох грецьких букв). Ви можете піти з нашої сторінки на лінк "Current Students", а звідти на "Student Life", і прочитати там все про ці організації - я сам більше не знаю. Від наших викладачів, а також від викладачів університетів, де я викладав раніше (один приватний у Сіетлі, один великий державний у Сіетлі і один великий державний університет штату Місісіпі), я чув головним чином негативні відгуки про ці організації. Студенти у цих клубах, братерствах і сестринствах марнують колосальну кількість часу і енергії. У принципі, призначення цих організацій в тому, щоби утворити певну мережу майбутніх фахівців, які допомагатимуть один одному у працевлаштуванні, просуванні у кар"єрі і т.д. (Ви, мабуть, знаєте про знаменитий клуб "Череп і Кістки" при Йейльському університеті, членами якого була мало не половина усіх американських президентів і кандидатів у президенти). За членство в цих клубах і братерствах/сестринствах студенти платять гроші, іноді (якщо організація має престиж) - великі гроші. Клуби збираються у приміщеннях на кампусі, а братерства і сестринства беруть в оренду цілі будинки (іноді дуже великі і гарні), де члени братерства чи сестринства поселяються і куди вхід не спеціально запрошеним стороннім заборонений. Новоприбулі у братерствах і сестринствах часто підлягають своєрідним ритуалам, які іноді досить страшнуваті, як армійська "дєдовщина." Найбільш сестринства і братерства знамениті гулянками і пиятиками (хоча формально у США пити алкоголь до 21 року заборонено, а на території кампусів чи студентських організацій взагалі нікому пити не можна, але це, як кажуть, секрет Полішинеля, що "frat boys" чи "sisters" п"ють, як скажені. Також члени братерств і сестринств мусять носити однаковий одяг (різний в різні дні, за вказівкою своїх якихось внутрішніх авторитетів) і обов"язково вболівати за якусь спортивну команду. Це все дуже, ДУЖЕ відволікає молодь від навчання. Моя дочка, слава Богу, ніколи не була членом ніякого клубу і ніякого сестринства.
> А викладачі також є членами студентських організацій чи у них є свої?
(ГП) Є деякі викладачі, які входять у братерства чи сестринства як радники, координатори, ментори і т.д. Але викладачі ніколи в будинках братерств чи сестринств не живуть, традиція цього не дозволяє.
> 2) Практичний напрям гуманітарної освіти. Якось дивно бачити дисципліни музика, театр, кінематограф. У нас це культурологія, політологія і т.п., що зводиться до заучування означень що таке культура, мистецтво, політика
(ГП) Думаю, загальна.
2006.03.15 | Englishman
знову я зі своїм коментарем :)
ІМХО, Георій занадто багато уваги приділив негативу. Дійсно, за фратернітами ходить не дуже добра слава (дещо карикатурний образ подано в комедії 80-х Revenge of nerds), але більшість студентів з ними, як правило, ніяк не претинаються. Значно більше значення має члентво в різноманітних клубах по інтересах, багато студентів знаходять час на відвідування 2-3 клубів. Навчанню це навряд чи заважає- скоріш вчить дисциплінованості та розширює кругозір. Фінансються клуби як за рахунок особистих внесків (як правило, невеликих), так і завдяки підтримці університетів.2006.03.15 | Георгій
Негативний Георгій :)
Englishman пише:> ІМХО, Георій занадто багато уваги приділив негативу.
(П) Так, правда. Але зрозумійте зануду-викладача. Мене час від часу чорти деруть, що мої студенти, замість того, щоби готуватися до екзамену, ідуть на чергову соціальну посиденьку у своєму клубі або на гулянку у sorority.
>Дійсно, за фратернітами ходить не дуже добра слава (дещо карикатурний образ подано в комедії 80-х Revenge of nerds),
(ГП) На жаль, я знаю цілком реальні випадки, коли frat boys і "sistas" напивалися до нестями і робили жахливі речі (при цьому, на відміну від того, що показане у фільмі, це були речі зовсім не комічні). Коли я викладав як ад'юнкт в Університеті шт. Вашінгтон у Сіетлі (у 1997 році), одна моя студентка загубила око, тому що веселі frat boys після перемоги їх футбольної команди жбурляли з балкону свого будинку на асфальт пляшки з-під пива, і уламок скла втнувся їй в обличчя. А зовсім недавно, буквально пару тижнів тому, в моєму теперешньому університеті почалося розслідування випадку hazing (залякування, дєдовщини) - є скарги, що sistas зв'язували новоприбулих, били їх дошками (paddles), затикали їм роти кляпами, виливали на них фарби чи бруд і т.д.
>але більшість студентів з ними, як правило, ніяк не претинаються.
(ГП) Слава Богу...
>Значно більше значення має члентво в різноманітних клубах по інтересах, багато студентів знаходять час на відвідування 2-3 клубів. Навчанню це навряд чи заважає- скоріш вчить дисциплінованості та розширює кругозір.
(ГП) Якби то так... На жаль, я бачу абсолютно пряму кореляцію між участю в посиденьках соціальних клубів і невідвідуванням лекцій і також незадовільними оцінками на тестах. Щодо кругозору, це, звичайно, дуже добре, але мені здається - виправте мене, якщо я неправий, - що ці клуби роблять значно більший акцент на вихованні у своїх членах почуття лояльності до групи, ніж на розвитку інтересу до якихось знань.
>Фінансються клуби як за рахунок особистих внесків (як правило, невеликих), так і завдяки підтримці університетів.
