Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
04/17/2006 | Небайдужий
Взагалі не ясно, чого обговорення всього, що стосується української науки здебільшого крутиться навколо постатей Верхратського і Кришталя. У нас що, крім них, взагалі нікого немає? Для того щоб довести, що це не так рекомендую зацікавленим дійсно “поритися” в літературних базах даних і впевнитися, що серед кандидатів в член-кори та академіки є не менш достойні люди в тому числі і “з міжнародною репутацією”.
А відповідь на поставлене питання абсолютно ясна: того що Кришталь з Верхратським - це наші основні PR-щики від науки, які знайшовши потрібні “кінці” і “осідлавши” декількох “своїх” журналістів з “Nature” (нажаль, у них теж таке можливо) та “Дзеркала неділі”, намагаються створити враження, що вони єдині, хто має “міжнародну репутацію”, єдині, хто вболіває за українську науку і єдині, хто її може змінити (на свій лад, звичайно, дай Бог, щоб не на користь).
Крім Верхратського за кордоном є немало наших дійсно достойних вчених, які, нажаль, у нас (саме у нас, але не в міжнародній науковій спільноті) менше за нього відомі тільки тому, що інтенсивно працюють в лабораторіях, а не безсоромно себе PR-ять. Що стосується Верхратського, то його чималий письменницький (не плутати з науковим) доробок більше викликає не захоплення “науковими здобутками”, а подив: коли ж він працює в лабораторії? Але тут, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати тільки одне: “чукча – не ученый, чукча - писатель”. Сидячи за кордоном і працюючи на “потрібні звязки” дуже легко мати більше публікацій, ніж сидячи в Україні і працюючи в лабораторії.
А відповідь на поставлене питання абсолютно ясна: того що Кришталь з Верхратським - це наші основні PR-щики від науки, які знайшовши потрібні “кінці” і “осідлавши” декількох “своїх” журналістів з “Nature” (нажаль, у них теж таке можливо) та “Дзеркала неділі”, намагаються створити враження, що вони єдині, хто має “міжнародну репутацію”, єдині, хто вболіває за українську науку і єдині, хто її може змінити (на свій лад, звичайно, дай Бог, щоб не на користь).
Крім Верхратського за кордоном є немало наших дійсно достойних вчених, які, нажаль, у нас (саме у нас, але не в міжнародній науковій спільноті) менше за нього відомі тільки тому, що інтенсивно працюють в лабораторіях, а не безсоромно себе PR-ять. Що стосується Верхратського, то його чималий письменницький (не плутати з науковим) доробок більше викликає не захоплення “науковими здобутками”, а подив: коли ж він працює в лабораторії? Але тут, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати тільки одне: “чукча – не ученый, чукча - писатель”. Сидячи за кордоном і працюючи на “потрібні звязки” дуже легко мати більше публікацій, ніж сидячи в Україні і працюючи в лабораторії.
Відповіді
2006.04.17 | Iryna_
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
Не схоже, що в цілому> обговорення всього, що стосується української науки здебільшого крутиться навколо постатей Верхратського і Кришталя.
Багато різних імен згадується (в основному місцевих).
2006.04.18 | Георгій
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
Небайдужий пише:> Що стосується Верхратського, то його чималий письменницький (не плутати з науковим) доробок більше викликає не захоплення “науковими здобутками”, а подив: коли ж він працює в лабораторії? Але тут, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати тільки одне: “чукча – не ученый, чукча - писатель”. Сидячи за кордоном і працюючи на “потрібні звязки” дуже легко мати більше публікацій, ніж сидячи в Україні і працюючи в лабораторії.
(ГП) Але ж, розумієте, інші серйозні науковці, які, як і д-р Верхратський, займають позиції керівників лабораторій, теж головним чином не клацають на кнопки лабораторних приладів, а саме пишуть... У природничих науках, зокрема біологічних, медико-біологічних і т.д., експерименти безпосередньо виконують головним чином молоді науковці - студенти, аспіранти, пост-доки. Задача керівника лабораторії, професора - не робити експерименти, а слідкувати, щоби результати цих експериментів були цікаві, правильно інтерпретовані, і відомі науковій громаді. Це колосальна праця. Я Вам можу назвати кілька десятків провідних вчених у моїй галузі (імунології) - наприклад, Баншро, фон Бемер, Кіселюв, Меджітов, Нюсенцвайг, Беван, Кларк, Поллі Метцінгер, Піппа Маррак і багато інших. Всі вони роблять саме те, що робить і Олексій Верхратський, тобто пишуть, пишуть і ще раз пишуть. Ну і, звичайно, думають, спілкуються зі своїми підлеглими, аналізують їх експерименти, задають їм питання, разом з ними вирішують, що ж їх результати означають і куди рухатися далі. Саме так вона, ця наука, робиться, і ніякого сорому в тому, що професор не сидить в лабораторії і не робить там дослід за дослідом, зовсім нема. Кожному своє...
2006.04.18 | Небайдужий
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
> (ГП) Але ж, розумієте, інші серйозні науковці, які, як і д-р Верхратський, займають позиції керівників лабораторій, теж головним чином не клацають на кнопки лабораторних приладів, а саме пишуть... У природничих науках, зокрема біологічних, медико-біологічних і т.д., експерименти безпосередньо виконують головним чином молоді науковці - студенти, аспіранти, пост-доки. Задача керівника лабораторії, професора - не робити експерименти, а слідкувати, щоби результати цих експериментів були цікаві, правильно інтерпретовані, і відомі науковій громаді. Це колосальна праця. Я Вам можу назвати кілька десятків провідних вчених у моїй галузі (імунології) - наприклад, Баншро, фон Бемер, Кіселюв, Меджітов, Нюсенцвайг, Беван, Кларк, Поллі Метцінгер, Піппа Маррак і багато інших.В принципі згоден. Просто з кожного правила є суттєві відхилення як в один, так і в інший бік. Є "серйозні науковці, які, як і д-р Верхратський", навіть, змолоду рідко "клацали кнопками", а є "справжні науковці", які і молодими працювали, і у 80 років не відмовляють собі у задоволенні "поклацати кнопками". Я теж можу навести багато світових імен, які саме так робили і роблять. А взагалі добре, коли є золота серединка: поки молодий - більше працюй руками, а як дозрів - більше головою і пером (тепер клавіатурою ПК).
2006.04.19 | Fantomas
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
Ленін також 42 томи написав, і що з того вийшло???Хіба за писанину обирають в Академію Наук? Обирають саме за науку. У Верхратського - публікації, головним чином, огляди чужих робіт.
2006.04.19 | Iryna_
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
Fantomas пише:> Ленін також 42 томи написав, і що з того вийшло???
>
> Хіба за писанину обирають в Академію Наук? Обирають саме за науку.
Та невже? Ось подивіться про одного кандидата в академіки, якого гарантовано оберуть:
http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/forums/index.php?s=13f41a608cf2498a8e7553f18eb89f2e&showtopic=40205
2006.04.19 | Георгій
Re: Що, крім Верхратського, нема про кого говорити?
Fantomas пише:> Хіба за писанину обирають в Академію Наук? Обирають саме за науку. У Верхратського - публікації, головним чином, огляди чужих робіт.
(ГП) Заради справедливості я тільки-що взяв і порахував. Насправді як мінімум 60 з цих статей - оригінальні експериментальні статті, а не огляди. Тобто д-р В. і його співробітники публікували по 6 і більше оригінальних статей на рік, щороку, протягом десяти років. Це зовсім непогано, навіть і для лабораторії, яка знаходиться на Великобританщині.
А за що, по-Вашому, обирають в Академію наук? Хіба тільки за відкриття того, що Е=мс2?