(ГП) Так, це точно. В університетах є спеціальний офіс, який наглядає за реєстрацією студентських громадських організацій і допомагає цим організаціям грішми і організаційними мірами (наприклад, допомагає їм влаштувати якісь поїздки тощо). Цей офіс постійно звертається за грантами для грошової підтримки роботи студентських клубів, як всередині університету (наприклад, президент може мати спеціальні фонди для цього), так і поза університетом.
2006.03.16 | Englishman
Re: Негативний Георгій :)
Георгій пише:> > Щодо кругозору, це, звичайно, дуже добре, але мені здається - виправте мене, якщо я неправий, - що ці клуби роблять значно більший акцент на вихованні у своїх членах почуття лояльності до групи, ніж на розвитку інтересу до якихось знань.
дивлячись які групи. Фратерніти- може й так, але ж існує і безліч клубів саме за інтересами, в тому числі академічними (принаймні в моєму універі, можете подивитися):
http://students.berkeley.edu/osl/studentgroups/public/index.asp
що цікаво, при прийомі документів на бакалаврські програми багато університетів (якщо не подавляюча бльшість) дивиться й на так звані extracurricular activites студента. Для багатьох активне членсто школяра в клубі є сигналом того, що вони прагнуть покращити свій кругозір і підвищити культурний рівень. Я десь навіть читав, що членсто в таких клубах сильно корелює як з успіхами у школі, так і з шансами на те, що студент буде мати добрі оцінки під час отримання вищої освіти.
2006.03.16 | Георгій
Ну добре, попозитивішаю трохи :)
Englishman пише:> існує і безліч клубів саме за інтересами, в тому числі академічними (принаймні в моєму універі, можете подивитися):
> http://students.berkeley.edu/osl/studentgroups/public/index.asp
(ГП) Так, тут я Вам не заперечую... Ви щасливі, Ваш університет дійсно дуже хороший, таких, як Берклі, у США можна по пальцях однієї руки перерахувати. В хороших елітарних американських ВНЗ, де студентів дуже добре відбирають за успішністю у середній школі і за результатами ACT/SAT, де середній інтелектуальний рівень студента досить високий, такі клуби може й корисні. (У моєму MUW, якому до Вашого Берклі як до Києва рачки, думаю, все-таки ні.
> що цікаво, при прийомі документів на бакалаврські програми багато університетів (якщо не подавляюча бльшість) дивиться й на так звані extracurricular activites студента. Для багатьох активне членсто школяра в клубі є сигналом того, що вони прагнуть покращити свій кругозір і підвищити культурний рівень. Я десь навіть читав, що членсто в таких клубах сильно корелює як з успіхами у школі, так і з шансами на те, що студент буде мати добрі оцінки під час отримання вищої освіти.
(ГП) Так, все це вірно, хоча моя власна дочка - демонстрація протилежного (ніколи не займалася ніякими екстракурікулярними соціальними штучками, завжди тільки вчилася, читала, писала, вела Life Journal і т.д. - чистісінький інтроверт, як і я! - але GPA завжди мала 4.0, і в середній школі, і в Тулейні). Зараз її прийняли на Ph.D.-програму у Гарвард, і зігнорували її повну соціально-клубово-кругозірно-лідерсько-американсько-лоялістську пасивність.
2006.03.16 | Englishman
Re: Ну добре, попозитивішаю трохи :)
Георгій пише:> Але мені здається, що ми трохи відволіклися, тому що пан Ігор питав не стільки про загальну корисність соціальних клубів і взагалі студентських громадських організацій, скільки (якщо я правильно його зрозумів) про їх значення чи роль в УПРАВЛІННІ вищою освітою.
Можливо, під університетьким життям Ігор дійсно розумів те, що Ви маєте на увазі, тоді питання знімається
> Особисто я про таку роль не знаю. В моєму MUW, наскільки мені відомо, всі принципові питання вирішуються комітетами, що складаються з викладачів. Студенти мають якесь відношення до питань про їх власне кампусове життя (скажімо, будівництво нового гуртожитку, тощо), але, наприклад, такі питання, як кого взяти на роботу викладачем, чи хто буде деканом або ректором, і т.д., студенти не вирішують.
Дійсно, не вирішують, але іноді вони можуть впливати опосередковано, через мобілізацію думки інших студентів. Їх роль, ІМХО, можна порівняти з внеском третього сектору у покращенні зв"язку між керівництвом країни і її громадянами.
>
> > що цікаво, при прийомі документів на бакалаврські програми багато університетів (якщо не подавляюча бльшість) дивиться й на так звані extracurricular activites студента. Для багатьох активне членсто школяра в клубі є сигналом того, що вони прагнуть покращити свій кругозір і підвищити культурний рівень. Я десь навіть читав, що членсто в таких клубах сильно корелює як з успіхами у школі, так і з шансами на те, що студент буде мати добрі оцінки під час отримання вищої освіти.
> (ГП) Так, все це вірно, хоча моя власна дочка - демонстрація протилежного (ніколи не займалася ніякими екстракурікулярними соціальними штучками, завжди тільки вчилася, читала, писала, вела Life Journal і т.д. - чистісінький інтроверт, як і я! - але GPA завжди мала 4.0, і в середній школі, і в Тулейні). Зараз її прийняли на Ph.D.-програму у Гарвард, і зігнорували її повну соціально-клубово-кругозірно-лідерсько-американсько-лоялістську пасивність.
Аспірантури взагалі на це увагу не звертають, я мав на увазі можливу кореляцію, що існує незалежно від аплікаційноого процесу. Як би там не було, щиро поздоровляю